Стратегічне управління як реалізація цільового підходу

Процес встановлення цілей не лише сприяє тому, що конкретні цілі розвитку підприємства досягаються з більшою ймовірністю, а й є також основою зменшення обсягів непотрібної діяльності, безладу, пасивності у виконанні загальних намірів. Система взаємопов’язаних, взаємопідтримуючих цілей передбачає наявність у ній різних за змістом, термі-нами, орієнтацією та механізмами досягнення цілей і задач. Стратегічні цілі охо-плюють зовнішній стан організації (ринкові характеристики підприємства, його конкурентоспроможність тощо), фінансові результати, яких підприємство бажає досягти (річна прибутковість, обіговість капіталу, рентабельність та інші ключо-ві фінансові та операційні показники, яких можна досягти в результаті виконан-ня обраної стратегії), інші характеристики підприємства, за допомогою яких мо-жна визначити його стратегічні успіхи. Ступінь усвідомлення та роль цілей дає змогу визначити різні типи управління.
Будь-яке управління передбачає досягнення цілей і в цьому кон-
тексті є цільовим.1 Відмінності полягають у методах усвідомлення, обгрунту-вання та визначення цілей, оскільки чим ясніша мета, тим більше впевненості в тому, що можна знайти способи її досягнення.
Однак нинішній стан економіки та окремих підприємств України такий, що майбутнє не дуже ясне, а цілі дещо розмиті, тому виникає небезпека за-хоплення проміжними, частковими, «сьогоднішніми» результатами, «управ-лінням для управління». Цільовий підхід, жорстко зорієнтований на перспек-тиву, потребує чіткого визначення цілей розвитку, шляхів їхнього досягнення, змін усіх компонентів виробничо-управлінських систем, які не-обхідні для забезпечення ефективних результатів.
Цільовий підхід — це система методів і методичних прийомів, що забезпе-чують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень, процесів виконання цих рішень, спрямованих на кінцеві результати, з урахуванням соціально-економічних характеристик, які постійно змінюються завдяки розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, відносно якої застосовується цільовий підхід.
Це не означає втрати уваги до поточної діяльності. Якщо не приділяти пе-вної уваги проміжним цілям діяльності, пов’язаній з їхнім досягненням, ви-никає загроза не досягти кінцевих результатів від зусиль і вкладень у розви-ток підприємства.
«Цільове управління, — зазначає Дж. Морісей, — ... потребує ясного і чі-ткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реаль-них програм їхнього досягнення та чіткої оцінки параметрів роботи шляхом вимірювання конкретних результатів на етапах досягнення поставлених ці-лей» [17].
Останніми роками найбільшого поширення «цільовий підхід до управлін-ня» набув у формі стратегічного управління, яке продемонструвало свою ефективність на процвітаючих підприємствах різного типу в усьому світі. Визначення концепції стратегічного управління передбачає формування сис-теми управління певного (стратегічного) типу з визначення мети як відправ-ної точки стратегічних дій.
РОЛЬ, ЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І МІСЦЕ МЕТИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ
У менеджменті функцією цілевстановлення є функція планування, в про-цесі реалізації якої визначаються цілі та способи їхнього досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або прогнозом (рис. 3.1). Прогноз, як уже зазначалося, визначає напрямок розвитку, ціль — найбільш прийнятний стан системи в межах цього напрямку, а план — шлях досягнення цілі, етапи та окремі «сходинки» руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закін-чене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.
Рис. 3.1. Схема циклу управління підприємством
Роль мети в управлінні
Встановлення мети це:
початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів;
основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її підсистем, робіт і вико-навців;
одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв’язати);
загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «поле рі-шень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;
стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення ме-ти допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результа-ту.
Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:
виправдовують існування, законність організації;
регулюють поведінку організації та її членів;
сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;
зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;
забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами.
Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхід-ного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.
Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох ха-рактеристик (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Характеристика основних груп факторів, що визначають мету в управлінні
Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емоційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомагають вибрати ха-рактеристики загальної мети. Цей процес складається з послідовності чоти-рьох взаємопов’язаних робіт:
1) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управлін-ня, відображення їх у меті;
2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;
3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та вклю-чення їх у мету;
4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.
Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у якому поєд-нуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а та-кож урахування об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середо-вищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об’єктивних факторів. В. А. Винокуров пропонує так відобразити функцію мети [4]:
Iit= fi (It-i; Io; Ion; Inp), (3.1)
де Iit — значення цільової характеристики i за час t; It-i — значення цільової характеристики i, досягнуте за попередній період t-1; Io — значення цільової характеристики і, встановленої з урахуванням досвіду; Ion — значення цільо-вої характеристики і, встановленої підприємствами-конкурентами у схожій ситуації; Inp — рівень домагань керівників організації за характеристикою і.
Це означає, що крім об’єктивних підстав у визначенні цілей важливе зна-чення має питання: хто саме формулює мету? Щодо цього дуже вдалим є ви-слів Л. І. Євенко: «Мета — це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що відбиває як вимоги до фірми з боку конкретного стану економічної системи та її окре-мих «суботочень», так і суб’єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми (рис.3.3) [2]. Суб’єктивне сприймання залежить від низки факторів (про що буде сказано далі), а саме від досвіду роботи, кваліфікації, особистих якостей, конкретної ситуації та ін.
Рис. 3.3. Роль суб’єктивного сприймання ситуації у визначенні цілей
Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:
реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об’єкта, абстракція чи благозвучна ба-нальність. Мета — це результат досліджень і передбачень, початковий варі-ант рішень, у якому потрібно враховувати можливості системи;
вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає ви-конавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати до-даткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;
наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об’єктивні закони розвитку середовища та об’єкта управлін-ня, збалансовані об’єктивні та суб’єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв’язку та взаємодії;
вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часові характеристики цілей;
однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, розглядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці повинні розуміти необ-хідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш до-сконалі варіанти досягнення цілей;
гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;
прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань, тради-цій та цінностей, що склалися в суспільстві;
відображення змісту діяльності — це означає, що процес цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим її складовим (під-розділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.
Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми намагаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боро-тьбу».
Забезпечення вимог щодо цілей управління пов’язано з технологією їх-нього формування.
Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чоти-рьох обов’язкових етапів:
1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;
2) встановлення загальної мети організації;
3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);
4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечен-ня їхнього викона

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать