МАЛИЙ ТА СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС – ОСНОВА ЗДОРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Тема: МАЛИЙ ТА СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС – ОСНОВА ЗДОРОВОЇ ЕКОНОМІКИ.
МАЛИЙ ТА СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС – ОСНОВА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА.
Метою економічних реформ в Україні є досягнення такого рівня ефективності, що забезпечив би високу якість життя населення та гідну участь держави у світовому економічному співтоваристві. Важливою умовою досягнення цього є чітке функціонування малого підприємництва у країні, адже саме воно сприяє формуванню конкурентного середовища, встановленню ринкової рівноваги.
У країнах Центральної та Східної Європи малий та середній бізнес створили передумови для швидкого росту середнього класу, який є основою демократичного громадянського суспільства. В Україні до цього часу переважає двополюсна модель (з досить тонким прошарком середнього класу), що є однією з причин повільного розвитку демократії та джерелом деструктивного впливу на стабільність трансформаційних процесів в Україні.
Ці та інші питання, а також проблеми, з якими стикаються сьогодні підприємці в Україні, перспективи вітчизняного малого та середнього бізнесу у 2007 році обговорювали днями фахівці з економіки, менеджменту, політології, урядовці та законодавці, представники бізнесу на Другій міждисциплінарній конференції „Бар’єри та можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Україні”, організаторами якої виступили Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва і Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні.
Що зроблено останнім часом? За останні два роки у сфері підприємництва відбулося чимало законодавчих змін. Прийнято і введено в дію закони „Про засади державної регуляторної політики”, „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, „Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”. Уже пройшов перше читання законопроект „Про основні засади державного контролю за господарською діяльністю в Україні”. Ці чотири закони, вважають у Держпідприємництві, по-суті, довершать загальну архітектуру вітчизняного законодавства в сфері підприємницької діяльності і наблизять Україну до загальноприйнятих у розвинутих європейських країнах правил гри у взаємовідносинах влади і бізнесу.
Що стосується регуляторної політики, то сьогодні в проекті Програми діяльності Уряду, в проекті Стратегії економічного і соціального розвитку України поглиблення регуляторної реформи визначене одним з головних державних пріоритетів. Згаданий закон „Про засади державної регуляторної політики” діє трохи більше двох років, але вже помітний суттєвий прогрес: якщо торік лише близько 50% регуляторних актів були доступними для громадського обговорення, то сьогодні вже оприлюднюється близько 92% проектів регуляторних актів. Нині Уряд, зокрема й Держпідприємництво, працює вже більше над якістю регуляторних актів, а також над чіткістю їх виконання, а не над тим, щоби процес їх прийняття був прозорий та підконтрольний громадськості.
Другим важливим питанням є процес реєстрації. Сьогодні створено єдиний реєстр суб’єктів підприємницької діяльності, працює впорядкована система реєстрації підприємців. Свідченням очевидного прогресу в цій сфері є той факт, що Радою директорів Європейського бізнес-реєстру нещодавно прийнято рішення включити сегмент українського підприємництва до згаданого бізнес-реєстру. При цьому Україна стане першою країною – не членом ЄС, – що ввійде до цього реєстру.
Наступний крок – впорядкування дозвільної системи – дає можливість підприємцям розраховувати наперед, які дозволи їм слід отримати для ведення свого бізнесу, і ніхто не має права вимагати жодного непередбаченого законом документу про дозвіл. Аналітичні дослідження свідчать, що в 3 рази скорочено термін видачі дозвільних документів і вдвічі зменшилися витрати підприємців на отримання необхідних дозволів. Зрозуміло, що відповідно скоротилися витрати і на реєстрацію бізнесу. Відповідно до досліджень Світового Банку, Україна піднялася на 4 пункти за рахунок спрощення процедури ведення бізнесу, проте за умовами ведення бізнесу Україна все ще займає 128 місце серед країн світу.
У країнах з розвинутою економікою на підтримку малого та середнього бізнесу виділяється 2-3% від видаткової частини бюджету. В цьому плані Україні є куди рости, адже у нас ця цифра не сягає навіть одного відсотка. Але тішить те, – зазначив заступник голови Держпідприємництва, – що Уряду вдалося знайти можливість виділити хоч якісь додаткові кошти, а саме, – 1,8 млн. гривень – на фінансування Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, а також 27 млн. гривень на відшкодування підприємцям частини відсоткових ставок за отримані підприємцями кредити.
Законодавче забезпечення.
Серед організаційних заходів, що були проведені комітетом за допомогою Інституту конкурентного суспільства, можна визначити:*
Громадські слухання по законопроекту "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності".*
"Круглий стіл" з обговорення законопроекту "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності".*
Громадські слухання на тему "Національна програма розвитку малого підприємництва: стан виконання та заходи на 2004 рік".
Знаковою подією, що викликала вагомий суспільний резонанс, стали парламентські слухання на тему: "Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу". За результатами цих слухань були ухвалені рекомендації, в яких відображено консолідовану позицію об'єднань підприємців і представників місцевої влади.
Цього року українським парламентом були прийняті два закони, які мають суттєво позначитися на перспективах розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Закон "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", що набуває чинності з 1 січня 2004 року, запроваджує принцип "єдиного вікна". Це нововведення знімає численні бюрократичні перешкоди та скорочує до мінімуму час, що втрачається майбутнім підприємцем на спілкування з чиновниками в процесі організації власної справи.
Додержання принципів та процедур, що запроваджуються законом "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", дозволить:
- забезпечити прозорість та адекватність дій органів державної влади та місцевого самоврядування у регулюванні економічних процесів;
- активно впливати на процес підготовки та прийняття нормативно-правових актів представникам громадських підприємницьких організацій.
Варто зазначити, що закон "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" було прийнято парламентом безпрецедентною кількістю голосів. Таким чином, незважаючи на наявне політичне розмежування у Верховній Раді, нинішній депутатський корпус продемонстрував свою здатність приймати виважені рішення. Тобто парламент готовий до реформування державної політики в сфері регулювання підприємницької діяльності на засадах, що відповідають реаліям ринкової економіки.
Позитивним моментом у формуванні правового поля виявився цікавий алгоритм щодо запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, процедур державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та визначення засад державної регуляторної політики. Його загальна схема: Указ Президента - практика застосування - аналіз недоліків та вироблення пропозицій щодо вдосконалення правового поля - прийняття закону. Такий підхід дозволив апробувати закони до їх прийняття і внаслідок цього уникнути поспішних рішень у процесі законотворення.
Єдиний економічний простір (ЄЕП)
Підписання угоди про створення Єдиного економічного простору викликало неоднозначну реакцію в українському суспільстві. В політичному аспекті цей крок став певною відповіддю на подвійні стандарти, які застосовувалися по відношенню до України з боку європейської спільноти та США. Намагаючись зробити виважену оцінку щодо ЄЕП, слід взяти до уваги, що Україні вдалося зменшити політичні ризики шляхом застереження при підписанні установчих документів. В угоді та концепції про формування Єдиного економічного простору записані положення переважно економічного характеру.
За політичними деклараціями варто бачити серйозні проблеми щодо виходу українських виробників на міжнародні ринки. Мусимо чесно зізнатися: ми відвоювали усі можливі економічні ніші на Заході. Українські підприємці мають опановувати традиційні східні та південні ринки. В цілому економічна частина угоди відповідає інтересам середнього бізнесу в Україні, хоч і сприймається ним досить скептично. Протягом останніх років між країнами СНД було підписано велику кількість потенційно привабливих угод. Але жодна з них так і не була реалізована. Відтак, наше завдання виглядає вкрай чітким: боротися за наповнення реальним змістом тих положень документів про створення ЄЕП, які відповідають інтересам України. При цьому ми розуміємо, що у нас є тільки один шанс вибратись з тенет бідності - зробити ставку в своєму розвитку на внутрішній ринок, виховувати свого покупця та свої ланцюжки створення вартості продукту.
Формальні чи неформальні торговельні угоди з сусідніми країнами дозволять середньому бізнесу України отримати додаткові вигоди.
Можливо, Україні варто уважніше вивчити повоєнний досвід країн Європи. Європейська інтеграція визрівала поступово. Її рушійною силою виступали реальні економічні процеси, що знаходили адекватне відображення в політичних деклараціях і угодах. Україна не повинна прагнути інтеграції в будь-якому напрямку за будь-яку ціну. Визначальним критерієм має стати захист національних інтересів та взаємна вигода.
МАЛИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ. Статистичні дані щодо розвитку малого підприємництва в Україні окреслюють в цілому стійку тенденцію росту. За останні чотири роки (з 1999 по 2002 рік) загальна кількість малих підприємств збільшилась з 197 127 до 253 791 суб'єктів, а середньорічна кількість зайнятих на них працівників з понад 1,5 млн чоловік - до майже 2 млн. При цьому кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб населення зросла з 40 до 53, а частка найманих працівників, що працюють на малих підприємствах, у загальній кількості найманих працівників на підприємствах збільшилася з 14,1% до 18,9%. Зараз в Україні зареєстровано також близько 2-х мільйонів підприємців - фізичних осіб без створення юридичної особи. Певного оптимізму додає і саморозвиток підприємництва. Найбільш успішні малі підприємства поступово зміцнюють свою виробничу та фінансову міць, збільшують свою соціально-економічну вагу, перетворюючись на середні підприємницькі структури.
Таким чином, можна було б зробити висновок, що саме розвиток малого та середнього бізнесу сприяв економічному зростанню та певному покращанню матеріального становища українських громадян, яке спостерігається останнім часом. Однак робити такий висновок передчасно. За той самий період частка малих підприємств у загальному виробництві продукції, робіт та послуг в економіці України скоротилася з 11,3% до 7,3%. Середньомісячна зарплата найманого працівника, що працював минулого року на малому підприємстві, становила 224 гривні (менше $43) проти майже 374 гривень (близько $70) у працівника на інших підприємствах - суб'єктах господарювання. Це говорить і про наявність значної тіньової складової в діяльності малого бізнесу України.
Проте малий та середній бізнес, не реалізувавши свого економічного потенціалу, виконав вкрай важливу соціальну функцію. Розвиток підприємництва, з одного боку, "легалізував" для українського суспільства приватну ініціативу, а з іншого - мінімізував негативні соціальні наслідки структурної перебудови економіки, надавши роботу сотням тисяч українських громадян і забезпечивши хоча б мінімальний статок їх родинам. Такий погляд на вагому роль малого та середнього бізнесу поділяє переважна більшість населення України. На запитання "Чи поділяєте Ви думку про те, що розвиток малого та середнього бізнесу є обов'язковою передумовою економічної та соціальної стабільності в суспільстві?" позитивно відповідає майже 60% респондентів.
Головними перешкодами, що заважають розвиткові малого та середнього бізнесу в Україні, є:
- недосконала законодавча база, що визначає правові умови його існування;
- важкий доступ до кредитних ресурсів;
- неадекватні та непрозорі дії влади в процесі прийняття управлінських рішень, які є визначальними для малого та середнього підприємництва.
МІСЦЕ, РОЛЬ ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки.
Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно- командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макро- економічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно- ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.
МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є малий бізнес.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і при підтримці з боку держави - тенденційно інноваційні, гнучкі і витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.
Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень в межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він постає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку.
Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості щодо науково-технічного прогресу тощо.
Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально- економічного розвитку.
Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання.
Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.
В структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Але на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.
Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.
Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.
Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному:
По-перше, неоцінений внесок малого бізнесу в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок багаточисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму в значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу.
По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкісті. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.
По-третє, величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що з’явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50% науково-технічних розробок.
По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.
По-п’яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом’якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.
Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально- політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.
За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб’єкти малого бізнесу, які не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні при певній підтримці найбільш швидко і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.
Таким чином, малий бізнес є невід’ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навіть й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.
Одна з причин успішного розвитку малого підприємництва в країнах з розвиненою економікою полягає у тому, що велике виробництво не протиставляється малому. Тут дотримуються принципу кооперування великих та малих суб’єктів господарювання, причому великі підприємства не пригнічують малий бізнес, а взаємодоповнюють один одного.
Малий бізнес має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки. Але малий бізнес має також і значні соціально- психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.
Малому бізнесу притаманні соціальні джерела активізації колективної праці, чого не існує на великих фірмах. Властивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людських відносинах та специфічному соціально-психологічному кліматі. У невеликих трудових колективах, пов’язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний склад малих підприємств дозволяє зблизити інтереси керівництва та підлеглих, між співробітниками тут, як правило, відсутня боротьба за престиж, яка поглинає значну частину творчої енергії працюючих у великих корпораціях. На малих фірмах відносини у трудовому колективі відзначаються простотою, відсутністю відчуженості, що породжує особливу атмосферу сумісної праці, яка допомагає швидкому вирішенню трудових конфліктів між адміністрацією і робітниками.
Малий бізнес здатен залучати до роботи на своїх підприємствах таких спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає у тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах.
Отже, відродження і розвиток малого бізнесу в Україні вкрай необхідні.
Становлення значної кількості суб’єктів малого бізнесу має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що в значній мірі обумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.


Висновки.
Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать