1. Поняття соціальної відповідальності Відповідальність – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог, що ставляться суспільством і одночасно виражають ступінь участі особистості і соціальних груп як у їх власному моральному удосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин. Відповідальність означає обов’язок давати звіт за свої дії. Обов’язок є вагомим фактором за своїм впливом на поведінку менеджера. Усвідомлення відповідальності змушує його перш ніж вирішити діяти, все зробити, щоб бути вичерпно інформованим, віднайти найбільш зрілі наступні кроки, зважити всі за і проти і, нарешті, в процесі самих дій суворо дотримуватись правил ефективного адміністрування. Відповідальність охоплює широке коло питань: чи в змозі людина взагалі виконувати вимоги, які їй ставляться; наскільки правильно вона їх розуміє і інтерпретує; наскільки широкими є її творчі здібності; наскільки повинна людина відповідати за одержання потрібного результату, можливі негативні наслідки своєї діяльності. Нині популярним є чіткі правила і коло обов’язків зовнішнього оточення, що діють в багатьох корпораціях Японії. Центральне місце в системі обов’язків займає поняття “он” (добро, благодіяння). Користуючись результатами благодіяння, індивід повинен виконувати відповідні зобов’язання, названі поняття “гіму” і “гірі”. “Гіму” – це поняття, зо означає вищий обов’язок, який не може бути виконаний до кінця, як би не прагнув до цього індивід, а залишається на все життя. Сюди входить: вірність, відданість по відношенню до імператора, держави і нації (“тю”), обов’язок сина по відношенню до батьків і предків (“ко”), обов’язок стосовно своєї роботи (“німму”). На відміну від “гіму”, зобов’язання типу “гірі” обмежуються часовими рамками і можуть бути виконані індивідом у повному обсязі. На думку спеціалістів із менеджменту, “гірі” містить в собі великі можливості мотивації індивідів і результатів їх діяльності. Престиж, “збереження репутації” і “прагнення не втратити обличчя” – символізують дух японського менеджменту. Члени групи намагаються уникати відкритого суперництва між собою, протиставляти одних працівників іншим і надають конкретній боротьбі форми компромісу. У Японській практиці широке застосування знаходять принципи “ва” (мир, гармонія), вимогами якого є дотримання принципу толерантності, усунення егоцентриських тенденцій. Усі працюючі повинні уникати критики, гострих взаємних звинувачень, не вимагати від індивіда відкритого визнання своїх помилок, щоб не вплинуло негативно на його гідність, престиж. Для Японії характерне схиляння перед ритуалами, звичаями і традиціями: фіззарядка і спів гімну фірми, декламування заповідей, щоденні ранкові промови низових керівників перед працівниками і ін., а групова орієнтація домінує над індивідуальними цілями. Досі тут панує общинний принцип підкорення лідеру (вожаку), а виключення із общини розглядається як вища форма покарання. Від індивіда вимагається не виділятися, підніматися наверх, тільки рухаючись разом з усіма. Оцінка діяльності індивіда завжди здійснюється в залежності від ставлення до нього оточуючих. Під впливом соціальних (суспільних) рухів, таких як боротьба за громадські права, свободу жінок, захист оточуючого середовища (інвайроменталізм) нині помітно зросла соціальна відповідальність підприємств. Можна вести розмову про три основні форми соціальної відповідальності: за чистоту навколишнього середовища, перед найнятими на роботу жінками і представниками національних меншин та перед споживачами. Підприємницька діяльність повинна вестись з таким розрахунком, щоб мінімізувати забруднення навколишнього середовища. Це стосується задимлення міст та інших населених пунктів, випадання кислотних дощів, невмілого використання добрив і пестицидів, забруднення відходами життєдіяльності людини і ін. На кожному робочому місці повинні створюватися сприятливі санітарно-гігієнічні і соціально-психологічні умови діяльності, відповідно до високого наукового і технічного розвитку суспільства. Підприємства повинні надавати однакові можливості при прийомі на роботу, просуванні по службі усім незалежно від національності, віросповідання, партійної приналежності, статі та ін. Поки що на ринку праці краще оплачується робота чоловіків, особливо вищого ешелону влади. Нині по суті всі верстви населення вимагають, щоб уряд був більш соціально відповідальним. Стаття 116 конституції України детально визначає обов’язки Кабінету Міністрів України, включаючи здійснення заходів по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни. 2. Етика службових і ділових відносин Етика – це наука, об’єктом якої є мораль. Етика являє собою теорію моралі або вчення про моральність, закономірності її розвитку, її специфіку, принципи і норми. Призначення етики як науки полягає в тому, щоб описати свій об’єкт, тобто мораль, пояснити її і навчати людей моральності. Етика аналізує соціальний механізм моралі та її аспекти – природу моральної діяльності, моральних відносин і моральної свідомості. Основні елементи моральних відносин, свідомості і діяльності відображуються в категоріях етики. Етика охоплює широке коло питань моральної поведінки людей як всередині трудового колективу, так і поза ним – у побуті, в сім’ї, під час відпочинку тощо. У сучасній спеціальній літературі посилання робляться на різні види етики: Економічна етика передбачає верховенство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва. Людина управляє ними, надаючи йому гуманістичного характеру. Спеціалісти з менеджменту стверджують, що без економічної етики не може бути ринкової економіки. Службова етика розглядає принципи і норми моральних відносин між працівниками різного службового статусу, які мають неоднакові службові права і обов’язки. Професійна етика (професійна мораль) – це сукупність кодексів, які забезпечують моральний характер взаємовідносин між людьми в процесі їх професійної діяльності. Дескриптивна етика займається конкретно-соціологічним і історичним аналізом моралі, вивчає звичаї, вдачі, традиції і інші форми суспільних дисциплін. Макіавеллізм (його родоначальник Макіавеллі (1469-1527) – італійський мислитель, державний діяч, історик, письменник) – широко вживане поняття для характеристики способу діяльності людини (організації), принципом поведінки якої є використання будь-яких, у тому числі аморальних, засобів (наприклад, брехні, наклепу, жорстокості і т.п.) для досягнення поставлених цілей. Нормативна етика займається вивченням питань походження і суті моралі, з’ясування її місця в системі суспільних відносин, обґрунтуванням форм і структури моральної свідомості. Нормативна етика розглядає все те, що дозволяє відповідати на питання, як повинна діяти людина, виходячи з принципів і норм моралі. У своїй практичній діяльності бізнесмени користуються “неписаним” етичним кодексом, який являє собою сукупність етичних норм, що регулюють взаємовідносини із партнерами і певні правила підприємницької діяльності, які забезпечують успіх справи. Із кодексом пов’язаний професійний етикет – встановлені багаторічною практикою порядок і манери поведінки, а також ритуали і форми безпосереднього спілкування. Дотримання ділового етикету значно полегшує встановлення необхідного контакту, сприяє швидкому розв’язанню ділових питань і формуванню ефективного соціально-психологічного клімату взаємовідносин. Деякі риси ділового етикету: ввічливість – моральна якість, яка виявляється у шанобливому ставленні до людей, насамперед до старших і жінок, а також до поглядів, традицій і звичок інших, у високій культурі поведінки, доброзичливості і делікатності; почуття такту – це вміння поводити себе в різних ситуаціях не тільки з урахуванням власних інтересів чи інтересів підприємства, але й відповідності із загальними правилами поведінки, прийнятими етичними і естетичними вимогами; скромність – це самокритичне, вимогливе відношення до себе, до своїх знань, здібностей і заслуг; достойність – це почуття власної гідності, що змушує людину повірити у власні сили, не відчувати свою діяльність марною чи зайвою; чесність – включає правдивість, принциповість, вірність прийнятим зобов’язанням, щирість у взаємостосунках, визнання прав, можливостей і здібностей інших. Нині в засобах масової інформації справедливо порушують питання про розробку кодексу честі, відновлення деяких моральних норм, що були записані в кодексі честі офіцера, дворянина та ін. У бізнесі особливе місце займають ділові бесіди, наради, а також переговори, в результаті яких підписуються протоколи намірів, укладаються угоди і договори. При спілкуванні слід починати із визнання гідності співбесідника, а коли ним допущені помилки, то вказуючи на них доцільно побічно, відмітивши спочатку власні помилки. Спонукати до дій краще проханням, схваленням найменших вдач підлеглих, надаючи їм широкі можливості, щоб зберегти свій престиж, підтримувати добру репутацію. Д.Карнегі радить вдаватися до винагород і добиватися того, щоб люди були раді робити те, що від них вимагається, за власними внутрішніми переконаннями (Карнегі Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. Пер. с англ. - М.: Прогрес, 1989). Певну допомогу у налагодженні ділових стосунків може надати саморегуляція індивіда: аутогенне тренування – це метод психотерапії; за допомогою самонавіювання людина може впливати на свій психічний стан, свідомо впливати на емоції та інші психофізіологічні процеси. Тут великим успіхом користується староіндійська система йогів; медитація – це розумові дії, за допомогою яких психіка людини приводиться в стан заглибленості і зосередженості на якомусь предметі чи явищі, або ж розосередженості думок, що за певних умов також є корисним; аутогіпноз – спосіб самонавіювання словом, в результаті чого досягається входження у гіпнотичний сон або соноподібний стан. 3. Моральні аспекти розпорядчої діяльності Управлінська етика – це адаптовані до практичних потреб менеджера відомості про моральні цінності, якими керуються люди, про моральні потреби до стилю роботи і образу керівника. Встановлення сприятливого психологічного мікроклімату в колективі залежить від ефективності спільної діяльності працюючих, яка набуває різних форм: взаємодії (спільне виконання якогось завдання посадовими особами); співробітництво (добровільне об’єднання зусиль працюючих, надання взаємодопомоги); суперництво (змагання, прагнення завоювати у керівника чи колективу вищий авторитет, визнання); співучасті (займати зацікавлену активну позицію у розв’язанні задач проблем колеги). У менеджменті особливо велику вагу має співробітництво керівника із підлеглим (старшого із молодшим), яке повинно здійснюватися із урахуванням офіційних посадових інструкцій, вимог раціональної організації управлінського процесу, прийнятих моральних норм і обмежень, дотриманням службового етикету. Сучасна етика розпорядчої діяльності вимагає від менеджера певної мужності, щоб не боятись приймати рішення, пов’язані із високою відповідальністю і ризиком, відміняти неправильні чи помилкові рішення, визнавши свою вину. Етичні правила стимулювання підлеглих вимагають, щоб будь-які успіхи не залишались без уваги, забезпечувалась гласність винагород, які не повинні розходитись із громадською думкою. Будь-які прояви фаворитизму негативно позначаються на моральному кліматі взаємовідносин в колективі. Дуже відповідальним моментом у діяльності менеджера є етика стягнень. Тут варто дотримуватись таких загальних правил: ? при накладанні стягнень керуватися лише ретельно перевіреними фактами, а не підозрами і чутками; ? не поспішати із накладанням стягнень і не робити це в сані підвищеної збудженості, гніву, роздратування; ? ніколи не принижувати гідність підлеглого, на якого накладається стягнення, вміти співпрацювати з ним; ? не користуватись стягненням як єдиним засобом впливу на підлеглих і не робити це часто; ? при накладанні стягнень завжди пам’ятати про їх виховний характер, дотримуватись об’єктивності і неупередженості і т.п. Щоб не погіршити можливості співробітництва із начальником, підлеглий повинен добре знати стан справ у сфері своєї компетенції, не доповідати про труднощі, які може сам подолати, не звалювати вину на інших при невдачах і ін. 4. Особливості службової етики за ринкових умов Особливістю етики ринкових відносин є те, що ґрунтується вона не на якихось ідеалах, ідеологічних постулатах чи структурах, а на відповідальності за ближнього і за самого себе. Розумне поєднання механізму “власного інтересу” і відповідальності в країнах з ринковою економікою є тим стрижнем, на якому будуються нормальні взаємовідносини підприємців, що мають етичний характер. Враховуючи недостатній досвід підприємницької діяльності в нашій країні, доцільно розробити етичні нормативи стосовно бізнесу, щоб було зрозуміло, що слід називати, наприклад, хабаром, а що подарунком. З цього приводу для сенаторів та інших чиновників США розроблені чіткі нормативи. Кризова ситуація в економіці не може бути виправданням того факту, що в Україні поки що не надається належної поведінки кадрів. Мабуть, було б доцільно розробити і ввести для оцінки окремих людей і організацій певні показники етичності поведінки. Моральні норми орієнтують на свідому згоду на обмеження, коли індивід не переступає певні загальноприйняті вимоги щодо поведінки на роботі чи в побуті. Соціальне ринкове господарство повинно нести моральну відповідальність за багатостороннє соціальне забезпечення усіх верств населення і, насамперед, інвалідів, пенсіонерів і дітей. Президент концерну “Фольксваген” Даніель Гьодевер таким чином сформулював моральні норми господарювання за ринкових умов: найвища продуктивність і прибуток не повинні досягатися за рахунок руйнування оточуючого середовища; конкуренція не повинна здійснюватися за чесними правилами; створене працею благо повинно розподілятися так, щоб не сприяти появі декласованих верств населення; техніка повинна служити населенню, а не людина техніці; розумні форми участі працівників у справах підприємства не тільки сприяють збільшенню бажання працювати краще, але й розвивають почуття відповідальності; економіка, на відміну від релігії, орієнтована перш за все не на моральні норми, а на розподіл матеріальних благ. Проте вона скрізь, де це диктується суспільними інтересами, повинна підпорядковуватись діючим моральним нормам.
Рефераты по менеджменту1. Поняття соціальної відповідальності Відповідальність – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних
Оценок: 1318 (Средняя 5 из 5)
Специалисты RetsCorp работают в digital-сфере более 7 лет. За это время мы разработали более 500+ успешных проектов. Основываясь на своем опыте и знании рынка, мы с уверенностью можем сказать, что будет работать, а что — нет. Заказывая создание лендинга для бизнеса в нашей студии, вы получаете работающие решения, необходимые именно вашему бизнесу.
Сотрудничая с нами, вы будете не клиентом, а нашим партнером. Благодаря этому мы будем развивать ваш бизнес как собственный. Мы так же как и вы заинтересованы в успехе проекта, поскольку ваша успешность будет нашей рекламой.