Республіка Казахстан

Площа — 2,7 км2.
Населення — 16,8 млн осіб.
Столиця — Астана (286 тис. осіб).
Казахстан займає велику компактну територію в Центральній Азії на південь від Уралу і на схід від Каспійського моря. Найбільша протяжність з півночі на південь — 1700 км, з заходу на схід — 3000 км.
Формування території. Територія нинішнього Казахстану з давніх ча-сів була транзитною для завойовників-кочівників, що йшли на захід. У УІІ-Х ст. тут проходили тюрки, в XII ст. — монголи. У XV ст. утворилось Казахське ханство. Великої шкоди господарству і населенню наносили на-біги джунгарів у XVII ст.
У цих умовах казахські хани північно-західних і центральних районів у першій половині XVIII ст. прийняли російське підданство. Приблизно в цей же час оформилась так звана гірка лінія — смуга розселення козаків, що захищали землеробські райони Сибіру від наскоків кочівників, уздовж ланцюга гірко-солоних озер на просторі від Оренбурга до Омська. У середині XIX ст. вся територія Казахстану була приєднана до Росії. На півдні збудували декілька фортець, в т. ч. і "Вєрний" (Алмати). З цього часу розпочина-ється процес залучення регіону в систему загальноросійської економіки.
У Російській імперії Казахстан був однією з найбільш відсталих колоніальних окраїн. Промисловість представляли в основному гірничовидобувні галузі (видобуток срібла, мідної руди, кам'яного вугілля).
Після революції 1917 р. у північних районах сучасної території Казахстану була створена Киргизька республіка зі столицею в Оренбурзі. У 1925 р. столицю перенесли в Кзил-Орду, а в 1929 р. — в Алмати.
26 липня 1920 р. у складі РРФСР була утворена Киргизька АРСР, перейменована пізніше (19 квітня 1925 р.) в Казахську АРСР.
5 грудня 1936 р. Казахстан став союзною республікою. У 30-х роках тут велося активне промислове будівництво. Наприкінці 50-х років почалось освоєння цілинних і перелогових земель. У 1960-1965 рр. на базі п'яти північних областей (Кокчетавської, Кустанайської, Павлодарської, Північно-Казахстанської і Цілиноградської) був утворений Цілинний край.
У грудні 1991 р. Казахстан став незалежною президентською республі-кою з постійно діючим професійним парламентом, який складається з па-лати депутатів і сенату.
З 1997 р. столиця в черговий раз "переїхала" — на цей раз в Акмолу, яка була перейменована в Астану.
В адміністративному відношенні Казахстан поділяється на 14 облас-тей: 1. Акмолинська; 2. Актюбінська; 3. Алматинська; 4. Атирауська; 5. Східно-Казахстанська; 6. Жамбильська; 7. Західно-Казахстанська; 8. Караган-динська; 9. Кустанайська; 10. Кзилординська; 11. Манґистауська; 12. Пав-лодарська; 13. Північно-Казахстанська та 14. Південно-Казахстанська.
Чисельність населення — 16,3 млн осіб. Густота населення — 6,0 осіб на 1 км2. Міське населення — 61%. Офіційна мова — казахська, релігія — іслам (47%), російське православ'я (44%), українські католики (2%), про-тестанти (2%), інші (5%).
Грошова одиниця — тенге.
Природно-ресурсний потенціал. На території Казахстану знаходить-ся одна з найглибших у світі западин — Карагіє (132 м) і піднятий на висоту понад 6500 м масив Хан-Тенгрі.
Переважну частину території займають обширні слабо розчленовані рівнинні простори, в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами.
Казахський дрібносопковик, що займає центральну частину країни, — це залишки древніх гір, які в палеозої пережили період складчастості, супроводжуваної вулканічними процесами. Гірські райони займають лише крайній схід і південний схід країни. Найвищими хребтами є Заілійський і Джунгарський Алатау.
Різноманітність і великі запаси корисних копалин Казахстану пов'яза-ні зі складністю геологічної будови території — древнім складчатим фун-даментом і крихким осадовим чохлом. Головне багатство надр — кольоро-ві, чорні та рідкісні метали. З осадових переважають нафта і газ, кам'яне і буре вугілля, фосфорити, боксити, кухонна сіль.
На заході зосереджені нафта і газ, уран, фосфорити, хром. Північ багата залізними рудами, золотом, кам'яним вугіллям; видобувають бок-сити, азбест, кухонну сіль. У східній частині — переважають поліметалічні руди. У центрі — руди чорних металів (залізо, марганець) і мідь, а також поклади коксівного кам'яного вугілля Карагандинського басейну. На півдні — родовища фосфоритів Каратау і Текелійське родовище поліметалічних руд. Повсюдно є запаси сировини для промисловості будмате-ріалів.
Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для континентального типу клімату. Літо жарке з середніми температура-ми липня +22...+27°С. Зима в північних і центральних районах сувора з середніми температурами січня -16...-12°С, на півдні вище -10°С. Відкри-тість країни для північних вітрів часто приводить до проникнення холод-них повітряних мас далеко на південь.
Більшість районів має посушливий клімат з малою кількістю опадів (від 80-100 мм щороку на заході до 300 мм на сході). У деяких частинах країни на підвітрених схилах, в передгір'ях випадає до 1000 мм в рік. Опади випадають переважно у теплий період. Сніговий покрив сягає 10-30 см. Це не дає змоги вирощувати озимі культури, але сприяє використан-ню значних площ під зимові пасовища.
Через сухість клімату річкова мережа розвинена слабо. Великі ріки — Іртиш і Сир-Дар'я — беруть початок за межами країни в гірських районах. Підняття рівня води припадає на літо, що є сприятливим фактором для поливного землеробства. Менш значні ріки: Урал, Тобол, Ішим, Емба, Тургай.
Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а найбільші — Балхаш, Зайсан, Алаколь — у східних і південно-східних районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя Каспійського і Аральського морів.
На більшій частині рівнинного Казахстану простежується чітка широтна зональність з характерним ґрунтово-рослинним покривом.
Простори Лісостепової і Степової зон, що займають північ країни, сильно розорані, ґрунти часто засолені. Ділянки злакового різнотрав'я ви-користовуються для випасу тварин. Південніше Степової зони простяга-ються напівпустелі, які поступово переходять в глинисті і піщані пустелі. Ці зони займають більше половини території країни. Частина посушливих районів може використовуватися під сезонні пасовища. Гірські райони на південному сході країни, займаючи всього 10% площі, створюють різкий контраст з рештою території.
Населення і розселення. Якщо за період з 1979 р. до 1991 р. населення країни зростало на 14%, то в 90-ті роки, у зв'язку з погіршенням економі-чної ситуації і досить великою зовнішньою міграцією, чисельність населен-ня утримується на рівні 16,3 млн осіб. Частка міського населення в останні роки становила 61%. Однак кількість жителів, що проживають в містах, зменшується. Природний приріст від'ємний — -0,40/00. Незначне зростання кількості населення спостерігається у сільській місцевості. Дитяча смерт-ність становить 3,50/00.
Найбільшими містами є Алмати (1,3 млн осіб), Караганда (630 тис. осіб), Шимкент (409 тис. осіб). Містами з людністю понад 300 тис. осіб є Шамбул, Павлодар, Семипалатинськ, Усть-Каменогорськ, нова столиця Астана.
Казахстан — єдина республіка на пострадянському просторі, де част-ка "титульної" (представленою в назві республіки) національності менше 50%. У 2000 р. частка казахів становила 42%. Майже стільки ж було росіян: 37,0%. За ними йдуть німці — 5,8%, українців — 5,2%, узбеків і татар — по 2,0%, інших — 6%.
У середині 90-х років почалося підвищення частки корінної національності як за рахунок більш високого природного приросту, так і за рахунок значного відтоку російськомовного населення за межі республіки.
В останні роки спостерігається тенденція поповнення казахського населення вихідцями з Китаю (досить велика діаспора казахів зосереджена в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі КНР).
Казахстан — полірелігійна країна. Більшість населення сповідує іс-лам, росіяни — православ'я, німці — протестантизм.
Господарський комплекс. Поспішна реалізація непідготовленої у всіх відношеннях реформи на початку 90-х років призвела до розпаду госпо-дарських зв'язків, втрати контролю над економікою. Щорічний спад обся-гів ВВП досягав 10-12%. При цьому перекос в сторону видобувних галузей також позначився при переході на самостійний розвиток. Казахстан пішов по шляху продажу основних, здатних давати валюту підприємств інозем-ним компаніям. Через те тепер понад 30 найбільших підприємств нале-жать фірмам Франції, США, Південної Кореї, Великобританії, Канади, Ісландії.
Казахське керівництво прагне знайти вихід з кризи шляхом інтенсифікації економічних зв'язків з промислово розвиненими країнами. Найбі-льші інвестори — нафтові компанії "Шеврон" (американська) і "Ель-ака-тен" (французька).
Господарське обличчя Казахстану визначає перш за все паливно-енергетичний комплекс, основою якого є власні запаси ресурсів. Основні поклади вугілля зосереджені в Екібастузькому, Карагандинському і Тургайському басейнах. Карагандинський басейн — основна база видобутку ка-м'яного вугілля. В Екібастузькому басейні видобуток ведеться відкритим способом. В останні роки видобуток вугілля знижується, але дещо повіль-ніше, ніж в Росії і в Україні.
Головні родовища нафти і газу зосереджені на заході республіки: в Ембинському басейні і на півостровах Мангишлак і Бузачі. Відкрито найбільше родовище — Тенгізьке. Його запаси дозволяють щорічно видобувати до 50 млн. т палива. Але до цього часу залишаються невідрегульованими умови транспортування сировини і через Росію, і через Туркменистан, через це експлуатація родовища призупинена (у 1996 р. видобуто всього 5 млн. т). Північніше Тенгізу знаходиться велике газоконденсатне родовище Карачаганак.
Нафтопереробка представлена трьома заводами: в Атирау, Павлодарі та Чимкенті. Два останні заводи працюють на західносибірській нафті, що поступає по трубопроводу через Омськ. Частина нафти Мангишлаку відправляється на переробку в Самару.
У проектах — будівництво нафтопроводу через всю країну зі заходу на схід. У Новому Узені споруджений єдиний газопереробний завод. Кон-денсат Карачаганаку використовує Оренбурзький завод.
Електроенергетика базується в основному на кількох великих ТЕС: Єрмаковській, Карагандинській, Екібастузькій, Жамбильській. Споруджено кілька ГЕС на Іртиші (Бухтармінська, Усть-Каменогорська, будується Шульбінська); на р. Ілі (Капчагайська), на Сир-Дар'ї (Чарданська). На півострові Мангишлак функціонує АЕС, енергія якої використовується для опріснення морської води. Казахстан відчуває дефіцит електроенергії, через те за дво-сторонніми угодами він отримує її з Киргизстану — для південних районів і з Уралу — для північних. Планується будівництво ЛЕП з Китаю.
Кольорова металургія — провідна галузь промисловості. Вона має потужну сировинну базу і всі стадії технологічного процесу. Ця галузь стала однією з перших у процесі акціонування і передачі в спільне управління, а часто і просто закупівлі закордонними фірмами. У країні виділяють два територіально об'єднаних райони кольорової металургії. Перший, центральний — мідний, виплавка проводиться на Балхашському і Жезказганському комбінатах. Другий, східний — поліметалічний (Усть-Каменогорський свинцево-цинковий комбінат і Леніногорський поліметалічний). У Пав-лодарі є алюмінієвий завод, а в Шимкенті — свинцевий.
Чорна металургія майже повністю зосереджена в центральному райо-ні країни. Два підприємства (переробний і повного циклу) працюють у Теміртау, використовуючи залізорудні концентрати з Жезказганської і Кустанайської областей і карагандинське вугілля. Виробництво феросплавів орієнтоване на власну сировину і електроенергію.
Важке машинобудування розвивається перш за все в Алмати, Усть-Каменогорську, Караганді, Атирау, Астані. Завод колісних тракторів функціонує в Павлодарі. Сільськогосподарське машинобудування розвинене у північних районах. Постала проблема конверсії більшості підприємств, що займались випуском військової продукції.
Казахстан почав налагоджувати нове виробництво машин і устаткування (на базі верстатобудівного заводу в Алмати розпочато випуск південнокорейських джипів). В Астані і Шимкенті за американською техноло-гією будуть випускати зернозбиральні і бавовнозбиральні комбайни. Ство-рено спільні з Росією підприємства по випуску автобусів, вантажних авто-мобілів.
На базі Каратауського родовища фосфоритів були споруджені заводи в Жамбулі і Шимкенті, які в даний час практично не працюють.
Комплексне використання відходів кольорової і чорної металургії дозволяє випускати азотні добрива (Теміртау), сірчану кислоту (центри мідної промисловості). Поліетилен і пластмаси випускають в Атирау, синтети-чний каучук — в Теміртау, штучні волокна і нитки — в Шимкенті і Куста-наї.
Розвивається промисловість будівельних матеріалів, легка промисловість.
У сільському господарстві зайнята п'ята частина економічно активно-го населення і виробляється 12% ВВП. Різноманітні ґрунтово-кліматичні умови дають змогу вирощувати майже всі культури помірного поясу. Ріл-ля займає лише 18% сільськогосподарських угідь. Найбільші площі ріллі освоєні на півночі, де з початку 1950-х років освоювалися цілинні землі.
Головна галузь землеробства — зернове господарство. Близько 60% усіх посівів зернових припадає на яру пшеницю, решта — на ячмінь. На півночі ще вирощують соняшник, на півдні — озиму пшеницю і кукуру-дзу, вздовж Сирдар'ї — рис. З технічних культур на півдні вирощують бавовник, цукровий буряк, тютюн. У передгір'ях розводять виноградники і сади.
Головна галузь тваринництва — вівчарство, поголів'я якого скорочується у даний час.
Розведення великої рогатої худоби м'ясного напрямку приурочене до степів північної і східної частини республіки. Молочний напрямок характерний для приміського господарства.
У Казахстані традиційно розвиваються конярство і верблюдництво (Західний і Південний райони). Свинарство поширене в районах з переважанням російського і українського населення. У республіці виробляють шерсть, м'ясо, каракуль. Рибопереробна зосереджена вздовж Уралу і на Каспії.
Враховуючи великі розміри території, можна оцінити роль транспортного комплексу, основою якого є залізничний транспорт. Його частка ста-новить 95% вантажообігу країни. Найстарішою є залізниця Оренбург-Ташкент. Важливе трансказахстанське значення має магістраль Семипала-тинськ-Алмати-Лугове-Шимкент-Арись. Третя, що перетинає всю краї-ну, дорога — Петропавловськ-Акмола-Караганда-Мойинти.
На півночі республіки проходять транссибірські магістралі (північна, центральна, південна). У 1990 р. завершилось будівництво сполучної діля-нки з Китаєм, що посилило значення Казахстану як транзитної держави. Частка автотранспорту становить 3% вантажообігу. Центральна частина країни майже не має впорядкованих доріг.
Розвивається авіаційний транспорт, у т.ч. міжнародний, а також річковий. Здійснюється судноплавство по Каспійському морю.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Близько половини вантажообігу країни припадає на зовнішні перевезення, причому вивіз набагато переважає ввіз.
В останні роки, у зв'язку з появою великих інвестиційних проектів, з розвинених держав у Казахстан надходить велика кількість валюти на реконструкцію чи будівництво нових підприємств. Росія бере активну участь в акціонуванні багатьох підприємств, але частіше тендери виграють інозе-мні компанії.
Істотним є те, що Казахстан разом з Росією, Білоруссю, Киргизста-ном та Таджикистаном входять у Євразійське економічне співтовариство (ЄАЕС), що дає змогу реально знизити вартість і час перевезень.
У жовтні 1997 р. оприлюднено „Стратегію розвитку Казахстану” на період до 2030 р. Кредитні лінії відкрили США, Японія, ФРН, Оман, Франція, Великобританія, Австрія, Китай, Індія, Пакистан.
Казахстан підтримує торговельні зв'язки з 124 державами. Основними видами експортної продукції є чорні і кольорові метали, мінеральні продукти, включаючи рудну сировину та паливо, а також нафта і нафтопроду-кти. У структурі імпорту значну питому вагу займають машини, устатку-вання, транспортні засоби, паливно-енергетичні ресурси, а також цукор, чай та ін.
Основні постачальники імпорту в республіку — Німеччина, Австрія, Китай, Монголія, Туреччина, Південна Корея, Італія та Росія.
Ведеться робота по реалізації проекту створення Каспійського трубопровідного консорціуму за участю компаній "Лукойл", "Роснафта", "Транснафта" (Росія), "Мобіл Ойл", "Шеврон" (США), "Аджіті" (Італія) і "Брітіш газ" (Великобританія).
Розвивається сфера туризму. На території республіки знаходяться такі відомі курортні зони, як Медео, Кокчетав та ін.
Баянаульський природний національ-ний парк; заповідники Алматинський, Аксу-Джабагли, Барсакельмес, Кургальджинський, Маркакольський, Наурзумський.
В Алмати (столиця в 1929-1997 рр.) — дерев'яний православний собор зав-вишки 56 м (1907 р.); музеї: Націо-нальний, Мистецтв, Археології та етнографії при АН Казахстану, Будинок-музей М. Ауезова; Національна художня галерея, ботанічний сад; побли-зу міста — урочище Медео з відомим високогірним катком і спортивним комплексом, в урочищі Чимбулак — центр гірськолижного спорту.
У Кокчетаві — меморіальний музей В. Куйбишева, Краєзнавчий музей.
У Семипалатинську — меморіальні музеї А. Кунанбаєва, Ф. Достоєвського.
У Таразі (до 1997 р. — Ауліє-Ата, Мірзоян, Джамбул, Жамбил) — гроб-ниці (VII-VIII ст.), мавзолей Карахана (Х-ХІ ст.), лазні (Х-ХІ ст.), Крає-знавчий музей у мавзолеї Шах-Танкур; поблизу міста в с. Головачовка — мав-золеї Бабаджі-хатун (X-XI ст.) і Айша-бібі (XI-XII ст.).
У м. Туркестан — мавзолей-мечеть Ходжа Ахмеда Ясаві (XIV ст.); на пів-день від міста — руїни середньовічного міста Отрар із мавзолеєм Тимура (зав-вишки 44 м, XV ст.).
В Уральську — семиглавий право-славний собор (XX ст.), Історико-краєзнавчий музей.
У Форт-Шевченко — Меморіальний музей Т. Шевченка, Краєзнавчий музей.
У Шимкснті (до 1992 р. — Чим-кент) — Краєзнавчий музей, поблизу міста — руїни середньовічного міста Ісфіджаб (із XI ст. — Сайрам).
Оскільки казахи були кочовим наро-дом, то архітектурних пам'яток старо-вини збереглося мало. Це, передусім, мавзолеї та мечеті.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать