Географія Іспанії

ПЛАН
1. Загальні відомості
2. Положення і природні ресурси Іспанії
3. Населення і трудові ресурси Іспанії
4. Загальна характеристика господарства Іспанії
Використана література
1. Загальні відомості
Іспанія — південноєвропейська країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км).
Рельєф: центральне Іберійське плато (Месета) з гірськими хребтами — Піренеї, Кантабрійські, Андалузські гори, Сьєрра-Невада, низовині на півдні; річки Ебро, Дуеро, Тагус, Гвадіана, Гвадалківір; территория: Балеарські і Канарські острови; на півночі Африки — Сеута, Мелілья, Альхуцемас, Чафарінас, Пяньон де Велес
Площа території — 504 782 кв. км. (50 місце у світі).
Столиця — Мадрид (2,905 млн. жителів).
Великі міста: Барселона (1,497 млн. жителів), Валенсія (741,9 тис.), Севілья (704,5 тис.), Сарагоса (607 тис.), Малага (539,3 тис.).
2. Положення і природні ресурси Іспанії
Іспанія — країна на Піренейському (Іберій-ському) півострові. За територією і населенням вона належить до найбільших країн Європи. В XV—XVI ст. Іспанія, як і Португалія, відігравала першорядну роль у Великих географічних відкриттях і колоніальних загарбаннях.
Сучасна Іспанія займає 5/6 Піренейського півострова, їй належать Болгарські острови в Середземному морі й Канарські острови в Атлантичному океані. Вона є одночасно ат-лантичною і середземноморською країною.
Від решти Європи її відокремлюють Піренеї — одні з найбільш важкопрохідних гір континенту, що витягнулися в широтному на-прямку на 450 км. Сучасні транспортні системи (залізниці і шосе) оминають їх уздовж морського узбережжя. Від Африки Іспанію відокремлює Гібралтарська протока завширшки 13 км. її легко долали вже в найдавніші часи. Тепер Ґібралтарська протока є одним з найнапруженіших морських шляхів у світі.
В адміністративному відношенні Іспанія поділяється на 17 авто-номних провінцій.
Понад 3/5 території Іспанії займає плоско-гір'я Месета (іспанською мовою — «стіл»). Середня висота його становить 700—800 м н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.
Месета — посушливий степ з континентальним кліматом, мало-родючими ґрунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27 °С, січня -1 °С. Річна сума опадів коливається в межах 300—350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулюван-ня їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.
Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.
Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Твадалквівір). Це субтропіки середземномор-ського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими ґрунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має най-сприятливіші умови для субтропічного землеробства і рекреації.
Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покла-дами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.
3. Населення і трудові ресурси Іспанії
Найдавнішими відомими предками сучасних іспанців вважаються племена іберів, питання
про походження яких залишається невирішеним і досі. З II ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони перебували під владою Стародавнього Риму і були романізовані. Значний вплив на формування іспанського етносу мали також араби і бербери, які в 711—718 pp. завоювали весь Піренейський півострів і яких місцеве населення називало маврами. Сучасний іспанський етнос склався під час Реконкісти — відвоювання земель у арабів, яке закінчилося тільки в 1492 р.
Офіційною мовою є іспанська (кастильська). Вона належить до романської групи індоєвропейських мов і близька до португальської, французької та італійської. В трьох північних областях: Каталонії, Басконії і Ґалісії, які в свій час не були завойовані арабами, а Басконія не була завойована навіть Стародавнім Римом, зберігаються і досі місцеві мови. Вони мають статус других офіційних мов. У Каталонії — каталонська, споріднена з провансальською мовою Франції; в Басконії — баскська (становить окрему мовну сім'ю); в Ґалісії — галісійський діалект португальської мови. Офіційною релігією Іспанії є католицизм. Регіоналізм і католицька релігія мають великий вплив на суспільне життя країни.
В епоху Великих географічних відкриттів іспанці масово пере-селялися в Новий Світ і стали важливим компонентом більшості сучасних латиноамериканських етносів. Нині за межами країни найбільше іспанців проживає у Франції'.
Понад 9/10 населення вважається міським і тільки 9 % — сіль-ським. При оцінці цього факту слід враховувати, що невеликі міста Іспанії мають порівняно високий процент аграрного населення. Найвища густота населення (понад 100 чоловік на 1 км2) характерна для північних вологих і південних середземноморських територій. На внутрішній посушливій Месеті, якщо не брати до уваги столичну агломерацію Мадрида середня густота населення не перевищує 20— 30 чоловік на 1 км . Найбільшими містами Іспанії є Мадрид і Барселона.
4. Загальна характеристика господарства Іспанії
Зайнятість самодіяльного населення в Іспа-нії характеризується такими показниками: в третинній сфері —52 %, в сільському госпо-дарстві — 17 (у 1950 р. — 50 %) і в промисловості та будівництві — 31 %.
Промисловість
Основу енергетики Іспанії стано-вить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах, її річна потужність ста-новить понад 60 млн т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, част-ка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.
За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія посідає в світі досить вагоме місце: вона входить до групи перших 15 промислових країн. У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них, особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить різноманітна, але в ній різко переважають традиційні трудомісткі галузі.
В країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі — 13 млн. т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана з нафтопереробкою, а також промисловість будівельних матеріалів, деревообробна і паперова. Важливу роль останнім часом стали
відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії виробництво — автомобілебудування — почало розвиватися з 60— 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та амери-канських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн одиниць. Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.
Старими галузями обробної промисловості залишаються тек-стильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкіряно-взуттєва. В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки.
Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і в першу чергу розвиток машинобудування, тісно пов'яза-ний з великим притоком іноземних капіталів, а також з використан-ням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.
В розміщенні іспанської обробної промисловості дуже висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів — північ-ного і середземноморського узбереж. Заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північ-ного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії та Сараґосі. Підприємства харчової промисловості експортного напрямку тяжіють до відповід-них сировинних баз.
Сільське господарство
Галузь залишається відсталим сектором іспанської економіки. Вона все ще малопро-дуктивна і переважно екстенсивна. Для її потреб обробляється 2/5 території (орні землі і землі під постійними насадженнями), а 1/3 зайнята луками і пасовищами. Важливу роль відіграє штучне зрошення (3,7 млн га — перше місце в Західній Європі). Практикувати його почали ще за часів Стародавнього Риму і, особливо, під час панування арабів. Найбільше зрошуваних земель у Середземноморській Іспанії (басейни рік Ебро і Гвадалквівір) і значно менше — в басейнах рік, що перетинають Месету — Дуеро, Тахо, Гвадіана.
Головною галуззю є землеробство. Вирощують зернові (ячмінь, пшениця, кукурудза, рис), бобові, картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн, а також овочі та фрукти помірних і субтропічних широт. Як правило, для зернових, крім рису, використовують богарні землі, врожайність їх низька. Під рис та інші цінні культури відводять зрошувані площі. Врожайність рису дуже висока і його експортують у країни Європи. Іспанія відома як експортер томатів, цибулі, мигдалю тощо.
Особливе місце в світі Іспанія посідає як виробник винограду, оливок і цитрусових (апельсини, мандарини і лимони). Як і в інших країнах Середземномор'я, ці культури з'явилися в Іспанії ще в часи Старо-давньої Греції і Стародавнього Риму. За збором винограду, вироб-ництвом вина та його експортом країна поступасться в Середземно-мор'ї лише Італії та Франції, вино відіграє виняткову роль в житті і традиціях населення. Такі марочні іспанські вина, як «Малага» та «Херес», мають світову славу. За збором цитрусових та їх експортом Іспанія посідає перше місце в Середземномор'ї, а за вирощуванням оливок, виробництвом і експортом оливкової олії — перше місце в світі. Головний район цитрусових та оливок — середземноморське узбережжя й Андалузька рівнина. Культура винограду розповсюдже-на ширше, вона охоплює також південну половину Месети і Арагонську рівнину.
Тваринництво в Іспанії розвивається в складних умо-вах. Тільки у північній вологій частині природні кормові угіддя дозволяють утримувати велику рогату худобу. Пасовища посушливої Месети придатні для розведення овець та кіз. Саме в умовах Месети була виведена порода знаменитих кастильських мериносів, які пізніше стали основою тонкорунного вівчарства в посушливих сте-пах Австралії та Південної Африки. Інтенсифікація тваринництва здійснюється шляхом розширення свинарства і птахівництва. Окре-ме місце займає вирощування спеціальних биків для кориди.
В лісовому господарстві Іспанії, як і в сусідній Португалії, важливу роль відіграє збір кори коркового дуба. Значного розвитку набуло рибальство у водах північної Атлантики.
Туризм
Упродовж останньої третини XX ст. най-важливішим сектором іспанської економіки став туризм. Щорічна кількість іноземних туристів уже перевищила 50 млн (в 1960 р. — 6 млн). У країні створена сучасна туристична інфраструктура. Розвитку туризму сприяли, з одного боку, багата природна і культурна база, а з іншого — поява у високорозвинених західноєвропейських країнах масового платоспроможного попиту на цей вид послуг. Відіграли свою роль і дещо нижчі ціни на товари та послуги.
Тепле море і сонячна погода дозволили створити величезні ку-рортні зони світового значення: Коста-Брава на узбережжі Каталонії, Каста-Бланка — узбережжя Аліканте, Коста-делъ-Солъ — узбережжя Малаґи, а також Балеарські і Канарські острови. Все більше з рекреаційною метою використовується і скелясте північне узбережжя.
Культурна спадщина Іспанії різноманітна і багата. Іспанія була однією з головних провінцій стародавньої Римської імперії, а під час панування арабів — найрозвинутішою країною Європи. Чимало пам'яток цих епох збереглося донині, їх доповнюють замки, храми, палаци феодальної Іспанії, сучасна архітектура, музеї та барвисті фестивалі.
Найбільше туристів в Іспанію приїздить з Португалії і високорозвинених країн Західної Європи, особливо Франції, Великобританії та Німеччини.
Транспорт
У транспортній системі Іспанії передує авто-мобільний транспорт, як у перевезенні вантажів, так і людей. Задовільною можна вважати мережу автошляхів з твердим покриттям. Значення залізниць падає. Досить розвине-ними стали авіаційний і морський транспорт. Найбільші аеропорти знаходяться в Мадриді та Барселоні, провідними морськими портами є Барселона, Більбао і Альхесірас. Іспанія традиційно має широкі водні зв'язки з іспаномовними країнами Латинської Америки. Зараз їх доповнили повітряні. Через її територію здійснюються польоти в Латинську Америку з інших країн Західної Європи. Сучасною і розгалуженою є транспортна система, яка обслуговує рекреаційні зони. Зокрема міжнародні аеропорти є в Малазі, на Балеарських і Канарських островах.
Баланс зовнішньої торгівлі Іспанії зводиться з дефіцитом. У значній мірі він покривається доходами від іноземного туризму. Найбільша стаття експорту за вартістю — автомобілі. Крім того, значне місце займають сталь і сталеві вироби, текстиль і текстильні вироби, цитрусові, оливки і оливкова олія, вина. В імпорті на першому місці стоять нафта і нафтопродукти. Імпортують також кукурудзу і соєві боби, машинне обладнання і хімікати. Голов-ними торговими партнерами Іспанії є Німеччина, Франція та ін-ші країни Західної Європи, а також Мексика, СІЛА, Саудівська Аравія та Японія.


Список використаної літератури
Словник з соціально-економічної географії світу. – К., 2005.
Країни світу. Довідник. – К., 2003.
Економіка зарубіжних країн / За ред. A. С. Філіпенко. – К., 2004.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать