Організація та її елементи. Сучасна типологія організацій. Характерні риси організаційних систем. Місія як цільова функція існування організацій. Ідео

Організація та її елементи. Сучасна типологія організацій. Характерні риси організаційних систем. Місія як цільова функція існування організацій. Ідеологія, філософія, культура організацій.
Організація – усталена система спільних дій людей, спілкування, поділу праці, координації, контролю, повноважень та відповідальності, необхідних для дослідження спільних цілей.
Елементи системи в організації розглядають головним чином з боку його функціонування. Основними характеристиками є упорядкування і спрямованість упорядкування.
Основні елементи:
Організація окремих робіт
Формування та використання команд
Влада і політична лінія організації, культура, прийнятий у ній комплекс ідей, положень і норм, що впливають на діяльність та рішення.
Для організації системи необхідне оптимальне упорядкування співвідношень функціонального типу. Функціональна побудова передбачає створення посад і підрозділів на основі спеціалізованих видів діяльності. Функціональні групування – найпоширеніша і найприйнятніша форма створення підрозділів.
Варіанти вибору побудови організації різні:
За функціональною ознакою
За місцезнаходженням
За типом продукції
Матрична побудова
Багатонаціональна
Мережна побудова
Залежно від поставленої мети організації поділяються на 2 великі типи:
Група осіб, що становить колектив, єдине, дім, - державна установа, підприємство, колективна спілка, кооператив, партійна організація, тощо
Об’єднання, союз, засновані для досягнення спільної мети – наприклад ООН.
Організація, як механічна система характеризується покладанням на формальні правила і принципи, централізацією прийняття рішень вузько обмеженою, відповідальністю за роботу та суворою ієрархією повноважень.
Органічна система характеризується низьким до середнього рівнем застосування формальністю правил і приписів, широко визначеною відповідальністю за роботу і гнучкою структурою повноважень із меншою кількістю ієрархічних рівнів.
Місія як цільова функція існування організації. Ідеологія, філософія і культура організації.
Місія організації - чітко сформульована причина її існування як основа формування еталонних цінностей, якими повинні володіти усі працівники для забезпечення існування і розвитку організації. Розроблений на основі місії комплекс загальних цілей може бути організований шляхом розроблення і втілення в життя стратегічних, поточних, і оперативних планів,
При формуванні місії організації треба дотримуватись таких правил:
Місія організації є констатацією філософії, призначення, змісту існування організації.
Місія організації повинна відображати інтереси власників організації, співробітників, покупців продукту організації, ділових партнерів, місцевого середовища суспільства.
У місії організації повинні відображатися її цільові орієнтири, сфера діяльності, можливості і способи здійснення діяльності, способи формування іміджу (зовнішнього образу) організації.
Вироблені на основі місії цілі організації є критерієм для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень. Ціль організації, її структурного підрозділу може бути визначена автократичним або демократичним способом. Існує сувора ієрархія цілей – цілі нижчого рівня виводяться із цілей вищого.
Ціль – опис майбутнього стану організації, відправний пункт при розробленні та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації та кожного працівника зокрема. Вона повинна бути реальною, зрозумілою, кількісно та якісно визначеною. За спрямованістю цілі поділяються на зовнішні і внутрішні; За періодом досягнення – на довготермінові, середньо термінові, та короткотермінові; За масштабами – на глобальні і локальні; За змістом на економічні, соціальні, технічні, морально – етичні, екологічні, організаційні; за способом - на авторитарні і демократичні.
Філософія організації визначає цінності організації, які організація сповідує, а ідеологія визначає якими способами, шляхами їх можна досягти.
Культура організації – характер, особливості, стиль функціонування організації, які виявляються в поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, у способах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, використовуваній техніці й технології тощо.
Кожна організація має власну матеріальну сутність – характер, структуру, специфіку, стиль функціонування. Все це впливає на процеси, що відбуваються всередині організації і на її контакти з середовищем. Культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно світоглядні.
Матеріальні елементи культури організацій відображають культуру виробництва і культуру менеджменту, а реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і культура середовища діяльності членів організації.
Духовно світоглядні елементи культури організацій – це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію і її працівників від інших.
Витоки української управлінської науки. Особливості формування і розвитку сучасної системи менеджменту в Україні.
Управління існує з того часу, коли з’явились перші організації, тобто фактично з часу появи самого світу. На чолі організацій стояли королі, генерали, царі, воєводи.
Як наука управління пройшло певний шлях у своєму розвитку. В Україні управлінська наука розвивалась в рамках підходів, які панували в колишньому СРСР. Хоч дослідження здійснювали на вдосконалення адміністративно командної системи, певний досвід у галузі управління був накопичений.
Управлінці виділяють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів.
1 етап (жовтень 1917р. – березень 1921р.) – Розроблено форми і методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовано принципи централізму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.
2 етап (1921р. – 1928р.) Здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, зяялися трести й синдикати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.
3 етап (1929р – 1945р) пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва і присвячувався вдосконаленню структур управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.
4 етап (1946р – 1965р) характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально – галузевої форми управління, що врешті – решт призвело до поглиблення адміністрування.
5 етап (1965р – 1975р) Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей етап підтвердив неефективність економічних реформу рамках адміністративно – командної системи.
6 етап (1975р – 1985р) Характеризується все більш глибоким усвідомленням неможливості реформування адміністративно – командної системи. Він підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ.
7 етап - у свою чергу можна поділити на 5 під етапів:
1 під етап – робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку.
2 під етап – застосування моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин.
3 під етап – упровадження прогресивних форм організації праці, посилення корпоративного руху, збільшення економічної свободи.
4 під етап – впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління.
5 під етап – початок ринкових реформ

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать