Поведінка керівника в проблемних ситуаціях

Поведінка керівників у кризових ситуаціях виявляє їхню здатність до керування і служить перевіркою їхніх методів і стилів керування. При цьому на прийняті рішення, як правило, накладається відбиток на-вичок, темпераменту й елементів творчості, що наявні в керівника.
Для початкуючого керівника кризова ситуація є іспитом, що може визначити його наступну кар'єру. Якщо він має великі здібності до уп-равлінської діяльності, то кризова ситуація дозволяє виявити їх у корот-кий період. У цьому випадку керівник вживає енергійних заходів для вирішення виникаючих проблем, самостійно вирішує завдання і завой-овує авторитет у підлеглих і колег. Якщо початкуючий керівник не має таких здібностей, то він губиться в кризовій ситуації і його безпо-радність, як лідера, стає очевидною [20].
Можлива також ситуація, коли початкуючий керівник випадково знаходить ефективне вирішення в кризовій ситуації, заслуговуючи схвалення навколишніх. Якщо це схвалення виходить з боку вище-стоящих керівників, то вони, як правило, просувають його до так зва-ного «порогу компетентності», на якому його щирі здібності лідера проявляться повною мірою.
Часто початківець-керівник у кризовій ситуації виявляє себе з негативної сторони, і кар'єра його як керівника при відсутності при-родних здібностей завершується.
Керівник-автократ у кризових ситуаціях почуває себе впевне-но. Він рішуче керує своїми підлеглими, незважаючи на можливі наслідки. Іноді, наприклад, в аварійній ситуації такий стиль буває не-обхідний. Варто визнати, що в обставинах, пов'язаних зі стихійним лихом, аварією чи вкрай терміновою роботою, керівник-автократ працює швидко і рішуче.
Взагалі класичний автократ в екстремальній ситуації почуває себе «як риба у воді». Командувати, одноосібно приймати рішення, ні з ким не радячись, — рідна стихія автократа. У подібних випадках він, як правило, не викликає негативної реакції у виконавців, тому що вони розуміють, що в екстремальній ситуації не до консультацій і нарад. Варто діяти злагоджено, рішуче, підкоряючись волі і діям однієї людини. Якщо керівник раніше не дискредитував себе в очах колективу, співробітники поставляться до нього з довірою і будуть охоче підкорятися.
Але в будь-якому випадку необхідно пам'ятати, що авторитар-ний метод керівництва при всіх своїх недоліках і достоїнствах можебути дуже небезпечним для суспільства і використовувати його не-обхідно з великою обережністю.
Для керівнит-ліберала, на відміну від автократа, кризова ситуація є важким іспитом, що потрясає основи його поведінки як керуючого, стиль керівництва якого, як правило, полягає у відхиленні від активної ' позиції і прихильності його до сформованих традицій.
У кризових ситуаціях керівник-ліберал вибирає тактику очіку-вання, сподіваючись, що все якось проясниться, втрясеться і стабілізується, а кризова ситуація зникне сама по собі.
Він уважно стежить за реакцією вищестоящих керівників, нама-гаючись знайти рішення для ліквідації кризи відповідно до аналогії в минулому.
При виборі рішення ліберал орієнтується на середній рівень, а не на оптимальні дії. Прийняте ним рішення найчастіше закріплює проміжну ситуацію в діапазоні — від нормальної до кризової.
Керівник-ліберал у своїй діяльності і при прийнятті рішень мо-же пожертвувати інтересами підлеглих, ретельно маскуючи при цьо-му свою щиру позицію.
Керівник-популіст своєю поведінкою в кризових ситуаціях подібний до ліберала. Він у першу чергу намагається зберігати атмо-сферу товариства і доброзичливості в колективі.
Популіст, як правило, важкі і неприємні рішення відкладає в довгу шухляду. Такий керівник, повідомляючи підлеглим непопу-лярні рішення, часто посилається на те, що вони прийняті нагорі. У кризовій ситуації він займає тактику вичікування і зволікань в надії, що все зробиться саме собою.
Керівник-демократ у кризовій ситуації не втрачає цілковитого самовладання і не змінює свого стилю керівництва. Він приймає рішення творчо, на основі інформації про проблему і думки підлег-лих про шляхи вирішення проблеми, зосереджує увагу на реальних фактах при розгляді, знаходить першопричину виникнення пробле-ми, чітко виділяє пріоритети, ставить мету і завдання і домагається їхнього розв'язання в діловій, конструктивній формі.
Керівник-апаратник (формаліст, демократ) у кризових ситу-аціях намагається, насамперед, приймати рішення на основі наявних інструкцій і аналогів. Тому керівників такого стилю ще називають регламентаторами. Прописний пошук рішення серед правил, інструкцій і вказівок, як правило, нічого не дає, а творчості й інтуїції в керівника-апаратника немає. Він не може аналізувати ситуацію, ви-явити причини настання кризи, проблеми і розробити заходи для по-долання кризи, а, приймаючи рішення, заходить у тупик. Завжди звертається до вищестоящого керівництва і, таким чином, затягує ух-валення рішення. А саме звертання до вищого керівництва оформ-ляється у вигляді листів, офіційних запитів і т.п. У підсумку рішення не приймається чи взагалі є половинчатим, а криза, наростаючи, призводить до виходу з ладу самої системи керування, а можливо, і до руйнування всієї організації.
Узагальнення наведеного огляду і короткого аналізу ситуацій-них моделей лідерства і стилів поведінки окремих типів керівників в екстремальних умовах не дозволяє зробити якийсь однозначний вис-новок, але в значній мірі полегшує ведення можливої лінії поведінки тих чи інших керівників, що само по собі не так уже й мало. Уявлен-ня про можливу поведінку керівників, хоча б з цієї сторони, багатоа-спектної проблеми кризового ситуаційного керування, істотно збага-чує наші уявлення про нього і дозволяє бачити можливі шляхи розв'язання кризових ситуацій.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать