Розділ 1. Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві 8
1.1 Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією 8
1.2. Загальна сутність страхування 17
1.3. Економічна сутність страхування в сільському господарстві 24
Розділ 2. Сучасний стан страхування сільського господарства в Україні 37
2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика НАСК „Оранта”, особливості укладання договорів сільськогосподарського страхування. 37
2.2. Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК 47
2.3. Державне управління страхуванням в сільському господарстві 56
Розділ 3. Шляхи до зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в АПК 65
3.1. Концепція розвитку системи агрострахування 65
3.2. Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави 74
3.3. Міжнародна практика розвитку системи страхування в агробізнесі 82
Висновки 94
Список літературних джерел 97
Додатки 102
Вступ
В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.
Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.
В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.
Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.
Дана робота присвячена вивченню явища агроризику та їх перенесення на страхові компанії з виробника. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.
Мета даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.
Завданням даної роботи є дослідити і проаналізувати специфічні ризики, які характерні для агробізнесу, вивчити механізми їх страхування, дослідження законодавчої бази сфери страхування в АПК та сфери страхування вцілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.
Об’єктом дослідження є ринок страхування та галузь страхування аграрних ризиків, особливості відносин між страхувальником та страховиком та роль держави у цих відносинах.Предмет дослідження - теоретико-методичні засади формування системи страхування аграрних ризиків та організація механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур і майна сільгоспвиробників внаслідок природно-кліматичних ризиків.
Галузь страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.
В роботі використовувалися такі методи дослідження як: історичний , логічний методи, метод спостереження, загальнонаукові методи, а також економічні методи дослідження.
В даній магістерській роботі присутні такі елементи наукової новизни:
1) узагальнення теоретичних основ функціонування ринку аграрного страхування;
2) опрацювання методики розрахунку та розрахунок платежів при страхуванні урожаю сільгоспкультур;
3) розробка концепції розвитку системи агрострахування.
Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій. Дана робота присвячена шляхам досягнення такого результату
Розділ 1. Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві
1.1 Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією
Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» — скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.
Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.
Крім того, транспортування та зберігання сільськогосподарської продукції несе в собі підвищений ризик, який обов’язково потрібно враховувати при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони. Основними ознаками сільськогосподарського ризику є, по-перше, його галузева приналежність й, по-друге, конкретизація об’єкта, на який цей ризик спрямований — на виробництво. Для порівняння ми приведемо визначення промислових ризиків: "Під промисловими ризиками розуміють небезпеку нанесення збитку підприємству й третім особам внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу.” Крім того, до них відносять небезпеку ушкодження чи втрати виробничого устаткування і транспорту, руйнування будинків й споруджень у результаті впливу таких зовнішніх факторів, як сили природи й злочинні дії. Порівняння визначень промислового й сільськогосподарського ризиків дозволяє виявити в них аналогії, які, у свою чергу, приводять до наступного висновку. Сільськогосподарський й промисловий ризики можуть бути об'єднані в один великий клас (чи вид) ризиків — виробничий. І той і інший ризики пов’язаний зі збитками виробництву, що викликані різними видами небезпечних подій. При цьому порушується нормальний виробничий процес.
Особливості сільськогосподарського ризику визначаються специфікою виробництва в галузі. Якщо для промисловості найбільш серйозними порушеннями виробничого процесу є відмова машин й устаткування, аварійні ситуації, то для сільськогосподарського виробництва такими порушеннями є зміни в процесах органогенезу (росту й розвитку рослин) у рослинництві, що приводять до ушкодження й загибелі сільськогосподарських культур. У тваринництві порушення виробничих процесів приводить до хвороб й загибелі тварин.
Небезпечні зміни виробничого процесу в промисловості й у сільському господарстві, крім різних джерел ризикових подій, мають й загальний. У якості його виступають несприятливі погодні умови. Однак для промислових підприємств вони представлені, як правило, такими стихійними лихами, як землетрус, зсуви, урагани, смерчі, виверження вулкана. Для сільського господарства вони також небезпечні, але на відміну від промисловості тут також має значення сполучення не особливо небезпечних погодних факторів, що можуть у значній мірі знизити корисний виробничий ефект.
Рис.1. 1 Структура агроризиків для сільгоспвиробників в Україні
Джерело: Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua
На Рис. 1.1 зображено узагальнену структуру ризиків, з якими зустрічається сільгоспвиробник при вирощуванні сільськогосподарських культур. Як видно, найбільш загрозливими є ризики породжені несприятливими кліматичними умовами, тобто менш контрольованими та більш небезпечними.
Слід детально розібратися які саме кліматичні ризики розрізняють в сільському господарстві, їх значення та особливості. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень проводиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок:
• Вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха[1]
Вимерзання- вважається повна загибель посівів або пошкодження окремих рослин сільськогосподарської культури внаслідок дії низьких температур. Найбільш поширені випадки загибелі та пошкодження озимих і багаторічних трав посіву минулих років взимку при незначному сніговому покриві. Тому при визначенні причини загибелі посівів у період перезимівлі необхідно встановити за даними гідрометеослужби не лише термін значного пониження температури, а й висоту снігового покриву.
Вимоканням вважається загибель або пошкодження рослин внаслідок довготривалого стояння води на поверхні грунту, або надлишкового його зволоження. Загибель рослин у таких випадках виникає від нестачі кисню, що призводить до удушення рослин. Загиблі від вимокання рослини мають блідо-жовте, а при тривалому стоянні води — темно-буре забарвлення.
Випрівання - це загибель озимих культур під дією товстого шару снігу. Особливо небезпечний глибокий сніг, який випав на свіжу або талу землю.
Льодова кірка. Великої шкоди озимим завдає льодова кірка, яка утворюється внаслідок тривалих відлиг. Вона буває висячою і притертою. При висячій кірці є невелика відстань між нею і поверхнею грунту. Рано навесні при значній сонячній радіації рослини під кіркою починають інтенсивно дихати, внаслідок чого дуже виснажуються. Кірку руйнують важкими рубчастими котками.Більш небезпечною для озимих є притерта льодова кірка, коли лід щільно вкриває всю поверхню ґрунту, а іноді проникає навіть у зону розміщення вузла кущення. Наявність її при значному пониженні температури у більшості випадків призводить до повної загибелі озимих. У боротьбі з нею ефективне снігозатримання. Якщо кірка утворюється навесні під час танення снігу, по полю розкидають торф, попіл, перегній.
Відлиги, особливо інтенсивні, шкідливі для зимуючих культур. Під час відлиг при наявності снігового покриву талі води можуть утворювати льодову кірку; за відсутності снігового покриву може поновитися вегетація, що значно знижує морозостійкість рослин,
Під час заморозків температура повітря знижується до 0° і нижче. Заморозки викликають не лише затримку або передчасне припинення вегетації і формування зерна, а й призводять до часткової або повної загибелі урожаю. Особливо негативно впливають на рослини довготривалі заморозки, навіть коли вони не дуже інтенсивні. Короткочасні заморозки багато рослин переносять порівняно легко.
Посуха. Відсутність дощів протягом довготривалого періоду призводить до значного пониження вологості ґрунту і повітря. В результаті чого порушується нормальна життєдіяльність рослин, значно знижується урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Посуха може виникати протягом усього вегетаційного періоду рослин. Розрізняють три види посухи: весняна, літня й осіння.
Випадання граду найчастіше усього супроводжується громовицею, бурею. Найчастіше град випадає в Автономній Республіці Крим. Град випадає вузькою смугою у 10-20 км. Він спричиняє різноманітні пошкодження у вигляді перелому стебел, повного або часткового збивання колосків у зернових культур, збивання листків, плодів і цвіту у багаторічних та виноградних насаджень, розщеплення стебел, часткове пошкодження стебел, листків, пагонів і плодів. Механічне пошкодження рослин, наявність темних плям на стеблах є переконливими доказами градобою.За величиною градових плям та їх частотою можна судити про інтенсивність цього лиха.
Бурею вважається сильний вітер, швидкість якого не менше 15,3 м/сек. (8 балів за шкалою Бофорта).Буря завдає механічного пошкодження рослинам у вигляді ламання стебел, листя. Окрім того, на підвищених місцевостях вона часто видуває поверхневий шар ґрунту, оголює кореневу систему рослин, а у низинах - засипає рослини мілкими частками (пилом) землі. Доказами про наявність бурі свідчать такі ознаки, як пошкодження дерев, дахів, тинів, ожередів і т. ін. Необхідно мати на увазі, що інколи видування поверхневого шару та засипання рослин виникає внаслідок звичайних вітрів, які віють ("гуляють") довготривалий час. Таке явище не належить до переліку страхових подій, при настанні яких Страховик (якщо це не передбачено договором страхування) зобов'язаний відшкодувати збитки, понесені Страхувальником. У цьому випадку слід правильно і чітко розмежувати пошкодження бурею від пошкоджень посівів звичайними довготривалими вітрами.
Злива- інтенсивний, короткочасний дощ, при якому випало опадів більше 30 мм за період часу менше однієї години.
Внаслідок зливи відбувається вимивання рослин, оголення кореневої системи, ламання стебел, збивання цвіту і плодів, вилягання рослин. На схилах, в результаті сильних потоків води, як правило, утворюються глибокі канави (вимоїни), а на низинних місцях полів часто спостерігається замулення посівів, утворення на поверхні значного шару нанесеної землі. Таких ознак достатньо для установлення наявності пошкоджень від зливи.
Ураган - це вітер руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого перевищує ЗО м/сек.Вітер руйнівної сили і значної тривалості наносить суттєву шкоду посівам сільськогосподарських культур, особливо садам, виноградникам та ягідникам. Посіви культур вилягають, колоски при дозріванні вимолочуються, зерно осипається, можливе ламання рослин соняшника та виривання їх Із землі з корінням. Ураган оббиває плоди у садах, ягоди винограду та ягідних культур. Він пошкоджує самі дерева, лозу винограду, кущі та насадження ягідних культур.Повінь - це затоплення посівів сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха - розливу річок під час дощових та додощових паводків, заторів, запорів, вітрових нагонів, прориву на штучних водоймищах дамб, внаслідок стихійного лиха. Довготривалі дощі, часті зливи також можуть спричинити затоплення посівів. В такому випадку ґрунт перезволожений, поверхневі води з'єднуються з підґрунтовими водами і утворюється суцільний водостій на поверхні посівів. За таких умов, коли рослини повністю залиті водою, вони гинуть. На тих посівах, що частково підтоплені, у подальшому інтенсивно розвиваються різного роду хвороби, які пошкоджують рослини і, як наслідок- загибель посівів, і недоотримання урожаю. У такому випадку обов'язково проводиться огляд посівів безпосередньо на місці, про що складається акт довільної форми. Окрім того, слід отримати довідку від гідрометеослужби про стан погодних та метеорологічних умов, що мали місце у даному регіоні за вегетаційний період.
Пожежа - це виникнення та/або поширення вогню поза межами місць спеціально призначених для його розведення та підтримування, і здатного поширюватися самостійно; удар блискавки, а саме: перехід розряду блискавки на рослини чи дерева та кущі з виникненням пожежі; вибух з виникненням пожежі.
Поразка блискавкою та дія підземного вогню у системі гідрометеослужби визначається терміном "гроза", як небезпечне метеорологічне явище.
Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.
При визначенні причин загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень слід мати на увазі, що хвороби і шкідники мають масове поширення, які вражають майже усі культурні рослини.
Слід також пам'ятати, що посіви озимих культур у період перезимівлі потерпають від снігової плісені, яка з'являється навесні після танення снігу. На рослинах утворюється наліт білуватого або сіруватого кольору. Пошкоджені листки загнивають або засихають, на посівах утворюються плішини. ( див.Табл.2.2, ст.41).
Для різних куточків України притаманні різні природні ризики (див. Табл.1.1) Це, безперечно, враховують як страхові компанії так і виробники сільгосппродукції.
Табл. 1.1
Найбільш характерні сільськогосподарські ризики для регіонів України
Регіон України Найбільш характерні агроризики
Західний Лісостеп приморозки ,град, часті зливи
Центральний Лісостеп вимерзання, посухи, град
Східний Лісостеп град, вимерзання, посухи та пожежі
Північний Степ зливи, посуха та пов’язані з нею пожежі
Донецькій височина сильні зливи, іноді з градом, загроза сильної посухи та локальних пожеж
Південний Степ посуха та пожежа, небезпечними також є зливи з градом
Джерело: Електронне видання www.volyn.com, №226 , 5 Серпня, 2004 р
Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.
Ще одна важлива специфічна характеристика сільськогосподарського ризику полягає в тім, що й тварини, й сільськогосподарські посіви відносяться до живої природи, тому якщо розглядати сільськогосподарський ризик з позицій страхування, саме на цій підставі варто виділяти його серед інших видів ризику.
Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Кожний з цих методів можна застосувати до сільськогосподарського ризику. Метод зниження ризику дозволяє або зменшити ймовірність несприятливих подій, або спрямований на зменшення розмірів можливого збитку. Останнє для аграрного виробництва має вирішальне значення, оскільки зовсім виключити вплив несприятливих погодних умов неможливо. Для сільгоспвиробництва зниження ризику досягається біологічними способами захисту, що припускають виведення сільгоспкультур, стійких до посух, заморозків й т.п. Селекція дозволяє створювати такі сорти й види рослин, що пізно зацвітають, що дозволяє захищатись від пізніх весняних заморозків. Крім того, зниження ризику досягається спеціальними агротехнологічними прийомами, що розраховані на визначений вид погоди: зрошення, боронування, снігозатримання.
1.2 Загальна сутність страхування
Термін «страхування», на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його — слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов'язують зі словом «страх».Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».[2]
У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових, коштів, що є ресурсами для страхових виплат.
Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.
Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.
З урахуванням щойно сказаного можна дати таке визначення поняття «страхування»:
Страхування — це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхування ".є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлення у функціях, притаманних страхуванню, - ризикованій, попереджувальній і заощаджувальній"[3].
За умов, коли радянській державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було монополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Воно, як правило, не поширювалося на об'єкти державної власності. Включення страхування до фінансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передбачали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створеного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету.
Інша ситуація спостерігається в ринковій економіці, коли страхування відбувається на комерційних засадах. (Це не стосується обов'язкового соціального страхування, де страхові операції не передбачають отримання прибутку.) Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності й розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що кожна страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, має власне фінансове господарство, за допомогою якого забезпечує свою статутну діяльність. У цій частині страхування належить до сфери фінансів підприємств і галузей.
Отже, страхування не вміщується в рамки традиційного вузького розуміння фінансів як економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання доходів і грошових фондів. До речі, в англійському словнику страхових термінів страхування визначається "як система передання ризику і його комбінування". Тобто у країні, де виникла більшість класичних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика. Створення і використання грошових фондів підпорядковується головній меті - забезпеченню можливості страховикові здійснювати свою діяльність.
Існує також тісний взаємозв'язок між страховою і кредитною діяльністю. Населення багатьох країн надає перевагу заощадженню своїх коштів через страхові компанії, укладаючи з ними договори на страхування життя та здоров'я. До продажу страхових полісів нерідко залучаються й банки.Завдяки страхуванню акумулюються великі кошти, які до настання страхових випадків використовуються передусім як джерело кредитних ресурсів. Страхові поліси можуть бути гарантіями повернення позик. Матеріальні цінності, що їх у разі кредитування банки приймають як заставу, мають бути застраховані. Отже, існує тісний взаємозв'язок між страхуванням і кредитом. Але це не дає підстав для ототожнення специфічних економічних відносин, що становлять зміст страхування, з поняттям кредиту.
Останнім часом під впливом західної теорії вдаються до розширеного тлумачення фінансів, виокремлюючи 5 великих сфер їх функціонування: фінанси державні, фінанси галузеві, кредит і грошовий обіг, ринок цінних паперів, страхування[4] . Ця концепція надає фінансам широкого змісту, який виводить їх далеко за межі розподільної категорії. У цьому контексті страхування стає на один рівень із кредитом, державними фінансами, фінансами галузей, фондовим ринком.
У світовій практиці страхові послуги як об'єкт специфічних відносин, що становлять зміст страхування, розглядаються як складова фінансових послуг. Так, у п. 5 Додатка з фінансових послуг до ухваленої 15 квітня 1994 року Генеральної угоди з торгівлі послугами зазначено: "Фінансові послуги охоплюють страхові послуги і ті, що, належать до страхових, а також усі банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)"[5] З цього визначення випливає також, що страхування, як і кредит та цінні папери, є складовою ланкою фінансів У їх широкому розумінні. Такий підхід підвищує можливості активнішого і водночас ефективнішого застосування кожної із зазначених ланок у складному механізмі ринкової економіки.
З урахуванням наведених аргументів слід підходити й до визначення та характеристики функцій страхування, які в сукупності мають конкретизувати його зміст у сучасних умовах. З цих міркувань страхування виконує такі функції:
• Ризиковану,
• створення і використання страхових резервів (фондів),
• заощадження коштів,
• превентивну.
Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.
Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.
У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.
Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів.
У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.
Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках. Припустимо, що громадянин А вніс 7500 грн на строковий депозитний рахунок у комерційному банку, а громадянин Б придбав поліс змішаного страхування життя на 25000 грн терміном на 10 років, сплативши за перші три роки 7500 грн премій. У разі нещасного випадку банк може видати громадянинові А кошти лише в межах залишку вкладу (з урахуванням відсотків). Якщо така біда спіткає громадянина Б, то страхова компанія виплатить йому грошову допомогу, виходячи зі страхової суми і коефіцієнта втрати працездатності. На випадок тривалої втрати працездатності фінансове забезпечення громадянина Б буде (особливо в перші роки дії страхового договору) у кілька разів більше, ніж у громадянина А. У разі гострої потреби в коштах страхувальник може достроково припинити дію договору, повернувши належну йому суму заощаджень.
Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній тощо. Вживаються й інші ефективні заходи.
Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.
До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.
Перелік ризикованих об'єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.
Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70-80-х років, коли страхові ресурси використовувалися з метою спорудження й обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов'язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється виконання страхуванням превентивної функції. Можливості страхування істотно звужуються, коли виникають суперечності між функціями, що характеризують сутність категорії страхування, і чинним правовим забезпеченням їх нормального виявлення.
Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об'єкта страхування, з'ясування розміру завданих збитків).
Але, основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.
АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.
1.3 Економічна сутність страхування в сільському господарстві
Страхування майна сільськогосподарських підприємств (урожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин) має певні особливості.
Сільськогосподарське підприємство має право страхувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування).
Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.
У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів:
а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;б) комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків», яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган;повінь; град, злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі;туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).
Але перш ніж приймати рішення про страхування, необхідно проаналізувати ті ризики, на які наражається сільськогосподарське підприємство. Адже не всі ризики можна і потрібно страхувати.
Якщо сільгоспвиробник вже має багаторічний досвід вирощування культури, то він, безумовно, добре знає, які природно-кліматичні ризики в даній місцевості є найбільш небезпечними для виробництва цієї культури і наскільки часто вони трапляються. Якщо ж у виробника такого досвіду немає, то ми радимо спершу опитати з цього приводу сусідів, а також проконсультуватися у головного агронома обласного управління сільського господарства, який може надати йому пораду на підставі зібраних статистичних даних та власного досвіду.
Сільгоспвиробник може усунути наявні ризики іншими доступними підприємству способами. Наприклад, можна застосовувати стратегію уникнення ризику, тобто обирати такі види діяльності, які є менш доходними, але й менш ризикованими. Можна здійснювати диверсифікацію виробництва чи діяльності, аби одні й ті самі ризики не загрожували діяльності господарства в цілому, а стосувалися лише його окремих напрямків. До методів диверсифікації належить також географічна диверсифікація, тобто вирощування культур на віддалених один від одного полях. Можна, нарешті, просто накопичувати кошти на випадок несприятливих подій, тобто займатися самострахуванням.
Страхування, по суті, означає передачу ризиків іншій стороні – страховій компанії, і робиться це за певну плату. Тому здійснювати страхування доцільно лише відносно тих ризиків, які не можна нівелювати іншими способами. Нарешті, слід мати на увазі, що страхові компанії можуть не погодитися приймати певні ризики на страхування. Приймаючи об’єкти на страхування, страхові компанії керуються ознаками, за якими вони відносять певну подію до страхового ризику.
Якщо після ретельного аналізу ризиків, які загрожують діяльності підприємства, було прийняте рішення про необхідність страхування певних сільськогосподарських культур від певних ризиків, то наступним кроком у здійсненні страхування буде вибір форми страхування та страхової компанії.
Вибір форми страхування. Згідно з чинним в Україні законодавством, існує дві форми страхування: добровільне та обов’язкове:
Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Основні умови добровільного страхування встановлюються правилами страхування, що розробляються страховою компанією та затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. Різні страхові компанії можуть пропонувати різні умови страхування одного й того ж об’єкту від одних і тих самих ризиків. Тому страхувальник має змогу обирати ту страхову компанію, яка пропонує найприйнятніші для нього умови. Крім того, страхувальник може узгоджувати зі страховиком умови страхування, які потім закріплюються в договорі страхування. Страховики мають право займатися лише тими видами добровільного страхування, які зазначені в ліцензії.
Обов’язкове страхування – це страхування, яке здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено види обов’язкового страхування, порядок та правила його проведення, перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік ризиків, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів.
Згідно з Законом України “Про страхування”1 (Стаття 7, пункт 11)[6], обов’язковим є “страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності”. Водночас, законодавство не передбачає відповідальності за не страхування, отже, в даному конкретному випадку обов’язковість не означає обов’язковості участі сільськогосподарських виробників у такому страхуванні. В чому тоді полягає обов’язковість? В разі, якщо Ви вирішите брати участь в обов’язковому страхуванні врожаю, таке страхування здійснюватиметься з дотриманням умов, порядку і правил, встановлених відповідною Постановою Кабінету Міністрів.
Умови, порядок та правила проведення обов’язкового страхування врожаю закріплені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності”.У 2002 році Українською освітньою програмою реформ було видано посібник “Як застрахувати врожай”[7], підготовлений спільно фахівцями Міністерства аграрної політики України, Проекту Міжнародної фінансової корпорації “Розвиток агробізнесу в Україні”, Асоціацією страховиків в аграрному секторі економіки України, Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” та Української освітньої програми реформ (УОПР). Посібник містить докладне роз’яснення щодо застосування обов’язкового страхування врожаю деяких сільськогосподарських культур в Україні.
Вивчивши та порівнявши можливості, які пропонують Вам страхові компанії за добровільною та за обов’язковою формою страхування, Ви можете обрати ту форму, яка Вам найбільше підходить.
Обираючи страхову компанію, крім аналізу інформації про саму компанію, слід також проаналізувати основні умови страхування, які вона пропонує. Аби бути в змозі оцінити основні умови страхування, необхідно розумітися на таких поняттях :
1. Об’єкт страхування
2. Страхова вартість
3. Збиток (страховий)
4. Страхове відшкодування (страхова виплата)
5. Страхова сума
6. Франшиза та покриття
7. Страхова премія (внесок, платіж)
8. Страховий тариф
9. Фактична вартість страхування
Зупинимося на кожному з цих понять окремо.
1. При страхуванні виробництва сільськогосподарських культур об’єктом страхування можуть бути:
• затрати, понесені господарством на виробництво культури,
• майбутній очікуваний врожай культури,
• майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.
Слід зазначити, що при страхуванні сільськогосподарських культур в Україні на сьогодні застосовують лише страхування затрат та страхування очікуваного врожаю. Страхування доходу, що захищає виробника не тільки від падіння врожайності культури, але й від падіння закупівельної ціни, є досить розповсюдженим в розвинених країнах світу. Слід очікувати, що з часом українські страхові компанії також зможуть пропонувати сільгоспвиробникам страхування доходу.
2. Страхова вартість
Страхова вартість – це оціночна вартість об’єкту страхування, яка, за згодою страховика та страхувальника, вноситься до страхового договору.
А) Якщо об’єктом страхування є затрати, понесені господарством на виробництво культури. В цьому випадку страховою вартістю є сума планових затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається до посіву культури), або сума фактичних затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається після посіву культури).
Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є повна загибель посівів на всій або частині посівної площі.
Б) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний врожай культури
В цьому випадку страхова вартість – це очікувана вартість майбутнього врожаю, тобто обсяг очікуваного врожаю, зазначений в договорі страхування, помножений на ціну реалізації, також зазначену в договорі страхування. Як правило, очікувана врожайність – це середній показник врожайності підприємства за період від 4 до 10 попередніх років. Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є недоотримання (або неотримання) врожаю культури, порівняно з гарантованим рівнем, зазначеним в договорі страхування.
Формула (1.1)[8]
Страхова Вартість = [Очікувана вартість]´ [Площа] ´ [Ціна]
(3) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.
В цьому випадку страхова вартість – це обсяг очікуваного доходу, зазначений в договорі страхування. Розрахунок очікуваного доходу відбувається за тим самим принципом, що й розрахунок страхової вартості очікуваного врожаю: береться середня врожайність господарства за певний попередній період (4 – 10 років) та множиться на очікувану ціну реалізації. Але відмінність страхування доходу від страхування врожаю полягає в тому, що після того, як в договір страхування внесено показник очікуваного доходу, саме по собі недоотримання врожаю не завжди є підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування, адже при нижчому врожаї могли зрости ціни на культуру, і дохід від виробництва цієї культури відповідає очікуваному. Отже, підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є недоотримання доходу від виробництва культури, яке було спричинене або недоотриманням врожаю, або падінням ціни на продукцію, порівняно з рівнями, зазначеними в договорі страхування.
Але, що в Україні на сьогодні застосовують лише страхування затрат та страхування майбутнього врожаю.
3. Збиток
Збиток (страховий) – це втрата (шкода), заподіяна майновим інтересам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком[9].
Розрізнятяють два види збитку: фізичний збиток та збиток у грошовому вимірі.
Під фізичним збитком з одиниці площі ми матимемо на увазі різницю між певним гарантованим рівнем врожайності культури, зазначеним в договорі страхування (або врожайністю, прийнятою на страхування), та фактично отриманою врожайністю.Під збитком ми матимемо на увазі збиток у грошовому вимірі, який можна отримати множенням фізичного збитку з одиниці площі на площу посіву та на ціну реалізації, зазначену в договорі страхування.
Якщо сталася подія, що призвела до збитків страхувальника, то, за заявою страхувальника, страхова компанія, перш за все, встановлює факт настання страхового випадку, оскільки відшкодуванню підлягає лише та шкода, яка була спричинена страховою подію, зазначеною в договорі страхування. Коли страхова компанія визнала, що подія, яка призвела до втрат, є страховим випадком, то після цього вона приступає до розрахунку збитку.
Методика розрахунку збитку залежить від багатьох факторів, зокрема, об’єкту страхування, виду ризику, що настав, вартості об’єкту, а також від того, яку частину вартості об’єкту було прийнято на страхування.
Після розрахунку розміру збитку визначають розмір страхового відшкодування, який не обов’язково дорівнює розміру збитку (це визначається умовами страхування, які ми розглянемо далі).
4. Страхове відшкодування
Страхове відшкодування (страхова виплата) – це грошова сума, що виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування, при настанні страхового випадку.
Обсяг страхового відшкодування завжди не перевищує страхової вартості об’єкту страхування і обчислюється як збиток чи частина збитку, нанесеного об’єкту страхування страховою подією.
Загальна формула для обчислення страхового відшкодування така:
Страхова сума – це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона може бути меншою, або дорівнювати страховій вартості об’єкту страхування.
5. Страхова сума
Згідно з Законом України “Про страхування”[11], “Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку”.
Страхова сума – це межа відповідальності страховика, або, інакше кажучи, максимально можлива сума відшкодування за умовами страхової угоди (коли об’єкт страхування повністю втратив свою вартість внаслідок настання страхового випадку).
Отже, якщо припустити, що в результаті настання страхової події, зазначеної в договорі страхування, врожай застрахованої культури повністю загинув, то страхувальник має отримати відшкодування, яке й відповідає страховій сумі.
Поняттями, аналогічними за змістом поняттю “страхова сума” є поняття “обсяг страхового захисту” та “обсяг відповідальності страховика за договором страхування”.
На практиці страхові компанії часто розраховують страхову суму не як максимально можливу суму відшкодування за умовами страхової угоди, а як повну вартість об’єкту страхування, що вже є відхиленням від суті поняття “страхова сума”. Тому, аби розрізнити випадки, коли страхова сума відображає і коли не відображає межі відповідальності страховика, ми будемо використовувати поняття “обсяг страхового захисту” та “обсяг відповідальності страховика за договором страхування” для позначення максимально можливої суми відшкодування за умовами страхової угоди.
Слід з’ясувати як співвідноситься страхова сума зі страховою вартістю, тобто з вартістю об’єкта страхування, зазначеною у договорі страхування? Можливі два варіанти:
(1) Повне страхування
Якщо страхова сума дорівнює вартості об’єкту страхування, то таке страхування називають повним. Повне страхування – це страхування, при якому страховик відшкодовує втрачену вартість (збиток) в повному обсязі.
(2) Часткове страхування
Якщо страхова сума менше, ніж вартість об’єкту страхування, то таке страхування називають частковим[12]. Часткове страхування означає, що, в разі настання страхового випадку, страховик відшкодовує лише частину збитків, яких зазнав об’єкт страхування внаслідок настання страхового випадку. Ця частина визначається за допомогою понять покриття чи франшизи.
В практиці страхування сільськогосподарських культур, як правило, використовується часткове страхування, отже страхувальнику відшкодовуються не всі збитки, а лише збитки з урахуванням франшизи чи покриття. Натомість, часто страхові компанії в якості страхової суми використовують повну страхову вартість, як при повному страхуванні, хоча встановлена таким чином страхова сума не відображає справжнього обсягу відповідальності страховика за договором страхування.
6. Франшиза та покриття
А) ФраншизаЗгідно з Законом України “Про страхування”[13], “Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування”. Франшиза задається у відсотках до страхової суми або в абсолютній величині (гривнях). Проте, зустрічаються випадки, коли франшиза встановлюється як відсоток від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку[14]. Якщо договір страхування передбачає декілька страхових випадків, то франшиза може встановлюватися як загалом, так і по кожному страховому випадку окремо.
Умовна франшиза засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу[15].
Загальна формула для розрахунку відшкодування при безумовній франшизі така:
Формула (1.3)[16]
х [Страхова сума]- [Франшиза] = [Збиток][Відшкодування]
При страхуванні сільськогосподарських культур найчастіше використовується безумовна франшиза, яка задається у відсотках до страхової суми. В практиці страхування сільськогосподарських культур в Україні, як правило, вживають безумовну франшизу. Отже надалі, якщо немає спеціального уточнення, то під “франшизою” слід розуміти “безумовну франшизу”.
Класичне та найбільш розповсюджене застосування франшизи передбачає, що франшиза задається у відсотках до страхової суми. Тому надалі, якщо немає спеціального уточнення, то слід розуміти, що франшиза задається у відсотках до страхової суми.
Б) Покриття
Законодавство України не дає визначення поняття покриття, хоча це поняття також використовується в практиці страхування. Зокрема, - в Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і багаторічних насаджень сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності”[17].
Виходячи з міжнародного досвіду використання поняття покриття при страхуванні врожаю, можна дати йому таке визначення:
Покриття врожаю (врожайності) – це відсоток врожаю (врожайності), в межах якого страховик гарантує відшкодування збитку.
7. Страхова премія
В попередніх пунктах ми з’ясували, як обчислюється страховий збиток та страхове відшкодування, зокрема, максимально можливе відшкодування, тобто повний обсяг страхового захисту. Наступним кроком нас цікавитиме питання, скільки потрібно буде сплатити за отримання цього страхового захисту.
Згідно з законом України “Про страхування”, “Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити згідно з договором страхування”.
Спрощена формула для розрахунку страхової премії така:
Формула (1.4)[18]
х [Страхова сума]= [Страховий тариф] Страхова премія
8.Страховий тариф
Згідно з Законом України “Про страхування”[19], “Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми”.
Таким чином, тариф пов’язує між собою страхову суму та страхову премію, тобто, з одного боку, обсяг страхової відповідальності, який приймає на себе страховик, а з іншого – плату, яку має внести страхувальник за те, що страховик прийме на себе цей обсяг страхової відповідальності.
Страховий тариф вимірюється у відсотках до страхової суми.
Для страховика страховий тариф відображає собівартість страхової послуги (вартість страхового ризику та інших затрат страховика на організацію страхового захисту згідно з договором страхування) та запланований прибуток.
Той тариф, що зазначається в договорі страхування, і за яким здійснюється розрахунок страхової премії, називається тарифом-брутто.
Тариф-брутто складається з двох частин – тарифу-нетто та навантаження. Тариф-нетто безпосередньо відображає ціну страхового ризику і визначається за допомогою актуарних розрахунків. Навантаження покриває затрати страховика на ведення страхової справи, на превентивні (запобіжні) заходи та включає запланований рівень прибутку.
Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довготривалих фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика[20].
Тариф-нетто займає найбільшу питому вагу у собівартості страхової послуги і, як правило, не повинен бути меншим за 60-70% тарифа-брутто. А навантаження складає в загальному страховому тарифі суттєво меншу частину - від 9 до 40%.
Частка прибутку у навантаженні, яка забезпечує ефективний розподіл фінансових ресурсів страховика, складає, 10%-15%26.В реальному страхуванні страховий тариф не завжди відображає справжню вартість страхової послуги, тобто співвідношення між повним обсягом страхової відповідальності, яку приймає на себе страховик, та платою, яку має сплатити страхувальник за передачу цього обсягу страхової відповідальності страховикові. Відхилення відбувається тоді, коли в якості страхової суми використовується повна страхова вартість об’єкту страхування, в той час як відповідальність страховика обмежена франшизою.
Формула (1.5)[21]
Страхова Премія
Внутрішній Тариф = --------------------------------------- ´ 100 %
Обсяг Страхового Захисту
9. Фактична вартість страхування.
При оцінці вартості страхування ми радимо орієнтуватися на внутрішній тариф, оскільки він показує вартість повного обсягу страхового захисту.
Водночас, якщо страховий випадок вже настав, і врожай загинув не повністю, то корисно буде оцінити, чи була вигода від такого страхування. Для цього можна розрахувати фактичну вартість страхування за такою формулою:
Формула (1.6)[22]
Страхова Премія
Фактична Вартість Страхування = ------------------------------------ ´ 100%
Фактичне відшкодування
Розділ 2. Сучасний стан страхування сільського господарства в Україні
2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика НАСК „Оранта”, особливості укладання договорів сільськогосподарського страхування
Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» була заснована 25 листопада 1921 року. Відтоді і до 1993 року Компанія носила назву «Укрдержстрах». Ця організація за будь-яких часів відігравала безперечно вагому роль у житті суспільства, займаючись задоволенням соціально-економічних потреб самих широких мас населення. За довгі роки своєї історії Компанія набула високого авторитету та особливої довіри з боку клієнтів. Вже в декількох поколінь назва Компанії асоціюється із гарантованим захистом та чесністю.
Компанія пережила зміну назви (1993) і форми власності (1993-1996), залишаючись по цей день лідером страхового ринку України.
Із завершенням першого етапу приватизації НАСК «Оранта» пов’язано багато прогресивних змін у самій Компанії. Зміна форми власності НАСК «Оранта» обумовила прихід до складу акціонерів приватного інвестора, який приніс з собою в компанію нові сучасні методи менеджменту та ведення бізнесу.
Компанія здійснює експансію на страховому ринку із залученням інвестиційних коштів. Окрім посилення позицій у традиційних сегментах, НАСК «Оранта» останнім часом активно впроваджує нові страхові продукти й програми, такі як:
• обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності, комплексне страхування майна й відповідальності фізичних осіб по програмі «Мегаполіс», добровільне страхування залізничного транспорту, небезпечних вантажів;
• страхування кредитних ризиків, програми добровільного страхування ризику вкладника банку — фізичної особи, комплексне автоматизоване страхування заставного майна банків;
• розширення добровільного медичного страхування й традиційної спеціалізації — страхування сільськогосподарських ризиків і тварин, участь у страховому ядерному пулі.
На сьогодні НАСК «Оранта» — це потужна організація, яка має найбільші в країні агентську та представницьку мережу. Вона налічує більше 9 тис. страхових агентів, 633 представництва, в т.ч. 28 обласних дирекцій і 605 філій, агенцій і відділень по всій Україні. Це забезпечує виняткову доступність страхових послуг найширшим верствам населення. НАСК «Оранта» пропонує ринку понад 50 видів страхування, які задовольняють потреби практично всіх категорій клієнтів.
Компанія продовжує твердо стояти на позиціях виключного дотримання законодавства, чесності та порядності у відношенні до своїх клієнтів та продовжує роботу з інтенсифікації свого розвитку, активно реалізуючі всі наявні ресурси.
Але правдивіше за всі показники про НАСК «Оранта» кажуть наші клієнти. Протягом 2004 року структурними підрозділами Компанії укладено близько 14,5 млн. договорів страхування.
НАСК «Оранта» по праву є народною страховою компанією. Як показали незалежні дослідження, НАСК «Оранта» є лідером в Україні за рівнем обізнаності населення про торгову марку. За результатами першого півріччя 2005 р. НАСК „Оранта" стала переможцем рейтингу ефективності торгових марок „Гвардія брендів".
Компанія зберігає та примножує багатий унікальний досвід, надбаний протягом більш ніж 80 років кропіткої праці та щиро вдячна всім своїм клієнтам, які вже стали або стануть членами великої сім’ї — «Оранта».
Табл. 2.1.
Фінансові показники НАСК „Оранта „
Статутний капітал 44,6 млн. грн.
Активи 161,8 млн. грн.
Сформовані страхові резерви 79,9 млн. грн.
Кількість договорів страхування 14,4 млн.
Кількість структурних підрозділів 633
Кількість працюючих 9,1 тис. працівників, в т.ч. 7 тис. страхових агентів
Страхові платежі за 2004 р. 253,3 млн. грн.
Страхові виплати за 2004 р. 124,8 млн. грн.
Джерело: Офіційний сайт НАСК „Оранта” www.oranta.uaНаціональна акціонерна страхова компанія «Оранта» є одним з ініціаторів створення і засновником Ліги страхових організацій України. Компанія також є членом:
• Моторного (транспортного) страхового бюро України,
• Морського страхового бюро України,
• Української спілки промисловців та підприємців,
• Торгово-промислової палати України,
• Української зернової асоціації.
Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» здійснює страхування сільськогосподарських ризиків у формі обов’язкового згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 1000:
• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами;
• страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності на випадок нанесення збитків, пов’язаних з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур унаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі, зливи, зсуву, повені, селю, землетрусу, посухи, знищення посівів карантинними шкідниками.
У формі добровільного:
• страхування врожаю сільськогосподарських культур;
• страхування посівів та насаджень сільськогосподарських культур (затрат на посів та догляд за культурою);
• страхування с/г продукції у місці її зберігання;
• страхування сільськогосподарських тварин;
• страхування майна сільськогосподарських підприємств;
• страхування транспортних засобів та спецтехніки сільськогосподарських підприємств;
• страхування заставного майна при кредитуванні підприємств аграрного сектору.
Теоретично, нині діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.
За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи.
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.
2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Особливості укладання страхових договорів. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів, а також акт про обстеження посівів культур, які передбачається застрахувати. Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок НАСК „Оранта” обчислених страхових платежів.
Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове страхування окремих ділянок, зайнятих під сільськогосподарськими культурами, чи окремих тварин та інших матеріальних цінностей (див. Таблиця 2.2.). Страхуванню підлягає все наявне в господарстві майно певного виду чи групи (окремі сільськогосподарські культури, види тварин тощо).
Таблиця 2.2.
Страхові тарифи НАСК „Оранта” за окремими видами або групами сільськогосподарських культур, тварин, інших матеріальних цінностей
Продукція частка від страхової суми, %
Озимі зернові 10,0
Ярі зернові, зернобобові, соя, соняшник, інші технічні культури 12,0
Розсадники, інші сільськогосподарські культури 9,8
Культури захищеного ґрунту 7,8
ВРХ, коні, осли, мули 2,0
Птиця, кролі, пушні звірі 5,0
Свині, бджоли 4,0
Вівці, кози 3,0
Багаторічні насадження 3,5
Будівлі, споруди, сировина, матеріали 0,5
Транспортні засоби 3,0
Джерело: «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» // НАСК „Оранта”.- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.Договір зі страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями — до припинення їх вегетації. Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір.
Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га.[23]
Таблиця 2.3
Тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події
Сільськогосподарські культури Вимерзання Град, злива, буря, затоплення Пожежа Загальний тариф
Озимі 4,0 2,5 0,5 7,0
Ярі зернові — 4,5 0,5 5,0
Зернобобові — 5,0 0,3 5,3
Кукурудза — 4,5 0,2 4,7
Цукрові буряки — 5,0 5,0
Соняшник — 4,5 0,5 5,0
Інші технічні культури — 5,0 0,3 5,3
Овочеві та баштанні культури — 5,5 5,5
Насінники овочевих та інших культур — 5,5 0,5 6,0
Однорічні сіяні трави — 4,0 4,0
Багаторічні сіяні трави 3,5 2,5 6,0
Джерело: «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» // НАСК „Оранта”.- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошкоджена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страхування), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.
У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.
Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та виплати страхового відшкодування на умовному прикладі.
Колективне господарство «Мрія» подало заяву до районного відділення НАСК «Оранта» на страхування врожаю озимої пшениці на площі 300 га. Середньорічна врожайність озимої пшениці за останні 5 років становила 32 ц/га. Погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції — 58 грн. За цих умов вартість урожаю з одного гектара — 1856 грн (28 х 32), а з усієї площі — 556,800 грн (896 х 300).
Страхова сума становить 389,760 грн (268,800 х 70 : 100).
Правління НАСК «Оранта» визначило страховий тариф зі страхування озимої пшениці в розмірі 10 % від страхової суми. З огляду на специфіку природних умов і склад ризиків у господарстві страховик має право застосувати знижувальний коефіцієнт до базової ставки. Нехай він дорівнює 0,25. Тоді тарифна ставка становитиме 7,5 % (10-2,5). Сума нарахованих страхових платежів за озимою пшеницею досягне 29,232 грн (389,760 х 7,5 : 100).
Нехай у поточному році урожай озимої пшениці становить 3552 ц, цукрових буряків — 25400 ц, зелених кормів — 8200 ц. Вартість одного центнера цукрових буряків — 8 грн, а зелених кормів — 2 грн 50. Під час розгляду справи про відшкодування збитків з'ясувалося, що фактична площа посівів озимої пшениці до страхового випадку дорівнювала 320 га. На підставі наведеної інформації потрібно визначити суму збитку, котру страховик має відшкодувати й перерахувати господарству.
Послідовність розв'язування може бути така.
1.Визначається фактична середня врожайність пшениці в розрахунку на 1 га засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).
2.КількІсна втрата врожаю пшениці з 1 га — 20,9 ц (32- 11,1).
3.Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га — 1212 грн (20,9 х 58).
4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі — 387840 грн (1212x320).
5.Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці — усього 223700 грн, у тому числі цукрових буряків — 203,200 грн (25400 х 8), зелених кормів — 20500 грн (8200 х 2,5).
6.Сума втрат пшениці за відкиданням вартості отриманого врожаю цукрових буряків із зелених кормів —164140 грн (387840--223700).
7.Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га — 513грн (164140:320).
8. Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці — 153900 грн (513x300).
9. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 107730 грн (153900 х 70 : 100).Чинний порядок розрахунку суми збитку має, на нашу думку, певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки визначаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогосподарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхувальникові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами.
Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.
У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встановилися на момент укладення договору страхування.
Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.
Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.
Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу „страхування від усіх бід”.
Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.
2.2. Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК
Останні чотири-п'ять років відчувається зростання активності на ринку страхування. За цей час кількість страхових компаній в Україні зросла на 17% — з 328 до 383 (див. Рисунок 2.1 ) . Порівняно з незначним поповненням компаній, що пропонують страхові послуги, їх статутні фонди зросли у 3,4 рази, власний капітал — майже у 4, сформовані страхові резерви — у 5 разів. До того ж частка внеску страхових компаній до ВВП збільшилася на 3 відсоткових пункти[10,с.16].
Рисунок 2.1 : Динаміка кількості страхових компаній в Україні
Джерело: Офіційний сайт Держфінпослуг www.dfp.gov.ua
На противагу пожвавленню у страховій справі вцілому, страхування сільськогосподарських ризиків потребує перегляду пріоритетів та тенденцій розвитку. На сьогодні лише 20% господарств користуються послугами зі страхування, що в сукупному складає лише 1,5% усього ринку страхових послуг. Проте, за минулий рік застрахована площа посівів сільгоспкультур збільшилася всього до 3,4% (в 2005 році - 2%). При цьому кількість компаній, що працюють на цьому ринку , виросло з 28 до 37 - один страховик у середньому застрахував 33 господарства загальною площею 18 тис. гектарів (1 га - 42,73 грн).
В Україні, ліцензії на страхування сільськогосподарських ризиків одержали більше 180 страхових компаній, однак у даному сегменті страхової діяльності активно працюють не більше 15 компаній. За результатами 2005 року шість страхових компаній сформували приблизно 55% агро ризикового портфеля, що говорить про відсутність масштабного інтересу в роботі із сільськогосподарським сектором серед страховиків. Ці шість компаній мають у своїй маркетинговій лінійці різні страхові продукти, однак, в основному , концентруються на страхуванні стратегічних польових культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, рапс, жито й цукровий буряк)
Рис.2.2 Питома вага провідних страхових компаній, які здійснили страхування сільськогосподарських ризиків за 2006 рік. Комплексне та індексне страхування
Джерело: Електронне видання „Аграрний Тиждень” a7d.com.ua
Як бачимо з Рис.2.2НАСК „Оранта” займає перше місце в рейтингу страхових компаній України, які займалися страхування агроризиків в минулому році.Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям.
З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.
З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.
Законодавчо в Україні передбачено обов'язкове страхування лише у деяких випадках. Однак, нині при банках є власні страхові компанії, які надають страхові поліси за низьку плату. Такий "симбіоз" влаштовує як кредиторів, так і одержувачів кредитів. Банки отримують додаткову вигоду у вигляді страхових премій, а аграрії "економлять" на процедурі залучення кредитних ресурсів. Та отримати виплати у таких "страховиків" практично неможливо. Зазвичай знаходяться досить формальні та абсолютно незрозумілі для здорового глузду перешкоди.
Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.
В 2006 році сім компаній - "Оранта", ТАС, " Кредо-Класик", "Аска", " Аско-Донбас-Північний", "Еталон" і "Вексель" - зібрали більше 10 млн. грн. премій (35,3% від усіх платежів) і уклали 80% усіх договорів (1778). Таким чином, обсяг ринку перевищив 30 млн. грн.
Страховики негативно оцінюють повільний розвиток ринку агрострахування, обсяг страхових зборів якого міг би скласти, як мінімум 1-2 млрд грн у рік.
В 2006 році страховики застрахували 3,4% від посіяних площ. Аналіз результатів показує, що в 2006 році страховики не змогли суттєво поліпшити технічні результати як у кількісному, так і в якісному відношенні. Збільшення застрахованих площ на 174% свідчить про те, що страхування ще не стало масовою стратегією по керуванню ризиками в аграрному секторі. В 2005 році було застраховано 2% площ, у той час як в 2006 році цей показник збільшився до 3,4%. Застрахована площа на один договір суттєво не збільшилася й склала 418,6 га в 2006 році ( 391,5 га в 2005 році ).[24]
Істотних змін у якісних і кількісних показниках страхування не відбулося, найбільша питома вага в страхуванні сільгоспкультур мали "сама рентабельна й примхлива культура" - рапс і пшениця (було застраховано 17,6% посівів рапсу й 7,6% пшениці- див. Рис.2.3).
Рис. 2.3 Питома вага застрахованих посівів з державною підтримкою в розрізі сільськогосподарських культур у 2005 - 2006 роках, %
Джерело: Електронне видання „Аграрний Тиждень” a7d.com.ua
В 2006 році аграрії почали страхувати культури, які раніше не страхувалися або страхувалися в невеликому обсязі , наприклад льон, цукровий буряк, кукурудзу й соняшник.
Існує ще й інша практика, яка дозволяє страховим компаніям перерозподіляти між собою ризики. Мова йде про перестрахувальні пули, тобто об'єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. Пул діє як посередник, котрий розподіляє ризики, що передаються на перестрахування. В Україні діють два сільськогосподарські страхові пули, лідерами серед яких є страхові компанії "АСКА" та "Кредо Класік". До перестрахування залучені провідні іноземні компанії з перестрахування ризиків, зокрема, "Munich Re", "Francona Re", "Hannover Re", "CCR", "Polish Re". Створена система приймання та перестрахування ризиків, в якій попередній андеррайтинг (процес розгляду пропозицій на страхування та аналіз інформації, що міститься у таких пропозиціях) здійснює компанія "Агроризик". Це і є гарантією для іноземних перестраховиків. У структурі відповідальності 77% належить іноземним компаніям і 22,5% — українським. Ведеться спільна робота з фахівцями Міністерства аграрної політики щодо вдосконалення законодавчої бази.Перестраховики, за словами страховиків, будуть приймати ризики лише за умови, що в одному районі індексним страхуванням охоплено не більше 30% господарств, щоб уникнути змови між господарствами. Відповідно до вимог закону змінилися і тарифи на страхові послуги по агроризикам. Усі страхові продукти на сезони "осінь-2004 - зима-2005" і "весна-осінь-2005" підготовлені з урахуванням 30% франшизи, що привело до збільшення або зниження страхових тарифів у деяких районах. У зв’язку з тим, що з введенням закону зміняться умови агрострахування, члени Українського страхового сільськогосподарського пула провели на початку грудня збори і погодили нову програму перестрахування. У зборах взяли участь страховики-члени пула, серед яких "АСКА" (лідер пула), "Стройполіс", "АСКО Донбас-Північний", "Інвестсервіс", "Веста", а також незалежний експерт з питань агрострахування - компанія "АГРОРИЗИК".
Підсумками роботи пула в 2004 році стали застраховані ризики в Київських, Донецьких, Луганських, Херсонської областях. Готуються до попередньої страхової експертизи ризики в Харківській області, але це, на жаль, лише 17 сільгоспвиробників.
Членами пула було запропановано на 2005 рік шість страхових продуктів, а саме: страхування с/г культур від зимових ризиків на випадок їхньої загибелі або ушкодження; страхування на випадок повної загибелі; мультиризикове страхування; індексне страхування; страхування культур, що є об’єктом застави (банківський продукт) і страхування від граду і вогню. Усі вищевказані продукти перестраховані у нерезидентів - відповідальність у розмірі 77,5% страхової суми за кожним договором пул розділить з GE Іnsurance Solutіons (20%), Swіss Rе (20%), Hannover Rе (20%), CCR (10%) і Polіsh Rе (7,5%). Власне утримання українських страхових компаній - 22,5% від страхової суми: "АСКА" (5,25%), "Стройполіс" (5,25%), "Аско-Донбасс- Північний" (5,25%), "Інвестсервис" (5,25%), "Веста" (1,5%).
На жаль, у ряді регіонів протягом останніх двох років навіть за державної підтримки не було застраховано жодного гектару посівів (АР Крим, Закарпаття…), тоді як в Донецькій, Одеській, Луганській та Сумській областях було застраховано 12-18% всіх посівів.
Є претензії і до страхових компаній щодо забезпечення довіри сільгоспвиробників до страхування, стабільності і своєчасності розрахунків, має місце дуже велика амплітуда застосування ставок страхових премій та інше.
Аналіз активності страхових компаній у регіонах показує, що страховики нерівномірно представлені в областях. Так у Сумській, Луганській і Одеській областях працювали 9-11 компаній (так само як і в 2005 році ), а в АР Крим і Закарпатської області не було підписано жодного договору страхування сільськогосподарських культур (також як в 2005 році ). При невеликих площах під сільськогосподарськими культурами в Закарпатській області відсутність договорів страхування культур можна пояснити деякими причинами, однак відсутність договорів в АР Крим вимагає аналізу сформованої ситуації. АР Крим є одним з основних регіонів, де вирощуються озимі культури (7% від усієї площі в Україні).
Слід зазначити, що в більшій частині регіонів працювало по 2 страхові компанії. У третині регіонів працювало всього 7 компаній, що становить 19% від усього кількості страховиків, що страхували культури в 2005-2006 роках. Аналіз даних показує, що послуга страхування недостатньо пропонується виробникам сільськогосподарської продукції. Більшість компаній не мають розвиненої регіональної мережі й тільки починають розвивати напрямок агарного страхування. Більшість компаній випробовують недостачу фахівців. На ринку існує проблема з якісним перестрахуванням аграрних ризиків.
25 компаній, які працювали тільки в одній області (Міська страхова компанія, Оранта- Лугань, Страховий Союз , СК Миколаїв, Гарант- Авто, СК Теком, СК Примор'я, Саламандра- Лтава, Пзу-Україна й інші) зібрали 29,67% премій[25]. Частка цих компаній за результатами роботи із програми субсидованого страхування склала 21,39% по договорах комплексного страхування й 60,3% по договорах індексу врожайності. Усього компанії уклали 78 договорів, що становить 5% від загальної кількості договорів. Деякі з перерахованих вище компаній стали лідерами ринку (за технічними показниками) застрахувавши тільки однієї сільськогосподарське підприємство (СК Миколаїв, Охоронно-страхова компанія).
Показники значної групи страхових компаній деяких регіонів на страховому ринку України не перевищують 1% як за страховими платежами, так і за страховими виплатами. До таких регіонів належать: Закарпатська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Сумська області.
В розрізі окремих областей потрібні окремі пропозиції щодо розвитку страхової діяльності, або такі рекомендації, що враховують насамперед регіональний чинник страхової діяльності.
На 01.04.2004 року структура різновиду страхування загалом по Україні та в Чернігівській області мала такий вигляд:
Таблиця 2.4
Структура різновиду страхування, %Різновид страхування по Україні в Чернігівській області
Особисте страхування (крім життя) 4,06 2,58
Майнове страхування 85,35 16,81
Страхування відповідальності 4,98 4,62
Обов’язкове (крім державного) 5,1 76
Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг.
З таблиці видно, що майнове страхування в регіонах, а отже і страхування сільськогосподарських ризиків, на відміну від показників по Україні має низький рівень.
Розвиток регіональних страхових компаній які займаються майновим страхуванням є чинником зростання довірливих стосунків між регіональними споживачами фінансових послуг зокрема підприємствами, та загальним фінансовим сектором економіки України.
Сьогодні продовжує рости фінансова стійкість страхового сектору України. Загальний об’єм власного капіталу страховиків станом на перше півріччя 2005 року склав близько 2,6 млрд$. Згідно з результатами 1-го півріччя 2005р. загальний об’єм валових страхових премій склав близько 1,3 млрд. $.Серед добрих тенденцій при порівнянні піврічних показників 2004 та 2005 років, відстежується майже двохкратне збільшення об’ємів надходжень страхових платежів отриманих від юридичних осіб по майновому страхуванню. Це вказує на поступове відновлення довіри до фінансових інституцій. Також відмічається ріст сум страхового відшкодування.
Не дивлячись на добрі тенденції розвитку, які відбуваються за останні роки, стан розвитку страхування майна підприємств, як і взагалі страхування в Україні ще не відповідає рівню стран ЄС. В Таблиці 2.3. можна побачити долю страхування у ВВП за 1994-2005рр.,%
Таблиця 2.5.
Доля страхування у ВВП за 1994-2005рр.,%
Рік ВВП,
Млрд.грн. Чисті страхові
платежі
млрд грн Удільна вага
чистих страхових
платежів у ВВП, % Інфляція Чисті страхові платежі з урахуванням інфляції, млрд.грн.
1994 12,0 0,1 0,8 500,0 0,0
1995 54,5 0,2 0,4 280,0 0,1
1996 81,5 0,3 0,4 39,7 0,2
1997 93,4 0,4 0,4 10,1 0,3
1998 102,6 0,7 0,7 20,1 5,6
1999 139,4 1,0 0,8 19,2 0,8
2000 170,1 1,7 1,0 25,8 1,3
2001 201,9 2,5 1,2 6,1 2,3
2002 220,9 3,6 1,6 -0,6 3,6
2003 264,2 6,9 2,6 8,2 6,3
2004 345,9 9,7 2,8 12,3 8,5
6міс.
2005 177,8 3,5 2,0 6,0 3,3
Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг,
http://www.insurancetop.com/
У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8—12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій. Український страховий ринок порівняно з провідними країнами де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала. Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 2-3 відсотків валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Рис. 2. 4 Динаміка відношення страхових премій до ВВП.
Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг.
2.4. Державне управління страхуванням в сільському господарстві
Взятий нашою країною після проголошення самостійності курс на розвиток ринкової економіки підняв на вищий рівень страхування як інструмент захисту майнових інтересів не лише власників майна, а й держави в цілому. За дорученням Кабінету Міністрів України законопроект "Про страхову діяльність" був опрацьований фахівцями колишнього Укрдержстраху разом з Лігою страхових організацій України за участю науковців.
Схвалений Кабінетом Міністрів проект закону пройшов експертизу в ряді європейських країн та Америці. У зв`язку з передачею Верховною Радою повноважень Кабінету Міністрів щодо прийняття законопроектів з економічних питань, які законодавчо не були врегульовані, його було направлено до Кабінету Міністрів. 10 травня 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який мав силу закону[12, c.23].Значення Декрету важко переоцінити. Адже саме він уперше в Україні поставив крапку на стихійному розвитку ринку страхування, бо ним передбачалося створення системи державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю, включаючи реєстрацію страхових організацій та ліцензування цієї діяльності, Декрет визначив, що страховиками є юридичні особи, які створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю (відповідно до Закону України "Про господарські товариства"). Визначався розмір мінімального статутного фонду, участь іноземного капіталу в статутному фонді страхової компанії тощо.
Декрет визначив також права та обов`язки страховика і страхувальників. З його прийняттям предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність. Публікація страховиками річних балансів діяльності стала обов`язковою. Декрет заборонив будь-яке втручання в діяльність страховиків з боку держави, якщо воно не пов`язане з повноваженнями органів нагляду та контролю за діяльністю страховиків. Гарантувалися дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції. Прикро, що Декретом не вдалося встановити такий розмір статутного капіталу, який би сприяв захисту майнових інтересів страхувальників. Його розмір був на рівні лише 5,0 тис. доларів США. Надзвичайно низький рівень статутного капіталу при створені страхових компаній не лише не зупинив їх ріст, а й сприяв подальшому зростанню. Їхня кількість досягла 800. З припиненням інфляційних процесів значна частина страхових компаній опинилась на межі банкрутства. Основними причинами були малий розмір статутного фонду та відсутність належним чином сформованих резервних страхових фондів. А також низька кваліфікація керівних кадрів страхових компаній.
Створення наприкінці 1993 року Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (далі Укрстрахнагляд) принципово змінило поняття страхового ринку України. Тоді усвідомлювалася потреба в опрацюванні більш наповненого законопроекту, який би гарантував надійний захист майна страхувальників.
Пропозиції щодо такого закону в травні 1994 року були обговорені на першому з`їзді страховиків України, а остаточно Закон України "Про страхування" N 86/96-ВР було прийнято Верховню Радою 7 березня 1996 року.
З цього часу почався другий період розвитку страхової справи в Україні. Було прийнято низку постанов Кабінету Міністрів, які наповнили чинну нормативно-правову базу страхування та дали поштовх щодо нових напрямків розвитку ринку страхування в Україні. Це, зокрема, постанови КМ України про максимальні розміри страхових тарифів із добровільного страхування майна громадян, порядок і умови проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, порядок здійснення операцій із перестрахування, а також про діяльність посередників тощо.
Закон України "Про страхування" регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Відповідно до Закону України ”Про страхування” визначені такі види стразування: 1.добровільне; 2.обов’язкове.
Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Конституція України, прийнята у червні 1996р., встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої являється страхова справа. Особливістю страхових обов’язків є те, що розраховуючись за страхові послуги, страхувальник втрачає право володіння, використання і розпорядження своїми грошима (внесеними страховими платежами).
Проведена Укрстрахнаглядом (відповідно до прийнятого Закону "Про страхування") робота з переліцензування страхових компаній дозволила залишитися на ринку страхування близько 200 компаніям, тобто їх кількість скоротилась майже в 4 рази. Основною причиною цього стало невиконання вимог щодо збільшення розміру статутного капіталу, визначеного законом як еквівалент 100,0 тис. доларів США. Закон дозволив підняти рівень страхової справи в Україні на вищий щабель.
Новий етап у розвитку ринку страхування веде свій відлік із 2001 року, коли конструктивна робота Комітету Верховної Ради України з питань фінансової і банківської діяльності разом з Лігою страхових організацій України та Міністерства фінансів України, дозволила підготувати та прийняти нову редакцію Закону України "Про страхування".Тепер Закон "Про страхування" поставив серйозні вимоги щодо фінансової надійності та стабільності страховиків України, зокрема, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлено у сумі, еквівалентній 1,0 млн. євро, а страховика, що займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро.
І все ще можна відмітити щорічний приріст розміру страхових премій в 1,5-2 рази. Якщо, наприклад, страхові премії в 1994 році складали 144 млн. грн., то в 2002 році їх розмір досяг майже 4,5 млрд. грн.
Проте незрозумілим є небажання багатьох страхових компаній працювати із сільськими споживачами. Саме тому значна частина власників сільських будинків залишається сам на сам із своїми ризиками. Необхідно відновити втрачені добрі традиції страхових агентів колишнього Укрдержстраху, коли вони були бажаними порадниками в кожній сільській оселі.
В Україні не потрібно запроваджувати обов’язкове страхування сільгоспризиків. Необхідно вдосконалювати страхові продукти для добровільного страхування аграрних ризиків та надавати фінансову допомогу сільгоспвиробникам для здешевлення страхових платежів.
Аномальні погодні умови у нашій країні практично стають нормою. Як захистити плоди своєї праці від постійних дощів під час збирання урожаю чи від посухи влітку, вимерзання взимку та багатьох інших погодно-кліматичних ризиків? У всьому світі самий розповсюджений інструмент – це страхування.
І наші сільгоспвиробники через власний досвід, через втрати урожаю, через проблеми з банками, коли немає чим повертати кредити і внаслідок чого наступає банкрутство, прийдуть до розуміння необхідності добровільного страхування.
В Україні були спроби запровадити обов’язкове страхування сільгоспкультур та тварин. Так, Постановою КМУ № 1000 від 11.06.2002 року було введено обов’язкове страхування сільгоспкультур по програмі мультиризикового страхування у рослинництві. При цьому Постановою Кабміну № 590 від 23.04.03 року затверджено порядок і правила проведення обов'язкового страхування тварин. За цією Постановою, страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні.[26]
Проте не було запроваджено належного адміністрування цих Постанов з боку держави і тому страхування не стало поширеним. Тому на сьогоднішній день можна сказати, що в Україні обов’язкового страхування аграрних ризиків майже немає.
З 2005 року розпочато черговий етап створення законодавчої бази. Прийнято Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року, № 1877-IV, який вступив в дію з 1 січня 2005 року. Він передбачає обов’язкове страхування лише у випадку використання бюджетних коштів. Зокрема, розділ III "Державне регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції (капітальних активів) та фонд аграрних страхових субсидій" передбачає обов’язковість попереднього страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів особами, які продають на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція, отримують бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни, отримують банківський кредит (позику) на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету, отримують бюджетний кредит (позику) або банківський кредит (позику) під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів (стаття 10).
В законі було запроваджено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС) України - державною спеціалізованою установи, яка створилась для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції.
ФАСС є бюджетною організацією, має свій кошторис, бюджетні рахунки та здійснює неприбуткову діяльність.
Доходи ФАСС формуються за рахунок:[27]
• обов'язкових відрахувань страховиками від суми страхових премій, отриманих внаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції. Розмір обов'язкових відрахувань до ФАСС становить 2 відсотки від сум страхових премій (страхових платежів), збільшених на суму будь-яких інших платежів або компенсацій страховику у зв'язку з таким страхуванням, що надаються страхувальником або від його імені - третьою особою;
первинного внеску з державного бюджету. Для формування ФАСС держава перераховує на його бюджетний рахунок первинний внесок у розмірі 20 млн. гривень;
• кредитів державного бюджету.
ФАСС здійснює витрати на:а) надання страхової субсидії у розмірі 50 відсотків від вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку при комплексному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції, а також страхуванні капітальних активів за правилами, встановленими цією статтею;
б) надання трахової субсидії у розмірі 50 відсотків страхової франшизи при настанні страхового випадку за комплексним та індексним страхуванням сільськогосподарської продукції, а також страхуванням капітальних активів за правилами, встановленими цією статтею;
Тобто держава, введенням обов’язкового страхування на законодавчому рівні, захищає свої інвестиції. І це вірно.
Проте, в Україні вже давно стало правилом, коли виконавчі органи влади не виконують норм, передбачених законодавчими актами. Це в певній мірі стосується і норм викладених у вищеназваному законі. Вже третій рік поспіль діє закон, а чиновники, які готують порядки використання бюджетних коштів, зокрема, порядку використання коштів Державного бюджету, що виділяються на державну підтримку виробництва продукції рослинництва, не передбачають страхування навіть тих посівних площ, під які видаються державні дотації. І це зрозуміло. Не свої ж власні гроші дають, а державні. Банки ж не можуть собі дозволити такої "щедрої" підтримки. Вони, даючи кошти на вирощування сільгосппродукції і вимагаючи її страхування, і себе захищають, але і сільгоспвиробника виводять з-під удару у випадку природно-кліматичних катаклізмів, що з кожним роком стають все частішими.
Здається це починають усвідомлювати і виробники сільськогосподарської продукції, про що свідчить звернення учасників спільного з’їзду Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств і Асоціації фермерів та приватних землевласників України до Кабінету Міністрів України щодо прийняття окремого закону про страхування в сільському господарстві. Це звернення було розглянуто на засіданні Кабінету Міністрів України 29 листопада 2006 року, і прийнято позитивне рішення, на виконання якого Прем’єр-міністр України підписав відповідне доручення Міністру аграрної політики (Мельник Ю.Ф.), Міністру фінансів (Азаров М.Я.), Міністру економіки (Макуха В.О.), УААН (Ситник В.П.) підготувати проект системного закону страхування ризиків в сільськогосподарському виробництві та створити Агенцію з управління аграрними ризиками. Тільки не спіткала б цей наказ доля вищезгаданого закону.
Міністерством аграрної політики вже оприлюднений проект Закону України “Про внесення змін до Закону України ”Про державну підтримку сільського господарства України”, де передбачається перейменування Фонду аграрних страхових субсидій в Агентство (Національне агентство з державної підтримки аграрного страхування)[28].
Створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування є доцільною з огляду на плани України щодо вступу до Світової організації торгівлі та інших кроків, спрямованих на інтеграцію у Світові та Європейські структури. Політика СОТ та довгострокова політика ЄС полягає у поступовій відмові від надання прямої державної підтримки виробництву на користь надання таких видів підтримки, які сприяють стабілізації доходів населення (зелена скринька). Підтримка заходів з управління ризиками сільськогосподарського виробництва належить саме до таких видів державної підтримки, які не суперечать принципам СОТ. Отже, така установа, як “Національне агентство з державної підтримки аграрного страхування”, має значно кращі перспективи з точки зору інтеграції України у Європейські та Світові структури, ніж “Фонд аграрних страхових субсидій”, у назві якого наголос робиться на наданні субсидій, а не на допомозі сільськогосподарським виробникам в управлінні їхніми ризиками.
Необхідно зауважити, що в жодній країні не існує на сто відсотків ефективної системи державної підтримки страхування і управління ризиками в агросекторі. Проте досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів можливо лише за умови своєчасного та гнучкого реагування на ті зміни та тенденції, що виникають на страховому ринку і в сегменті страхування аграрних ризиків, зокрема. Саме тому в законопроекті, що пропонується, передбачено делегування до складу компетенції уряду – Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення (перегляду) переліку ризиків страхування яких підлягає субсидуванню, переліку капітальних активів, граничних розмірів франшизи та частин страхових премій, що покривається субсидією. В такій ситуації відпадає необхідність перманентного внесення змін до закону, що само по собі є тривалим за часом та процедурно громіздким процесом, який унеможливлює оперативність правового реагування на суспільні відносини.
Розділ 3. Шляхи до зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в АПК
3.1. Концепція розвитку системи аграрного страхуванняНеобхідність розбудови системи аграрного страхування зумовлена потребами стабілізації виробництва та доходів у аграрному секторі економіки, залучення сільськогосподарських виробників до управління ризиками та стимулювання використання кращих здобутків технології сільськогосподарського виробництва. Оскільки результати господарської діяльності в аграрному секторі більше ніж в будь-якому іншому секторі економіки залежать від погодних факторів та, відповідно, наражаються на ризики, що перебувають поза межами впливу на них господарюючого суб’єкта, то існують підстави для системного підходу до розвитку страхування в аграрному секторі.
Аграрне страхування, як один із найбільш ефективних способів управління ризиками, надає змогу вигідно поєднувати інтереси учасників ринку аграрного страхування та держави, як сторони, першочерговим завданням якої є забезпечення стабільного економічного зростання, добробуту громадян та їх соціального захисту.
Світовий досвід аграрного страхування складається з декількох моделей взаємодії учасників цього ринку, який формується в залежності від об’єктивних умов і традицій, характерних для економіки кожної країни. Водночас, все більше країн світу схиляються до наслідування досвіду тих країн, де була запроваджена та успішно діє модель системи аграрного страхування з державною участю (США, Канада, Іспанія), адже існують об’єктивні, доведені міжнародним досвідом, підстави, для надання державної підтримки системі аграрного страхування.
Сучасний стан розвитку аграрного страхування в Україні не відповідає його першочерговому завданню – бути ефективним механізмом управління ризиками в аграрному секторі та забезпечувати стабільність виробництва та доходів сільськогосподарських виробників. Зокрема, характерними рисами сучасного стану розвитку аграрного страхування є:
• наші страхові компанії по суті діють на свій страх і ризик. Жодна із них не може ґрунтуватися на загальнообов’язкових тарифах і тому повинна встановлювати їх самостійно. Хоча вони приблизно однакові, але якщо поглянути на проблему з боку страхувальника, то становиться зрозумілим що навіть маленькі коливання в тарифах призводять до того що підприємства вимушені шукати найбільш привабливий варіант, що в свою чергу це викликає іншу проблему, яка пов’язана в тому, що страхувальник вимушений шукати страхові компанії з найменшими тарифами, а страховик вимушений для того щоб привабити страхувальника встановлювати маленькі тарифи, але при цьому підвищувати розмір франшизи. Так в 2006 році середня премія на гектар склала 42,73 грн./га при середній тарифній ставці в 4,6% (3,41% в 2005 році )[29]. Страхові компанії часто використовують занижені або завищені франшизи (0,5% до 50%). Розкид тарифних ставок склав в 2006 році 0.1%-12,4%. Відзначене значне відхилення ставок премій і сум премій на одиницю площі. Суми премій на 1 га минулому зафіксовані на рівні від 7,99 грн. (при тарифі в 1% - ПЗУ-Україна) до 205,92 грн. (тариф 7,49% - СК Рокада). Так сума премії на 1 га по страхуванню пшениці в Донецькій області склала 18,5 грн., а в Полтавській області – 169,9 грн. Суми премії на 1 га міні 30 гривень були зафіксовані в 11 областях. Такі коливання не можна пояснити картами ризиків або даними по історичних збитках . Очевидно, що при тарифних ставках в 0,1-0,5% страхові компанії страхували посіви формально, швидше за все, при страхуванні заставного майна або з інших причин. Адміністратори програми субсидованого страхування культур повинні підняти питання про законність компенсації частини страхових премій по формальних договорах у випадку, якщо будуть установлені порушення процедур, рекомендованих Міністерством Аграрної Політики. Аналіз використання договорів комплексного й індексного (урожайності ) страхування офіційними установами не проводився . Так за даними Одеської області , у регіоні використовувалися винятково договори індексного страхування, хоча судячи з тарифів, франшизам і за даними страхових компаній, у регіоні широко використовувалися договори комплексного страхування.
• низький попит на страхування з боку сільськогосподарських виробників (низький відсоток участі у страхуванні, застосування страхування переважно не як методу управління ризиками підприємства, а як допоміжного заходу при отриманні банківського кредиту, недовіра сільськогосподарських виробників до страхових компаній);• недостатня пропозиція з боку страхових компаній (низький відсоток сільськогосподарського страхування у портфелі страхових компаній, відсутність у портфелі страхових компаній розмаїття страхових продуктів, які б відповідали потребам страхувальників, недовіра страхових компаній до сільськогосподарських виробників) Аналіз активності страхових компаній у регіонах показує, що страховики нерівномірно представлені в областях. Так у Сумській, Луганській і Одеській областях працювали 9-11 компаній (так само як і в 2005 році ), а в АР Крим і Закарпатської області не було підписано жодного договору страхування сільськогосподарських культур (також як в 2005 році ). При невеликих площах під сільськогосподарськими культурами в Закарпатській області відсутність договорів страхування культур можна пояснити деякими причинами, однак відсутність договорів в АР Крим вимагає аналізу сформованої ситуації. АР Крим є одним з основних регіонів, де вирощуються озимі культури (7% від усієї площі в Україні). Слід зазначити, що в більшій частині регіонів працювало по 2 страхові компанії. У третині регіонів працювало всього 7 компаній, що становить 19% від усього кількості страховиків, що страхували культури в 2005-2006 роках. Аналіз даних показує, що послуга страхування недостатньо пропонується виробникам сільськогосподарської продукції. Більшість компаній не мають розвиненої регіональної мережі й тільки починають розвивати напрямок агарного страхування. Більшість компаній випробовують недостачу фахівців. На ринку існує проблема з якісним перестрахуванням аграрних ризиків. 25 компаній, які працювали тільки в одній області;
• нереалізовані завдання держави щодо стабілізації виробництва та доходів у аграрному секторі економіки (час від часу постає питання про необхідність надання прямої державної допомоги у випадку настання катастрофічних збитків). Страхова сума на одну страхову компанію становить 16,7 мільйона гривень . В 2006 році уряд планував виділити 11,7 мільйонів гривень. Сільськогосподарськими підприємствами заявлено на компенсацію 12,5 мільйона гривень. На початок 2007 року страхувальники одержали 10 мільйонів гривень компенсації (в 2005 році – 5,8 млн.грн.). Недофінансування склало 19,2%, або кожне 5 підприємство не одержало субсидію. Найбільший відсоток недостатнього фінансування програми субсидування страхових премій був зареєстрований у Полтавській області (44,6%), у Луганській (38,3%) і в Київській області (30,8%). Така ситуація підриває довіру підприємств до програми субсидування страхових премій і до страхових компаній. Страхові компанії відзначили випадки відмови від страхування сільськогосподарських культур через неотримання субсидії торік . Виробники розглядають таку ситуацію як черговий обман з боку держави й страхових компаній.
Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування – сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду. Виходячи з того, що уряд є виразником загального інтересу суспільства, а також з того, що спостерігається певний брак довіри між аграрним та страховим сектором, саме уряду має належати головна роль у консолідації зусиль інших учасників та збалансуванні їх інтересів. Прийняття Концепції має дати поштовх та визначити стратегічний напрямок дій уряду у виконанні цієї ролі.
Метою подальшого розвитку системи аграрного страхування є забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян, шляхом максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку та ефективного використання державних ресурсів.
Система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:
• сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;
• удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;
• інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;
• стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;
Система страхування аграрних ризиків включає такі елементи (таких учасників):
1. сільськогосподарські виробники та їх об’єднання, які отримують страхові послуги;
2. страхові організації та їх об’єднання у вигляді пулу, які надають страхові послуги сільськогосподарським виробникам;
3. уряд, який реалізує політику держави щодо стабілізації сільськогосподарського виробництва та доходів сільськогосподарських виробників;4. допоміжні організації (професійні та громадські об’єднання, експертно-правові структури, державні установи).
Взаємодія учасників системи визначається їхніми інтересами та можливостями. Сільськогосподарські виробники потребують страхового захисту та зацікавлені у зниженні його вартості. Страхові компанії прагнуть отримати прибуток від діяльності на аграрному ринку, проте обмежені у своїх можливостях отримувати інформацію про показники діяльності цього ринку, а також розвивати власну методологію роботи на цьому ринку. Уряд переслідує мету надання підтримки сільськогосподарському виробнику задля стабілізації його виробництва та доходу, але має обмежені ресурси, які він може спрямувати ці цілі.
Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.
Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків. На противагу здійсненню прямих катастрофічних виплат, такий підхід до організації державної підтримки дозволяє задіяти ринкові механізми для досягнення суспільних цілей і, як результат, (1) ефективніше використовувати бюджетні кошти; (2) залучити сільгоспвиробників до управління ризиками, (3) стимулювати виробників до дотримання та застосування кращих технологій виробництва, (4) сприятиме розвитку та консолідації страхового сектору, (5) сприятиме розвитку аграрного виробництва та стабілізації доходів виробників сільськогосподарської продукції.
Уряд виконує у системі аграрного страхування такі три функції:
• планування та управління програмами державної підтримки страхування;
• державне перестрахування на випадок настання катастрофічних ризиків для страхових продуктів в рамках державної підтримки аграрного страхування;
• контроль за діяльністю страхових компаній;
• сприяє розробці нових продуктів для страхування всіх або більшості видів сільськогосподарської продукції.
На сучасному етапі розвитку уряд має недостатню інституційну спроможність виконувати всі зазначені функції.
Як показує міжнародний досвід, для виконання першої з зазначених функцій уряду – планування та управління програмами державної підтримки страхування – необхідно створити Державне Агентство з аграрного страхування.
З метою розробки та реалізації державної політики щодо страхування аграрних ризиків, Державне Агентство з аграрного страхування виконує такі функції:
1. забезпечує умови для співпраці всіх учасників аграрного страхування;
2. здійснює акумулювання, управління та розподіл фінансових ресурсів, що спрямовуються на державну підтримку аграрного страхування;
3. збирає, обробляє та розповсюджує необхідні дані та інформацію;
4. проводить необхідні наукові та статистичні дослідження у сфері аналізу ринку;
5. щорічно розробляє та через центральний орган виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики подає на затвердження Кабінету Міністрів України програму державної підтримки страхування аграрних ризиків.
З метою здійснення державного перестрахування катастрофічних ризиків для страхових продуктів в рамках державної підтримки аграрного страхування, необхідно створити установу, яка б виконувала такі функції:
1. забезпечувала покриття катастрофічних ризиків за державними програмами підтримки аграрного страхування;
2. здійснювала контроль за правильністю проведення експертизи з оцінки збитку;
3. брала участь у переговорному процесі щодо розробки нових страхових продуктів;
4. могла би (в разі прийняття щодо цього державного рішення) брати участь від імені держави у пулі страхових організацій, які є співстраховиками у сфері аграрного страхування;
5. забезпечувала досудовий розгляд та врегулювання спірних ситуацій між страхувальниками та страховими компаніями.
Виконання третьої функції уряду у системі аграрного страхування – функції контролю за діяльністю страхових організацій – здійснює, в межах належних їй повноважень, Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні.
Страхові компанії виконують у системі аграрного страхування такі функції:
• розробляють, з урахуванням потреб сільгоспвиробників та політики уряду, страхові продукти;
• здійснюють страхування;
• перестраховують ризики у державній системі перестрахування та на приватному ринку перестрахування.Економічний аналіз та міжнародний досвід засвідчують, що страхові компанії всередині країни можуть утримувати ризики аграрного виробництва лише на основі солідарної відповідальності (співстрахування). Тому перспектива розвитку пропозиції страхових послуг для аграрного сектора може бути пов’язана лише з об’єднанням страховиків у пул, який би пропонував стандартні страхові продукти та методологію оцінки збитку.
Об’єднання страхових компаній-співстраховиків (страховий пул) має виконувати у системі аграрного страхування такі основні функції:
1. розробляти та здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – адміністрування страхових договорів (страхових полісів), включаючи проведення статистичних досліджень ринку та актуарних розрахунків, необхідних для розрахунку єдиних тарифів;
2. здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – врегулювання збитку, включаючи прийняття звернень на отримання відшкодування, проведення оцінки збитку, розрахунок та безпосередню виплату відшкодування;
3. перестраховувати свої ризики у державній системі перестрахування та на міжнародному ринку перестрахування;
Сільськогосподарські виробники виконують у системі страхування такі функції:
• через свої об’єднання, беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
• страхують ризики свого виробництва.
Повноцінний розвиток системи аграрного страхування потребує також розвитку допоміжних організацій (професійних та громадських об’єднань, експертно-правових структур). Центральне місце серед цих організацій належить об’єднанням сільськогосподарських виробників. Окремий сільськогосподарський виробник практично позбавлений можливості вливати на умови страхування, які йому пропонують страхові компанії. Отже, найперша та найголовніша функція, яку мають виконувати об’єднання сільськогосподарських виробників, - це повноправна участь у розробці та прийнятті рішення щодо нових страхових продуктів.
Загалом, об’єднання сільгоспвиробників виконують у системі аграрного страхування такі функції:
1. від імені сільгоспвиробників беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
2. розповсюджують серед сільськогосподарських виробників інформацію про страхування та страхові послуги;
3. надають консультативну допомогу сільськогосподарським виробникам на всіх етапах страхування;
4. можуть виступати стороною договору страхування від імені своїх членів, що дозволить гарантувати платоспроможність страхувальника та краще захищати його інтереси.
Здійснені на підставі цієї концепції заходи з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, мають привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
3.2. Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави
Ризики не залежать від людського бажання, професiоналiзму та свiдомостi. Сільськогосподарське виробництво, яке можна порiвняти iз цехом пiд вiдкритим небом, найбiльш пiддається ризику iз всiх iснуючих. Врожай можна втратити через посуху, тривалi зливи, буревiї, сильнi морози, нашестя шкiдникiв, i т д. i т. п. Через складні погодні умови взимку та навесні цього 2004 року озимі культури на великих площах загинули. Але дуже мало з них були застраховані, тож страхового відшкодування господарства не отримали. В Україні рiвень культури страхування поки що дуже низький. Добровільними видами страхування сьогодні охоплено менше 10 вiдсоткiв сiльгоспризикiв, а обов'язковими - менше 1 відсотка. Хоча тим господарствам, якi заздалегiдь подбали про свої інтереси, страхові компанії компенсують їхнi збитки, пов'язанi iз втратою врожаю. Мiж тим, страхування - це складний iнструмент, користуватися яким слiд умiло. Найтиповiшою помилкою страхувальникiв є звуження перелiку ризикiв. Оскiльки для товаровиробника головне - отримати кредит, тому, аби зменшити затрати на страхування застави, вони обмежуються кількома страховими випадками. Власне, господарства намагаються зекономити кошти за рахунок зменшення обумовлених у договорі переліку ризикiв. Тому, якщо посiви озимих загинули "вiд льодяної кiрки", як це сталося в багатьох господарствах 2004 року, то немає пiдстав розраховувати на страховку "вiд вимерзання". На практицi ж такi деталi та довiльне їх тлумачення переростають у серйознi судовi конфлiкти мiж страховими компанiями та їх клiєнтами. Щоб подiбнi ситуацiї не виникали, пiдхiд до укладання страхових угод має бути ґрунтовним, а кожен її пункт сформульований чiтко i недвозначно.Через низький рівень платоспроможності для переважної бiльшостi сільських товаровиробників реальні страхові витрати є обтяжливими. Це одна з основних причин того, що сфера послуг страхування сільськогосподарських ризиків розвивається надто повільно i не набула належного поширення. Що стосується розмiрiв страхових тарифів, то вони базуються на розрахунках, якi здійснюються за спеціальними методиками. Хтось може їх вважати зависокими, але ми не можемо відхилятися вiд них, оскiльки вони формуються за результатами аналiзу статистичних рядiв страхових випадкiв, зафiксованих у тiй чи iншiй галузi, у вiдповiдному сегментi ринку впродовж певного перiоду часу.
Від ризиків страхового тарифу та страхової суми вартостi майна залежить розмiр страхової премiї. Чим дорожче людина оцiнює свiй об'єкт страхування, то бiльше їй доведеться платити за страховий захист. Так само, як i в разi бажання застрахуватися вiд бiльшої кiлькостi ризикiв.
Мiжнародний досвiд переконує, що в жоднiй країнi свiту страховi вiдшкодування агроризикiв не покриваються одними лише надходженнями вiд страхових тарифiв, тому що цi вiдшкодування надто великi. Певну частину цих видаткiв компенсує держава. Для заохочення аграрного виробництва в нашiй країнi за умов пiдвищених сiльськогосподарських ризикiв має бути вирiшене питання його фiнансового стимулювання, в тому числi й через систему страхування. До речi, це передбачено i в Законi України "Про страхування", прийнятому Верховною Радою у березнi 1996 року. На жаль, кошти на пiдтримку страхування на селi з державного бюджету не видiлялися.
В 2004 році держава продекларувала обов'язкове страхування врожаю, але підставляти плече своє у цій справі не поспішає. Наприклад, на Волині з огляду на культуру та регіон вартість страхування коливається в межах від 6,5 відсотка до 9,5 відсотка вартості майбутнього врожаю.[30] Не кожен сільгоспвиробник може заплатити таку високу ціну за цю послугу.
Майже у всіх країнах держава дотує сільське господарство, і страхування дотується теж. У нас поки що на державному рівні не вирішили, яким чином це буде відбуватися. Можливо, держава частково відшкодовуватиме сільгоспвиробникам затрати на страхування, як при пільговому кредитуванні.
Без підтримки держави виконати постанову Кабінету Міністрів, яка передбачає обов'язкове державне страхування, сільгоспвиробникам дуже важко виконувати. Сьогодні серйозних договорів на страхування врожаю жодна компанія не уклала. Окремі сільгосппідприємства мають кошти і хотіли б застрахуватись, але в районі ніхто з більше сільгоспвиробників не виявив бажання скористатися послугами у страхуванні сільськогосподарських культур. А брати на страхування одне господарство — ризик для страхової компанії. Тому всі поглядають у бік влади: як буде організовано цей процес, чи будуть виділятися кошти, щоб запустити механізм страхування?
Оцінку збитків внаслідок стихії проводить страхова компанія. А чи є якісь "арбітри" на випадок спорів? Мали б бути незалежні експерти, які б давали реальну оцінку втраченого врожаю. Але на ділі сільгоспвиробники не мають захисту в цьому. І самотужки захистити свої інтереси вони не можуть. Сільські господарі не мають належної освітньої підготовки, щоб розібратися в законодавчій базі. А оплатити юридичні послуги не мають змоги. Тому селяни знають, що у випадку спорів перевага буде на боці страхових компаній, і не хочуть страхуватися. Я не згідна, що тільки нестача коштів гальмує цей процес. Селяни не впевнені, що страхові компанії їх не зрадять, не підведуть.
У Білорусі обов'язкове страхування ризиків у сільському господарстві запроваджено давно. Селян там не залишають наодинці з проблемами, бідами. І в Росії держава подбала про захист селян, про те, щоб зберегти довір'я людей до системи страхування.
На жаль, державна програма обов'язкового страхування не діє, а добровільне страхування стримується через непоінформованість і фінансову скруту на селі.
Страхування аграрного виробництва, окрiм суто стабiлiзуючого фiнансового характеру, має iнвестицiйне спрямування. Мiнiмiзацiя сiльгоспризикiв дає змогу зменшити розмiр вiдсоткiв за кредити, а вiдтак залучати бiльше коштiв у виробництво.
Крiм страхування коштом власних фондiв, страховики практикують спiвстрахування та перестрахування. За певну плату вони передають частину своєї фiнансової вiдповiдальностi iншим компанiям, у тому числi за посередництвом брокерiв. Спiвстрахування та перестрахування значною мiрою стосується катастрофiчних ризикiв. Загибель значної частини посiвiв озимини в 2004 роцi на полях України - це приклад катастрофiчного сiльськогосподарського ризику.
В Українi розвивається внутрiшнє перестрахування, проте зовнiшнє практично вiдсутнє. Це перш за все пояснюється тим, що iнфраструктура страхування не розвинута, немає тривалих спостережень за аграрними ризиками тощо.Бувають катастрофiчнi ризики, якi покрити у повному обсязi неспроможнi наймогутнiшi страховi компанiї. У цьому разi до вiдшкодування частини збиткiв сiльгосптоваровиробникiв має долучатися держава. Це означає, що повинен бути комплексний пiдхiд у вирiшеннi проблем страхування сiльгоспризикiв, при цьому важлива роль вiдводиться державi не тiльки в здешевленнi вартостi страхування, але й у виплатах страховок за певними програмами. Безумовно, що такi програми уряд повинен розробляти з урахуванням можливостей державного бюджету.
2004 року Кабiнету Мiнiстрiв довелося в пожежному режимi приймати рiшення про видiлення коштiв на подолання наслiдкiв шкоди аграрних ризикiв. Це ще раз переконує в тому, що така загальнодержавна програма необхiдна. Вона дозволить розподiляти витрати на розвиток страхування сiльськогосподарських ризикiв рiвномiрно впродовж певного перiоду часу та створити пiдгрунтя передбачуваностi у сферi аграрного виробництва.
У 2005 році вперше, на виконання вимог Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України "Державним бюджетом України були передбачені кошти в сумі 54 млн. грн., що мали бути спрямовані на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку при комплексному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції.
Виходячи з показників страхування сільськогосподарських культур за 2005 рік, фінансовою підтримкою по здешевленню вартості страхових премій (внесків) скористалось лише 934 суб'єкта аграрного ринку. При цьому застраховано площі в обсязі 390,6 тис. га згідно умов Порядку фінансової підтримки, що складає 6,4 відс. від площі засіяних озимих культур під урожай 2006 року. Обсяг фактично сплачених страхових премій суб'єктами аграрного ринку склав - 12,8 млн. грн., з яких відшкодовано з державного бюджету 5,8 млн. гривень - це лише 10,7 відс. від передбачених коштів на 2005 рік.[31]
Наведені дані свідчать, що страхування врожаїв сільськогосподарських культур в Україні розвивається повільно. Причинами цього є незадовільний фінансовий стан сільгоспвиробників, зокрема, недостатність у них обігових коштів, що й обумовило необхідність застосування заходів державної підтримки в сфері страхування сільськогосподарських ризиків. Проте, рівень використання бюджетних коштів, що призначені для виплати страхових субсидій показує, що існуючий стан правового регулювання цих відносин є недосконалим та недостатнім. По-перше, не був передбачений механізм виплати страхових субсидій при страхуванні ризиків пошкодження або втрати капітальних активів. По-друге, не створено державну спеціалізовану установу – Фонд аграрних страхових субсидій, який мав стати розпорядником бюджетних коштів та провідником державної політики на ринку страхування аграрних ризиків. Незважаючи на те, що зазначений Фонд фактично так і не розпочав свою діяльність, річний досвід застосування норм Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” показує, що функції Фонду не повинні обмежуватись лише процедурами надання самих субсидій. Фонд має стати центром накопичення та обробки інформації про стан аграрного страхування, своєчасність та ефективність заходів державної підтримки. Зазначена інформація, в свою чергу, стане основою для прийняття управлінських рішень щодо відповідного коригування державної політики щодо регулювання відносин страхування аграрних ризиків та вжиття заходів щодо розвитку страхового ринку.
Розвинений страховий ринок може створити передумови для зниження ризикованості сільськогосподарського виробництва, усунення або мінімізації наслідків кризових явищ та, врешті-решт, сприяти усталеному економічному розвитку аграрного сектору.
В наш час вже створений проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України ”Про державну підтримку сільського господарства України”, метою якого є узгодження окремих правових норм, приведення їх у відповідність вимогам СОТ та ЄС, вдосконалення механізму страхування в агропромисловому комплексі, зокрема в частині страхування капітальних активів, уточнення назви та змісту державної інституції на ринку страхування (Агенство), переліку страхових послуг, на які поширюється державна компенсація страхових премій (внесків) та збільшення кількості отримувачів страхових субсидій та їх максимального розміру, що сприятиме зниженню ризикованості сільськогосподарського виробництва. Це, в свою чергу підсилить гарантії економічної та продовольчої безпеки держави, створить сприятливі умови для розвитку аграрного сектору економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємствЗапропонований проект внесення змін до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” передбачає вдосконалення існуючих процедур та механізмів надання державної підтримки та має на меті покращити нормативно-правове регулювання відносин страхування в аграрному секторі опосередковано - шляхом створення для суб’єктів стимулів та належної мотивації більш активно застосовувати страхування ризиків, що пов’язані із здійсненням господарської діяльності.
В зв'язку з незначним обсягом та нерозвиненістю страхових послуг в аграрному сектору економіки в Україні виникає необхідність здійснення постійного моніторингу та аналізу стану страхування сільськогосподарських ризиків та постійного вдосконалення страхування в агропромисловому комплексі.
Необхідно зауважити, що в жодній країні не існує на сто відсотків ефективної системи державної підтримки страхування і управління ризиками в агросекторі. Проте досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів можливо лише за умови своєчасного та гнучкого реагування на ті зміни та тенденції, що виникають на страховому ринку і в сегменті страхування аграрних ризиків, зокрема. Саме тому в законопроекті, що пропонується, передбачено делегування до складу компетенції уряду – Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення (перегляду) переліку ризиків страхування яких підлягає субсидуванню, переліку капітальних активів, граничних розмірів франшизи та частин страхових премій, що покривається субсидією. В такій ситуації відпадає необхідність перманентного внесення змін до закону, що само по собі є тривалим за часом та процедурно громіздким процесом, який унеможливлює оперативність правового реагування на суспільні відносини.
Таким чином, існує можливість створення логічно побудованої моделі державної підтримки страхування в аграрному секторі за якої:
- нормами спеціального закону – Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” встановлюватимуться правові підстави бюджетного фінансування, цільове використання коштів, визначаються об’єкти страхування яких підтримується державним субсидуванням, а також врегульовуватиметься порядок створення та склад компетенції спеціалізованої державної установи з підтримки страхування аграрних ризиків;
- Законом України про Державний бюджет встановлюватимуться конкретні обсяги фінансування та визначатиметься розпорядник бюджетних коштів;
- Кабінет Міністрів України на підставі даних системного аналізу, що провадитиметься Національним агенством з державної підтримки аграрного страхування (прототип ФАСС), та в залежності від ситуації, що склалася на аграрному та страховому ринках здійснюватиме безпосереднє регулювання умов страхування по тих видах страхування, які забезпечуються засобами державної підтримки (субсидіями).
Отже переваги запропонованого підходу полягають в тому, що він дозволить заощадити час та ресурси, забезпечить своєчасність реагування на ситуацію, що складається на ринку та, в решті-решт, дасть можливість більш ефективно використовувати кошти державного бюджету.
Створення Національного агенства з державної підтримки аграрного страхування є доцільною з огляду на плани України щодо вступу до Світової організації торгівлі та інших кроків, спрямованих на інтеграцію у Світові та Європейські структури. Політика СОТ та довгострокова політика ЄС полягає у поступовій відмові від надання прямої державної підтримки виробництву на користь надання таких видів підтримки, які сприяють стабілізації доходів населення (зелена скринька). Підтримка заходів з управління ризиками сільськогосподарського виробництва належить саме до таких видів державної підтримки, які не суперечать принципам СОТ. Отже, така установа, як “Національне агентство з державної підтримки аграрного страхування”, має значно кращі перспективи з точки зору інтеграції України у Європейські та Світові структури, ніж “Фонд аграрних страхових субсидій”, у назві якого наголос робиться на наданні субсидій, а не на допомозі сільськогосподарським виробникам в управлінні їхніми ризиками.
Запропоновані зміни до Закону передбачають розширення функцій цієї установи, зокрема, надання їй функцій інформаційно-аналітичного та консультаційного характеру
Неприйняття законопроекту, що пропонується, обмежить застосування засобів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та залишить високим ступінь ризикованості сільськогосподарського виробництва, наслідком чого може стати дискредитація самої державної підтримки в силу її неефективності, що негативно вплине на фінансовий стан суб'єктів аграрного ринку.
3.3. Міжнародна практика розвитку системи страхування в агробізнесіАграрний комплекс має велике значення для економіки практично будь-якої країни. У багатьох випадках держава надає допомогу як безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції, так і страховим компаніям. Метою такої допомоги є розвиток страхової інфраструктури, підвищення якості страхових послуг та зниження вартості страхових програм для користувачів.
Не важко здогадатися, що лідерами ринку аграрного страхування є Північна Америка на Західна Європа.
Рис.3.1 Структура світового ринку аграрного страхування
Джерело: Офіційний сайт Міністерства фінансів України www.minfin.gov.ua
У багатьох випадках держава надає допомогу як безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції, так і страховим компаніям. Метою такої допомоги є розвиток страхової інфраструктури, підвищення якості страхових послуг та зниження вартості страхових програм для користувачів.
Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні є одним із важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте, це можливо лише при врахуванні економічного і політичного становища країни, фінансової стабільністі і створенні законодавчої бази страхування.
Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав.
Міжнародна практика пропонує різні варіанти розвитку системи страхування для аграрного комплексу:
• надання страхових послуг приватними страховими компаніями без допомоги держави (Швеція);
• участь держави в пулах перестрахування (Іспанія);
• субсидування страхових премій за деякими страховими продуктами, наприклад град(Франція, Австрія);
• надання фінансової допомоги для покриття катастрофічних збитків (Німеччина, Італія, США, Канада);
• субсидіювання програм страхування від багатьох ризиків (мультиризики) (Канада, Росія, США);
• створення спеціальної державної установи для реалізації політики в сфері аграрного страхування (Іспанія, Канада, США, Росія);
• створення страхової інфраструктури.[23.]
Варто зазначити, що системи страхування не є статичними. Існуюча практика та помилки аналізуються, і держава спільно із страховими компаніями намагається знайти оптимальні рішення для функціонування системи сільськогосподарського страхування. Так, сьогодні, такі зміни відбуваються в Греції, Іспанії, Італії, Канаді і деяких інших країнах.
Рис. 3.2 Структура світового ринку страхування агро ризиків за рівнем страхових премій.
Джерело: Офіційний сайт Міністерства фінансів України minfin.gov.ua
Узагальнюючи перелік ризиків в сільському господарстві провідних країн світу, можна зробити висновок, що переважає так зване мультиризикове або комплексне страхування врожаїв. З Рис. 3.2 видно, що відсоток страхування за таким принципом займає половину в загальній кількості страхових премій отриманих від сільгоспвиробників.
На Рис. 3.3 показано, що світова трійка лідерів на ринку страхування є Сполучені Штати Америки, Японія та Великобританія.
Рис. 3.3 Країни лідери ринку страхових послуг
Джерело: Офіційний сайт Держфінпослуг www.dfp.gov.ua
Розглянемо деякі приклади країн-лідерів, де за підтримки держави створені системи аграрного страхування, які надають виробникам ефективні та фінансово доступні інструменти з управління ризиками.
Іспанія. Комплексна система сільськогосподарського страхування була започаткована в Іспанії в 1978 році з прийняттям Закону “ Про комбіноване аграрне страхування”. Система, впроваджена цим Законом, розповсюджується на рослинництво, тваринництво та лісове господарство.
В результаті розвитку та вдосконалення законодавчої бази сьогодні аграрне страхування в Іспанії регулює близько 15 правовими актами – Законами та Королівськими Декретами.
• договори страхування можуть бути як індивідуальними , так і колективними,
• значна державна підтримка.
При цьому держава:
• сприяє розвитку страхування шляхом надання субсидій як фермерам, так і страховим компаніям;
• ставить своїм пріоритетом заснування сільськогосподарських товариств взаємодопомоги, сприяє проведенню збору даних та надає технічну допомогу страховим компаніям;
• держава сприяє участі в системі агрострахування якомога більшого числа виробників;
• всі види страхування виконуються на базі планів, які завчасно готуються уповноваженими урядом установами.З боку держави координацію та управління страхуванням виконує Державна агенція з сільськогосподарського страхування (ENESA), що входить в систему Міністерства сільського господарства Іспанії. Ця установа розробляє та надає уряду для затвердження річний план страхування, в якому встановлюються мінімальні вимоги до технологічного процесу, ризики, які можуть бути застраховані, тарифи та розміри субсидій.
Страхові компанії, які виявили бажання працювати в аграрному страхуванні, об єдналися в АGROSEGURO – групу сільськогосподарських страховиків. На початку 2004 року група складалася з 37 компаній.
АGROSEGURO виступає у відносинах з урядом та фермерами від імені всіх страховиків, впроваджує умови та тарифи страхування, здійснює нагляд за виконанням страхових угод та контролює виплати відшкодування.
Програма Комбінованого аграрного страхування працює в Іспанії вже більше 25 років, тому фермери досить широко використовують страхування для мінімізації ризиків. На сьогодні більше 30% (а в деяких провінціях ця цифра становить більше 50%) іспанських фермерів щороку страхують своє виробництво.
Уряд та страховики продовжують напрацьовувати нові страхові продукти для різних регіонів країни. За період 2001-2004 років аграріям запропоновано більше 30 нових страхових інструментів, в тому числі з індексного страхування.
Державою субсидується частина страхових премій, сплачених сільгоспвиробниками, а також витрати страхових компаній на актуарні розрахунки, розробку та адміністрування договорів. При настанні страхового випадку державна компенсація надається застрахованим фермерам в розмірі від 20% до 50% понесеного збитку. За інших рівних умов перевага при виплаті державної компенсації надається найнезаможнішим сільгоспвиробникам та колективним страхувальникам.
США. Сполучені Штати Америки - є країна, де було створено систему державної підтримки страхування фермерів. Державна підтримка аграрного страхування стала надаватися з 1980 року, коли було прийнято Федеральний Акт щодо страхування врожаю (Federal Grop Insurance Аct).
Прийняттям цього Документу було започатковано співробітництво між державою та приватним сектором з надання фермерам страхових послуг з комплексного (мультиризикового) страхування врожаїв. Держава сплачувала їм субсидії та відшкодувала адміністративні витрати, а також збитки в тому випадку, коли виплати відшкодування по страхових угодах за державними програмами перевищували страхові внески.
Така система державної підтримки аграрного страхування не стимулювала страхові компанії докладати максимуму зусиль для зменшення збитковості страхування. Тому, в 1994 році систему державної підтримки аграрного страхування було реформовано і прийнято Федеральний Акт щодо страхування врожаю (Federal Crop Insurance Act) В результаті реформування було започатковано нові страхові програми.
Після 2000 року, коли в черговий раз були збільшені обсяги субсидіювання страхових премій, державою субсидується від 38 до 67 відсотків страхової премії, що сплачуються при страхуванні врожаїв.
Для проведення державної політики в сфері аграрного страхування при Міністерстві сільського господарства США було створено Агентство по управлінню ризиками (Risk Management Agency).[23]
Головними функціями Агентства є контроль за діяльністю страхових компаній, задіяних в державних програмах, розподіл субсидій між страховими компаніями та контроль за виконанням контрактів.
Державні витрати на фінансування програм підтримки сільськогосподарського страхування спрямовуються на такі цілі:
• субсидії страхувальникам на компенсацію частини страхової премії;
• субсидії страховим компаніям на відшкодування адміністративних витрат, що виникли при реалізації ними державних програм;
• компенсація страховим компаніям частини збитків від угод страхування за державними програмами.
В США працюють такі програми страхування врожаю:
1. Програма захисту від комплексу ризиків;
2 Програма “Куплене покриття”;
3. Програма “Груповий план”.
Функціонування програм мультиризикового страхування врожаїв в Сполучених Штатах Америки виявило декілька проблем, характерних для цього виду страхування. В першу чергу це високі ризики, які часто носять системний характер. Це також високі бюджетні видатки на підтримку програм аграрного страхування. Так, США в 1995-2000 роках щорічно виділяли близько 1,3 млрд. доларів на фінансування зазначених програм.
Канада. Сільське господарство визнане в Канаді стратегічною галуззю. Тому уряд цієї країни вважає за необхідне надавати державну підтримку аграрному сектору через різноманітні програми, в тому числі стабілізації доходу та мінімізації ризиків. Діюче законодавство Канади надає право формування політики щодо сільськогосподарського виробництва уряду країни та урядам канадських провінцій.Уряд держави та уряди регіонів реалізують свою політику щодо фінансування та страхування сільгоспвиробників через Королівські корпорації - спеціалізовані державні установи. На державному рівні ця установа має назву Королівська корпорація з надання послуг сільському господарству.
Мета діяльності корпорації – створити для фермерів більш сприятливі умови отримання фінансових послуг, ніж ті, що можуть запропонувати їм комерційні установи (банки, страхові компанії тощо.). Прибутки, отримані в результаті такої діяльності, накопичуються у фонді корпорації і використовуються в майбутньому для покриття збитків чи надання додаткових послуг сільгоспвиробникам. [23]
В даний час в Канаді діє ряд державних програм мінімізації ризиків та фінансування фермерів: - програму страхування врожаю, що включає:
• програма стабілізації доходу;
• програми весняного авансування та осіннього авансування сільгоспвиробників Канади
• провінційні програми підтримки фермерів.
Програма страхування врожаю має пом’якшити негативний вплив природо-кліматичних явищ на аграрний бізнес. Вона передбачає часткову компенсацію урядом страхових платежів, сплачених фермерами при страхуванні сільськогосподарської продукції, а також створення для них сприятливих умов внесення платежів з урахуванням сезонності виробництва.
Програма стабілізації чистого доходу є засобом мінімізації різких коливань доходів фермерів шляхом акумулювання їх власних заощаджень в поєднанні з державною допомогою.
Програма весняного авансування має на меті надати фермеру на сприятливих умовах кошти в період виконання весняно-польових робіт. Передбачає страхування фермером майбутнього врожаю на користь фермерської організації (асоціації), яка видає ці кошти.
Програма осіннього авансування надає кошти в період одразу після збору врожаю для того, щоб фермер міг не продавати врожай в період найбільшої пропозиції на ринку на невигідних для себе умовах. Кошти надає асоціація фермерів, яка має право отримувати для цього банківський кредит під низькі відсотки, гарантовані державою.
Програми провінцій надають провінціям Канади додаткове фінансування для вирішення питань фінансування чи виплати фермерам у випадку масштабних стихійних явищ.
Російська Федерація. В Росії державна підтримка страхування врожаю сільськогосподарських культур започаткована в 1993 році. З 2001 року ця підтримка надається згідно з Правилами субсидіювання, що затверджуються урядом Російської Федерації у відповідності з федеральним законом “Про державне регулювання агропромислового виробництва.”
Страхування виконується приватними компаніями. Державну політику в сфері аграрного страхування виробляє та реалізує Федеральне Агентство з державної підтримки страхування в галузі агропромислового виробництва, яке підпорядковується Міністерству сільського господарства Російської Федерації. Страхові компанії, які бажають працювати з аграріями, повинні заключити з Агентством угоду про умови страхування з використанням коштів державного Бюджету.
Федеральним Агентством підготовлена “Концепція розвитку сільськогосподарського страхування в Росії з державною підтримкою на період до 2008 року”. Ця концепція передбачає багаторівневий захист сільгоспвиробників від ризиків від стихійних явищ.
Перший рівень захисту передбачає власну участь страхувальника в покритті збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку (як правило, у межах, що не перевищують 30% від страхової суми)
Другий рівень захисту – відповідальність страхових компаній згідно з укладеними договорами страхування ризиків сільськогосподарського виробництва.
Третій рівень захисту передбачає відповідальність учасників Російського сільськогосподарського страхового Пулу за договорами, заключеними його учасниками. Фінансова потужність Пулу по одному договору складає 4 млн.доларів США.
Четвертий рівень – це покриття збитків за рахунок активів федерального сільськогосподарського страхового резерву (ФССР), прогнозний розмір якого складатиме 300-400 млн. доларів США. Джерелами наповнення бюджету фонду будуть відрахування від загальної суми сплачених внесків, кошти федерального бюджету, кредити комерційних банків, членські внески тощо.
П’ятий рівень - відшкодування збитків, що виникли внаслідок природних катаклізмів та стихійних явищ за рахунок резервного ( стабілізаційного ) фонду Федерального бюджету.
У структурі Агентства створено інформаційно-консультаційний центр з філіалами у 37 регіонах Росії. Задачами центру є надання інформації всім учасникам ринку стосовно страхування сільського господарства з державною підтримкою.
Держава регулює перелік культур для страхування, максимальні тарифи, при яких надається компенсація, назву та перелік ризиків, від яких виконується страхування.
З 2001 року діють дві державні програми субсидування премій при страхування врожаїв:
• страхування від стихійних явищ,
• страхування від небезпечних природних явищ.Субсидується 50 відсотків страхової премії. Субсидія сільгоспвиробникам надається при страхуванні ярих зернових та зернобобових, зернових, цукрових буряків, рису, олійних, льону та сої.
Важливим напрямом роботи Агентства є створення в регіонах товариств взаємного страхування. Метою їх створення є розвиток інфраструктури некомерційного страхування в Росії, надання широкого спектру послуг своїм учасникам.
Для створених в розглянутих нами країнах систем мінімізації ризиків є ряд характерних особливостей:
• держава бере активну участь у діяльності системи;
• страхування добровільне;
• створені спеціальні державні установи для вироблення та реалізації державної політики в цій сфері;
• державою надається підтримка як сільгоспвиробникам, так і їх організаціям;
• держава розвиває альтернативні форми фінансування та страхування агроризиків.
Страхування в закордонних країнах є частиною міжнародного страхового ринку. Воно є важливим сектором національних економік, забезпечуючи перерозподіл 8-12% валового національного продукту. Кошти, що акумулюються через страхування служать джерелом великих інвестицій. Фінансові потоки страхових компаній значною мірою орієнтовані на обслуговування державного внутрішнього боргу. Державне регулювання страхової діяльності за рубежем в основному спрямовано на контроль за фінансовою стороною роботи страхових компаній.
Нові світові реалії, що сформувалися після подій 11 вересня 2001 року, призвели до виникнення підвищених вимог до якості широкого спектру страхових продуктів, а також до рівня функціональної й інституціональної зрілості ринку страхових послуг у цілому. Збитки, понесені провідними страховими компаніями світу в результаті згаданих подій, а також збитки, що несуть страховики через природні катаклізми і військових конфліктів, істотно підвищили увагу до ринку страхових послуг як з боку відповідних державних органів, так і з боку безпосередніх споживачів страхових послуг. Значному зростанню такої уваги сприяє тенденція на світових фінансових ринках до злиття банківського і страхового бізнесу і появі фінансових конгломератів, що поєднують у собі практично усі види фінансових послуг.
Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по проникненню іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії, як українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-бельгійська СК «Союзспецстрах» Тз ДВ.
В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинутих країн національна система координації і функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними страховими компаніями.
В більш широкому плані в нашій державі, по суті стоїть питання розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій.
Висновки
Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.
По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.
Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Страхування ж це метод перенесення або часткового перенесення сільськогосподарських ризиків безпосередньо з виробника на страхову компанію.Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов'язковим.
За правилами добровільного страхування об'єкти страхування розбито на чотири групи.
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.
2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.
З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.
Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.
Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування – сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.
Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.
Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.
В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:
• сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;
• удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;
• інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;
• стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;
Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
Список літературних джерел
1. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” від 04.10.2001 № 2745-3( зі змінами і доповненнями)// Офіційний вісник України.-2001.-№45-С.1-29.
2. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”// Все про бухгалтерський облік.-1999.-№4.-С.23-26.
3. Законодавство України про страхування: [Збірник] / О.А. Кривенко (ред.), О.М. Роїна (упорядкув.). — К.: КНТ, 2003. — 259 с
4. Законодательство Украины о страховании (Відомості Верховної Ради України. - №7, 15.02.2002р.).-К.: Парламентське видавництво, 2002.-С.137-160.
5. Закон Украины „О финансовых услугах государственном регулировании рынков финансовых услуг” (Ведомости Верховной Рады (ВВР),2002,№1,С.1)
6. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки.Затверджена Постановою КМ України від 2 лютого 2001р. № 98. –К. :Офіційний вісник, 2001.-№5.7. Указ Президента України " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки.”-№1529// Економіка АПК.-№1.- С.3-5
8. Абалмазов, М. Абалмазова. Страхование как функция системы безопасности. Страховое дело. № 11, 1996. — С.42 — 44.
9. Бабин В. А. “О практических аспектах оценки риска в бизнесе”// Управление риском. – 2003. - №2. – С.52-55
10. Банасинский А. Теория страхования при социализме: Экономико-кибернетический аспект /Под ред. Е.В. Коломина. М.: Финансы, 1980.~C.96
11. Бережнов Г. В. “Управление предприятием: новые подходы к снижению риска и повышению эффективности организации”// Управление риском. – 2003. - №2. – С.24-29
12. Бочкарев Е. Н. “Страхование в валютном эквиваленте”// Страховое дело. – 2003. - №10. – С.9-17
13. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Страхування: теорія та практика: Навч.-метод. посібник. — Х.: Бурун Книга, 2004. — 371 с.
14. Гаврилюк Олег Вікторович. Іноземні інвестиції / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. — К.: 1998. — 200с.
15. Галкина В. А., Маруев С. А. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебно-практ. пособ. для дистанционного обучения / Департамент кадровой политики и образования Министерства сельского хозяйства и продовольствия РФ. — М.: 2001. — 108С.
16. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. — Луцьк: Редакційно-видавничий відділ "Вежа" Волинського лерж. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. — 181 с.
17. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. / М.І. Дідківський. - К.: Знання, 2006. - 462 с.
18. Калініченко Є. “ Соломку підстеливши”//Агросектор.-2005, №4.-С.16-18
19. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. - С.103-111.
20. Клюй С. В. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності // Економіка АПК. - 2003. - №9. - C. 55 - 59.
21. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. — 1997. - № 6. - С. 66-70.
22. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326.
23. Лісовал В.П. Основи страхової справи: Конспект лекцій / Національний авіаційний університет. — К.: НАУ, 2003. — 60 с
24. Маркетинг та управління страховою компанією: теорія, практика та зарубіжний досвід. / Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності. – Київ, 17-18 квітня 2002 року.
25. Мачуський В.В. Правові основи страхування: Навч. посіб. / Київський національний економічний університет. — К.: КНЕУ, 2003. — 302с.
26. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві. Підручник. К.:КНЕУ-2000.
27. «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» // НАСК „Оранта”.- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
28. Продовольча безпека як концепція ринкових реформ в аграрному секторі економіки України. Точилін В.О., Городній В.В. К.: ІЕП НАН України, 1998. - С.5-18.
41. Cheol S. Eun, Bruce G. Resnick International Financial Management. – Boston: Irwin McGraw-Hill, 1998. – 551 p.
42. Електронне видання www.volyn.com №226 , 5 Серпня, 2004 р
43. Електронне видання „Аграрний Тиждень” a7d.com.ua
44. Електронне видання „Дзеркало Тижня” www.dt.ua/2000/2080/41320/
45. Офіційний сайт Міністерства фінансів України www.minfin.gov.ua
46. Офіційний сайт Ліги страхових компаній України: www.uainsur.com47. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики України www.minagro.kiev.ua
48. Офіційний сайт Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг www.dfp.gov.ua
49. Офіційний сайт Національної Страхової Компанії Оранта www.oranta.ua
50. Офіційний сайт Верховної Ради України www.zakon.rada.gov.ua
51. Офіційний сайт Державного Комітету статистики України URL: www.ukrstat.gov.ua
52. Портал про агрострахування : www.agroinsurance.com
53. Портал Української зернової асоціації www.uga-port.org.ua
54. Щоденний журнал про страхування 2004-2007: forINSURER.com
55. Фінансовий портал finance.ua
Додатки
Додаток №1
Рис.1. Рейтинг перших 20-ти страхових компаній за страховими виплатами за 12 місяців 2006 року.
Джерело: Електронній щоденний журнал про страхування www.forinsurer.com
Додаток №2
Рис.2. Рейтинг перших 20-ти страхових компаній за рівнем страхових премій за 12 місяців 2006 року.
Джерело: Електронній щоденний журнал про страхування www.forinsurer.com
Додаток №3
Рис.3. Рейтинг перших 20-тистрахових компаній за рівнем страхових виплат за 12 місяців 2006 року.
Джерело: Електронній щоденний журнал про страхування www.forinsurer.com
Додаток № 4
Таблиця 1
Доля страхування у ВВП за 1994-2005рр.,%
Рік ВВП,
Млрд грн Чисті страхові
платежі
млрд грн Удільна вага
чистих страхових
платежів у ВВП,
% Інфляція Чисті страхові платежі з урахуванням інфляції, млрд.грн
1994 12,0 0,1 0,8 500,0 0,0
1995 54,5 0,2 0,4 280,0 0,1
1996 81,5 0,3 0,4 39,7 0,2
1997 93,4 0,4 0,4 10,1 0,3
1998 102,6 0,7 0,7 20,1 5,6
1999 139,4 1,0 0,8 19,2 0,8
2000 170,1 1,7 1,0 25,8 1,3
2001 201,9 2,5 1,2 6,1 2,3
2002 220,9 3,6 1,6 -0,6 3,6
2003 264,2 6,9 2,6 8,2 6,3
2004 345,9 9,7 2,8 12,3 8,5
6міс.
2005 177,8 3,5 2,0 6,0 3,3
Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг.
[1] Клюй С. В. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності // Економіка АПК - 2003. - №9. - C. 55 - 59
[2] Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” від 04.10.2001 № 2745-3( зі змінами і доповненнями)// Офіційний вісник України.-2001.-№45-с.1.
[3] Страховое дело / Под ред. Л. И. Рейтмана. - М., 1992. - С. 17.
[4] Финансовый менеджмент. - М.: Финансы, 1997. - С. 7
[5] Турбина К. Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. - М.: Анкил, 2000. - С. 314
[6] Закон України “Про внесення змін до закону України “Про страхування”” від 4 жовтня 2001 р. №2745-ІІІ
[7] «Як застрахувати врожай», Київ, 2002,
[8] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[9] Страхування: Підручник / Керівник авт. Колективу і наук. Ред. С.С.Осадець.– К.: КНЕУ, 2002, с. 552.
[10] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[11] Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. №85/96-ВР
[13] Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” від 04.10.2001 № 2745-3( зі змінами і доповненнями)// Офіційний вісник України.-2001.-№45-с.1
[15] Страхування: Підручник / Керівник авт. Колективу і наук. Ред. С.С.Осадець. – К.: КНЕУ, 2002, с. 582.
[16] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[17] Постанова КМ №1000 від 11 липня 2002 року.
[18] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[19] Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. №85/96-ВР
[20] Страхування: Підручник / Керівник авт. Колективу і наук. Ред. С.С.Осадець. – К.: КНЕУ, 2002, с. 542.
[21] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[22] «Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств» НАСК „Оранта” .- №И 12-01, від 24 квітня 2001р.
[23] Осадець,Страхування. Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 248 с
[24] Портал про страхування сільськогосподарських ризиків www.agroinsurance.com
[25] Офіційний сайт Ліги страхових організацій України www.uainsur.com
[26] Інформаційний центр ВГО "УАК" www.agroconf.org[27] Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року, № 1877-IV
[28] Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua
[29] Офіційний сайт Міністерства Фінансів України www.minfin.gov.ua
[30] Електронне видання www.volyn.com №226 , 5 Серпня 2004 р.
Рефераты по менеджментуЗМІСТ Вступ 5 Розділ 1. Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві 8 1.1 Економічна
Оценок: 777 (Средняя 5 из 5)
Специалисты RetsCorp работают в digital-сфере более 7 лет. За это время мы разработали более 500+ успешных проектов. Основываясь на своем опыте и знании рынка, мы с уверенностью можем сказать, что будет работать, а что — нет. Заказывая создание лендинга для бизнеса в нашей студии, вы получаете работающие решения, необходимые именно вашему бизнесу.
Сотрудничая с нами, вы будете не клиентом, а нашим партнером. Благодаря этому мы будем развивать ваш бизнес как собственный. Мы так же как и вы заинтересованы в успехе проекта, поскольку ваша успешность будет нашей рекламой.