Адаптивна система контролю забур’яненості ріллі

До бур’янистих рослин в Україні належить близько 700 видів, об’єднаних у 40 ботанічних родин. Серед такого видового розмаїття малорічні представлені 80% видів і багаторічні — 20%. При цьому в структурі видів у Лісостепу односім’ядольні становлять 14, а двосім’ядольні — 86%. Частка ранніх ярих серед малорічних видів сягає 36%, пізніх ярих — 16, озимих — 6, зимуючих — 15, і дворічних — 7%. Багаторічні бур’яни представлені частками кореневищних — 7%, коренепаросткових — 7, стрижнекореневих — 3, інших — 3% усієї кількості бур’янистих видів. Конкретний ботанічний спектр бур’янів в агрофітоценозах на певних агроландшафтах зумовлений особливістю екологічних умов, наявністю екологічних ніш. Істотний вплив на видовий склад забур’яненості полів має технологія в галузі землеробства. Наприклад, перехід на системи мінімального обробітку ґрунту без належного хімічного захисту посівів від бур’янів пов’язаний зі зростанням загальної кількості забур’яненості ріллі та частки багаторічних видів.
Безсистемне застосування гербіцидів викликає явище компенсації в структурі агрофітоценозів, коли місце чутливих до фітотоксичної дії препаратів видів займають стійкі види бур’янів.
У цілому для основних технологічних груп сільськогосподарських культур, вирощуваних у Лісостепу, характерні такі агротипи забур’яненості: на полях озимих зернових-кореневищно-малорічний із переваженням озимих і зимуючих видів; на полях ярих зернових і зернобобових — коренепаростково-малорічний з домінуванням ярих ранніх і зимуючих; на полях просапних — кореневищно-коренепаростково-малорічний із більшою участю ярих пізніх видів; на полях багаторічних трав — мало річно-кореневищний та малорічно-коренепаростковий з істотною рясністю кореневищних коренепаросткових, озимих і зимуючих видів бур'янів.
На основі багаторічних спостережень, проведених в Україні на площі 25 млн. гектарів у 90-х роках державною установою "Сільгоспхімія" встановлено, що незначна актуальна забур’яненість (менше 10 шт./м2) властива для 10% площ, середня (10–50 шт./м2) — для 70% і висока забур’яненість (> 50 шт./м2) — для 20% ріллі. На більшості полів потенційна забур’яненість нині висока і становить 100–400 млн. шт./га фізично нормального насіння в 30-сантиметровому шарі ґрунту. Розрахунки свідчать, що втрати від бур’янів у землеробстві України, зумовлені актуальною забур'яненістю посівів і становлять в середньому 20–25% потенційного врожаю. В цих умовах забур’яненість полів відіграє роль фактора істотного ризику в галузі. При опрацюванні ефективної комплексної системи контролю забур’яненості ріллі, адаптованої до умов конкретного господарства, враховують можливі способи і заходи захисту від бур’янів, а також тип забур’яненості на полях, ґрунтові та погодні умови.
Обрані заходи контролю забур’яненості посівів, інтегровані в конкретні технології вирощування сільськогосподарських культур, називають агротехнічними. Необхідність комплексного системного підходу до проблеми регулювання чисельності бур’янів зумовлена багатофакторністю виробничого процесу в галузі землеробства та біологічними особливостями бур’янів, зокрема їхньою високою адаптацією до мінливих умов екологічного середовища. Значення окремих заходів у комплексній системі захисту від бур’янів у певних агрофітоценозах визначається видовим складом їхнього бур'янового компонента, погодними умовами та наявними в господарстві ресурсними можливостями. Тому для успішної боротьби з бур’янами велике значення має також довгостроковий прогноз появи сходів бур’янів із періодом передбачення від двох місяців до двох років, який дає змогу уникнути шаблонного здійснення заходів, оптимізувати практику хімічного прополювання з урахуванням екологічної безпеки, підвищити продуктивність і рентабельність землеробства. При визначенні економічної доцільності та екологічної допустимості застосування засобів захисту посівів від бур’янів важливим є використання критерію еколого-економічного порогу забур’яненості полів. Нехтування цими показниками критерію безпечного й рентабельного застосування протибур’янових заходів пов’язано з економічними витратами та з можливістю забруднення навколишнього середовища. Успіх у справі ефективного захисту посівів від бур’янів забезпечує поєднання запобіжних і винищувальних протибур’янових заходів.
Запобіжні протибур’янові заходи. Запобіжними протибур’яновими заходами називають такі, які спрямовані на недопущення занесення на поля і поширення насінних або вегетативних зачатків бур'янів, зменшення їхньої репродукції та наявності в сільськогосподарських засобах, що використовуються у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. У зв’язку з цим практичний інтерес має знання річного балансу насіння бур'янів у ґрунті, який залежить від протибур’янової ефективності систем землеробства та їхніх складових. Наприклад, для умов зернопросапної системи землеробства Лісостепу України із застосуванням сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур у зернобуряковій сівозміні на фоні внесення на гектар сівозмінної площі 12 т гною та 300 кг/га діючої речовини мінеральних добрив, впровадження системи різноглибинного полицевого обробітку ґрунту й рекомендованих гербіцидів величина цього балансу становить близько 2% щорічного зменшення запасу насіння в орному шарі з витрачанням його 56% і надходженням 54%. Застосування вдосконаленого полицево-безполицевого обробітку збільшує цю величину до 20%.
Певний інтерес викликає структура статей надходження в ґрунт і витрачання з нього насіння бур’янів. Близько 73% надходження припадає на насіння бур’янів, що осипалося в ґрунт із тих екземплярів, які ростуть і досягають репродуктивної фази розвитку на даному полі. Крім того, приблизно 25% насіння бур’янів потрапляє в ґрунт разом з органічними добривами. Решта (2%) заноситься в ґрунт іншими шляхами: вітром (анемохорія), водою (гідрохорія), з насінним матеріалом, тваринами (антропохорія, зоохорія) та ін. Щоб поширюватися на значні території, бур’яни набули в ході еволюції різних морфологічних пристосувань. Так, анемохорні рослини характеризуються наявністю високої парусності насіння, зумовленої їхніми морфологічними особливостями — опушеністю, формою плодів тощо. Крім того, цим бур’янам властива біологічна форма "перекотиполе", яка також розносить насіння зазначених видів за допомогою вітру. Невелике за розміром насіння гідрохорних бур’янів, маючи питому вагу меншу від питомої ваги води, легко поширюється з потоками води під час атмосферних опадів, при зрошенні. Насіння антропохорних бур’янів розноситься по полях транспортними засобами та сільськогосподарською технікою, а зоохорних — з кізяками, де воно зберігає життєздатність. Витратна частина річного балансу насіння бур'янів в орному шарі включає відмирання їх у зимовий (60%) і літній (9%) періоди, загибель проростків, що не утворили сходів (24%), витрати на утворення сходів (7%).
Зрозуміло, що в різних умовах виробництва величини річного балансу насіння у ґрунті будуть неоднаковими. Проте, такі дані можуть бути корисними при розробці системи заходів, спрямованих на зниження потенційної засміченості ріллі. Друга частина життєздатного насіння бур’янів у ґрунті крім того, що перебуває у спокої, належить до схожого. В практичному землеробстві важливо передбачити екологічні умови, за яких насіння бур’янів проростає, а також знати величину польової схожості останніх.
У дослідах з однорічними бур’янами встановлено, що в перший рік проростає близько 9% їхньої кількості у пробі, на другий — 5, третій — 23, четвертий — 13, п’ятий — 7, шостий — 6, сьомий — 8, восьмий — 12, і на дев’ятий — 2% (Шиффер Ф., Торнау О., 1953).
Оптимальними умовами для проростання схожого насіння більшості бур’янів є наявність у ґрунті 60–80% вологи від його повної вологоємкості, встановлення необхідної температури, доступ повітря, а для деяких видів — також освітлення. Оптимальні температури для проростання насіння ранніх ярих бур'янів — це +5 — 10 ?С, пізніх ярих +27 — 27 ?С, озимих і зимуючих +10 — 12 ?С, багаторічних +25 — 30 ?С.
Для фоточутливого насіння повне затінення поверхні ґрунту виключає можливість його проростання, а легке затінення, на 25% променевого потоку, підсилює проростання на 30%. Одним із сигнальних факторів, які стимулюють проростання насіння бур’янів у ґрунті, є також вміст у ньому нітратів.
Дослідники вказують на неоднакове співвідношення весняного та осіннього проростання насіння різних бур’янів. Так, насіння ярих бур'янів проростає восени лише на 18% і весною — на 36–65, озимих і зимуючих — відповідно 34–60 і 9–48, багаторічних — 4–31 і 9–44%.
Встановлено, що насіння бур'янів у ґрунті проростає по всій глибині, на якій воно знаходиться. При цьому у верхньому шарі проростає здебільшого весною, а в глибині орного шару — весь теплий період року, причому у 8–10 разів більше, ніж з’являється сходів бур’янів.
Оптимальна глибина, з якої з’являється основна маса сходів більшості видів бур'янів, становить від 3–4 до 10–15 см. Якщо насіння проростає глибше, то паростки через 10–20 днів після проростання відмирають, не утворивши сходів. Активність проростання насіння бур’янів у глибині орного шару зростає після чергового розпушування протягом 3–4 тижнів після його проведення.
Чимало сходів бур’янів з’являються протягом 3–4 тижнів після настання оптимальних умов для проростання їх насіння. При цьому основна кількість бур’янів сходить весною. Так, в умовах Лісостепу України на травень припадає до 70% річних сходів бур’янів і 80% від кількості за вегетаційний період. Величина польової схожості насіння бур’янів коливається залежно від видів та умов у межах від 10–15 до 50–60 % від їх лабораторної схожості.
Виживання сходів бур’янів у конкретних агроценозах залежить від біологічних особливостей сільськогосподарських культур, технологій їх вирощування та погодних умов. При впровадженні сучасних технологій і відмови від гербіцидів співвідношення, що визначає виживання сходів бур’янів, у різних агроценозах становить 17–88 % від кількості всіх сходів. При застосуванні ефективних гербіцидів цей показник знижується до 5–15%.
Входження багаторічних бур'янів в агрофітоценози зумовлене, головним чином, їхньою здатністю до вегетативного розмноження і меншою мірою наявністю насіння у ґрунті. Ця здатність полягає в утворенні можливої кількості бруньок на органах вегетативного розмноження, які нагромаджуються в орному шарі. За даними спостережень, кількість бруньок становить для осоту рожевого 5,3 млн., осоту жовтого — 166,1 млн., пирію повзучого — 259,8 млн. шт./га (Корсмо, 1930). Ці бур’яни розмножуються внаслідок відростання пагонів від кореневої системи, розміщеної нижче від глибини обробітку ґрунту (76–100%), і меншою мірою — через відрізки вегетативних органів розмноження, що знаходяться на глибині орного шару ґрунту (0–24%).
Збільшення глибини і багаторазовості підрізування перелічених видів призводить до пригнічення й виснаження бур'янів. Для практичного землеробства важливо дослідити здатність багаторічних бур'янів до повторного відростання паростків із відрізків органів вегетативного розмноження при систематичному підрізуванні. Ця здатність залежить від довжини відрізків та глибини розміщення в ґрунті. При довжині відрізків 8–10 см, і загортанні на глибину 20 см відростання пагонів та поява сходів припиняються після 3–4 підрізувань (Манько Ю.П., 1991). Здатність до відростання знижується, коли довжина відрізків зменшується, а глибина загортання їх у ґрунт збільшується. Кількість підрізувань збільшують для того, щоб виснажити дорослу рослину і припинити відростання пагонів від неї. Як правило, проводять 7–8 підрізувань протягом двох вегетаційних сезонів. Багаторічні бур'яни легко виживають в агроценозах завдяки описаним вище біологічним особливостям, які потрібно враховувати при розробці системи заходів у боротьбі з ними. Велике значення має також тривалість життєздатності органів вегетативного розмноження багаторічних бур'янів у ґрунті. Відрізки цих органів відмирають у природних умовах протягом року, а материнські екземпляри можуть жити кілька років. Наприклад, тривалість життя материнської рослини пирію повзучого сягає п’яти років.
До запобіжних належать такі заходи контролю забур’яненості ріллі:
Регулювання екологічних умов на агроландшафтах. Для зменшення чисельності видів бур'янів, адаптованих до перезволожених територій, кислих і засолених ґрунтів, проводять відповідні їх меліорації — осушення, вапнування, гіпсування. Ці заходи спрямовані на створення несприятливих екологічних умов для таких видів бур'янів, як хвощ польовий, зірочник, сухоцвіт болотний, щавель, лобода, гірчак водяний та ін.
Фітоценотичні заходи. Ці заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін з протибур’яновим спрямуванням чергування культур. У схемі науково обґрунтованих сівозмін треба чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи з безмінними посівами, забур’яненість посівів у сівозмінах знижується в 3–4 рази, особливо злісними багаторічними бур'янами (Доспєхов Б.А., 1967; Мартиненко В.І., Ушакова Л.Т., 1976).
Сівозміна — ефективний захід проти спеціалізованих видів бур’янів та бур’янів–паразитів — вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню озимих і зимуючих видів бур'янів. Є опрацьовані й апробовані у виробничих умовах заходи ефективного впливу на злісні світлолюбні види бур’янів за допомогою послідовного вирощування кормових культур, які затінюють ці бур’яни і мають раніші строки збирання від достигання насіння бур’янів. Такі посіви пригнічують вказані бур’яни й запобігають репродукції їхнього насіння. Для цього на дуже забур’янених полях у літньо–осінній період висівають озимий ріпак або інші озимі культури на корм (жито). Після збирання ріпаку весною на цьому полі вирощують ще другий урожай поукісно: віко–вівсяну мішанку чи редьку олійну на зелений корм або сіно. Така послідовність вирощування зумовлює зменшення кількості пирію повзучого, осоту рожевого та інших злісних видів бур’янів упродовж зазначеного часу на 80-100%.
Організаційні заходи. Вони передбачають відповідне очищення технологічних матеріальних засобів, які використовують у землеробстві, від зачатків бур'янів та організаційну підготовку до обґрунтованого застосування інших протибур’янових заходів.
Такими технологічними матеріалами в землеробстві, які можуть бути джерелом занесення на поля зачатків бур'янів, є насінний матеріал, корми, органічні добрива. Очищають насінний матеріал від насіння бур'янів на спеціальних зерноочисних машинах із використанням різниці в фізичних властивостях культурних рослин і бур'янів: парусності, розмірів, питомої ваги, форми та особливості поверхні. Найбільше уваги приділяють виділенню з насінного матеріалу важковідокремлюваного насіння деяких видів бур'янів, наприклад редьки дикої з ячменю, повитиці з люцерни і конюшини, мишію та плоскухи з проса тощо. Відокремлене при очищенні насіння знищують, а зернові відходи згодовують тваринам у розмеленому і запареному вигляді.
Правильна підготовка органічних добрив із метою очищення їх від життєздатного насіння бур'янів передбачає зберігання в гноєсховищах або польових буртах протягом 3–4 місяців у разі підстилкового гною чи компосту й 5–6 місяців для рідкого і напіврідкого гною. Більшість насіння бур'янів при температурі +40–50 ?С, яка створюється у процесі такої підготовки органічних добрив, втрачає життєздатність.
Джерелом надходження зачатків бур'янів на поля є також полезахисні лісосмуги, обочини польових доріг, яри, луки і пасовища. Для запобігання насінній репродукції бур'янів, які ростуть на цих територіях, їх потрібно систематично підкошувати до цвітіння. Можливе також висівання на зазначених землях суміші бобових і злакових багаторічних трав, які знижують їх забур’яненість.
Поширенню насіння бур'янів на полях із поливною водою при зрошенні можна запобігти скошуванням бур’янової рослинності на берегах зрошувальних каналів або знищенням її за допомогою гербіцидів. При потраплянні насіння бур’янів у поливну воду його на 75–99 % видаляють за допомогою спеціальних пристроїв — фільтрів у вигляді сітчастих щитів і відстійників, які розміщують перед розподільними каналами.
Запобігати поширенню насіння бур'янів на полях можна також дотриманням певних нормативів відповідних елементів адаптивних технологій у землеробстві. Наприклад, оптимальні строки сівби сільськогосподарських культур з рівномірним загортанням насіння забезпечують дружну появу сходів і сприятливі умови росту та розвитку рослин. У результаті цього культурні рослини випереджають бур'яни в рості й пригнічують їх. В інших випадках строки сівби доцільно перенести з тим, щоб дати можливість з'явитися сходам бур'янів, які знищують передпосівною культивацією. Важливий і вибір способу сівби культури. При суцільній сівбі бур’яни пригнічуються культурними рослинами більшою мірою, ніж на широкорядних посівах, які потребують додаткових міжрядних культивацій для знищення бур'янів. Необхідно також на забур’янених полях збільшувати норму висіву сільськогосподарської культури на 10–15% для підвищення конкурентної спроможності культурних рослин. Запобіжним протибур’яновим заходом є також своєчасне збирання врожаю культурних рослин, яке запобігає осипанню стиглого насіння бур'янів у ґрунт, що спостерігається при запізненні з жнивами. При збиранні врожаю зернових культур протибур’янову роль відіграє роздільний спосіб. За цим способом раннє скошування рослин у валки запобігає достиганню насіння бур'янів, а після їх обмолоту недостигле насіння потрапляє в зерно і видаляється при очищенні. На забур’янених полях косити зернові треба на низькому зрізі (10–12 см), щоб уникнути можливості насінної репродукції залишених у стерні бур'янів.
До запобіжних відносять також і карантинні заходи, спрямовані на недопущення завезення та поширення небезпечних видів бур'янів із–за кордону (зовнішній карантин) і в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній карантин). До бур'янів зовнішнього карантину за переліком ДСТУ 2240–93 належать такі види: паслін каролінський (Solanum еlaegnifolium Cav.), усі види стриги (Striga sp. Sp.), емекс південний (Emex australis Stern), емекс колючий (E. spinosa L.), паслін лохолистий (S. elaeagnifolium L.), паслін триквітковий (S. triflorum Nutt), колючоплідник шорстколистий (Acanthospermum hispidum.D.C.), кротон головчастий (Croton capitatus Michx), есхіномена віргінська (Aeschinomene virginica BS.P), касія тора ( Cassia tora L.), касія західна (Cassia occidentalis L.), Діодея валькувата (Diodea teres Walt), фізаліс кутастий (Rpysalis augulata L.), полин дворічний (Artemisia biennis L.), соняшник багаторічний (Helianthus sp. sp.), паспалум (Paspalum sp. sp.), ценхрус (Cenchrus sp.sp.).
Об’єктами внутрішнього карантину визнані види бур'янів: амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiafdia L.), амброзія трироздільна (Ambrosia tritida), іпомея плющоподібна (Ipomea hederacea L.), паслін колючий (Solanum rostratum Dunal), степовий гірчак звичайний (Acroptilon repens (L.)D.C.), амброзія багаторічна (Ambrosia psilostachia D.C.), повитиця рівнинна (Cuscuta campestris L.). Списки карантинних бур’янів непостійні й періодично переглядаються у зв’язку зі змінами їхньої участі та поширення на території країни.
При виявленні карантинних видів бур'янів на полях їх знищують до цвітіння. Насінний матеріал, засмічений карантинними видами, використовувати для сівби забороняється. Зернові відходи, в яких є насіння карантинних бур'янів, перед згодовуванням треба ретельно розмелювати і запарювати для позбавлення його життєздатності. Полова, солома, сіно з наявністю насіння карантинних видів бур’янів також підлягають запарюванню, а непридатні до використання післяжнивні рештки спалюють. Після роботи машин і знарядь на полях, забур’янених карантинними видами бур’янів, їх необхідно ретельно очищати, а сміття спалювати. Після знищення карантинних бур’янів за полем протягом 2–3 років систематично наглядають, щоб переконатися, що бур’яни повністю знищено.
Прогнозування фактичної забур’яненості посівів. Залежно від технології вирощування культур очікувану кількість сходів бур’янів у посівах протягом їхньої вегетації можна визначати двома способами: на основі даних про потенційну забур’яненість полів і про фактичну забур’яненість попередника перед збиранням його врожаю. Потенційну забур’яненість використовують як предиктор для прогнозу в тому разі, якщо вона модифікується внаслідок зміни технологій вирощування культур, наприклад при впровадженні нових заходів (забур’яненість полів різко знижується), або з підвищенням норм органічних добрив (забур’яненість орного шару насінням бур’янів істотно зростає).
Фактична забур’яненість попередника перед збиранням урожаю може бути предиктором для прогнозу у разі, якщо у сівозміні не відбувається різких відхилень від прийнятої технології вирощування культур, які б мали істотний вплив на потенційну забур’яненість полів. Обидва способи можна застосовувати як для довгострокового, так і для оперативного видів прогнозу.
Потенційну забур’яненість полів, яка є предиктором, визначають інструментальним способом. На основі визначеної потенційної забур’яненості та нормативної польової схожості насіння довгостроковий прогноз видового і кількісного складу сходів бур’янів протягом вегетації культур, вирощуваних на обстежуваному полі в майбутнього році, проводять за моделлю:
де У — очікувана кількість сходів усіх видів бур'янів протягом вегетації культури, шт./м2;
0,8 — коефіцієнт відповідності кількості схожого насіння весною у шарі ґрунту 0–10 см його кількості восени після основного обробітку ґрунту;
X1, X2,…, Xn — кількість схожого насіння окремих видів, визначена лабораторним способом у шарі ґрунту 0–10 см пізно восени після проведення основного обробітку ґрунту, млн. шт./га;
В1,В2, ..., Вn — середня нормативна польова схожість окремих видів бур'янів у посівах культурних рослин, виражена у відсотках до кількості їх схожого насіння в шарі 0–10 см весною прогнозованого року (близько 50%) (табл. 4,6, 4,7).
4.6. Коефіцієнти прогнозу кількості сходів бур'янів, очікуваних протягом вегетації культур, на фоні полицевого основного обробітку ґрунту
Прогноз появи сходів бур'янів за описаним методом досить трудомісткий, оскільки доводиться визначати потенційну забур’яненість полів. Не менш трудомісткий і метод монолітів, за яким беруть пробні площини верхнього шару ґрунту завглибшки 10 см і площею 2500 см2, поміщають їх у дерев’яні ящики в кімнаті з температурою +20–22?С і підраховують сходи бур'янів, що з'являються в ящиках протягом 30 днів. Тому методи, ґрунтовані на визначенні потенційної забур’яненості ріллі, застосовують тільки у тому разі, коли на полях відбулися певні технологічні зміни, які істотно впливають на її величину.
Предиктором для довгострокового прогнозу появи сходів бур’янів у наступному році протягом вегетації запланованої на даному полі культури за розрахунковим способом є кількість сходів бур'янів у всіх фазах їхнього розвитку перед збиранням урожаю попередника:
4.7. Коефіцієнти прогнозу кількості сходів бур'янів, очікуваних протягом вегетації культур, на фоні безполицевого основного обробітку ґрунту ,
де У — очікувана за прогнозом кількість сходів усіх бур'янів протягом вегетації прогнозованої культури, шт./м2;
ЗФ1, ЗФ2, ..., ЗФn — кількість окремих видів бур'янів в усіх фазах їхнього розвитку перед збиранням урожаю попередника, шт./м2.
КВ1, КВ2, ..., КBn — коефіцієнти відповідності сходів окремих видів бур'янів, очікуваних протягом вегетації прогнозованої культури, їхній кількості перед збиранням урожаю попередника. Ці коефіцієнти визначені експериментально, окремо для умов застосування під планову культуру полицевого і безполицевого основних обробітків ґрунту;
4.8. Розподіл появи сходів бур’янів протягом вегетації багаторічних і однорічних трав раннього строку збирання, %
За точністю (–30%) розрахунковий спосіб прогнозу дещо поступається способу з використанням величини потенційної забур’яненості ріллі, але ця точність достатня, а витрати на його проведення у 7–10 разів менші. При складанні оперативного прогнозу за даним способом з метою підвищення його точності враховують метеорологічний прогноз на травень, протягом якого з'являється до 80% усієї кількості сходів бур'янів поточного року. Якщо травень очікується вологий і теплий (ГТК ? 1), розраховану очікувану кількість сходів треба збільшити на 30%, а якщо холодний і сухий (ГТК ? 1) — зменшити на 30%.
4.9. Розподіл появи сходів бур’янів за час вегетації ранніх ярих і озимих культур (%)
Щоб надійно захистити посіви, важливо знати не лише сумарну кількість очікуваних сходів бур’янів, але й розподіл їх за місяцями протягом вегетації культур. Цей розподіл наведений у таблицях 4.8–4.11. Важливо вміти правильно використовувати прогноз появи сходів бур’янів у практиці захисту вирощування культур.
При плануванні тактики захисту слід передбачати передусім сумарну протибур’янову ефективність технологій вирощування культур у кожному полі, тобто загибель сходів бур’янів під впливом обробітку ґрунту та біологічного пригнічення їх культурними рослинами. Орієнтовне виживання сходів бур'янів у посівах різних культур у часі залежно від агрозаходів, але без застосування гербіцидів наведено в таблиці 4.12.
4.10. Розподіл появи сходів бур’янів протягом вегетації кукурудзи на силос та інших культур з подібними періодами вегетації, % (просо, гречка)
Якщо передбачається нова технологія вирощування культур, то тоді виживання сходів бур'янів (ВФ) зручно розраховувати за моделлю: ,
де Т1, Т2, ..., Tn — технічна ефективність окремих заходів боротьби з бур'янами, виражена у відсотках.
Щоб виразити виживання частинами, треба одержані у відсотках показники розділити на 100. При цьому допустимою вважається наявність бур’янів у фазі утворення насіння, яка б не перевищувала 1–10 шт./м2, у тому числі в посівах зернових культур із вузькорядною сівбою — у межах 10 шт./м2, а в посівах просапних — 1 шт./м2.
4.11. Розподіл появи сходів бур'янів у посівах пізніх ярих культур протягом їхньої вегетації, %
При досягненні весняними сходами бур'янів цієї фази потрібно переважно 60–90 днів, а сходами, що з'являються в кінці літа, — 35–40 днів. Для посівів ранніх зернових колосових культур гранично допустимим терміном контролю за наявністю сходів бур’янів вважається перша декада червня, а для посівів пізніх просапних культур — перша декада серпня. Сходи бур’янів, що з’являються після вказаних термінів, не досягають фази утворення життєздатного насіння і не збільшують потенційної засміченості полів.
4.12. Середнє нормативне виживання ВФ усіх сходів бур’янів у посівах сільськогосподарських культур із застосуванням сучасних технологій, але без гербіцидів
Якщо планові агротехнічні заходи не забезпечують зниження забур’яненості до вказаного вище допустимого рівня, тоді важливим є застосування гербіцидів. Потрібні препарати у кожному конкретному випадку вибирають відповідно до видового складу очікуваних за прогнозом бур'янів та екологічних регламентів. Здійснене таким чином планування захисту посівів від бур'янів зумовлює технічно ефективне, економічно доцільне та екологічно допустиме застосування гербіцидів у землеробстві, дає змогу практично визначити науково обґрунтовану потребу в цих засобах у конкретному господарстві (табл. 4.13).
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать