Хуст

Зміст
Історія міста
Скільки років Хусту?
До питання про заснування нашого міста
(1989 р., газета "Вісник Хустщини")
Про те, що Хуст – місто стародавнє, без зайвої риторики стверджують всі. Та все-таки, скільки років нашому місту?
Колись не так давно при в'їзді в Хуст з боку Виноградова не довго красувалося величезне панно з зображенням герба міста та історичною довідкою про заснування міста в XI столітті. Не сперечаючись з таким історичним посланням, можна було б лише зауважити на дещо зайву громіздкість конструкції, яка, як і слід було чекати, напевно, звалилася від першого ж енергійного подиху вітру. Але річ не про це.
Напевно, як і всяке стародавнє місто та й не тільки стародавнє, Хуст має право па свій день народження, або як тепер повелося – День міста. Та перш за все – яку ж дату вважати відправною точкою в історії міста. Звичайно. газетна сторінка – не краще місце для аналізу історичних посилань. Тим більше, що не всі питання історії Закарпаття ІХ–XII століть вже розв'язані, Існують протиречиві судження, чекають висвітлення різні джерельні матеріали та археологічні дослідження. Однак щодо перших сторінок історії Хуста, бодай навіть при поверхневому погляді на ряд видань історично-краєзнавчого і популярного характеру, можна знайти і розбіжності, і неточності, але разом з тим і конкретні судження і висновки їх авторів.
З чого ж починався Хуст як місто? Звичайно із спорудження замку, закладка якого започаткувала створення осередку воєнної політичної влади господарського життя і навколо якого формувалося місто. При невизначеності топонімічності Хуста можна лише зауважити, що не всякий замок переріс у місто так, власне, як і не всяке стародавнє слов'янське городище і поселення IX–Х століть Верхнього Потисся переросло у сьогоднішнє село, селище чи місто.
Які ж відомості щодо Хуста містить, скажимо, “Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область”.
В україномовному виданні 1969 року сказано, що спорудження замку-фортеці закінчено в 1191 році, і будували його понад 100 років. В російськомовному виданні 1982 року вказується інша дата, що замок відомий з 1194 року оскільки, мовляв, на одному з каменів був знайдений такий надпис. Незрозумілим разом з цим постає і інше датування. І перше, і друге видання (так як і деякі попередні популярні видання) невірно вказують час монголо-татарського нашестя в Закарпаття та Угорщину орд хана Батия. Руйнування Хуста тут датується 1242 роком. Проте вторгнення ординців через Карпати відбулося трьома колонами в березні 1241 року.
І вже угорські війська 11 квітня 1241 року короля Бейли IV були розбиті біля містечка Мохи на ріці Шайо (південніше сучасного Мішкольця). А взимку 1241–1242 років монголотатари пересікли Дунай, зазнавши влітку 1241 року поразки від чехів в Моравії, і влітку 1242 року вже покинули Угорщину.
Але повертаючись в XI століття, треба сказати, що це був період, коли в результаті формування ранньофеодальної Угорської держави і наступальних воєн її королів відбувалося придбання нових земель і розширення кордонів попередньої осідлості. Поширення впливу угорських королів в Східній і Південно-східній Європі на землі слов'янського етносу, зокрема просування їх у Верхнє Потисся і зміцнення влади феодалів, супроводжувалося реконструкцією старих укріплень і зведенням нових замків.
Щодо Хустського замку, то найбільш вагомою є думка про початок зведення кам'яного замку в кінці XI століття. Це посилання доводив дослідник історії Закарпаття професор Ужгородського університету М.В.Троян. Зокрема, в Історико-краєзнавчому нарисі “Хустський замок” у 1980 році і в путівнику “Хуст” у 1982 році він вказував, що при наявності думки, що хустський замок був побудований під час угорського короля Іштвана І (1000–1038) архівні джерела стверджують слідуюче. Замок був побудований для приборкання переможених “руських” і для захисту східної частини угорської держави, що будівництво розпочалося в 1090 році і було закінчено в 1191 році, так як на замку був знайдений камінь із викарбуваною цифрою “1191”. Власне такі ж відомості можна знайти і в роботі Іоана Душанека “Хуст в Марамороше”, виданий ще в 1938 році, де автор на основі різних джерел вказує на початок забудови замку в 1090 році. Залишаються лише дещо сумнівними відомості, що замок споруджено за наказом угорського короля Ладислава І (Ласло) (1077–1095), оскільки приведені вони І. Душанеком як тлумачення невідомого автора. Хоча відкидати посилення початку забудови великого замку сучасності Ладислава не слід, так як, власне, він започаткував, а його наступники продовжили впровадження законів, які санкціонували підкорення феодальною знаттю общинних землеробів та скотарів.
Таким чином, достовірною датою початку зведення замку є 1090 рік, оскільки В.М.Троян вказував на наявність архівних джерел. Допускаючи можливість існування на Замковій горі якогось попереднього укріплення і не дивлячись на те, хто був ініціатором спорудження пам'ятної твердині – чи місцевий феодал-воєвода, чи король – ці “панські гнізда” зводилися за рахунок експлуатації місцевого населення. Сам народ змушений був зводити ці форпости, феодалізму. Безплатна повинність щодо доставки будматеріалів і будівництва поширювалась не тільки на чоловіків, а й на жінок і дітей і тривала для кожного більше 10 років. І, як сказано в народному переказі, приведеному в книжці В.М.Мельника, – “Город цей премного людей чинило. Люди носили каміння на плечах у міхах горі, а пани туй учинили город”.
Отже, якщо зупинитися на даті 1090 рік, то нашому місту в наступному році виповнюється 900 років. Дата, як кажуть, досить кругла. То чи не варто започаткувати день Хуста з цього ювілею. Ну, а щодо дня, то, напевно, громадськість міста вправі вирішувати це. Може бути цей день в середині травня, коли цвітуть нарциси, а може…
О. МЕЛЬНИК
Світлини, гравюри та малюнки
Усі графічні зображення подані з дозволу Мельника О.В., викладача Хустської філії Університету "Україна". Використання матеріалу вимагає посилання на сайт Хустської філії, а також на власника колекції пана Мельника Олега Всеволодовича.
Якщо вам заманеться колись побачити місто, не схоже ні на яке інше в світі, їдьте в Закарпаття. Цей край на дива дуже багатий, тому сумувати не доведеться. Будьте певні. Колись Мароморощина, себто Східне Закарпаття, входило до складу Римської імперії, а з V століття було частиною Болгарського Царства — давньої слов'янської держави на берегах Дунаю. Проживали тут Білі (вільні) Хорвати, частина яких в IX столітті помандрувала на територію сучасної Хорватії. Згодом Срібна Земля, як ще називають цей край, стає частиною Київської держави, але після монголо-татарської навали на багато століть підпадає під владу мадярів. Закарпаття належало Австрійській імперії, потім Австро-Угорській, а згодом, на початку 20 століття, ввійшло до складу Чеської Республіки. В 1939 році тут проголошено незалежну Українську державу — Карпатську Україну зі столицею в Хусті. Потім була мадярська окупація, за нею радянська...
Хуст — місто давнє, тільки офіційно йому більш як 900 років, та, кажуть, воно набагато старіше. Все почалось з будування на Замковій Іорі дерев'яного укріплення, яке згодом замінили кам'яним. Масивні стіни досі нависають над містом, нагадуючи про славні часи з історії краю. В 1242 році ординці зруйнували замок, але згодом були розбиті на території сучасної Угорщини воєводою на ім'я Хуст. Коли воєвода повернувся додому, то дізнався, що його дружина Тиса і дочка Ріка врятувалися в підземеллях замку. З тих часів так називаються річки, що течуть через місто. Є біля Хусту і ще старіший Вишківський замок, котрий, як і Хустський, виконував функцію охорони "соляного шляху", що пролягав із солотвинських копалень аж в Західну Європу. Поряд із замками, як правило, будувались величні собори. Вишківський та Хустський замки давно зруйновані, а Реформатська церква 1270 року у Вишково і Єлизаветська кінця XIII ст. в Хусті — в готичному стилі милують око і до сьогодні. Нещодавно під час реставрації собору Єлисавети зняли внутрішню побілку і відкрили давні готичні фрески, що раніше прикрашали стіни храму. Збереглась в місті і стара синагога. Може, не така древня, як хотілось би, але дуже гарно розписана. Кажуть, одна з небагатьох діючих в радянські часи. Мало яке містечко в Україні може похвалитись щасливим і цікавим життям. В очах людей тут не помітиш зневіри чи злоби. Вони люблять свій край і люблять приймати гостей. Мабуть історія, клімат і приналежність до Європи таки залишили добрий слід в їх генетичних формулах. Більшість населення, звичайно, українці, але живуть тут і мадяри, і румуни, і цигани, і євреї, і німці. І що цікаво — не б'ються.
Мабуть, нема такої людини, котра не чула би про Влада Дракулу, чиє ім'я оповите масою чорних легенд. Всі знають, що він мешкав у замку десь в Трансільванії, на території сучасної Румунії, і відзначався особливими вподобаннями: любив, м'яко кажучи, кровиці попити. Та майже ніхто не знає, що відомий вампір має безпосередній стосунок до нашої чарівної землі. Розповім вам байку, але цілком реальну та історично підтверджену. В 1329 році угорський король за особливі заслуги перед короною і Його Величністю подарував рицарю Драгу і його брату Бальку Хустський замок з околицями. Околиці на той час складали чи не третину Закарпаття. Свою штаб-квартиру брати вирішили облаштувати в селі Драга недалеко від Хусту, нині с. Драгово. Драг з румунської мови означає — чорт. Очевидно, що Драг — було прізвиськом, бо за свідченнями тогочасних джерел був він людиною відважною і злою, мав страшний норов і ще страшніше лице, спотворене масою шрамів. Війни в ті часи не кнопками велись, а мечами. Король угорський частенько позичав у Драга гроші, а віддавав землями. То ж скоро Драгові володіння виросли в кілька разів, а сам рицар досить знахабнів і почав вимагати від короля ще якихось привілеїв і подарунків. Бідний король зрозумів, що виховав монстра, і вирішив його позбутися. Але воювати проти Драга було справою нелегкою, тому в сусідньому Виноградівському замку король поселив ще одного заядлого вояка - барона Пітера Берені, і доручив йому позбутися Драга, як той вважає за потрібне. Відповідно всі захоплені маєтки Берені міг залишати за собою. В ході численних боїв барон відтіснив Драга з рівнини і примусив переселитись в гори Трансільванії, де родина Драків чи Дракул мешкає по сьогодні А всім відомий Влад Дракула є прямісіньким нащадком рицаря Драга — володаря Хустського замку. В родинному ж селі Драгово ще з 14 століття і досі зустрічаються цікаві прізвища, які про щось та й говорять: Драгів, Драгуля, Драгушинець — все, наче від чортиків.
Хуст — ще одна столиця України. Цілком серйозно. Тут в березні 1939 року було проголошено незалежну Українську державу і обрано її президентом Августина Волошина. На той час Закарпаття на правах автономії входило до складу Чехословацької республіки. Після Мюнхенської змови, коли Угорщина і Німеччина почали окупацію Чехословаччини, українці, щоб не потрапити під владу мадярів, проголосили незалежність. 15 березня 1939 року світ почув про створення Української держави, і саме в цей час біля Хусту на Красному (гарному) Полі шаленів нерівний бій між захисниками молодої держави і мадярськими окупантами. Кілька сотень студентів і гімназистів, які відбили зброю у чеського батальйону, протистояли авіації, танковим і моторизованим частинам нападників. Тут знову повторилося те, що колись під Крутами. Наштовхнувшись на божевільний опір, мадяри шаленіли і, коли таки зламали спротив, вчинили криваву різню. Як свідчать ще живі очевидці, катували не тільки живих і поранених, але й мертвих, а потім скидали в Тису. Річкою кілька тижнів пливли понівечені трупи. Нині на місці битви височить символічна могила, а в місті багато пам'ятних дощок нагадують про ці не такі вже й далекі події.
Є біля Хусту мальовнича долина, де щовесни зацвітають нарциси. Квіти дикі, що звикли ховатися високо в горах. Кажуть, що, втікаючи від льодовика, багато тисячоліть тому нарциси облюбували собі хустську долину і оселилися тут назавжди. Навесні, як тільки зійде сніг, все величезне поле вкривається дрібненькими примулами, пролісками і первоцвітом, а за кілька тижнів — гордими красивими нарцисами. Квіти цвітуть недовго, всього десять днів, та за той час тут встигають побувати романтики з цілого світу, аби на власні очі побачити це диво. Ніде на планеті більше немає такого місця. Явище справді
унікальне. Колись грецький Нарцис блукав цими краями і задивився в потічок Хустець серед мальовничої долини. Вода була чиста і прозора. Він побачив себе в ній, як в дзеркалі, закохався і залишився тут назавжди. Коли ординці захопили замок, то місцеві жителі набивали їх подушки нарцисовими квітами, ніби в знак покори і пошани. Але нарцис — квітка отруйна, і хто засне на такій подушці, більше не прокинеться. А ще повідають, що виноград, котрий вирощують в Закарпатті, також походить від греків. Вакх чи Бахус, вигнаний богами з Олімпу на грішну землю, втікаючи, прихопив з собою гілочку виноградної лози і приніс її в Закарпаття. З того часу тут виробляють найкраще в світі вино. Але про це окрема розмова.
Далеко за межами Закарпаття відома ще одна унікальна місцевість ДОЛИНА НАРЦИСІВ – п’яте диво. Розкинулась вона в урочищі Кіреші поблизу міста Хуста. Це єдине місце в СНД, де зустрічаються природні зарості нарциса вузьколистого. Подібні, але менші за площею зарості залишилися в не багатьох місцях – Альпах, Румунії, деяких Балканських країнах.
Популяція нарциса вузьколистого в Долині нарцисів становить велику наукову цінність. Саме тут тендітна рослинка знайшла сховище під час наступу льодовика. Площа 256,5 гектарів є заповідною територією і відноситься до Закарпатського біосферного заповідника.
… Уявіть собі зелений килим, на якому розсипані білі віночки ніжних квіток – не десятки і навіть не тисячі, а така величезна кількість яка не піддається рахунку. Таку величезну кількість можна побачити тільки тут, у квітні-травні, під час масового цвітіння рослин. Долина в період цвітіння – незабутнє видовище Цей феномен природи вартий того, аби хоч раз в житті побачити його!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать