Сутність і зміст інвестиційного менеджменту, як процесу управління реалізацією інвестиційних проектів

Інвестиційний менеджмент — процес управління всіма ас-пектами інвестиційної діяльності підприємства.
Основна мета інвестиційного менеджменту — забезпечення найбільш ефективних шляхів здійснення реальних інвестицій.
До завдань інвестиційного менеджменту входять:
аналіз усіх аспектів інвестиційної діяльності підприємства у звітному періоді;
дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та про-гнозування кон'юнктури інвестиційного ринку;
розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємств та формування їхньої інвестиційної політики;
розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємств;
пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих ре-альних проектів та відбір найбільш ефективних із них;
формування інвестиційного портфеля і його оцінка за кри-теріями доходності, ризику та ліквідності;
поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів;
організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів;
підготовка рішень про вчасний "вихід" з неефективних інвестиційних проектів.


Сутність і зміст інвестиційного менеджменту, як процесу управління реалізацією інвестиційних проектів
Найважливішою складовою частиною економічного управління діяльністю компанії (фірми) є інвестиційний менеджмент. Інвестиційний менеджмент являє собою процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії (фірми).
Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми) на окремих етапах її розвитку.
У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційний менеджмент спрямований на вирішення наступних найважливіших задач:
1.Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми) за рахунок ефективної інвестиційної діяльності. Стратегія розвитку будь-якої компанії і фірми з моменту її створення припускає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів діяльності, а також галузевої, асортиментної і регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується в першу чергу за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми). Між ефективністю інвестиційної діяльності і темпами економічного розвитку компанії (фірми) існує прямий зв'язок.
2.Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але і всієї господарської діяльності компанії (фірми). Однак для цілей економічного розвитку компанії (фірмі) потрібен не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в її розпорядженні, тобто очищений від податків і інших обов'язкових платежів. Тому при наявності альтернативних рішень у напрямках інвестування слід за інших рівних умов вибирати ті, що забезпечують в кінцевому підсумку найбільшу суму чистого прибутку в розрахунку на вкладений капітал.
З.Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Інвестиційні ризики дуже різноманітні і властиві практично усім формам інвестиційної діяльності і напрямкам інвестування. При визначених несприятливих обставинах ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку і доходу від інвестицій, але і частини інвестованого капіталу. Тому при прийнятті управлінських рішень, пов'язаних з реалізацією окремих інвестиційних проектів, необхідно істотно обмежувати інвестиційні ризики і пов'язані з ними фінансові втрати.
4.Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії (фірми) у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність пов'язана з відволіканням фінансових засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Це може привести до зниження платоспроможності компанії (фірми) по поточним господарським операціям, несвоєчасного виконання платіжних зобов'язань перед партнерами, державним бюджетом і іншими їхніми видами, тобто створення передумов для банкрутства. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів часто здійснюється за рахунок значного залучення позикових засобів. Різке підвищення частки позикових засобів в активах компанії може привести до зниження фінансової стійкості в довгостроковому періоді. Тому, формуючи джерела інвестиційних ресурсів, варто заздалегідь прогнозувати, який вплив це зробить на фінансову стійкість компанії (фірми) і її поточну платоспроможність.
5.Вишукування шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Намічені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше, виходячи з наступних розумінь: насамперед, високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку компанії (фірми) у цілому; крім того, чим швидше реалізована інвестиційна програма, тим швидше починає формуватися додатковий грошовий потік у вигляді прибутку від інвестицій і амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання кредитних ресурсів (у частині тих інвестиційних проектів, що фінансуються з залученням позикових засобів); нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженню інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні.
Усі перераховані задачі інвестиційного менеджменту найтіснішим образом взаємозалежні. Так, забезпечення високих темпів розвитку компанії (фірми) може бути досягнуте з одного боку, за рахунок підбору високоприбуткових інвестиційних проектів, а з іншого, - за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм, передбачених на тому чи іншому етапі її розвитку. У свою чергу, максимізація доходів (прибутку) від інвестицій, як правило, супроводжується значним підвищенням рівня інвестиційних ризиків, отже ці показники повинні бути оптимизовані між собою. Мінімізація інвестиційних ризиків є одночасно найважливішою умовою забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії (фірми) у процесі здійснення інвестиційної діяльності.
Виходячи з цього, серед розглянутих задач інвестиційного менеджменту пріоритетною є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності, як це стверджується в багатьох публікаціях, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми) при достатній її фінансовій стійкості в процесі цього розвитку.
З урахуванням системи задач, що постають перед інвестиційним менеджментом, визначаються його функції, основними серед яких є:
1.Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі реалізації цієї функції досліджуються правові умови інвестиційної діяльності в цілому й у розрізі окремих форм інвестицій; аналізується поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори, її визначальні; складається прогноз кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю компанії (фірми).
2.Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності компанії (фірми). У процесі реалізації цієї функції виходячи з загальної стратегії економічного розвитку компанії (фірми) і прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку формується система цілей інвестиційної діяльності й основних її напрямків на довгостроковий період, визначаються пріоритетні задачі, розв'язувані в найближчій перспективі.
3. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії (фірми). У процесі реалізації цієї функції прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації розробленої інвестиційної стратегії по окремим етапам її здійснення; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань і т.п.); виходячи із ситуації на грошовому ринку (насамперед, норми позичкового відсотка) визначається доцільність залучення для реалізації інвестиційної стратегії позикових засобів; вивчається можливість використання залучених засобів (насамперед, шляхом акціонування окремих інвестиційних програм). У процесі оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів забезпечується раціональне співвідношення власних і позикових засобів, а також диверсифікація позикових джерел фінансування інвестицій по окремих кредиторам і потокам майбутніх платежів з метою запобігання зниженню фінансової стійкості і платоспроможності в майбутньому періоді.
4.Пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і відбір найбільш ефективних з них. У процесі реалізації цієї функції вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку; відбираються для вивчення інвестиційні проекти, найбільш відповідні інвестиційний стратегії компанії (фірми); проводиться ретельна їх експертиза; по кожному інвестиційному проекту розраховується рівень прибутковості й інші показники економічної ефективності і за цим критерієм виробляється ранжирування розглянутих варіантів можливого інвестування.
5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найбільш ефективних з них. У процесі реалізації цієї функції розглядаються відповідні пропозиції цих інструментів на ринку; оцінюються окремі показники їхніх інвестиційних якостей; проводяться розрахунки їхньої реальної ринкової вартості; відбираються найбільш ефективні з них. Основу таких фінансових інструментів складають у даний час акції й інші цінні папери (так називані "фондові інструменти").
6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за критеріями прибутковості, ризику і ліквідності. У процесі реалізації цієї функції з урахуванням можливого до залучення обсягу інвестиційних ресурсів і розрахованих показників прибутковості і рівня ризиків по кожному інвестиційному проекту і фінансовому інструменту виробляється їхній відбір для безпосередньої реалізації. На першому етапі формування інвестиційного портфеля оптимізуються пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями в цілому; на другому етапі - у розрізі кожної з форм підбираються найбільш ефективні (по співвідношенню прибутковості і ризику) інвестиційні проекти (фінансові інструменти для інвестування). На третьому етапі оцінюється ліквідність портфеля. Сформований інвестиційний портфель можна розглядати як реалізовану в поточному періоді сукупність інвестиційних програм.
7 Поточне планування й оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів. У процесі реалізації цієї функції для забезпечення оперативного управління сформованим інвестиційним портфелем розробляються різні види поточних планів, серед яких найбільш важливу роль грають календарні плани реалізації окремих інвестиційних проектів і бюджети цих проектів.
8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів. У процесі реалізації цієї функції формується система первинних показників, що спостерігаються, зв'язаних з реалізацією кожної інвестиційної програми й окремих інвестиційних проектів; визначається періодичність збору й аналізу інформації; виявляються причини відхилень реалізованих інвестиційних проектів від намічених термінів, обсягів, ефективності і т.п.
9. Підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних проектів (продажу окремих фінансових інструментів) і реінвестуванні капіталу. Унаслідок зміни кон'юнктури інвестиційного ринку, фінансового стану компанії, прорахунків у формуванні інвестиційного портфеля й інших факторів фактична чи очікувана ефективність окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів) може виявитися набагато нижче розрахунковою. У цьому випадку приймається рішення про вихід з таких інвестиційних проектів (продажу окремих фінансових інструментів), і визначаються форми цього виходу (реалізація, акціонування і т.п.). Відповідно здійснюється корегування інвестиційного портфеля шляхом підбора інших інвестиційних чи проектів фінансових інструментів, куди реінвестується капітал, що вивільняється.
Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовува-тися розрахунками корінного завдання: якою мірою майбутні до-ходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це питання му-сить відповісти кожний інвестор від приватної особи до держави загалом.
Виходячи з цього, теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективнос-ті (оцінки привабливості) інвестування.
Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та при-йомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.
Найвідоміші методи можна розподілити на три групи:
1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є тра-диційними;
2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;
3) методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний ана-ліз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямків інвестування, окремих про-грам (проектів) або об’єктів.
Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фі-нансову (комерційну), бюджетну та економічну.
Фінансова оцінка передбачає фінансові результати реаліза-ції проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінка базуєть-ся на очікуваній нормі доходності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.
Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові на-слідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношен-ня видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефектив-ності впровадження проекту є різниця між податками та видат-ками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровад-ження конкретного проекту. Економічна ефективність інвести-ційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.
Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для на-родного господарства загалом або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.
Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.
Традиційні методи аналізу застосовуються дуже давно і піс-ля виникнення часової теорії грошей застосовуються паралельно з методами, що ґрунтуються на використанні концепції дискон-тування.
Традиційні методи базуються на обчисленні таких показни-ків, як норма (коефіцієнт) ефективності (доходності) та період (строк) окупності інвестицій.
Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу.
Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризу-ється великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.
Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії ін-вестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчур-ному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо прибу-ток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, по-в'язані з конкуренцією ринку.
Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати ви-робництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також ве-лика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додат-кову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.
Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рі-вень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі ви-трати дозволяють отримувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має вели-кі можливості в отриманні позичок та реалізації акцій. У неї доб-ре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачу-ються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвес-тиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію за-побігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого на-родження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.
П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або друге народженця). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, але якщо і дають кредит, то під ви-сокі відсотки. Акції компанії перестають користуватись попитом. Через поступове зниження доходів треба зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відрод-ження та не були здійснені солідні інвестиції, на компанію очі-кують занепад та банкрутство.
Таким чином можна зробити висновок, що оцінка ефектив-ності інвестиційного проекту є ключовим питанням для інвесто-ра. Разом з тим, зараз серед науковців-економістів та практиків немає єдності думок стосовно методології такої оцінки. Голов-ним критерієм оцінки проекту є його фінансова (комерційна) ефек-тивність. Цей метод ґрунтований на мінімізації витрат, максимізації доходів і надає добрі результати при оцінці ефективності невеликих проектів з короткими термінами окупності витрат.
Щодо крупних проектів з тривалими термінами окупності, то навряд чи застосування критерію комерційної ефективності прине-се точні результати. Крім цього, великі проекти зараз не до сна-ги українським інвесторам і вимагають підтримки з боку держа-ви. Критерієм оцінки ефективності таких проектів повинні стати показники загальноекономічної (національної) ефективності, тоб-то повинні оцінюватися прямий, побічний та повний ефекти.
Можна припустити таку схему послідовності розрахунків ефективності інвестиційних проектів (рис. 1).
Стадії інвестиційного проекту | Етапні розрахунки ефективності
Задум і мотивація | Визначення норми прибутку, доходу, показ-ників строків окупності проектів
Техніко-економічні дослідження | Визначення стадій життєвого циклу проек-ту. Прогнозування обсягів інвестицій за ста-діями життєвого циклу
Техніко-економічне обґрунтування проекту | Визначення структури джерел інвестицій та вартості кожної частини. Визначення доходу та розподіл його між учасниками проекту
Проект із зведеним кошторисним розрахунком | Розподілення інвестицій та прибутку за ро-ками реалізації інвестиційного проекту. Роз-рахунки річних обсягів незакінченого будівництва
Стадія робочої документації (річні обсяги робіт) | Визначення ефекту за роками здійснення проекту, дисконтування грошового потоку
Рис. 1. Схема послідовності проведення розрахунків економічної ефективності інвестиційних проектів
У разі тривалих строків реалізації проектів та вводу об'єктів в експлуатацію чергами така послідовність розрахунків може за-стосовуватись на початку для кожної черги, а потім для проек-ту загалом.
З точки зору інвестора (фізичної, юридичної особи чи дер-жави загалом) очевидно має застосовуватись різний підхід до визначення ефективності проекту. Так, з точки зору індивідуаль-ного інвестора, якого цікавить тільки прямий ефект, достатньо розрахувати просту очікувану норму прибутку на інвестований капітал.
Колективного інвестора (акціонерне товариство), крім цього, буде цікавити також очікуваний побічний ефект, який виявить-ся у покращенні рівня життя суспільства, покращенні екологіч-ної ситуації, підвищенні обороноздатності держави.
У розрахунках побічний ефект для підприємства завжди має негативну величину і виражається податковою ставкою на інвес-тиції, прибуток чи доход. Для держави як інвестора ефектив-ність кожного інвестиційного проекту чи програми та інвести-ційної діяльності загалом буде виражатися в прирості валового внутрішнього продукту. Для окремого інвестиційного проекту складовою валового внутріш-нього продукту буде потік грошових коштів, який включає: чис-тий прибуток інвестора, заробітну плату робітників, податки, що сплачуються бюджетам, проценти фінансово-кредитним устано-вам, дивіденди, що сплачуються акціонерам, нерозподілений при-буток.
Зовнішньоекономічна діяльність, залучення іноземних інвестицій зумовлюють необхідність при оцінці інвестиційних проек-тів розраховувати валовий національний доход як суму всіх ві-домих доходів усіх суб'єктів господарчої діяльності.
Відношення цих показників до обсягів інвестицій за проек-тами дає їх загальноекономічну оцінку, яка враховує прямий та побічний ефект. Такі розрахунки можуть здійснюватись також на рівні економіки держави, галузей, субгалузей та регіонів.


Висновки
Найважливішою складовою частиною економічного управління діяльністю компанії (фірми) є інвестиційний менеджмент. Інвестиційний менеджмент являє собою процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії (фірми).
Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми) на окремих етапах її розвитку.
У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційний менеджмент спрямований на вирішення наступних найважливіших задач:
1.Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми) за рахунок ефективної інвестиційної діяльності.
2.Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності.
З.Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків.
4.Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії (фірми) у процесі здійснення інвестиційної діяльності.
5.Вишукування шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.
З урахуванням системи задач, що постають перед інвестиційним менеджментом, визначаються його функції, основними серед яких є:
1.Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку.
2.Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності компанії (фірми).
3. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії (фірми).
4.Пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і відбір найбільш ефективних з них.
5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найбільш ефективних з них.
6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за критеріями прибутковості, ризику і ліквідності.
7 Поточне планування й оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів.
8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів.
9. Підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних проектів (продажу окремих фінансових інструментів) і реінвестуванні капіталу.
Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовува-тися розрахунками корінного завдання: якою мірою майбутні до-ходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це питання му-сить відповісти кожний інвестор від приватної особи до держави загалом.
Виходячи з цього, теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективнос-ті (оцінки привабливості) інвестування.


Список використаної літератури
Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП “ИТЕМ”, ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995. – 375 с.
Борзунов В. И. Инвестиционный менеджмент / Сумск. гос. агр. ун-т. – Сумы: Козацьк. вал, 1998. – 25 с.
Д’яконова І. І. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. – Суми: Слобожанщина, 1998. – 67 с.
Загородній А. Г., Стадницький Ю. І. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 209 с.
Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. – К.: Киевск. инвестиц. агенство, 1997. – 415 с.
Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К., 1998. – 389 с.
Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997. – 383 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать