Законодавство України з проблем економічного, науково-технічного, фінан-сового, кредитного, торгового співробітництва з зарубіжними країнами

В сучасному законодавстві України існує більш, ніж 4000 різноманітних законодавчих актів з проблем наукового, технічного, фінансового, кредитного, торгового співробітництва з зарубіжними країнами.
Як приклад законодавства з проблем науково-технічного, економічного, торговельного співробітництва з зарубіжними країнами можна привести Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Ірак про торговельне, економічне, наукове та технічне співробітництво від 9 жовтня 2003 року, яку ратифіковано Законом №2794-ІІІ (2794-14) від 15.11.2001р.
В цій угоді говориться про те, що договірні сторони сприятимуть торговельному та економічному співробітництву між двома країнами на довгостроковій і стабільній основі.
Договірні сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння щодо правил і процедур, пов'язаних з митними зборами, та іншими платежами, податками, які мають відношення до імпорту та експорту.
Договірні сторони підтверджують надання режиму найбільшого сприяння всім операціям, що пов'язані з перевезенням товарів відповідно до законодавства і правил, що діють в їх державах.
Договірні сторони сприяють транзиту товарів, транспортованих до третіх країн і товарів з третіх країн, транспортованих на територію іншої договірної сторони.
Обидві договірні сторони усвідомлюють, що режим найбільшого сприяння не розповсюджується на переваги та привілеї, які будь-яка із договірних сторін надала або надасть:
- сусіднім країнам з метою полегшення прикордонної торгівлі.
- країні, яка є учасником вільних зон, митних та економічних союзів або інших угод, що користуються перевагою, і до яких ця країна приєдналась чи приєднається.
- результатам багатосторонніх, численних або регіональних домовленостей, членом яких Сторона стала чи має стати.
- товарам, що імпортуються під егідою програм, наданих третіми країнами чи установами, та/або міжнародними організаціями.
- перевагам чи привілеям, наданим, або таким, що будуть надані Республікою Ірак членам Ліги Арабських Держав.
Договірні сторони, відповідно до внутрішнього законодавства, заохочуватимуть фізичних та юридичних осіб, установи, організації та підприємства до встановлення тісних стосунків та реалізації проектів економічного та технічного співробітництва.
Договірні сторони заохочуватимуть та полегшуватимуть контакти між фізичними та юридичними особами своїх держав шляхом організації візитів делегацій представників ділових кіл, проведення ярмарків, виставок та обміну інформацією.
Договірні сторони заохочуватимуть відкриття представництв компаній кожної з країн на територіях одна одної з метою вивчення ринків, ділових можливостей, реалізації своєї продукції, послуг та сприяти їхньому спілкуванню з країною базування.
Комерційні операції в рамках цієї Угоди здійснюються на основі контрактів, укладених між фізичними та юридичними особами двох країн.
Договірні сторони вживають необхідних заходів для заохочення науково-технічного співробітництва між ними шляхом обміну науковими та технічними даними, спеціалістами, фахівцями та інтернами, як додаткове заохочення до інших аспектів технічного співробітництва спеціалізованими організаціями обох країн.
Договірні сторони усвідомлюють, що права інтелектуальної власності, які виникають внаслідок застосування цієї Угоди, будуть привласнені спільно, та:
- кожній договірній стороні дозволяється використовувати таку інтелектуальну власність з метою її захисту, пристосування та вдосконалення.
- у випадку використання інтелектуальної власності однією із договірних сторін та/або організацією в своїх інтересах для комерційних цілей, повинна бути отримана попередня згода іншої договірної сторони. Друга договірна сторона має право на отримання рівної частини фінансових прибутків, отриманих в результаті такого використання.
Обидві договірні сторони гарантують, що права інтелектуальної власності, отримані однією договірною стороною від іншої, з метою запровадження діяльності та домовленостей, пов'язаних із проектом, не призведуть до порушення законних прав третіх сторін.
Обидві Договірні Сторони застраховують одна одну від вимог третіх сторін, пов'язаних із правом власності на законні права щодо використання продуктів інтелектуальної власності, які одна договірна сторона отримала від іншої для запровадження діяльності та домовленостей, пов'язаних із проектом.
Комерційні платежі між Україною та Республікою Ірак в рамках Угоди здійснюватимуться у вільно конвертованих міжнародних валютах, якщо між договірними сторонами не буде досягнуто іншої спеціальної домовленості.
Фізичні та юридичні особи обох країн мають змогу імпортувати чи експортувати товари та послуги на основі зустрічної торгівлі або будь-якої іншої міжнародної визнаної форми ділового співробітництва.
Усі товари, що експортуються з України в Республіку Ірак та з Республіки Ірак в Україну, призначені для використання в Україні та в Іраку відповідно, якщо між Договірними Сторонами не буде досягнуто іншої спеціальної домовленості.
Договірні сторони заохочуватимуть технологічне співробітництво між своїми державами, зокрема, шляхом створення спільних підприємств на територіях їх держав, як для своїх внутрішніх ринків, так і для ринків третіх країн.
Договірні сторони створять спільну комісію для торговельного, економічного, наукового та технічного співробітництва для забезпечення ефективного виконання цієї Угоди.
Викладений вище зміст тексту міжнародної угоди є типовим. Такі міжнародні угоди укладаються і з іншими державами світу. В них в тій чи іншій мірі теж є домовленості про економічне, наукове, технічне, торговельне, фінансове, кредитне співробітництво.
Дуже важливою для України є Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво, яку ратифіковано Законом №368-IV (368-158) від 25.12.2002р. Серед напрямів співробітництва, які є в Угоді, можна відмітити:
- дослідження навколишнього середовища та клімату, включаючи спостереження земної поверхні;
- біомедичні дослідження та дослідження в галузі охорони здоров'я;
- дослідження в галузі сільського господарства, лісового господарства та рибальства;
- промислові та виробничі технології;
- матеріалознавство та метрологія;
- неядерна енергетика;
- транспорт;
- технології інформаційного суспільства;
- дослідження в галузі соціальних наук;
- науково-технологічна політика;
- навчання та обмін науковими кадрами.
Співробітництво може включати наступні види діяльності:
1) участь українських організацій у проектах Співтовариства у сферах спільної діяльності та, відповідно, участь організацій, створених у Співтоваристві, в українських проектах в цих сферах.
Така участь має регламентуватися чинним законодавством Сторін. У проектах можуть також брати участь наукові та технологічні організації Сторін; проекти можуть також здійснюватися із залученням агентств і офіційних органів Сторін;
2) вільний доступ та спільне використання дослідницького обладнання, включаючи установки та об'єкти для проведення моніторингу, спостереження та експериментів, а також збору даних, що стосуються спільної діяльності;
3) візити та обмін науковими, технічними та іншими кадрами з метою участі в семінарах, симпозіумах і робочих нарадах, які мають відношення до спільної діяльності в рамках цієї Угоди;
4) обмін інформацією про практику, законодавство і програми, які стосуються співробітництва в рамках цієї Угоди;
5) інші дії, які можуть взаємно визначатися Сторонами у відповідності з політикою та програмами Сторін.
Спільні дослідницькі проекти відповідно до цієї Угоди здійснюються лише після того, як учасники проекту затвердять спільний план розпорядження технологіями.
Сторони можуть спільно здійснювати співробітництво з третіми сторонами.
Спільна наукова і технологічна діяльність буде здійснюватися в межах фінансових коштів, що виділятимуться, та відповідно до законодавства, політики та програм України та Співтовариства. Як правило, кожна зі Сторін несе витрати на виконання своїх обов'язків згідно з цією Угодою, включаючи витрати, що пов'язані з участю в засіданнях Комітету.
Якщо конкретні форми наукового і технологічного співробітництва передбачають пряму чи непряму фінансову допомогу Європейського Співтовариства, через організації, засновані за участю Європейського Співтовариства, учасникам Української Сторони, то на будь-які такі гранти, фінансову чи іншу допомогу, що надається Європейським Співтовариством учасникам Української Сторони для підтримки їхньої наукової та технологічної діяльності, розповсюджуються податкові та митні пільги. Такі гранти будуть звільнені Українською Стороною від сплати мита, будь-яких митних зборів, податків на додану вартість, податків на прибуток, а також від сплати всіх інших аналогічних податків і зборів.
План розпорядження технологіями (ПРТ) є специфічною угодою, що укладається між учасниками, про виконання спільних досліджень і відповідні права та обов'язки учасників.
Щодо інтелектуальної власності ПРТ зазвичай визначає порядок володіння, охорони, прав використання для наукових і дослідницьких цілей, експлуатації та розповсюдження, включаючи домовленості про спільні публікації, права та обов'язки дослідників, що приїздять, і процедури врегулювання суперечок. У ПРТ також може розглядатися попередня і нова інформація, питання ліцензування та передачі результатів наукових досліджень.
ПРТ розробляється з урахуванням цілей спільного дослідження, фінансових та інших внесків Сторін або учасників, переваг та недоліків ліцензування територією чи сферами використання, передачі даних, товарів чи послуг, що підпадають під експортний контроль, вимог з боку чинного законодавства та інших факторів, що визначаються учасниками.
Велике значення в економічному аспекті має укладання міжнародних угод з питань економічного спіробітництва. До такого законодавства відноситься і Угода про формування Єдиного економічного простору від 19 вересня 2003 року між Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Російською Федерацією і Україною.
З метою створення умов для стабільного та ефективного розвитку економік сторін і підвищення рівня життя населення сторони приступають до процесу формування ЄЕП. Під Єдиним економічним простором сторони розуміють економічний простір, що об'єднує митні території сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, засновані на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, і проводиться єдина зовнішньоторговельна і узгоджена, в тій мірі і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна і валютно-фінансова політика. Сторони прагнуть сприяти: розвитку торгівлі та інвестицій між сторонами, що забезпечує сталий розвиток економік сторін на базі загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, а також правил і принципів СОТ; зміцненню єдності та розвитку економічних потенціалів, а також підвищенню конкурентоспроможності економік сторін на зовнішніх ринках.
Поетапне розв'язання завдань поглиблення інтеграції обумовлюється виконанням сторонами прийнятих зобов'язань і фактичним вирішенням таких завдань: формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних заходів на базі проведення єдиної політики в галузі тарифного і нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших форм державної підтримки; уніфікація принципів розроблення і застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм; гармонізація макроекономічної політики; створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили; гармонізація законодавств сторін у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торговельну і конкурентну політику; формування єдиних принципів регулювання діяльності, природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики і забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.
Сторони відповідно до зазначених цілей і завдань здійснюють заходи, передбачені Концепцією з формування Єдиного економічного простору. З метою реалізації Угоди сторони розроблять комплекс основних заходів щодо формування Єдиного економічного простору.
Координація процесів формування і функціонування ЄЕП здійснюється відповідними органами, структура яких формується з урахуванням рівня інтеграції. Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноважень сторін єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущості останнього. Здійснення координації та управління формуванням і функціонуванням ЄЕП на міждержавному рівні забезпечується Радою глав держав (далі - РГД). Кількість голосів кожної держави-учасниці в рамках РГД розподіляється виходячи з принципу "одна держава - один голос". Рішення РГД приймаються консенсусом. Сторони засновують єдиний регулюючий орган ЄЕП, якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обов'язковими для виконання всіма сторонами. У єдиному регулюючому органі ЄЕП рішення з усіх питань приймаються зваженим голосуванням. Кількість голосів кожної із Сторін визначається з урахуванням її економічного потенціалу. Розподіл голосів встановлюється на основі угоди сторін. Будь-яка сторона має право внести до РГД пропозицію про перегляд рішення єдиного регулюючого органу ЄЕП. Окремим міжнародним договором буде передбачено механізм компенсації, якщо прийняте рішення завдає істотної економічної шкоди одній або кільком сторонам.
ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. Перехід від одного етапу до іншого здійснюють ті Сторони, які у повному обсязі виконали заходи, передбачені у попередньому етапі Комплексу основних заходів з формування Єдиного економічного простору. Сторони приєднуються до міжнародних договорів, що забезпечують формування і функціонування ЄЕП, в міру готовності. При цьому кожна сторона повинна дотримуватися узгодженої послідовності приєднання до таких міжнародних договорів. Жодна із Сторін не може перешкоджати іншим сторонам прискорено просуватися до більш високого ступеня інтеграції. Різнорівнева і різношвидкісна інтеграція означає, що кожна сторона самостійно визначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції або окремих інтеграційних заходах вона бере участь і в якому обсязі.
Правовою основою забезпечення формування і функціонування ЄЕП є міжнародні договори та рішення органів ЄЕП, що укладаються і приймаються з урахуванням законодавств сторін і відповідно до загальновизнаних норм та принципів міжнародного права.
Угоди про економічне співробітництво укладені з такими країнами, як Азербайджан, Кувейт, Ірак, Вірменія, Турменістан, Домініканська Республіка, Іран, Саудовська Аравія, Хорватією, Угорщиною, Грецією, Чехією, Польщею, Росією, В’єтнамом, Індією, Турцією, США та багатьма іншими країнами світу.
Фінансове та торгове, а також економічне співробітництво проявляється в укладанні таких міжнародних угод, як:
Кредитна угода (відновлення автомагістралі М06 та реформа фінансування сектора автодоріг) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку 11 грудня 2000 року;
Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про надання державного кредиту для фінансування добудови атомних електростанцій на території України, яку ратифіковано Законом N 237-ІV ( 237-15 ) від 22.11.2002;
Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Турецької Республіки про технічне і фінансове співробітництво, яку ратифіковано Законом N 1194-ІV ( 1194-15 ) від 18.09.2003;
Угода між Державною податковою адміністрацією України і Міністерством фінансів Бельгії в галузі обміну даними і одночасних перевірок від 17.03.2003;
Угода між Державною податковою адміністрацією України та Державною податковою інспекцією при Міністерстві фінансів Литовської Республіки про взаємну адміністративну допомогу від 14.05.2003;
Угода між Державним департаментом фінансового моніторингу, що діє у складі Міністерства фінансів України, та Комітетом Російської Федерації по фінансовому моніторингу про взаємодію у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, від 29.08.2003;
Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FАТF);
Угода між Урядом України та Федеральним Міністерством фінансів Австрійської Республіки від 05.05.1993;
Меморандум про порозуміння між Кабінетом Міністрів України та Урядом Іспанії щодо фінансового співробітництва від 21.02.1997;
Угода між Урядом України і Урядом Швейцарської Конфедерації про технічне та фінансове співробітництво від 13.10.1997р.;
Угода між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про створення міжурядової українсько-угорської Комісії з торгово-економічного і науково-технічного співробітництва від 22.05.1992;
Угода між Урядом Естонської Республіки і Урядом України про торговельно-економічне співробітництво від 26.05.1992;
Угода між Урядом України та Урядом Корейської Народно-Демократичної Республіки про торговельно-економічне співробітництво від 15.06.1992;
Угода між Урядом України і Урядом Румунії про торговельно-економічне і науково-технічне співробітництво від 28.07.1992;
Угода про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки від 04.08.1992;
Угода про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Республіки Грузія від 06.08.1992;
Угода між Урядом України та Урядом Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка про торговельно-економічне та технічне співробітництво від 10.08.1999;
Інші угоди з Фінляндією, Канадою, Нідерландами, Норвегією, Турцією, Данією, Туркменістаном та іншими державами.


Список літератури
Сборник законодательства Украины «Юрист-Плюс». Выпуск 64. Ноябрь 2003.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать