Взаємозв’язок прибутку підприємства з рухом грошових коштів. Визначення оптимального рівня грошових коштів. Управління дебіторською заборгованістю

Фінансове благополуччя підприємства багато в чому залежить від припливу коштів, що забезпечують покриття його зобов'язань. Відсутність мінімально необхідного запасу коштів указує на фінансові ускладнення. Надлишок коштів свідчить про те, що підприємство зазнає збитків за рахунок, по-перше, інфляції і знецінення грошей і, по-друге, з упущення можливості їхнього вигідного розміщення й одержання додаткового доходу. У цьому зв'язку виникає необхідність проведення аналізу руху коштів на підприємстві.

Аналіз руху коштів може здійснюватися двома методами: прямим і непрямим. При прямому методі надходження коштів від покупців і замовників показано в сумах, що реально надійшли в касу, на поточний, валютний і інші рахунки в банках. Кошти, виплачені постачальникам, підрядникам, персоналу підприємства з каси, а також перераховані з інших рахунків у банках, відображені в сумах, реально оплачених готівкою і шляхом грошових перерахувань.

Рух коштів розглядається за основними видами діяльності: поточної, інвестиційної, фінансової. Приплив коштів у рамках поточної діяльності пов'язаний у першу чергу з одержанням виторгу від реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг, а також авансів від покупців і замовників; відтік — зі сплатою по рахунках постачальників і інших контрагентів, виплатою заробітної плати працівникам, виробничими відрахуваннями у фонди соціального страхування і забезпечення, розрахунками з бюджетом за належними до сплати податками. З поточною діяльністю підприємства пов'язана також виплата (одержання) відсотків за кредитами.

Рух коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов'язаний з придбанням (реалізацією) майна довгострокового користування. У першу чергу це стосується надходження (вибуття) основних засобів і нематеріальних активів. Фінансова діяльність підприємств пов'язана в основному з припливом засобів внаслідок одержання довгострокових і середньострокових кредитів і позик, емісії акцій, а також з їхнім відтоком у вигляді погашення заборгованості за отримані раніше кредити, виплати дивідендів і фінансових вкладень.

При проведенні комплексного дослідження діяльності підприємства фінансові результати повинні аналізуватися з урахуванням даних про рух коштів. Частково це пов'язано з тим, що в сучасній звітності відображаються фінансові результати, сформовані за методом нарахувань, а не касовим методом (тобто доходи і витрати підприємства відображаються в звітності того періоду, у якому вони мали місце, незалежно від зв'язаного з ними фактичного руху коштів). Крім того, частина надходжень і вибуття коштів не впливають безпосередньо на фінансові результати звітного періоду, оскільки не розглядається в даному періоді як доходи і витрати (доходи і витрати майбутніх періодів, одержання і виплата авансів, одержання і повернення кредитів, придбання основних засобів, фінансові вкладення і т.п.). Тому є сенс аналізувати не тільки фінансові результати діяльності підприємства, але і грошові результати, що виражаються в зміні залишку коштів за період і в структурі цієї зміни.

Рух коштів може бути зв'язаний з різними сторонами діяльності підприємства, тому у формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів” надходження і витрати коштів представлені в розрізі поточної, інвестиційної і фінансової діяльності. Рух коштів можна представити:

 +d = (5.1)

 –d = , (5.2)

де — надходження і витрата коштів від поточної діяльності,

— надходження і витрата коштів від інвестиційної діяльності,

— надходження і витрата коштів від фінансової діяльності.

У ході аналізу варто розглянути структуру надходження та витрат коштів за відповідний період. У результаті структурного аналізу з'ясовується, який вид діяльності викликав переважні надходження коштів і для якого виду діяльності в основному витрачалися кошти.

Загальна зміна залишку коштів підприємства (К) за звітний період також розкладається на часткові зміни, обумовлені поточною, інвестиційною і фінансовою діяльністю:

К=d1-d0 = +d - -d =. (5.3)

Відповідно проводиться структурний аналіз загальної зміни залишку засобів:

У практиці фінансового аналізу прийнято називати припливом позитивну зміну коштів (+d – -d > 0) і відтоком — негативну зміну коштів (+d – -d > 0).

У нормальній ситуації поточна діяльність підприємства повинна забезпечувати приплив коштів, або цілком покривати відтік засобів від інвестиційної діяльності:

. (5.7)

Після проведення структурного аналізу руху коштів необхідно установити взаємозв'язок отриманого підприємством за звітний період чистого нерозподіленого прибутку і зміни залишку коштів.

Питання про такий взаємозв'язок часто виникає в керівників підприємств: вони хочуть знати, у які кошти втілений нерозподілений прибуток і які фактори обумовлюють відмінність величини прибутку від суми припливу коштів за період. Відповідь на дане питання можна одержати за допомогою використання моделі бухгалтерського балансу:(F-A)+Z+d+rn = КЛ+ K +RP, (5.8)

де F – позаоборотні активи (за первісною чи відновною вартістю);

А – знос амортизованих позаоборотних активів;

Z – запаси;

d – кошти;

rn – дебіторська заборгованість і короткострокові фінансові вкладення;

КЛ – капітал і резерви;

К – кредити і позики;

RP – кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Перетворимо балансову модель наступним чином

d = (КЛ+K+RР+A)-(F+Z+rn) (5.9)

і розглянемо збільшення залишку коштів за звітний період:

d = (КЛ + К+ RP + А) - (F + Z+ rn). (5.10)

Приріст власного капіталу КЛ можна представити у вигляді суми чистого нерозподіленого прибутку звітного року Рч і змін власного капіталу за рахунок інших факторів КВін:

КЛ = Pч + КВін. (5.11)

З урахуванням останнього виразу зміна залишку коштів буде обчислюватися в такий спосіб:

d = Pч+(КЛ + К+ RP + А) - (F + Z+ rn). (5.12)

Це і є взаємозв'язок зміни коштів і чистого нерозподіленого прибутку за відповідний період .

Визначення оптимального рівня грошових коштів

Різні види поточних активів мають різну ліквідність під якою розуміють часовий період, необхідний для конвертації даного активу в кошти, і витрати для забезпечення цієї конвертації. Тільки коштам властива абсолютна ліквідність. Для того, щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати визначений рівень абсолютної ліквідності. Його підтримка пов'язана з деякими витратами, точний розрахунок яких у принципі неможливий. Тому прийнято як ціну за підтримку необхідного рівня ліквідності приймати можливий доход від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери. Підставою для такого рішення є передумова, що державні цінні папери безризикові, точніше, ступенем ризику, пов'язаного з ними, можна знехтувати. Таким чином, гроші і подібні цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, отже, доход (витрати) від них є порівнянним.

Однак вищевикладене не означає, що запас коштів не має верхньої межі. Справа в тім, що ціна ліквідності збільшується в міру того, як зростає запас готівки. Якщо частка коштів в активах підприємства невисока, невеликий додатковий приплив їх може бути вкрай корисний, у протилежному випадку – навпаки. Перед фінансовим менеджером стоїть завдання визначити розмір запасу коштів виходячи з того, щоб ціна ліквідності не перевищила маржинального процентного доходу від державних цінних паперів.

З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, до грошових коштів можна застосувати моделі, розроблені в теорії управління запасами, які дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, щоб оцінити: а) загальний об’єм грошових коштів та їх еквівалентів; б) яку їх частку потрібно тримати на розрахунковому рахунку, а яку – у вигляді швидкореалізованих цінних паперів; в) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та швидкореалізованих активів.

Визначення мінімально необхідної потреби в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах.

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових активів (без обліку їхнього резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці від господарських операцій, зокрема, на обсязі витрати грошових активів за цими операціями у майбутньому періоді.

Мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути визначена за наступною формулою:

де ДАmin – мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності в майбутньому періоді;

ПРДА – передбачуваний обсяг платіжного обороту для поточних господарських операцій у майбутньому періоді (відповідно до плану надходження і витрати коштів підприємства);

ОДА — оборотність грошових активів (у разах) в аналогічному за терміном звітному періоді (вона може бути скорегована з урахуванням планованих заходів з прискорення обороту грошових активів).Диференціація мінімально необхідної потреби в грошових активах для основних видів поточних господарських операцій здійснюється тільки на тих підприємствах, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної мінімальної потреби в ДА виділити валютну їхню частину для того, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є запланований обсяг витрати ДА для внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій.

Виявлення діапазону коливань залишку грошових активів на окремих етапах майбутнього періоду ґрунтується на підсумкових показниках плану надходження і витрат коштів у розрізі окремих місяців (за річним планом) чи декад (за квартальним планом). Діапазон коливань залишку ДА виражається при цьому стосовно мінімального і середнього їхнього показника в майбутньому періоді (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 – Діапазон коливань залишку грошових активів підприємства в майбутньому періоді (відповідно до плану надходження і витрат коштів)

У процесі виявлення діапазону коливань залишку ДА визначаються наступні їхні значення в плановому періоді:

мінімальний залишок (1,25 тис. грн.);

максимальний залишок (1,58 тис. грн.);

середній залишок (1,46 тис. грн.).

У практиці закордонного фінансового менеджменту застосовуються і більш складні моделі визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишків ДА, які використовуються в тих випадках, якщо в зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходження і витрат коштів не може бути розроблений у помісячному (подекадному) розрізі.

Так, відповідно до моделі Баумола залишки ДА на майбутній період визначаються в наступних розмірах:

а) мінімальний залишок ДА приймається нульовим;

б) оптимальний (він же максимальний) залишок розраховується за формулою:

, (5.14)

де ДАmах — оптимальний залишок ДА у планованому періоді;

РК — середня сума витрат для обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;

ОДА — загальна витрата грошових активів у відповідному періоді;

СПКФВ — ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях у розглянутому періоді (виражена десятковим дробом).

в) середній залишок грошових активів відповідно до цієї моделі планується як половина оптимального (максимального) їхнього залишку.

Відповідно до моделі Міллера-Орра залишки грошових активів на майбутній період визначаються в наступних розмірах:

а) мінімальний залишок грошових активів приймається в розмірі мінімального їхнього резерву в звітному періоді (це значення повинно бути вище нуля);

б) оптимальний залишок грошових активів розраховується за формулою:

, (5.15)

де ОТ — сума максимального відхилення грошових активів від середнього в звітному періоді;

в) максимальний залишок грошових активів відповідно до цієї моделі приймається в триразовому розмірі ДАопт. Перевищення цього залишку визначає необхідність трансформації зайвих грошових активів у короткострокові фінансові вкладення;

г) середній залишок грошових активів розраховується в цьому випадку за формулою:

де ДАср — середній залишок грошових активів у планованому періоді;

ДАmin, ДАmах – відповідно мінімальний і максимальний залишки грошових активів, розраховані раніше.

Корегування потоку платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів здійснюються шляхом його оперативного регулювання (перенесення терміну окремих платежів по завчасному узгодженню з контрагентами).

На першому етапі регулюються декадні терміни витрати коштів (в міру їх надходження), що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів у рамках кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їхнього значення.

На другому етапі розмір середнього залишку грошових активів оптимізується з обліком резервного запасу цих активів, що передбачається. При цьому спочатку визначається максимальний залишок грошових активів з урахуванням нерівномірності платежів і резервного запасу, а потім – їхній середній залишок.

Вивільнена в процесі коректування потоку платежів сума грошових активів реінвестується в короткострокові фінансові вкладення чи в інші види активів.

Забезпечення прискорення обороту грошових активів визначає необхідність пошуку резервів такого прискорення на підприємстві. Основними з цих резервів є:

– прискорення інкасації коштів, при якому скорочується залишок грошових активів у касі;

– скорочення розрахунків готівкою (наявні грошові розрахунки збільшують залишок грошових активів у касі і скорочують термін користування власними грошовими активами на період проходження платіжних документів постачальників);– скорочення обсягу розрахунків з постачальниками за допомогою акредитивів і чеків, тому що вони відволікають на тривалий період грошові активи з обороту в зв'язку з необхідністю попереднього їхнього резервування на спеціальних рахунках у банках.

Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів може бути здійснене за рахунок наступних заходів:

– узгодження з банком умов поточного збереження залишку коштів з виплатою депозитного відсотка (наприклад, шляхом відкриття контокорентного рахунку в банку);

– використання короткострокових грошових інструментів (у першу чергу, депозитних внесків у банках) для тимчасового збереження вільних грошових активів;

– використання високоприбуткових короткострокових фондових інструментів для розміщення резерву грошових активів (короткострокових депозитних сертифікатів, облігацій, казначейських зобов'язань, векселів), але за умови достатньої їхньої ліквідності на фондовому ринку.

Мінімізація втрат використовуваних грошових активів від інфляції здійснюється окремо по коштах у національній та іноземній валютах.

У національній валюті протиінфляційний захист грошових активів забезпечується в тому випадку, якщо норма рентабельності з використовування тимчасово вільного їхнього залишку не нижче темпу інфляції.

У іноземній валюті протиінфляційний захист грошових активів забезпечується вибором відповідної валюти.

Управління дебіторською заборгованістю

На рівень дебіторської заборгованості впливають наступні основні фактори:

оцінка і класифікація покупців у залежності від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності клієнтів, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

аналіз і планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації.

Керування дебіторською заборгованістю передбачає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою таких неформальних критеріїв, як дотримання платіжної дисципліни в минулому; прогнозні фінансові можливості покупця з оплати купленого ним обсягу товарів; рівень поточної платоспроможності; рівень фінансової стійкості; економічні і фінансові умови підприємства-продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т.п.). Необхідна для аналізу інформація може бути отримана з публічно представленої фінансової звітності, від спеціалізованих інформаційних агентств, з неформальних джерел.

В основі керування дебіторською заборгованістю — два підходи:

– порівняння додаткового прибутку, пов'язаного з тією чи іншою схемою спонтанного фінансування, з витратами і втратами, що виникають при зміні політики реалізації продукції;

– порівняння й оптимізація величини і термінів дебіторської і кредиторської заборгованостей. Дані порівняння проводяться за рівнем кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, доходів і витрат по інкасації.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка імовірності безнадійних боргів — одне з найважливіших питань керування оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер може при цьому використовувати накопичену на підприємстві статистику, а також скористатися послугами експертів-консультантів.

З метою максимізації припливу коштів підприємству варто розробляти варіанти моделей договорів із гнучкими умовами форми оплати і гнучким ціноутворенням. Можливі різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію і банківської гарантії.

Пропозиція знижок виправдана в трьох основних ситуаціях.

1. Зниження ціни приводить до розширення продажу, а структура витрат така, що це відображається на збільшенні загального прибутку від реалізації даної продукції. Інакше кажучи, товар високоеластичний і має досить високу частку постійних витрат.

2. Система знижок інтенсифікує приплив коштів в умовах дефіциту на підприємстві. При цьому можливе короткострокове критичне зниження цін аж до негативного фінансового результату від проведення окремих угод.

3. Система знижок за прискорення оплати більш ефективна, ніж система штрафних санкцій за прострочену оплату.

Мова знову йде про спонтанне фінансування. В умовах інфляції воно веде до зменшення поточної вартості реалізованої продукції, тому варто точно оцінити можливість надання знижки по достроковій оплаті.

Розглянемо приклад порівняльної оцінки двох варіантів короткострокового фінансування підприємством-продавцем:

– надання знижки заради якнайшвидшого покриття потреби в коштах;

– одержання кредиту без надання знижок.

Вихідні дані:

• інфляційний ріст цін — у середньому 2% за місяць;• договірний термін оплати — 1 місяць;

• при оплаті за фактом відвантаження на початку місяця знижка 3%;

• банківський відсоток по короткостроковому кредиту — 40% річних;

• рентабельність альтернативних вкладень капіталу — 10% річних.

Розрахунок наведений у табл. 5.3.

Розрахунок показує, що при наданні знижки фірма може одержати доход більший, ніж при використанні кредиту.

Таблиця 5.3 – Розрахунок фінансового результату

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12.

10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать