Транспортне забезпечення зовнішньоторгівельних операцій на підприємстві

Зміст
Вступ ...................................................................................................................... 3
Характеристика та особливості транспортних послуг на світовому ринку послуг ............................................................................................................... 4
Характеристика видів транспорту
Морський ................................................................................................... 6
Залізничний .............................................................................................. 16
Повітряний ............................................................................................... 19
Автомобільний ......................................................................................... 22
Критерії вибору виду транспорту ................................................................ 24
Транспортно-експедиційні підприємства та специфіка їх діяльності ...... 26
Висновки .............................................................................................................. 35
Список використаної літератури ....................................................................... 36
Додатки...................................................................................................................38


Вступ
Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку економіки кожної окремої країни і світового прогресу в цілому. Складовим елементом такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання різних країн. Для них важливим є усвідомлення економічної стабільності свого економічного партнера на зовнішньому ринку товарів і послуг та його постійно готовність виконувати свої договірні зобов'язання.
З вищесказаного випливає, що висвітлення проблеми організації ефективного транспортного супроводу у зовнішньоторгівельних операціях є актуальною в сучасних умовах розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.
Метою виконання контрольної роботи є висвітлення всіх особливостей основних видів транспорту, що використовуються у зовнішньоекономічній діяльності з метою вдалого вибору виду транспорту для здійснення перевезень в залежності від виду особливостей товару. Задля досягнення цієї мети необхідно визначити завдання роботи:
висвітлити характеристики основних видів транспорту
чітке визначення аспектів на які варто звернути увагу при виборі виду транспорту
Робота складається з чотирьох розділів. В першому розглядаються транспортні послуги як спосіб вирішення труднощів компанії пов’язаних з відсутністю власних засобів транспортування. У другому наведена чітка характеристика основних видів транспорту, що використовуються у зовнішньоторгівельних операціях. В третьому розділі наведені основні критерії на які варто звернути увагу при виборі виду транспорту. У четвертому розділі діяльність транспортно-експедиційних підприємств розглядається як спосіб перенесення транспортного навантаження на кваліфікованих у плані успішного транспортного забезпечення діяльності підприємств.
Розділ 1. Характеристика та особливості транспортних послуг на світовому ринку послуг
Зовнішньоекономічна діяльність загалом і зовнішньоторговельна зокрема тісно пов'язані з транспортними операціями. Транспортні операції починають і завершують процес реалі-зації зовнішньоторговельної угоди і тим самим не тільки обумовлюють практичну реалізацію договору купівлі-продажу, але і помітно впливають на контрактну ціну товару. Зусилля під-приємства навіть за високої якості експортної продукції мо-жуть бути зведені нанівець незадовільною організацією транс-портного обслуговування і помилками при виборі базисних умов постачання товарів, транспортних умов у договорах ку-півлі-продажу.
Здійснюючи ЗЕД, учасники транспортного процесу вступа-ють у складні відносини, механізм яких формується під впли-вом політичних і економічних чинників, комерційних і право-вих міжнародних і національних норм, актів, звичаїв. У цих умовах власникові вантажу все складніше орієнтуватися в транспортній ситуації, що залежить від стану міжнародних ринків і позицій клієнтури, транспортної політики окремих країн і міжнародних союзів. Усе гостріше відчувається потре-ба у професійних знаннях, у тому числі і знаннях законодав-ства різних країн, міжнародних угод (конвенцій), звичаїв, техніко-економічних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалювання вантажів, ринку транспорт-них і посередницьких послуг.
Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес пере-міщення товарів від виробника до споживача. У цьому й поля-гає суть транспортних послуг. Вони — основна з'єднувальна ланка між продавцем і покупцем.
Транспортні послуги, як і будь-яка послуга, мають свої особливості.
Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але завдяки їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, Продукції з місця виробництва до місця споживання і є тією споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні
Реалізація транспортних послуг виражається в тому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізовуватися у відриві від транспорту. Разом з тим виробництво транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспорті послуги задовольняють потреби в момент свого прояву тобто створення таких послуг збігається з їх споживання 3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків З другого боку — транспортна індустрія виступає на світових рин-ках експортером своєї продукції — транспортних послуг.
На транспортні послуги, що надаються у сфері ЗЕД, впли-вають всі фактори, що характеризують розвиток ринкової еко-номіки. Насамперед це коливання попиту і пропозиції товарів цін на нафту, валютного курсу, ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економі-чних відносин різних держав тощо.
Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов'язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транс-портні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купу-ються на міжнародних транспортних ринках. Ціни транспорт-них послуг та інші умови їх надання в одних випадках є пред-метом переговорів між зацікавленими сторонами, в інших — установлюються самими перевізниками.
До міжнародних транспортних операцій відносять також і перевезення пасажирів між різними державами. Послуги з доставки пасажирів у міжнародних сполученнях продаються і купуються на відповідних транспортних ринках. Важливу роль при цьому відіграють туристичні агентства та інші подібні ор-ганізації, що мають тісні зв'язки з підприємствами повітряно-го, морського, річкового, автомобільного і залізничного транс-порту.
Таким чином, послуги з перевезення вантажів і пасажирів є предметом купівлі-продажу на різних міжнародних транспортних ринках. Країни, що беруть участь в міжнародних економічних зв'язках, продаючи і купуючи через своїх власників вантажу, транспортні, туристичні й інші організації транспортні послуги, здійснюють їхній експорт і імпорт.
Зміст транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності, визначається характером міжнародних сполучень, які можна класифікувати за низкою ознак (табл. 1)
Розділ 2. Характеристика видів транспорту, що використовуються в ЗЕД
2.1 Морські перевезення
Основний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі припадає на міжнародні морські перевезення — майже 60 % Основну частину міжнародних морських вантажопотоків скла-дають масові наливні й навальні вантажі — сира нафта, на-фтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно тощо. З ін-ших виділяються генеральні вантажі, тобто готова промисло-ва продукція, напівфабрикати, продукти харчування.
До транспортних засобів морського флоту відносять судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхте-ровози, ролкери, пороми, танкери.
Судна для перевезення генеральних вантажів (в ящиках, мішках, коробках та іншій упаковці) поки що є основним ти-пом суден для перевезення вантажів між невеликими портами в усьому світі. Вантажі розміщуються в трюмах та на палубі. Контейнеровози обладнані трюмами, що допускають пере-везення стандартних контейнерів ІСО 3, 6, 9, 12 м. Типове судно вантажопідйомністю 60 тис. т може транспортувати 2000 ше-стиметрових контейнерів. Частину з них можна перевозити на палубі, а також у режимі рефрижераторів. Контейнеровоз може перевезти протягом року вантажів у 7 разів більше, ніж судно звичайного типу однакової вантажопідйомності.
Ліхтеровози — це система, яка включає велике судно-плав-базу, що перевозить декілька десятків малих суден, які можуть входити в гирла річок за рахунок осадки (не більш 4 м), підходити до будь-яких мілководних причалів. Як правило, малі судна є несамохідними баржами з вантажопідйомністю від 200 до 1000 т. Плавбаза обладнана потужним підйомни-ком, за допомогою якого вона піднімає або опускає заванта-жені баржі з палуби до рівня води. Найбільші ліхтеровози здатні перевозити до 246 барж, що містять по 832 т вантажу. Плавбаза ніколи не входить у порт, а перебуває на рейді поза портовими спорудами.
Судна ролкерного типу дають можливість автомобілям або іншій самохідній техніці в'їжджати через аппарель — частину борту, що опускається до рівня причалу. Ролкери є зручною формою взаємодії різних видів транспорту, за якої автомобілі
розвантажуються і перевантаження вантажів не потрібне. ролкери особливо активно використовуються при перевезенні
нових легкових автомобілів.
Поромна переправа дає змогу також без перевантаження транспортувати до 100 вагонів одночасно або відповідну кількість легкових чи вантажних автомобілів.
Танкери використовуються для перевезення сирої нафти та інших наливних вантажів. Найбільші труднощі завдає портам обробка великотоннажних танкерів і супертанкерів. Для них необхідне спорудження спеціальних портів із глибоководними підходами, а також терміналів із великими місткостями для пе-рекачування вантажу.
У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми орга-нізації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплав-ства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.
Лінійне судноплавство — це регулярні перевезення за ого-лошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Ван-тажний потік лінійного судноплавства складають, в основно-му, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.
Морське сполучення між певними портами називається лі-нією. Розрізняють такі типи ліній:—
односторонні — характеризуються тим, що на них пра-цюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної ком-панії;—
двосторонні, на яких працюють судна двох країн (за уз-годженням) або двох судноплавних підприємств;—
конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з однієї чи різних країн.
У 1974 р. у рамках ООН був розроблений Кодекс поведінки лінійних конференцій. За цим Кодексом конференцією визна-ється група, що складається з двох і більше перевізників, які надають послуги з міжнародних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку і мають домовленість про загальні та-рифні ставки, права та обов'язки членів конференції та інші
Умови.
Усі члени лінійної конференції користуються єдиними та-рифами. Ставки у тарифах встановлюються за одиницю маси чи об'єму вантажу. Під час розрахунку фрахту лінійний пере-візник має право вибору щодо використання масової чи об'ємної ставки тарифу, виходячи з принципу найбільшого фрахту для морського судна. На практиці це означає, що перевізник при калькуляції провізної ціни встановлює питомий завантажувальний об'єм (об'єм вантажу ділиться на масу). Якщо питомий завантажу-вальний об'єм більший за одиницю, то до такого вантажу за-стосовується ставка за одиницю об'єму, якщо менший — пла-та стягується за одиницю маси. У разі перевезення дорогих ван-тажів перевізник може стягувати плату за фрахт, що обчис-люється як відсоток від декларованої вартості вантажу (зви-чайно 3—5 %).
До переваг лінійного судноплавства належать: регулярність, дотримання розкладу руху, порівняно стабільні ціни, експлу-атація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Однак воно потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі, ніж фрахтові ставки при трампових перевезеннях.
Лінійні судна перевозять переважно дрібні партії вантажів від великої кількості відправників до великої кількості одер-жувачів. Тому лінійні компанії приймають вантажі для пере-везення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх на своїх складах, організовують і оплачують завантаження та розван-таження. Вартість цих послуг включається в оплату за транс-портування.
Залежно від режиму лінії діляться на термінові, у розкла-дах яких указуються точні дати приходу і відходу суден по кожному порту, і регулярні. У розкладах руху суден регуляр-них ліній зазначаються тільки періоди заходів і відходів су-ден: один раз у тиждень, декаду, місяць.
Головним документом у морських перевезеннях є коноса-мент. Коносамент — це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язан-ням доставити його в порт призначення та видати його закон-ному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:—
є договором морського перевезення в лінійному судно-плавстві;—
виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;—
є товаросупровідним документом.
Перша функція коносамента полягає в тому, що він є єди-ним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію коноса-мент виконує під час перевезень товарів на суднах регулярних ліній або поставки вантажів окремими партіями, недостатні-
ми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини Під час перевезень трамповими суднами коносамент виконує тільки дві останні функції - слугує розпискою про отримання вантажу та товаророзпорядчим документом.
Друга функція коносамента надає право власникові оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це означає, що тільки особа, вказана у коносаменті, чи власник коносамента на пред'явника, може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного у коносаменті, і розпоряджатися цим товаром. Щоб продати товар який перебуває в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати або передати свої права за коносаментом.
Третю функція полягає у тому, що коносамент може вступати як розписка суд-новласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари у вказаній кількості і в певному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення На коносаменті обов'язково має бути вказівка судно-плавної компанії "вантаж на борту", "вантаж завантажений" чи "вантаж прийнятий до завантаження'.
У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження та розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де проводиться оплата фрахту - в порту завантаження чи в порту призначен-ня кількість виданих екземплярів коносамента. Він підпису-ється капітаном судна чи судновим агентом. На звороті лінійно-го коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезен-ня Повний комплект коносаментів складають три копії і три оригінали. Один оригінал пред'являють до оплати у банк, інші видаються перевізнику, відправникові й одержувачу, як і копії, які відсилають також і в порт відправлення, порт призначення
і на митницю.
До коносамента додають:—
маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;—
завантажувальний ордер, який видає відправник капітанові— штурманська розписка, на основі якої виписується коносамент —
акт-повідомлення, що є підставою для пред'явлення пре-тензій у разі, якщо вантаж зазнав пошкоджень під час перевезення.
Відповідно до зазначеної в коносаменті особи, яка має право одержати вантаж, вони поділяються на іменні, ордерні і на пред'явника. За іменним коносаментом вантаж одержує особа на чиє ім'я цей документ виписаний. Ордерний коносамент видається за "наказом відправника", "наказом одержувача" (його передача можлива за передавальним написом першого і другого). Коносамент на пред'явника передається простим вру-ченням. Коносамент укладається в декількох екземплярах, про кількість яких робиться помітка на кожному з них. Після ви-дачі вантажу за одним з екземплярів інші втрачають силу.
Залежно від видачі коносамента на завантажений на судно вантаж або зданий на склад для відвантаження коносаменти бувають бортові й коносаменти на вантаж, прийнятий до пе-ревезення.
Наскрізний коносамент — це документ, на підставі якого вантажі транспортуються з порту навантаження в пункт при-значення двома або більше судноплавними лініями, що взає-модіють відповідно до угоди. Таким документом може оформ-лятись перевезення й іншими видами транспорту.
Коносамент, який не містить будь-яких застережень пере-візника, що ставлять під сумнів кількість прийнятого до пере-везення вантажу або вказують на дефекти щодо втрати якості товару і упаковки, називається чистим коносаментом.
Щоб забрати вантаж із кінцевого пункту призначення, а також для індосування коносамента, потрібен тільки один ори-гінал коносамента. Якщо індосовано один із оригіналів коно-самента, то решта оригіналів втрачають юридичну силу.
У тому разі, коли вантажоодержувач продає не всю партію товару за коносаментом, а тільки її частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може роз-ділити коносамент на кілька частин і кожному покупцеві ви-писати частковий коносамент, чи делівері, — ордер, за яким кожен клієнт може отримати відповідну частку вантажу.
Траповими називаються судна, які здійснюють нерегу-лярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновлас-никами туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Більшість трапових суден універсальні і можуть транспортувати і генеральні ван-тажі — упаковані та не упаковані товарно-штучні вантажі (об-ладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомашини, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надано все судно або його частина, або певні вантажні приміщення.
Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укла-дається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його представник) і фрахтівник (перевізник чи його представник). Основні пункти чартерного договору такі:
час і місце укладання чартеру;
повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);
назва й опис судна;
право заміни вказаного спочатку терміну;
вид вантажу;
місце завантаження та розвантаження;
умови завантаження та розвантаження, у т. ч. умови оплати демереджу — грошового відшкодування, яке сплачує фрахтувальник судновласнику за простій судна під завантажу-вальними роботами понад встановлений у чартері термін, і диспачу — премії, яка виплачується судновласником фрахтувальникові за дострокове завершення вантажних робіт;
порядок оплати фрахту;
термін подачі судна, у т. ч. канцелінг — кінцевий строк
подачі судна під завантаження, у разі недотримання якого
фрахтувальник має право розірвати чартер;
інші умови (льодове застереження, застереження щодо
обставин нездоланної сили тощо).
Багатовікова практика торгового мореплавства привела до створення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розроб-ляються перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. У торговому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна:
фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним
рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправ-лення в один чи кілька портів призначення;
фрахтування на послідовні рейси використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одно
му і тому ж напрямку кількома послідовними рейсами;
фрахтування за генеральним контрактом, за яким судновласник зобов'язується протягом конкретного періоду перевезти певну кількість товару
фрахтування на умовах тайм-чартеру — договір про орен-ду судна, коли все судно чи його частина надаються на конк-ретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані та сплачувати плат-ню екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (па-ливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;
фрахтування на умовах димайз-чартеру — це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальни-ку на визначений термін разом із командою, члени якої стають працівниками наймача, котрий бере на себе усі витрати з екс-плуатації судна, у т. ч. зарплату екіпажу й орендну плату суд-новласнику;
фрахтування на умовах бербоут-чартеру — це оренда судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе усі витрати на його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також договором купівлі-продажу. Після завершення розра-хунків фрахтувальник стає власником судна.
Грошова сума, що виплачується фрахтувальником фрахтів-никові за перевезення вантажу трамповим судном, визначаєть-ся розміром фрахтової ставки. Фрахтові ставки складаються залежно від ринкової кон'юнктури та встановлюються безпо-середньо судновласником.
Контейнерні перевезення морем. Останнім часом у міжна-родній торгівлі для перевезень генеральних вантажів морем часто використовуються контейнери.
Стандартний контейнер — це металевий ящик (зі сталі чи алюмінію) з подвійними дверцятами з одного боку. У нього може бути вміщений вантаж загального призначення. Біль-шість контейнерних перевезень проводиться у контейнерах двох типів:
1. Двадцятифутовий контейнер — місткістю ЗО м3. Макси-мальне завантаження — 18 т. Внутрішні розміри: довжина 5,89 м, ширина — 2,32 м, висота — 2,23 м (дверцята: ширина 2,30 м, висота — 2,14 м).
2. Сорокафутовий контейнер місткістю 60 м3 із максималь-ним завантаженням на 30 т. Внутрішні розміри: довжина -12 м, ширина — 2,32 м, висота — 2,23 м (дверцята: ширина — 2,30 м, висота — 2, 23 м). Ці розміри можуть варіюватися за-лежно від виробника. Потрібно завжди вказувати точні параметри для великогабаритних і спеціальних предметів пере-везення.
Надання послуг зі здійснення контейнерних перевезень ви-магає спеціального оснащення та спеціального обладнання портів підйомними та розвантажувальними установками.. Сьогодні для перевізника контейнерні перевезення є економними — вони значно скорочують час завантаження та розвантаження суден Географія контейнерних перевезень суттєво розширюється.
Для вантажовідправника основна перевага полягає у зменшенні ризику втрат, крадіжки чи пошкодження вантажу зав дяки безпечнішій системі перевезень, а також у тому, що практично зводиться до нуля ризик затримки у порту розвантаження для подальшого перевезення сушею. Товари, що легко скла дуються, можуть доставлятися у простій упаковці, що дозволяє зекономити двічі: на нескладній упаковці та на транспортних витратах, які залежать від маси вантажу і його габаритів. Під час заповнення контейнера вантажовідправник часто користується послугами транспортно-експедиційного агентств* яке може сформувати "збірний контейнер", використовуючи його для завантаження кількох партій вантажів від різних вантажовідправників.
У разі повного завантаження контейнера коносаменти виписуються безпосередньо перевізниками вантажів. Коли ; формується так званий збірний контейнер, виписуються консаменти на кожну індивідуальну партію й один зведений консамент на весь контейнер, який видається вантажовідправнику, що приєднався останнім.
Перевезення вантажів за коносаментами раніше регулювалось Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких праві про коносаменти 1924 р., відомою як Гаазькі правила і доповненою Протоколом про поправки до конвенції, прийнятої Брюсселі в 1968 р. У березні 1978 р. в Гамбурзі прийняли Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів — Гамбурзькі правила, — яка містить низку доповнень як до коносаменті так і до інших договорів перевезення, крім чартеру. Гамбурзькі правила замінили Конвенцію 1924 р. і Протокол 1968 Морські перевезення пасажирів, їхнього багажу, транспортних засобів і ручної поклажі регламентуються Афінською конвенцією 1987 р.
Комплекс питань, пов'язаних з організацією міжнародних перевезень річками, регулюється Братиславськими угодам укладеними річковими пароплавствами придунайських країн
Учасниками першої з них — Угоди про загальні умови переве-зення вантажів по ріці Дунай 1955 р. були пароплавства Бол-гарії, Угорщини, Румунії, СРСР і Чехословаччини. У 1966 р. до цієї Угоди приєдналися річкові пароплавства Югославії, а в 1968 р. — Австрії і ФРН. Наступним кроком було укладення у 1978 р. цими пароплавствами Міжнародної угоди про загальні умови перевезення контейнерів по р. Дунай. У 1979 р. ті самі пароплавства уклали угоду про міжнародні вантажні тарифи.
2.2 Залізничний транспорт
На залізничний транспорт припадає майже чверть загаль-ного обсягу світової зовнішньої торгівлі. Залізниці є найбільш рентабельним видом транспорту для перевезень вагонних пар-тій вантажів навалом — кам'яного вугілля, руди, піску, сіль-ськогосподарської продукції та лісоматеріалів — на далекі відстані. Останнім часом залізниці почали збільшувати число послуг з урахуванням специфіки клієнтів.
Було створено нове обладнання(більш детальна класифікація вантажних вагонів наведена у табл.4) для більш ефективної об-робки вантажів окремих категорій товарів, платформи для перевезення автомобільних причепів (рейсовий контрейлер), почали надаватися послуги в дорозі, такі як переадресування уже відвантажених товарів у інший пункт призначення прямо на маршруті й обробка товарів під час перевезення.
До переваг цього виду транспорту належить низька вартість перевезення (друга після найдешевшого водного транспорту), доступність для перевізників, учасників ЗЕД. За перевізною спроможністю залізничний транспорт посідає друге місце після водного, що свідчить про його значимість. Залізничний транс-порт здатний перевозити великогабаритні вантажі, продукцію видобувної промисловості та інші найрізноманітніші вантажі. До недоліків можна віднести недостатню надійність, це особ-ливо актуально для нашої країни, з огляду на зношені залізнич-ні колії та рухомий склад. Цілком зрозуміло, що низька швид-кість перевезення є природним недоліком цього виду транс-порту, хоча останнім часом вона істотно зросла.
Основним документом, що оформлює перевезення товарів залізницею з країни в країну, є залізнична накладна. Вона виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчо-го документа та підтвердження про прийом вантажу до переве-зення. Цей документ не є зворотнім. Вантаж передається У розпорядження названого вантажоодержувача після пред'яв-лення ним документа, що засвідчує його особу. Оскільки у світі існує кілька систем залізничного сполучення, які відрізняють-ся між собою шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезень тощо, то регулювання міжнародних залі-зничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосо-вується конкретно до певної системи і визначає форму заліз-ничної накладної.
Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держа-ви (більшість країн Європи, а також деякі країни Азії та Північної Африки). КОТІФ визначає умови перевезення ван-тажів, зокрема встановлює, що ставки перевізних платежів ре-гулюються національними та міжнародними тарифами. Перед-бачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ, загальні строки доставки вантажів складають для ван-тажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швид-кості — 300 км за добу. Разом з тим за залізницями зберігаєть-ся право встановлювати для окремих сполучень спеціальні строки доставки, а також додаткові терміни при виникненні суттєвих ускладнень у перевезеннях та інших особливих об-ставин.
Граничний розмір відповідальності залізниць у разі недо-тримання цілісності вантажів, що перевозяться, у КОТІФ ви-значений у розрахункових одиницях Міжнародного валютно-го фонду — СПЗ (17 СПЗ за 1 кг маси брутто). Передбачено також, що спричинені простроченням у доставці збитки від-шкодовуються вантажовласникові у межах трикратних провіз-них платежів.
Хоч СРСР і не був учасником КОТІФ, проте її положення, службові інструкції та інші нормативні документи використо-вувались і продовжують використовуватися під час перевезень наших зовнішньоторгових вантажів у країни Західної Європи і з цих країн в Україну.
Між соціалістичними країнами Європи й Азії була укладе-на багатостороння транспортна конвенція — Угода про міжна-родне вантажне сполучення (УМВС). УМВС визначає строки доставки вантажів, встановлює провізні платежі на дорогах країн відправлення та призначення за ставками внутрішніх тарифів, а під час руху транзитними шляхами — за транзит-ними тарифами. Відповідальність залізниць за недотримання цілісності вантажу настає у разі наявності вини перевізника, яку часто повинен довести вантажовласник. На відміну від КОТІФ, максимум відповідальності в УМВС не встановлений і відшкодування виплачується перевізником у межах дійсно" вартості вантажу, вказаної у рахунку постачальника, чи
оголошеної його цінності. Порушення та нецілісність вантажу мають бути підтверджені комерційним актом. У разі прострочення
доставки залізниця сплачує штраф у відсотковому відношенні
до провізної плати. Укладення договору міжнародних перевезень
вантажів відповідно до положень УМВС оформляється накладною
вказаної форми. Накладна УМВС складається з п'яти аркушів:
Оригінал накладної (супроводжує вантаж до станції при значення і видається одержувачу разом з п'ятим аркушем і вантажем).
Дорожня відомість (є документом залізниці, залишається у пункті призначення; видається стільки відомостей, скільки залізниць бере участь у перевезенні).
Дублікат накладної (видається відправникові після укладення договору перевезення).
Аркуш передачі вантажу (супроводжує відправлення до станції призначення, залишається у пункті призначення).
Повідомлення про прибуття вантажу до станції призначення (видається одержувачу разом з оригіналом і вантажем).
Форма залізничної накладної за УМВС відрізняється від аналогічного документа за КОТІФ. Тому під час оформлення перевезення з держав СНД, коли частина дороги проходитиме через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує із СНД, де накладна УМВС буде переоформлена в накладну КОТІФ. Така сама процедура відбувається на прикордонних станціях і під час відправлення товарів у країни СНД. При міжнародних перевезеннях розрахунковою валютою тарифів є швейцарський франк. Окрім накладної, вантаж супроводжують відповідні товаросупровідні, товаророзпорядчі документи. Останнім часом відбувається перехід багатьох центральних і східноєвропейських країн від УМВС до КОТІФ.
2.3 Повітряний транспорт
Більше 10 % світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт. Цей вид транспорту набуває все
більшого значення. Найбільш швидкими темпами частка
авіації У світових перевезеннях зростала у 80-ті роки XX ст.: із 1 % 1985 р. до 10 % у 1992 р.
Хоча тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі за-лізничних або автомобільних тарифів, транспортування по-вітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, — продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрук-ти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє під-приємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, змен-шити число складів, скоротити витрати на упаковку.
Перевезення вантажів повітряним транспортом оформля-ються авіавантажною накладною. Вона виконує такі функції:
Договору про повітряне перевезення.
Товаросупровідного документа.
Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.
Митної декларації.
Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев'яти копій. Перший екземпляр оригіналу з поміткою "для перевезення" підписується відправником і вру-чається перевізникові. Другий екземпляр з поміткою "для одер-жувача" підписується відправником і перевізником і вручаєть-ся одержувачу. Третій оригінал з поміткою "для відправника" підписується перевізником і повертається відправникові. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропор-ти відправлення та призначення і на митницю.
Для авіаперевезень авіанакладна — такий самий документ, як і коносамент для морських перевезень. Однак існують суттєві відмінності. Авіанакладна не є оборотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладної Немає оригіналу, що передається вантажоодержувачеві для надання йому права володіння товаром. Вантаж надається у розпорядження зазначеного вантажоодержувача після пред'яв-лення ним документів, що засвідчують його особу, підписаної квитанції та сплати необхідних зборів.
Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові у кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену — із вказівкою на кожну
окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями у розпорядження вантажоодержувачів, указаних у зведеній авіанакладній. Як і в коносаменті, в авіанакладній має бути де-тальна інформація про вантажоодержувача і про товар, щ транспортується.
Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кіло-грамах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії — 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.
Окрім авіанакладної, товар супроводжують необхідні това-ророзпорядчі документи.
До числа міжнародних угод по повітряному транспорту на-лежить Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосують-ся міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві в 1929 р. і доповнена такими протоколами: Гаазьким 1955 р., Гватемальським 1971 р. і Монреальским 1975 р. У ній беруть участь більшість країн світу. Варшавська конвенція застосо-вується в регулярних повітряних сполученнях. Правовою ос-новою договору про повітряне перевезення в нерегулярних (чар-терних) перевезеннях є положення Гвадалахарської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1961 р.
З метою вирішення проблем комерційної і технічної експ-луатації повітряного транспорту, забезпечення безпеки по-льотів у 1944 р. в Чикаго 52 держави підписали Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція). Для вирішення комерційних питань, зменшення конкуренції і роз-ширення взаємодії авіакомпаній на міжнародних повітряних лініях у 1945 р. була створена спеціалізована неурядова органі-зація — Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА) — ця організація координує діяльність авіакомпаній, регулює комерційні угоди між ними, удосконалює систему встановлен-ня тарифів на світовому ринку повітряних перевезень.
На додаток до ІАТА в 1947 р. була створена організація ци-вільної авіації (ІКАО), що є спеціалізованою установою ООН. ІКАО покликана сприяти міжнародному співробітництву в цивільній авіації з метою забезпечення безпеки, регулярності й економічної ефективності міжнародних повітряних сполучень.
Важливе значення має порядок визначення відповідальності авіації за втрату, нестачу або ушкодження вантажу в процесі перевезення. Відповідальність визначається основними поло-женнями Варшавської конвенції 1929 р. зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол). У наш час у практиці міжнародних повітряних перевезень Варшавсько-Гаазька сис-тема відповідальності авіаперевізника визнана більшістю країн світу.
2.4 Автомобільний транспорт
Вантажний автотранспорт постійно збільшує свою частку в міжнародних перевезеннях. Цей вид перевезень надзвичайно гнучкий щодо маршрутів і графіків руху. Вантажівки в змозі перевозити товар "від дверей до дверей", позбавляючи відправ-ника зайвих перевезень. Вантажівки — рентабельний вид транспорту, коли йдеться про перевезення на невеликі відстані дорогих товарів. У багатьох випадках автотранспортні тарифи конкурентні порівняно з тарифами залізниць, але при цьому вантажівки звичайно забезпечують більш високу оперативність послуг, що надаються.
Для перевезення вантажів між країнами використовуються в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холо-дильними установками, що дозволяє їм перевозити на міжна-родних автотрасах вантажі, що швидко псуються.
Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних товаровідправників різних товарів чи різних партій вантажів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або потрібно перевезти різні вантажі чи партії вантажів, то складається стільки накладних, скільки транспортних засобів використовується або скільки партій вантажів перевозиться.
Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за пе-ревезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки та штрафи із встановле-ної суми.
Договір перевезення оформляється автодорожньою наклад-ною. Повна її назва "Міжнародна товаротранспортна наклад-на", проте в оперативній роботі вона відома під назвою "на-кладна ЦМР (СМК)". її функції такі:
Договір перевезення;
Товаросупровідний документ;
Розписка перевізника.
Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. У ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одер-жувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку при до-ставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізни-ком і вантажовідправником. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються: товаросупровідні документи (пакуваль-ний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості тощо), товаророзпорядчі документи (пакувальні листи, відван-тажувальні специфікації, сертифікати якості) та інші докумен-ти, потрібні для ввозу товару у країну покупця та перетину кордонів транзитних країн.
Автомобільні перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) і Європейською угодою про міжнародні автомобільні перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ), що набули чинності відповідно у 1961 і 1968 рр. Учасниками цих угод є більшість країн.
З метою спрощення митних процедур у міжнародних авто-мобільних сполученнях європейських країн у 1959 р. була укладена Митна конвенція про міжнародне перевезення ван-тажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього пе-ревезення (МДП, Конвенція МДП). У 1975 р. була прийнята її нова редакція.
Завдяки контейнеризації відправники все частіше вдають-ся до одночасного використання двох або більше видів транс-порту. Контейнеризація — це завантаження товару в ящики або трейлери, що легко перевантажуються з одного виду транс-порту на інший.
Рейковий контейнер — це перевезення з використанням залізничного й автомобільного транспорту, судновий контейнер — це перевезення з використанням водного й автомобільного транспорту. "Рейки-судно" — це перевезення з використан-ням водного і залізничного транспорту, "повітря-шосе" — це перевезення з використанням повітряного й автомобільного транспорту. Будь-який змішаний вид транспортування забез-печує відправнику певні вигоди. Наприклад, рейковий кон-трейлер обходиться дешевше, ніж автомобільні перевезення і водночас забезпечує гнучкість і зручність.
У 70-х роках XX ст. у рамках декількох міжнародних органі-зацій проводилася розробка проекту угоди про договір прямо-го змішаного перевезення. У результаті цього в 1980 р. була прийнята Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезен-ня вантажів.
Розділ 3 Критерії вибору виду транспорту
Існують різні способи транспортування вантажів між краї-нами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспор-ту, необхідно враховувати низку обставин.
І. Вид вантажу. Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові й особливо режимні.
До генеральних відно-сять різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і нега-баритні. За масою — легкі й важкі (з масою більше 5 т на одну вантажну одиницю).
До масових відносять вантажі, що мають певну структурну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки. До них відносять наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й Рослинні жири, спирти тощо), навальні (руда, концентрати, Добрива тощо), насипні (зерно, цукор-сирець тощо) та деревина.
До особливо режимних відносять вантажі, які зберігають і Перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.).
При виборі засобів транспортування треба мати на увазі, що в деяких випадках немає можливості вибору. Наприклад, ван-тажі, що швидко псуються, треба перевозити авіатранспортом. Разом з тим авіаперевезення не допустимі при перевезенні
легкозаймистих і вибухонебезпечних вантажів. Основну частину перевезень морським транспортом становлять перевезення масових наливних і навальних вантажів (нафти і
нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна тощо).
Перелік товарів, що перевозять основними видами транспорту, наведено в табл. 2.
ІІ. Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення ван-тажу та кінцевий пункт перевезення також визначають при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних пере-везеннях використовують залізничний, трубопровідний, авто-мобільний та авіаційний транспорт, у міжконтинентальних — морський та авіаційний транспорт.
ІІІ. Фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу — це авіатранспорт. Однак він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти тощо).
ІV. Вартість перевезень. Звичайно, кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала незначний відсоток від вар' тості товару. Однак бувають випадки, коли вибору немає і тре-ба платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижчою. Наприклад, невеликі й середні за обсягом партії вантажів можна доставляти повітрям і сушею приблизно за однаковими цінами.
V. Безпека перевезення. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, для яких характерний високий ступінь ризику розкрадання (запчастини автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари тощо), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче.
Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу. Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом. Якщо його мета — мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровід-ним транспортом.
У табл. 3 дається коротка порівняльна характеристика різних видів транспорту. Так, якщо відправника цікавить швидкість, то основний вибір робиться між повітря-ним і автомобільним транспортом. Якщо ціль — мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровідним транс-портом. Найбільше переваг забезпечує автомобільний транс-порт, чим і пояснюється зростання його частки в загальному обсязі перевезень.
Розділ 4 Транспортно-експедиційні підприємства та специфіка їх діяльності
Якщо покупці та продавці самі не в змозі здійснити транс-портування свого вантажу, то вони користуються послугами транспортно-експедиційних підприємств (ТЕП), які надають великий комплекс послуг із транспортно-експедиційного об-слуговування (ТЕО) вантажів. Це, зокрема, такі послуги:
фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;
розрахункові операції за зовнішньоторговими контрак-тами;
консультації щодо розрахункових і експедиторських опе-рацій;
митне декларування вантажів;
завантажувально-розвантажувальні роботи;
зберігання вантажів;
автоперевезення;
оформлення товаророзпорядчої документації;
страхування вантажів;
сортування, перетарування, нагромадження, комплекта-ція вантажних партій збірних відправлень, маркування
іперемаркування вантажів, а також інші операції, які не викону-ються перевізниками у пунктах перевалки та збереження ван-тажів.
ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортерів та імпортерів.
Правові та організаційні засади транспортно-експедитор-ської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами Украї-ни "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транс-порт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів".
Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспор-туються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у до-говорі транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях те-риторією України.
Експедитори за дорученням клієнтів:
забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповід-но до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог "Інкотермс";
фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на заліз-ничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчас-ного відправлення вантажів;
здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопичен-ням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;
організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
організовують експертизу вантажів;
здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання за належністю;
надають в установленому законодавством порядку учас-никам транспортно-експедиторської діяльності заявки на від-правлення вантажів та наряди на відвантаження;
забезпечують виконання комплексу заходів з відправлен-ня вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;
здійснюють страхування вантажів та своєї відповідаль-ності;
забезпечують підготовку та додаткове обладнання транс-портних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-пра-вових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;
забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнен-ня мінімального рівня витрат;
здійснюють розрахунки з портами, транспортними органі-заціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;
оформляють документи та організовують роботи відпо-відно до митних, карантинних та санітарних вимог;
надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;
надають інші допоміжні та супутні перевезенням транс-портно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторо-ни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є:
відомості про сторони договору:
для юридичних осіб — резидентів України: найменуван-ня, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному дер-жавному реєстрі підприємств та організацій України;
для юридичних осіб — нерезидентів України: наймену-вання, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фізичних осіб — громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, адресу місця проживання та індивідуальний іден-тифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;
для фізичних осіб-іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця про-живання за межами України;
вид послуги експедитора;
вид та найменування вантажу;
права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору;
порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
строк (термін) виконання договору;
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування мають відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортно-го експедирування. У разі залучення експедитором до вико-нання його зобов'язань за договором транспортного експедиру-вання іншої особи у відносинах з нею експедитор може висту-пати від свого імені або від імені клієнта. За договором транс-портного експедирування експедитор може організувати пере-везення за одним товаротранспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправ-лення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експеди-тор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитору не включаються ви-трати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залуче-них до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвер-дженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або орга-нами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товаротранспортни-ми документами, складеними мовою міжнародного спілкуван-ня залежно від обраного виду транспорту або державною
мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими докумен-тами можуть бути:—
авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill);—
міжнародна автомобільна накладна (СМR);—
накладна СМГС (накладна УМВС);—
коносамент (Віll оf Landing);—
накладна ЦІМ (СІМ);—
вантажна відомість (Сагgо Маnіfest);—
інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтвер-джується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних наклад-них, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призна-чення.
Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних ван-тажів в Україні регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. № 770. Ці Правила визначають ос-новні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуго-вування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів та по-рядок організації їх перевезення і є обов'язковими для всіх учасників транспортно-експедиційного процесу.
Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здій-снюється суб'єктами підприємницької діяльності — експедито-рами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажо-одержувачів Експедитори виконують свої функції без будь-яко-го втручання в господарську діяльність транспортних підпри-ємств. Транспортно-експедиційні послуги, які надаються екс-педиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з під-готовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів. Експедитори відповідно до доручень вантажовласників:
організовують перевезення та перевалку вантажів заліз-ничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним
транспортом;
забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зовнішньоторговельних ван-тажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів;
фрахтують національні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів;
надають послуги, пов'язані з прийманням, накопичен-ням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів передають їх транспортним організаціям для перевезення;
провадять своєчасні розрахунки з портами і транспорт-ними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів;
оформляють документи відповідно до митних, карантин-них і санітарних вимог, страхують вантажі;
ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій;
забезпечують із залученням відповідних транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
організовують експертизу вантажів у портах і на заліз-ничних станціях;
здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання;
подають в установленому порядку транспортним підпри-ємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів та наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів;
вирішують з транспортними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів;
складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі ван-тажі, організовують фумігацію вантажів;
організовують перевезення особистих речей громадян. Транспортні підприємства:
організовують зберігання вантажів, у тому числіреекспортних і знятих з експорту, під час їх перевезення, переван-тажування і складування;
здійснюють в установлені терміни доставку вантажів за призначенням і забезпечують своєчасне навантаження та роз-вантаження транспортних засобів за цінами і тарифами, ви-значеними чинним законодавством України;
ведуть облік руху вантажів і запасної тари, надають не-обхідні відомості експедитору для подальшого інформування вантажовласників;
проводять інвентаризацію вантажів на підставі заяв екс-педитора, за його участю і за його рахунок;
забезпечують доступ до вантажосупровідних і перевізних документів, створюють рівні умови та сприяють експедиторам у здійсненні ними своїх функцій.
Відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству. Вантажовласники надають експедиторам відомості та документи для виконання покладених на них зобов'язань (ліцензії, сертифікати, свідоцтва, декларації тощо). Кожен із учасників транспортно-експедиційного процесу вправі переда-ти виконання частини своїх обов'язків іншому учаснику на підставі договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок їх оплати.
Транзитні перевезення — це перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів), вироблених за її межа-ми без будь-якого їх використання в Україні та передачі іншо-му власнику. До транзитних перевезень прирівнюють також транспортування через територію України нафти, нафтопро-дуктів, природного газу та інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами. Транзитні перевезення здійснюються відповід-но до чинного в Україні митного, транспортного та іншого зако-нодавства. Проходження транзитних вантажів, а також транс-портних засобів може здійснюватися як з перевантаженням, складуванням, роздрібненням партій, зі зміною виду транспор-ту, так і без таких операцій. Транзитні перевезення здійсню-ються найбільш раціональними шляхами сполучення через відповідні пункти пропуску державного кордону. При цьому створюються рівні умови проходження вантажів (продукції, товарів) незалежно від того, якій державі вони належать, чи будь-яких інших обставин, що стосуються їхнього власника.


Висновки
Учасники ЗЕД планують і враховують транспортні операції при підготовці контракту, здійснюючи їх у процесі виконання останнього. Такі операції проходять послідовність етапів:
На першому етапі, до укладання контракту, необхідно:—
провести аналіз кон'юнктури ринків транспортних по слуг, умов постачання товарів, рівня тарифних і фрахтових ставок (тобто вартості доставки одиниці вантажу наземним водним або повітряним транспортом);—
визначити і конкретизувати транспортні умови і базисні умови постачання для їх включення в договір купівлі-продажу, організувати виконання цих умов;—
визначити частку витрат на транспортні операції (транспортну складову) в контрактній ціні товару;—
передбачити в кошторисі транспортні витрати.
На другому етапі, у процесі реалізації зовнішньоторговельної операції, необхідно:—
укласти договори на перевезення товарів, оформити їх відповідними транспортними документами (накладними, чартером, коносаментом);—
запланувати перевезення вантажів, що проходять через морські, річкові порти і прикордонні станції (оперативне місячне планування);—
підготувати товар до перевезення (упакувати, замаркірувати тощо);—
оформити договір транспортного страхування вантажів, одержати страховий поліс;—
підготувати й оформити технічну і товаросупровідну документацію;—
перевірити розрахункову документацію і зробити розрахунки з перевізником;—
виконати необхідні прикордонні, митні, санітарні, ветеринарні формальності; оформити відповідні документи: вантажну митну декларацію, паспорт угоди, необхідні сертифікати; оплатити митні збори, податки, мито;—
організувати нагляд за просуванням вантажу по всьому транспортному циклу від вантажовідправника до вантажоодержувача.
На третьому етапі, після завершення зовнішньоторговелної операції, необхідно:—
зробити додаткові взаєморозрахунки, якщо є така необхідність;
Список використаної літератури:
Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 01.07.2004.№ 1955-ІV //
Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч.посіб. – К.: ЦУЛ, 2002.– 172 с.
Карпинський Б. О., Макуха Б. М. транспортная система Украины в контексте европейской интеграции // Экономика Украины. – 1998. – С.17-23.
Назаренко В. М., Назаренко К. С. транспортное обеспечение внешнеэкономической деятельности. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 508 с.
Неруш Ю. М. Логистика: Ученик. – 3-е узд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2003. – 495 с.
Внешнеэкономическая деятельность предприятий: Учеб. для вузов / Под ред. Л. Е. Стровского. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 847 с.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред.. І. В. Багрової. – К.: Центр навчальної л-ри, 2004. – 580 с.
Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб.–практ.пособие. – М.: ИВЦ "Маркетинг",1998. – 208 с.
Румянцев А. П., Румянцевф Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. – К.: Центр навч. л-ри, 2004. – 377 с.
Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 462 с.
Кириченко А. А. та ін. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. – К.: 2000, 468 с.
Макогон Ю. В. и др. Внешнеэкономическая деятельность. – Донецк: Регион, 1998. – 342 с.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. проф. А. І. Кредісова. – К.: ВІРА-Р, 2003. – 448 с.
Додатки
Таблиця 1. Класифікація транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності
п/п | Ознака класифікації | Види операцій
1 | За предметом транс-портних операцій | Вантажні, пасажирські, багажні
2 | За видом транспорту | Водні (морські, річкові), залізничні, автомобільні, трубопровідні, змішані перевезення (беруть участь два або більше видів транспорту)
3 | Залежно від транс-портної характерис-тики товару | 3 сухим вантажем: навалювальні, ру-да, вугілля, зерно, цемент, мінеральні добрива, генеральні або штучні. 3 на-ливним вантажем: нафта і нафтопро-дукти, рослинні олії, жири, вино, рідкі хімічні вантажі тощо
4 | За періодичністю | Регулярне й нерегулярне перевезення: лінійне і трампове судноплавство, ре-гулярне повітряне сполучення і чар-терні рейси
5 | Залежно від порядку проходження кордону | Перевантажувальні і безперевантажу-вальні перевезення
6 | За видом транспорт-но-технологічної си-стеми | Контейнерні, поромні, ліхтерні, рол-керні
7 | Залежно від завершен-ня перевезення | Сусідські, транзитні, кільцеві
8 | За видом сполучень | Прямі, непрямі: ламані з декількома перевізниками, із перевідправкою за одним або декількома договорами пе-ревезення
9 | Залежно від складу учасників перевізного процесу | Здійснювані виробником товару, про-давцем або покупцем, замовником то-вару, перевізником-посередником
10 | Залежно від місця проведення | Здійснювані усередині країни і на те-риторії інших країн
Таблиця 2. Товари, що перевозяться основними видами транспорту
Вид транспорту | Товари, що найчастіше перевозяться
Залізничний | Сільгосппродукція, будівельні матеріали, корисні копалини, автомобілі
Водний | Нафта, зерно, будівельні матеріали, металеві руди, кам'яне вугілля
Автомобільний | Одяг, книги, комп'ютери, папір, продукти харчування
Трубопровідний | Нафта, нафтопродукти, природний газ
Повітряний | Продукти харчування, що швидко псуються, продукція точного машинобудування, що дорого коштує
Таблиця 3. Оцінка видів транспорту за критеріями ве-ликих відправників
Критерій вибору | Вид транспорту
Залізничний | Водний | Автодорожній | Трубопровід ний | Повітряний
Швидкість | Середня | Найнижча | Висока | Низька | Найвища
Рівень витрат | Середній | Найнижчий | Великий | Низький | Найвищий
Можливий асортимент товару | Найбільший | Досить великий | Середній | Дуже обмежений | Частково
обмежений
Товарна специфіка | Найзручніший для великої кількості продукції | Зручніше за все для великої кількості продукції | Товари з високою ціною і доставкою в короткі терміни | Рідкі і газоподібні продукти | Дорога і швидкопсувна продукція
Кількість ринків, що обслуговуються | Велика | Обмежена | Необмежена | Дуже
обмежена | Вища за середнє
Надійність доставки | Середня | Низька | Хороша | Висока | Середня
Табл. №4. Класифікація вантажних вагонів
Універсальні | Спеціалізовані
- криті вагони; | - ізотермічні вагони;
- напіввагони; | - цементовози;
- платформи; | - кислотні вагони та ін.
- цистерни
Універсальні вагони використовуються для перевезення найрізноманітніших вантажів.
Спеціалізовані вагони – для перевезення окремих видів вантажів.
Криті вагони – для перевезення цінних вантажів, для яких шкідливі атмосферні опади.
Напіввагони – для масових навальних і лісових вантажів.
Платформи – для довгих і громіздких вантажів, лісових вантажів.
Цистерни – для наливних вантажів (бензин, керосин, молоко, олія).
Дуже важкі і громіздкі вантажі перевозяться на транспортерах вантажопідйомністю більше 400 т.
На рис.1 подано схему проходження деяких стратегічно важливих транспортних коридорів територією України. Як видно з рис.1, таких стратегічних напрямків розроблено чотири:*
Центральна Європа - країни СНД;*
Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД;*
Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;*
Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід.
Рис. 1. Схема стратегічно важливих транспортних напрямків,
що проходять територією України.
Схему розміщення Транспортно-складських комплексів показано на рис. 2

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать