Еколого–економічний поріг забур’яненості полів та методика його визначення

Інформація про співвідношення між кількістю або масою бур’янів і величиною їхньої шкодочинності у посівах певних культурних рослин має практичне значення. Ці співвідношення відображають показники порогових рівнів забур’яненості, виражені кількістю сходів бур’янів, їхньою масою або кількістю схожого насіння в ґрунті, віднесених до одиниці площі.
4.13. Приклад тактики захисту від бур’янів посіву озимої пшениці (с. Леонівка, Кагарлицького району Київської області)
Безпосереднє практичне значення для землеробства, особливо для визначення екологічної допустимості та економічної доцільності застосування, зокрема гербіцидів, має величина еколого–економічного порогу забур’яненості полів. Еколого–економічний поріг забур’яненості полів — це та мінімальна кількість вегетуючих бур’янів або їхнього насіння в ґрунті на час здійснення протибур’янових заходів, сходи яких після зазначених заходів повністю знищуються. Це забезпечує приріст урожаю, який окупає витрачені кошти на проведення заходів і збирання приросту за умови дотримання планової рентабельності й екологічних регламентів застосування. Цей показник є критерієм економічної доцільності та екологічної допустимості застосування, зокрема гербіцидів.
Еколого–економічні пороги забур’яненості полів при використанні гербіцидів визначають за моделями: ,
де ЕЕПФ — еколого-економічний поріг забур’яненості посівів на час внесення післясходових гербіцидів, виражений кількістю сходів бур'янів на цей час, при якій застосування гербіцидів рентабельне, шт. /м2.
ЕЕПП — еколого–економічний поріг потенційної забур’яненості поля, виражений кількістю схожого насіння бур'янів весною в шарі ґрунту завтовшки 0–10 см на час внесення ґрунтових гербіцидів, млн. шт/га, при якій використання їх рентабельне.
В — витрати, пов’язані з хімічним прополюванням посівів і збиранням урожаю додаткової продукції, грн/га.
При цьому величину збереженого врожаю (ДУ) розраховують за формулою: ,
де В1 — витрати на застосування гербіцидів, грн/га;
Ц — ціна 1 ц основної продукції, для якої визначають поріг забур’яненості, грн.;
П — середньовидова шкідливість бур'янів, розрахована для певного видового складу їх за даними таблиці 4._.
,
де У1, У2 ,Уn — питома частка окремих видів бур'янів у загальної кількості на даному полі;
П1, П2, ..., Пn — шкідливість окремих видів бур'янів (табл. 4._),
ВФ, ВП — показники виживання сходів бур'янів, %, розраховані за моделлю:
де Т1, Т2, ..., Tn — технічна ефективність окремих заходів боротьби з бур'янами, виражена у відсотках.(табл. 4.14).
4.14 Шкідливість основних видів бур’янів, виражена втратами врожаю основної продукції сільськогосподарських культур, зумовленими постійною наявністю протягом вегетації в їхніх посівах бур’янів у кількості 1 шт./м2, ц/га.
Винищувальні заходи контролю забур’яненості полів. Винищувальними називають протиб’урянові заходи, спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур'янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур. До них належать механічні, фізичні, хімічні та біологічні.
Механічні заходи знищення бур’янів. Механічні винищувальні заходи завжди інтегровані в технологію вирощування сільськогосподарських культур у вигляді заходів механічного обробітку ґрунту. Разом із регулюванням ґрунтових, водного, повітряного, поживного і теплового режимів заходи механічного обробітку ґрунту виконують одночасно й завдання щодо знищення бур'янів на оброблюваному полі. Складовими системи обробітку ґрунту є основний, передпосівний та післяпосівний його обробітки. Дослідженнями встановлено, що в загальному протибур’яновому ефекті всієї системи обробітку ґрунту питома вага основного обробітку становить близько 60%, передпосівного — 30 і післяпосівного — 1% (Дука В.М., Грицьків П.А., 1969; Яворський О.Г., 1973). Технологічні схеми системи обробітку ґрунту та її окремих ланок, адаптовані до конкретних агротипів забур’яненості ріллі, викладені у розділі, присвяченому обробітку ґрунту.
Хімічна боротьба з бур’янами. Серед винищувальних протибур’янових заходів у землеробстві об’єктивно визнані пріоритетними механічні, оскільки що їх правильне застосування є одночасно складовими технології вирощування сільськогосподарських культур і часто не потребує додаткових витрат, пов’язаних із посиленням впливу на бур'яни. Проте за їхньою допомогою не завжди вдається досягти ефективного захисту посівів від бур’янів. Наприклад, важко контролювати наявність останніх у суцільних посівах, рядках або гніздах просапних культур, тому ще це потребує додаткових витрат. Тому в сучасному землеробстві широкого застосування набули хімічні засоби знищення бур'янів — гербіциди, які стали важливим елементом агротехніки сільськогосподарських культур. Позитивним боком використання гербіцидів є можливість швидкого знищення бур’янів на значній площі із незначними затратами праці. Крім того, їхня захисна дія триваліша від ефекту механічного знищення і може бути суттєвим доповненням до комплексу винищувальних заходів, особливо в тих умовах, коли механічні заходи виявляються малоефективними. Серед важливих новацій у землеробстві винайдення та впровадження в практику гербіцидів було третьою після широкого застосування мінеральних добрив і вирощування високоврожайних короткостеблових, стійких проти вилягання сортів зернових культур ("зелена революція").
В асортименті дозволених до використання в Україні гербіцидів налічується 174 препарати. Для вибору потрібного з них існує виробнича класифікація (табл.4.15).
4.15. Виробнича класифікація гербіцидів
Для досягнення високої технічної та економічної ефективності хімічного контролю забур’яненості полів при дотриманні екологічної безпеки агроландшафтів застосування гербіцидів у практичному землеробстві повинне мати технологічне обґрунтування. Основними елементами його є:
визначення оптимального гербіциду для конкретного типу забур’яненості посіву;
спосіб і строки внесення препарату;
норма внесення препарату;
забезпечення екологічних умов для високої гербіцидної активності препарату.
Підставами для вибору потрібного гербіциду, з одного боку, є прогнозована або фактична ботанічна структура сходів бур'янів у певному агрофітоценозі й, з другого, — характеристика ботанічного спектра гербіцидної дії препарату, його вибірковості щодо культурних рослин. При цьому об’єктами вибору в асортименті гербіцидів мають бути тільки препарати, дозволені до застосування державною комісією. Об’єктами фітонцидної дії у конкретному посіві, за даними обліку чи прогнозу, визначають ті переважаючі види бур’янів, участь яких в бур’яновій синузії становить не менше 70% усієї кількості сходів її учасників, враховуючи точність прогнозу чи обліку бур'янів у межах 30%. Важливо при цьому досягти технічної ефективності вибраного препарату не менше 90% загибелі видів бур'янів, які домінують у складі бур'янового компонента агрофітоценозу. За чутливістю бур'янів до певних гербіцидів розрізняють чутливі види, які гинуть на 85–100%, середньо–чутливі 50–84 і стійкі — до 50%. Знаючи видовий склад переважаючих бур'янів та їхню чутливість до різних гербіцидів, можна розрахувати середню планову технічну ефективність останніх і вибрати серед них той препарат, який забезпечує потрібний гербіцидний ефект.
,
де ТС — середня технічна ефективність вибраного гербіциду проти конкретного видового складу бур'янового компонента, %;
Т1, Т2, ..., Тn — очікувана загибель окремих видів даного бур'янового угруповання;
Ч1, Ч2, ..., Чn — частка видів бур’янів, визначених об’єктом гербіцидної дії вибраного препарату в частинах від всієї їхньої кількості.
Дуже важливо, щоб термінальна (кінцева) кількість сходів бур'янів, яка залишиться після застосування комплексу протибур’янових заходів, у тому числі й гербіциду, не перевищувала її допуску: для культур суцільного способу сівби –10 шт./м2 і для просапних — 1 шт./м2 забур’яненості. У разі термінальної, на 30% більшої, ніж допускається, кількості сходів бур’янів передбачають додаткові механічні або хімічні заходи. Досягнення цього допуску гарантує стабільність потенційної забур’яненості ріллі на даному полі. Якщо виявиться, що вищенаведеним вимогам технічної ефективності й допуску відповідають кілька препаратів, то перевагу віддають тому, який має вищу економічну доцільність та екологічну допустимість. Критерієм економічної доцільності застосування гербіцидів у конкретних умовах буде розрахований за раніше викладеною методикою еколого–економічний поріг забур’яненості полів на час внесення гербіцидів. Цей критерій порівнюють із фактичною кількістю бур'янів у посіві при внесенні гербіцидів, одержуючи індекс оптимальності окремих препаратів для певних умов:
,
де І0 — індекс оптимальності вибору препарату;
ЕЕП — еколого-економічний поріг актуальної або потенційної, забур’яненості поля, шт./м2 (млн. шт. схожого насіння на 1 га в шарі ґрунту завтовшки 0–10 см);
У — актуальна або потенційна, забур’яненість поля на час внесення гербіцидів, шт./м2 (млн. шт. схожого насіння в шарі ґрунту 0-10 см)
Якщо І0 менше 1, то застосування таких гербіцидів в еколого–економічному відношенні недоцільне. Вибір випадає на той препарат серед гербіцидів з однаковою технічною ефективністю, який має найбільшу величину індексу оптимальності.
Залежно від оброблюваної гербіцидами площі на полі розрізняють такі способи внесення:
суцільний, якщо робочим розчином препарату обробляють усю площу поля;
стрічковий, коли робочим розчином обробляють захисну смугу рядків просапних культур завширшки 15–20см одночасно з сівбою або по сходах культурних рослин;
спрямований, якщо вносять гербіцид на посівах чутливої культурної рослини. У такому разі розпилюваний розчин спрямовують тільки на бур'яни, а культурні рослини захищають спеціальними пристроями;
локальний, за яким гербіцид вносять вибірково в куртинах при локальному поширенні бур'янів на полі.
Зрозуміло, що локальне, стрічкове чи спрямоване внесення зменшує витрату гербіцидів без зниження їхньої технічної ефективності. З цією метою застосовують змочування бур'янів за допомогою спеціальних пристроїв із тканини, просоченої розчином гербіцидів, розсіювання гранульованих препаратів або суміші мінеральних добрив із гербіцидами, обробку гербіцидними препаратами насінного матеріалу культурних рослин, внесення гербіцидів одночасно з поливною водою при зрошенні (гербогація).
Важливим елементом у застосуванні гербіцидів є норма витрати їх, тобто встановлена експериментально і рекомендована кількість діючої речовини або певного препарату з відомим вмістом діючої речовини, виражена в одиницях маси, що припадає на одиницю оброблюваної площі, одиницю об’єму чи маси оброблюваного об’єкта. Правильне визначення величини норми має винятково важливе значення при внесенні гербіцидів, оскільки воно істотно впливає на технічну та економічну ефективність заходу. Фактичну витрату діючої речовини або препарату на одиницю оброблюваної площі називають дозою його внесення. Якщо доза витрати гербіциду менша від норми, то його технічна ефективність знижується, а якщо перевищує норму то пошкоджується культура. В обох випадках знижується урожай. При визначенні норми витрати гербіцидів у конкретних випадках слід керуватися, з одного боку, рекомендаціями регламенту дозволених до застосування пестицидів, а також особливостями даного поля — видовим складом забур’яненості, екологічними умовами, фазою розвитку культурних рослин і бур'янів, ступенем забур’яненості, механічним складом ґрунту, вмістом у ньому органічних речовин. В рекомендаціях норми витрати препаратів, як правило, вказані у вигляді інтервалу чисел, в якому культурні рослини стійкі проти гербіциду, а бур’яни — найчутливіші. Визначаючи потрібну норму, меншу величину з рекомендованого інтервалу вибирають в умовах малорічного підтипу забур’яненості, при високій відносній вологості повітря, оптимальній для рослин температурі, на ранніх фазах розвитку бур'янів (фаза сім’ядольних листків або їхньої розетки), незначному ступені забур’яненості посівів, на легких за механічним складом ґрунтах, бідних на органіку. І навпаки, максимальна величина норми витрати гербіциду буде ефективною за переважаючої участі стійкіших багаторічних бур'янів, у посушливих умовах, при високій температурі повітря, в пізніх фазах розвитку бур'янів, високому ступені забур’яненості посівів, на важких за механічним складом ґрунтах, багатих на органіку. Якщо норма вказана за діючою речовиною, норму витрати препарату визначають за формулою:
,
де, Д — норма витрати препарату, кг/га;
- норма витрати діючої речовини, кг/га;
С — вміст діючої речовини в препараті, %.
Норму витрати препарату при стрічковому внесенні його розраховують за формулою:
,
де, ДС — норма витрати препарату при стрічковому внесенні, кг/га;
Д — норма витрати препарату при суцільному внесенні, кг/га;
S — ширина стрічки препарату при суцільному внесенні, см;
М — ширина міжрядь, см.
Норму витрати рідкого препарату визначають з урахуванням його густини за формулою:
,
де, ДР — норма витрати рідкого препарату, л/га;
с — вміст діючої речовини в препараті, %;
г — густина рідкого препарату, г/см3.
Гербіциди виготовляють для сільського господарства у вигляді різних препаративних форм: розчинних у воді порошків, змочуваних порошків для виготовлення суспензій, водних розчинів, водорозчинної пасти, гранульованих препаратів, концентратів емульсій, мінерально-масляних емульсій, мікрокапсул. В твердих препаратах, крім діючої речовини, використовують наповнювачі (каолін, бентоніт) та поверхнево активні речовини (агрол, тренд), призначені для кращого змочування листя бур'янів і проникнення гербіцидів через кутикулу. До складу рідких препаратів входять, крім діючої речовини, органічні розчинники (дизельне паливо, гас, мінеральні масла, складні ефіри, креолін), а також спеціальні добавки–емульгатори для утворення при змішуванні з водою стійких емульсій. Як емульгатори використовують сульфанати кальцію, мила, ефіри поліетиленгліколю. Мікрокапсульовані препарати складаються з желатинових або поліамідних капсул розміром 5–100 мкм, в яких знаходиться діюча речовина гербіциду. Під впливом сонячних променів або температури оболонка капсул руйнується і діюча речовина переходить в зовнішнє середовище, спрямовуючи фітонцидний вплив на бур’яни.
На технічну ефективність гербіцидів впливає також норма витрати робочого розчину, зумовлена природною дією даного препарату та засобами його внесення. Для внесення наземних контактних гербіцидів кращою нормою витрати робочого розчину є 300–600 л/га, наземних системних — 150–300 і групових препаратів — 300–400 л/га. При авіаційному внесенні гербіцидів норму витрати рідини зменшують до 25–50 л/га, а при внесенні препарату без розбавлення у вигляді тонкодисперсного туману ультрамалооб'ємним обприскуванням ( УМО) — до 1-5 л/га.
Режим роботи обприскувача, який би забезпечив фактичну дозу внесення гербіциду, відповідну до вибраної норми його витрати, визначають за формулою:
,
де, QP — розрахункова доза витрати робочої рідини, л/га;
q — витрата розчину через один розпилювач при вибраній системі обприскувача, л/хв;
В — ширина захвату обприскувача, м;
V — швидкість руху агрегату, км/год.
Дотримання норми витрати робочого розчину гербіцидів зручно на полі контролювати за правилом стометрівки. Для цього досить визначити два допоміжних фактичних показники: час, за який агрегат обприскувача проходить 100 м, та об’єм робочого розчину, який обприскувач витрачає за цей час. Потім розраховують ширину захвату, що припадає на один розпилювач (ш, м) і витрату робочого розчину через один розпилювач за вказаний час (д, л). Величину фактичної витрати робочого розчину підконтрольним обприскувачем (Q л/га) визначають за формулою:
л/га,
де Qф — фактична витрата робочого розчину гербіциду, л/га;
q — витрата робочого розчину через один розпилювач на відрізку шляху 100 м;
Ш — ширина захвату одного наконечника, м.
Для організації високопродуктивної роботи обприскувачів доцільно обладнати відповідні розчинні пункти, на яких безперебійно виготовляють потрібні робочі розчини гербіцидів, доставляють їх і заправляють ними обприскувачі на полі, де вони працюють. Враховуючи різну вибірковість фітоцидної дії, з метою підвищення технічної ефективності хімічного прополювання посівів часто застосовують суміші різних препаратів, які сумісно розширюють спектр знищуваних видів бур’янів. Виготовляють суміші за заводською технологією з постачанням комплексних препаратів (діален, ковбой, кросс, примекстра) або готують бакову суміш компонентів на розчинному пункті перед її внесенням, враховуючи сумісність препаратів.
Ознакою високоякісного застосування гербіцидів є також рівномірність внесення дози на території, яка повинна становити не менше 90%. Найкращу рівномірність внесення робочого розчину забезпечує використання щілинних розпилювачів. Їх прикріплюють на штанзі так, щоб факели розпилювання сусідніх розпилювачів не перекривалися, а лише забезпечували стик або ж щоб перекриття було подвійним. Відповідність перелічених деталей монтажу штанги і розпилювачів перевіряють перед роботою обприскувача.
Для ультрамалооб’ємного обприскування препаратами без розбавлення їх у воді використовують обприскувачі із спеціальними розпилювачами. Якщо для звичайних розпилювачів розмір крапель робочого розчину становить 120–300 мкм, то у разі малооб’ємного обприскування — до 60 мкм. Для наземного внесення гербіцидів нині найбільш поширені обприскувачі ПОМ–630, ОПШ–15–03, ОМ–630–2, ОП–2000–2–01, ОПШ–3200.
До заходів підвищення технологічної ефективності гербіцидів різних груп належить створення відповідних сприятливих екологічних умов у процесі їх застосування:
1. Наземні гербіциди забезпечують високу технічну ефективність при внесенні в ранні фази розвитку бур'янів, за сприятливих погодних умов для їхнього росту. Найвища фітотоксичність цих гербіцидів спостерігається при температурі +18–24 ?С, слабка — при +25–30, а при +8–10 ?С майже відсутня. Тому в спеку й особливо при низькій відносній вологості повітря гербіциди треба вносити вранці, а у холодні дні — вдень. Екологічні умови на час внесення зазначених гербіцидів повинні сприяти їх надходженню у рослини бур'янів. А це забезпечує умови, сприятливі для їхнього росту. Крім оптимальної температури і відносної вологості повітря, важливо, щоб після обприскування не було дощів хоча б протягом 5–6 год. За цей час гербіциди проникають у тканини листя рослин. Опади змивають препарат із листя, і він не надходить у рослини в потрібній кількості. Ефективність нових препаратів менше залежить від опадів після їх внесення. При визначенні оптимального строку внесення наземних гербіцидів важливо враховувати і тип забур’яненості. Проти багаторічних коренепаросткових бур'янів обприскувати системними препаратами слід у фазі розвиненої розетки, коли починається активний базипетальний відтік асимілятів у кореневу систему, а разом із ними пересуватиметься і гербіцид. Якщо внести його в умовах цього типу забур’яненості раніше або пізніше, то ефективність заходу буде нижчою, оскільки тоді в рослині переважає акропетальний рух асимілятів, у наземну частину рослин. Розвинена розетка у цих бур'янів настає через 12–14 днів після підрізування їхніх сходів.
2. Для високої технічної ефективності ґрунтових нелетких гербіцидів проти паростків і сходів бур'янів їх треба вносити в дрібногрудочкуватий ґрунт з одночасним загортанням в поверхневий його шар за допомогою зубових борін або культиваторів в агрегатах з боронами. В такому разі препарат розміщується рівномірним екраном у шарі ґрунту завтовшки 0–5 см, з якого проростає й утворює сходи більша частина насіння бур'янів. Дискування знижує рівномірність і збільшує глибину загортання препарату, що зумовлює його розбавлення в більшому об’ємі ґрунту й знижує фітотоксичність. Виняток становлять леткі гербіциди, які треба загортати у ґрунт одночасно з внесенням і краще дисковими знаряддями, тому що їхня діюча речовина проникає в бур'яни у пароподібному стані. Зволікання із загортанням гербіцидів у ґрунт пов’язано з фітохімічним розкладом діючої речовини або випаровуванням летких препаратів, а отже, — із зниженням технічної ефективності заходу. Умовами високої ефективності ґрунтових гербіцидів є також помірна температура ґрунту (+15–25 ?С), оптимальна його вологість, у межах 70–80% капілярної вологоємкості, нейтральна реакція ґрунтового розчину. Кисла і лужна реакція ґрунтового розчину зумовлюють у хімічну детоксикацію (знешкодження) окремих гербіцидів і цим самим — зниження фітонцидної їх активності. Тому заходи регулювання водного режиму та хімічної меліорації ґрунтів водночас створюють умови для високої технічної ефективності гербіцидів. Для подовження тривалості захисної дії до складу гербіцидних препаратів ґрунтового застосування додають спеціальні добавки — пролонгатори, а для зниження токсичності для культурних рослин — антидоти.
Списком регламентованих до застосування в Україні гербіцидів від 2001 року об’єднані 174 препарати різних "поколінь" з орієнтацією на найефективніші з них. Нижче наведений витяг із цього списку щодо гербіцидів на посівах окремих сільськогосподарських культур зі стислою характеристикою елементів технології їх застосування. Звичайно, з часом регламентовані препарати змінюються. Ефективніші представники їхніх нових "поколінь" змінюють менш ефективні (табл. 4.16).
Усі пестициди, в тому числі й гербіциди, є отруйними речовинами для людини. Огляд інформації про їхню поведінку в повітрі, воді та ґрунті свідчить, що запобігти контакту людини з ними практично неможливо, оскільки їх спеціально вносять у біосферу. Крім того, особливість цих речовин полягає в тому, що повітряними потоками вони розносяться на великі відстані й випадають із дощем і снігом далеко за межами території їх використання. Чим вища персистентність і розчинність препаратів, тим більша потенційна небезпека їх не тільки у місцях застосування, але й навіть на віддалі кількох сотень і тисяч кілометрів від них. Отруєння гербіцидами супроводжується різними симптомами залежно від хімічної природи діючої речовини. Так, структурна подібність триазинових гербіцидів із піримідиновими основами призводить до того, що гербіцид в організмі людини діє як антиметаболіт, викликаючи синтез неправильно побудованих білків і негативний вплив їх на здоров’я внаслідок пошкодження печінки, нирок, стимулювання утворення злоякісних пухлин. Гербіциди з похідних хлорфеноксикислот подразнюють шкіру, слизові оболонки органів дихання, викликають прискорення серцевого ритму і біль у ділянці серця, печінці, порушення сну. Похідні сечовини пригнічують діяльність щитоподібної залози, негативно позначаються на нервовій системі, а похідні карбамінової кислоти виявляють алергічну дію на організм людини.


4.16. Застосування гербіцидів при вирощуванні сільськогосподарських культур


Випадки отруєння людей гербіцидами можуть мати місце при порушенні встановлених регламентів їх застосовування. Щоб запобігання цьому необхідно дотримувати таких правил техніки безпеки під час роботи з гербіцидами:
Норма витрати вибраного препарату не повинна перевищувати за масою і кратністю внесення встановлених регламентів. Не допускаються відхилення фактичної дози гербіциду від норми більш як на ±5%.
Усі роботи, пов’язані із застосуванням гербіцидів, проводять під керівництвом спеціалістів із захисту рослин. До роботи з цими препаратами допускаються особи, які досягли 18 років, пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки. До роботи не допускаються підлітки, вагітні жінки, матері, які годують немовлят, і хворі. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 6 год.
Для запобігання потрапляння гербіцидів в організм через шкіру, органи дихання, слизові оболонки всіх робітників забезпечують засобами індивідуального захисту з урахуванням фізико-хімічних властивостей препаратів: спецодягом типу комбінезону, рукавицями, шкіряними або гумовими чоботами, герметичними окулярами ПО–1 і ПО–3, закритими захисними окулярами ЗП3–84 і ЗП1–90, універсальними респіраторами та протигазами. Категорично забороняється використовувати марлеві пов’язки. Щоденно після роботи забруднені гумові частини захисних засобів миють у розчині мила (25 г мила і 5 г соди на 1 л води) або в розчині спеціального засобу ДІАС (100 г речовини на 10 л води) з обов’язковим промиванням водою та висушуванням на повітрі. Сухі речі дезінфікують спиртом або 0,5%-м розчином калію перманганату й зберігають в окремих шафах.
Важливу роль у профілактиці отруєнь відіграє раціональне харчування, яке підвищує опірність організму до дії отрути. Перед початком роботи з гербіцидами необхідно прийняти їжу. Відсутність її в травному каналі створює сприятливі умови для швидкого всмоктування у кров хімічних речовин і сильнішого ураження організму. Сніданок та обід мають складатися з достатньої кількості рідкої, не дуже солоної страви (суп, молоко, кисіль, чай). Така їжа сприяє швидкому виведенню з організму отруйних речовин. Не рекомендується вживати продукти, що затримують рідину в організмі (оселедці, овочі). Слід диференціювати меню залежно від хімічної природи гербіцидів. Під час роботи з хлорорганічними препаратами доцільно вживати їжу, багату на білки — м’ясо, сир, рибу — , а також на солі кальцію, вітамін В2 при мінімумі жирів, які сприяють всмоктуванню цих речовин в організмі. У раціон працюючих із фосфорорганічними гербіцидами повинні входити сир, кефір, цукор, овочі, фрукти, зелень, гречана каша, багато вітаміну С при утриманні від гострих і жирних страв. Перед їжею треба вимити з милом руки, обличчя, прополоскати рот. Під час роботи з гербіцидами не можна палити, оскільки це спричиняє надходження отруйних речовин в організм. У дні роботи з гербіцидами працівників обов’язково забезпечують спеціальним харчуванням — молоком. Вживання алкогольних напоїв перед роботою або під час її проведення посилює дію отруйних речовин на організм у десятки разів, тому приймати їх категорично забороняється.
З метою контролю за вмістом гербіцидів у природному середовищі та запобігання отруєнню людей і тварин встановлені гігієнічні нормативи гранично допустимих їхніх концентрацій (ГДК) в повітрі, воді й ґрунті, а для санітарного контролю за вмістом залишків гербіцидів у харчових продуктах для кожного препарату Міністерством охорони здоров’я затверджуються максимально допустимі рівні (МДР) вмісту їх у різних продуктах та фуражі. Ці нормативи опубліковані в спеціальних довідниках. На основі величин ГДК встановлені строки безпечного виходу людей на оброблені гербіцидами площі для виконання польових робіт. Інтервал між внесенням гербіциду і безпечним виходом людей на оброблене поле становить для більшості препаратів 5–7 діб. На основі величин МДР регламентовані строки останнього внесення або період очікування, тобто період між останнім застосуванням гербіциду і збиранням урожаю, протягом якого внесені на рослини або у ґрунт препарати залишаються в урожаї у кількостях, що не перевищують МДР чи розкладаються повністю. Тривалість періоду очікування вказана в регламентах і залежить від стійкості (персистентності) гербіцидів. Для більшості препаратів він становить 15–40 днів, а для стійких– 1–2 місяці. Продукти, які містять залишки гербіцидів у кількості, що перевищують МДР, не можна споживати, крім тих, які підлягають термічній обробці для руйнування гербіцидів.
В усіх випадках застосування гербіцидів керівник робіт повинен заздалегідь (не менше як за дві доби) повідомити населення господарства, де виконуються роботи, а також сусідніх господарств про строки і характер їх та заходи безпеки. На відстані не менше 300 м від оброблюваного поля виставляють попереджувальні знаки. Для охорони бджіл при внесенні гербіцидів на відстані менше 5 км від пасік їх необхідно вивезти на інше місце медозбору на такі строки: при використанні препаратів похідних хлорфеноксикислот — на 5–6 год., після внесення похідних гетероциклічних сполук (триазинів) — одну добу фосфорорганічних препаратів — дві доби, хлорорганічних — на 3–4 доби. Забороняється застосовувати гербіциди в фазу цвітіння культурних рослин або бур’янів. Для запобігання отруєнню бджіл вносити гербіциди у зоні розміщення пасік потрібно у вечірні години, коли комахи не відвідують квіток.
З метою контролю за проведенням хімічного прополювання посівів у господарстві слід вести облік елементів його технологій в спеціальному журналі, де записувати номер поля, культуру, назву препарату, час внесення, норму і фактичну дозу його, екологічні умови на час внесення, спосіб внесення. Записи оформляє й підписує агроном або сам господар. Вони є офіційним документом при складанні сертифіката для реалізації продукції.
Усі роботи із внесення гербіцидів виконують тільки механізованим способом, краще в ранкові та вечірні години, коли препарати менше випаровуватимуться. За хмарної погоди обробляти поля можна і вдень. Забороняється вносити гербіциди перед дощем або під час дощу. Для приготування робочого розчину гербіцидів обладнують спеціальні розчинні майданчики з потрібними механізмами. Після закінчення робіт усю апаратуру очищають: промивають содовим розчином і водою, висушують та здають на склад.
Наземну апаратуру можна використовувати на полях, розташованих не ближче 200 м від населених пунктів, застосування авіатехнічних обробок дозволяється на площах, розміщених не ближче 1 км від населених пунктів, не ближче 2 км від берегів рибогосподарських водой. Для запобігання перенесенню розпилених препаратів повітряними потоками не можна обприскувати поля наземними обприскувачами, якщо швидкість вітру перевищує 3 м/с. Оброблені гербіцидами площі на відстані не менше 300 м позначають попереджувальними надписами або знаками. На полях, сіножатях і пасовищах, оброблених гербіцидами, та на ділянках у радіусі 300 м від них забороняється випасати худобу протягом 25 днів після обробки. Не допускається також згодовування тваринам бур’янів, виполотих з оброблених полів або прилеглих до них ділянок ближче 300 м.
Гербіциди зберігають у господарстві при наявності спеціально обгородженого приміщення складу, на яке є відповідний паспорт, виданий органами санітарного нагляду. Склад повинен знаходитися не ближче 200 м від житлових і тваринницьких приміщень, джерел водопостачання й не ближче 2 км від берегів рибогосподарських водойм. Рідкі гербіциди зберігають в опалюваному відділенні складу, а тверді — без опалення. На тару з гербіцидами наносять умовний знак — смугу червоного кольору. Завозять на склад тільки паспортизовані препарати і ведуть їх облік в книзі, яка зберігається під замком. Склад має бути надійно замкнутий.
Перед початком роботи на складі приміщення його провітрюють 30 хв. Приймають і видають гербіциди тільки з використанням індивідуальних засобів захисту. На складі забороняється приймати їжу, пити, палити. Не допускається також присутність сторонніх осіб. Видають препарати зі складу лише за письмовим розпорядженням керівника господарства чи господаря особі, відповідальній за проведення робіт за їх застосування. Перевозять гербіциди також у присутності відповідальної особи у відповідній тарі. Транспортувати їх навалом або разом із продовольчими чи іншими товарами категорично забороняється. Невикористані препарати разом із тарою повертають за актом на склад.
Для очищення від гербіцидів обприскувачів, транспортних засобів та апаратури використовують 10%-й розчин мийного засобу ДІАС (суміш поверхнево активних речовин із розчинником і лугом) або 3%-й розчин їдкого калі чи кашку хлорного вапна (1 кг на 4 л води). Одним із цих засобів обробляють забруднені машини протягом 5–6 год. Промивні води зливають у яму завглибшки не менше 1 м, заповнюючи її до половини, й обробляють їх кашкою гашеного вапна, а потім засипають ґрунтом. Металічну та скляну тару, забруднену гербіцидами, заливають на 6–12 год. 5%-м розчином пральної або кальцинованої соди, після чого багато разів промивають водою. Мішки замочують на 4–5 год. у 2%-му розчині кальцинованої соди, потім 30 хв. кип’ятять у мильно-содовому розчині. Категорично забороняється використовувати тару з-під гербіцидів для зберігання харчових продуктів, питної води, фуражу. Спецодяг, забруднений гербіцидами, тричі замочують на 2 год. в 0,5%-му содовому розчині, а далі миють у мильно-содовому розчині. Гумове взуття і рукавиці обробляють кашкою хлорного вапна або 3–5%-м розчином кальцинованої соди й промивають водою.
Непридатну металічну та скляну тару з-під гербіцидів закопують в яму завглибшки не менше 1 м, яка розміщена від водойм і житлових приміщень не менше як за 200 м. Так само спосіб закопують попіл після спалювання паперової чи дерев’яної тари.
Невелику за масою (до 10 кг) кількість непридатних гербіцидів дозволяється знищувати в межах певного господарства. Спочатку їх піддають детоксикації. Для цього препарат у бочці заливають на 6–12 год. 5%-м розчином їдкого лугу або суспензією хлорного чи гашеного вапна так, щоб рівень знезаражувального розчину був на 15 см вищим від шару гербіциду. Після знешкодження препарату залишки його закопують в яму завглибшки 1 м, розміщену на відстані не менше 500 м від житлових об’єктів, водних джерел, пасовищ. Непридатні залишки гербіцидів знищують під керівництвом фахівця, агронома із захисту рослин. Місце і спосіб знищення препаратів погоджують з органами санепідемслужби. Неухильне дотримання техніки безпеки, правил зберігання, транспортування й застосування гербіцидів забезпечить надійну профілактику отруєнь та належну охорону довкілля при високій технічній, господарській і економічній ефективності захисту вирощуваних сільськогосподарських рослин від бур’янів.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать