Про екологічну ситуацію в Кіровоградській області. Водні ресурси

Пiдземнi води. Головним джерелом прiсної води в Кiровоградськiй областi є водоносний горизонт, що лежить бiля основи порiд бучакськi свити палеогенового вiку. Водомiсткi породи представленi рiзнозернистими кварцевими пiсками з потужнiстю до 25 м. Водоносний горизонт в бучакських вiдкладеннях експлуатується колодязями та свердловинами ( Обознiвський, Лелекiвський водозабори ). Продуктивнiсть найбiльш потужних свердловин на подiбних водозаборах складає 20 лiтрiв на секунду.За хiмiчним складом грунтовi води Кiровоградської областi вiдносяться до гiдрокарбонатних, гiдрокарбонатно-сульфатних, деколи сульфатно - гiдрокарбонатних, калiєвих та натрiєвих. Загальна жорсткiсть води складає 1,5-8 мг-екв./лiтр. Мiнеральнi води експлуатуються в смт. Новгородцi. Мiнералiзацiя цiєї води складає 3,75 г/л. За хiмiчним складом це сульфатно-хлориднi, кальцiєво-натрiєво-магнiєвi води. Дебет свердловини складає 2,9 л/с.В деяких мiсцях областi знайденi бальнеологiчнi радонiєвi (радiоактивнi) води. На базi радонiєвої води дiють санаторiї в м.Знам`янцi.У числi видобувальних та переробних пiдприємств в областi наявнi об`єкти загальнодержавного значення: - виробниче об`єднання Олександрiявугiлля, Семенiвський озокеритовий завод, що працюють на сировинi Днiпровського буровугiльного басейну;
- Заваллiвський графiтовий комбiнат, Побузький феронiкелевий комбiнат;
- Кiровоградський завод фiльтруючого кизельгуру, Кiровоградський кар`єр каолiнiв;
- Горiхiвський, Капустянський кар`єри по видобутку облицювального каменю;
- залiзорудний кар`єр Криворiзького центрального ГЗК, Ганнiвський, Артемiвський залiзоруднi кар`єри, Долинський ГЗК;
- Iнгульське та Смолинське рудоуправлiння по видобутку уранової руди;
- мiсцевi органiзацiї - промкомбiнат, Мiжколгоспбуд, Дорбуд та iншi
виготовляють цеглу з суглинкiв, використовують пiски кольорового та чавунного лиття, розробляють гранiти та гнейси на бут та щебiнь, застосовують у будiвництвi мергель, пiсчаник, вапняк, видобувають торф.
Про екологічну ситуацію в Кіровоградській області. Водні ресурси.
У 2003 р. з природних водних джерел області було забрано 109,0 млн. куб. м води, при цьому забір підземних вод склав 45,24 млн. куб. м, а поверхневих вод — 63,76 млн. куб. м. Регіональне споживання води на душу населення (споживача) становить 271,5 л/добу. Втрати води при транспортуванні склали 20,44 млн. куб. м.У 2003 р. загальне водовідведення склало 80,15 млн. куб. м, при цьому 70,4 млн. куб. м відведено в поверхневі водні об'єкти та підземні горизонти, а 9,75 млн. куб. м — у накопичувані та поля фільтрації. З 70,4 млн. куб. м зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти, 24,73 млн. куб. м — це нормативно очищені, на очисних спорудах та нормативно чисті води, а 45,67 млн. куб. м — недостатньо очищені стоки та без очистки. В 2003 р. порівняно з 2002 р. скид стоків зменшився на 10,58 млн. куб. м.Із загального обсягу водовідведення власне стічні води (після використання в комунгоспі, промисловості) складають 41,13 млн. . куб. м, або 51,2%, решта — 39,02 млн. куб. м, або 48,8%, — шахтний водовідлив та колекторно-дренажні води.Водні ресурси області формуються за рахунок транзиту вод по Дніпру, Південному Бугу, їх притоках з Черкаської та Вінницької областей, місцевого стоку в межах області та експлуатаційних запасів підземних вод. Середньобагаторічний транзит вод становить по Дніпру близько 45400 млн. куб. м і по р. Південний Буг 1900 млн. куб. м. Місцеві водні ресурси (поверхневі і підземні) становлять 1110 млн. куб. м. Транзитні води р. Дніпро і р. Південний Буг сконцентровані на крайніх північно-східному та південно-західному кордонах області невеликими ділянками, що обмежує їх використання в найбільш розвинених промислових центрах і сільськогосподарських районах. Через це збільшення доступних для використання водних ресурсів здійснюється системою ставків і водосховищ. Вона, представлена в області 2269 об'єктами із загальною площею водної поверхні 25628 га. Регулювання використання водних ресурсів здійснено також за допомогою перекидання води водогонок «Дніпро — Кіровоград» в обсязі 41,9 млн. куб. м на рік.
У 2003 р. використано прісної води 62,14 млн. куб. м, в т. ч. на господарсько-питні потреби — 32,91 млн. куб. м, виробничі — 20,29 млн. куб. м, сільськогоспо-дарське водопостачання — 5,322 млн. куб. м, зрошення — 3,632 млн. куб. м. Відповідно водоєм-кість сільського господарства склала 3826,5 куб. м на одну ти-сячу га сільгоспугідь.Економія природної води за рахунок оборотного та послідовного водопостачання склала 52,49 млн. куб.м, або 72,13%.Кількість нормативно очищених зворотних вод на спорудах очистки становила 16,2 млн. куб. м, або 23% від загальної кількос-ті стоків. При цьому в спорудах біологічної очистки очищено 0,9 млн. куб. м та механічної очистки — 13,24 млн. куб. м.Запаси підземних вод області складають 150 млн. куб. м. Фактично в 2003 р. з підземних водних об'єктів було забрано 45,24 млн. куб. м.Місцевий поверхневий стік річок області в 2003 р. становив 860 млн. куб. м. Якість поверхневих вод області контролюється на 36 створах. Транзитна дніпровська вода характеризувалась низькою мінералізацією. Протягом року відмічено зменшення концентрації нітритів на рівень санітарних норм. В той же час у Кремен-чуцькому і Дніпродзержинському водосховищах установлені підвищення концентрації вмісту цинку та міді. В літній період відмічається погіршення якості дніпровської води, зростає вміст нітритів до 0,15-0,22 мг/л, заліза до 0,3-0,5 мг/л, марганцю до 0,05-0,1 мг/л у зв'язку з інтенсивним розвитком фітопланктону і цвітінням синьо-зелених водоростей. В осінній період показники стабілізуються і знаходяться в межах міжсезонних коливань.Дещо мінералізованіші води Південного Бугу. Характер санітарного стану річки Південний Буг та її притоків по основних гідрохімічних показниках задовільний. В річці Чорний Ташлик встановлений підвищений вміст сульфатів — 250,0-272,0 мг/л, що пов'язано зі значною мінералізацією малих річок степової зони області. Найбільш чистою в межах області є річка Синюха.Найбільш забрудненою річкою області залишається Інгул, в водах якого нижче міста Кіровограда встановлено перевищення граничне допустимих концентрацій органічних речовин по БСК5 у 2,3 раза, іонів амонію — у п'ять разів, нітритів — у 8,5 рази, залі-за та нафтопродуктів — у два рази. В створах с. Клинці, с. Інгуло-Кам'янка санітарний стан ріки поступово поліпшується, тому що відсутній вплив зворотних вод підприємств.Відмічено погіршення стану води річки Інгулець нижче міста Олександрії за рахунок впливу скиду очисних споруд КП «Олександріяводоканал». Встановлені перевищення по нітритах 1,6 гра-ничнодопустимі концентрації (ГДК), по амонію сольовому та залізу 2,0 ГДК.Стан, у якому перебувають поверхневі води, непокоїть і чин-ний уряд, очолюваний Віктором Януковичем. Лише торік завдяки допомозі Кабінету Міністрів, галу-зевого міністерства із Державно-го фонду охорони природного навколишнього середовища було профінансовано такі заходи в на-шій області: реконструкцію кана-лізаційних очисних споруд у Знам'янці (850 тисяч гривень); реконструкцію станцій біологічної очистки стоків у Олександрівці (750 тисяч гривень); реконструк-цію каналізаційного колектора в Олександрії (650 тисяч гривень).Заходи з реконструкції та бу-дівництва очисних споруд каналі-зації та водопровідної мережі пе-редбачено також «Програмою розвитку водопровідно-каналіза-ційного господарства Кіровог-радської області на 2002-2005 роки і до 2010 року» і «Програ-мою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води у Кіровог-радській області на 2000 — 2010 роки». Левова частка фінансуван-ня цих заходів здійснюється, як я вже зазначав, із Державного фонду, але задіяні також фонди всіх рівнів.Так, з обласного фонду на заходи по будівництву та реконс-трукції очисних споруд каналіза-ційних стоків комунальних підпри-ємств та системи водопостачання торік профінансовано: реконс-трукцію фільтрувальної станції районного водопроводу «Дніпро — Кіровоград» (400 тисяч гри-вень); проект реконструкції очис-них споруд у Новомиргороді (70 тисяч гривень); реконструкцію ка-налізаційного колектора в Олек-сандрії (80 тисяч гривень); реконструкцію очисних споруд у Бобринці (140 тисяч гривень); реконструкцію очисних споруд у Новгородківському районі (50 ти-сяч гривень); проект будівництва станції біологічного очищення ка-налізаційних стоків у Петровому (50 тисяч гривень); проект реконструкції очисних споруд у Липняжці Добровеличківського району (60 тисяч гривень).З місцевих фондів охорони навколишнього природного сере-довища у поточному році виділя-лися кошти на такі заходи: реконструкцію очисних споруд у с. Новому Стародубі Петрівського району (20 тисяч гривень); поліп-шення очисних споруд у Бобринці (18,519 тисячі гривень); реконс-трукцію очисних споруд Голованівського житлово-комунального підприємства (1,227 тисячі гри-вень); ремонт каналізаційних на-сосів у Побузькому (7 тисяч гри-вень).
Підземні води у районах з привізною водою є здебільшого високо мінералізованими або мають надмірний вміст заліза та інших домішок, тобто вода непридатна для споживання, до того ж ресурси їх дуже обмежені. Водоочисні споруди здебільшого матеріалоємні та переважно малоефективні, традиційні технології очищення поверхневих вод не відповідають сучасним вимогам забезпечення належної якості питної води. Більшість каналізаційних мереж і споруд для очищення господарсько-побутових стічних вод, що побудовані не більш як у 800 селах з централізованим водопостачанням, не працюють належним чином. За даними місцевих органів виконавчої влади, в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Харківській і Херсонській областях налічується 1264 сільських населених пунктів, де проживає близько 830 тис. чоловік, які частково або повністю користуються привізною та неякісною водою, у тому числі 383 тис. чоловік у 737 населених пунктах постійно. З метою налагодження належного водопостачання сільських населених пунктів, що користуються привізною та неякісною водою, яке є одним з невідкладних суспільно значущих завдань, усунення загрози біологічно-гепатичної деградації населення України, ліквідації причин поширення різних захворювань, погіршення епідемічної ситуації та стримування у окремих регіонах розвитку господарської діяльності через незадовільний стан систем водопостачання і водовідведення на селі або їх відсутність, недосконалі технології водопідготовки, вимушене, у зв’язку з відсутністю надійних джерел, вживання для питних потреб неякісної води. Держводгоспом на виконання Указу Президента України від 23.06.98 № 670 „Про заходи щодо державної підтримки водогосподарсько-меліоративного комплексу” була розроблена „Комплексна програма першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням на 2001-2005 роки і прогноз до 2010 року”, яка погоджена з обласними державними адміністраціями та схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2000 № 1735. Заходами Програми на 2001-2006 роки передбачалося забезпечити якісною питною водою 362 сільські населені пункти, на що виділити з державного бюджету 414.5 млн. гривень і ввести в експлуатацію такі основні фонди: будівництво 1145 км магістральних водоводів, 813 км розвідних мереж, 337 км локальних водопроводів, 598 км локальних об’єктів каналізації, провести комплексну реконструкцію 277.5 км групових та локальних водопроводів.За 2001-2006 роки побудовано та введено в експлуатацію23,9 кммагістральнихводоводів, у 8 населених пунктах побудовані розвідні водопровідні мережі,Кілійські водоочисні споруди потужністю 25 тис.куб.м на добу і забезпеченоякісною питною водою 3 населені пункти та сирою водою 6 населених пунктів.
У 2006 році, з передбачених у державному бюджеті назаходи програми 34,0 млн.грн,фактично профінансовано 29,781 млн.грн, що складає 87,6 % від річних бюджетнихпризначень, які освоєно на 100 %.Це дало можливість розгорнути будівельні роботи уДніпропетровській області по спорудженню Нікопольського групового водопроводу,Івано-Франківській - груповоговодопроводу у Городенківському районі, Херсонській - Іванівського груповоговодопроводу, в Одеській області Кілійського і Татарбунарського груповихводопроводів. Несприятливий план асигнувань минулого року не дозволив ввести вексплуатацію заплановані потужності на Іванівському і Нікопольському груповихводопроводах. Крім того на будівництво сільських водопроводів в Автономній республіці Крим, Донецькій, Запорізькій, Київській та Луганській областях завершене коригування проектно-кошторисної документації, а у Львівській іДніпропетровській областях, з метою визначення технічного стану та якості питноїводи, проведено паспортизацію об’єктів та джерел питного водопостачання. На 2007 рік Програмою передбачено виділити набудівництво і комплексну реконструкцію260,6 кмгрупових та локальнихводопроводів 140,2 млн. грн. Фактично у видатках державного бюджету на 2007 рікпередбачено асигнування на заходи програми у сумі 38,0 млн. гривень, або 27,1 %.Планується побудувати та ввести в експлуатацію25,9 кммагістральнихводоводів,6,5 кмрозвідних мереж,6,61 кмлокальних водопроводів що дасть можливість забезпечити якісною питною водою 19населених пунктів з населенням 37,1 тис.чоловік, у тому числі: по Кіровоградській області завершити проектування Долинськогогрупового водопроводу;
СВОЯ ВОДА У КІРОВОГРАДІ: МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ
, колишній заступник начальника Кіровоградського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, гірничий інженер із 20-річним стажем, vechirka.com.ua
15.01.2003, 17:11
Менше ніж місяць тому Кіровоград у черговий раз опинився перед загрозою залишитися без води. Знову терміново збиралися наради, знову на них гостро обговорювалися питання: хто винен і що робити? Якщо на перше відповідь знайшлася досить швидко, то на друге її не можуть дати вже багато років. Скільки таких безрезультативних нарад було проведено за ці роки! Що лежить в основі неплатежів? Ця проблема виникла не сьогодні. Починаючи з 1996 року, міський водоканал постійно працює зі збитками. У ті роки я був його комерційним директором. Детально проаналізувавши роботу всіх ланок виробництва, дійшов до висновку, що основною причиною фінансової кризи підприємства є недосконалість системи водопостачання міста в цілому. Вона абсолютно не пристосована для роботи в умовах ринку. Про це свідчить хоча б те, що на місто подається величезний об'єм води - близько 500 літрів на одного мешканця на добу - але навіть цього не вистачає, значна частина кіровоградців вимушена споживати її лише за графіком. При цьому витрати на електроенергію та покупну дніпровську воду становлять майже вісімдесят відсотків від загальних витрат на виробництво. Сюди ж варто додати величезні втрати питної води, які сягнули понад усякі розумні межі. При постійному зростанні цін на електроенергію та фіксованих тарифах на воду досягти позитивних результатів роботи неможливо навіть за умов стовідсоткової оплати споживачами. Який у таких умовах можна скласти графік погашення заборгованості за спожиту дніпровську воду та електроенергію? Тільки липовий, типу - "стеля". Ще шість років тому, усвідомлюючи катастрофічні наслідки подібного господарювання, я забив тривогу. На жаль, вона не була сприйнята міською владою. Мої службові записки про критичний стан фінансово-економічної діяльності міськводоканалу так і залишились без відповіді, а ситуація з водопостачанням міста була пущена на самоплив. От і маємо те, що маємо. Що залишалося мені робити в такій ситуації? Тільки одне - привернути увагу до цієї проблеми усієї громади міста,адже формально вона є господарем комунальної власності. Привернув. Виклав суть проблеми в газеті "Кіровоградська правда". В результаті залишився без роботи: у зв'язку зі скороченням штату, що відбулося з метою покращення фінансового стану міськводоканалу. Незважаючи на всі перепони, все-таки добився згоди від влади на проведення наради з проблем водопостачання. Відверто кажучи, мені, безробітному інженеру, зробити це було не так просто. Довелося звертатися за допомогою аж у Київ, до колишнього голови Кіровоградського облвиконкому Володимира Желіби. Завдяки допомозі цієї порядної людини, 2 вересня 1999 року відбулася технічна нарада за участю провідних фахівців з питань водопостачання. На нараді чітко визначилися дві діаметрально протилежні позиції. Умовно їх можна назвати так: міфи та реальність. Відповідальні посадові особи, захищаючи відомчі інтереси обласного комунального підприємства "Дніпро - Кіровоград", наголошували, що альтернативи дніпровській воді немає і не може бути. Фахівці ж, виступаючи з позиції інтересів споживача, на конкретних фактах доводили зворотне. Здоровий глузд свідчить: вода в криниці все-таки краща за ту, що у ставку. А доставляти її більш ніж за сто кілометрів - справа дуже недешева.
КП "ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА": НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ГАДАЛОСЯ Позитивним результатом вересневої наради стало прийняття рішення про необхідність створення спеціалізованого підприємства, яке б цілеспрямовано займалося проблемою вдосконалення системи водопостачання міста з місцевих підземних джерел. Таке рішення було прийняте депутатами міської ради у грудні 1999 року. Кілька слів стосовно процедури його прийняття. Як правило, найважливіші питання на розгляд сесії виносяться в числі перших. Це ж питання розглядалося останнім. Більше того, з'ясувалося, що й доповідати по ньому з боку міськвиконкому бажаючих не знайшлося. Це, звичайно, викликало настороженість депутатів. Вони стали перемовлятися: для чого, а головне, під кого, створюється чергове комунальне підприємство? Довелося мені самому з депутатської трибуни давати відповідні пояснення. З прийняттям рішення міськради про створення комунального підприємства "Джерельна вода" власне і закінчилися турботи міської влади щодо забезпечення міста питною водою. У цьому мав гірку нагоду переконатися в майбутньому. Майже півроку марно оббивав пороги міськвиконкомівських кабінетів, займаючись цією проблемою на громадських засадах, та, за великим рахунком, вона нікого не цікавила. Врешті-решт, через вісім місяців згадали і про "Джерельну воду". Згадали, але як? Мені запропонували зробити економічні розрахунки, які б дали змогу знайти кошти для фінансування робіт по модернізації системи водопостачання міста. Для цього пропонувалося на баланс КП "Джерельна вода" прийняти водне господарство шахти "Інгульська" і за рахунок "прибутку" від його експлуатації і проводити цю модернізацію. А от як отримати прибуток від експлуатації явно збиткового виробництва, ніхто не пояснив.
БЕЗ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ НЕ ОБІЙТИСЬ Що ж робить для поліпшення ситуації з водопостачанням Кіровограда нова міська влада? Поки що конструктивних кроків з її боку не видно. Прийняті ж в авральному порядку рішення дозволяють лише отримати чергову відстрочку від знеструмлення водоводу "Дніпро-Кіровоград". Свого часу мене запитували: чи зміг би я вивести міськводоканал із глибокої економічної кризи, якби був призначений його керівником? На що і на кого тривалий час перекладає свої збитки міський водоканал? На енергетиків - прямо чи опосередковано через ОКВП "Дніпро - Кіровоград". На споживача - за рахунок надмірно високих норм водоспоживання. На працівників водоканалу - у вигляді затримок виплати заробітної плати. І на саме виробництво. Останнє, на мій погляд, найстрашніше. Катастрофічна відсутність коштів призводить до поступової руйнації виробництва, на відновлення якого потрібно буде затратити не тільки величезні гроші, а й тривалий час. Місто ж не може залишитись без води і на добу. І виконавчій владі, і депутатам потрібно, врешті-решт, усвідомити: самостійно вибратись із тієї глибокої фінансової кризи, в якій опинився міський водоканал, він не зможе. За які кошти проводити поточні розрахунки за використану електроенергію та дніпровську воду? Вартість цієї води на шляху до споживача зростає вдвічі лише за рахунок надмірних втрат і становить 0,9 гривні за кубічний метр. У той же час тариф на воду для населення становить зараз 0,65 гривні за кубічний метр. Про яку рентабельність виробництва можна вести мову? Підвищення тарифів на воду до реальної її вартості, з урахуванням усіх витрат на виробництво, - теж далеко не кращий вихід із цієї непростої ситуації. Але яким чином погашати накопичені борги? Адже тільки перед ОКВП "Дніпро - Кіровоград" вони складають близько двадцяти мільйонів гривень. Є ще перед енергетиками, податковою інспекцією, власними працівниками... Пора, нарешті, всім нам усвідомити: ми живемо в умовах ринкової економіки, де за все слід платити. І ніхто за нас не зробить те, що ми маємо зробити самі. Вирішення проблеми водозабезпечення Кіровограда повинно розглядатися на сесії міської ради першим, а не останнім питанням. А прийняте рішення має бути всебічно обгрунтованим і фінансово забезпеченим. Досить займатися популізмом! Бо відомо, куди можуть привести найкращі наміри, якщо вони фінансово не обгрунтовані.
ВОДА НА ПОВЕРХНІ: КОМУСЬ МАННА НЕБЕСНА, А НАМ КЛОПІТ А взагалі для того, щоб розв'язати будь-яку проблему соціального характеру, має застосовуватись професійний підхід до її вирішення. Він передбачає знаходження конкретних відповідей на такі ж конкретно поставлені питання: що робити, як робити, які для цього потрібні кошти і хто нестиме персональну відповідальність за результат? Абсолютно неприпустимо, щоб рішення по таких важливих соціальних проблемах приймалося простою більшістю голосів на черговій нараді. Наведу конкретний приклад. Мова йде про підтоплення житлових будинків у мікрорайоні Лелеківки. Проблема дуже серйозна. Один із мешканців мікрорайону запросив мене якось до своєї оселі. Картина, яку я побачив, вражаюча: грунтова вода стоїть вже безпосередньо під дерев'яною підлогою. Самі мешканці тутешнього мікрорайону цілком професійно шукають вихід із ситуації. Так у зверненні до міської ради Ніна Димура запропонувала задіяти свердловини, розташовані на Созонівському водозаборі. Вона підмітила: як тільки припиняється видобуток води із цих свердловин, відразу підвищується рівень грунтових вод. Це дійсно так. Між видобутком води з підземних водоносних горизонтів та коливанням рівня грунтових вод існує прямий зв'язок. Для того, аби прийняти професійно грамотне рішення, треба знати природу даного явища. А вона така. Свого часу у місті було вжито заходів, спрямованих на недопущення затоплення центральної частини Кіровограда у період весняної повені. Для цього створили цілий ряд водоймищ, за допомогою яких контролюється процес скидання талих вод. Здавалось би, непогане рішення: за рахунок накопиченого об'єму води у цих водоймищах значно поповнили свої запаси підземні водоносні горизонти. Для цивілізованих країн таке явище - як манна небесна. Вода сама проситься на поверхню: візьміть мене з мінімальними енергетичними затратами і використайте для себе. Так ні! Бо існує міф, що питної води у нас немає і ми просто приречені брати її з Дніпра. Диво, та й годі. Для одних така вода - безплатний дарунок, для нас - зайві клопоти. Ну чому?! Я був присутній на одній із нарад, де йшла мова про лелеківське підтоплення, але зі своєю пропозицією - різко збільшити добовий видобуток води на Созонівському водозаборі (до 10-15 тисяч кубометрів замість 2-3 тисяч нинішніх) - залишився в абсолютній меншості. Проголосували за інше рішення: на два метри знизити рівень лелеківського водоймища. Чому? Можливо тому, що на зверненні тієї ж Ніни Димури до голови облдержадміністрації фігурувала резолюція: прошу вирішити питання з мінімальними витратами. Що й було виконано з математичною точністю: саме такий проект рішення і підготували. До яких наслідків призвело б впровадження його в життя, фахівці уявляють: до чергової екологічної катастрофи, за яку навряд чи хто поніс би покарання.
НЕ ТРЕБА ШУКАТИ - ХТО ВИНЕН. ТРЕБА ДУМАТИ - ЩО РОБИТИ Прикро. У нас є всі передумови для того, щоб зробити систему водопостачання Кіровограда зразково-показовою. Мешканці міста мають право споживати кришталево чисту воду, і цілодобово: брати її стільки, скільки потрібно, і тоді, коли виникає потреба. Чи можливо це? Можливо, якщо вирішенням проблеми займуться професійно підготовлені люди. Для цього власне і було створене КП "Джерельна вода". Але допоки влада не візьметься за розв'язання проблеми серйозно, доти й триватимуть безрезультативні наради з набридлими всім запитаннями: хто винен і що робити? Для того, аби провести модернізацію міської системи водопостачання - з орієнтацією на місцеві підземні джерела, - потрібно виконати цілий комплекс робіт. У першу чергу побудувати розраховані на століття водозабірні споруди, вдосконалити систему транспортування води та її розподілу. При цьому обов'язково задіяти енергозберігаючі, екологічно чисті технології, які б дали можливість мати чисту воду та суттєво понизити експлуатаційні витрати. Нові водозабірні споруди мають не тільки забезпечити достатній добовий об'єм видобутку води, а й надати змогу проводити хімічну та бактеріологічну її обробку безпосередньо в процесі добування. Відпаде потреба в коагулянтах, хімічних реагентах та у хлорі. Вони не тільки коштують грошей, вони шкодять нашому здоров'ю. Що дуже важливо: треба буде побудувати такий технологічний ланцюг транспортування та розподілу води, який би дозволяв мати її цілодобово у найвищих і найпроблемніших сьогодні точках міста. Так, для цього потрібні кошти. І дуже немалі. Але вони окупляться сторицею. Економічні розрахунки показують, що тільки модернізація системи водозабору, транспортування та розподілу води дозволить місту щорічно економити десять мільйонів гривень. Ось чому, вважаю, при злагодженій роботі депутатського корпусу, виконавчої влади, підтримці усього населення, цю проблему в Кіровограді вирішити і можна, і треба: для себе, своїх дітей та онуків.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать