Миргороді, «Кремінь» у Кременчуці

Миргороді, «Кремінь» у Кременчуці. Функціонують також туристичні бази «Новосанжарська», «Сонячна», «Бузковий гай», «Кротенківська». ; ^'АУ , , ;
Полтавщина заселена з доби пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому).
На Полтавщині виявлено близько 50 пам'яток скіфсько-сарматського періоду. Серед них виділяється Більське горо-дище — одна з найбільших у Європі скіфських архео-логічних пам'яток. Деякі дослідники пов'язують його з Гелоном, що згадується Геродотом у його «Історії греко-перських воєн». Городище з прилеглою територією оголо-шено заповідником.
У VIII—IX ст. територію Полтавщини населяли пере-важно сіверяни. В IX—X ст. край належав до Переяславсь-кої землі. По Ворсклі в її нижній і середній течії проходив південний кордон давньоруської держави, що відмежовував її від територій, де безперешкодно пересувались кочові пле-мена — печеніги, половці та ін. Ще за Володимира Свято-славича розпочато будівництво укріплень по Остру, Трубе-жу, Сулі, Стугні (Посульська лінія).
Полтавщина входила до складу Черкаського і Перея-славського староств Київського воєводства. В той час, за свідченням французького інженера Г.-Л. де Боплана, на Полтавщині існувало понад 300 поселень. Великі земельні наділи мали тут польські магнати — Жолкевські, Конєц-польські, Потоцькі та ін. Найбільшими землевласниками бу-ли князі Вишневецькі. Яремі (Єремії) Вишневецькому нале-жали на Лівобережжі — переважно на Полтавщині — 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця, Лубни, Пиря-тин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володінь Я.Виш-невецького були Лубни, де він побудував розкішний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ході боїв з польською армією, оскільки Ярема Вишневецький із своїм 6-тисячним надвірним військом воював на боці польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польським королем.
Після початку визвольної війни були створені Пол-тавський, Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.
Полтавщина, як і Чернігівщина, була надійним тилом армії Б. Хмельницького.
Після скасування в 1781 р. Гетьманщини територія Полтавщини входила до складу Київського, Чернігівського, Катеринославського (з 1783) намісництв, а з 1796 р. — Ма-лоросійської губернії. В 1802 р. була створена Полтавська губернія. ;:и,-. , T^fi-r : :Т :'. -* - * ** ,:М'
В 1925 p., після скасування губернського поділу, Пол-тавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. її територія була поділена між Київською і Харківською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область.
На Полтавщині збереглись давні історичні міста: Хо-рол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та ін.
Найдавнішим із населених пунктів Полтав-щини є Хорол, який уперше згадується в 1083 р. Там народився відомий фольклорист і літерату-рознавець М.А. Цертелєв (Церетелі). В місті бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) і ™ О.С. Пушкін (1820 p., 1824 p.).
В Місто Лубни пов'язане з ім'ям А. Керн -уродженої Полторацької, дочки предводителя місцевого дворянства. Тут пройшло її дитинст-во, пізніше вона теж часто приїздила сюди. На місці колишньої садиби Полторацьких закладе-но парк.
Неподалік від Лубен розташований ансамбль Мгарсько-го Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раїни Вишневецької — двоюрідної сестри Петра Могили. Тут у чернечому сані в 1663 р. перебував Юрій Хмельницький.
Ансамбль складається з Преображенського собору, Бла-говіщенської церкви, трапезної з келіями, надбрамної дзві-ниці, будинку ігумена, двоповерхового готелю.
И Полтава розташована по обидва береги р. Ворскли. У письмових джерелах поселення вперше згадується в 1174 р. під назвою Лтава. Після монголо-татарської навали поселен-ня прийшло в занепад. Перша згадка про нього
після тривалої відсутності будь-яких відомостей відносить-ся до першої половини XV ст., коли документи наводять уже назву Полтава. В 1430 р. Полтава була передана вели-ким литовським князем Вітовтом у володіння Лексади Мансурксановича, Лекси — татарського мурзи, що після прийняття православ'я отримав титул князя і родове ім'я Олександра Глинського. Він побудував полтавську форте-цю. У 1482 р. її дерев'яні укріплення і земляні вали були зруйновані Менглі-Гиреєм.
З 1802 р. Полтава — губернський центр. За проектом архітектора М.А. Амвросимова Полтаву передбачалось пе-ретворити на «малий Петербург».
Було закладено новий центр — Круглу площу, ансамбль якої вважається найбільш значним в Україні серед архітек-турних комплексів, побудованих у стилі класицизму. З 1805 по 1811 р. споруджено 7 адміністративних будинків за про-ектами відомих архітекторів А. Захарова, М. Казакова, Л. Руска, E. Соколова та ін.
У будинку Малоросійського поштамту деякий час міс-тилась губернська канцелярія. В 1822 р. в цьому приміщен-ні функціонувала міська гімназія і притулок для дітей збід-нілих дворян, де працював вихователем І.П. Котляревський. Пізніше тут була Маріїнська жіноча гімназія, а в радянсь-кий період середня школа, міськком компартії.
В 1810 р. тут зведено будинок губернатора, потім — ге-нерал-губернатора, віце-губернатора, приміщення дворянсь-кого зібрання. Найбільш масштабною спорудою в ансамблі був Кадетський корпус.
У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільного те-атру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Першим виконав-цем ролей Макогоненка і Михаїла Чупруна був М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним. Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артиста з кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школи садівництва, кадетського корпусу. Історик Бан-тиш-Каменський видав свою «Історію Малої Росії» за фінан-сового сприяння князя Рєпніна.
При Полтавському театрі існував хор хлопчиків, кращі співаки якого відбиралися для участі у придворній співацькій капелі в Петербурзі. В 1838 р. з цією метою Пол-таву відвідав капельмейстер капели М. Глінка.
На Полтавщині діяли численні домашні театри. Теат-ром Трощинських у селі Кибинці керував разом з В. Кап-ністом управитель поміщицького маєтку В.П. Гоголь-Яновський. У театральних виставах були задіяні члени їх родин, серед яких — М. Гоголь-Яновська.
В полтавській гімназії навчалися відомий математик В.М. Остроградський, М.П. Старицький, М.П. Драгоманов. Полтавську духовну семінарію закінчили В.П. Гоголь (бать-ко письменника), літератор М. Гнєдич (перекладач «Іліади» Гомера). В духовному училищі, а потім у духовній семінарії вчився С. Петлюра, який народився в Полтаві.
У 1903 р. в Полтаві відбулось урочисте відкриття пам'ятника І. Котляревському, на якому були присутні М. Коцюбинський, Леся Українка, Олена Пчілка, Г. Хотке-вич, В. Стефаник, М. Старицький, М. Лисенко, М.Садовсь-кий, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький та ін.
В Полтаві зберігся також пам'ятник коменданту міської фортеці О. Келіну (1909 p.).
З Полтавою пов'язане ім'я відомого хірурга М.В. Склі-фософського, який починаючи з 1871 р. щоліта відпочивав, а протягом 1900-1904 pp. постійно жив у своєму маєтку на околиці міста. Власником маєтку заснована школа для се-лянських дітей, де їх навчали грамоті, основам городництва і садівництва.
Для розвитку суконного виробництва російським уря-дом до Полтави були запрошені німецькі ремісники з Бо-гемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії. В 1809 р. на північно-східній околиці міста осіли перші німецькі поселенці — 54 сім'ї (249 чол.). Німецька слобода протягом 1810-1867 pp. володіла правом на внутрішнє самоврядування.
На початку XX ст. в місті споруджено будинок гу-бернського земства, в якому нині міститься краєзнавчий музей, заснований з ініціативи В.В. Докучаева. Його експо-зиція починалася з зібрання вченого, що включало 4 тис. зразків грунту, 500 зразків гірничих порід, багатий гербарій.
В 1906 р. музейна колекція була значно поповнена за рахунок зібрання K.M. Скаржинської, що включала 20 тис. експонатів археологічного, історичного, етнографічного ха-рактеру, бібліотеку стародруків і т. ін. 4 --
Серед пам'ятних місць Полтави — музей-садиба та літе-ратурно-меморіальний музей Т.П. Котляревського, музеї Па-наса Мирного, В.Г. Короленка.
У місті діє художній музей, де зберігається понад 8 тис. творів мистецтва. Тут експонуються полотна І. Шишкіна, І. Левітана, В.Маковського, І. Рєпіна, В.Сурікова, Н. Яро-шенка, Т. Яблонської, Н. Самокиша та ін. У відділі західно-європейського мистецтва зібрана колекція живопису, графіки, скульптури німецьких, голандських, італійських, французьких майстрів.
Історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» включає музей історії цієї визначної події, польовий укріплений табір російської армії, редути, братську могилу російських воїнів, Сампсоніївську церкву (1856 p.), пам'ят-ник загиблим шведським солдатам від росіян (1909 p.), пам'ятник шведам від співвітчизників (1909 p.), пам'ятник Петру І (1915 p.).
В Полтаві народився і закінчив гімназію один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (справжнє ім'я — Олександр Шаргей). Зберігся будинок по вул. Сретенській, 4, в якому він жив. В місті діє музей авіації і космонавтики. * - = ;.,-г-.ІТ.;;: п 'r-і^'
В Полтаві народилась також відома актриса німого кіно Віра Холодна (В. Левченко).
З Полтавщиною пов'язане ім'я М.В. Гоголя (1809-1852), який народився в с. Великі Сорочинці в будинку військового лікаря М.Я. Трахимовського. Перші згадки про Сорочинці відносяться до початку XVII ст. З поч. XIX ст. Сорочинці стають відомі завдяки своїм знаменитим ярмар-кам, що описані М. Гоголем. Тут збереглася Преображенсь-ка церква (1727-1732 pp.) - місце хрещення письменника. В селі в 1911 р. споруджено пам'ятник М. Гоголю. Тут діє та-кож його літеватувно-мемовіальний музей. * -v;.
Дитинство М. Гоголя пройшло на хуторі Яновщина, або Василівка (нині Гоголеве), що належав Т.С. Гоголь-Яновській (уродженій Тетяні Лизогуб) - бабусі письменни-ка. Тут у різний час бували Т. Шевченко, П. Куліш, В.Пля-ровський (який у 1902 р. видав книгу «На батьківщині Гоголя»). В селі створено державний музей-заповідник.
Селище Диканька вперше згадується у письмових дже-релах у 1658 р. Тривалий час вона була власністю Кочубеїв. Палац, побудований наприкінці XVIII ст. за проектом архі-тектора Д.Ж. Кваренгі, був знищений у 1917 р.
У 1709 р. в Диканьці напередодні Полтавської битви діяв штаб І. Мазепи, а в сусідньому селі Великі Будища -штаб шведського короля Карла XII.
У Диканці збереглись Миколаївська (1794 p.), Троїцька (1780 р.) церкви. З останньою, за місцевими переказами, пов'язана дія в повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом».
Збереглася також Тріумфальна арка, споруджена в 1820 р. за проектом Л. Руска на честь приїзду імператора Олексан-дра II в маєток міністра внутрішніх справ В.П. Кочубея. Са-диба Кочубея нині оголошена заповідником.
В селищі є чудовий парк, який називають Бузковим гаєм.
У селі Хомутець збереглася садиба Муравйових-Апос-толів, (кінець XVIII ст.). Існує припущення, що автором проекту був Б. Растреллі.
Село Чорнухи — батьківщина українського філософа і просвітителя Г.С. Сковороди, де діє музей-заповідник.
У селі Веселий Поділ (стара назва - Родзянки) наро-дився відомий український байкар Л. Глібов. .
ИГадяч — батьківщина М.П. Драгоманова та Олени Пчілки (О.П. Драгоманової-Косач). Са-диба Драгоманових оголошена державним за-Гадяч уперше згадується в документах пер-шої половини XVII ст. як добре укріплений за-мок-фортеця. Пізніше на місці замка споруджено гетьмансь-кий палац - колишня резиденція І. Брюховецького. ,: аг
З 1648 p. місто було центром Галицького полку. В 1658 р. І. Виговський брав участь у підписанні Гадяцького договору. В Гадячі діє краєзнавчий музей. У с. Гриньки народився М.В. Лисенко. ^ ч .-- Г »
ріг щ| Історія Миргорода як сторожового пункту Ц Ш веде свій відлік від XI ст. З містом пов'язані іме-|t ; Jlj на багатьох видатних діячів вітчизняної культу-ри. Тут народився відомий художник XVIII ст. В. Боровиковський. Миргород — батьківщина братів-письменників Рудченків — Івана Білика і -'**', .>,** v Панаса Мирного.
32 роки прожив у Миргороді грузинський поет Давид Гу-рамішвілі (1705-1792). В місті йому споруджено пам'ятник.
У селі Велика Обухівка народився і був похований по-ет і драматург В.Капніст. У його садибі бували М. Гоголь, Г. Державін та ін.
Уродженцем села Фрунзівка (колишня слобода Мико-лаївка) є військовий лікар П.Ф. Чайка, дід — видатного композитора П.І. Чайковського, який у 1864 р. відвідав ці місця. До наших днів тут зберігся старовинний будинок з мезоніном, колонами і верандами.
Родом із села Котельва письменник, драматург і пере-кладач П.П.Гнєдич та письменниця Т.Г. Гнєдич — автор пе-рекладу «Дон-Жуана» Байрона. Тут пройшло дитинство М.І. Гнєдича — поета, і перекладача «Іліади» Гомера.
В селі Гавронці в сім'ї предводителя місцевого дворян-ства народилась художниця Марія Башкірцева (1860-1884).
У с. Пашенівка народився академік Петербурзької академії наук і кількох європейських академій математик М.В. Остроградський. ^ - ,** ..*-.-
Красенівка — батьківщина відомого борця Івана Піддубного.
Лохвиця є рідним містом композитора І. Дунаєвського.
Хутір Пелехівщина Глобинського району — батьківщи-на братів Майбород.
У с. Ковалівка діє музей-заповідник, відкритий на честь письменника і педагога A.C. Макаренка. :?
5 Музей А. Макаренка є і в Кременчуці, в будинку, де з 1901 р. жила його сім'я. Він на-вчався в місцевому училищі, закінчив педа-гогічні курси і протягом 1905-1911 pp. викла--*s'~sp^-*»' дав у кременчуцькому залізничному училищі. У 1917 р. А. Макаренко закінчив Полтавський учительський інститут, працював у різних школах на Пол-тавщині, а з 1920 р. — у виховних закладах для непо-внолітніх правопорушників.
У селі Березова Рудка збереглись садиба і парк (XVIII-XIX ст.). Тут у 1843 і 1846 pp. перебував Т. Шев-ченко, який написав портрети господарів маєтку — Плато-на і Ганни Закревських.
Поміщицька садиба (1805) і Троїцька церква (1799) збереглися в с. Вишняки.
На Полтавщині діє 15 державних музеїв. На державно-му обліку перебуває 3600 пам'яток історії і культури. 199 пам'яток архітектури внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.
В 1888-1889 pp. на Полтавщині побував А.П. Чехов. :
На Полтавщині збереглися давні народні промисли — виготовлення лозяних виробів (Чорнухи), вишивання і ки-лимарство. Історія художньої вишивки на Полтавщині налічує кілька століть. Широко відомими є полтавські ме-режки і техніка вишивання «білим по білому». Одним із центрів вишивання є селище Решетилівка, де виготовля-ються орнаментальні килими.
В селищі Опішня, давньому центрі гончарного промис-лу, створено музей-заповідник українського гончарства. Тут є фабрика художньої кераміки.
Полтавщина має необхідні умови для розвитку «зелено-го туризму».

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать