Суть і завдання ситуаційного (адаптивного) менеджменту

Організаційно-технічна перебудова народного господарства, що відбувається в даний час, поставила наші вітчизняні підприємства в складне становище.
Структурні зрушення в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, розрив сталих виробничих зв'язків, зміна форм влас-ності і реструктуризація підприємств — вимагають перегляду вста-новлених стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи керування. Це пов'язане також із триваючим процесом диференціації й інтеграції структур, методів й інших еле-ментів систем керування виробництвом, що спостерігаються в даний час у світовому співтоваристві.
Відомо, що за змістом об'єктів менеджменту існують такі його види: управління виробництвом, управління персоналом, управління фінансами, управління інвестиціями, управління проектами, управління збутом, маркетингом і т.д. Кожний з перерахованих видів зосереджений на одному певному аспекті діяльності. На відміну від них, об'єктом ситуаційного менеджменту є одночасно всі елементи діяльності підприємства: засоби виробництва, робоча сила,організація виробництва, праці й управління, фінанси, інвестиції, зовнішнє і внутрішнє середовище. Тобто це вид комплексного всеосяжного управління підприємством.
Особливістю ситуаційного менеджменту є те, що предметом цього виду управління виступають лише профілактичні заходи превентивного плану, тобто вибір дій, що запобігають появі проблемних ситуацій на підприємствах, а не розвитку об'єкта управління взагалі1.
Інакше кажучи, застосування цього виду менеджменту полягає скоріше в підготовці місця і створенні умов для наступного розвитку й удосконалювання діяльності господарюючого суб'єкта. Це свого роду сполучна ланка управління між усіма видами й ієрархією менеджменту взагалі, а також методами всіх його аспектів як необхідна умова для підвищення ефективності діяльності даного підприємства.
Основним завданням ситуаційного менеджменту в системі стратегічного і тактичного управління діяльністю підприємства є внесення коригувальних дій у напрямок розвитку підприємства й у розподіл ресурсів, які забезпечують реалізацію стратегічних цілей. Крім того, його практичне значення полягає в тому, що:*
запобігає появі проблемних ситуацій;*
сигналізує про можливість появи незворотних проблемних ситуацій;*
виявляє проблеми в діяльності підприємства;*
визначає ступінь загрози проблем, що з'явилися;*
виділяє пріоритетність проблем;*
виступає засобом виживання у важкий період;*
сприяє мобілізації, раціональному розподілу і використанню ресурсів;*
знижує ризик банкрутства і ліквідації підприємства;*
координує діяльність підприємства в цілому;*
допомагає подолати невизначеність ринкового середовища;*
сприяє переходу на новий виток циклічного розвитку підприємства.
Таким чином, поєднуючи усі види управління, ситуаційний менеджмент вносить гнучкість і динамізм, рухливість в усі елементи системи управління підприємством, змушуючи її удосконалюватися і розвиватися.Як складова частина управління ситуаційний менеджмент є системою елементів, які збігаються за змістом з елементами системи управління підприємства в цілому. До складу цих елементів входять такі підсистеми:*
цільова - сукупність стратегічних, тактичних і оперативних цілей функціонування підприємства, досягнення яких забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції;*
функціональна - розробка, організація і здійснення управлінського процесу. Підсистема реалізується на базі основних функцій управління1: аналізу, прогнозування і планування, мотивації й організації, обліку і контролю, регулювання і координації, керівництва;*
забезпечувальна - склад, якість і організація забезпечення системи управління всіма необхідними ресурсами для її нормального функціонування;*
середовище - фактори макро- і мікросередовища підприємства, які впливають на зміст і якість управлінського рішення;*
керівна - сукупність вимог до якості керівництва, системи прийняття управлінських рішень і організація процесу управління персоналом з досягнення цілей і завдань системи;*
зворотний зв 'язок — інформація, яка надходить від виконавців і споживачів до джерела прийняття рішення.
Головною проблемою керування всередині організації, підприємства стає адекватність стимулів і форм взаємодії пара-метрів об 'скта і суб 'єкта керування умовам і методам розв 'язання завдань виробництва, його ефективності.
Об'єктні параметри відбивають тип і структуру виробничої ор-ганізації (підприємства, об'єднання), її місце в галузевій, регіо-нальній і народногосподарській системах керування. Ці параметри характеризують вид проміжних і кінцевих результатів діяльності підприємства, умови їхнього одержання, вплив НТП на якісний роз-виток первинних ланок економіки.
Суб 'єктні параметри відбивають мету керування виробничою організацією і її структурними підрозділами, функції керування, структуру і зв'язки керування, якість інформаційної бази і технічне оснащення процесів керування, якісний і кількісний склад уп-равлінських кадрів, здібності і компетентність самого керівника.Зрозуміло, що взаємозв'язок цих факторів у процесах вироб-ництва і керування виявляється надзвичайно складним, особливо як-що врахувати, що взаємодія їхня може бути не тільки парною (напри-клад, виробничі зв'язки — методи керування), але і значно складнішою (наприклад, взаємозв'язок результатів наведеної вище взаємодії й інформаційної бази керування). Більш того, варто врахо-вувати, що характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства в умовах сучасного виробництва і соціального розвит-ку працівників усіх категорій надзвичайно рухливі.
Виробничі системи мають певні особливості, знаючи і викорис-товуючи які, можна ефективно керувати ними. До них відносяться:*
нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і сто-хастичність (ймовірність) її поведінки;*
унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкрет-них умовах (завдяки наявності в неї активного елемента— люди-ни) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, зумовле-них наявними ресурсами;*
здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти по-ведінки;*
здатність протистояти тенденціям, що руйнують систему;*
здатність адаптуватися до умов, що змінюються;*
здатність і прагнення до творення мети, тобто формування цілей усередині системи.
Виникнення тієї чи іншої виробничої системи, природно, зумов-лено виникненням чи формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги покупців. Інакше кажучи, виробнича система повинна бути пристосована до тривалого існування для за-доволення купівельного попиту, що змінюється.
Отже, неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв'язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їхньо-го стикування в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах.
Відомо, що керівник виконує роботу, системна складність якої дуже висока, — здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, вирішення організаційно-економічних і виробничо-технічних проблем, що виникають у взаємодії з іншими ор-ганізаціями. І чим вище рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглі, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв'язати.Аналіз і синтез виникаючих проблемних ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметно спеціалізованих ланок і складають функцію керівництва.
Реалізація функції керівництва — складна наукова і практична проблема. У першу чергу тому, що необхідно мати опис і ранги ви-никаючих проблемних ситуацій, розробити алгоритм вирішення проблем, сформувати відповідну нормативну базу. Необхідно визна-чити і критерії вибору тієї чи іншої стратегії вирішення виникаючої проблеми, а це пов'язане з наявністю ресурсів і можливості манев-ру ними.
Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення ситуацій і мати про запас заздалегідь спроекто-ваний механізм їхнього моделювання і дозволи для того, щоб, вихо-дячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.
Закордонні фахівці вважають, що характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної при-чини виникнення і розвитку кризових ситуацій.
Починаючи з 50-х років, неухильно зростає кількість нових за-вдань, зумовлених зміною обстановки. Деякі з цих завдань принципо-во нові і не можуть бути розв'язані традиційними методами.
Складність і новизна завдань створюють зростаюче навантажен-ня на вищу ланку керування.
Новизна, складність і зростання темпів появи завдань підвищу-ють імовірність несподіванок і криз.
Починаючи з 80-х років, закордонні фахівці з менеджменту вва-жають, що фірма не може розпізнати нові явища, які швидко розви-ваються, доти, поки вони не стануть масовими, не встигає реагувати на зміни, і попадає в кризові умови.
Закордонні менеджери характеризують кризову ситуацію на-ступними обставинами:*
наявністю загроз високопріоритетним цілям і цінностям;*
ефектами раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи;*
гострим дефіцитом часу для реагування на загрозу.
Необхідність керування ситуаціями може виникнути практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини — зовнішні чи внутрішні змушують керівництво приймати негайні рі-шення. Кризи виникають, оскільки криза — цс поворотна точка чи період небезпеки і невизначеності, а в наше стрімке століття пово-ротні точки і небезпечні моменти завжди присутні.Керування в кризовій ситуації можна визначити як процес робо-ти під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролюва-ти ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональ-них рішень з невідкладних проблем, що виникають перед фірмою.
Тому основним завданням ситуаційного менеджменту є забез-печення гарних результатів — запланованих чи випадкових за допо-могою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого керування людьми і ко-мунікаціями.
Реалізація даного завдання полягає в перебуванні належного ба-лансу між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готов-ності колективу до співробітництва.
Термін «ситуація» у перекладі з латинського означає: станови-ще, обстановка, сукупність обставин.
Для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість, імовірність появи тих чи інших ви-робничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно до сфор-мованих обставин.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать