Оцінка інноваційного потенціалу та ефективність його реалізації

В умовах нестабільного ринкового середовища, яке характеризується значними змінами пріоритетів і умов проведення інноваційної діяльності, важли-вою ознакою інноваційного розвитку є здатність під-приємства адаптуватись до внутрішніх змін та впли-ву зовнішнього оточення. Ці елементи можна вва-жати основними складовими організаційного сере-довища підприємства.
Термін "Інноваційний потенціал" має широкий спектр підходів до його вивчення в економічній літе-ратурі. У широкому розумінні потенціал - це вели-чина, яка характеризує запас енергії тіла, що пере-бувала в даній точці силового поля [4]. Наприклад, І. Балабанов під інноваційним потенціалом розуміє "сукупність окремих видів ресурсів, включаючи ма-теріальні, інтелектуальні, інформаційні та інші ре-сурси, необхідні для здійснення інноваційної діяль-ності" [2]. Д. Кокурін вважає, що "інноваційний поте-нціал містить невикористані приховані можливості нагромаджених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів" [6].
А. Гриньов розглядає інноваційний потенціал як сукупність усіх наявних матеріальних і нематеріаль-них активів підприємства, що використовуються у процесі здійснення інноваційної діяльності і які зда-тні забезпечити досягнення конкурентних переваг підприємства. А. Савчук вважає, що до складових інноваційного потенціалу виробника повинні вклю-чатися тільки ті його ресурси, які можуть бути вико-ристані при реалізації всіх етапів життєвого циклу виробів.
Інші вчені розглядають інноваційний потенціал як спроможність підприємства розробляти та впрова-джувати нововведення згідно з необхідними якісни-ми стандартами з метою адаптації до змін у зовніш-ньому середовищі і виділяють у його складі кадрову, інформаційно-методологічну, матеріально-технічну та організаційно-управлінську складові. Згідно Із Законом України "Про приоритетні напрями іннова-ційної діяльності в Україні", інноваційний потенціал являє собою "сукупність науково-технологічних, фі-нансово-економічних, виробничо-соціальних та куль-турно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення Інноваційного розвитку економіки" [5].
Ці та інші погляди на поняття "інноваційний по-тенціал" окреслюють два напрями підходів, які ґрун-туються на наявності ресурсів і на можливостях їх використання. Але, на нашу думку, такого ресурсно-го підходу недостатньо для характеристики іннова-ційного потенціалу як складової Інноваційного роз-витку підприємства. Тому вважаємо, що доцільно враховувати також чинники внутрішнього й зовніш-нього оточення, які впливають на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства. Отже, постій-ний інноваційний розвиток підприємства зумовлює необхідність аналізу й оцінювання інноваційного потенціалу як його внутрішнього стану, так і зовніш-ніх чинників.
Основними складовими інноваційного потенціалу підприємства (ІПП) слід вважати виробничо-техно-логічні, матеріально-технічні, організаційно-управ-лінські, фінансово-економічні ресурси, які в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг під-приємства на основі використання інновацій. Оціню-вання цих складових інноваційного потенціалу під-приємства треба здійснювати з використанням від-повідної системи показників. Діагностика інновацій-ного потенціалу підприємства відбувається в такій послідовності узагальнених процедур оцінювання:
1. Вибір об'єкта дослідження та визначення ме-ти і завдань оцінювання ІПП залежно від конкретної ситуації.
2. Визначення міри залучення підприємства до інноваційного процесу.
3. Оцінювання інноваційних ресурсів підприємс-тва проводиться за такими складовими: виробничо-технологічні, матеріально-технічні, організаційно- управлінські й кадрові, фінансово-економічні ресур-си.
4. Оцінювання ІПП необхідно здійснювати також з урахуванням впливу зовнішнього середовища та наявних стратегічних можливостей підприємства.
5. У результаті проведення оцінювання ІПП мо-жна отримати єдину систему виміру й оцінити різно-рідні кількісні та якісні параметри, які характеризу-ють вищезазначені складові інноваційного потенціа-лу підприємства.
Вважаємо за необхідне зазначити, що поряд з проведенням оцінювання інноваційного потенціалу, важливого значення набуває і визначення його впливу на функціонування та розвиток підприємст-ва.
Дослідження економічних праць як зарубіжних, так івітчизняних авторів, виявило різноманітність підходів до визначення показників ефективності на-уково-технічного прогресу, інноваційної діяльності. Так, М. Голік [3] вважає, що визначати ефективність науково-технічного прогресу слід за допомогою сис-теми показників: а) науково-технічного рівня, до ви-значальних факторів якого належать рівень удоско-налення обладнання технічних процесів, ступінь механізації та автоматизації виробництва, технічний рівень продукції тощо; б) економічного рівня, визна-чення якого полягає в економії витрат виробництва.
Іншу точку зору висловлює Ю. Бажал, який про-понує економічний ефект інновацій вимірювати аб-солютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутку від упровадження інновацій включає економію від зниження собівартості та від підвищення ціни внаслідок нової якості техніки чи продукції, а відносні показники оцінюють цей прибу-ток обсягами витрат, інвестицій, продукції, терміном окупності витрат тощо [1].
Згідно з поглядами російського представника управлінської науки Р. Фатхутдінова, результати науково-технічного прогресу і інноваційної політики на рівні фірми виражаються в організаційно-технічному рівні виробництва [8]. На його думку, показники організаційно-технічного рівня виробниц-тва слід поділити на власні, узагальнюючі, комплек-сний, значення яких використовується як для його оцінки й аналізу, так і для стратегічного прогнозу-вання. Автори навчального посібника "Аналіз ефек-тивності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства" Е. Крилов, І.Журавкова пропонують проводити оцінювання ефективності інновацій за такими показниками: народногосподарська ефективність, виробнича, фінансова і інвестиційна ефекти-вність, бюджетна ефективність [7].
В Україні відсутній комплексний підхід до розро-блення показників ефективності використання інно-ваційного потенціалу, ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності. У процесі активізації інно-ваційної діяльності виникають складні економічні проблеми, розв'язування яких неможливо обмежити застосуванням загальновідомої методології еконо-мічного аналізу.
Отже, відсутність чіткої системи показників, їх багатозначність, різноплановість у практиці розроб-ки показників, а загалом і старі методики ефектив-ності науково-технічного прогресу не задовольняють вимоги ринкової економіки. Потрібні нові методики, які дають змогу не тільки визначити систему показ-ників ефективності, а й будуть гарантом успішної реалізації вибраної інноваційної стратегії розвитку підприємства.
З огляду на це, на нашу думку, для виявлення взаємозв'язку між результативними показниками ефективності діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної) підприємства і відповідними показни-ками ефективності інноваційних і інвестиційних про-ектів (науково-технічних заходів) доцільно сформу-вати таку систему показників:
а) показники виробничої ефективності науково-технічних заходів;
б) показники фінансової ефективності науково-технічних заходів;
в) показники інвестиційної ефективності науко-во-технічних заходів.
При розробці цієї системи показників необхідно враховувати часовий період, відповідно до якого повинен здійснюватись розрахунок показників еко-номічної ефективності науково-технічних заходів. На основі вищезазначених показників формується сис-тема узагальнених показників ефективності науково-технічних заходів, до складу якої повинні входити такі показники:
темп приросту ефективності виробництва конк-ретних видів продукції (робіт) від використання науково-технічних заходів чи відсоток зниження собівартості конкретних видів продукції за раху-нок реалізації науково-технічних заходів;
відносна економія собівартості продукції в ре-зультаті запровадження науково-технічних заходів;
приріст прибутку в результаті реалізації науково-технічних заходів, у тому числі за рахунок інтен-сивних і екстенсивних факторів;
приріст доданої вартості, включаючи амортиза-цію, в результаті реалізації науково-технічних за-ходів, у тому числі за рахунок інтенсивних і екстенсивних факторів;
приріст доходу за рахунок реалізації науково-технічних заходів, у тому числі інтенсивних і екс-тенсивних факторів;
частка приростів доданої вартості, прибутку і доходу за рахунок інтенсивних факторів у зага-льному обсязі їх приросту, зумовленого реаліза-цією науково-технічних заходів.
Слід зазначити, що для того, щоб провести ана-ліз впливу всієї сукупності науково-технічних заходів на ефективність діяльності підприємства в цілому, необхідно попередньо розрахувати показники виро-бничої, фінансової, інвестиційної діяльності і потім визначити вплив ефективності науково-технічних заходів на зміну виробничої, фінансової і інвести-ційної ефективності підприємства в цілому. Кінце-вим розрахунком повинно стати визначення інтегра-льного впливу певної сукупності нововведень на досягнуту результативність діяльності підприємства.
Необхідно відзначити, що в сучасних умовах го-сподарювання при визначенні ефективності іннова-ційно-інвестиційної діяльності підприємства необ-хідно врахувати насамперед соціальний і екологіч-ний фактор. Як відомо, інтенсивність проходження інноваційних процесів істотно загострює екологічні проблеми. І тільки за соціально й екологічно допус-тимими варіантами нововведень слід визнавати їх економічно ефективними.
Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку є су-купністю заходів для досягнення мети інноваційного розвитку промислового виробництва в складних умовах зовнішнього середовища на основі впрова-дження нових технологій, нових способів організації виробництва й управління. Оцінка інноваційного потенціалу промислового підприємства, під яким розуміємо сукупність виробничо-технологічних, ма-теріально-технічних, організаційно-управлінських, фі-нансово-економічних ресурсів, які дають можливість підприємству розробляти та впроваджувати ново-введення, є підґрунтям ефективного вибору іннова-ційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва.


Література:
Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посіб. -К: Заповіт, 1996. -240 с
Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. Учеб. пособ. - СПб.: Питер, 2002. - 208 с.
Голик М.П. Анализ влияния научно-технического прогресса на эффективность промышленного производства. - М.: Финансы и статистика, 1987.-160 с.
Економічна енциклопедія: В 3 т. / Редкол. СВ. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - Т. 3. - С. 952.
Закон України "Про приоритеты напрями іннова-ційної діяльності в Україні" від 16.01.2003 р. № 433-IV // Голос України. - 2003. - № 28 (3028).
Кокурин Д. Развитие в России территориально-производственных образований научного, науч-но-технологического и научно-промышленного типов // Российский экономический журнал. - 2001. - № 9. - С. 90-94.
Крилов Э.И. Анализ эффективности инвестици-онной и инновационной деятельности предприя-тия: Учеб. пособ. - М.: Финансы и статистика, 2001.-364с.
Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник. - 2-е изд. - М.: ЗАО Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. - 624 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать