Село Студійка

Село Студійка належить до калузького р-ну Івано-Франківської області. Протягом свого існування назва села змінювалась. Є згадка, що в 1451 р. село називалося Студонка, де в той час власниками були Якуб і Мирослав з Вайнилова (взято з архівних даних, автор Ретечеслав Дамбовскі “Поділ адміністративний воєводства Руського і Волзького XV віку). Пізніше село називалося Студянка.
За переказами на території села була криничка з дуже холодною (студеною) водою. Тому перші поселенці назвали село Студінкою. Місце, де була криничка збереглося, зараз тут проживає сім’я Овчар І. І.
Щодо цього періоду збереглися такі архівні дані: Шляхтич з Хочина признав, що винен шляхтичеві Станіславу Кердею за 60 угорських флоринтів половину села Студійка і половину лук, що належать до згаданого села. Цю половину Станіслав і буде держати як застав до повної сплати флоринів (Городські й земські акти т. 19 ст. 215 15.ІХ.1488р.).
За переказами старожилів: Стус Ф. М., Вошки М. Г. Відомо, що найперші панські палаци знаходились на північній частині села біля лісу, де зараз поле Токарів, а де живе Пристай М. С. Була панська ґуральня, яку люди назвали “баня”, де і досі збереглися рештки фундаменту, а назва цієї місцевості зараз називається “забаня”. Ці панські будинки були спалені і зруйновані.
В XV-XVII ст.. територія нашого краю неодноразово піддавалась нападам татарської орди. В 1617 був один з найбільших нападів. Калуш і довколишні села були спалені дощенту, в полон потрапило багато людей.
Не обминула Калущину і Хмельниччина. Польська шляхта жорстоко розправлялася з учасниками визвольних змагань.
В 1857 р. жила поміщиця Сабіна Кожемінська. В той час проживала 860 чоловік. Було в неї орної землі 460 моргів, лугів і городів 130 моргів, пасовиськ 208 моргів, лісів 536 моргів, в селян було орної землі 570 моргів, луків 520 моргів, лісу – 2. В 1888р. в с. Студійка було 139 будинків, 928 жителів, 51 житель на території двору.
В селі в той час була церква, школа, каса позичкова з капіталом 368 злотих.
Після зруйнування невідомо з яких причин панського палацу, був побудований інший (у центрі села де була колгоспна контора). Про дату його будівництва точно невідомо, але про його спалення в час першої світової війни в 1917р. по причині воєнних подій розповідають такі жителі села: Бульбан Ф. П., Бринчак П. Ф., Машталір І. М.
З переказів згаданих людей відомо, що в цих палатах жив поміщик поляк Ян Скаржинські, який помер 1906р. відомо, що в 1900р. село нараховувало 1133 чоловік. З них чоловіків 546, жінок 584. На 1921 в елі було будинків 241, загальне населення 1193. З українців 1155 поляків 27, євреїв – 11 (з книги “Скровіц місцевості жечі Посполитой. Польські, т. XIV, воєводство Станіславське” Варшава. 1923)
В 1926 на віддалі 1км. від села на пн.захід виник хутір Парцеляція. В той час польський уряд насаджував своїх осадників-мазурів, які одержали землі від держави безплатно, або за мізерну плату. Тут жили такі осадники, як Барановський в якого біля хати був рибний став на площі 0,16га Ніщинський, який був війтом, Ясінський та ін.
Сільська влада підпорядковувалась районному староству, очолюваному поляками. Староста скликав війтів для вирішення різних питань, зокрема додатково питання. Сплачувалися6 шарварок (дорожний податок) і за поле. Сума податку становила 15-20 злотих (добра корова коштувала 15 злотих).
За несплату податку екзекутори забрили з хати цінне майно. Після смерті Пілсудського політика щодо України погіршилась. Організовувались волості, посада війта змінилась на посаду солтиса.
Українці володіли наділами від 2 до 5 моргів. Приблизно третя частина селян не мала ані поля, ні коней працювала в наймах.
Найбільші землі мали євреї Цукерберг, Райтер, Ильо (8га), Хуна, Сухарт.
Наймит – їздовий у єврея називався формал, за роботу одержував 0,25га. Города (поки служив) пасовисько на все літо, 10 метрів дров, 1т. сіна. У цукерберга було 8 пар коней англійської породи. 60-70 голів худоби м’ясних і молочних порід. Корови, які відгодовувались на м’ясо, стояли на стайні. М’ясо, сіно здавалось для потреб польського війська. Ціна залежала від якості, в середньому 150 злотих за 20 моргів. Заможні селяни мали не лише орну землю, а і ліс. Наприклад, Каштабарині мали 6 моргів поля і 5 моргів лісу. Жиди і ксьондз здавали на снівку сінокоси (за 50%).
В селі існувала школа. Її відвідували за бажанням. В 20-х роках вона розміщувалась в невеликому одноповерховому будинку, що складався з двох кімнат. Це була початкова школа. Її директор був Михайло Бурлацький. Релігію викладав М. Чернеча.
В 1926 почалось будівництво сучасного приміщення школи, і в 1932 силами громади, добудовано. Освіта була чотирирічною. В школі навчалось близько 80-тис дітей. В 1929-30рр. Директором школи був Коваль. Він відкрив 6-річну школу. Вивчалась польська мова, природа і географія Польщі, українська мова.
Організацій в школі не було. В селі були організації від “просвіти”: “Вишкіл хліборобської молоді”, “Вишкіл рідної школи”, самоосвітній гурток. Діяльність цих гуртків не переслідувалась поляками. ставились вистави. Керували грутками Вошка М., Цимбаліст ний І., Дмитрів І.
В селі існував чоловічий, жіночий, мішаний хор союзу українок. На добровільний началах ними керував Цимбалістий І. (секретар “Просвіти”). Освіту здобув самотужки, нотну грамоту здобув від сина вчителя Бурлацького. Виступаючи на оглядах в Калуші, Войникові. Проводились ігри, грав оркестр, організовувалась карусель, фізичні вправи.. досвід на проведення фестон одержували в Калуші. Молодь вдягалась в український одяг, співали “Це не вмерла Україна”, піднімались синьо-жовті прапори.
Медичне обслуговування було платним. В селі лікаря не було, тільки в Калуші: Білецький – головний лікар, Жовнірович, Дозорський, Зімборик, Білий. Молодь в основному працювала на полі, пізніше почали організовувати курси продавців.
Існував загальний військовий обов’язок. На службу брали юнаків 20р. віку, зростом не нижче 175см. Придатних за станом здоров’я. Служба тривала 1,5-2р. переважно в польських містах.
Жили селяни переважно в 2 кімнатних будинках, вкритих соломою. Часто тут жили 2 сім’ї.
Статистичні дані по селі Студійка за 1931 говорять про те, що в житлових будинках було 252, жителів 1478.
Загальна площа орної землі, луків і пасовиськ, садів і городів 557га., церкві належало 31га. Серед найзаможніших господарів був Цюпик І., який мав 15га., власний млин, рибний став площею 0,20га. (Политическая и экономическая монографія Калушского повета Станиславского воєводства 1934).
Протягом 1926-1932 громадяни села Студійки Хомич Д., Овчар М., Цимбалістий Матій мали власні крамниці. У селі працював Козоровський Й. – коваль. Громадяни Луцак Гнат та Виросток Іван працювали в калузькому калійному комбінаті.
Прихід Червоної Армії 17 вересня 1939 поклав початок встановленню радянської влади на наших землях. Таку зміну люди спочатку сприйняли з піднесенням, так як сподівалися на краще життя.
У 1939 в селі почалась організація колгоспу імені Сталіна. Запис до колгоспу відбувався більш менш добровільно. Проте до колгоспу вступали найбідніш селяни і так звані середняки. Соціалістичні ідеї, ідеї колективізації поширювали Чолій Петро, Козак Матвій.
Активними колгоспниками були Бринчак Павло Іванович, Мостиський Григорій, Бульбан Йосип Панок, Павлюк Іван Стахович.
Колгосп організовувався на землях жидівських і панських. Коні, реманент теж були колишніх власників. Використовували селяни і власні знаряддя праці. На час організації колгосп нараховував 50 членів. Головою господарства був Щедрій Гринь. Головою сільської ради – Чолій Петро, секретарем – Пастух Іван.
В 1940 вивезені в Сибір Атаманчук С. з сім’єю (сільський дяк), поляки з Парцеляції, всього більше 10 сімей.
З відступпом фашистів відновилася мобілізація до армії. На фронт забирали придатних до військової служби чоловіків різного віку. З війни повернулись Атаман Юрій, Андрусів Іван, Атаман Васить Бринчак Михайло, Димид Стах, Легенький Зіновій, Мельничук Михайлович, Портенко Сава, Подільський Іван.
Ось спогади одного з ветеранів Портенка Сави А. “Я призвався 6 травня 1941. Починав службу в місті Охтирську Сумської області. З початком війни потрапив на фронт. Дійшли до Москви. Визволяв Україну, Прибалтику. Закінчив службу в 1946р.
В 1935 в селі утворено осередок організації українських націоналістів. Найактивнішими членами були Вошка Михайло Миколайович, Атаман Михайло Олексійович 19191р.н., Атаман Іван Олексійович 1914р.н.
В 1939 Вошка М. М. і Атаман М. О. Були кур’єрами до Коновальця у Львів. У різні роки до складу організації входили:
Овчар Михайло Прокопович
Гринів Іван Олексійович
Пасічний Степан Степанович
Козоровський Іван Йосипович
Стус Іван Федорович
Овчар Михайло Іванович
Пасічний Йосип Семенович.
Челени організації влаштовували таємні збори, заборонену літературу поширювали, виконували доручення районного проводу.
1943-1944 почали виникати боївки. З поверненням радянської влади місцеве населення опинилося між молотом і ковадлом. Більшовики жорстоко карали і переслідували не тільки повстанців а і їхні сім’ї, та всіх, хто виявляв почуття до них. Націоналісти карали тих, хто допомагав радянській владі. Була запроваджена комендантська година. Майже всі учасники визвольних змагань були знищені, замучені в тюрмах, вивезені до Сибіру.
Мели мука Микола
Мели мука Михайло
Мели мука Василь
Мели мука Іван
В 1940 з 27 учнів школи 23 поступили в піонерську організацію. Була створена і комсомольська організація. Першими комсомольцями були: Козак Володимир Матвійович, Цимбалістий Михайло Антонович, Петрина Василь Петрович, Лужний Василь Андрійович, Цимбалістий Іван Михайлович.
З приходом німців радянська влада перестала існувати. Чолій П. (голова мільради), Чолій Ганна Йосипівна, Козак Матвій (бухгалтер), Дмитрів Д. Д. (бригадир), Гринів Іван М., Мочарський М. І., Подільська Юстина, Цибалістий І. М. евакуювались вглиб країни.
Не території села боїв як таких не було. Багато радянських солдат загинули за селом (де зараз склад міднобрив).
Німецька окупація тривала близько 2-х років. Німці організували так званий “лігеншафт” – орган який займався збором контингенту. На кожну сім’ю в обов’язковому порядку призначався продовольчий податок (зерно, картопля). За дуже заниженими цінами скуповували в населення худобу.
Багато молоді було забрано до Німеччини на роботи (всього 35 чоловік). Серед них:
Павлюк Федір
Мочарський Симань
Машталір Василь Григорович
Цимбалістий Іван
Литвини шин Іван
Овчар Парасковія
Овчар Ганна
Богдан Ганна
Богдан Катерина і Марія
В час німецької окупації війтом був Атаман Василь Ількович. З початком війни до лав Радянської Армії були призвані юнаки 1917-1921р.н. (всього до 30 чоловік). Більшість з них не повернулись:
Павлюк Семен Ількович
Кв’яткоський Микола
Масляк Микола Олегович
Атаман Василь Григорович
Павлюк Пилипович
Бульбан Йосип
Стус Іван Хомович
Турлай Іван Михайлович
Федорко Антон Прокопович
Мочарський Іван – 1921 загинув
Бринчак Володимир Антонович
Овчар Михайло Прокоповиі – пропав у тюрмі
Бульбан Михайло Йосипович – пропав у тюрмі
Овчар Микола Петрович – член УПА, загинув
Атаман Гринь Данилович – загину
Козак Микола Хомович
Павлюк Микола Дмитрович
Мельник Федір – вивезений в Сибір
Павлюк Ганна Дмитрівна – загинула в тюрмі.
Мели лука Марія – померла на засланні
Крук Іван – помер у тюрмі.
Розправившись з національно-визвольним рухом, радянська влада розпочала розбудову господарства і відновлення колгоспу. Вдруге колгосп на селі було організовано в 1948. Тепер уже селянами залишали наділи 25 сотих, а решта всі земля наіоналізовувалась. Забирали с/г реманент, коней. Вступ до колгоспу був обов’язковий. В село приїжджали представники районної влади. Переконували, залякували навіть застосовували фізичні покарання проти тих, хто не хотів вступати до колгоспу.
В 1956р. відбулось укрупнення колгоспу. До складу ввійшли колгоспи ім. Франка, (с. Підгірки), ім. Сталіна (с. Студійка), ім. Шевченка (с. Вістова).
За роботу в колгоспі зарахували трудодні. Іноді за цілий день колгоспник заробляв 0,5 трудодня, а то і менше, оплата трудодня грішили (0,31 крб, зерном 2,2кг.)
Друге укрупнення відбулося в 1959. Сюди увійшли це колгосп ім. Франка (с. Бабин-Середній), ім. Зої Космоделіянської (с. Бабин-Зарічний).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать