Інновації та інноваційний процес.Складові інноваційного процесу

Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки.
Інноваційна діяльність підприємства — це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління ви-робничими процесами підприємств.
Нова техніка – це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси в-ва, способи організації в-ва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників в-ва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.
Науково-технічні розробки виступають як проміжний результат нау-ково-виробничого циклу та через практичне застосування перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Отже, науково-технічні інновації підприємства повинні:
1) нести в собі новизну;
2) задовольняти ринковий попит;
3) приносити прибуток виробнику.
Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.
Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому ви-падку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.
Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.
Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:
перша — створення нововведення, друга — його розповсюдження.
Перша фаза – це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інно-ваційного продукту.
До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.
На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кіль-кість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.
Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від техноло-гічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продук-тові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфа-брикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.
Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов'язані з створенням нових орга-нізаційних структур в складі підприємства.
За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світо-вих ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підпри-ємства або групи підприємств.
За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інно-вації:*
інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);*
інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові виро-би, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);*
інновації системної структури підприємства (управлінської, вироб-ничої, технологічної).
Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації ради-кальні, покращуючі, модифікаційні.
Американський досвід організації пошукових науково-дослідних роз-робок породив своєрідну форму підприємництва — венчурний (ризиковий) бізнес.
Венчурне підприємництво — це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інновацій-них продуктів.
Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.
Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:*
ідеї інновації;*
готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;*
ризикового капіталу для фінансування.
Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.
Результати інноваційної діяльності виражаються в інноваційній про-дукції, яка може бути у вигляді речової форми або без неї (наприклад „ноу-хау") та підлягає юридичному захисту.
Основне завдання правового захисту результатів Інтелектуальної дія-льності — це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам на певний термін як винагороду за свою працю виключного права розпо-ряджатися своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує ав-тору, що результати його творчої діяльності не будуть безкоштовно вико-ристовуватись третіми особами. В цьому випадку виникає таке юридичне поняття як інтелектуальна власність. Основними вважаються три типи інтелектуальної власності:*
патенти, які закріпляють за автором право на винахід;*
авторське право, яке поширюється на інтелектуальний продукту сфері науки, літератури і мистецтва;*
товарний знак, який дає змогу віднести конкретний вид виготовле-ного товару до його виробника.
Патент — це документ, який видається компетентним державним орга-ном, підтверджує визнання науково-технічного винаходу та засвідчує право патентовласника виготовляти та реалізувати продукцію, яка вті-лила винахід або використовувати технологічні процеси, які є винахо-дом, на монопольній основі.
Таке право власності на винахід дозволяє власнику патенту у випадку порушення його прав звернуться в суд та вимагати компенсації своїх збитків.
Товарні знаки дозволяють ідентифікувати продукцію окремого ви-робника. Вони служить орієнтиром під час вибору товару. При тому і ви-робник і продавці можуть мати свої окремі товарні знаки.
Товарний знак виконує такі функції:*
служить орієнтиром при виборі товару;*
вказує на відповідність певному рівню якості товарів;*
рекламує товар, ним забезпечує виробнику популярність.
Товарний знак входить в склад нематеріальних активів та на рівні з патентом є предметом ліцензійних угод.
Результатом ліцензійної угоди є ліцензія, яка є дозволом власника тех-нології чи прав промислової власності на використання особою чи органі-зацією винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виро-бничого досвіду, необхідного для організації виробництва, а також торгової марки протягом певного періоду часу за обумовлену в угоді винагороду.
Розрізняють патентні ліцензії та „ноу-хау"— ліцензії. Патентна ліце-нзія надає право використання винаходу, захищеного патентом. „Ноу-хау" ліцензії дають дозвіл на використання технічних знань, практичного до-свіду, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комер-ційну цінність та не захищені патентами.
Наслідком інноваційної діяльності є також нові дизайнерсько-художні рішення зовнішнього виду виробу – промислові зразки.
Промислові зразки відображають єдність технічних, функціональних та естетичних властивостей виробу, які також входять до складу нематері-альних активів і є предметом ліцензійних угод та об'єктом охорони про-мислової власності.
Загалом, результатом інноваційної діяльності є підвищення конку-рентоспроможності виготовленої продукції, успішна її реалізація на вну-трішньому та зовнішньому ринках.
Висновки
Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити :і групи — традиційні і інноваційні. Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування. енергії, конструкційних матеріалів).
Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.
Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати: активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.
Усі локальні і особливо глобальні, нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної увага конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності.


Використана література:
Інноваційні процеси в Україні / За ред. Ковалевського М.С. – К., 2002.
Основи інноваційного менеджменту / За ред. М’якушева О.П. – Харків, 2003.
Філатов І.М. Бізнес в Інтернеті. – К., 2001.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать