Що таке український ідеал? (1 варіант)

Переді мною стоїть досить цікаве питання: що можна вважати українським ідеалом? І однозначної відповіді на нього бути не може. Адже українці — дуже неоднорідна нація, до того ж, як говорили декілька років тому, "нас 52 мільйони", а отже, у кожного може бути свій ідеал, не схожий на ідеал іншої людини. І кожен з нас має право стверджувати, що саме виплеканий ним образ може вважатися українським ідеалом. А ще врахуймо, що цей самий ідеал міг змінюватися протягом століть! І що ж тепер робити? Як знайти відповідь на питання?

А може, слід звернутися до тих джерел, в яких українці виливали свої прагнення, сподівання, надії — до фольклору та літератури, і пошукати ідеалу серед літературних образів?

Можливо, ідеалом виступає молода дівчина-українка, напрочуд гарна й чиста душею: очі — як терен, брови — мов шовкові шнурочки, щічки — як червоні рожі, вуста — наче червоні ягідки, довге шовкове волосся, чудове вбрання, ряд прикрас (корали, дукачі, намисто)... Дівчина скромна, працьовита, побожна, шаноблива.



Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув карі очі... —



співається у пісні на слова С. Руданського. "Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця..." — так характеризує виборний Наталку — героїню п'єси І. Котляревського. А Маруся із повісті Г. Квітки-Основ'яненка? "Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа.„" А ще Маруся "на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і всякому покірна".

А Мавка у драмі Лесі Українки! Прекрасний образ, узятий із фольклору, і скільки в ньому чарівності, неповторності! А Маруся Чурай з однойменного твору Ліни Костенко: красива зовні, чиста душею, незважаючи навіть на тавро вбивці, якого зовсім не заслуговує!

Отже, ми вбачаємо український ідеал в образі молодої вродливої дівчини? А може, ідеалом є інший одвічний образ — мати з немовлям на руках? Цілу галерею образів матерів змальовує у своїх творах Марко Вовчок. Так, більшість з цих жінок глибоко нещасні, адже над ними тяжіє ярмо кріпацтва. Однак, тримаючи на руках немовля, жінка наче перероджується, забуваючи про все на світі. Ідеалізує матір і Т. Г. Шевченко у своїх поемах, віршах і повістях.

А якою ніжністю проникнуті народні колискові, які співає мати над колискою дитини:



Сонки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в головоньки,

А рісточки у кісточки,

Здоров'ячко у сердечко,

А в роточок говорушки,

А ніженьки ходусеньки,

А в ручечки ладусеньки.



Героїня твору Лесі Українки також заколисує свою дитину ласкавими і ніжними словами:



Спи ж ти, малесенький,

Пізній-бо час...



То, може, мати з дитиною — український ідеал? Недарма ж в Україні споконвіку найшанованішою була Богородиця з немовлям на руках.

А можливо, українським ідеалом є козак — оборонець рідної Батьківщини від чужоземців-поневолювачів? Мабуть, в усіх фольклорних творах, в усій українській літературі не знайдемо більш популярного образу. Чимало дум, історичних пісень, балад, переказів, легенд, казок змальовують образи відчайдушних козаків, як історичних персонажів, так і безіменних героїв.

Не можна не пригадати твір, який у цілому присвячено українському козацтву — "Енеїду" І. Котляревського. В образах Енея і троянців втілено найкращі риси українських дицарів-козаків, про що свідчать уже перші рядки твору:



Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак...



Еней, його військо, Низ та Евріал. Усіх цих героїв Котляревський змальовує з великою любов'ю, віддаючи їм належну шану; хоча деколи й сміється над ними, та сміх цей є доброзичливим, приязним.

Чимало героїчних вчинків козаків змальовано у творах українських поетів-романтиків, зокрема Т. Шевченка, А. Метлинського, М. Костомарова, І. Вагілевича, М. Шашкевича, Я. Головацького, які у своїх поемах, віршах і баладах вимальовують ідеалізований образ козака з усіма його найкращими рисами. Він мужній, хоробрий, сильний, благородний у своїх вчинках, незламний у бою.

А згадаймо ще Кирила Тура з роману П. Куліша "Чорна рада". Непохитний у своїх переконаннях, винахідливий і навіть хитрий, благородний і впертий, він є збірним образом козака.

З приходом в українську літературу критичного реалізму образ козака поступово відходить, зникаючи з художніх творів, однак у пам'яті народу козак назавжди залишається взірцем чеснот.

А може, я помиляюсь, і український ідеал слід шукати зовсім не в людських образах, хай то буде дівчина-красуня, молода жінка з дитиною, Лицар-козак? Можливо, українським ідеалом є ряд позитивних якостей, які повинен мати кожен свідомий українець? У такому випадку цікаво: хто ж може встановити критерії, за якими можна визначити ці якості?.. Вигадаємо спеціальну комісію, яка буде визначати український ідеал? Та, здається, такі ідеали вже є: Леся Українка, Василь Стус та інші.

Мені ж здається, ідеалом є людина, яка залишається Людиною, земля, яка родить хліб, мати, яка колише дитину, дитина, яка посміхається, тобто все те, що відповідає своєму призначенню на землі!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать