Теоретичні основи організації фінансової діяльності об’єднання підприємств

Теоретичні основи організації фінансової діяльності об’єднання підприємств.
Організаційно-правові засади об’єднання підприємств.
Підприємства (господарські товариства) незалежно від форм власності, мають право об'єднувати свою виробничу, науко-ву, комерційну та іншу господарську діяльність, утворюючи для цього господарські об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству.
Господарські об'єднання створюються підприємствами-ініціаторами шляхом укладення угоди. Недержавні підпри-ємства вступають до таких об'єднань, якщо це передбачено їхніми статутами, на добровільній основі. Об'єднання держа-вних підприємств створюються, як правило, за ініціативою та рішенням Уряду, а в окремих випадках - за рішенням галузе-вих міністерств або державних комітетів при погодженні з Антимонопольним комітетом України.
До об'єднання підприємств, зареєстрованих в Україні, можуть входити підприємства інших держав. Підприємства України теж можуть входити до об'єднань, зареєстрованих в інших державах. Порядок вступу до об'єднань у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.
Правове становище підприємства учасника об'єднання.
Підприємства-учасники господарських об'єднань збе-рігають статус юридичної особи, свої права та обов'язки.
Підприємства-учасники договірних господарських об'єднань мають право: добровільно вийти з об'єднання; де-легувати об'єднанню (головному підприємству) частину сво-їх повноважень, так само як і повертати ці повноваження; бути членом будь-якого іншого об'єднання; отримувати у керівних органів або посадових осіб об'єднання інформацію, пов'язану з інтересами підприємства; отримувати частину прибутку від спільної діяльності членів об'єднання; придбати на умовах, визначених договором про створення об'єд-нання, акції інших членів об'єднання; виконувати інші дії та мати інші права.
Управління об'єднанням підприємств здійснюється на та-ких засадах:
Угодою (рішенням Уряду України) про створення об'єднання може бути передбачено створення господарсько-го об'єднання з правами юридичної особи або покладення функцій об'єднання на одного з його учасників.
Договірні господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та виконавчі органи (управління, дирекції тощо).
До компетенції вищого органу господарських об'єднань належить: прийняття статуту та інших установчих документів, внесення до них доповнень і змін; прийняття нових учасників та виключення із об'єднання; розгляд фінансових питань, обумовлених установчими документами; утворення та обрання членів виконавчого органу; інші пи-тання.
Виконавчий орган об'єднання вирішує питання поточної діяльності об'єднання.
4. Управління об'єднанням, створеним за рішенням Уряду України, здійснюється дирекцією, що формується в порядку, встановленому Урядом.
Майнові відносини у господарських об’єднань.
Учасники господарських об'єднань можуть вносити на умовах, передбачених засновницькими документами, вступ-ні, пайові, цільові внески.
Господарські об'єднання, що є юридичними особами, можуть мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатки. Об'єднання, які не здійснюють самостійної госпрозрахункової комерційної діяльності, окремого балансу не складають. Майно і резуль-тати фінансово-господарської діяльності об'єднань, що не мають спеціального апарату управління, враховуються на балансі того підприємства, на базі якого об'єднання здійснює свої функції.
Господарські об'єднання не несуть відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями об'єднання.
Договірні господарські об'єднання не несуть відповіда-льності за зобов'язаннями учасників. Учасники несуть відпо-відальність за зобов'язаннями договірних господарських об'єднань у межах вкладених коштів і в порядку, передбаче-ному в установчих документах.
Господарські об'єднання мають право за рахунок влас-них коштів створювати (засновувати) у складі об'єднання нові підприємства (організації), які переходять у власність об'єднання.
1.2.Класифікація та характеристика основних об’єднань підприємств.
Відповідно до закону України Про Підприємства в Україні", підприємства мають право на до-бровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Підприємства (господарські товариства) об'єднуються у галузеві та міжгалузеві, регіональні та міжрегіональні госпо-дарські асоціації, концерни, корпорації, консорціуми, інші об’єднання, які відрізняються між собою якими- небуть особливостями, що не суперечать законодавству.
Такі об'єднання підприємств діють на основі договору або статуту, що затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.
Господарська асоціація - договірне об'єднання підпри-ємств, створюване з метою постійної координації господар-ської діяльності, поглиблення спеціалізації і розвитку коопе-рації, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення власних потреб або виробництва продукції (ро-біт, послуг) для реалізації третім особам.
Основними напрямками діяльності асоціації можуть бу-ти: координація з питань технічної та економічної політики; узагальнення та аналіз промислової статистики; розробка та затвердження промислових стандартів; співробітництво з державними органами влади і місцевого самоврядування; захист інтересів учасників Асоціації в державних органах; надання методичної та іншої допомоги своїм учасникам; сприяння створенню умов для виходу учасників на закор-донні ринки тощо.
Принципи створення господарської асоціації не допус-кають втручання у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників. Учасники асоціації можуть дозволити централізацію однієї або кількох виробничо-господарських та управлінських функцій. За їх рішенням асоціація може представляти їхні інтереси у відносинах з третіми особами.
Асоціація утримується за рахунок коштів підприємств-учасників такого об'єднання і самостійних господарських та фінансових операцій не проводить, не формує і не перероз-поділяє між учасниками кошти централізованих фінансових резервів.
Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регу-лювання діяльності кожного з учасників правлінню, що оби-рається учасниками корпорації.
Фінансову діяльність і взаємовідносини з бюджетом підприємства-учасники корпорації проводять самостійно.
Концерн - об'єднання підприємств, що здійснюють спі-льну діяльність на основі добровільної централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, а також інвести-ційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльнос-ті, організації комерційного обслуговування підприємств.
Підприємства учасники концерну наділяють його части-ною своїх повноважень і функцій, у тому числі щодо пред-ставлення їхніх інтересів у взаємовідносинах з третіми осо-бами. Концерн може мати самостійні відносини з бюджетом. Підприємства і організації учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Консорціум - тимчасове добровільне об'єднання коштів підприємств для досягнення спільної мети, розв'язання конк-ретних завдань, реалізації цільових програм і проектів (нау-ково-технічних, будівельних тощо).
У разі виконання поставленого завдання консорціум припиняє свою діяльність або перетворюється в об'єднання іншого виду.
Консорціум користується і розпоряджається майном, яким його наділяють засновники, централізованими кошта-ми, виділеними на здійснення відповідної цільової програми, а також коштами, що надходять з інших джерел. Консорціум не може мати самостійних відносин з бюджетом.
Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до яко-го можуть входити промислові підприємства, сільськогоспо-дарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, вироблення конкурентоспроможної про-дукції, підвищення ефективності виробництва, і яке створю-ється за рішенням Кабінету Міністрів України. ПФГ не має статусу юридичної особи. Створення ПФГ забороняється у сферах торгівлі, громад-ського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг.
Центральним при формуванні ПФГ є визначення голо-вного підприємства та учасників ПФ^Г і встановлення їхніх повноважень, а саме:
головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи і є незалежними у провадженні ви-робничої, господарської і фінансової діяльності (у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство);
головне підприємство ПФГ втрачає право на будь-які пільги з оподаткування, яке воно мало або може мати згідно із законами України;
головне підприємство ПФГ - створене або визначене учасниками ПФГ, яке офіційно представляє ПФГ, веде кон-солідований бухгалтерський облік та складає консолідовану звітність ПФГ;
- головним підприємством ПФГ не може бути банк, фі-нансово-кредитна установа;
Враховуючи, що при об'єднанні підприємств суттєво зростає економічна концентрація в галузі чи підгалузі еконо-міки, яка приводить до монополізації ринків товарів і проявів недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, вони перебувають під контролем Антимонопольного коміте-ту України - центрального органу виконавчої влади зі спеці-альним статусом.
Антимонопольний комітет України відповідно до покла-дених на нього завдань:
- визначає межі товарного ринку, а також монопольне
становище суб'єктів господарювання на ньому;
- контролює рівень економічної концентрації при ство-ренні об'єднань підприємств та вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання;
- при порушенні антимонопольного законодавства суб'єктами господарювання та їх об'єднаннями віднов-лює початковий стан на ринку і виносить рішення про примусовий поділ монопольних утворень;
- контролює набуття підприємствами та їх об'єднаннями будь-яким способом у власність, отримання в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у ви-гляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарю-вання або їх структурних підрозділів.
1.3. Фінансові аспекти діяльності об’єднань підприємств.
Зазвичай підприємства об'єднуються у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок отримання контро-лю одним підприємством над діяльністю іншого. Реалізуєть-ся таке об'єднання підприємств у формі придбання або злиття. Об'єднання підприємств у формі придбання передбачає набуття покупцем контролю над чистими активами та діяль-ністю такого підприємства в обмін на передачу активів, при-йняття зобов'язань або випуск акцій.
Створення економічного об'єднання підприємств зі збе-реженням їх юридичного статусу можна відобразити так.
Зазвичай підприємства об'єднуються у результаті приєднанням одного підприємства до іншого або внаслідок отримання контро-лю одним підприємством над діяльністю іншого. Реалізуєть-ся таке об'єднання підприємств у формі придбання або злиття. Об'єднання підприємств у формі придбання передбачає набуття покупцем контролю над чистими активами та діяль-ністю такого підприємства в обмін на передачу активів, при-йняття зобов'язань або випуск акцій.
Створення економічного об'єднання підприємств зі збе-реженням їх юридичного статусу можна відобразити так.
Створення економічного об'єднання зі збережен-ням дочірніми підприємствами статусу юридичних осіб.
Фінансовий контроль над підприємством вважається отриманим, якщо покупець володіє, прямо чи непрямо, більш ніж половиною голосів іншого підприємства. При відсутнос-ті такого володіння про наявність контролю може свідчити отримане право: на більш ніж половину голосів з угодою з іншими інвесторами; керувати фінансовою та операційною політикою; призначати або знімати більшість членів ради директорів тощо.
В окремих випадках створюються юридичні об'єднання підприємств, коли придбані підприємства підлягають лікві-дації і втрачають самостійність.
Створення об'єднання підприємств шляхом злиття, тобто створення нової юридичної особи або приєднання до голо-вного підприємства, передбачає, що ці підприємства здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств. Акціонери кожного з об'єднаних підприємств зберігають, в основному, однакові права голосу та частку в об'єднаному капіталі. Підприємства (товариства), що об'єдналися, не можуть кваліфікуватися як підприємства-покупці.
Організація фінансової діяльності групи підприємств про-водиться материнським підприємством, яке отримало конт-роль над іншими (дочірніми) підприємствами. З юридичної точки зору материнське підприємство та його дочірні під-приємства є окремими юридичними особами і формують власні фінансові результати. Однак сукупність пов'язаних підприємств може розглядатися як окрема економічна оди-ниця - група. За таких умов усі учасники (акціонери) групи та кредитори материнського підприємства зацікавлені у фі-нансових результатах, що здійснюються під його контролем. Це зобов'язує холдингове підприємство обраховувати консо-лідований фінансовий результат, який формується колектив-ними зусиллями членів групи.
Потрібно зазначити, що організація фінансової діяльності групи підприємств має певні відмінності від такої організації на окремому підприємстві. Перш за все, це стосується оцінки фінансових інвестицій; результатів, отриманих від внутрішньо групових операцій; встановлення частки меншості, дивіде-ндної політики тощо. Тому детальніше зупинимося на окре-мих із них.
1. Важливим для організації фінансової діяльності об'єднання підприємств є встановлення балансової вартості фінансових інвестицій, яка є основою для розрахунку частки материнського підприємства у власному капіталі кожного дочірнього підприємства. Необхідність у таких розрахунках виникає внаслідок того, що фінансові інвестиції в дочірнє
підприємство, відображені в балансі материнського підпри-ємства, є одночасно капіталом дочірніх підприємств.
Зауважимо, що фінансові інвестиції обліковуються за ме-тодом участі в капіталі. Це означає, що балансова вартість фінансових інвестицій може збільшуватися або зменшувати-ся на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування, залежно від розміру вартісних різниць: гудвіл, дооцінка балансової вартості обі-гових і не обігових активів до їх справедливої вартості. Тоб-то, складається ситуація, коли є потреба в урахуванні наявної різниці між вартістю придбання чистих активів дочірнього підприємства та балансовою вартістю цих активів на дату придбання чи звітну дату.
2. Встановлення достовірного консолідованого фінансо-вого результату, отриманого групою пов'язаних підприємств, потребує нівелювання впливу результатів від проведення
внутрішньо групових операцій: доходів, отриманих від про-дажу продукції (товарів, робіт, послуг), виробничих запасів, необігових активів тощо; собівартості проданої продукції,
виробничих запасів, бігових активів тощо; інших опера-ційних доходів та витрат; фінансових доходів та витрат (про-центів, дивідендів тощо); інших доходів та витрат.
Враховуючи, що такі доходи і витрати є тільки перемі-щенням ресурсів від одного підприємства групи до іншого і не змінюють консолідовану суму чистих активів пов'язаних підприємств, вони не можуть враховуватися у консолідова-ному фінансовому результаті. Тому при обрахунку розміру фінансового результату об'єднаннями підприємств такі до-ходи і витрати виключаються, за винятком збитків, які не можуть бути відшкодовані.
До них включають:
- суми внутрішньогрупового сальдо - сальдо дебіторсь-кої і кредиторської заборгованості та зобов'язань по завер-шених і незавершених господарських операціях;
- нереалізовані прибутки та збитки, які виникають унаслі-док проведення внутрішньогрупових операцій і включаються до балансової вартості активів підприємства. Ці прибутки (збитки) пов'язані з перепродажем обігових активів іншим особам, а також з амортизацією необігових активів, які відо-бражаються на рахунках доходів і витрат майбутніх періодів.
3. Розрахунок суми фінансового результату групи підпри-ємств і кожного зокрема вимагає встановлення частки меншо-сті: частини чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочі-рнього підприємства, яка не належить материнському підпри-ємству (прямо або через інші дочірні підприємства).
Таблиця 2.6.1
Розрахунок частки меншості асоційованого підприємства
Показник | Од. вим.
1. Статутний капітал дочірнього підприємства, тис. грн. | 10000,0
у т ч, переданого материнському підприємству | 6000,0
2. Частка у капіталі, що не належить материнському підприємству (10000 х (100-60): 100) | 40,0
З.Сума чистого прибутку дочірнього підприємства, тис. грн. | 300.0
4. Сума дивідендів, отриманих дочірнім підприємст-вом, тис. грн. | 60,0
5. Частка меншості, тис. грн.: | X
- у статутному капіталі (10000 х 40 : 100) | 4000,0
- у чистому прибутку (300 х 40 : 100) | 120,0
- у дивідендах (60 х 40: 100) | 24,0
Частка меншості визначається як добуток процента голо-сів, які не належать материнському підприємству відповідного власного капіталу, та чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств.
Застосовуючи у розрахунках частку меншості потрібно враховувати:
а) у випадку, коли частка меншості у збитках дочірнього
підприємства перевищує частку меншості в капіталі цього
дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення і
величину наступних збитків, яка належить до частки мен-
шості, зменшується частка материнського підприємства у
власному капіталі групи підприємств за винятком тієї час-
тини, щодо якої меншість має зобов'язання і здатна покри-
ти збитки;
б) якщо у наступний період у дочірнього підприємства
з'являється прибуток, то вся сума такого прибутку роз-
поділяється на частку материнського підприємства до
покриття збитків меншості, сума яких відшкодована ра-ніше за рахунок
материнського підприємства.
Якщо дочірнім підприємством випущені привілейовані акції, за якими накопичується сума дивідендів та які перебу-вають у володінні за межами групи, то материнське підприєм-ство розраховує свою частку прибутку або збитку після кори-гування на суму дивідендів за привілейованими акціями дочі-рнього підприємства, незалежно від оголошення дивідендів.
Формування фінансових результатів в об'єднаннях підприємств тісно пов'язане з відстроченими податковими активами та зобов'язаннями. Виникнення відстрочених пода-тків, як правило, є наслідком:
виключення нереалізованих прибутків і збитків, отри-маних від проведення внутрішньогрупових операцій;
наявності тимчасової різниці між обліковою та подат-ковою оцінками інвестицій у дочірні підприємства.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать