Загальні риси рельєфу Горган

Загальні риси рельєфу
Складчасто-покривна будова скибової зони Карпат накладає відбиток на геоморфологію усіх горганських хребтів, а саме вона зу-мовлює їх асиметрію. Як правило, майже усі без винятку горганські хребти мають круті північно-східні схили, які відповідають підгорну-тим крилам лусок (скиб) і положисті південно-західні схили, пов'яза-ні з верхніми крилами складок. Стиснутість скиб зумовлює і другу рису горганських хребтів – незначну ширину долин, які заклались між скибами, їх звуженість і малу транспортну доступність. Це й було при-чиною того, що горганські поздовжні долини в Українських Карпатах є найменш заселеними. Тільки там, де в складі скиб і між скибами ви-ступають м'які породи менілітової або бистрицької світ, які легко під-даються процесам денудації, з'явилися досить широкі і обжиті долини, як наприклад, долини Прутця Чемегівського, Зелениці, Хрепелива, Ріпного, Бистрика Чорного, Солонця, Салатрука тощо [19].
Є ще одна дуже характерна риса геоморфології горганських хребтів, яка полягає в тому, що як правило, на їх вершинах висту-пають тверді масивні пісковики ямненської або вигодської світ, які ви-вітрюючись, утворюють скелясті урвища, кам'яні брили, осипи тощо. Особливо кам'яні осипи поширені на гребенях таких високих горянсь-ких хребтів як Сивуля, Грофа, Попадя, Довбушанка, Братківська тощо [7].
Виразно помітно, що кам'яні осипи поширені на вершинах середньогірських хребтів, які піднімаються понад 1400-1500 м. На таких хребтах місцями утворилися справжні «кам'яні моря» і «кам'яні ріки», які спускаються аж у лісовий пояс. Частина їх покрита чагарниковими заростями, так званим криволіссям, переважно з сосни гірської та частково вільхи зеленої, зокрема на півден-них схилах. Проте значні площі кам'яних осипів на вершинах хребтів залишаються «голими». Це свідчить про те, що процеси морозного ви-вітрювання тут не припиняються і в сучасну епоху. Але найбільш ін-тенсивно такі процеси відбувалися у льодовикові епохи, що видно з наявності кам'яних крупнобрилових осипів на невисоких хребтах та схилах середньовисотних хребтів у місцях виходів ямненських та вигодських пісковиків [19].
На території Горган виділяють 2 основних райони: низькогірного та середньогірного рельєфу, які в свою чергу поділяються на ряд підрайонів.
1. Район низькогірного рельєфу Скибових Горганів.
Район приурочений до Берегової і частково до Орівської скиб. Смуга низькогірних крайових хребтів шириною від 2-3 до 5-6 км простежується вздовж краю Карпат від долини Мізуньки і Свічі на північному заході до верхів'їв Ослави і Лючки на півден-ному сході.
У будові північно-західної частини (межиріччя Свічі–Лімниці–Бистриці Надвірнянської) регіону провідну роль відіграють відклади менілітової і поляницької світ. На межиріччі Бистриці Надвірнянської–Пруту відслонений вузькими смугами весь комплекс еоцену, а також з'являються ямненська і стрийська світи.
Крайове горганське низькогір'я має типове ґратчасте роз-членування. Головні поперечні ріки Свіча, Чечва, Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська, Прут виробили досить широкі (до 1-2 км) терасовані долини, а також улогови-ни (Вигодську, Делятинську).
Абсолютні висоти коливаються в межах 700-950 м. Макси-мум висот припадає на південно-західну частину району, що приурочена до насуву Орівської скиби, але не перевищує 1000-1100 м. Простежується декілька хребтів (пасом), які розділені долинами рік і потоків на окремі невеликі масиви з куполоподі-бними вершинами. Більшість з них мають вирівняні пригребеневі поверхні шириною 100-200 м з відносними висотами від 300 до 500 м, які є залишками давньої поверхні вирівнювання. До Передкарпаття низькогір'я підходить чітким орографічним усту-пом, відносні висоти якого місцями (межиріччя Черви – Лімниці, Бистриці Надвірнянської – Пруту) досягають 250-300 м. У межах району виділяють три підрайони: Вигодсько-Перегінський, Манявсько-Битківський і Делятинський.
1.1. Вигодсько-Перегінський підрайон займає межиріччя Мізуньки –Свічі – Лімниці. До складу підрайону належать три морфоструктури – Вигодська улоговина, Грабівське (межи-річчя Свічі – Чечви) і Дубівське (межиріччя Черви – Лімниці) низькогір'я, які можна виділити як окремі мікрорайони.
У Вигодській улоговині площею понад 40 кмІ добре просте-жується до шести терас. Найбільшу площу займають поверхні другої (2,5 м), третьої (5,5-6,0 м) і четвертої (15-17 м) терас.
Абсолютні висоти у північно-західній частині низькогір'я (Грабівське) коливаються в межах 500-780 м. Найвищі вер-шини – г. Забуй (778 м) та гора Спаська (785 м). У південно-східній частині низькогір'я висоти зростають до 800-1000 м (найвищі вершини – Гірський Верх, 978 м, Веруня, 981, Вул-кан, 1018, Голиця, 925 м).
Долини Чечви, Манівки, Дуби, Млинівки та їхніх приток сильно розчленували низькогір'я, розділивши його на окремі невеликі масиви з куполоподібними вершинами. Підрайон доб-ре заліснений, населенні пункти зосереджені вздовж краю Кар-пат і в долинах головних рік.
1.2. Манявсько-Битківський підрайон розміщений на ме-жиріччі Лімниці – Бистриці Солотвинської – Бистриці Надвірнянської. Берегова скиба на межиріччі обох Бистриць має максимальну ширину (Битківський покрив), вона перекрита потужним насувом Орівської скиби. Крім того, в околицях Биткова зафіксовано декілька тектонічних вікон з моласовими відкладами воротищенської серії. Провідну роль у будові низькогір'я відіграють відклади дрібноритмічного флішу нижньо- і верхньоменілітової світ, а також бистрицької і частко-во стрийської світ. У підрайоні є одне з найстаріших нафто-вих родовищ – Битківське.
На межиріччі Лімниці – Бистриці Солотвинської берего-ве низькогір'я звужене до 3-4 км, на межиріччі обох Бист-риць – розширене до 8-10 км. Межиріччя Лімниці – Бистриці Солотвинської займає Туравське низькогір'я. Переважні абсолютні висоти – від 650 до 900 м. Долини Великої і Малої Турави розділяють його на два пасма. До Передкарпаття низькогір'я підходить орографічним уступом заввиш-ки 150-170 м. Межиріччя обох Бистриць у межах підрайону займають дві морфоструктури четвертого порядку – Манявська і Битківська. Абсолютні висоти коливаються в межах 700-950 м, відносні – 300-400 м. Найвищі вершини у північно-західній частині під-району - г. Вапенька (791 м) і г. Кіпра (912 м), у південно-східній – г. Яршиця (891 м) і г. Діл (994 м).
У багатьох місцях схили невисоких пасом і окремих вершин ускладнені зсувами, які приурочені до ділянок поширення гли-нистого флішу менілітової серії. З виходами відкладів манявської світи пов'язаний розвиток осипних процесів.
3.3. Делятинський підрайон займає межиріччя Бистриці Надвірнянської – Пруту, а також невелику ділянку на правобережжі Пруту (Ославське низькогір'я). Берегове низькогір'я звужене тут до 4-5 км, а на правобережжі Пруту – до 1,5-3,0 км.
У будові межиріччя беруть участь відклади менілітової, бистрицької, манявської і вигодської світ. Поперечними розломами межиріччя розбите на окремі блоки, до яких приурочені купо-лоподібні вершини, що нагадують ерозійно-денудаційні останці. Найхарактернішими є розміщені вздовж краю гори Страгора (880 м) і Лисаня (779 м), а на правобережжі р.Прут – Стражниця (573 м) і Кіпча (699 м). Перевищення над ерозійно-аку-мулятивною поверхнею Передкарпаття в околицях сіл Стримба і Лоєва досягає 250-300 м.
Схили невисоких хребтів і окремих вершин сильно роз-членовані численними притоками Бистриці Надвірнянської і Пруту. В долинах цих рік у межах низькогір'я сформувалися улоговиноподібні розширення – Пнів-Надвірнянське і Делятинське.
2. Район середньогірного рельєфу Скибових Горганів
Описуваний район розміщений між долиною Мізуньки на північному заході і вододілом поміж басейнами Пруту і Черемошу-Пістинки на південному сході. На північному сході він межує з низькогір'ям Скибових Горганів, на південному захо-ді – з Вододільно-Верховинською областю.
У Скибових Горганах найчіткіше простежується тісний вза-ємозв'язок між рельєфом і структурно-літологічною зональніс-тю. Простягання гірських хребтів з північного заходу на півден-ний схід збігається з простяганням скиб і окремих лусок. Проте, на відміну від Бескидів, тут часто нема прямолінійної форми хребтів. Потужні відроги, які відходять від головних хребтів у різних напрямах, утворюють компактні гірські масиви. Дуже часто простежується асиметрія гірських хребтів – північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні.
Значну роль у формуванні своєрідних ландшафтів Скибо-вих Горганів відіграють потужні виходи ямненських пісковиків у пригребеневих частинах хребтів, які утворюють великі поля кам'яних розсипищ. У рельєфі Скибових Горганів відображено й те, що вони є найактивнішим неотектонічним регіоном Ски-бових Карпат. Про це свідчить значна висота гір, велика амплі-туда вертикального розчленування, слабка збереженість за-лишків давніх поверхонь вирівнювання, глибоко врізані попе-речні долини з крутими схилами.
У районі середньогірних Скибових Горганів виділяють такі підрайони: Сехліський, Аршице-Яйко-Ілемський, Чортківсько-Станимирський, Сивулянський, Пасічнянсько-Яремчанський, Довбушанський, Запрутських Горганів. Морфологічні від-мінності рельєфу підрайонів пов'язані з приуроченістю їх до поздовжніх морфоструктур (скиб): північно-східна смуга пов'яза-на переважно з Орівською і Сколівською скибами, південно-за-хідна зі скибами Парашки і Зелем'янки, частково Сколівською. Поперечні межі підрайонів проходять по долинах головних рік: Мізуньки, Свічі, Лімниці, Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської та Пруту.
2.1. Сехліський підрайон займає межиріччя Мізуньки-Свічі-Лімниці в межах Орівської і Сколівської морфоструктур. Від долини Мізуньки Орівська морфоструктура розширюється з 5-6 до 8-10 км на межиріччі Свічі-Лімниці. Взаємовідношення між скибами тут ускладнені насувами різної амплітуди, особливо потужний насув скиби Парашки на Сколівську. Через не у рельєфі звужена Сколівська морфоструктура простежується не досить чітко.
Переважні абсолютні висоти в межах підрайону коливаються в межах 1000–1300 м. На межиріччі Мізуньки-Свічі у рельєфі виділяють короткі хребти з вершинами Лиса (1159 м), Кіголо (1126 м), Щавна (1173 м) і вершину з позначкою 1232 м у верхів'ях потоку П'янка.
На межиріччі Свічі й Лімниці панівне положення займа-ють хребти Сехліс (1317 м) і Верхній Сехліс (1356,0 м). Північно-східніше розміщений хребет з вершинами Стовп (1079 м), Сивакова (1024 м), Під'явірник (1200 м), південно-західніше – хребет Круглого Верху з максимальною абсолют-ною висотою 1197 м, а також хребет з вершинами За Тодором (1027 м) і Казарка (1138 м).
Пісковики ямненської світи відслонені вузькими смугами у пригребеневій частині більшості хребтів. Провідну роль у їхній будові відіграють відклади еоцену (манявська, вигодська і бист-рицька світи). Глибоко врізаними долинами головних рік, а та-кож верхів'ями Чечви та Ілемки, підрайон розділений на порівня-но невеликі за площею масиви блокового типу.
Підрайон добре заліснений, порівняно легко доступний по дорогах, які прокладені по долинах численних рік, і через це пер-спективний для рекреаційного освоєння.
2.2. Аршице-Яйко-Ілемський підрайон приурочений до мор-фоструктур Парашки, Зелем'янки і Рожанки на межиріччях Мізуньки – Свічі – Лімниці. Для підрайону характерна значна розчленованість гірських хребтів на окремі групи, особливо у най-більше розширеній тут морфоструктурі Зелем'янки. Найчіткіше виділяються гірські групи Яйко Ілемське, Молода, Грофа. По-падя. Чітке „карпатське" простягання зберегли хребти Аршиця, Хом у морфоструктурі Парашки і хребет Розтока у морфо-структурі Зелем'янки.
Пригребеневі частини більшості хребтів і гірських груп при-урочені до виходів масивних ямненських пісковиків, що сприя-ло утворенню великих полів кам'яних розсипів, компактності хребтів і окремих вершин, порівняно слабкому розчленуванню схилів.
Переважно на північно-східних схилах багатьох вершин збе-реглися сліди нівально-льодовикової обробки у вигляді лійко-подібних заглибин, що нагадують кари (вершини Грофа, Паренки, Попадя). Ріки і потоки в межах підрайону мають пере-важно ущелиноподібні долини з крутими схилами.
Найбільші абсолютні висоти підрайону зосереджені у цен-тральній частині (морфоструктура Зелем'янки) і коливають-ся в межах 1300-1700 м. Тут розташовані й найвищі вершини – Грофа (1748,0 м), Попадя (1740,0 м), Паренки (1736,4 м), Мо-лода (1723,0 м).
Зі скибою Парашки пов'язаний найбільш масивний і компактний хребет Скибових Горганів – Аршиця з абсолютни-ми висотами 1400-1550 м. Найвищі вершини – Горган Ілемський (1587 м) і Верх Слобушниця (1561 м)).
Південно-західніше, на межиріччі Мізуньки і Свічі розмі-щений хребет Розтоки ( найвищі вершини Городище Велике – 1370,8 м і Менчул – 1450,8 м), приурочений до скиби Рожан-ки, яка тут виклинює і перекрита насувом зони Кросно.
Аршице-Яйко-Ілемський підрайон – один з унікальних у Скибових Горганах. Для збереження типових горганських лан-дшафтів тут бажано значно збільшити природоохоронні площі.
2.3. Чортківсько-Станимирський підрайон охоплює межирі-ччя Лімниці–Бистриці Солотвинської–Бистриці Надвірнянської в межах Орівської і Сколівської скиб. На межиріччі Лімниці–Бистриці Солотвинської до підрайону належать морфоструктури хребта Гринькова (Орівська скиба) і хребта Верх Пасічний-Полецька (Сколівська скиба); на межиріччі обох Бистриць – морфоструктури хребтів Чортка (Орівська скиба) і Станимира (Сколівська скиба). У разі детального поділу ділянки межиріч Лімниці–Бистриці Солотвинської і обох Бистриць можна вва-жати окремими мікрорайонами.
Оскільки в будові підрайону, особливо Орівської морфо-структури, провідну роль відіграють аргіліти й алевроліти стрийської світи, то більшість гірських хребтів і вершин мають м'які обриси. Ямненські пісковики відслонені вузькими смуга-ми переважно вздовж гребенів найвищих хребтів, які вкриті кам'яними розсипами. На хребтах Гриньків (1254,8 м) і Чортка (1257,3 м) простежуються видовжені поверхні з відносними ви-сотами 400-500 м, які місцями змінені скелястими гребенями.
Обширніші ділянки кам'яних розсипів пов'язані зі схилами хребтів Верх Пасічний (1296 м, 1504 м) і Станимир (1546,3 м). Підрайон сильно розчленований численними ріками і пото-ками, що протікають часто по ущелиноподібних долинах з дуже крутими й урвистими схилами. Багато з них селенебезпечні. Го-ловні ріки в межах підрайону (Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська) мають порівняно широкі тера-совані ділянки долин. Підрайон легко доступний і перспектив-ний для рекреаційного освоєння.
2.4. Сивулянський підрайон займає найвищу частину Скибових Горганів і, відповідно, всіх Скибових Карпат. Він приуро-чений до скиб Парашки і Зелем'янки на межиріччі Лімниці і Бистриці Надвірнянської. Максимальні абсолютні висоти Сивулянського хребта – г. Лопушна (Велика Сивуля) 1836 м і Мала Сивуля – 1818,5м. Північно-східніше розміщений хребет Матахів, що розпочинається на правобережжі Лімниці і по-ступово підвищується у південно-східному напрямі до гори Висока (1803,6 м) і гори Ігровець (1804,3 м). Пригребеневі поверхні і схили хребтів покриті кам'яними розсипами.Вершини різноманітної форми. Гора Висока має вигляд піра-міди і піднімається над вирівняною поверхнею хребта на 200 м. Гора Мала Сивуля складена нагромадженням брил ямненських пісковиків у формі конуса. На схилах г. Ігровець є заглибини з урвистими схилами, які більшість дослідників уважає льодови-ковими карами.
До реліктових форм рельєфу в цьому підрайоні належать також численні безводні улоговини на південних схилах Сивулянського хребта, засипані уламковим матеріалом. Утворення їх пов'язують з активними процесами денудації внаслідок морозного звітрювання в періоди плейстоценових зле-денінь. Продовженням Сивулянського хребта на межиріччі обох Бистриць є хребет з вершинами Негрова (1602 м), Короткан (1675 м), Гавір (1551 м), Максимець (1489 м). Кам'яні розсипи поширені на схилах і на окремих вершинах. Більшість вершин-них поверхонь зайнята полонинами ( досить рідкісне явище для Горганів ).
Південну частину підрайону займають хребти Кінець Гор-гану (1580 м) і Тавпіширка (1499 м), приурочені до скиби Зеле-м'янки, яка південно-східніше хребта Тавпіширка занурюється під олігоценові відклади зони Кросно і з'являється потім у до-лині р. Прут. Характерною особливістю обох хребтів є наявність вирівняних пригребеневих поверхонь шириною до 700-800 (хре-бет Кінець Горгану) і 150 м (Тавпіширка). Окремі вершини підняті над цією поверхнею на 40-50 м. Переважні абсолютні висоти цих поверхонь 1450-1550 м. Поверхня хребтів і схили вкриті кам'яними розсипами, криволіссям. Долини потоків, які роз-членовують схили хребтів, мають У-подібну, місцями ущелино-подібну форму. На північно-східних схилах кам'яні розсипи ча-сто змінені обвально-осипними схилами. У верхів'ях р.Салатрук до русла підходить урвище – урочище Пекло.
Сивулянський підрайон порівняно важкодоступний. Проте унікальні, іноді незаймані ландшафти приваблюють туристів. Через це на найближче майбутнє підрайон має перспективи для розвитку туристичної індустрії, правда з одночасним створен-ням і розширенням об'єктів заповідання.
2.5. Пасічнянсько-Яремчанський підрайон розміщений на межиріччі Бистриці Надвірнянської і Пруту в межах Орівської морфоструктури, яка в цьому регіоні має максимальну ширину – до 14 км. У будові підрайону провідну роль відігра-ють відклади стрийської світи верхньої крейди. Масивні ямненські пісковики відслонені вузькими смугами переважно у південно-східній частині підрайону.
У рельєфі добре простежуються два пасма, представлені не-великими хребтами або окремими невеликими масивами з ку-полоподібними вершинами. Південно-західний хребет добре фіксований вершинами Пасічанка (1212 м), Синечка (1401 м), Підбуковець (1223 м). Північно-східна частина підрайону складається з окремих масивів, орієн-тованих у „карпатському" напрямі й фіксованих вершинами Стулена Клева (1046 м), Вавторова (1059 м), від яких у різних напрямах відходять численні невисокі відроги. У південно-східній частині підрайону пригребеневі частини схилів укриті кам'яними розсипами, трапляються обвальні ділянки біля г. Синечка, скельні відслонення висотою 3-20 м (г. Пірс-Дора).
Територія сильно розчленована численними ріками і пото-ками, які часто мають вигляд невеликих ущелин. У руслах часто простежуються пороги, водоспади.
Значна частина території підрайону належить до Карпатсь-кого національного природного парку. На ній діє багато сана-торіїв, туристичних баз (Делятин, Дора, Яремча, Ямна, Микуличин).
2.6. Довбушанський підрайон охоплює межиріччя Бистриці Надвірнянської – Пруту у межах морфоструктур Сколівської і Парашки. До Сколівської морфоструктури у підрайоні належить група масивних вершин Козя (1420 м), Товста (1399 м) та ін.
Продовженням цих масивів у південно-східному напрямі до долини річки Прут є хребет Явірник (1243 м). Пригребенева частина схилів масивів Козя і Товстої, а також північно-західна частина хребта Явірник приурочені до смуги ямненських пісковиків і вкриті кам'яними розсипами. На північному схилі хребта Явір-ник відслонення ямненських пісковиків утворили урвищну стінку. Південніше розміщений один з найтиповіших горганських хребтів – Довбушанка (найвищі вершини – Довбушанка (1754 м), Ведмежик (1736 м)), який сформувався на південній смузі ямненсь-ких пісковиків скиби Парашки. Серед інших горганських хребтів він вирізняється масивністю, різкістю форм (структурні уступи, урвища), великими полями кам'яних розсипів.
Північно-західніше до долини Бистриці Надвірнянської роз-міщені великі масиви Скалки Нижні і Скалки Верхні, а також масив з конусоподібною вершиною Поленський (1693 м), схили яких покриті переважно великобриловими розсипами.
На південному сході, до долини річки Прут, продовженням хреб-та Довбушанки є хребет Синяка (1665,2 м) – Хом'яка (1542 м), які розділені ущелиноподібною долиною Зубрівки (один з ви-токів Зелениці) з урвищними берегами. Вздовж гострого скеляс-того гребеня, який з'єднує вершини Синяк і Малий Горган, у ямненських пісковиках утворилося ровоподібне зниження.
Підрайон сильно розчленований притоками Бистриці На-двірнянської, Пруту, Зелениці, Прутця-Яблунецького та ін. Ба-гато потоків селенебезпечні.
Значна частина території Довбушанського підрайону нале-жить до державного заповідника „Горгани" (площа 5 341 га).
2.7. Підрайон Запрутських Горганів займає правобережну частину басейну р.Прут і охоплює морфоструктури, які сфор-мувалися на скибах Орівській, Сколівській, Парашки і Зелем'янки. Скиби Сколівська і Зелем'янки на правобережжі р.Прут занурені і перекриті, відповідно, скибою Парашки й олігоцено-вими відкладами зони Кросно.
Орівська морфоструктура займає більше половини тери-торії Запрутських Горганів. Ширина вздовж долини р.Прут становить близько 12-14 км. У рельєфі простежується декіль-ка хребтів карпатського простягання, приурочених до окре-мих складок (лусок), у будові яких домінує дрібно ритмічний фліш стрийської світи.
У північній частині підрайону є хребет з куполоподібни-ми вершинами Яворова (947 м), Рокита Велика (1110 м) і Рокита Мала (1106 м), у пригребеневих частинах яких чітко виділені вирівняні поверхні. Південніше, на правобережжі Прутця-Чемеговського, простягається хребет з вершинами Маковиця (984,5 м), Чемеговська (1127 м), Штав'єра (1123 м), у будові якого, крім відкладів стрийської світи, беруть участь ямненські пісковики і повний комплекс оценового флішу. Ще одне пасмо, приурочене до Орівської скиби, простежується на лівобережжі Прутця-Чемеговського куполоподібними вер-шинами Хега (1117 м), Шекелювка (1284 м), урочище Під Бердами (1301 м), гребені і північні схили яких укриті ка-м'яними розсипами.
Південна частина підрайону Запрутських Горганів пов'я-зана зі звуженими скибами Сколівською, Парашки і Зелем'янки (скиби Сколівська і Зелем'янки тут занурюються і ви-клинюються). У рельєфі це хребти, пригребеневі частини яких складені ямненськими пісковиками. Хребти мають скелясті гребені, на схилах і гребенях – кам'яні розсипи. До Сколівської скиби приурочений хребет Чорного Погару (1266 м), до скиби Парашки – хребет з вершинами Гребінь (1040 м), Ко-била (1336 м), урочище Польє (1426 м), до скиби Зелем'ян-ки – хребет Ворохтинський з вершинами Ворохтинська (1325 м) і Китилувка (1383 м). Долина Прутця-Чемеговського роз-діляє підрайон Запрутських Горганів на два мікрорайони, в яких добре помітні морфологічні відмінності, пов'язані зі структурно-літологічними особливостями. Вигідне положен-ня Запрутських Горганів (добре освоєна долина річки Прут, Кар-патський національний природний парк) робить його перс-пективним для інтенсивного рекреаційного освоєння [30].

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать