Свято Івана Купала (1 варіант)

Історія нашого народу дуже давня. Наших пращурів оточувала сувора природа, що наводила часом жах: бурі та грози, повені та засухи, спека та морози постійно загрожували їм. Незрозумілі явища і звичайне пробудження природи навесні — все це здавалося справжнім чудом. Мало знаючи про навколишній світ, люди намагалися пояснити все впливом магічних сил. Так, у багатьох слов'янських племен виникла уява про богів та духів, яким підвладне все у світі і від яких залежить життя людини.

Купало — бог земних плодів, родючості, врожаю і добробуту. Жоден народний обряд не переносить нас у таку сиву давнину, як купальський обряд. День Купала припадає на 7 липня та збігається з літнім сонцеворотом. А у давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшановнішим серед інших святих. Вважалось, Що він подарував життя усьому Живому. Отже, свято Купала символізувало найвищий культ — культ Сонця.

Чому в назві звучить ще ім'я Іван? Коли було прийняте християнство, це свято християнізували, приєднавши до нього свято Різдва Святого пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Так і з'явилась подвійна назва Іван Купала.

Що ж відбувалось на це свято? Свято Купала — свято вогню і води. Купальський вогонь мав горіти всю ніч, він був символом небесного сонця. Вогонь обов'язково розпалювався недалеко від води — річки чи ставка.

Це свято має ще два дійових персонажі, крім вогню і води, — власне Купало та Марена (Кострома чи Мара в інших народів). Напередодні свята дівчата робили опудало — Марену, а хлопці заготовляли хмиз для вогнища. Спочатку за Марену правила велика гілка, зодягнена в лахміття. Потім її стали робити з соломи, одягали, наче живу людину. Кругом неї дівчата водили хороводи, співаючи пісень. Хлопці одбирали її, приспівуючи жартівливих пісень.

Вранці всі дружно йшли топити Марену, а дівчата пускали віночки на воду. Робили їх ще вдень, но два — собі та судженому. Запалювали свічки на вінках та пускали їх у воду. Якщо пливуть вінки у парі — цього року поберуться, коли врозтіч — не судилося взяти шлюб. Хлопці дивились на це дійство звіддаля, могли кидати непомітно камінці, щоб віночки спарувались, вінками з квітів прикрашали дахи хат, хліви, щоб відвадити злих духів. На купалівське свято сходилося все село — і діти, і дорослі, більшість людей намагалися не спати. В цю ніч діялися всілякі дива: в лісі цвіла папороть, яку стерегли лісові духи. Вважалося, кому пощастить знайти і зірвати чар-квітку, переборюючи найнеймовірніші жахи, той знайде скарб, а хто доторкнеться до неї — матиме чарівну силу. Дівчата ходили в ліс за чудодійним тирлич-зіллям, яке вважалось "чарівним зелом кохання".

Спочатку юнаки, а потім, коли вогнище трохи прогорить, і дівчата плигали через нього. Якщо вдало перестрибнуть — поберуться й щасливо проживуть все життя. Через вогнище стрибали й чоловіки з молодицями. Діти теж розпалювали собі вогнище або плигали через купу кропиви.

Люди вірили, що на Іванівську ніч з'являються злі й добрі духи. Особливо активними стають відьми: вони збираються на свій шабаш на Лису гору біля Києва. Тому в цю ніч намагалися не згадувати злих істот, аби не накликати їх. А хто не спав всю ніч, міг зустрітися з Ладом — опікуном господарства і роду.

Наші предки вірили, що в купальську ніч дерева переходять з одного місця на інше, звірі й рослини розмовляють між собою. Усяке зілля набирається цілющої сили, тому його ходили збирати знахарі для ліків. Дівчата прив'язували до поперека зубок часнику, а під піхву — полин, щоб відстрашити злі сили.

Купальська ніч, ніч на Івана Купала, є найдавнішим святом і символізує єднання людини з природою, опоетизовує й возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець, живить сподіванками на краще майбутнє.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать