Ринок, його сутність. Попит і пропозиція

Поняття ринку, як економічної категорії вже розглядалося в попередньому розділі, але давши тільки визначення терміна не можливо осягнути всю суть ринку.
Ринок є настільки складним явищем, що не одне століття найвидатніші економісти не могли повністю осягнути його значення для економіки.
Зародився ринок тоді, коли виник первинний поділ праці, коли в первісному суспільстві обмін певними продуктами людської діяльності став необхідністю. Основними причинами виникнення ринку, які зумовили появу ринку як такого стали :
Суспільний розподіл праці. За допомогою розподілу праці досягається обмін діяльністю, внаслідок чого працівник певного виду конкретної праці дістає можливість користуватися продуктами будь-якого іншого конкретного виду праці.
Спеціалізація— форма суспільного розподілу праці, як між різними галузями і сферами суспільного виробництва, так і всередині підприємства на різних стадіях виробничого процесу.
Природна обмеженість виробничих можливостей людини. Навіть найздібніша людина може виробити лише невелику кількість благ. Обмежені в суспільстві не тільки виробничі можливості людини, але і всі інші чинники виробництва (земля, техніка, сировина). Їх загальна кількість має межі, а застосування в якій-небудь одній сфері виключає можливості такого ж виробничого використання в іншій. У економічній теорії це явище отримало назва закону обмеженості ресурсів. Обмеженість ресурсів долається за допомогою обміну одного продукту на іншій через ринок.
Економічна відособленість товаровиробників, щоб вони могли вільно розпоряджатися результатами своєї праці. Благами обмінюються повністю незалежні, автономні в ухваленні господарських рішень виробники. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, яку продукцію виготовляти, як її виготовляти, кому і де продавати.
Можливість (свобода) для кожного економічного суб'єкта забезпечувати свої інтереси. Ринок припускає свободу конкурентної поведінки, свободу господарювання, захист інтересів конкретного товаровиробника. (3)
На кожному етапі розвитку людського суспільства ринок мав свої особливості. Сучасний ринок — це певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організацій (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі над-національними органами) з приводу купівлі товарів і послуг у сфе-рі обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.(6)
Суть ринку можна визначити проаналізувавши функції, які він виконує. До основних функцій ринку відносять:
остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалі-зація, перетворення продукту праці на товар. Ця функція може бути названа ціноутворюючою;
забезпечення безперервності процесу суспільного відтво-рення (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), фор-мування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового рин-ку. Цю функцію можна назвати відтворювальною, оскільки з її допомогою здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин;
спонукання виробників товарів і послуг знижувати індиві-дуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищен-ня суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей. Це спонукаюча функція;
регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповід-ність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій. Це :
регулююча функція. Внас-лідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно-адмістративній системі;
сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирів-нювання цін, або контролююча функція;
функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства;
функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм кон-куренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки;
інформаційна функція, тобто постійна наявність таких рин-кових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.(6)
Таким чином, ринок слід розглядати як певну сукупність еко-номічних відносин між домашніми господарствами, різними ти-пами фірм та державою з приводу купівлі-продажу товарів і пос-луг, де відбувається остаточне визнання й визначення їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між това-ровиробниками за зниження витрат виробництва й підвищення суспільної корисності товарів, поліпшується пропорційність роз-витку народного господарства, забезпечується безперервність сус-пільного відтворення й формування цілісної економічної систе-ми, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом та санація економічної системи від неефективних підприємств. Це позитивні функції ринку, які поєднуються з певною сукупністю його негативних аспектів. (5)
Економічна енциклопедія дає таке визначення ринку, – це певна сукупність економічних відносин з різними типами фірм та індивідами, державами та іншими суб’єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де остаточно визнаються їхня вартість і реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками за зниженням витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, частково забезпечується пропорційність розвитку народного господарства, неперервність суспільного відтворення і формування цілісності економічної системи, а також опосередкований контроль споживачів за виробництвом. (7)
Фундаментальними проблемами будь-якої економіки є питання: що виробляти? Як виробляти? для кого виробляти? Вони стосуються всіх економічних систем різних країн в різні часи. Всі інші проблеми до певної міри є похідними від них, бо ці три головні проблеми стосуються мети виробництва та засобів їх досягнення. Ці проблеми постають перед усією економікою і перед кожним окремим виробником. радіонова
Найобгрунтованіші , найповнішіі і найточніші відповіді на ці питання дає ринок.
У розв'язанні проблеми що виробляти? першочергове значення має ”голосування” грошима, тобто визначення споживачами свого попиту на ті чи інші товари, а також наявність необхідних ресурсів виробництва.
У розв’язанні проблеми як виробляти? вирішальне значення має конкуренція виробників, у процесі якої відбувається відбір економічними методами ефективніших технологій та форм організації праці. Певну роль тут відіграють також ціни на ресурси.
Головним орієнтиром у роз’язанні проблеми для кого виробляти? є величина доходів окремих індивідів чи груп населення. Значну роль відіграють відіграють також ціни на готові товари , смаки споживачів.
Таким чином у мотивації дій виробників і споживачів відіграють ціни: вони або стимулюють, або, навпаки, стримують покупців та продавців. Тому ще однією важливою категорією, розуміння якої є необхідним для розуміння ринку взагалі, є ринкова ціна.(1)
Основи поглядів на ринкову ціну заклав видатний англійський учений Альфред Маршалл, він запропонував зосередити увагу на дослідженні закономірностей формування і взаємодії попиту і пропозиції і на цій основі – формуванні теорії ціни.
Головними чинника у формуванні ціни є попит і пропозиція.
Під попитом розуміють кількість товарів і послуг, які готові придбати споживачі за даною ціною в даний момент часу. Кількість товару, яку готова купити одна людина, називають обсягом індивідуального попиту за даною ціною. Кількість товару, яку готові купити всі покупці за даною ціною в даний момент часу, називають обсягом ринкового попиту. Найвища ціна, яку готові заплатити споживачі за певну кількість товару, називають ціною попиту.
Обсяг попиту і ціна – взаємозалежні величини. Залежність між ними виражається за допомогою закону попиту. Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. Цю залежність можна відобразити графічно. Крива попиту іде, зверху вниз зліва на право, тобто має спадний характер. Попит позначають буквою D, ціну продукту P, а його кількість Q.
Спадна траєкторія кривої попиту зумовлена двома причинами:
ефектом доходу. Зміна ціни відбивається на реальній купівельній спроможності споживачів (за умови, що грошова купівельна спроможність є сталою). Коли підвищується ціна, то реальна купівельна спроможність знижується, що зменшує величину попиту. Покупці, підтримуючи свій бюджет, витрачатимуть ту саму номінальну суму на купівлю даного продукту, але куплять уже меншу його кількість. І навпаки, зі зниженням ціни продукту купівельна спроможність грошового доходу збільшуватиметься, що дає змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше.
ефектом заміщення. Якщо ціна на один продукт змінюється, а на інші продукти залишається постійною, то змінюється відносна структура цін між продуктом даним та усіма іншими товарами (даний продукт дорощує чи дешевшає порівняно з іншими продуктами). Покупці замінюють дорожчі продукти дешевшими.
Ефект доходу та ефект заміщення діють одночасно і обидва змінюють величину попиту на продукти, їх дію можна відобразити графічно:
Позначивши попит через D, можна записати, що він перебуває у функціональній залежності від визначників:
де p – ціна продукту;
g – ціна на взаємо замінювані та взаємо доповнювані продукти;
х – величина доходів споживачів;
y – суб’єктивні смаки і уподобання.
Якщо змінюється ціна на продукт, то це спричиняє зміну величини попиту на нього. Зміна величини попиту означає переміщення з однієї комбінації “ціна – кількість продукту” до іншої комбінації.
Зміна таких показників як ціни на взаємо замінювані та взаємо доповнювані продукти, величина доходів споживачів, суб’єктивні смаки і уподобання, - змінює попит на продукти. Якщо покупці бажають і спроможні купити більшу кількість продукту за кожну можливу ціну, то відбувається збільшення попиту. Навпаки, зменшення попиту виникає, коли покупці внаслідок зміни в одному або більшій кількості його визначників купують меншу кількість продукту. Зміна попиту на продукт має такий графічний вигляд:
Пропозиція – це та кількість продуктів, яку виробник бажає та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу.
Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма, або позитивна, залежність. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції. Цю пряму залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту називають законом пропозиції.
Графічне зображення цієї залежності називають кривою пропозиції.
Крива пропозиції є висхідною, пропозицію позначають буквою S
Пропозиція залежить від таких чинників:
де p – ціна продукту;
g – ціна на взаємо замінювані та взаємо доповнювані продукти;
c – витрати виробництва;
x – інші визначники.
Зміна ціни змінює величину пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції.
Зміна інших чинників змінює пропозицію товару. Графічно зміна пропозиції має такий вигляд:
Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, то пропозиція продукту зменшується, і крива пропозиції цього продукту переміщується вліво.
Якщо ціна на взаємо доповнюваний продукт зростає, пропозиція продукту також зростатиме, і крива пропозиції продукту переміститься вправо.
Розглянемо такий визначник, як витрати виробництва. В наслідок зростання цін на ресурси, витрати на виробництво продуктів зростають. Крива пропозиції продуктів перемітиться вліво і покаже зменшення пропозиції на продукти за кожного рівня цін.
До інших визначників пропозиції відносимо зміну кількості виробників, технологію, податки і субсидії, погодні умови тощо.
Ринкова економіка реагує на зміни ринкових цін, які у свою чергу відчутно реагують на зміну попиту і пропозиції. Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною.
Всі інші чинники (наприклад, кількість випущених грошей або витрати виробництва) впливають на ціну через зміну попиту і пропозиції. За умов конкуренції на ринку будь-якого продукту існує багато покупців і продавців. Тому можемо перейти від індивідуального попиту і пропозиції до ринкового попиту та ринкової пропозиції, підсумувавши величини попиту кожного покупця та величину пропозиції кожного продавця.
Рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.
Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а лише тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком із процесу купівлі-продажу.
Графічно утворення рівноважної ціни можна зобразити так:
Де Pe- рівноважна ціна, а Qe- рівноважна кількість продукту.
Загальна економіка: Підручник І.Ф. Радіонова, І.С. Кравченко, В.В. Радченко. – Кам’янець-Подільський: Абетка- Нова, 2006.
Мер дух В.І. Економіка.- Івано-Франківськ, Симфонія форте,2004
Курс економіки; Підручник. За редакцією Б.А. Райзеберга – 3-е видання, доповнене і перероблене,- М, Інфа-М, 2000
О. С. Яцюк. Мікроекономіка: політ економічний аспект: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ, 2006
Сімків Л. Є., Яцюк О.С., Кісь. С.Я. Основи економічної теорії: конспект лекцій. – Івано-Франківськ 2004
Економічна теорія:макро- і мікроекономіка За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина – Львів:Інтереко, 1998
Самуельсон П. Економіка: Підручник – Львів. Світ.1993.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать