Податок на прибуток підприємств. Валовий дохід і валові витрати. Амортизація

План
Вступ.
Податок на прибуток підприємств.
Валовий дохід і валові витрати.
Амортизація основних доходів і нематеріальних активів.
Ставка податку.
Висновок.
Список використаної літератури.


Вступ
Податки – це обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, визначених законодавчими актами. Це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня ( в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов’язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.
За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та автостради, видобувні галузі, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та житєвому рівні населення країни.


1. Податок на прибуток підприємств
Частка валового внутрішнього продукту від місцевих регіональних податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна: вона становить від 13 до 15 відсотків. Головною перевагою цих податків є те, що вони, як прави-ло, вважаються справедливими з погляду платоспроможно-сті. Крім того, можуть запроваджуватися прогресивні ставки оподаткування за вищими граничними рівнями ставок. Коли прибуткові податки накладаються органами влади вищого рівня, а місцевий прибутковий податок стягується тими ж збирачами податків, витрати на інкасо залишаються низькими. Оскільки вони безпосередньо пов'язані з місце-вими доходами, їхня реакція на зростання цін, збільшення чисельності населення й прибутків теж достатньо гнучка.
Одна проблема, пов'язана з місцевим прибутковим по-датком, виникає тоді, коли об'єкти оподаткування перебува-ють на одній території, а працюють (а отже, і отримують свої прибутки) на іншій. Стягувати податок набагато зручніше саме за місцем роботи.
При оподаткуванні прибутків підприємств виникає кілька питань. По-перше, визначеним об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і диференціація їх. По-третє, склад податкових пільг та умови надання їх підприємствам.
Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 року (із змі-нами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992 1994 років (крім І кварталу 1993 року, коли Декре-том Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. було введе-но податок на прибуток) визначено валовий доход підприєм-ства, що становив «суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (вклю-чаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізацій-них операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях».
До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовни-ків) на власні потреби підприємств-постачальників (підряд-ників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації.
.При оподаткуванні доходів підприємств у 1994 році за-стосовувалося 8 ставок: 11, 15, 19, 22, 55, 65, 70, 75 відсотків. Основну ставку було підвищено з 18 до 22 відсотків. Голов-ним критерієм диференціації ставок податку служив вид діяльності.
З 1 січня 1995 року прибутки стали оподатковуватись згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р., характерними особли-востями якого були:
1) повернення до оподаткування балансового прибутку;
2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;
3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банків-ської, страхової і посередницької діяльності;
4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюдже-ту, тобто замість щомісячних авансових платежів 15 і 28 числа встановлено один авансовий платіж, до 25 числа міся-ця наступного на звітним.
Згідно із цим Законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством під усіх видів діяльності за звітний період.
Законом України «Про оподаткування прибутку під-приємств» було встановлено нові ставки податку. Базова ставка – 30 відсотків, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на влас-ності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 відсотків.
За ставкою 45 відсотків оподатковувався прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів матеріальни-ми цінностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів); за ставкою 60 відсотків – прибуток від проведення лоте-рей (крім державних), від казино, інших гральних домів (місць), ігрових автоматів з грошовим виграшем та іншого грального бізнесу (включаючи доходи від оренди та інших видів використання майна для його потреб).
Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися непра-вильним посиланням на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосеред-ження на фіскальних функціях оподаткування – на по-повненні доходної частини державного і місцевих бюджетів.
Другою важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України стало те, що законодавство, прийняте в 1990-1996 рр., виявилось недостатньо розробленим і недостат-ньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.
Проте слід відмітити, що прийнятий Закон «Про опо-даткування прибутку підприємств» теж не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування при-бутку підприємств, на думку законодавців, мав був почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не ка-жучи вже про виконання.
При цьому Законі і далі зберігався принцип так зва-ного неоподатковуваного трикутника, суть якого полягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати і реалізації. А обставина, що кожне із цих підприємств використовує товар, який має бути в нього на відповідному збереженні як власність, не стосується реалізації постачальника і не підля-гає оподаткуванню. Закон не виключав і можливості передачі товару до оплати не у власність, а на відповідальне його збереження. В такому разі той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вважається кредитом.
З 1.07.1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону Украї-ни від 22.05.1997 р. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 року, від 4 листопада 1997 року, від 18 листопада 1997 року та від 16 грудня 1997 року).
Відповідно до Закону об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:
на суму валових витрат платника податку;
на суму амортизаційних відрахувань.


2. Валовий дохід та валові витрати
Стаття 4 Закону визначає, що валовий дохід – це за-гальна сума доходу платника податку від усіх видів діяль-ності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періо-ду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за межами їх.
Він включає:
1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від про-дажу цінних паперів (крім операцій з первинного випуску (розміщення) їх та операцій з кінцевого погашення (лікві-дації);
2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
3) доходи від операцій особливого виду, а саме:—
з товарообмінних (бартерних) операцій; —
із страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, стра-хових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на те-риторії України або за її межами);—
із розрахунками в іноземній валюті;—
з оподаткування операцій з пов'язаними особами. Пов'язана особа – це особа, що відповідає будь-якій з наведених далі ознак: юридична особа, котра здійснює контроль над платником податку або контролюється таким. платником податку, або перебуває під спільним контролем з та-ким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, котрі здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чо-ловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юри-дичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї;—
з продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають аморти-зації;—
з торгівлі цінними паперами та деривативами;—
з борговими вимогами та зобов'язаннями;—
з інших операцій;
4) доходи від спільної діяльності як дивіденди, отримані від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;
6) доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у формі:—
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;—
сум невикористаної частини коштів, що повертають-ся із страхових резервів;—
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів; —
сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; —
вартості матеріальних цінностей, переданих платникові податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; —
сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;—
сум державного мита, попередньо сплаченого позива-чем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).
Не включаються до складу валовою доходу:—
суми акцизного збору, податку па додану вартість, отриманих (нарахованих) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником подат-ку на додану вартість; —
суми коштів або вартість майна, отримані платником податку: як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; за рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів; —
суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернуті платникові податку з бюджетів, якщо такі суми не було включено до складу валових витрат;—
суми коштів або вартість майна, які надходять плат-никові податку у формі прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без ство-рення юридичної особи;—
суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєст-рації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачено законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;—
суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;—
кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, якщо жоден з їхніх засновників (учасників, акціонерів) і пов'язаних з ними осіб не володіє більше як 10 відсотками статутного фонду таких інвестицій-них фондів або компанії та якщо такі інвестиційні фонди і компанії протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляють між акціонерами (засновниками) не менш як 90 відсотків суми річного доходу від інвестицій-них операцій;—
суми одержаного платником податку емісійного доходу;—
номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого бор-жника перед таким платником податку (облігацій, ощад-них сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших поздібних платіжних документів);—
доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані плат-ником податку від інших платників податку;—
кошти або майно, які повертаються власникові кор-поративних прав, емітованих юридичною особою, після пов-ної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);—
кошти або майно, що надходять у вигляді міжнарод-ної технічної допомоги, яка надасться іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку;—
кошти, що надаються платникові податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;—
інші надходження, прямо визначені нормами Закону.
Валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або не-матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
До валових витрат включаються:—
суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) про-тягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організа-цією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;—
суми коштів або вартість майна, добровільно перера-хованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових органі-зацій, але не більше ніж чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;—
сума коштів, перерахованих підприємствами всеукра-їнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їхньої благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітно-го періоду;—
суми коштів, внесених до страхових резервів; —
суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обо-в'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування». Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської про-дукції, до складу валових витрат включається плата за зем-лю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; —
суми витрат, не віднесених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених пра-вилами податкового обліку, та підтверджених такими до-кументами у звітному податковому періоді;—
суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання;—
суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності;—
суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів;—
витрати платника податку на забезпечення найма-них працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундиру-ванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;—
витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'я-зані з науково-технічним забезпеченням господарської ді-яльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, на проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, на виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю плат-ника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для використання їх у господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи привели такі заходи до збільшення доходів платника податку;—
витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і на передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку;—
витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого плат-ника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських зак-ладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з та-ким платником податку;—
будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслугову-вання) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок по-купців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) плат-ником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та за якими не закінчився строк гарантійного обслуговування.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих то-варів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслугову-вання), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продав-ця такого товару на вартість замін.
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встанов-люється гарантійне обслуговування, визначається Кабіне-том Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів;—
витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;—
витрати на організацію прийомів, презентацій та свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи бе-зоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал;—
будь-які витрати платника податку, пов'язані з утри-манням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або від-шкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, пе-реробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку;—
будь-які витрати: із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; із цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; з екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; з кредитних та інших комерцій-них ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльні-стю фізичних осіб, котрі перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не нередбачено законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку – страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться на його валові витрати в податковий період понесення їх, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого плат-ника податку в податковий період отримання їх;—
будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реє-страцію підприємства в органах державної реєстрації, зок-рема в органах місцевого самоврядування, в їхніх виконав-чих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування дея-ких видів підприємницької діяльності». Витрати на прид-бання ліценції та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепро-дуктів, а також надання транспортних послуг;—
витрати на відрядження фізичних осіб, котрі перебу-вають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат відрядженої особи на проїзд (включаю-чи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу чи білизни, взуття), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлен-ня закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язко-вого страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, вклю-чаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати може бути включенії до складу ва-лових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують і засвідчують вартість цих вит-рат, у формі транспортних квитків або транспортних ра-хунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, котрі надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи страхових полісів тощо.
Не дозволяється відносити до складу витрат на харчу-вання вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.
Додатково до витрат на відрядження відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добо-вих витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.
Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях:—
в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;—
в єдиній сумі для відряджень у межах України неза-лежно від статусу населених пунктів.
До валових витрат відносяться витрати платника по-датку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціаль-ної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку:—
дитячих ясел або садків;—
закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;—
дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, якщо вони не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю; —
закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;—
спортивних залів і майданчиків, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);—
приміщень, що використовуються платником подат-ку для організації харчування працівників такого платни-ка податку;—
багатоквартирного житлового фонду, включаючи гур-тожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких плат-ником податку прийнято документально оформлене рішен-ня про передачу на баланс місцевих рад;—
дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не зда-ються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.
До валових витрат платника податку відносяться вит-рати на утримання та експлуатацію (крім тих, що підляга-ють амортизації):—
приміщень житлового фонду, які належать юридич-ним особам, основною діяльністю котрих є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх гро-мадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) сто-роннім громадянам або організаціям у порядку, визначе-ному цим Законом;—
легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочин-ку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи турис-тичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаці-ям і використовуються як спортивне знаряддя.
Не включаються до складу валових витрат витрати:—
на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та роз-повсюдження подарунків (крім благодійних внесків та по-жертвувань неприбутковим організаціям, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Такі обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб;—
на придбання, будівництво, реконструкцію, модерніза-цію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та на вит-рати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амор-тизації;—
на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, на сплату податку на додану вартість, вклю-ченого до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України про оподаткування доходів фізич-них осіб;—
на сплату вартості торгових патентів, яка враховуєть-ся у зменшення податкових зобов'язань платника податку;—
на сплату штрафів або неустойки чи пені за рішен-ням сторін договору або за рішенням відповідних держав-них органів, суду, арбітражного або третейського суду;—
на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами;—
на виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;—
на виплату дивідендів;—
на виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазаначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші, ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або обміном їх за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'яза-ним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.
Не належать до складу валових витрат будь-які витра-ти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіж-ними та іншими документами, обов'язковість ведення і збе-рігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для по-новлення таких документів. Письмову заяву має бути наді-слано не пізніше подання розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених докумснтів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі облікової став-ки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.


3. Амортизація
Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри-ємств» у редакції Закону від 22.05.1997р.
Ампртизації піддягають витрати:—
на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання включно з витратами на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насадженіь до початку плодоношення;—
на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, котрі були зайняті на виго-товленні таких основних фондів;—
на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, мо-дернізації та інших видів поліпшення основних фондів;—
на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку:—
на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;—
на вирощування багаторічних плодоносних наса-джень;—
на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою подальшого продажу іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого прода-жу іншим особам;—
на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:—
витрати бюджетів на будівництво та утримання спо-руд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;—
витрати бюджетів на будівництво та утримання авто-мобільних доріг загального користування;—
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотеч-них та архівних фондів;—
витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном невиробничі фонди слід розуміти капі-тальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів належать:—
капітальні активи (або їхні структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів;—
капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів і які є невід'ємною частиною, розмі-щені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку і передані в безоплатне користування особам, котрі не є платниками цього податку.
Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку і не впливає на податкові зобов’язання платника податку.
Під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово змен-шується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування);
група 2 — транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, елек-тромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефо-ни, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнан-ня, устаткування та приладдя до них;
група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться за кожною окремою будівлею, спорудою або за їхнім структурним компонен-том та в цілому за групою 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпада-ють під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балан-совою вартістю відповідної групи основних фондів неза-лежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу ос-новних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до ба-лансової вартості кожної з груп основних фондів на поча-ток звітного (податкового) періоду в такому розмірі (з роз-рахунку на календарний квартал):
група 1 — 1,25 відсотка;
група 2 — 6,25 відсотка;
група З — 3,75 відсотка.


4. Ставка податку
Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатко-вується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування.
Платник податку, котрий здійснює виплату виграшів у лотереї або в інших видах ігор чи розіграшів, які персдбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи розіграшах до проведення їх, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 80 відсотків від суми таких виграшів. Будь-яка особа, яка здійснює виплату іншій особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, в інших іграх у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків під суми прибутку такої особи, який визначаєть-ся як різниця між її доходами, отриманими у формі виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесени-ми такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.
Використовуються такі податкові періоди:—
звітний (податковий) рік — період, який розпочинаєть-ся 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточ-ного року;—
звітний (податковий) квартал.
Відповідальність за правильність нарахування, вчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку. Платники податку, котрі не мають на момент перевірки податковим органом податкових дек-ларацій про прибуток і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди, сплачу-ють штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протя-гом наступних дванадцяти місяців платник податку до-пускає друге або більше таких порушень, такий платник податку сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень. Початком підрахунку зазначених дванадцяти місяців є місяць, на який припадає останнє порушення. Плат-ники податку, котрі не подали або невчасно подали до по-даткового органу податкову декларацію про прибуток, роз-рахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку за кожний випа-док порушення. Якщо таке неподання або невчасне подан-ня є наслідком неналежного виконання обов'язків поштою, платник податку має право оскаржити правомірність засто-сування фінансових санкцій у судовому порядку.
У разі приховання або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі 30 відсотків від суми донарахо-ваного податку (недоїмки) та пені, обчисленої із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим пунктом, до платників податку, котрі до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподатко-вуваного прибутку, письмово повідомили про це податко-вий орган та сплатили суму недоїмки, а також пеню, обчис-лену із 120 відсотків облікової ставки Національного бан-ку України, яка діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.
Якщо за наслідками перевірки платника податку по-датковим органом виявлено випадки арифметичних по-милок або описок, що призвели до заниження суми подат-ку, але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'я-зань платника податку щодо сплати такого податку за період, що перевіряється, керівник відповідного податкового орга-ну може прийняти рішення про незастосування фінансо-вих санкцій у формі штрафів до такого платника податку.
Рішення керівника податкового органу є остаточним і ос-карженню не підлягає. Таке рішення не звільняє платника податку від зобов'язань щодо сплати пені, обчисленої із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати.
Суми донарахованого податку та фінансових санкцій сплачуються платником податку самостійно в строк не більше десяти робочих днів з дня отримання підписаного керівником відповідного податкового органу рішення про застосування санкції до платника податку. При цьому пеня нараховується за весь строк недоїмки, включаючи останній робочий день, що передує дню фактичної сплати суми недо-їмки та фінансових санкцій.
Коли платник податку відмовляється визнати висновки перевірки податкового органу або має зауваження до них та оскаржує такі висновки у встановленому законом по-рядку, сплата донарахованого податку та фінансових санкцій зупиняється до прийняття рішення за результатами такого оскарження. Якщо за наслідками оскарження визнається правильність висновків податкового органу, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму донарахованого податку та фінансових санкцій до подання розрахунку податкових зобов'язаніь за період, на який припадає дата прийняття рішення за результатами такого оскарження. При цьому пеня нараховується на визнану суму недоїмки за весь строк педоїмки, включаючи останній робочий день, що передує дню фактичної сплати суми недоїмки та фінансо-вих санкцій.
Посадові особи, винні в порушенні податкового законо-давства, притягаються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку. Після закінчення встановлених строків сплати податку не внесені до бюджетів суми вважаються недоїмкою та стягуються до бюджетів з нарахуванням пені на рівні 120 процентів облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бю-джету в результаті неправильного нарахування або порушен-ня платником податку встановленого порядку сплати подат-ку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуван-ню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.
Подання заяви про повернення надміру сплачених по-датків перериває перебіг строку позовної давності.
Сума податку, що надміру надійшла до бюджету в ре-зультаті неправильного нарахування (донарахування) по-датковим органом, підлягає поверненню з відповідного бюд-жету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкці-ями, або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюд-жету майбутніх періодів на підставі заяви, яка подасться платником податку такому податковому органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодав-ством. При цьому, починаючи з дня внесення зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем повернення (заліку) їх на зазначену суму, провадиться нарахування в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, яка діяла па момент такого повернення (заліку). Обов'яз-ковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених Законом «Про оподаткування прибутку під-приємств» та зареєстрованих Міністерством юстиції.


Висновок
Податки – це обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, визначених законодавчими актами.
Це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов’язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.
Формування доходної астини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес пиватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають способом забезпечення соціальної сфери.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать