Планування і порядок фінансування видатків місцевих бюджетів

Міжбюджетна реформа в Україні
Починаючи з 2001 року, в Україні проводиться міжбюджетна реформа, згідно якої докорінно змінився порядок бюджетного пла-нування. Так, були запроваджені формульні розрахунки при визна-ченні обсягів доходів і нормативні методи у плануванні видатків мі-сцевих бюджетів, а також елементи фінансового вирівнювання. Та-кий порядок гарантує адміністративно-територіальним одиницям середній рівень доходів і середні розміри видатків (у розрахунку на душу населення) за рахунок коштів місцевих бюджетів, що повинно поступово зменшити територіальні відмінності у рівнях надання су-спільних послуг населенню.
Нові підходи у визначенні обсягів бюджетних трансфертів створили можливості для об'єктивного і неупередженого перероз-поділу бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідними» у фінансо-вому відношенні територіями. Крім того, прив'язка алгоритму роз-рахунку розмірів видатків місцевих бюджетів до конкретних кількі-сних показників (чисельність населення, кількість отримувачів соці-альних послуг, штатна чисельність працівників органів управління) захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб'єктивних чинників у процесі прийняття рішень центральними органами влади. А розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків влас-них і закріплених доходів (так званих кошиків) не обмежують ініціа-тиву місцевих фіскальних органів у процесі збирання податків, адже в межах загального обсягу кошика доходів недовиконання показни-ків по одному з податків ножна компенсувати перевиконанням над-ходжень по іншому.
Важливим позитивним аспектом змін у міжбюджетних відно-синах стало врахування у процесі бюджетного планування динаміки надходжень за попередні три роки найважливіших з фіскальної точ-ки зору податків, зборів та інших платежів і доходів, які зарахову-ються до місцевих бюджетів, що заклало необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фі-нансового планування на мікрорівні.
Загалом, організація відносин усередині бюджетної системи України і, особливо, між державним і місцевими бюджетами, посту-пово набуває таких необхідних з позицій зміцнення демократичних засад і місцевого самоврядування рис, як стабільність, прозорість, об'єктивність і зрозумілість. Важливим стимулюючим елементом чинної бюджетної практики стало формування механізму заінтере-сованості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази, забезпечення самостійності у витрачанні додатково одержаних коштів.
Характеристика основних змін у плануванні і фінансуванні бюджетних видатків:
•
починаючи з 2001 року, в бюджетній практиці використовуєть-ся формульний підхід до розрахунку доходів місцевих бюдже-тів, що означає створення прозорого й зрозумілого механізму їх формування з мінімальним впливом суб'єктивних чинників;
•
докорінно змінився підхід у розрахунках бюджетних видат-ків: від планування, виходячи з мережі бюджетних установ, до формування місцевих бюджетів на основі єдиних норма-тивів на одного мешканця чи споживача соціальних послуг, тобто запроваджений нормативний підхід до розрахунку об-сягів видатків місцевих бюджетів;
•
сформувався механізм зацікавленості фінансових органів у перевиконанні надходжень доходів загального фонду державного бюджету понад річні розрахункові обсяги, визначені у щорічних Законах України Про Державний бюджет: 50% до-датково одержаних сум доходів зараховується до місцевих бюджетів, 62,5% - до бюджету Автономної Республіки Крим, 100% - до бюджету столиці;
•
зросла роль обласного рівня у перерозподілі бюджетних коштів: встановлення нормативів відрахувань від надходжень прибут-кового податку з громадян до бюджетів міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів було покладено на Верховну Раду Автономної Республіки Крим та обласні ради.
Діючий порядок розрахунку дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з Державного бюджету України
1. Характеристика змін:*
запровадження формульних розрахунків при визначенні доходів і нормативних підходів при плануванні видатків місце-вих бюджетів, а також елементів фінансового вирівнювання створює прозорий і зрозумілий механізм їх формування з мі-німальним впливом суб'єктивних чинників;*
гарантування адміністративно-територіальним одиницям сере-днього рівня доходів і видатків (у розрахунку на одну особу) з місцевих бюджетів сприяє поступовому зменшенню територіа-льних відмінностей у наданні суспільних послуг населенню;*
зміцнення самостійності місцевих бюджетів і посилення за-цікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази;*
перерозподіл бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідни-ми» у фінансовому відношенні територіями;*
прив'язка алгоритму розрахунку видатків до конкретних кі-лькісних показників захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб'єктивних факторів у процесі прийняття рішень центральними органами влади;*
оцінка податкового потенціалу територій на основі фактич-них поступлень стабільного і визначеного переліку надхо-джень за попередні 3 роки створює необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективно-го фінансового планування на мікрорівні;*
розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків власних і закріплених доходів (так званих кошиків) не обме-жують ініціативу місцевих фіскальних органів у процесі зби-рання податків, адже в межах загального обсягу кошика до-ходів недовиконання показників по одному з податків можна компенсувати перевиконанням надходжень по іншому.
2. Невирішені проблеми:*
формульний порядок розрахунків не розповсюджується на бюджети міст районного значення, селищ і сіл;*
обмежені можливості селищних і сільських рад у збільшенні доходної бази;*
визначення рівня податкоспроможної не дає об'єктивної оці-нки податкової сили адміністративно-територіальних утворень;*
єдині нормативи видатків у розрахунку на одного мешканця виступають не інструментом нормативного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково обґрунтованого визначення потреби в бюджетних ресурсах, а є важелем для здійснення перерозподільних процесів;*
відсутність коригуючих коефіцієнтів, які б відображали регі-ональну специфіку;*
централізованим залишається порядок визначення основних
груп видатків місцевих бюджетів.
3. Шляхи вдосконалення:*
поширення формульних розрахунків доходів для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;*
збільшення можливостей селищних і сільських рад у зрос-танні доходної бази відповідних бюджетів;*
перехід у визначенні індексів податкоспроможності терито-рій від оцінки фактичних надходжень визначеного кола доходних джерел до врахування податкової бази адміністрати-вно-територіальних одиниць;*
розробка нормативів бюджетних видатків методом прямого розрахунку;*
застосування диференційованих бюджетних нормативів з ме-тою врахування регіональної специфіки.
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державно-го бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами
Враховує:
=> фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
=> кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
=> індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;
=> прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;
=> коефіцієнт вирівнювання.
Алгоритм визначення обсягу дотації вирівнювання місцевим
бюджетам
де:
Т - дотація вирівнювання;
б - коефіцієнт вирівнювання, для місцевих бюджетів має зна-чення від 0,9 до 1;
V - розрахунковий обсяг показника видатків;
D - прогнозний показник обсягу доходів (кошик доходів);
ДD - розрахунковий обсяг коригування доходів.
Коефіцієнт вирівнювання - це коефіцієнт, що застосову-ється при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та ко-штів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бю-джетів місцевого самоврядування.
Розрахунок прогнозного обсягу доходів місцевих бюджетів
Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (кошика до-ходів), закріплених за місцевими бюджетами, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, збо-рів до цих бюджетів за три останні роки, що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на плановий рік.
При цьому враховуються втрати закріплених доходів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями місцевих рад.
З метою врахування депресивності окремих територій прогноз-ний показник доходів змінюється на розрахунковий обсяг коригу-вання доходів, який враховує зниження динаміки індексів відносної податкоспроможності.
Індекс відносної податкоспроможності - це кое-фіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміні-стративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогі-чним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.
Розрахунок показників видатків місцевих бюджетів
Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначаються:
•
окремо для кожної галузі (управління, освіта, охорона здо-ров'я і т.д.);
•
виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів;
•
враховуючи першочерговість соціальних видатків;
•
на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них;
•
з врахуванням кількості мешканців та кількості споживачів соціальних послуг.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в межах наявних бюджетних ре-сурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ра-ди міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих дер-жавних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
Чинники, які враховуються при розрахунках видатків
На утримання органів управління:
¦
чисельність працівників органів управління залежно від чи-сельності населення області (міста);
¦
співвідношення показників обсягів видатків відповідних рівнів бюджетів на цю мету.
На охорону здоров'я:
¦
чисельність населення адміністративно-територіальної оди-ниці;
¦
співвідношення обсягів даних видатків між місцевими бюджетами окремих видів;
¦
коригувальні коефіцієнти до фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які враховують співвідношення видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків місцевих бю-джетів, вікову структуру населення, надання послуг відом-чими закладами охорони здоров'я.
На освіту:
¦
загальний обсяг ресурсів бюджету на цю мету;
¦
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного учня;
¦
приведений контингент учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.
На соціальний захист і соціальне забезпечення:
¦
загальний обсяг ресурсів бюджету на цю мету;
¦
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;
¦
контингенти отримувачів соціальних виплат.
На культуру і мистецтво:
¦
чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці;
¦
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного жителя.
На фізичну культуру і спорт:
¦
чисельність населення адміністративно-територіальної оди-ниці;
¦
частка видатків на фізичну культуру і спорт певної групи мі-сцевих бюджетів у загальній сумі видатків на фізичну куль-туру і спорт всіх місцевих бюджетів.
На утримання підрозділів місцевої міліції:
¦
чисельність населення адміністративно-територіальної оди-ниці;
¦
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного жителя.
Порядок фінансування бюджетних видатків показано на рис. 1
Програмно-цільовий метод планування бюджету
Досвід ринкових країн засвідчив переваги програмно-цільового методу складання бюджету, який дає можливість спрямовувати бю-джетні кошти відповідно до пріоритетів суспільного розвитку. Процес програмно-цільового планування включає наступні етапи (див. рис. 18):
Стратегічне планування---Формування програм----Складання бюджету
Завдання середньострокового бюджетного планування:
=> поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблен-ня узгоджених та реалістичних прогнозів доходів до бюджету;
=> визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпе-чення відкритості в їх досягненні впродовж багатьох років;
=> визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері держав-них видатків;
=> забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній по-літиці та механізмів контролю за їх реалізацією;
=> удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;
=> підвищення відповідальності головних розпорядників бю-джетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджет-них коштів;
=> посилення загального бюджетного контролю.
Переваги програмно-цільового методу
Програмно-цільовий метод дає можливість встановити безпосе-редній зв'язок між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання. Запровадження програмно-цільового методу спрямо-ване на:
•
забезпечення прозорості бюджетного процесу, чітке визна-чення цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бю-джетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;
•
забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо дося-гнення поставлених цілей та виконання завдань, а також про-ведення аналізу причин неефективного виконання бюджет-них програм;
•
упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюдже-тних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальни-ми виконавцями бюджетних програм;
•
посилення відповідальності головного розпорядника бюдже-тних коштів за дотримання відповідності бюджетних про-грам законодавчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;
•
підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.
Складові елементи бюджетних програм
1.
Мета бюджетної програми - це законодавчо визначені ос-новні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання конкрет-ної бюджетної програми.
2.
Завдання бюджетної програми — це конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протя-гом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допо-могою результативних показників.
3.
Напрями діяльності – це конкретні дії, спрямовані на вико-нання завдань бюджетної програми з визначенням напрямів витра-чання бюджетних коштів. Напрями діяльності повинні відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів. Визначення напрямів діяльності забезпечує реалізацію бюджетної програми у межах коштів, виділених на дану мету.
4.
Результативні показники - це кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.
Групи результативних показників
¦ Показники затрат - визначають обсяги та структуру ресур-сів, які забезпечують виконання бюджетної програми:
Ї державне управління: кількість підвідомчих установ, кіль-кість штатних одиниць, кількість отриманих листів, доручень, звер-нень громадян;
Ї освіта: кількість навчальних закладів за категоріями, кіль-кість годин навчального процесу, чисельність працівників навчального закладу, кількість учнів;
Ї охорона здоров’я: чисельність працівників галузі (за категоріями), кількість медичних установ (за типами), кількість хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, кількість медичних засобів, обладнання);
Ї житлово-комунальне господарство: загальна житлова площа, що потребує проведення капітального ремонту.
¦ Показники продукту – використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей (кількість користувачів товарами, роботами, послугами, виробленими в процесі виконання бюджетної програми):
Ї державне управління: кількість підготовлених та прийнятих рішень, кількість перевірок, обсяг наданих послуг та отриманих коштів (дозволи, ліцензії), кількість вирішених питань, доручень;
Ї освіта: кількість випускників;
Ї охорона здоров'я: кількість відвідувачів поліклінік, амбулаторій, кількість амбулаторних візитів, кількість пролікованих;
Ї житлово-комунальне господарство: площа відремонтованого житлового фонду.
¦ Показники ефективності - визначаються як відношення кі-лькості вироблених товарів (виконання робіт, надання послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі (витрати ресурсів на одиницю показника продукту):
Ї державне управління: кількість наданих послуг на одного працівника, кількість прийнятих рішень на одного працівника, ви-трати на утримання одної штатної одиниці, витрати на відрядження в розрахунку на 1 особу;
Ї освіта: вартість навчання одного учня, витрати на один навчальний заклад, кількість навчальних годин на одного вчителя;
Ї охорона здоров'я: кількість пацієнтів на одного лікаря, вартість ліжко-дня, показник завантаженості ліжкового фонду, середня кількість днів перебування у лікарні;
Ї житлово-комунальне господарство: витрати на проведення капітального ремонту 1 кв. м житлової площі.
¦ Показники якості - відображають якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг):
Ї державне управління: відсоток вчасно виконаних рішень до їх загальної кількості, зміна обсягу податкової заборгованості (недоїм-ки), зміна обсягу
Тема 6: Управління фінансами і фінансовий
контроль на місцевому рівні
1.Місцеві фін. Органи
Органи місцевого самоврядування наділені певними правами у галузі бюджету і фінансів, зокрема вони:
¦ самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;
¦ самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання;
¦ використовують вільні бюджетні кошти, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів;
¦ запроваджують відповідно до законодавства місцеві податки і збори та обов'язкові платежі;
¦ встановлюють ставки місцевих податків і зборів, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів гро-мадян можуть запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування;
¦ випускають місцеві позики, лотереї та цінні папери, можуть отримувати короткотермінові позички (до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду) у фінансово-кредитних установах на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету;
¦ можуть створювати у межах законодавства комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.
В управлінні місцевими фінансами центральне місце посідають місцеві фінансові органи, які входять у систему Міністерства фінан-сів України і, крім того, є виконавчими органами державних адміні-страцій і місцевих рад. Місцеві фінансові органи діють на рівні об-ластей, районів і міст. Вони мають подвійне підпорядкування, тобто по вертикалі підпорядковуються відповідному вищестоящому фінан-совому органу, а по горизонталі – державним адміністраціям або мі-сцевим радам.
Місцевий фінансовий орган - установа, яка відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контро-лю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету.
Розглянемо завдання, функції і права місцевих фінансових ор-ганів на прикладі фінансового управління міської ради.
Основні завдання фінансового управління:
¦
забезпечення реалізації державної бюджетної політики на відповідній території;
¦
складання розрахунків до проекту міського бюджету і по-дання їх на розгляд виконавчого комітету;
¦
підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення захо-дів соціально-економічного розвитку міста;
¦
розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансово-го і бюджетного планування та фінансування витрат;
¦
здійснення контролю за дотриманням підприємствами, уста-новами та організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених радою;
¦
здійснення загальної організації та управління виконанням міського бюджету, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Функції фінансового управління в галузі управління:
¦
розробка і доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцій з підготовки бюджетних запитів;
¦
визначення порядку та термінів розроблення бюджетних за-питів головними розпорядниками бюджетних коштів;
¦
проведення на будь-якому етапі складання і розгляду проекту міського бюджету, аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бю-джетних коштів;
¦
прийняття рішень про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту міського бюджету перед поданням його на розгляд виконкому міської ради;
¦
прийняття участі у розробленні балансу фінансових ресурсів міста, аналіз соціально-економічних показників розвитку міста та врахування їх під час складання міського бюджету;
¦
організація роботи, пов'язаної із складанням проекту міського бюджету, за дорученням голови - визначення порядку і термінів по-дання структурними підрозділами міської ради матеріалів для підго-товки проекту міського бюджету; складання проекту міського бюджету;
¦
забезпечення протягом бюджетного періоду відповідності розпису міського бюджету встановленим бюджетним призначенням;
¦
здійснення у процесі виконання міського бюджету за доходами прогнозування та проведення аналізу доходів міського бюджету;
¦
організація виконання міського бюджету. Разом з іншими структурними підрозділами міської ради, органами державної податкової служби, територіальними органами Державного казначейства забезпечення надходження доходів до міського бюджету та вжиття заходів щодо ефективного витрачання бюджетних коштів;
¦
складання розпису доходів і видатків міського бюджету, за-безпечення фінансування заходів, передбачених відповідним міським бюджетом, підготовка у встановленому порядку пропозицій щодо внесення змін до розпису у межах річних бюджетних призна-чень та здійснення у встановленому порядку взаємних розрахунків міського бюджету з обласним бюджетом;
¦
здійснення в установленому порядку організації та управління виконанням міського бюджету, координація в межах своєї компетенції діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання міського бюджету та здійснення контролю за дотриманням бюджет-ного законодавства;
¦
проведення моніторингу змін, що вносяться до міського бюджету;
¦
розгляд балансів, звітів про виконання міського бюджету та
інших фінансових звітів;
¦
проведення разом з відповідними органами державної податкової служби аналізу стану надходження доходів до міського бюджету, підготовка пропозиції про доцільність запровадження на території міста місцевих податків і зборів, а також надання пільг по податках;
¦
проведення на базі статистичної і фінансової звітності і прогно-зних розрахунків аналізу економічного і фінансового стану підпри-ємств, установ і організацій, розташованих на території міста, тенденцій і динаміки розвитку різних форм власності, підготовка пропози-ції щодо визначення додаткових джерел фінансових ресурсів;
¦
здійснення фінансування підприємств, установ та організацій, переданих у встановленому законом порядку в управління міській раді, а також заходів, пов'язаних з розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм території, дорожнім будівництвом, охо-роною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбаче-них законодавством;
¦
перевірка правильності складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами і організаціями, які фі-нансуються з міського бюджету;
¦
участь у розробленні пропозицій з удосконалення структури міської ради, підготовка пропозиції щодо визначення чисельності працівників, фонду оплати їх праці, витрат на утримання апарату виконавчого комітету міської ради та здійснення контролю за витра-чанням цих коштів;
¦
підготовка і подання виконкому міської ради офіційних ви-сновків про перевиконання чи недовиконання дохідної частини за-гального фонду міського бюджету для прийняття рішення про вне-сення змін до міського бюджету.
Управління місцевими фінансами - це складова частина управ-ління економікою адміністративно-територіальних одиниць, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів.
В управлінні місцевими фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктами виступають фінансові відносини, в тому чи-слі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти - це місцеві бюджети, ці-льові фонди місцевого самоврядування, підприємства комунальної власності. Суб’єктами управління виступають органи місцевого са-моврядування.
Діяльність щодо управління місцевими фінансами включає на-ступні функціональні елементи:
¦
планування, яке займає важливе місце в управлінні місцеви-ми фінансами, тому що саме у ході планування проводиться аналіз соціально-економічного стану адміністративно-територіальних оди-ниць, розвитку місцевого господарства, оцінка фінансового стану підприємств комунальної власності; виявляються резерви збільшен-ня фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
¦
оперативне управління як комплекс заходів, що проводить-ся на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відно-син, маневрування фінансовими ресурсами;
¦
контроль, який пронизує усі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляють-ся резерви.
Розрізняють стратегічне і оперативне управління місцевими фінансами. Стратегічне управління - це управління на тривалу пер-спективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалі-зації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки регіонів України, проведенням її структурної перебудови, розвитком АПК, а також вирішенням соціальних проблем. Оперативне управління міс-цевими фінансами полягає у маневруванні наявними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування, залученні додаткових коштів, ефективному витрачанні наявних грошових засобів.
2.Бюджетний процес на рівні місцевих бюджетів
Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бю-джетну систему України.
Бюджетним кодексом визначено 4 стадії бюджетного процесу (див. рис. 24), вказано, що на всіх стадіях здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Органи та посадові особи, наділені бюджетними повнова-женнями, визнаються учасниками бюджетного процесу.
Рис. 24. Стадії бюджетного процесу
Зміст бюджетного процесу на рівні місцевих бюджетів
складання проекту місцевого бюджету-------------- розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет------------- виконання місцевого бюджету- підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо цього
Складання проектів місцевих бюджетів:
¦
органи державної влади визначають особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період;
¦
місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад подають загальнодержавним органам необхідну інформацію для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та ін-ших показників;
¦
місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджет-них запитів;
¦
головні розпорядники бюджетних коштів організують розроб-лення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам;
¦
місцеві фінансові органи проводять аналіз бюджетного запи-ту, приймають рішення про включення бюджетного запиту до про-позиції проекту місцевого бюджету;
¦
виконавчі органи рад, державні адміністрації подають фінан-совим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів;
¦
Міністерство фінансів України доводить місцевим держав ним адміністраціям та виконавчим органам рад розрахунки прогноз-них обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет;
¦
у тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України дово-дить місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам рад положення та показники міжбюджетних відносин;
¦
місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готу-ють проекти рішень про місцеві бюджети.
Проект рішення про місцевий бюджет включає:
¦ пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна міс-тити:
-
інформацію про соціально-економічний стан адміністрати-вно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період;
-
оцінку надходжень доходів, з урахуванням втрат доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;
-
пояснення до основних положень проекту рішення про міс-цевий бюджет;
-
обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин;
-
інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, обсягів та умов запози-чень;
¦
прогноз показників місцевого бюджету за основними вида-ми доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні пе-ріоди;
¦
проект показників зведеного бюджету району, міста з ра-йонним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
¦
показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;
¦
перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний пе-ріод та на наступні три бюджетні періоди;
¦
інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
¦
пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету;
¦
інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної ради.
Рішення про місцевий бюджет визначає:
1) загальну суму доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;
2)
граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій Автоно-мної Республіки Крим та місцевого самоврядування, а також розмі-ри цих гарантій;
3)
бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;
4)
доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5)
бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
6)
додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Затвердження місцевих бюджетів
Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бю-джети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верхов-ної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офі-ційного опублікування закону про Державний бюджет України.
Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж: у дво-тижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республі-ки Крим чи міста обласного значення) бюджету.
Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято від-повідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі орга-ни рад мають право здійснювати витрати з місцевого бюджету на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть пере-вищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням ради про бю-джет на попередній бюджетний період. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період здійснювати капі-тальні видатки забороняється.
Періодичність, структура та терміни подання звітності
про виконання місцевих бюджетів
Періодичність, структура та терміни подання звітності про ви-конання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейст-вом України.
Територіальні органи Державного казначейства України скла-дають та подають місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти. Крім того, зведені показники звітів одночасно подаються відповідно Міністерс-тву фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам мі-сцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад.
Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам звіти про фактичні надходження податків і зборів.
Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, до від-повідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місце-вою державною адміністрацією, виконавчим органом ради у двомі-сячний строк після завершення бюджетного періоду. Перевірка зві-ту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи комісією з питань бюджету ради, після чого проходить затвердження звіту про виконання бюджету або прийма-ється інше
3. Виконання місцевих бюджетів через органи ДКУ
Виконання місцевих бюджетів
¦
Виконання відповідних місцевих бюджетів забезпечують Ра-да міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмініс-трації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сіль-ські голови (у випадках відсутності виконавчих органів).
¦
Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, коор-динують діяльність учасників бюджетного процесу з питань вико-нання бюджету.
¦
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійсню-ється територіальними органами Державного казначейства України.
¦
Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу.
¦
Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
¦
Податки, збори та інші доходи місцевого бюджету зарахову-ються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
¦
Податки, збори та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства України.
¦
Виконання місцевого бюджету за видатками передбачає:
встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов'язань; отримання товарів, робіт та послуг; здійснення плате-жів; використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
¦
Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади заборонено приймати рішення, що призво-дять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюдже-тів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями.
Переваги казначейської системи виконання місцевих бю-джетів:
•
безризикове зберігання коштів на рахунках державного каз-начейства;
•
оперативність у процесі перерахування коштів між бюджетами різних рівнів;
•
можливість у будь-який момент отримати необхідну інформа-цію про стан надходження та витрачання бюджетних коштів;
•
дотримання фінансової дисципліни у використанні бюджет-них коштів;
•
дієва система попереднього контролю за витрачанням бю-джетних коштів;
•
забезпечення єдиних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності виконання бюджетів.
4. Фінансовий контроль
Фінансовий контроль - це один з елементів управління місце-вими фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вар-тісного розподілу створеної вартості, утворення і витрачання фондів грошових коштів, цільового використання коштів. Принципи фінан-сового контролю показані на рис. 23
У залежності від часу проведення виділяють наступні форми фінансового контролю:
•
попередній, який проводиться до здійснення фінансових опе-рацій;
•
поточний, тобто в процесі фінансових операцій (перераху-вання податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);
•
наступний, що проводиться по закінченні певних періодів, по підсумках місяця, кварталу, року.
Методи фінансового контролю як конкретні прийоми його проведення поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і на-туральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).
Ревізія - це метод документального контролю за фінан-сово-господарською діяльністю підприємства, устано-ви, організації, дотриманням законодавства з фінансо-вих питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб до-кументального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попере-дження фінансових зловживань.
Ревізії бувають:
¦
комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності підприєм-ства;
¦
часткові - охоплюють лише окремі сторони діяльності підприємства;
¦
тематичні — одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань;
¦
планові і позапланові;
¦
суцільні і вибіркові - в залежності від повноти залучення документів.
Перевірка - це обстеження і визначення окремих ді-лянок фінансово-господарської діяльності підприємс-тва, установи, організації або їх підрозділів.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать