Поняття стратегії консультаційної організації

Консалтингові організації, як і виробничі підприємства, користуються концепцією стратегічного розвитку своєї компанії та технікою стратегічного планування. Однак сприйняття корпоративної стратегії лише як сфери застосування професійних знань останнім часом зникає серед консультантів. Все більшого поширення набуває погляд на стратегічний розвиток як на корисний для консультаційної організації, хоча терміном «стратегія» користуються не завжди.
Такий підхід обумовлений наступними змінами зовнішнього середовища:
стрімким розвитком управлінського консалтингу за останні 10 років;
збільшенням кількості консультантів з питань управління, що сприяло появі конкуренції у цій сфері;
орієнтацією консультаційних організацій на ринок та споживача, використанням агресивного маркетингу послуг.
Таким чином, перед окремою консультаційною організацією виникає проблема утримання своїх ринкових позицій, постійного перегляду ступеня своєї компетентності та відповідності набору послуг вимогам клієнтів.
Змістом стратегічного планування є спрямування власних ресурсів підприємства, установи чи організації в ті галузі, які мають найбільший потенціал розвитку. Для будь-якого підприємства стратегія — це вибір шляху розвитку.
Консультування, як специфічний напрямок бізнесу, виступає водночас у двох якостях: професійної діяльності та ділової активності. Ця єдність двох аспектів консалтингу визначає власне специфіку консалтингової організації.
Діяльність консультаційної організації визначається наявністю стандартизованої системи виробництва та надання послуг, а також використання певних методологічних підходів у діагностиці, аналізі та розробці алгоритму вирішення проблеми. Звичайно, неможливо продавати клієнтам стандартизовані комплекти послуг чи рішень проблем, які потребують індивідуального підходу. Але загальна стандартизована система професійної організації своєї діяльності, яка має бути творчо використана, забезпечує консалтинговій організаційі успіх. Ділова активність консультаційної організації спричинена ринковими умовами її існування. Сьогодні вже не виникає сумніву у тому, що консалтинг є бізнесом, а послуги консультантів мають бути продані. Щоб забезпечити організаційі прибуток та професійну репутацію консультант повинен виступати водночас у ролі професіонала і комерсанта.
Стратегія консультаційної організації повинна охоплювати обидві сторони консультування — професійний та комерційний. Однак першим кроком, який викличе наступний, має бути визначення професійної мети організації.
Професійний аспект стратегічного розвитку консалтингової організації включає:
1) професійний профіль консалтингової організації;
2) професійне обличчя організації:
унікальні методичні прийоми;
використання специфічної документації організації;
користування спеціальними атрибутами;
рівень професійної культури;
імідж консультанта;
спілкування з клієнтами та міра участі у вирішенні проблем;
3) технічне лідерство організації:
першість у галузі технології та управлінських методів;
відстеження нової інформації та пропонування її клієнтам;
4) види послуг, які надаватиме організація:
лише управлінські;
технічні;
інформаційні;
визначення напрямків розширення своїх послуг.
Наступним кроком розробки стратегії розвитку консалтингової організації є визначення другого стратегічного параметру — ділової активності.
Комерційний аспект стратегічного розвитку консалтингової організації вимагає визначення:
1) мети бізнесу консультаційної організації;
2) мети ділової стратегії:
забезпечення виживання;
утримання поточних ринкових позицій;
вибір темпів зростання (швидкого, повільного);
3) бажаного розміру доходів та прибутку;
4) міри фінансової стабільності та незалежності організації.
Стратегія консалтингової організації, що розроблена згідно з метою двох аспектів її діяльності, призначена забезпечити подальший розвиток цього специфічного підприємства як професійної одиниці і ринкової структури. Практичний досвід ринкового існування окремих елітних інтелектуальних структур (наукових, мистецьких) підтверджує, що без зовнішньої підтримки фінансове самостійне життя такої одиниці може бути забезпечене лише відповідною грамотною стратегією, яка могла б примирити неринкову сутність системи з ринкове підкореним середовищем. Консалтингова організація, як інтелектуально спрямована структура, може називатися організацією лише тоді, коли її професійна мета узгоджена і адекватна фінансовим цілям її діяльності.
2. Визначення стратегічного вибору консалтингової організації
Стратегічний вибір консультаційної організації, як рішення, що розраховане на довгострокову реалізацію, стосується найважливіших сторін внутрішнього та ринкового існування підприємства:
визначення діапазону послуг;
визначення базових клієнтів;
визначення розміру та темпів зростання організації;
взаємодія із конкурентним середовищем.
Однак слід зазначити, що обрана стратегія консультування повинна коректуватися згідно з вимогами інноваційних процесів , та змінами зовнішнього середовища. Тим більше, що консультаційна організація у питаннях зміни ринків та продукції більш гнучка, ніж промислове підприємство. Чутливість організації до диктату ринку обумовлена структурою персоналу, який включає спеціалістів із технічною, економічною та іншою освітою, а також різними профілями діяльності, що завжди дозволить колективу пристосовуватися до стратегічних змін.
1. Визначення діапазону послуг
Основним блоком стратегії консалтингової організації є визначення її продукції. Для його формування теорія стратегічного планування пропонує визначити природу та коло послуг консультаційної організації. Стратегія консультування має декілька альтернатив.
Стратегія надання консультаційних послуг №1. Послуги поділяються за функціональними та предметними сферами втручання. Консультаційна організація, що обрала цю альтернативу, визначає свої послуги за наступною класифікацією:
фінанси;
маркетинг;
управління та організація виробництва;
загальне управління та інші.
Це найбільш поширена класифікація, але й найбільш примітивна. Таке визначення власного асортименту послуг нічого не говорить клієнтові про саму організаційу, її консультантів та особливості їх професійних методологічних підходів. Для самої організації також така стратегія досить важка — можуть виникнути проблеми занадто широкого діапазону, який не під силу подолати дрібній організаційі.
Стратегія надання консультаційних послуг №2. Класифікація послуг відбувається за проблемним критерієм. Так консультанти пропонують допомогу у вирішенні питань економії ресурсів, раціоналізації напрямку руху інформаційних потоків, виявленні можливості реструктуризації підприємства, зміні форм власності, злитті та інше.
Таким чином, пропонується вирішення конкретної проблеми з використанням консультації процесу та здійсненням необхідного (фінансового, юридичного, технологічного, організаційного та інше) супроводу робочою групою консультантів.
Стратегія надання консультаційних послуг №3. Консультанти пропонують вирішення проблем клієнта власними унікальними методами, з використанням спеціальних підходів, моделей та систем управління.
Консалтингова організація може використовувати власні запатентовані авторські алгоритми розв'язання окремих питань. Як правило, незважаючи на досить стандартизовані моделі вирішення питань, консультанти використовують консалтинг, що розвиває. Доцільним є вибір моделі «співробітництво», що дозволяє діагностувати проблемне поле клієнта, адаптувати базову стандартизовану модель до специфіки клієнтської організації та застосувати окрему систему впровадження інновації з використанням тренінгових заходів та навчальної роботи з персоналом. До цього методу надання консалтингових послуг також можуть входити довгострокові взаємовідносини консультанта та клієнта, засновані на підтримці запропонованої системи у робочому стані та забезпеченні зворотного зв'язку.
Прикладом стратегії №3 може бути надання консалтингових послуг з використанням комп'ютерних моделей та інших прикладних засобів, що застосовують у прогнозуванні кон'юнктури, стратегічному плануванні та інших галузях.
Стратегія надання консультаційних послуг №4. У меморандумі консалтингової організації зазначається описання методології консультування та ідентифікації проблем клієнта.
Консультанти зосереджують увагу потенційних клієнтів не на змісті та результаті консультування, а на підходах до вирішення проблеми та можливості оволодіння клієнтом певними прийомами діагностики, аналізу та розробки альтернатив вирішення проблеми.
Таким чином, організація пропонує не саму послугу, а метод. Найбільш поширена стратегія №4 серед консультантів процесу. Угода між консультантом і клієнтом потребує від клієнта згоди не лише з умовами консультанта стосовно співробітництва та гонорару, але й з методом консультування.
Звичайно професійний консалтинг використовує комбіновані стратегії, які дають змогу консультантові процесу рекламувати відразу і проблемну сферу допомоги (стратегія №2) і метод вирішення проблеми (стратегія №4).
2. Визначення базових клієнтів
Наступним структурним блоком стратегічного вибору консалтингової організації є визначення базових клієнтів. Перш за все, організація повинна визначити свій поточний ринковий сегмент. Споживча площина консалтингової організації може бути розглянута з певних позицій, наприклад:
обслуговування підприємств будь-якого розміру (дрібні, середні, великі, дуже великі);
обслуговування об'єктів однієї або декількох галузей (транспорт, будівництво, енергетика та ін.);
обслуговування підприємств будь-якої форми власності (приватні, державні, змішані);
географічний поділ ринку;
обслуговування організацій з різним рівнем складності систем управління та інше.
Окрім того, організація має визначити частку державних та суспільних організацій у її споживчому колі. Відомо, що окремі консалтингові організації розвинутих країн визначили частку державного клієнтського сектора у 20-30%. Але цей вибір має бути продиктований умовами макросередовища, у якому функціонує дана організація. Очевидно, що консалтингові організації українського ринку віддаватимуть перевагу державним підприємствам, що приватизуються, та опинилися у колі проблем, пов'язаних із зміною форми власності. Отже, приватизаційні послуги найбільш поширені в асортименті послуг українських консалтингових організацій та їх зарубіжних колег, що працюють в Україні.
І нарешті, дуже важливим є обмеження споживчого середовища організації. Час роботи на клієнта крупної професійної організації та окремого консультанта різний. Водночас угоди на велику суму скорочують час, що витрачається на маркетинг, але підвищують залежність організації від даного клієнта.
3. Розмір та темпи зростання організації.
Розмір та темпи зростання консалтингової організації цілком залежать від обсягів її ринку та спектра запропонованих послуг. Також, як відомо, загальна стратегія зростання має базуватися на внутрішніх ресурсах організації, враховуючи її перспективи та конкурентні переваги.
Консультаційні організації як специфічні структури належать до числа тих, хто суттєво залежні від кадрової структури. Світовий досвід надання консультаційних послуг свідчить, що у багатьох випадках розмір консалтингової організації стабілізується з метою збереження узгодженої команди спеціалістів, які здатні забезпечити професійний і ринковий ефект підприємству. Але дотримування такої стратегії має свої часові межі. Персонал старіє, його навички втрачають актуальність і надолуження знань у галузі новітньої управлінської науки потребує немалих витрат. У такій ситуації організація може обмежити спектр своїх послуг такими, що потребують роботи досвідченого персоналу. Крім того, організація може підтримувати необхідні розміри завдяки плинності кадрів нижчих посадових ступенів.
Консалтингова організація, що обирає стратегію зростання, має зіткнутися з проблемами наймання професіоналів. Ринок висококваліфікованих трудових ресурсів диктує певну політику пошуку та залучення кадрів. Організація несе витрати, пов'язані з навчанням, стажуванням та залученням до роботи початківців.
Отже, стратегії зростання та стабілізації розмірів консалтингової організації є результатом загального стратегічного вибору організації.
4. Взаємодія із конкурентним середовищем.
Лише великі інтернаціональні компанії, яких у світі є близько десяти, можуть вирішувати складну управлінську проблему самостійно, виходячи з власних ресурсів і не звертаючись за допомогою до колег.
Консалтингові організації середніх розмірів мусять укладати угоди з колегами для виконання окремих робіт у межах генеральної угоди з клієнтом.
Стратегії взаємовідносин з колегами-конкурентами можуть бути зведені до наступних моделей:
стратегія відокремлення. Організації виконують лише ті завдання, для яких достатньо їх власних ресурсів;
співробітництво з окремими спеціалістами. Організація може укладати угоди із незалежним консультантом вузького профілю, або із спеціальними агенціями з вивчення ринку, юридичними конторами та інше;
угода про співробітництво на рівних умовах під час виконання складного багатоетапного завдання;
використання незалежними консультантами контактів із колегами, якщо цього вимагає високий рівень складності завдання.
Найбільш популярною поведінкою організацій у конкурентному середовищі є використання послуг субпідрядників або залучення незалежних консультантів для роботи на неповний робочий день. Такі угоди про співробітництво із колегами сприяють атмосфері взаємного довір'я та панування єдиної філософії консультування серед професіоналів.
3. Реалізація стратегії та контроль за виконанням управлінських рішень
Стратегічне управління підприємством має систему певних підходів. Головними етапами системного підходу до стратегічного управління консалтинговою організацією мають бути наступні.
Стратегічна ревізія, або самодіагноз, під час якого організація може використовувати традиційні діагностичні методи для роботи з клієнтом та для діагностики власних проблем.
Оцінка ринку консультаційних послуг.
Оцінка конкурентів.
Оцінка макросередовища.
Стратегічне рішення.
Контроль виконання.
Як видно, перші чотири етапи відповідають підготовці стратегічного вибору, і лише п'ятий крок формує власне стратегію.
1. Стратегічна ревізія включає оцінку організацією свого стану у професії та бізнесі, попередніх успіхів та невдач. Очевидно, що ревізія має відбуватися за такими напрямками:
самодіагноз ресурсів та можливостей;
самооцінка іміджу.
Самодіагноз ресурсів передбачає оцінку поточного, минулого та майбутнього їх стану. Діагностування персоналу організації передбачає оцінку пануючого мікроклімату компанії, мотиваційного механізму та його ефективності, здатності сприймати консультантами інновації та потенціалу подальшого розвитку.
Фінансові ресурси організації мають бути оцінені за допомогою аналізу динаміки відповідних фінансових коефіцієнтів. У такий же спосіб організація оцінює джерела фінансування, грошові ресурси, можливість залучення потенційних інвесторів.
Аналізуючи минулу діяльність, консультаційна організація вивчає встановлені темпи зростання, зміни частки ринку, коливання фінансових показників та інші аспекти, з яких можна одержати уроки для майбутньої стратегії. Також необхідно встановити, чи дотримувалась організація обраної стратегії у минулому.
Стратегічна ревізія повинна також охопити оцінку власного іміджу компанії, а саме: сприйняття компанії її середовищем (потенційними та поточними клієнтами, органами державної влади, суспільством взагалі). Відомо, що формування та підтримка певного іміджу організації містить ризик його неадекватності справжньому профілю компанії. Цьому може сприяти раптова негативна реакція преси на діяльність організації або невдала реклама. Звичайно, що, виходячи на ринок, консультант повинен враховувати, яку саме репутацію він має та чи не скомпрометовано його ім'я. Стратегічне опитування надає змогу консультантові з'ясувати настрій контактного середовища щодо його діяльності.
2. Оцінка ринку власних консультаційних послуг включає оцінку як діючого, так і потенційного ринку.
Дослідження діючого ринку концентруються на відношеннях між консультантом та його поточними клієнтами. Консультант має оцінити правильність вибору клієнтури, міцність зв'язків співробітництва, а також здатність продати клієнтам більшу кількість послуг.
Вивчення потенційного ринку передбачає аналіз у наступних напрямках:
техніко-економічні характеристики та тенденції розвитку даної галузі (нова чи застаріла технологія, перспективи зростання, наявність екологічно небезпечного виробництва, стан відносно інших галузей, стратегія національного розвитку, міжгалузеві зв'язки, рівень міжнародної конкуренції);
організація бізнесу у галузі (кількість, розмір підприємств, лідери ринку, монополії, характер володіння, традиції);
детальна інформація стосовно суб'єктів галузі (назви підприємств, адреси, імена володарів, специфіка іміджу);
система управління (рівень та професійність менеджменту, використання сучасних інформаційних систем та технологій, освіта та компетентність керівництва);
практика використання консультаційної допомоги (наявність проблем, що потребують стороннього втручання, усвідомлена потреба у консультантах, ставлення до них, досвід використання, окремі вимоги).
Оцінка потенційного ринку має бути на основі глибинного дослідження, спрямованого на з'ясування не лише переліку конкурентів, але й тенденцій та перспектив його розвитку. Для консультаційної організації, що лише починає свою роботу, є ризик як занадто розширити, так і невиправдано звузити свій потенційний ринок. У цьому випадку організація ризикує направити невиправдано великі кошти на маркетинг, який охопить або організації, які ніколи не стануть клієнтами, або недоохопить частину підприємств, які дійсно зацікавлені у консультаційних послугах. Аналіз потенційного ринку консалтингової організації може виконуватися відповідно до двох концепцій самосприйняття організації:
організація розглядає всі організації своєї спеціалізації як майбутніх клієнтів;
організація обмежує коло майбутніх клієнтів лише організаціями, що зараз перебувають у скрутному становищі.
Звичайно, що обидві концепції мають свої підстави. Підприємства, що не мають проблем сьогодні, можуть відчути труднощі завтра і повинні знати про існування консалтингової допомоги. Водночас кожній консультаційній організаційі потрібні завдання, що забезпечать її зайнятість вже сьогодні, а їх можна знайти в організаціях, що потребують допомоги.
Окрім того, під час аналізу шансів консультаційної організації до успішного виходу на ринок вдаються до прийому сегментації. Сегментація потенційних клієнтів консалтингової організації дозволяє групувати їх за різними ознаками:
за географічним розташуванням;
за технологіями виробництва;
за формами власності;
за специфікою фінансових труднощів;
за типом ринку, що обслуговується (місцевий, експорт, реекспорт).
Таке групування чітко ідентифікує загальні характеристики потенційних клієнтів та визначає їх консультаційні потреби. Новий консультант зможе орієнтуватися на ринку та обирати його сегмент, який відповідає його компетенції та найменш заповнений конкурентами.
3. Оцінка конкурентів нової консалтингової організації надає змогу з'ясувати профілі їх діяльності, стратегії розвитку, досягнення тощо, якщо одержати відповіді на такі питання:
Хто вони?
Які їх розміри та стабільність бізнесу?
Для яких ринків та організацій вони працюють?
Яка їх технічна компетентність та асортимент послуг?
Якими є їх стилі та підходи до консультування та маркетингу своїх послуг?
Якою є їх професійна орієнтація?
Який рівень цін на їх послуги?
Чого можна навчитися у конкурентів?
Навчання у конкурентів може суттєво допомогти грамотному менеджеру, але цей прийом несе у собі ризик копіювання дій сильних суперників. Кожний суб'єкт ринку вирішує для себе, чи вступати йому в конкурентну боротьбу. Консультаційний бізнес дозволяє уникнути прямої конкуренції, пропонуючи нові види послуг.
4. Оцінка макросередовища має бути поширеною порівняно з оцінкою ринку послуг. На ринок консультування впливає певна сукупність факторів макросередовища:
політичний клімат;
заохочувальна чи обмежувальна державна політика;
динамізм ділового кола;
локальні культурні цінності і традиції;
трудове законодавство та зв'язки між крупними підприємствами.
Звичайно, наведені фактори різною мірою впливають на діяльність крупної чи невеликої консультаційної організації. Консультанти самі мають визначити цю міру та досліджувати вплив цікавих для них факторів. Як правило, організаційу, що займається консультуванням з питань управління, цікавлять фактори макросередовища, дещо відмінні від тих, які впливають на діяльність консультанта дрібного бізнесу та локального ринку.
5. Стратегічне рішення виноситься керівником організації після діагностичної та аналітичної роботи. Але може статися, що отриманої інформації недостатньо для здійснення стратегічного вибору. У цьому випадку рішення необхідно відкласти. Можна також прийняти декілька альтернативних рішень з умовою, що лише ;0дне з них зберігатиметься після з'ясування ситуації.
Метою стратегічного вибору організації є розробка узгодженої стратегії, яка б забезпечила зв'язок між усіма напрямками діяльності організації:
запропонуванням послуг;
пошуком сегмента;
іміджем;
методами маркетингу;
персональною політикою;
дослідницькими роботами;
ресурсною політикою.
Доцільним є використання управлінських здібностей консультантів під час розробки стратегії власної організації. Це можна здійснити за допомогою створення робочих груп, що розроблятимуть Спеціальний проект.
Окремі консалтингові організації вважають доцільним мати стратегічний план на 3-5 років. У цьому разі стратегічні рішення мають бути подані якомога ясніше та з доданням цифрового та контрольного матеріалу.
6. Контроль виконання. Теоретично поточні рішення та дії мають гармоніювати з прийнятою стратегією. Але частіше стратегію або ігнорують, або з певних причин не застосовують.
Відхилення від стратегії можуть бути ознакою гнучкості у диктаті ринку.
Забагато консультантів, нехтуючи стратегічним рішенням, можуть приймати завдання у нехарактерній для них галузі або країні, якщо вони впевнені, що рівню складності роботи відповідає їх компетентність.
Якщо відхилення від стратегії є частими та значними, можливо стратегію було неправильно обрано або вона застаріла. У цьомy випадку її необхідно переглянути. Крім того, у нормальних умовах стратегію переглядають та узгоджують із вимогами часу періодично.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать