Полтава

Полтава — місто обласного підпорядкування, обласний і районний центр. Розташована на р. Ворсклі (прит. Дніпра), вузол залізнич. та автомоб. шляхів; аеропорт. Пл. 7,7 тис. га. Поділяється на 3 міські райони. 317,0 тис. ж. (1990). Вперше згадується в Іпатіївсь-кому літописі 1174 під назвою Лтава, під сучасною назвою відома з 1430. У 17 ст. П. ді-стала магдебурзьке право, місь-кі права затверджено 1641. По-верхня правобережної (основ-ної) частини міста слабохви-ляста, в прирічковій частині глибоко розчленована балками і ярами. Перевищення висот до 72 м. Лівобережна частина — рівнинна заплава і надзаплав-на тераса Ворскли. Пересічна т-ра січня —7,0°, липня +20,5°. Опадів 485 мм на рік. Метеостанція. Пл. зелених на-саджень 934 га. У місті — Полтавський міський парк — пам'ятка садово-паркового ми-стецтва респ. значення та 22 пам'ятки природи і 7 парків — пам'яток садово-паркового ми-стецтва (всі — місц. значення). П.— один із значних пром. центрів республіки. Провідна галузь пром-сті — маш.-буд. і металообр., особливо електро-тех. (з-ди: газорозрядних ламп, штучних алмазів і алмазного інструменту, «Електромотор», турбомех., тепловозоремонтний, ливарно-механічний, автоагре-гатний; виробничі об'єднання «Продмаш» і «Укрхіммаш»). Розвинута харч, (м'ясокомбі-нат, олієекстракційний, мол. та ін. з-ди) і легка (експери-ментально-взут. ф-ка, об'єд-нання: виробничі швейне та трикотажне, виробничо-худож. «Полтавка») пром-сть. Фарфо-ровий з-д, ф-ка муз. інстру-ментів. Вироби, буд. матеріа-лів, деревообробка. У місті —
13 н.-д. і проектних інститутів, Полтавський обласний центр по гідрометеорології. 5 вузів (інженерно-буд., кооператив-ний, мед. стоматологічний, пед., с.-г. ін-ти), 8 серед, спец. навч. заклдів, 13 профес.-тех. уч-щ. Діє 2 театри (укр. муз.-драм. і ляльок), обл. філармонія, 6 музеїв, у т. ч. Полтавський краєзнавчий музей. Полтавський відділ Географічного товарист-ва України, Бюро подорожей та екскурсій. Туристський ком-плекс «Турист». Численні об'єкти туризму (див. план міста та туристську карту області; за станом на 1.1 1991). Літ.: Полтавщина туристська. Пу-тівник. Харків, 1982; Климат Полтавы. Л., 1983; Волосков В. Ф. Полтава. 100 памятных мест. Пу-теводитель. Харьков, 1987; Полта-ва. Книга для туристов. Харьков, 1989. Г. М. Коваленко.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 22.ІХ 1937. Розта-
шована в центр, частині Ліво-бережної України. На Пн. межує з Черніг. і Сум., на Сх.— з Харків., на Пд.— з Дніпроп. та Кіровогр., на Зх.— з Черкас, та Київ, областями. Пл. 28,7 тис. км2 (4,8 % площі респуб-ліки). Нас. 1757,0 тис. чол. (1990, 3,4 % всього населення України).
Центр — м. Полтава. Поділя-ється на 25 районів, має 15 міст, у т. ч. 5 обл. підпоряд-кування, 21 селище міського типу, 1862 сільські населені пункти.
Вигідне геогр. положення, зна-чні поклади корисних копалин, розташування у лісостеповій фізико-географічній зоні зі сприятливими грунтово-кліма-тич. умовами, густа транс-портна сітка — важливі спри-ятливі передумови розвитку всіх сфер економіки Полтав-ської області.
Населення і трудові ресурси. Нац. склад населення області однорідний: українці — 89 %, росіяни — 9 %, ін. національ-ності — 2 %. Пересічна густота населення — 60,9 чол. на 1 км2 (1990). Найбільше заселена смуга, що перетинає область з Пн. Зх. на Пд. Сх., від Пиря-тина до Карлівки, найменша густота — на Пд. (Глобин-ський, Козельщинський, Кобе-ляцький р-ни) і Пн. Сх. (Коте-левський р-н). Міське населен-ня становить 56,7 %. За 1970 — 90 воно зросло на 316,7 тис. чол., гол. чин. за рахунок міграції сільс. населення, пере-творення сільс. нас. пунктів на міські та природного при-росту. Серед міськ. поселень переважають малі міста. За функціональною структурою виділяють багатофункціональ-ні (Полтава), багатогалузеві (Кременчук, Лубни) і галузеві (Комсомольськ) пром. центри, транспортні (Гребінка), рекреа-ційні (Миргород) та місц. госпо-
дарсько-організаційні центри. Осн. частина трудових ресурсів області зайнята в галузях матеріального виробництва (%): у пром-сті — 24,7, с. г.— 22,4, транспорті і зв'язку — 6,8, буд-ві — 8,5. В цілому об-ласть достатньо забезпечена трудовими ресурсами, за ви-нятком с. г.
Природні умови і ресурси. В геоструктурному відношенні територія області належить до осьової (рифтової) частини і пд.-зх. борту Дніпровсько-До-нецької западини. Поверхня кристаліч. фундаменту в осьо-вій частині при заг. похилі
Полтава.
Колона на честь Полтавської битви 1709. Вид мікрорайону «Левада».
від 4—6 км на Пн. Зх. до 17 км на Пд. Сх. утворює Удайську сідловину та Псельсько-Ворск-лянську сідловину — підняття фундаменту, які чергуються з Лохвицькою депресією і Кар-лівською депресією. В рифтовій частині на поверхні фундаменту залягають вулка-ногенно-осадочні, у т. ч. соле-носні відклади девону. Верхній поверх осадочного чохла пере-криває рифтову і бортову зони. До його складу входять кар-бонові й пермські аргіліти, глини, пісковики, кам. сіль; тріасова піщано-глиниста тов-ща; юрські піски, вапняки, глини; крейдові піски, крейда; палеогенові мергелі, піски, гли-ни; неогенові піски й суглинки. Осадочна товща завершується антропогеновими піщаними утвореннями дніпровських те-рас, перекритими лесоподібни-ми суглинками. П. о. лежить на Придніпровській низовині. Поверхня рівнинна з заг. по-хилом на Пд. Зх. Найбільше підвищена пн.-сх. частина об-ласті — Полтавська рівнина (вис. до 202 м). Для неї харак-терне чергування плоских вододілів з широкими (до 10—12 км) долинами лівих приток Дніпра. Глибина врізу річкових долин досягає 40— 50 м. Розвинута яружно-бал-кова сітка, густота розчлену-вання на Пн. і Пн. Сх. 0,4— 0,6 км/км2, на Пд. 0,8—1,0 км/км2. Мінім, висоти на Пд., в долині Дніпра (60—80 м). На межиріччях подекуди трапляються ізольовані під-няття, пов'язані з соляними структурами (Висачківський горб). Поширені прохідні доли-ни, блюдця степові. Область має значні запаси різ-номанітних корисних копалин. Найважливіше значення мають газ і нафта (осн. родовища — Глинсько-Розбишівське, Рад-ченківське, Сагайдацьке, Ма-шівське, Ланнівське, Новогри-горівське, які входять до Дні-провсько-Донецької нафтогазо-носної області, та залізна руда (Кременчуцький залізорудний район). На Пд. виявлено по-клади граніту, гранодіориту, по всій території — глин, піску, в бас. окремих річок — торф. Є джерела мін. лік. вод (Мир-город, Велика Багачка, Нові Санжари, Шишаки). Клімат області помірно конти-нентальний з помірно холод-ною зимою і теплим літом. Пересічна т-ра січня —6,5, -7,5°, липня +20, +21°. Три-валість безморозного періоду 162—182 дні, з т-рою понад _|_Ю° — 157—172 дні. Сума ак-тивних т-р 3040—3465°. Опа-дів 450—565 мм на рік, пере-
важно в теплий період року (за період активної вегетації 300—400 мм). Вис. снігового покриву 9—20 см, тривалість його — 80—100 днів. З неспри-ятливих кліматич. явищ на тер. області спостерігаються сухо-вії (10—12 днів на рік), оже-ледь (понад 10 днів), промер-зання грунту (70—90 см). Те-риторія П. о. належить до недостатньо вологої, теплої, крайній Пд. Сх.— до посуш-ливої, дуже теплої агрокліма-тич. зон. Діє Полтавський об-ласний центр по гідрометео-рологи, 5 метеостанцій (Ве-селий Поділ, Гадяч, Кобеляки, Лубни, Полтава). Область багата на водні ре-сурси. На Пд. Зх. її омива-ють Кременчуцьке і Дніпро-дзержинське водосховища,
створені на Дніпрі. В обла-сті — 62 річки завдовжки по-над 10 км кожна; належать до бас. Дніпра. Найбільші з них — Ворскла, Сула з Оржи-цею і Удаєм, Псел з Хоролом і Говтвою. Пересічна густота річкової сітки — 0,2—0,5 км/ км2. Живляться річки дощови-ми (30—35 %), сніговими (55— 60 %) та підземними (5—15 %) водами. В області — бл. 1255 ставків (заг. пл. водного дзер-кала 200 км2). Річки і водойми використовують для рибницт-ва, судноплавства та зрошу-вання. Вживаються заходи щодо охорони їх, зокрема за-кріплення берегів, обмежен-ня судноплавства на малих річках.
Більшу частину території П. о. (до 70 %) займають чорно-земи типові та звичайні мало-і середньогумусні. На Пд.— чорноземи солонцюваті та луч-но-чорноземні глибокосолонцю-ваті в комплексі з солонцями. Значні площі сірих лісових і опідзолених та торфово-бо-лотних грунтів. П. о. лежить
в основному у Східно-Європей-ській лісостеповій геоботаніч-ній провінції. Природна сте-пова рослинність майже не збереглася. Ліси й чагарники разом з лісосмугами займають бл. 7,5 % території, в основному по берегах річок, на піщаних дюнах, у балках. Гол. лісо-утворюючі породи: дуб, ясен, берест, клен; є липа, граб. Пе-ресічна лісистість — від 1 — 5 % на Пд. і Сх. до 12—17 % на Пн. Сх.
Тваринний світ Полтавської об-ласті належить до Україн-ського лісостепового зоогеогра-фічного округу. Налічується бл. 400 видів, у т. ч. ссав-ців — 56, птахів — понад 300, земноводних — 11, плазунів — 11 видів. В лісах водяться лось, свиня дика, вовк, лисиця; в сте-пах — козуля, заець-русак, хо-
м як, ховрахи, заєць земляний, з птахів — дикі гуси і качки, перепілки, куріпка сіра та ін.; у річках і водоймах — короп, лящ, окунь, щука, карась тощо. За комплексом природних умов П. о. належить до Лівобереж-но-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції, крайній Пд. Сх.— до Лівобе-режно - Дніпровсько - Приазов-ської північностепової фізико-географічної провінції. Пере-важають підвищені в поєд-нанні з лукостеповими низо-винними та лукостепові низо-винно-рівнинні природно-тер. комплекси. В заплавах річок — лучно-лісові, болотні, остепнені рівнинні природно-тер. комп-лекси. Серед сучас. природних процесів, несприятливих для с. г.— лінійний розмив і пло-щинний змив, найінтенсивні-
Площа зелених насаджень у зелених зонах міст і селищ міського типу Полтавської області (тис. га).
Полтавська область.
Річка Псел у Великобагачанському районі.
ший на придолинних та при-балкових ділянках, засолюван-ня грунтів. На схилах балок трапляються зсуви, подекуди шишаки. Заплави річок і дни-ща прохідних долин перезво-ложені, подекуди заболочені. Спостерігаються суфозійнопро-садкові явища. В місцях роз-відки та видобування нафти й газу забруднюються грунти і водойми. Впроваджуються ґрунтозахисні заходи, зокрема безвідвальний обробіток грун-ту. На площі 55 тис. га ство-рено яружно-балкові насаджен-ня. Діють очисні споруди заг. потужністю 10,4 тис. т влов-лювальних викидів. В області — 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду заг. пл. 13,5 тис. га (1990): 46 заказників, у т. ч. 11 респ. значення (гідролог. Великоселецькип заказник, Гиряві Ісківці, Тракове, Кук-винський заказник, Плехів-ський заказник, Солоне, ланд-шафтні Вільхівщинський заказ-ник, Червонобережжя і Дейма-нівський заказник (див. у До-датку) та бот. Малоперещепин-ський заказник, орнітологічний Михнівський заказник), 92 па-м'ятки природи, у т. ч. 1 респ. значення — Парасоцьке урочи-ще, Устимівський дендропарк, 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 респ. значення, 10 заповідних урочищ.
/. М. Дудник, ІД. І. Галицький] (сучасні природні процеси).
Народногосподарський комп-лекс. За структурою г-ва П. о. належить до індустріально-аграрних. У сукупній валовій продукції пром-сті і с. г. част-ка пром-сті становить 67,3 %. В респ. поділі праці область виділяється залізорудною, па-ливною, маш.-буд. і легкою пром-стю та агропром. комп-лексом з розвинутою харч, пром-стю, буряко-цукр. ви-роби., зерновим г-вом та м'ясо-мол. тваринництвом. На П. о. припадає 14 % респ. вироби, залізної руди, 33 % — при-родного газу, 9,4 % електро-
двигунів, 9,7 % устаткуван-ня для хім., 18,5 % — легкої, 19,1 % — харчової пром-сті, І 00 % вантажних автомобілів, 10 % цукру-піску. Промисловість. В галузевій структурі пром. комплексу об-ласті провідними є машино-будування і металообробка (34,3 % товарної пром. продук-ції, 1990), паливна пром-сть (17,6 %), харчова (22,6 %) і лег-ка (8,1 %). Провідне значення мають автомобільна (Кремен-чуцьке виробниче об'єднання «АвтоКрАЗ») і електротехніч-на (Полтавський завод газо-розрядних ламп) промисло-вість, залізничне вагонобуду-вання (Кременчук), приладо-(Полтава, Лубни, Червонозавод-ське), верстатобудування і вироби, інструментів (Лубни, Полтава), буд.-шляхове маши-нобудування (Кременчуцьке об'єднання «Шляхмашина»), вироби, технол. устаткування для хім. (Полтава), харч. (Кар-лівка, Полтава, Лубни) і лег-кої (Полтава) індустрії. В паливно-енергетич. комплексі найбільше значення має видо-бування нафти і газу та пе-реробка нафти в Кременчуці. Вводяться в експлуатацію но-
ві газоконденсатні родовища — Розпашнівське, Яблунівське, Матвіївське, Новоукраїнське. Діє Кременчуцька ГЕС. Чорна металургія представлена Пол-тавським гірничозбагачуваль-ним комбінатом (Комсо-мольськ), який виробляв залі-зорудний концентрат та ока-тиші. В Кременчуці — стале-ливарний, в Полтаві — ливар-но-мех. з-ди. Кременчуцький з-д тех. вуглецю і Лубенське хім.-фарм. об'єднання. До про-відних галузей спеціалізації на-лежить харчова — важлива ланка агропром. комплексу об-ласті. Загальнодержав. значен-ня мають цукр. (11 з-дів, най-більший — ЛохВйцький), м'ясна (Полтава, Лубни, Кременчук та ін.), молочна і маслосиро-робна (великі молочно-консерв-
ні комбінати в Хоролі, Біли-ках, с Ланній), плодоовоче-консервна (осн. центр.— Пол-тава) галузі. Важлива роль на-лежить олійній, борошномель-но-круп'яній та спиртовій га-лузям. В області 28 комбі-кормових з-дів (найбільший — Полтавський). У Лохвиці — з-д сухих кормових дріжджів. Серед галузей легкої пром-сті — швейна (Полтава, Кре-менчук), бавовняна (Полтава), вовняна (Лубни) й шкіряно-взуттєва (Кременчук, Полтава). Виробництво буд. матеріалів: Полтава, Кременчук, Лубни, Лохвиця, Кобеляки, Гадяч. Ви-готовлення скляних (Кремен-чуцький з-д тех. скла) та фар-форових (Полтава) виробів. Вироби, меблів — у Кременчу-ці, Полтаві, Пирятині, Лубнах, Карлівці, Нових Санжарах (на довізній сировині). Художні промисли: виготовлення кера-мічних виробів (Опішня, Мир-город), вишивка та килимар-ство (Полтава, Решети лівка, Миргород, Кременчук, Нові Санжари).
На тер. області виділяють три пром. вузли. Основу найбільше сформованого Кременчу-цького вузла становлять
залізорудна, нафтопереробна та маш.-буд. пром-сть. У Полтавському і Лу-бенському вузлах, що фор-муються, переважають серед-нє машинобудування, легка і харч, галузі. Серед інших пром. центрів значну питому вагу мають Комсомольськ, Карлівка, Миргород, Червоно-заводське, Пирятин, Гадяч, Хо-рол.
Агропром. комплекс області багатогалузевий. Його осн. лан-ка — сільське г-во виробляє 5,1 % всієї с.-г. продукції Укра-їни. Область виділяється ви-роби, м'яса, молока, цукр. бу-ряків, зерна. В сукупній ва-ловій с.-г. продукції перева-жає тваринництво м'ясо-мол. напряму (54 %, 1990). Рос-линництво спеціалізується на
Виробниче об'єднання «У крхіммаш».
Кременчуцький нафтопереробний завод.
Полтавське виробничо-художнє об'єднання «Полтавчанка». На руднику Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Полтавський завод штучних алмазів і алмазного інструменту.
вироби, тех. і зернових культур. В області 459 колгоспів та 90 радгоспів. В Лубенському р-ні — агропромкомбінат. Пло-ща с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 2054,3, у т. ч. орні землі — 1725, сіножаті — 146,0, пасо-вища — 162. Більша половина посівної площі припадає на зер-нові (див. діаграму). Серед зер-нових переважають озима пше-ниця, ячмінь і зернобобові. По-сіви їх розміщені по всій області. Повсюди вирощують цукр. буря-ки, на Пд.— соняшник, у пн. районах — картоплю. Значні площі під кормовими і овоче-баштанними культурами. Са-дівництво, ягідництво, є пла-нтації лік. рослин. У тварин-ництві переважають скотар-ство і свинарство, набувають розвитку птахівництво, вівчар-ство, кролівництво, конярство, риборозведення, 5 птахофабрик. Тваринницький і рослинниць-кий типи вироби, формують лісостеповий аграрно-тер. ком-плекс (АТК), який охоплює майже всю тер. області, нав-коло міст розвивається при-міський АТК. Найпоширеніші бурякоцукровий, ' плодоовоче-консервний, олійно-жировий, коноплепереробний, спиртовий і м'ясо-, молоко- та птахопром. агропромислові спеціалізовані комплекси.
Транспортна система. В області розвинуті всі види транспорту. Найбільша питома вага заліз-ничного транспорту. Загальна довжина залізниць у межах об-ласті 1990 — 853 км. Густота з-ць на 1000 км2 становить 29,6 км. Осн. з-ці: Київ — Пол-тава — Донецьк, Харків — Полтава — Кременчук, Київ — Полтава — Харків, Конотоп — Гребінка — Одеса. Великі заліз-ничні вузли: Гребінка, Кремен-чук, Полтава, Ромодан. Авто-моб. транспорт забезпечує в ос-новному внутрішньообласні пе-ревезення. Заг. довж. автошля-хів 8,5 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям — 7,8 тис. км. Гу-стота автошляхів на 1000 км2 становить 280 км. Найважли-віші автошляхи: Київ — Пол-тава — Харків, Київ — Полта-ва — Суми, Полтава — Кра-сноград — Дніпропетровськ, Кременчук — Черкаси, Пол-тава — Кременчук, Полтава — Гадяч, Кременчук — Хорол — Миргород, Полтава — Зінь-ків — Гадяч — Лохвиця — Пирятин. Річкові перевезення здійснюють по Дніпру, де розміщений великий порт у Кременчуці, і по Сулі до м. Лубен. У Полтаві — аеро-порт. По тер. області про-ходять магістральні газопро-води «Союз», Уренгой (Росія) — Помари — Ужгород та Шебе-
Структура посівних площ Полтавської області (%, 1990)
линка — Полтава — Київ. Нафтопроводи Мічурінськ — Кременчук, Гнідинці — Глин-сько-Розбишівське родовище — Кременчук, Кременчук — Херсон та ін.
Внутрішні відміни. У П. о. ви-діляють два госп. підрайони, умовною межею між ними є р. Псел. У Східному під-районі (54 % тер. області і майже 2/3 населення) вироб-ляють 4/5 товарної продукції області, зосереджено всю гірни-чорудну пром-сть. На нього припадає понад 90 % продук-ції машинобудування, легкої пром-сті та буд. матеріалів, бл. 70 % продукції харч, пром-сті. Майже 90 % пром. продукції підрайону випускають Полтав-ський і Кременчуцький пром. вузли. Розвинуте вироби, зерна, цукр. буряків, соняшнику, м'я-са і молока. В підрайоні зосе-реджено вищі і більшість се-редніх навч. закладів області. В Західному підрайоні переважають невеликі пром. підприємства, осн. частина їх — у Лубенському, Мирго-родському та Лохвицькому р-нах. Провідне місце зай-має с. г.
Невиробнича сфера. В області — полтавські пед., мед. стомат., с.-г., кооперативний, інже-нерно-буд. ін-ти та Кременчу-цький філіал Харків, політех. ін-ту, 27 серед, спец. навч. закладів, 41 профес.-тех. уч-ще. Діють 12 н.-д. інститутів, у т. ч. свинарства, Полтавська граві-метрична обсерваторія АН Ук-раїни, відділення Укр. геолого-розвідувального н.-д. ін-ту, Пол-тав. с.-г. дослідна станція, н.-д. проектно-технол. ін-т вагонобу-дування в Кременчуці тощо. Полтавський відділ Географіч-
ного товариства України. Діє 16 держ. музеїв, у т. ч. Полтав-ський краєзнавчий музей, крає-знавчі музеї в Лубнах і Лохвиці; укр. муз.-драм. і ляльок театри, обл. філармонія в Полтаві.
Г. М. Коваленко.
Рекреація. Сприятливі кліма-тичні умови, густа сітка річок, численні водойми у поєднанні з мальовничими краєвидами, наявність мін. вод, відносно невисокий рівень урбанізації формують значний рекреацій-ний потенціал області. Основу курортних ресурсів області ста-новлять мін. води, виявлені в Миргородському, Великобага-чанському, Новосанжарському, Кременчуцькому і Хорольсько-му р-нах. За хім. складом вони належать до гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих і хлорид-них натрієвих, мають низьку мінералізацію. їх використову-ють для лікування на курорті Миргород та пром. розливу. До лікувально-столових вод нале-жать гоголівська, миргород-ська, великобагачанська, ново-санжарська, семенівська, хо-рольська. В П. о. з 1914 функціонує курорт Миргород, є курортна місцевість Ліщинів-ка (Кобеляцький р-н). Діють 18 санаторіїв і пансіонатів з ліку-ванням на 4,6 тис. місць, у т. ч. 5 дитячих; будинок відпочинку. Обл. рада (з 1991 — Полт. від-ділення Укр. акціонер, т-ва) по туризму та екскурсіях, 4 бюро подорожей та екскурсій (Полта-ва, Кременчук, Лохвиця, Луб-ни). Територією області прохо-дить 35 туристських маршрутів, у т. ч. на човнах по Пслу та Ворсклі, а також кінний (вер-ховий). Туристський комплекс «Турист» у Полтаві, турист, готелі «Україна» в Миргороді, «Кремінь» у Кременчуці, 4 ту-рист, бази («Новосанжарська» у Нових Санжарах, «Сонячна» у с Липовому Глобинського р-ну, «Бузковий гай» у с. Горба-
нівці та «Кротенківська» у с Кротенках Полтавського р-ну). Численні об'єкти туризму (див. карту; за станом на 1990).
/. М. Койнов, О. І. Коляда. Карти області див. на окремому аркуші, с 80—81. Літ.: Давидеико Я. І. Мальовнича Полтавщина. Путівник по заповід-никах і пам'ятках природи. Харків, 1982; Полтавщина туристська. Путівник. Харків, 1982; Майор-чик В. Л., Рубан В. И. Восемь путешествий по Полтавщине. Пу-теводитель. Харьков, 1984; Нікі-тін Т. Г. ... І стежки праслов'ян-ська с'язь. Мандрівка по заповід-них місцях Полтавщини. Харків, 1989.
Туристський готель «Україна» в Миргороді.
Свинокомплекс колгоспу «Україна». Машівський район.
Збирання цукрових буряків. Лубенський район.
Сорочинсъкий ярмарок у с. Великих Сорочинцях. Миргородський район.
ПОЛТАВСЬКА РІВНИНА —
східна (підвищена) частина Придніпровської низовини, пе-реважно у Полт. обл. Абс. висо-ти досягають 200 м і більше. Заг. похил поверхні з Пн. Сх. на Пд. Зх. Для рельєфу П. р. властиве чергування плоских вододілів з широкими (до 10— 12 км) долинами лівих приток Дніпра — Ворскли, Псла та ін. Глибина врізу річкових долин досягає 60—80 м. На схилах розвинута яружно-балкова сіт-ка, на вододільних ділянках подекуди є ізольовані піднят-тя — Висачківський горб, г. Зо-лотуха та ін. Трапляються дав-ні прохідні долини льодовико-
Основні об'єкти туризму Полтавської області
1. Пам'ятки архітектури і садо-во-паркового мистецтва — са-диба Григоровичів і парк, 18—19 ст.
2. Місце народження письменни-ка Є. П. Гребінки; могила пи-сьменника.
3. Меморіальний комплекс учас-никам громадянської та Вели-кої Вітчизняної воєн.
4. Погруддя укр. селекціонера, академіка АН СРСР і ВАСГНІЛ, двічі Героя Соціалістичної Праці В. М. Ремесла, який на-родився у с Теплівці Пиря-тинського району.
5. Пам'ятка архітектури — собор Різдва Богородиці, 1781.
6. Меморіальний комплекс на честь укр. філософа і поета Г. С Сковороди, уродженця селища.
7. Історико-краєзнавчий музей.
8. Літ.-меморіальний музей укр. письменника А. Ю. Тесленка, уродженця села; пам'ятник на могилі письменника.
9. Меморіальний комплекс в уро-чищі Шумейкове на честь воїнів Пд.-Зх. фронту, які тут загинули 1941. Пам'ятник на місці загибелі командуючого Пд.-Зх. фронтом генерал-пол-ковника М. П. Кирпоноса.
10. Пам'ятник Г. С Сковороді.
11. Краєзнавчий музей.
12. Братські могили учасникам громадян, та Великої Вітчизня-ної воєн. Могила командую-чого 47-ю армією генерал-лей-тенанта П. П. Корзуна, який
загинув 1943 під час визволен-ня міста; пам'ятник П. П. Кор-зуну.
13. Пам'ятка архітектури — Всіх-святська церква, 1836.
14. Місце народження вченого в галузі механіки, тричі Ге-роя Соціалістичної Праці М. Л. Духова; погруддя вченого.
15. Пам'ятки архітектури — Ус-пенська, 1821, і Миколаївська, 1823, церкви.
16. Місце бою партизанів про-ти нім.-фашист, загарбників 1942.
17. Меморіальний комплекс учас-никам громадянської та Вели-кої Вітчизняної воєн. Могила юного розвідника Саші Саран-чі, розстріляного нім. фашиста-ми 1943; пам'ятник Саші Са-ранчі.
18. Пам'ятка архітектури — ан-самбль Мгарського монастиря, 17 — 19 ст.
19. Будинок, в якому жили декаб-ристи брати С. І., М. І. та І. І.
Муравйови-Апостоли і де відбувалися засідання декаб-ристів — членів Південного товариства декабристів.
20. Пам'ятка садово-паркового мистецтва — парк, 19 ст.
21. Пам'ятник на місці села, спа-леного 1943 нім.-фашист, за-гарбниками.
22. Місце народження письменни-ка В. В. Капніста; могила письменника.
23. Пам'ятник учасникам грома-дян, війни.
24. Пам'ятники: рад. воїнам, які загинули в роки Великої Віт-чизняної війни; юним геро-ям — Борису Гайдаю, Івану Сацькому та Анатолію Бу-ценку, розстріляним 1943 нім. фашистами.
25. Пам'ятники: державному дія-чеві, вченому-економісту О. Г. Шліхтеру, який тут народив-ся; на могилі укр. письмен-ника О. В. Донченка.
26. Краєзнавчий музей.
27. Місце битви козацько-селян-ських військ на чолі з С. На-ливайком проти польсько-шля-хетських військ 1596.
28. Пам'ятник на честь Мирго-родських військових стрілець-ких дивізій. Меморіальний комплекс пам'яті рад. воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
29. Місце народження укр. пи-сьменника Панаса Мирного і укр. та рос. художника В. Л. Боровиковського; меморіальна дошка на місці будинку, де 1849 жив Панас Мирний. Могила груз, поета Д. Гурамі-
швілі. Пам'ятники: М. В. Го-голю; Д. Гурамішвілі.
30. Музеї: краєзнавчий; літ.-ме-моріальний Д. Гурамішвілі.
31. Меморіальна дошка на місці будинку, де 1738 — 58, 1763 — 92 жив Д. Гурамішвілі.
32. Пам'ятник на місці Соро-чинської трагедії 1905 — кри-вавої розправи царських військ з повсталими селянами.
33. Пам'ятники: зв'язківцю Мир-городського партизанського загону О. Бондаренко, роз-стріляній нім. фашистами; во-їнам-односельцям.
34. Місце народження М. В. Го-голя; пам'ятник письменнико-ві; літ.-меморіальний музей М. В. Гоголя.
35. Пам'ятка архітектури — Спа-со-Преображенська церква, 1732.
36. Місце проведення традиційних ярмарків (наприкінці серпня).
37. Скіфське городище 6—3 ст. до н. є.
38. Стела на честь військових частин, які 1943 визволили селище від нім.-фашист, за-гарбників.
39. Пам'ятник державному діячеві, одному з організаторів пар-тизанського руху в Україні двічі Герою Рад. Союзу С. А. Ковпаку, який тут народився.
40. Пам'ятка архітектури — Тро-їцька церква, 1812.
41. Обеліск на місці концтабору, де в роки нім.-фашист, оку-пації було знищено понад 55 тис. рад. військовополонених та мирних жителів.
42. Місце народження укр. кобза-ря Ф. Д. Кушнерика; його мо-гила.
43. Меморіальний комплекс учас-никам громадянської та Вели-кої Вітчизняної воєн, пам'ят-ний знак В. І. Вернадському.
44. Заповідник-музей М. В. Гого-ля. Пам'ятник на місці са-диби, де минули дитячі та
юнацькі роки М. В. Гоголя. Могила батьків письменника.
45. Пам'ятний знак на честь пер-
шого в Україні залпу дивізі-ону «катюш» по нім. фашистах 25.IX 1941.
46. Пам'ятки архітектури 18 —19 ст.: Троїцька, 1780, і Микола-ївська церкви, 1794; Дзвіниця, 1810; Тріумфальна брама, 20-і
рр. 19 ст.
47. Історико-краєзнавчий музей.
48. Обеліск на місці форсування річки Ворскли рад. воїнами У вересні 1943.
50. Обеліск на місці розправи царських військ з учасниками антипоміщицького селянсько-го повстання 1902.
51. Науково-методичний комплекс Держ. музею-заповідника пе-дагога і письменника А. С. Ма-каренка, який тут працював 1921 — 26.
52. Пам'ятник на честь рад. воїнів, які загинули 1943 при визво-ленні селища.
53. Пам'ятник композитору та ди-ригенту М. В. Лисенку, який тут народився.
54. Місце Турбаївського повстан-ня 1789 — 93 — одного з най-більших антифеодальних пов-стань на Лівобережній Укра-їні. Музей історії Турбаївсько-го повстання.
55. Братська могила учасників громадян, і Великої Вітчизня-ної воєн, рад. воїнів та жертв фашизму.
56. Пам'ятники Т. Г. Шевченку, держ. і військ, діячеві М. В. Фрунзе.
57. Братська могила учасникам громадян, війни.
58. Пам'ятники: меморіальний комплекс Солдатської Слави; на честь військових частин і з'єднань, які у вересні 1943 визволили місто від нім. фа-шистів; Нескореним полтав-чанам — на честь учасників молодіжної підпільної групи, що загинула від рук нім.-фашист. загарбників; коман-дуючому 4-ю гвардійською ар-мією генерал-лейтенанту О. І. Зигіну, який загинув 1943 під час визволення Полтавщини.
вої епохи, утворені водно-льо-довиковими потоками. Тут фор-муються лучно-степові ланд-шафти з глибокими малогумус-ними чорноземами, на лесо-видних суглинках, що майже повністю розорані. Місцями збереглись байраки, окремі бо-лота та ділянки цілинного сте-пу Михайлівської Цілини — відділу Українського степового заповідника. 1. Г. Черваньов. ПОЛТАВСЬКА ТЕРАСНА РІВ-НИНА — геоморфологічна під-область Придніпровської об-
ласті пластово-акумулятивних низовинних рівнин у межах Сум., Полт. і Харків, обл. Від-повідає пн. частині Придні-провської низовини. Заг. похил поверхні з Пн. Сх. на Пд. Зх. Абс. відмітки поверхні станов-лять 130—200 м. В геол. будові бере участь багатокілометрова товща осадочних порід центр, частини Дніпровсько Доне-цької западини. Наймолодші з них неогенові піщано-гли-нисті відклади утворили по-верхню первинного плато. Вона
збереглася лише на вододілах, де суцільно вкрита лесоподіб-ними породами. Долини лівих приток Дніпра виповнені комп-лексом пліоценових і антропо-генових алювіальних утворень, перекритих (крім заплави та борової тераси) лесоподібними суглинками. Розчленування плато відбулося в пліоцені. Відомі окремі горби та останці (Висачківський горб, Золотуха та ін.), що є наслідком соляної тектоніки, гляціодислокацій та локалізації окремих ділянок
вододілів екзогенними проце-сами. Поширені прохідні до-лини, які сполучають середні течії або верхів'я річок басей-нів Сейму (Вир, Крига), Сули, Псла (Сумка) та ін., закладені в епоху максимального, дні-провського зледеніння. Харак-терний яружно-балковий рель-єф, що подекуди утворює «дур-ні землі», трапляються ши-шаки (басейн Псла), валоподіб-ні підвищення поверхні між с Великими Сорочинцями і с Багачкою (правобережжя
59. Пам'ятники: Т. Г. Шевченку; І. П. Котляревському; М. В. Го-голю; хірургу М. В. Скліфосов-ському (похований у місті). Могила І. П. Котляревського. Будинок, в якому народився держ. діяч, академік АН СРСР А. В. Луначарський. Бу-динок-садиба, в якому 1903 — 20 жив Панас Мирний, могила письменника; пам'ятник Па-насу Мирному. Будинок-са-диба, де 1903—21 жив В. Г. Короленко; могила письмен-ника і пам'ятник йому. Буди-нок, де 1889—1911 жив рос. живописець^ Г. Г. Мясоедов; могила живописця і пам'ятник йому.
60. Пам'ятники: Колона на честь Полтавської битви 1709; захис-никам Полтави та організа-тору і керівникові оборони міста О. С Келіну; на честь 800-річчя Полтави.
61. Пам'ятки архітектури 17— 19 ст., у т. ч.: собор і споруди Хрестоздвиженського монас-тиря, 17 —18 ст.; Спаська церк-ва, поч. 18 ст.; дзвіниця Ус-пенського собору, 1774—1801; ансамбль Круглої площі, Сампсоніївська церква, 19 ст.; 1805—11; будинок пожежної команди, 1811; будинок Інсти-туту шляхетних дівчат, 1828— 32 (тепер будинок Полтавсько-го інженерно-будівельного ін-ту).
62. Музеї: краєзнавчий; худож-ній; літ.-меморіальні — Па-наса Мирного, І. П. Котлярев-ського, В. Г. Короленка; істо-рико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»; музей-садиба І. П. Котлярев-ського.
63. Пам'ятник діячеві революцій-ного руху Росії та Болгарії Д. Благоеву.
64. Місце народження пілота-кос-монавта, двічі Героя Радян-ського Союзу Г. Т. Берего-вого; погруддя героя.
65. Пам'ятка садово-паркового ми-стецтва — дендропарк, 1893.
66. Пам'ятник М. Горькому, який тут жив 1897 та 1900, літ.-ме-моріальний музей письмен-ника.
67. Погруддя двічі Героя Соціа-
лістичної Праці О. В. Кова-ленка.
68. Пам'ятник угорському пись-меннику Мате Залці, який тут жив 1928 — 36; літ.-меморіаль-ний музей письменника.
69. Пам'ятка архітектури — за-лишки Васильківської фор-теці Укр. укріпленої лінії, 1731—36.
70. Пам'ятники балтійським мо-рякам, які 1919—20 захищали місто від білогвардійців.
71. Пагорб Бойової Слави. Мемо-ріал «Вічно живим» на місці, де у роки нім.-фашист, оку-пації розташовувався один з трьох концтаборів, в яких загинуло бл. 100 тис. рад. вій-ськовополонених та патріотів міста. Пам'ятник морякам
Дніпровської військової фло-тилії.
73. Музеї: історико-краєзнавчий; педагогічно-меморіальний А. С. Макаренка, який жив у місті 1905 — 11, 1917—19.
74. Пам'ятний знак на честь 400-річчя міста.
75. Музей історії релігії.
Полтава.
Садиба І. П. Котляревського.
ЧЕРНІГІВ — місто обласного підпорядкування Черніг. обл., обласний і районний центр. Роз-ташований в серед, течії р. Дес-ни (прит. Дніпра). Вузол заліз-ничних і автомоб. шляхів. Аеропорт. Пл. 64 км2. Нас. 301,1 тис. чол. (1990). Міські райони: Деснянський і Ново-заводський. Ч.— одне з найста-родавніших міст України. За-сновано його, здогадно, в 7 ст. Вперше згадується в літописі 907. У 1024—1239 був столи-цею Чернігівського князівства. З 1932 Ч.— центр Черніг. обл. Пересічна т-ра січня —6,7°, липня +19,4°. Опадів 539 мм на рік. Метеостанція. Пл. зеле-них насаджень 25,5 тис. га. У місті — 19 пам'яток природи, у т. ч. озера Глушець та Магі-страцьке, 2 парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва (всі — місц. значення). Ч.— важливий багатогалузевий пром. центр Полісся. Провідні галузі пром-сті — легка, маш.-буд., харч., хімічна. Найбільші підприємства: виробничо-торго-ве текстильно-швейне об'єднан-ня, ф-ки — швейна, взуттєва, галантерейна та первинної об-робки вовни; виробниче об'єд-нання «Хімволокно», ф-ка гу-мово-тех. виробів. Харч, пром-сть представлена хлібним, м'ясо-, птахокомбінатами, міським мол., прод. товарів, овочесу-шильним, пивоварним з-дами, кондитерською і макаронною ф-ками, виробничим об'єднан-
ням спиртової пром-сті. 3-ди: автомоб. запасних частин, ви-робниче об'єднання «Черні-гівський радіопри ладний за-вод», інструментальний та ін. Домобуд. комбінат. Діють ви-робниче об'єднання «Чернігів-меблі», ф-ки муз. інструментів, меблева, картонажна, з-д «Резо-нанс», ТЕЦ.
У місті — пед. та технологіч-ний інститути, 8 серед, спец, навч. закладів, 12 профес.-тех. училищ. Український науково-дослідний інститут сільсько-господарської мікробіології, на-уково-виробниче об'єднання «Хімтекстильмаш» та ін. наук.-дослідні і проектно-конструкторські установи. Чер-нігівський обласний центр по гідрометеорології, Чернігівський відділ Географічного товарист-ва України. Обл. центр природо-охоронної пропаганди. Станції: юних туристів, юних натура-лістів. Музеї: істор., художній, літ.-меморіальний М. М. Коцю-бинського, нар. декоративного мистецтва Чернігівщини, бойо-вої слави. Чернігівський архі-тектурно-істор. заповідник. Теат-ри: укр. музично-драматич-ний; для дітей та молоді; обл. філармонія. Обл. туристсько-екскурсійне виробниче об'єд-нання (з 1991 — відділення Українського акціонерного то-вариства по туризму та екскур-сіях). Бюро подорожей та екс-курсій. Турист, готель «Брянськ». Численні об'єкти туризму (див.
план міста і туристську карту області; за станом на 1991).
/. Д. Якушик.
Літ.: Яцура М. Т. Чернігів. Довід-ник-путівник. К., 1961; Логвин Г. Н. Чернигов. Новгород-Север-ский. Глухов. Путивль. [Очерк]. М., 1980; Чернігів. К., 1986; Чер-нигову 1300 лет. Сборник доку-ментов и материалов. К., 1990. ЧЕРНІГІВКА — селище місько-го типу Запоріз. обл., райцентр. Розташована на р. Молочній (впадає в Азовське м.), за 7 км від залізнич. ст. Верхній Ток-мак І. 8,6 тис. ж. (1990). Засн. 1783, с-ще міськ. типу з 1957. Поверхня погорбована, переви-щення відносних висот до 40 м. Пересічна т-ра січня —5,0°, липня +22,0°. Опадів 400— 450 мм на рік. Пл. зелених на-саджень 314,2 га. У Ч.— прод. товарів і комбікормовий з-ди, цех Молочанського мол.-кон-сервного комбінату, інкубатор-но-птахівнича станція, між-госп. підприємство по вироби, свинини. Лісомеліоративна стан-ція. Істор. музей. ЧЕРНІГІВСЬКА М0РЁННО-ЗАНДРОВА РІВНИНА — гео-морфологічна підобласть При-дніпровської області пластово-акумулятивних низовинних рів-нин на Пн. Зх. Лівобережної України, у межах Черніг. і част-ково Київ, областей. Поверхня нахилена на Зх. і Пд. Зх., пере-важні висоти — 100—150 м, макс.— 220 м (поблизу Кро-лівця), мінім.— бл. 100 м (за-плава Десни). Геоструктурно
підобласть пов'язана з пн.-зх. частиною Дніпровсько-Дощіг кої западини і пд.-зх. схилами Воронезького масиву. Сучас. рельєф сформований на осадоч-них породах кайнозойського і частково крейдового віку. Гене-тично рельєф переважно акуму-лятивний. Формування його по-чалося з кінця палеогену, від-бувалося в умовах помірних (до 200—250 м) піднять. Структур-ні плани кристалічного фунда-менту і неотектонічний (нео-генантропогеновий) узгоджені, морфоструктура пряма. Морфо-скульптурні особливості зумов-лені переважно долинно-балко-вими та льодовиковими форма-ми рельєфу. В пн. частині з 1 крейдовими відкладами пов'я- 1 зані карстові лійки. Горизон-тальна розчленованість рельє-фу 0—1,0 км/км2, вертикальна 0—10 м/км2. Серед сучас. гео- | морфологіч. процесів важливе значення мають площинний змив, лінійний розмив, заболо-чування; менше—карстоутво-рення. Див. також карту до ст. Геоморфологічне районування.
С. В. Жилкін. і
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Утворена 15.Х 1932. Розташо-вана на Пн. республіки, на Ліво-бережжі серед, течії Дніпра, в бас. Десни. На Пн. Зх. межує з Гом. обл. Білорусі, на Пн.— з Брян. обл. Росії, на Сх.— з Сум., на Пд.— з Полтав., на Пд. Зх. і Зх.— з Київ, областями України.
Пл. 32,9 тис. км2 (5,3 % тер. України). Нас. 1412,6 тис. чол. (1990; 2,8> % всього населення республіки). Центр — м. Черні-гів. В області — 22 райони, 15 міст, у т. ч. З обл. підпоряд-кування, 31 с-ще міськ. типу та 1519 сільс. населених пунктів. Сприятливе екон.-географічне положення Ч. о. значною мірою визначається розташуванням її поблизу найбільшого пром. центру Пд.-Зх. екон. району — Києва. Тер. області перетина-ють залізнич. магістралі та нафтопроводи республікансько-го значення. Ч. о. лежить у ме-жах природних зон мішаних лісів та лісостепової. її ґрунто-вий покрив і агрокліматич. умо-ви сприятливі для розвитку с. г. за умов проведення меліора-цій.
Населення і трудові ресурси. Нац. склад населення області однорідний: українці станов-лять 91,5 %, росіяни — 6,8 %, білоруси — 0,8 %, ін. націо-нальності — 0,9 %. Пересічна густота населення 44,7 чол. на 1 км2, що значно нижче від середньоресп. Найгустіше засе-лені центр, та пд. райони. Заг. кількість населення зменшуєть-ся (за період 1959—90 — май-
же на 10 %). У зв'язку з мігра-цією сільс. жителів до міст зро-стає кількість міськ. населення: за 1959—90 удвічі, його частка у заг. кількості нас. була 54,1 % (на 1.1 1990 — 763,6 тис. чол.). За характером поєднання на-родногосподарських функцій виділяють 5 типів міськ. посе-лень: багатофункціональне міс-
то — центр обл. системи розсе-лення з розвинутою пром-стю (Чернігів); середні міста — ба-гатогалузеві пром. центри з роз-винутими невиробничими та міжрайонними функціями (Ні-жин, Прилуки); малі пром. центри з розвитком окремих га-лузей пром-сті (Корюківка, Нов-город'-Сіверський, Семенівка, Городня, Ічня, Мена, Носівка, Бобровиця, Остер, Борзна, Вар-ва, с-ща міськ. типу Замглай, Ладан); міськ. поселення пром.-транспортного типу (Бахмач, Щорс); міськ. поселення місц. значення (с-ща міськ. типу Михайло-Коцюбинське, Радуль, Седнів, Дружба, Десна). Для об-ласті характерна повна зайня-тість трудових ресурсів, пере-важно у сфері матеріального виробництва: у пром-сті і будів-ництві — 31,3 %, сільс. і лісо-вому г-ві — 34,2 %, транспорті і зв'язку — 5,6 %, невиробни-чій сфері — 23,6 %, ін. галу-зях — 5,3 %.
С. І. Іщук, Д. М. Стеченко. Природні умови і ресурси. У геоструктурному відношенні пн. частина Ч. о. пов'язана із схилом Воронезького масиву, пд. і центральна — з рифтовою зоною і пн. бортом Дніпровсько-донецької западини, крайня пд.-зх. частина — з її пд. бор-том. Кристалічний фундамент на схилі Воронезького масиву залягає на глиб. 300—600 м, на бортах западини він занурю-ється у бік рифту. В рифтовій зоні, занурюючись у бік її осьо-вої частини та на Пд. Сх., він утворює також поперечні струк-тури з глибиною залягання по-верхні від 1,5 км у Брагинсько-
Лоевській сідловині до 6 км у Ніжинській депресії. Осадоч-ний чохол на схилі масиву скла-дений мезозойськими і кайно-зойськими породами моноклі-нального залягання. У Дні-провсько-Донецькій западині він представлений вулканоген-но-осадочними відкладами верх-нього девону (рифт і пд.-зх. час-
тина пд. борту), кам.-вуг. аргі-літами і пісковиками, перм-ськими пісками і кам. сіллю, тріасовими та юрськими глина-ми і пісками, крейдовими піс-ками, крейдою, мергелями, па-леогеновими пісками та мерге-лями і обмеженими за площею поширення неогеновими піска-ми. Антропогеновий чохол скла-дається з водно-льодовикових та алювіальних піщаних від-кладів, перекритих на Пд. об-ласті лесами і лесоподібними покривними суглинками. Поверхня області — переважно низовинна плоска, подекуди пологохвиляста (на Пн. Сх.— підвищена горбисто-хвиляста) рівнина, злегка похилена у пд.-зх. напрямі. Лежить у межах Придніпровської низовини, край-ня пд.-сх. частина — у межах Полтавської рівнини. Абс. вис. 100—220 м (максимальна від-мітка 222 м поблизу с Березо-вої Гаті). Переважають ерозій-но-акумулятивні форми рельє-фу (річкові долини, яри, балки)
у поєднанні з акумулятивними (льодовикові і водно-льодови-кові вали, зандрові рівнини), на піщаних терасах — еолові фор-ми рельєфу (пасма, горби, дюни). Найбільш розчленована пн.-сх. частина області, де по-ширені карстові форми рельєфу (лійки, карстові провалля), на Пд. і Пд. Сх.— значна яруж-ність. У багатьох місцях поверх-ня заболочена (особливо запла-ви Дніпра, Десни та її приток), вкрита торфовищами. На Чернігівщині є різноманіт-ні корисні копалини. Важливе госп. значення мають паливні (нафта, природний газ) Леля-ківське нафтове родовище, Гні-динцівське нафтогазоконден-сатне родовище та інші у При-луцькому, Бахмацькому, Тала-лаївському р-нах, що входять до Дніпровсько-Донецької нафто-газоносної області. Найбільш значні поклади торфу в Ріпкин-ському (зокрема, Замглайське, Ірванцівське родовища) та Чер-нігівському (Смолинське) р-нах. Пром. значення мають вапняки, гіпс, піски (скляні та будівель-ні), різні глини (цегельні, чере-пичні, фарфоро-фаянсові), мер гелі. Є джерела мін. вод (Чер-нігівський, Щорський р-ни).
Чернігів.
У міському парку. П'ятницька церква. 12—13 ст. Залізничний вокзал. Центр міста.
Клімат помірно континенталь-ний з достатньою кількістю опа-дів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. В цілому для кліматич. умов Чернігівщини характерна значна річна амплі-туда т-ри повітря, більш трива-лий, порівняно з ін. областями рівнинної частини тер. України, період з сніговим покривом та менша тривалість безморозного періоду. Пересічна т-ра січня —6, —8°, липня +18, +19,5°. Період з т-рою понад +10° ста-новить 155 днів. Сума актив-них т-р від 2700° на Пн. до 3350° на Пд. Опадів від 550 мм на рік у пд. та центр, частинах області до 580 мм на рік на Пн. Сх. (70 % їх припадає на теп-лий період року — з квітня до жовтня). Висота снігового по-криву на поч. зими 3—5 см, з лютого до березня — 8—11 см (Пд.) і 12—21 см (Пн.). Неспри-ятливі кліматич. явища на тер. області: хуртовини (13 — 20 днів на рік), ожеледь (7 —11 днів), грози (24—32 дні), град (0,2—2,5 днів), бувають посухи, суховії. Пн.-зх. частина Ч; о. належить до вологої, помірно теплої, пд.-сх. частина — до недостатньо вологої, теплої агрокліматич. зон. Діє Черні-гівський обласний центр по гі-дрометеорології, якому підпо-рядковано 8 метеостанцій (Се-менівка, Щорс, Покошичі, Чер-нігів, Нові Млини, Ніжин, Ос-тер, Прилуки).
На тер. області — 196 річок завдовжки понад 10 км кожна. Гол. ріки — Дніпро (на зх. межі області) та його ліва прит. Дес-на. Праві притоки Десни — Убідь, Мена, Снов, Білоус; ліві — Сейм, Доч, Остер. На Пн. Зх. тече р. Сож (прит. Дніпра), на Пд.— Удай (прит. Сули).
Пересічна густота річкової ме-режі становить 0,16—0,32 км/км2. Для річок характерні незначний похил русел, повіль-на течія. Живляться переважно дощовими, сніговими та ґрун-товими водами. Мінералізація води гідрокарбонатно-кальці-єва. Багато заплавних озер, у долині Снову — карстові про-вальні озера. Споруджено 15 во-досховищ, у т. ч. частина Київ-ського водосховища; 675 став-ків (заг. пл. водного дзерка-ла бл. 10 тис. га). Для охорони внутр. вод створені водоохорон-ні зони, проводиться укріплен-ня берегів річок, насадження водоохоронних лісів. Довжина зарегульованих ділянок річко-вих русел становить понад 1,4 тис. км. Річки і водойми Чернігівщини використовують для водопостачання, зрошуван-ня, рибництва, рекреації, судно-плавства (Дніпро, Десна до Нов-города-Сіверського, пониззя Со-жу і Сейму). Гідропости на річках: Десні (Новгород-Сівер-ський, Розльоти, Макошине, Чернігів, Морівськ), Снові (Но-сівка), Ревні (Залізний Міст), Удаї (Прилуки). На Пн. області переважають дерново-підзолисті грунти, на Пд.— чорноземи глибокі вилу-гувані та опідзолені. Поширені також ясно-сірі лісові, темно-сірі опідзолені, в заплавах рі-чок — лучні та болотні грунти. Понад 50 % тер. області зайня-то с.-г. угіддями, 11 % — забо-лочено.
Ч. о. лежить у С хідно-Європей-ській широколистянолісовій гео-ботанічній провінції. Пл. лісів становить 644,3 тис. га (20,2 % тер. області). Осн. лісові масиви розташовані на Пн., на право-бережжі Десни (переважають хвойні бори і дубово-соснові субори). В лісостеповій зоні осн. лісоутворюючою породою є дуб,
трапляються грабово-дубові ліси. В заплавах річок — вільха чор-на, верба, тополя, а також бо-лотна і лучна рослинність. На річкових терасах — луки. Пл. полезахисних лісосмуг — 9,8 тис. га. З реліктових рослин — страусове перо звичайне. Тваринний світ області налічує бл. 400 видів, у т. ч. ссавців 48, птахів — 286, плазунів — 7, земноводних — 11, риб — бл. 50. Водяться лось, козуля, сви-ня дика, заєць, лисиця, куниця лісова, вовк; на берегах річок — бобер, видра; на водоймах — качки, гуси; у лісах — тетерук, перепел, куріпка сіра. До Чер-воної книги України занесені 8 видів ссавців, зокрема вихухіль звичайний, тхір степовий, соня садова, 15 видів птахів, у т. ч. лелека чорний, орлан-білохвіст, дрофа, беркут. З 30-х рр. в об-ласті акліматизовано ондатру, енотовидного собаку, плямисто-го оленя.
Пн.-зх. і зх. частини області розташовані у Чернігівському Поліссі, пн.-східна — у Новго-род-Сіверському Поліссі, пд.-східна — у Лівобережно-Дні-провській лісостеповій фізико-географічній провінції. На Пн. переважають мішано-лісові хвой-но-широколистяні недреновані перезволожені та заболочені і поліські алювіально-зандрові й терасові ландшафти. Лісостепо-ві природно-тер. комплекси — у пд. частині: на Пд. Зх.— лучно-степові низовинно-рів-нинні, на Пд. Сх.— підвищені в поєднанні з лучно-степовими низовинними.
Серед сучас. природних проце-сів, несприятливих для с.-г. ви-роби.,— площинний змив (51,1 тис. га), Пн. області зазнає впливу вітрової ерозії грунтів, на Пд. Сх. розвиваються карсто-ві процеси. Впроваджуються ґрунтозахисні заходи, зокрема контурно-меліоративний обро-
біток грунту. Внаслідок аварії на ЧАЕС 1986 тер. області за-знала забруднення радіоактив-ними елементами, особливо пн.-сх. її частина (зокрема Ріпкин-ський, Чернігівський, Козелець-кий, Семенівський, Корюківсь-кий р-ни), де проживає 111,5 тис. чол.
В області 528 територій та об'єктів природно-заповідного фонду України (пл. 71,1 тис. га): 332 заказники, у т. ч. 4 респ. значення (гідрологічні — Доро-гинський заказник, Мох, Сосин-ський заказник, зоологічний — Каморетський заказник), 127 пам'яток природи (у т. ч. З респ. значення), Тростянецький ден-дропарк, Менський зоопарк, 22 парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва (у т. ч. Сокиринський респ. значення), 45 заповідних урочищ.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать