Івано-Франківський шиноремонтний завод

Характеристика підприємства
Відкрите акціонерне товариство “Івано-Франківський шиноремонтний завод” засноване відповідно до рішення Міністерства Транспорту України від 04 квітня 1994р №164 шляхом перетворення Державного підприємства Івано-Франківського шиноремонтного заводу у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємства” від 15 червня 1993 року і організаційно входить в склад Української акціонерної промислової автошиноремонтної холдингової компанії “Укрпромавтошиноремонт”.
Скорочена назва підприємства: ВАТ “Івано-Франківський ШРЗ”.
Місце знаходження підприємства:
с. Угринів Івано-Франківської області, Тисменицького району.
Метою діяльності товариства є одержання прибутку від виробництва та реалізації продукції промислово-технічного призначення, товарів народного споживання, надання послуг населенню та іншим споживачам.
Предметом діяльності товариства є:
ремонт автошин;
виготовлення гумово-технічних виробів;
виготовлення товарів народного споживання;
надання послуг населенню;
торгово-комерційна діяльність;
переробка відходів виробництва;
транспортні послуги;
інші види господарської діяльності.
Підприємство здійснює діяльності є ремонт автошин для легкових, вантажних автомобілів, автобусів і тролейбусів та випуск гумово-технічних виробів для автомобільної галузі, сільськогосподарської техніки, випуск товарів народного споживання.
На території підприємства є два цехи основного виробництва:
цех по ремонту автошин;
цех по виготовленню гумово-технічних виробів.
На протязі останніх 3-х років товариство працювало стабільно, не допускаючи спаду виробництва. Обсяги виробництва збільшились завдяки випуску гумово-технічних виробів, вироблення продукції на експорт. Поставка продукції на експорт складає 80 відсотків в загальному обсязі виробництва. Товариство експортує продукцію в Польшу, Німеччину.
Виробничі потужності по ремонту автошин використовуються на 50 відсотків, через відсутність ремфонду. Попит на ремонт автошин з кожним роком зменшується за рахунок закупки автопідприємствами, населенням нових шин.
На внутрішньому ринку товариство співпрацює з Київською фірмою “Кіноекран” по поставці коліс до дорожніх візків, з фірмою “Ікар” по поставці коліс до контейнерів, з Київським тролейбусним ДЕПО, з авто підприємствами Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької області по ремонту автошин, з торговим домом “Лукойл” по поставці манжет до бурових насосів тощо.
Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також іншого майна, вартість якого відображається в його балансі.
Статутний фонд підприємства складається з майна, переданого йому засновником та учасником у його власність (шляхом вкладення акцій) і складає 315,3 тис. гривень і поділений на 30030 простих іменних акцій, національною вартістю 10,5 гривень кожна.
Величина додаткового капіталу становить 2051,7 тис. гривень, сформувалась при проведенні індексації основних засобів, яка була проведена у 1995 році за рішенням уряду і на загальних зборах акціонерів дана сума індексації направлена на поповнення статутного фонду і розподілена, за рахунок чого було збільшено вартість кожної іменної акції.
Управління підприємством здійснює:
Вищий орган Товариства – загальні збори Товариства;
Спостережна рада Товариства – здійснює контроль за діяльністю Правління;
Правління Товариства – виконавчо-розпорярдчий орган Товариства, здійснює оперативне керівництво усією поточною діяльністю керівництва;
Ревізійна комісія – здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв.
Підприємство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до законодавства. Статистична звітність, що використовує грошовий вимірник ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і подається в установленому обсязі органом держаної статистики.
На 1 січня 2003 року на підприємстві працювало 140 чоловік, в т.ч. спеціалістів і службовців – 32, робітників – 108.
На 2003 рік розроблений реальний план виробництва з урахуванням умовно-постійних витрат. Виконання передбачених обсягів виробництва та реалізації продукції забезпечить стабільний фінансовий стан підприємства і дасть змогу погасити кредиторську заборгованість, проводити своєчасні виплати до бюджету і по заробітній платі.
1.2 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві, нормативна база
Бухгалтерський облік на підприємстві має бути належним чином організований.
Організація бухгалтерського обліку – цілеспрямована діяльність із створення та вдосконалення системи економічної інформації про всі аспекти діяльності підприємства та його господарські операції, що забезпечує прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку, є:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 – XIV від 16 липня 1999р.
Закон №168/97 – ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість”. (зі змінами та доповненнями)
Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ №88 від 24.05.95 р.
Рекомендації по бухгалтерському обліку валових всетрат і валових доходів, затверджені МФУ №168 від 04.08.97 р.
Порядок ведення Книги обліку придбання товарів(робіт, послуг) та Порядок ведення Книги обліку продажу товарів(робіт, послуг), затверджений наказом ДПА України №165 від 30.05.97 р. (зі змінами та доповненнями).
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, затверджена наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р.
Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах визначається розділом 3 Закону України №996. У цьому законі чітко розмежована відповідальність власника (або уповноваженої ним особи) і головного бухгалтера.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник підприємства.
Одним із найважливіших документів, що визначають правильність організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є наказ “Про облікову політику підприємства”.
Обліковим підрозділом на підприємстві є спеціальна управлінська служба-бухгалтерія. В бухгалтерії працює спеціальний апарат, який здійснює бухгалтерський облік господарсько-фінансової діяльності підприємства. Як складова частина управлінського апарату, бухгалтерія тісно пов’язана з усіма службами, відділами і виробничими підрозділами підприємства і отримує від них необхідну для обліку і контролю документацію та надає їм економічну інформацію про результати роботи. Таким чином, бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва і збуту продукцій, рентабельність та інші економічні показники діяльності підприємства.
На ВАТ “Івано-Франківський ШРЗ” ведеться бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою. Ця форма ведення обліку заснована на використанні принципу систематизації та накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і синтетичного обліків відповідно до чинного Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.
Записи в накопичу вальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складення періодичної та річної бухгалтерської звітності.
Журнально-ордерна форма обміну включає такі облікові реєстри:
журнали-ордери;
відомості (накопичувальні та групувальні);
розроблювальні таблиці;
Головну книгу.
Синтетичний облік за журнально-ордерної форми забезпечує інформаційні зав’язки за кожним синтетичним рахунком: в журналах-ордерах – у разі дебетованих рахунків, а в Головній книзі – кредитованих. У цьому виявляється контрольна функція бухгалтерського обліку за станом об’єктів та їхніми змінами.
1.3 Визначення основних засобів згідно з П(С)БО7
При організації обліку основних засобів в Україні підприємствам, їх об’єднанням, госпрозрахунковим організаціям (крім банків), представництвом іноземних організацій, які здійснюють діяльність в Україні, а також підприємством, діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основи засоби”. Затверджено наказом МФУ №92 від 27.04.2003 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України 18.05.2000 р. за №288/4509)
Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р.
Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України №893/4186 від 21.12.99 р.)
П(С)БО7 “Основні засоби”, затверджене наказом МФУ №92 від 27.04.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України 18 травня 2000 р. за №288/4509), визначає методичні засоби формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Норми П(С)БО7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).
Це положення не поширюється на не відтворювані природні ресурси та операцій з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.
Згідно з П(С)БО7, Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року(або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відкритий предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплексневну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; іншій актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.
Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
1.4. Класифікація основних засобів.
В організації правильного обліку основних засобів головною є науково обґрунтована їх класифікація (групування) за найважливішими економічними і технічними ознаками. (рис. 11)

Рис. 11 Класифікація основних засобів
Виробничі – основні засоби, що без посередньо беруть участь у виробничому у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва.
Невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.
Діючи основні засоби – всі основні засоби, що використовуються у господарстві.
Запасні основні засоби – різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються.
Не задіяні основні засоби – ті, що не використовуються у данний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів.
Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.
Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.
У Плані рахунків бухгалтерського обліку основні засоби (синтетичний рахунок №10) відносяться до класу 1 – необоротні активи. Згідно з П(С)БО7 “Основні засоби” №92 від 27.04.2000 р. основні засоби за натурально-матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев’ятьма групами (рахунками):
101. Земельні ділянки.
102. Капітальні витрати на поліпшення земель.
103. Будинки, споруди витрати на поліпшення земель.
104. Машини та обладнання.
105. Транспортні засоби.
106. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
107. Робоча і продуктивна худоба.
108. Багаторічні насадження.
109. Інші основні засоби.
Земельні ділянки.
Поняття земельної ділянки законодавством не визначено. Згідно зі ст.. 2 Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поділяють на:
землі сільськогосподарського призначення;
землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів);
землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
землі лісового фонду;
землі водного фонду;
землі запасу.
Капітальні витрати на
Поліпшення земель.
До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, анти ерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.)
Будинки, споруди і
передавальні пристрої.
Будинки – архітектурно-будівельні об’єкти, призначені для створення умов (захист від атмосферних явищ та ін.) для праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних цінностей.
До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації.
Споруди – інженерно-будівельні об’єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення не виробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов’язаних із зміною предмета праці.
Передавальні пристрої:
лінії електропередач, у тому числі сигналізації та зв’язку;
трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і пере дачі енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин.
Машини та обладнання.
Машини – технічні пристрої, за допомогою яких при виконані певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформації для отримання необхідного корисного результату.
Транспортні засоби.
Транспортний засіб – засіб, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму.
До цієї групи належать:
автотранспорт;
судна;
залізничний транспорт;
апарати літальні: повітряні і космічні;
веломототранспорт;
електротранспорт виробничий безрейковий.
Інструменти, прилади,
Інвентар (меблі).
Інструменти – знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт.
Прилади – засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.
Інвентар (меблі) – сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.
Робоча і продуктивна
худоба.
Продуктивна худоба – худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада.
Багаторічні насадження.
Багаторічні насадження – рослини, які використовуються в процессі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі).
Інші основні засоби.
До них належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101-108 рахунка 10 “Основні засоби”.
Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів (холодильники, вентилятори та ін.)
Кожному підприємству, яке володіє основними засобами, що належать до різних підгруп, необхідно визначити структуру основних засобів, тобто перелік підгруп, груп, а також відповідних рахунків та субрахунків, які використовуються в обліку.
Одиницею обліку основних засобів в бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об’єкт.
Інвентарний об’єкт – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однаково або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі, а не самостійно.
Для організації обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об’єкту основних засобів (інвентарному об’єкту) незалежно від того, чи знаходиться він в експлуатації, в запасі або на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, насічки або таврування.
Інвентарний номер, привласнений об’єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.
У тих випадках, коли інвентарний об’єкт має кілька частин, які мають різний строк корисного використання і враховуються як самостійні інвентарні об’єкти, кожній частині привласнюється окремий інвентарний номер. Якщо по об’єкту, який складається з кількох частин, встановлений загальний для об’єкту строк корисного використання, вказаний об’єкт обліковується за одним інвентарним номером.
Інвентарні номери списаних з бухгалтерського обліку об’єктів основних засобів не привласнюються знову прийнятим до бухгалтерського обліку об’єктам протягом п’яти років по закінченні року списання.
1.5 Оцінка основних засобів і завдання їх обліку.
Я і будь-який актив, основні засоби відображають у балансі за таких умов:
існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу;
його оцінка може бути достовірно визначена
Щодо вірогідності отримання економічних вигод підприємства має визначити цілі використання такого основного засобу. З визначення основних засобів за П(С)БО7, такими цілями є:
використання 03 у процесі виробництва;
використання 03 у процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;
використання 03 для надання для надання його в оренду іншим особам;
використання 03 для здійснення адміністративних та інших соціально-культурних функцій.
Щодо можливості достовірної оцінки, виходячи з положень П(С)БО7 та Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 р. №291, підприємство повинно використовувати дві оцінки вартості основного засобу:
історичну собівартість;
справедливу собівартість.
Історична собівартість основного засобу – його первісна вартість.
До неї включають такі витрати:
суми, виплачу вальні постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у разі придбання (створення) основних засобів (якщо вони не компенсуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
інші витрати, пов’язані з з приведенням об’єкта основних засобів до дієздатності стану.
Не включаються до первісної вартості основного засобу і відображають як витрати:
витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі основного засобу;
наднормативні суми відходів, понаднормативні витрати на оплату праці;
загальногосподарські витрати.
Згідно з додатком до П(С)БО19 “Об’єднання підприємств” справедливу собівартість основних засобів визначають таким чином:
земля й будівлі – ринкова вартість;
машини та обладнання – ринкова вартість.За відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за все рахуванням суми зносу на дату оцінки;
інші основні засоби – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вираховуванням суми зносу на дату оцінки.
Для визначення ринкової вартості можуть бути використані дані про біржову вартість, прайс-листів тацю. Таке твердження ґрунтується на принципі обачності, згідно з якими методи оцінки,що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати завищенню оцінки активів. Відновлювальну вартість (вартість відновлення за сучасних умов і цін) визначають на підставі оцінки основного засобу, даної незалежними експертами.
Основний засіб, який придбано за грошові кошти або споруджено підрядним способом, зараховують на баланс за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується під час переоцінки такого основного засобу власними силами, при отриманні основного засобу безплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійсненні бартерних операцій з основними засобами.
Оцінка основного засобу, споруджуваного власними силами (господарським способом), здійснюється із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість охоплює прямі й накладні витрати, пов’язані з таким спорудженням. До первісної вартості такого об’єкта не включають понаднормативні відходи, понаднормативні витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений для такого спорудження. При цьому історична собівартість цього основаного засобу не повинна перевищувати його справедливої оцінки.
Додану різницю між історичною та справедливою вартістю відносять до витрат підприємства і відображають у звіті про фінансові результати.
Згідно з П(С)БО7 існує різновид основних засобів, які потребують тривалого часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об’єкти належать до кваліфікованих активів. Кваліфікованими активами є будівлі та споруди, що зводяться на замовлення спеціалізованими підприємствами. При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включають до їхньої первісної вартості.
Головними завданнями обліку основних засобів є:
правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього приміщення і вибуття об’єктів основних засобів;
контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;
своєчасне й точне обчислення зношення (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;
визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;
виявлення об’єктів, які не використовуються;
контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;
отримання документально обґрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження;
оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.
Правильність обліку та контроль за його веденням на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику; який в обов’язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів. (рис. 12.)
Рис. 1.2 Основні положення з обліку ОЗ, що наводяться в наказі про облікову політику.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать