Об'єктивні передумови формування ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту

Ринкові відносини у сфері фізичної культури і спорту започатковані з того часу, коли фізкультурно-спортивні послуги почали набувати форми товару. Ринок існує там і тоді, де і коли, з одного боку, є досить велика кількість бажаючих заплатити за потрібні їм фізкультурно-спор-тивні послуги, а з іншого, — достатнє число виробників, спроможних надати такі послуги, забезпечуючи при цьому їх високу якість.
Отож, ринок у сфері фізичної культури і спорту являє собою обіг специфічних товарів — фізкультурно-спортивних послуг, і сукупність відносин з приводу їх купівлі та продажу. Якщо розглядати ринок фізкультур-но-спортивних послуг у широкому розумінні, то можна стверджувати, що він являє собою певний спосіб органі-зації економічного життя у сфері фізичної культури і спорту.
Ринок є сферою діяльності покупців та продавців фізкуль-турно-спортивних послуги. Покупцями фізкультурно-спортив-них послуг виступають їх споживачі-фізкультурники, спорт-смени, глядачі. Продавцями фізкультурно-спортивних послуг є їх виробники — фізкультурно-спортивні підприємства (фірми) чи окремі особи (наприклад, тренери, інструктори).
Між покупцем та продавцем на ринку фізкультурно-спортивних послуг немає проміжних суб'єктів — посередників, які могли б тимчасово володіти товаром з наміром його подальшого продажу. Ця особливість обумов-лена такою властивістю фізкультурно-спортивної послуги» як її невіддільність від джерела виробництва. Місце вироб-ництва і споживання послуги співпадає. Отже вона пере-дається безпосередньо від виробника до споживача.
Істотною особливістю ринку у сфері фізичної культури і спорту є те, що на ньому існують покупці, які можуть купувати послугу не для споживання, а для використання з метою комерції. Йдеться про фірми інших галузей еко-номіки, які використовують спортивні змагання (спор-тивно-видовищні послуги) або окремих їх учасників.
І метою підняти свій імідж шляхом реклами своїх товарів. Це сприяє розширенню ринку фізкультурно-спортивних послуг. Слід відзначити й те, що одна і та ж фізкультурно-спортивна послуга може одночасно знайти велику кіль-кість покупців. Це зумовлено можливістю колективного (групового) споживання послуги. Прикладами можуть бу-ти групові заняття оздоровчою фізичною культурою, тре-нування команди спортсменів, присутність глядачів на спортивному змаганні чи іншому спортивно-видовищному заході.
Названими рисами особливості ринку у сфері фізичної культури і спорту не вичерпуються. Це лише те, що лежить на поверхні економічного життя. Є і більш істотні специфічні риси ринку фізкультурно-спортивних послуг, що обумовлені глибинними соціально-економічними про-цесами й випливають із самої суті фізичної культури і спорту як соціального феномена і як галузі економіки. Аналіз їх дає змогу з'ясувати, у чому неповторність ринку фізкультурно-спортивних послуг, під впливом яких факто-рів відбувається формування та розвиток ринкового сере-довища у сфері фізичної культури і спорту, що дає і чого не може дати ринок фізичній культурі і спорту. Безпере-чно, названі проблеми є актуальними для вітчизняних фахівців, насамперед, управлінського профілю, які безпо-середньо розв'язують питання адаптації фізичної культури і спорту в нових економічних умовах.
Раніше нами було визначено умови існування сучасного ринку. До них відносять свободу підприємництва, вільний вибір контрагента (покупця чи продавця), конкуренцію виробників товарів, самостійне визначення виробником Цін на товари, наявність відносного балансу між попитом та пропозицією товарів.
Ці умови у цілому є справедливими і для ринку фіз-культурно-спортивних послуг. Водночас у сфері фізичної Культури і спорту діє ряд об'єктивних факторів, що моди-фікують класичні умови існування ринку. Ці фактори Умовно поділяють на дві групи: внутрішні і зовнішні.
Внутрішні фактори — це такі, що випливають із самої суті фізичної культури і спорту як соціально-економічного феномена. Характер їхнього впливу на формування ринкових відносин зумовлюється специфікою самого результату економічної діяльності у сфері фізичної культури і спор-ту — фізкультурно-спортивної послуги, такими її властивос-тями, як невідчутність, неможливість зберігання, невідділь-ність від джерела виробництва, несталість якості, обов'яз-ковість регулярного споживання.
До зовнішніх слід віднести такі фактори формування ринку у сфері фізичної культури і спорту, що діють за межами галузі і віддзеркалюють її роль та місце у соціаль-но-економічному житті суспільства, зв'язки з іншими галу-зями економіки. Це соціальні функції фізичної культури і спорту, соціальне призначення фізкультурно-спортивних послуг, можливість використання останніх в економічних цілях, загальний рівень розвитку економіки країни.
Спільна дія внутрішніх і зовнішніх факторів зумовлює ряд особливостей ринку фізкультурно-спортивних послуг. Розглянемо головні з них.
Обмеженість ринку фізкультурно-спортивних послуг.
Порівняно з іншими галузями економіки, у сфері фі-зичної культури і спорту ринкові відносини розвиваються в досить жорстких межах. Одна з об'єктивних причин цього — специфіка фізкультурно-спортивних послуг. Такі їх властивості, як невідчутність, неможливість зберігання, несталість якості, обов'язковість регулярного споживання істотно ускладнюють формування ринкового попиту.
Дійсно, якщо фізкультурно-спортивну послугу не мож-на до моменту споживання оглянути, виміряти, скушту-вати, тобто попередньо оцінити (як це можна зробити з матеріальним продуктом), то це значно ускладнює вибір контрагента. Адже покупцю — споживачу важко у такий спосіб порівняти аналогічні послуги кількох виробників і вибрати найкращу.
Знижує попит на фізкультурно-спортивні послуги і не-сталість їхньої якості. Відомо, що після невдало проведе-ного матчу спортивною командою кількість бажаючих спостерігати наступну гру, як правило, зменшується. Д° того ж (оскільки послуга не може зберігатися) невдале спортивне видовище замінити на інше, більш якісне, не можна. Негативне ж враження від гри можна виправити лише наступними вдалими виступами, що, до речі, не завжди вдається.
Не сприяє зростанню попиту на фізкультурно-спор-тивні послуги й необхідність їх регулярного споживання. Особливо це стосується фізкультурно-оздоровчих послуг, регулярні заняття оздоровчою фізкультурою потребують неабияких фізичних та вольових зусиль, значних витрат вільного часу. А це не кожному під силу. До того ж певна частина людей, піклуючись про власне здоров'я, схильна віддавати перевагу засобам медицини як таким, що дають швидкий ефект за незначних витрат коштів, часу, фізич-ної та психічної енергії.
Істотно обмежує розвиток ринкових відносин невід-дільність фізкультурно-спортивної послуги від джерела виробництва. Як уже відзначалося (див. розділ 2), ця властивість породжує природну монополію виробника послуг. А, як відомо, монополія — це антипод конкурен-ції. Без конкуренції ж важко уявити собі повноцінний ринок.
Межі поширення ринку у сфері фізичної культури і спорту визначаються також місцем та роллю галузі у сус-пільному житті тієї чи іншої країни. Споживання фізкуль-турно-спортивних послуг має важливе значення як для окремої людини, так і для суспільства у цілому. Особливо це стосується фізкультурно-виховних та фізкультурно-оздо-ровчих послуг, бо саме вони здатні задовольняти життєво важливі потреби людей — потреби у зміцненні здоров'я й веденні здорового способу життя. Щоб забезпечити задово-лення цих потреб, необхідно створити умови для широкого доступу населення до названих послуг. За наявності класичного ринку з вільним ціноутворенням — це нереаль-но, оскільки для багатьох послуги виявляються не «по кишені». Тому держава змушена надавати їх або безплатно, або за регульованими цінами. Тим самим вона істотно звужує рамки ринкових відносин, виключаючи з них значну кількість послуг.
Вторинність ринку фізкультурно-спортивних послуг. Досвід розвитку фізичної культури і спорту у різних країнах світу свідчить про те, що ефективність функціону-вання ринку фізкультурно-спортивних послуг, межі його розгортання багато у чому залежать від зовнішніх еконо-мічних факторів. Головні серед них — рівень розвитку економіки країни у цілому, розвиток галузей народного господарства, що виробляють супутні щодо фізкультури і спорту товари та послуги.
Загальний рівень розвитку економіки країни є визна-чальним для формування ринкових відносин у сфері фі-зичної культури і спорту. Чим розвиненіша економіка, тим вищі доходи населення країни. А чим вищі доходи, тим більші можливості у людей витрачати частину їх на споживання фізкультурно-спортивних послуг, тобто на формування ринкового попиту.
На певному (як правило, досить зрілому) етапі розвитку ринкової економіки виникає ситуація, коли в розвитку ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту стають зацікавленими підприємці інших галузей економіки. Така ситуація, зокрема, має місце в країнах Західної Європи і, особливо, у СІЛА.
Причина полягає в тому, що вичерпавши засоби віднос-но легкої реалізації своїх товарів, бізнес шукає нові не-традиційні засоби проникнення на ринок. І він їх зна-ходить у сфері фізичної культури і спорту. Фізкультура і спорт, завдяки своєму високому соціальному статусу, привертають увагу значної частини населення будь-якої країни, яке й стає споживачем фізкультурно-спортивних послуг. Враховуючи це, бізнесмени інших галузей еконо-міки прийшли до ідеї використати ринок фізкультурно-спортивних послуг як вікно у ринок товарів та послуг, які вони хочуть запропонувати покупцям.
Реалізація такої ідеї здійснюється у двох основних напрямах. По-перше, це поєднання ринку фізкультурно-спортивних послуг та ринку інших товарів. Воно най-більш ефективне у тому разі, коли споживачам фізкуль-турно-спортивних послуг пропонують супутні товари чи послуги. Наприклад, особі, що займається у фізкультур-но-оздоровчій групі, можуть запропонувати послуги сау-ни, масажу, медично-діагностичні послуги тощо. А гля-дач, який відвідує спортивно-видовищний захід, може придбати продукти харчування, напої, спортивні сувеніри тощо. Згідно з даними американського журналу «Спорт», під час матчу хокейної команди «Нью-Йорк Рейнджере» у палаці спорту «Медісон сквер гарден» у середньому про-дається 2000 гарячих «хот-догів», 15000 банок пива, 10000 пляшок содової води, 2500 програм і 500 щорічників команди, 10000 вимпелів, прапорців та спортивних шайок. Загальний доход торгових фірм при цьому досягає білизько 80 тис. доларів [3].
По-друге, ринок фізкультурно-спортивних послуг інтенсивно використовується бізнесом як сприятливе середовище розповсюдження інформації про себе серед потенційних споживачів своїх товарів. Особливо великі можливості для цього надає ринок спортивно-видовищних послуг, який збирає величезні аудиторії глядачів. Вико-ристовуючи популярність та його особливий імідж, предс-тавники бізнесу отримують незвичайний і відносно недорогий канал розповсюдження інформації про свою фірму та продукцію. Це дає змогу зміцнити та піднести досягнутий рівень популярності фірми і створити її новий імідж. Істотно підвищує ефективність використання бізнесом Ринку спортивно-видовищних послуг телебачення. Під час трансляцій спортивних змагань зображення реклами різ-ких фірм стає засобом впливу на свідомість вже не десятків тисяч, а мільйонів потенційних покупців.
Користування ринком фізкультурно-спортивних послуг не є безплатним. За право реалізовувати свої товари, демюнструваги рекламні матеріали під час фізкультурно-спортивних заходів фірми сплачують значні суми закла-дкам фізичної культури і спорту. Цим самим вони здійсню-ють фінансування їхньої діяльності, що, у свою чергу, сприяє збільшенню виробництва фізкультурно-спортивних послуг, а отже й розширенню ринку у сфері фізичної культури і спорту.
Аналіз особливостей ринку фізкультурно-спортивних послуг потребує звернення до таких ключових ринкових категорій, як попит і пропозиція. Від характеру взаємодії між ними залежать якісні та кількісні параметри ринку.
Попит на фізкультурно-спортивні послуги зумов-люється багатьма факторами. Головними серед них є:
1) рівень якості (корисності) фізкультурно-спортивної послуги. В розділі 3 досить детально проаналізовано фактори, що впливають на рівень якості послуг. Одночас-но слід підкреслити, що він залежить, насамперед, від людського фактора, тобто від кваліфікації виробника фіз-культурно-спортивної послуги. Чим вища майстерність методиста, тренера чи спортсмена, тим більше виявиться бажаючих займатися оздоровчою фізкультурою або відві-дувати спортивні змагання, тобто стати споживачами фіз-культурно-спортивних послуг. Таким чином, рівень якості послуги є визначальним фактором формування ринкового попиту;
2) ціна фізкультурно-спортивної послуги. Існує обер-нена залежність між рівнем ціни і кількістю бажаючих купити послугу. Ця залежність особливо добре помітна у країнах з низьким рівнем доходів населення;
3) рівень доходів населення. Високий рівень доходів дає змогу людям витрачати відносно більше коштів на споживання фізкультурно-спортивних послуг. Тому насе-лення розвинених країн активніше займається оздоровчою фізичною культурою та відвідує спортивно-видовищні заходи, ніж мешканці «бідних» держав;
4) наявність вільного часу у населення. Цей фактор пов'язаний з попереднім, доповнює і підсилює його дію. Позитивно впливає на рівень попиту на фізкультурно-спортивні послуги;
5) рівень виробництва та ціни супутніх послуг. Мож-ливість отримати супутні послуги є додатковим стимулом відвідання фізкультурно-оздоровчих занять чи спортивних змагань. Водночас, високі ціни на них можуть призвести до втрати деякої кількості споживачів фізкультурно-спор-тивних послуг. Наприклад, висока ціна на інформаційні матеріали до футбольного матчу може змусити деяку час-тину вболівальників залишттися біля телевізора, щоб скористатися поел у гами спортивного коментатора;
6) ціна послуг — субститутів. Цей фактор породже-ний конкуренцією між фізичною культурою і спортом та Іншими галузями соціально-культурної сфери (насамперед, сферою культури). Порівнюючи ціни, споживач робить вибір, на що йому витратити свої заощадження: на відвідання спортивного змагання, вистави у драматичному театрі або концерту поп-музики.
Рівень забезпечення попиту на фізкультурно-спортивні послуги залежить від їхньої пропозиції, що складається на ринку певний період часу в суспільстві діє сукупність факторів, які зумовлюють обсяг пропозиції фізкультурно-спортивних послуг. Головні серед них:
1) рівень розвитку матеріально-технічної бази фізич-ної культури і спорту в країні. Чим ширша мережа фіз-культурно-спортивних закладів, чим краще вони обладна-ні, тим більша кількість людей може скористатися ними, тобто стати споживачами фізкультурно-спортивних пос-луг. Важливе значення має також раціональне викорис-тання фізкультурно-спортивних об'єктів. Оптимальне їх завантаження може істотно збільшити обсяг пропозиції на послуги. Розв'язання цієї проблеми є важливим завданням спортивного менеджменту;
2) наявність фахівців з фізичного виховання і спорту. Даний фактор відіграє провідну роль у досягненні необхід-ного рівня пропозиції фізкультурно-спортивних послуг. Це зумовлено тим, що послуги у сфері фізичної культури і спорту виробляються переважно живою працею. Ефект від дії цього фактора у значній мірі залежить від структури фізкультурних кадрів. Вона повинна узгоджуватись із структурою попиту на фізкультурне-спортивні послуги. У розвинених країнах таке узгодження здійснюється на ос-нові дії ринкових механізмів у межах ринку робочої сили. Результат діяльності фахівців залежить від технічної забезпеченості їхньої праці. Тобто має бути досягнуто уз-годженості з попереднім фактором, що також є важливою проблемою спортивного менеджменту;
3) рівень витрат на виробництво фізкультурно-спор-тивних послуг. Цей фактор перебуває в оберненій залежнос-ті з обсягом пропозиції послуг. Чим дорожчим є вироб-ництво послуг, тим меншу їх кількість (в умовах обмежених ресурсів) може запропонувати виробник споживачам. Тому важливою проблемою спортивного менеджменту є аналіз витрат та визначення шляхів їх скорочення. Водночас треба мати на увазі, що необґрунтоване зниження витрат може призвести до падіння якості фізкультурно-спортивних пос-луг, а отже, спричинити зменшення попиту на них;
4) рівень ринкової ціни на фізкультурно-спортивну послугу. Чим вища ціна на даний вид послуг складається на ринку, тим більша готовність виробника надавати саме ці послуги. Проте слід пам'ятати, що ціна не повинна ста-ти непереборною перешкодою для споживання фізкультур-но-спортивних послуг широким загалом населення країни. Тому разом із ціновим фактором у суспільстві мають діяти
інші (нецінові) економічні стимули зростання пропозиції послуг засобами фізичної культури і спорту;
5) економічне стимулювання виробництва фізкультурно-спортивних послуг доповнює дію попереднього фактора. Для стимулювання виробництва, а значить, і зростання пропозиції фізкультурно-спортивних послуг, у розвинених країнах існує система пільг виробникам (звіль-нення від оподаткування доходів, державні дотації тощо).
Взаємодія попиту і пропозиції складає механізм ринку фізкультурно-спортивних послуг. Він має свої специфічні особливості. Як уже відзначалось, виробництво і спожи-вання фізкультурно-спортивних послуг збігається у часі й потребує обов'язкової участі споживача. При цьому мож-ливості виробника у наданні послуг жорстко обмежені рів-нем розвитку матеріальної бази, тобто пропускною спро-можністю фізкультурно-спортивної споруди. Це означає, що рівень пропозиції послуг у даний момент є фіксованим. В той же час, рівень попиту, як завжди, залежить від ціни на послугу. В результаті отримуємо ситуацію, дещо від-мінну від класично ринкової (мал. 14).
На графіку пропозиція послуг (крива Пр) фіксована й дорівнює 10 тисячам, тобто числу місць для глядачів на спортивній споруді (дані умовні). Ринкова рівновага (точ-ка А) встановиться при ціні 4 долари за квиток. У цьому
Мол. 14. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку фізкультурно-спортивних послуг
випадку всі місця будуть заповнені. Якщо, приміром, організатори змагання встановлять ціну на рівні 8 доларів, то на змагання прийдуть лише 4 тисячі глядачів.
У разі підвищення попиту (крива НІ), рівновага (точка ai) встановиться вже при ціні 8 доларів. А в разі його падіння (крива П2) — лише при ціні 2 долари (точка А2).
Знання особливостей дії ринкового механізму в еконо-міці фізичної культури і спорту надзвичайно важливе для практики менеджменту, їх враховують у процесі аналізу господарської діяльності фізкультурно-спортивних фірм, вони дають змогу знаходити найбільш оптимальні рішення щодо використання ресурсів. Ці питання будуть детально розглянуті у розділі 6.
Отож, формування та розвиток ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту — це складний соціально-еконо-мічний процес, що віддзеркалює у собі певне протиріччя. З одного боку, в суспільстві, що базується на розвиненій ринко-вій економіці, діють фактори, що сприяють швидкому розвитку ринку фізкультурно-спортивних послуг. Вони зумов-лені інтересами бізнесу, який розглядає фізкультуру і спорт як важливий засіб збільшення своїх доходів. З іншого боку, в будь-якому суспільстві розвиток ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту істотно обмежується рядом об'єк-тивних обставин, що зумовлені соціально-економічною суттю цієї важливої галузі народного господарства.
Структура ринку фізкультурно-спортивних послуг
З'ясування економічного механізму, що діє на ринку фізкультурно-спортивних послуг, дає змогу предметно про-аналізувати структуру ринку послуг. Як відзначалось рані-ше (див. розділ 3), в економічно розвинених країнах товар-ної форми набувають насамперед фізкультурно-оздоровчі, спортивно-видовищні та спортивно-тренувальні послуги. Від-повідно до цього й формується структура ринку послуг у сфері фізичної культури і спорту (мал. 15). Ринок фізкуль-турно-спортивних послуг за критерієм їхньої корисності має такі структурні ланки:
1) ринок фізкультурно-оздоровчих послуг;
Мал. 15. Структура ринку фізкультурно-спортивних послуг
2) ринок спортивно-видовищних послуг;
3) ринок спортивно-тренувальних послуг.
Наведемо характеристику кожної з них.
Ринок фізкультурно-оздоровчих послуг являє собою важ-ливу складову частину ринку у сфері фізичної культури і спорту. Продавцями виступають виробники послуг — фіз-культурно-оздоровчі заклади, що реалізують послуги за плату. Покупцями — споживачі послуг, населення країни різних вікових категорій.
У країнах зі змішаною економікою попит на фізкуль-турно-оздоровчі послуги формується під впливом двох протилежних тенденцій. З одного боку, існує тенденція зростання попиту. Вона стає помітнішою в міру підви-щення рівня загального економічного розвитку країни. Це закономірно. Адже економічне зростання є передумовою підвищення рівня реальних доходів населення, а отже, і його платоспроможного попиту. Громадяни країн з розви-неною економікою мають також можливість витрачати більше свого вільного часу на заняття фізичною культу-рою. Адже їм не потрібно гаяти багато часу на розв'язання різних побутових проблем. А це дає змогу збільшувати число споживачів фізкультурно-оздоровчих послуг, тобто розширювати їхній ринок. Тому й не дивно, що близько 10,5 млн громадян США готові щорічно платити гроші за заняття оздоровчою фізкультурою 15 тисячам компаній «Спорт і здоров'я», що діють на комерційній основі [8].
На зростання попиту на фізкультурно-оздоровчі пос-луги впливають також умови відтворення робочої сили у ринковій економіці, вимоги ринку праці. Відносний над-лишок робочих рук на ринку праці, конкуренція за віль-ні робочі місця змушують працівників більш відпові-дально ставитися до свого здоров'я, своєї фізичної фор-ми. Крім того, багато західних фірм застосовують економічні стимули, що спонукають їхніх співробітників займатися фізкультурою і спортом, вести здоровий спо-сіб життя (регулярне тестування на предмет визначення рівня фізичної підготовки, виплата заохочувальних пре-мій тощо). Так в активної частини населення формуєть-ся стійка потреба у регулярному споживанні фізкультур-но-оздоровчих послуг.
Не останню роль у підвищенні попиту на фізкультурно-оздоровчі послуги у цивілізованому світі відіграє постійне зростання цін на медичні послуги та лікарські препарати. Складалися умови, коли дешевше регулярно займатися фіз-культурою і спортом, ніж лікуватися. Так, спеціалісти Пре-зидентської ради США з фізичної підготовки і спорту дово-дять, що стан здоров'я лише на 10 % залежить від медицини й на 90 % — від рівня життя та фізичної підготовки [8].
Згадуючи про негативну тенденцію, що протидіє зрос-танню попиту, а отже, розширенню ринку фізкультурно-оздоровчих послуг, слід відзначити її об'єктивну зумовле-ність. Як уже відзначалось, однією з властивостей фіз-культурно-оздоровчої послуги є необхідність її регулярного споживання для отримання ефекту. Ця особливість висо-вує досить жорсткі умови до споживача послуги. Він повинен дотримуватися відповідного режиму в побуті, хар-чуванні, відмовитися від шкідливих звичок. Зрештою, йому необхідно змиритися з втратами вільного часу, щоб дістатися до місця занять і повернутися додому. Та й самі заняття потребують значного напруження фізичних та ду-ховних сил. Це до снаги не кожній людині. Отож не кожний громадянин готовий стати споживачем, тобто покупцем на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг.
Крім того, потрібно мати на увазі, що навіть у високорозвинених країнах поряд із заможними та середньозабезпеченими існують малозабезпечені громадяни, не спро-можні платити за фізкультурно-оздоровчі послуги.
Практика розвинених країн свідчить про те, що на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг переважає перша із розглянутих тенденцій. Тобто має місце досить стабільне зростання попиту на послуги.
Водночас, слід відзначити, що різним країнам притаман-на різна структура попиту на фізкультурно-оздоровчі по-слуги. Наприклад, у СІЛА найбільш популярним серед прихильників оздоровчої фізкультури є плавання, яким зай-мається (з різною регулярністю) 70,5 млн чоловік. Далі йдуть оздоровча ходьба — 66,6 млн, вправи зі снарядами — 31,5 млн, більярд — 29,6 млн, гонки на моторних чов-нах — 29,0 млн [7]. Інші уподобання у мешканців країн Європейської співдружності. Більшість міського населення тут віддає перевагу футболу (56 %). На другому місці — те-ніс (51 %), на третьому — легка атлетика (49 %), — далі плавання (47 %), гімнастика (44 %) й лижі (43 %) [2].
Пропозиція на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг формується в результаті діяльності фізкультурно-оздо-ровчих фірм, що відносяться до різних форм власності. Наприклад, у США переважну частину таких послуг на-дають населенню приватні фірми: близько 15 тисяч компа-ній «Спорт і здоров'я», 13 тисяч клубів з видів спорту за інтересами. У Західній Європі лідерами на ринку послуг виступають державні фізкультурно-оздоровчі заклади.
Кожний з названих варіантів формування пропозиції має свої переваги й недоліки. Так, приватні фірми здатні забезпечити більш високу якість фізкультурно-оздоровчих послуг, доповнити їх широким асортиментом супутніх пос-луг. Вони гнучкіше реагують на кон'юнктуру ринку. Во-дночас, їхні послуги адресуються, насамперед, людям з високими й середніми доходами. Адже, не кожний грома-дянин США може щомісяця заплатити приватному клубу ЗО доларів і більше за оздоровчі послуги.
Державні (комунальні) фізкультурно-оздоровчі заклади поступаються приватним за якістю та різноманітністю пос-луг. Проте вони мають змогу за рахунок державних дота-цій встановлювати помірні ціни на послуги, робити їх до-ступними значним прошаркам населення. Це принципово важливо, бо кінцевою метою розширення пропозиції пос-луг тут виступає не прибуток як комерційний результат діяльності фірми, а зміцнення здоров'я населення, що відповідає життєвим інтересам як кожного громадянина, так і суспільства у цілому.
Слід відзначити, що у більшості розвинених країн дер-жава активно сприяє розширенню пропозиції фізкультур-но-оздоровчих послуг. Зокрема, вона бере на себе функції будівництва та експлуатації фізкультурно-оздоровчих об'єктів, підготовку кваліфікованих кадрів, наукове забез-печення оздоровчої роботи з населенням і т. ін.
Таким чином, держава веде активну політику на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг, розв'язує складні еконо-мічні проблеми, пов'язані з виробництвом послуг, безпосе-редньо сприяє збереженню гуманістичної спрямованості у розвитку фізичної культури та масового спорту, протидіє перетворенню їх в елітарну сферу суспільства, недоступну широкому загалу населення.
Ринок фізкультурно-оздоровчих послуг активно вико-ристовує бізнес інших галузей економіки. Насамперед, це стосується виробників товарів спортивного та туристського призначення. Попит на фізкультурно-оздоровчі послуги тісно пов'язаний з попитом на супутні товари, а якість (корисність) фізкультурно-оздоровчої послуги багато в чо-му зумовлюється наявністю та якістю цих товарів: спор-тивного одягу, взуття, екіпіровки, спортивних снарядів, обладнання тощо.
Зростання попиту на фізкультурно-оздоровчі послуги, як правило, спричиняє збільшення попиту на спортивні товари. Динаміка попиту на спортивні товари, таким чином, може розглядатися як один із критеріїв міри задо-волення попиту на фізкультурно-оздоровчі послуги. На-приклад, статистика свідчить, що мешканці США щорічно купують спортивних товарів приблизно на 15 мільярдів Доларів [8]. Це свідчить, водночас, і про високий рівень попиту на фізкультурно-оздоровчі послуги, тобто про те, Що значна кількість населення регулярно займається фіз-культурою і спортом. Є також дані й про те, що показ-ники реалізації спортивних товарів мають тенденцію до стабілізації. Скажімо, в 1989 р. у США було продано 393 мільйони пар спортивного взуття, що всього на 1 % перевищило рівень продажу попереднього року [12]. Ці Дані дають змогу досить впевнено стверджувати і про ста-білізацію на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг, тобто про наявність в даний період часу (на кінець 80-х років) приблизної рівноваги між попитом і пропозицією.
Ринок спортивно-видовищних послуг — це провідна ланка ринку фізкультурно-спортивних послуг. Спортивні змагання та інші видовищні заходи спортивного характеру збирають величезні аудиторії глядачів-споживачів спор-тивно-видовищних послуг. Високий рівень попиту на цей вид послуг зумовлений об'єктивними факторами.
Справа, насамперед, у самому змісті спортивно-видо-вищної послуги. Спортивне змагання — це в значній мірі розважальна вистава. На відміну від заняття оздоровчою фізкультурою (споживання фізкультурно-оздоровчої пос-луги), його сприйняття не вимагає від глядача надмірного напруження волі та відомих обмежень. Навпаки, воно пов'язане з отриманням задоволення, з позитивними емо-ціями, з можливістю змістовно відпочити.
Спортивно-видовищна послуга приваблює глядача та-кож своїм соціально-психологічним змістом, що у значній мірі відповідає ціннісним орієнтирам поведінки людей у ринковому середовищі. Так, спортивно-видовищна послуга створюється на змагальній основі, тобто відтворює стосунки людей у реальному економічному житті розвинених країн. У ній найбільш рельєфно виявляється ідея «досягнення успі-ху». У спорті всі змагаються на рівних засадах, незважаючи на соціальне походження, національність і, навіть, стать. Спортивні змагання формують тип особистості, привабливий для молоді. Вони допомагають готувати молодь до самостій-ного життя, у якому, як і в спорті, досягнення успіху залежить від наполегливої праці, конкуренції, а також пот-ребує відмови від багатьох спокус життя.
Попит на спортивно-видовищні послуги зростає також завдяки існуючим в багатьох країнах погляду на спорт як на престижну сферу суспільства та стійкій моді на відвіду-вання спортивних змагань. У США, наприклад, такий імідж спорту зумовив виникнення багаторічних черг на право придбання сезонних абонементів для відвідування матчів професіональних команд. Багато фірм і компаній почали купувати квитки на різні спортивні змагання для своїх гостей та клієнтів.
Істотним фактором підвищення попиту на ринку спор-тивно-видовищних послуг є надзвичайно високий рівень кваліфікації виробників послуг. Часто-густо, головним мотивом для відвідання змагань є бажання отримати задо-волення від виступу певного спортсмена-«зірки». Наприк-лад, після того, як у 1984 р. у баскетбольній команді НБА «Чікаго Буллс» з'явився Майкл Джордан, відвідування її матчів порівняно з сезоном 1982 — 1983 pp. (6365 чоловік за гру) зросло до 11 887 чоловік, а в сезоні 1986 — 1987 pp. — до 18 060 чоловік, тобто майже у 3 рази [4]. Такі ж гравці є і в інших видах спорту.
Не останню роль у стимулюванні попиту на видовищні послуги відіграють високий рівень комфорту, створювано-го на спортивних спорудах для глядачів, та можливість придбання супутніх товарів і послуг під час відвідання змагань.
Дію цього фактора добре ілюструє стаття в американсь-кій спортивній газеті «Нешнл спорт дейлі» під назвою: «На багатьох стадіонах у вузах США ще недосить лож». Як відзначає автор статті, минули ті часи, коли матчі з футболу на стадіонах коледжів дивилися, сидячи на не-зручних лавах без спинки, незахищені від будь-якої стихії. Нині все більше вболівальників дивляться матчі, сидячи у спеціальних власних ложах, що являють собою копії шикарних віталень у готелі або житлової кімнати з баром, диванами, кабельним телебаченням. У статті наве-дено приклад коледжу в Обурні, який обладнав 69 лож з числом місць від 12 до 18. Оренда такої ложі обходиться по 2 тисячі доларів за місце. В ложах — сидіння типу те-атральних, кондиціонери, міні-холодильники, килими, кімнати відпочинку, телефони та меню на вибір [11].
Слід відзначити також великий вплив спортивного ме-неджменту на зростання попиту на видовищні послуги. Збільшення числа глядачів на змаганнях —одне із пріори-тетних завдань спортивного менеджменту. Його досягають різноманітними способами. Серед них — створення у спор-ті організаційно-економічних структур картельного типу (ліги, асоціації, спілки), що забезпечують високий рівень змагальності, високу якість спортивно-видовищних послуг. Це також вміла реклама та організація проведення змагань. Великі можливості реклами застосовують у тих видах спорту, що проводять змагання періодично й у Різних містах (бокс, теніс, гольф, легка атлетика тощо).
Змагання з ігрових видів спорту проводять згідно зі ста-більними календарями, й більшість глядачів знають, коли і де вони відбуваються. У цьому випадку рекламну діяль-ність спрямовують на виготовлення яскравих програм, фотографій команд та окремих гравців. Враховують також зв'язок між числом мешканців міста та відвідуванням змагань. Фахівцями розраховано, що у містах з населен-ням до 900 тис. чоловік середня кількість глядачів на мат-чах може складати не менше 8,4 тис. чоловік. А кожний додатковий мільйон мешканців додає до цього близько 2 тис. глядачів [3].
Сила впливу названих факторів на рівень попиту на спортивно-видовищні послуги визначається ще одним фак-тором — рівнем економічного розвитку країни. У країнах
3 високорозвиненою ринковою економікою попит на видовищні послуги досить високий і має стійку тенденцію до зростання. У США, наприклад, спортивні змагання від-відують щорічно близько 400 млн глядачів.
Водночас, слід зважити на специфіку попиту на спортивно-видовищні послуги, яка відбивається у його структурі. Як правило, найбільше глядачів збирають зма-гання з ігрових видів спорту. Це об'єктивно, бо випливає із самої суті цих видів спорту. Спортивно-видовищна пос-луга, що створюється зусиллями, скажімо, футбольних чи хокейних команд, має вищу корисність (якість) ніж така, яку надають глядачам, приміром, лижники або веслувальники. Тобто існують так звані «видовищні» і «невидовищні» види спорту.
Перші з них приваблюють глядачів наявністю інтриги, непередбаченістю кінцевого результату змагання, швидким перебігом подій, виникненням цікавих ігрових ситуацій, що не повторюються, наявністю постійних ігрових контактів між спортсменами, спорідненістю з мистецтвом, відносно комфортними умовами для присутніх на змаганнях та ін.
Структура попиту на спортивно-видовищні послуги специфічна для кожної країни. Наприклад, на початку 90-х років мешканці СІЛА найбільш популярними спортивними видовищами вважали: чемпіонат Національної футбольної ліги; студентський чемпіонат з американського футболу; Олімпійські ігри; чемпіонат Головної бейсбольної ліги; чемпіонат старшої школи з американського футболу; чемпіонат Національної баскетбольної асоціації; жіноче оди-ночне фігурне катання; парне фігурне катання; танці на льоду. До найменш популярних видів спорту американці віднесли: професіональний рестлінг; професіональний гольф; професіональний бокс; студентський рестлінг; бокс за програмою Олімпійських ігор; чемпіонат з армрест-лінгу, чемпіонат другої хокейної ліги [9].
Таким чином, ринок спортивно-видовищних послуг формується переважно за рахунок послуг, що надаються засобами «видовищних» видів спорту. Економічні ж відно-сини, що виникають у зв'язку з виробництвом та спожи-ванням решти спортивно-видовищних послуг, звичайно, не мають ринкового характеру й регулюються державою.
Розглянемо вплив цін на спортивно-видовищні послуги та рівень попиту на них. Як відомо, зростання ціни (за всіх інших рівних умов) спричиняє падіння попиту на товар. Не є виключенням і спортивно-видовищна послуга як товар. Во-дночас, на ринку видовищних послуг може скластися ситуа-ція, коли підвищення (навіть досить істотне) цін на квитки не призводить до падіння відвідування змагань. Навпаки, кіль-кість глядачів постійно збільшується. Це добре видно на прикладі ігрових видів спорту в США (табл. 8).
Таблиця 8. Динаміка зростання цін на квитки та відвідування матчів чемпіонатів різних ліг у 1980 — 1990 pp. [4]
Ліги | Середня ціна квитка | Відвідування матчів
доларів | 1990 p.,
у % до
1980 р. | млн чоловік | 1990 p., У % до 1980 р.
1980 р. | 1990 р. | 1980 р. | 1990 р.
НХЛ 8,61 | 20,00 | 232,3 10,7 | 13,7 | 128,0
НБА 7,10 | 19,50 | 274,6 9,4 | 18,6 | 197,9
ГБЛ 4,53 | 9,50 | 209,7 43,0 | 55,0 | 127,9
НФЛ 11,25 | 22,00 | 195,6 14,0 | 17,3 | 123,6
Дані таблиці свідчать про те, що протягом 80-х років ціни на квитки матчів чемпіонатів Національної хокейної ліги, Національної баскетбольної асоціації, Головної бейсбольної ліги та Національної футбольної ліги зросли відповідно у 2,3; 2>7; 2,1 і 2,0 рази. Незважаючи на це, число глядачів теж збільшилось відповідно у 1,3; 2,0; 1,3; 1,2 рази.
Це стало можливим завдяки посиленню впливу інших (розглянутих раніше) факторів зростання попиту на спор-тивно-видовищні послуги. Крім того, слід відзначити, щ0 підвищення вартості квитків на матчі професіональних ко-манд з хокею, баскетболу, бейсболу та футболу не було та-ким значним, як зріст вартості квитків на послуги сфери культури. Наприклад, порівняно з цінами на квитки у театр, вони приблизно в 3 — 4 рази нижчі, що сприяло ви-сокому рівню відвідування спортивних змагань.
Рівень попиту на ринку спортивно-видовищних послуг зумовлюється ще одним фактором — наявністю так званої вторинної, похідної спортивно-видовищної послуги (транс-ляції змагань засобами масової інформації, насамперед, телетрансляції). Вплив названого фактора неоднозначний. З одного боку, майстерно зроблені репортажі змагань сприяють відпливу зі спортивних арен частини глядачів. З іншого, — яскраво пропагандуючи той чи інший вид спор-ту, окремого спортсмена або команду, вони стимулюють зростання інтересу до відвідування змагань, щоб отримати можливість спостерігати за «живим» оригіналом, а не за телевізійною копією улюбленого спортсмена.
Ця проблема має ще один аспект. Практика свідчить про те, що чим частіше окремі змагання, спортсмени чи команди з'являються на телевізійному екрані, тим кращі шанси на встановлення вигідних стосунків зі спонсорами вони мають. Підтримка спонсорів дасть змогу забезпечу-вати високу якість спортивно-видовищних послуг, а це, у свою чергу, сприятиме зростанню попиту на них.
Як вважають фахівці, у розвинених країнах трансляція змагань по телебаченню практично не впливає на рівень їх відвідування глядачами. У США, наприклад, цієї проб-леми вже немає з кінця 50-х років. Незважаючи на те, що останні 20 років шість провідних телекомпаний країни (Ей-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес, Ен-Бі-Сі, ІСПН, Ті-Бі-Ес / Ті-Ен-Ті і Спортсченнл) збільшили обсяги спортивних передач майже в 10 разів (з 787 до 7341 год на рік), відвідування змагань не тільки не знизилось, а й зросло.
Пропозиція на спортивно-видовищні послуги, як уже відзначалось, обумовлюється такими основними факто-рами, як рівень розвитку матеріально-технічної бази спор-тивних фірм, наявністю фахівців — виробників послуг» рівнем витрат на виробництво послуги, ринковою ціною послуг, економічним стимулюванням виробництва послуг.
Щодо трьох перших факторів, то наведений раніше ма-теріал дає змогу впевнитися у тому, що вони досить істот-но впливають на зростання пропозиції спортивно-видо-вищних послуг. Щодо економічних стимулів виробництва послуг, то вони, особливо у професіональному спорті, досить високі. Рівень заробітної плати виробників послуг — спортсменів-професіоналів — не йде ні в яке по-рівняння з винагородою за працю найкваліфікованіших робітників інших галузей економіки. Так, рівень середньої річної зарплати гравців американських професіональних команд коливається від 300 тис. доларів у хокеї до 1 млн доларів у бейсболі. «Зірки» мають набагато вищу зарпла-ту. Крім того, спортсмени отримують чисельні премії (за присутність на матчі, за результати й кваліфікацію, за-лежно від кількості глядачів на матчі тощо), а також мають доходи від фірм, товари яких вони рекламують.
Як уже відзначалось, споживання спортивно-видовищ-ної послуги носить колективний характер. Скажімо, одну послугу (матч баскетбольних команд або поєдинок боксе-рів) можуть спостерігати кілька десятків тисяч глядачів. Тому максимальний рівень пропозиції спортивно-видовищ-них послуг визначається числом місць для глядачів, на яке розрахована спортивна споруда. Наприклад, матчі чемпіонату Національної футбольної ліги США можуть одночасно спостерігати 1 922 747 глядачів. Це дорівнює числу глядацьких місць усіх стадіонів ліги.
Статистика свідчить, що в цілому пропозиція на ринку спортивно-видовищних послуг перевищує попит на них о Так, на початку 90-х років спортивні споруди під час мат-чів професіональних команд США заповнювались гляда-чами на такому рівні: баскетбол — 89 %, бейсбол — 50 %, американський футбол — трохи більше 90 %, хокей — близько 90 % від загального числа глядацьких місць [3]. У той же час, на ринку періодично виникають ситуації, Коли ажіотажний попит може істотно перевищувати про-позицію спортивно-видовищних послуг. Такі різкі зміни в Кон'юнктурі ринку, як правило, зумовлені проведенням спортивних змагань найвищого гатунку, таких як Олім-пійські ігри, чемпіонати світу та континентів з найпопулярніших видів спорту, престижні турніри, окремі матчі та поєдинки, що мають принципове значення для їх учасників тощо.
Сучасний ринок спортивно-видовищних послуг тісно пов'язаний з ринками, що обслуговують інші сфери еконо-міки. В економічно розвинених країнах світу бізнес актив-но використовує спортивні видовища та їх творців у своїх інтересах. Він не обмежується тими формами роботи, які застосовуються ним щодо сфери оздоровчої фізкультури (реалізація супутніх товарів та послуг). Сьогодні характер-ною є тісна інтеграція спортивного бізнесу з бізнесом інших галузей економіки.
Останній є ініціатором такої інтеграції, бо вона дає змогу значно збільшувати прибутки фірм. Найчастіше еко-номічними партнерами спортивних організацій та окремих спортсменів стають фірми — виробники споживчих това-рів, а також телевізійні компанії. Перші виступають у ролі спонсорів, що дає їм можливість широко використо-вувати спортивно-видовищну послугу чи її виробника з метою реклами своїх товарів. Другі збільшують свої при-бутки шляхом придбання прав на телетрансляції спор-тивних змагань (тобто на створення вторинних, похідних спортивно-видовищних послуг) та продажу ефірного часу іншим фірмам для реклами їхніх товарів. Компанія «Вольво», наприклад, підрахувала, що кожний долар, витра-чений нею на спонсорство у спорті, приносить їй шість до-ларів доходу.
За таких умов ринок спортивно-видовищних послуг по-трапляє у велику залежність від позаспортивного бізнесу. Адже партнерство з ним дає змогу спортивним фірмам отри-мувати значну частину доходів. Наприклад, в 1991 Р' питома вага надходжень до бюджетів професіональних клу-бів СІЛА від контрактів з телекомпаніями складала в НХЛ — 22,4 %, в НБА — 31,2 %, ГБЛ — 50,1 %, НФЛ — 59,5 % [3]. Такий рівень надходжень значно впливає на гос-подарську діяльність спортивних фірм, дає їм змогу здійс-нювати серйозні заходи, спрямовані на підвищення якості роботи. А це, в свою чергу, є важливим фактором розши-рення ринку спортивно-видовищних послуг.
Ринку спортивно-тренувальних послуг належить не-значне місце в структурі ринку фізкультурно-спортивних послуг. Переважна більшість спортивно-тренувальних послуг не набуває товарної форми, їхнє виробництво та споживання здійснюється у межах спортивної фірми (клу-бу, команди) й не потрапляє у сферу дії ринку. Адже споживання спортсменами послуги (тренувального занят-тя) відбувається на безоплатній основі. Тренер отримує грошову винагороду за свою роботу не від споживача виробленої ним послуги (спортсмена), а від фірми, з якою він перебуває у трудових стосунках.
Виключенням є окремі (як правило, індивідуальні) види спорту — теніс, бокс, фігурне катання тощо. У цьому випадку спортсмен може стати покупцем спортивно-трену-вальної послуги, яку надає особисто для нього тренер. Платна спортивно-тренувальна послуга — це елітна послу-га, адже дозволити собі мати власного тренера можуть лише спортивні «зірки».
Ринок спортивно-тренувальних послуг недостатньо ви-вчений фахівцями. Можна припустити, що попит на цьо-му ринку переважає пропозицію, оскільки знайти тренера, кваліфікація якого влаштувала б «зірку», надзвичайно складно.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать