Процес товаропостачання на промисловому ринку і його учасники

Основні потоки товарів надходять від підприємств добувної галузі промисловості через підприємства обробної галузі до спо-живачів. Значно менша частина товарів рухається у зворотному напрямі (наприклад, капітальне устаткування, допоміжні матері-али), тобто від підприємств обробної галузі до підприємств добув-ної. Проте між окремими підприємствами цих галузей відбуваєть-ся постійний обмін напівфабрикатами, готовими матеріалами, агрегатами тощо.
Основними постачальниками ТВП є промислові та гірничовидобувні підприємства, а основними споживачами — промислові підприємства (транспортні, будівельні, торговельні та фінансові), державні установи і некомерційні організації.
Промислові підприємства купують різні товари для виробниц-тва товарної продукції і перепродажу її іншим споживачам. Тор-говельні посередники (підприємства оптової торгівлі) закупову-ють великі партії промислових товарів з метою оптової реалізації, а також складські приміщення, транспортні засоби, використову-ють страхові послуги тощо. Підприємства роздрібної торгівлі по-требують складських приміщень, устаткувань, засобів реклами тощо. Державні установи і організації купують значну кількість товарів (у тому числі послуг) для забезпечення діяльності дер-жавних сфер економіки — військової, транспортної, зв'язку тощо, а також для формування матеріально-технічної бази міністерств і відомств, урядових та муніципальних установ.
На відміну від командно-адміністративної системи, коли мате-ріально-технічне постачання здійснювалося централізовано через Держплан та Держпостач (керівники не мали змоги самостійно приймати рішення), у теперішніх умовах господарювання від ме-неджерів підприємств вимагається прийняття обгрунтованих самостінних рішень щодо постачання, у тому числі визначення розмі-ру партії закупки, її вартості, якості матеріалів чи сировини тощо. А це, у свою чергу, потребує створення відповідних відділів по-стачання. Кількість працюючих у відділі закупівель залежить від розміру підприємства, його номенклатури, а також від різноманіт-ності та обсягів промислових товарів, які воно закуповує.
Відділ постачання функціонує на основі інформації, отриманої від відділу розробки нових товарів. До найважливіших функцій цього підрозділу входять:
•
аналіз специфікацій і визначення на його основі критеріїв
відбору постачальників;
•
проведення рейтингу постачальників;
•
прийняття рішення про вибір постачальника, розсилання
заявок;
•
відвідування підприємств-постачальників з метою перевірки
їх відповідності вимогам, які висуває підприємство;
•
проведення переговорів з постачальниками;
•
перевірка якості товарів, одержаних від постачальників;
•
оцінювання ефективності роботи з постачальниками;
•
оперативна робота з організації процесу постачання.
Розрізняють такі організаційні структури закупівельного від-ділу (відділу постачання): централізовану, децентралізовану та змішану.
Застосування централізованої структури полегшує стандарти-зацію товарів, що закуповуються, сприяє оперативнішому оформ-ленню замовлення, підвищенню якості замовлень і прискоренню доставки (наприклад, поєднанням функцій кількох відділів), по-легшує контроль процесу постачання тощо.
Використання децентралізованої структури передбачає відпо-відальність керівництва відділу постачання за забезпечення при-бутковості та обгрунтування витрат, дає можливість чітко контро-лювати обсяги та якість товарів, здійснювати унікальні закупки в ринкових умовах, що швидко змінюються, тощо.
Організація постачання товарів для забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств у ринкових умовах має виняткове значення. Від цього залежить формування виробничих витрат, оскільки витрати на обладнання, сировину, матеріали тощо становлять значну частину витрат Тому чітка організація закупівель є основним резервом зниження витрат ви-
робництва, що, у свою чергу, є передумовою забезпечення стійких конкурентних позицій.
Наприклад, закупівля матеріалів є складною організаційною проблемою, яка потребує спеціальних підходів до вирішення. Існує кілька підходів щодо управління закупівлею, зокрема тра-диційний і "точно у визначений час".
Традиційний підхід полягає в утриманні складського господар-ства і створенні певного обсягу матеріальних запасів. Застосову-ють цей підхід тоді, коли можливості виробництва і його потреби неадекватні, існують проблеми з транспортуванням і ризик не-ритмічної роботи з постачальниками, наявний значний дефіцит окремих позицій сировини і матеріально-технічних ресурсів (при-родний і штучний дефіцит), залежність від суміжників, які одер-жують сировину і матеріали з інших країн.
Проте в умовах динамічного ринкового середовища запаси підприємства не завжди вирішують його проблеми (виробничі, постачання, збутові, комерційні тощо), а часто навіть зумовлюють значні збитки (підвищується вартість матеріалів на суму витрат їх зберігання, погіршується їх якість, зменшуються обігові кошти).
Підхід "точно у визначений час" ("з коліс") потребує суво-рого контролю. Його доцільно використовувати в разі близького розташування виробника та споживача, стабільності планів вироб-ництва (споживачі передають товаровиробникам свої шестимісячні плани виробництва, а також двадцятиденні заявки, наявності системи телекомунікації, організації надійного щоденного поста-чання, постійного проведення функціонально-вартісного аналізу тощо.
У разі застосування розглянутого підходу загальні витрати ви-робництва можна зменшити на 30—50 %, запаси і обсяг незаверше-ного виробництва — на 50—100 %, а також позбутися потреб у складських приміщеннях та виробничих площах, оптимізувати швидкість виконання обслуговуючим персоналом своїх функцій тощо.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать