Кременець

Кременець... одне із заповідних міст України. "Маленькою Волинською Швейцарією" називають його з любов'ю туристи, які приїжджають помилуватися старовинним містом та його мальовничими околицями. Розкинувшись в долині між горами - граничними відрогами Подільських Товтр, з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка, місто своїми вулицями розбігається по схилах та узгір'ях і випліскується на широке привілля рівнини волинського Малого Полісся над річкою Іква.
Перша писемна згадка про Кременець зафіксована у Галицько-Волинському літописі Іпатіївського зведення 1227 року. Та археологічні розкопки свідчать, що поселення тут були ще в епоху пізнього палеоліту (біля ЗО тис. pp. до Р.Х.).
Візитна картка міста - Замкова гора (Бона, 397м над рівнем моря) з руїнами мурів. Могутню фортецю не змогли скорити полчища Батия. І лише в 1648 році, після чотирьохтижневої облоги, козаки Максима Кривоноса штурмом здобули фортецю, в якій оборонялися поляки, що опинилися тут після поразки під Пилявцями. фортеця і місто були тоді вщент зруйновані. І досі, понад 350 літ, стоять оті стіни як німі свідки нашої історії.
З минулих епох збереглося чимало цінних пам'яток історії, культури та архітектури. Ці об'єкти, в основному, сконцентровані у центральній частині міста.
Серед найдавніших і цінних споруд Кременця - колишній братський
Богоявленський монастир, де нині розташована середня школа №1. Приваблює погляд пам'ятка архітектури XVIII ст. - комплекс будівель славнозвісного, першого на Волині вищого навчального закладу, Кременецького ліцею, заснованого у 1805 році Тадеушем Чацьким і Гуго Коллонтаєм - польськими вченими і громадськими діячами. Сьогодні в його корпусах розмістився Педагогічний коледж ім.Т.Г.Шевченка.
Виділяється серед пам'яток ансамбль колишнього монастиря ОО.Францисканів з бароковою дзвіницею (тепер Свято-Миколаївський собор). На вулиці Медовій знаходиться унікальна споруда XVII ст. - кременецькі "будинки - близнюки", зведені в стилі бароко.
Серед пам'яток архітектури та історії міста, що збереглися до наших днів, ансамбль колишнього монастиря 00.Реформаторів (нині Свято-Богоявленський жіночий монастир, XVIII ст.). Сьогодні, після довгих років мовчання, монастирські дзвони знову кличуть на прощу прочан з різних куточків України. Загалом у місті діє 9 культових споруд. Всі вони мають статус пам'яток архітектури.
Хоча місто невелике, проте має сім давніх цвинтарів: Туницький (кінець XVIII ст.); Католицький, званий Польським (1891 p.); військовий Калантир (друга половина XIX ст.); Єврейський (XVI ст.). На особливуувагу заслуговує П'ятницький (П'ятинка) або Козацький (XVII-XVIIIct.), Василіянський (XIXст.) цвинтарі.
Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в науці і
культурі краю. Тут, на початку XIX ст., викладали в Ліцеї природодослідники Віллібальд Бессер і Антоній Анжейовський, письменники Алойзій Феліньський, Алойзій Осінський, Юзеф Коженьовський, математик Юзеф Чех, історик Іоахім Лелевель, художник Юзеф Пічман. У середині XIX ст. в Кременці служив мандрівник і дослідник Микола Пржевальський. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук. Місто відвідали, подорожуючи по Волині, М.Костомаров і Т.Шевченко.
У Кременці у 1809 році в родині професора Ліцею Евзебіуша Словацького народився поет і драматург, співець і провісник свободи свого народу Юліуш Словацький. Тут зберігся родинний будинок Словацьких, у якому відкрито музей поета. На Туницькому кладовищі в родинному гробівці спочиває його мати Саломея Словацька-Бекю. А в парафіяльному костелі Св.Станіслава у 1909 році встановлено пам'ятник Ю.Словацькому роботи Вацлава Шимановського. В Кременці вчилися: письменники Борис Харчук, Улас Самчук, Галина Гордасевич, Оксана Лятуринська. В різні роки Кременець відвідали: письменник і церковний діяч феофан Прокопович; філософ і поет Григорій Сковорода; етнограф і письменник Володимир Даль; поет і публіцист Юліян Нємцевіч; письменниця Марія Конопницька; поетеса Леся Українка та її мати Олена Пчілка; романіст Оноре де Бальзак; композитор і піаніст ференц Ліст; літературний критик Михайло Драгоманов, письменник Михайло Коцюбинський; поети Максим Рильський, Микола Бажан.
Письменник Роман Федорів писав:" Ви ніколи не бували у цьому загадковому місті, де на кожному кроці здибаєшся з буянням нового життя, де повно свідків історії, де народився Юліуш Словацький, де ... та ні, про це місто двома, трьома словами не можна говорити, його треба бачити самому..."
ПОЧАЇВ... Звивиста стрічка шосейної дороги довжиною 24 км. серед мальовничих краєвидів веде з Кременця до Почаєва. По дорозі привертає увагу одинока гора справа. Вона відірвана від гряди Кременецьких гір. Такі гори називають горами-свідками. А свідчать вони про своє морське походження. Гора називається Божа (Бужа). Ця цінна пам'ятка природи охоплює 119 га. Ботаніки нарахували тут 283 види рослин.
Ймовірно, що з горою Божа пов'язані давні перекази про Божа - вождя одного з племен східних слов'ян, які були відомі в III-VI ст. під спільною назвою анти. Цікава вона й тим, що на самій вершині гори б'є цілюще джерело. У добру погоду з вершини, де колись стояла капличка, видніються золоті куполи церков Свято-Успенської Почаївської Лаври.
Перша писемна згадка про Почаїв датується 1450 роком. У1597 році згадується в документах і Почаївський монастир, якому в 1834 році надали титул Лаври - найвищий почесний титул православних монастирів. Його отримували чоловічі монастирі за особливі заслуги.
Почаївська Лавра - це величний архітектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденції архимандрита, дзвіниці,братського корпусу та духовної семінарії. Усі,
будівлі ідеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами.
До найбільших реліквій Свято-Успенської Почаївської Лаври належать: слід стопи Матері Божої на камені, де б'є цілюще джерело, чудотворна ікона Матері Божої Почаївськоїта святі мощі першого ігумена монастиря Іова Заліза (XVII ст.).
ВИШНІВЕЦЬ ... частинка історії кількох народів. Розкинувшись в мальовничій місцевості у верхів'ї1 ріки Горинь, волею долі став відомим далеко за своїми межами пам'ятками старовини, історією, багатою на події та імена визначнихлюдей.
Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах за 1395 рік. Великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитрія Корибута Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь, там де нині лежить село Старий Вишнівець, Д.Корибут збудував перший укріплений замок для захисту відтатаро-турецьких набігів.
У1494 році князь Михайло Вишневецький, з нагальної потреби зміцнити Старо-Вишнівецьку фортецю, яку часто нищили і руйнували татари, зводить новий замок на лівому березі р. Горинь, вибравши місце на стрімкому схилі так, що з півдня та заходу він був неприступний. З того часу Вишнівець став родовим гніздом могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився князь Дмитро Вишневецький - Байда, перший гетьман України, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550р.), що стала
прототипом Запорізької Січі на дніпровських порогах.
У 1640 році Ярема Вишневецький розпочав будівництво великого замку. Значно модернізував замкові укріплення і збудував оборонний монастир 00.Кармелітів, який входив в єдину оборонну систему замку. У XVIII ст. поруч фортеці князь Михайло Серватій збудував прекрасну споруду-палац на зразок французьких, і розкішно прикрасив його.
У1744 році маєток перейшов у власність найближчих родичів князів Вишневецьких -графів Мнішеків. Вони прикрасили палац і розкішними меблями, дорогоцінними і люстрами, скульптурами, картинами, і Бенкетний зал був оздоблений 45тисячами | голландських кахлів із ручним малюнком.
Власники замку зібрали велику колекцію Іживопису. Лише портретів там налічувалося близько 600. До цієї кількості
входили і три збірки портретів магнатів Вишневецьких, Мнішеків, Тарлів. Виділявся портрет Дмитра Вишневецького, який нині зберігається у Київському історичному музеї. В 1846 році Вишнівець відвідав Т.Шевченко, який за завданням Археографічної Комісії їздив на Волинь і Поділля змальовувати історичні та археологічні пам'ятки. У вересні 1848 року в замку над Горинню побував французький письменник Оноре де Бальзак. Третій опублікований лист письменника до своєї коханої Е.Ганської був написаний у Вишнівці.
Значних втрат зазнав вишневецький палац під час Першої і Другої світових воєн, а велика пожежа 1944 року завдала йому нищівного удару. У 1960 році комплекс було відбудовано. На даний час, до його архітектурного ансамблю належать: Вознесенська церква (1530, реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.), залишки валів та бастіонів, мурів, садиба на території замку з палацом, службами, огорожами, брамами XVIIIct., парк XVIII-XIX століття, а також монастир 00.Кармелітів, розташований на колишньому Підзамчі.
Попри свої значні втрати вишневецький ансамбль і сьогодні залишається одним з визначних пам'яток України.
ЗБАРАЖ... за 22 км від Тернополя. На обох берегах тихоплинної річки Гнізна, притоки Серету, на мальовничій Подільській височині розкинулось старовинне місто Збараж. В народі ходять легенди, ніби тут збиралися дружини для захисту рідного краю, відтак це місце стало називатися Збаражем (Збиражем).
Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у Галицько-Волинському літописі
під 1211 роком.
Літописний Збараж проіснував до 40-х років XIII ст. У 1241 році він був зруйнований під час татаро-монгольської навали.
Перша документальна згадка про Новий Збараж як місто відноситься до 1583 року.
Будівництво нового замку здійснили брати Кшиштоф та Юрій Збаразькі. Це були високоосвічені люди, які вчилися в Італії у великого Галілео Галілея. Одні дослідники називають автором замку італійського інженера Скамоцці, інші - голландського військового архітектора Генріха Ван Пеена. Князь Кшиштоф Збаразький, помер у 1627 році, не завершивши будівництво. Після смерті останнього зі Збаразьких, замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, які продовжили роботи по укріпленню оборонних споруд та впорядкування палацу. Князі Збаразькі стали фундаторами монастиря і костелу 00.Бернардинів, спорудження якого розпочалося в 1627 році і було завершено через 10 років. Правда, у 1675 році татарські завойовники знищили костел і монастир. Лише в 1755 році Потоцькі відбудували весь монастирський комплекс, який ми можемо бачити і зараз.
Справжнім випробуванням для міста та його замку стали події 1649 року. Йшов другий рік визвольної війни українців проти польської шляхти. Польські війська під командуванням Яреми Вишневецького зайняли оборону в неприступному замку. ЗО червня до міста підходить полк Данила Нечая, а в перших числах липня - основні сили
шзаків на чолі з гетьманом і численна кримська орда, з якою Б.Хмельницький заключив союзний договір. Місто Збараж, всі польські сили в замку опинилися в тісному кільці. Почалася семитижнева облога. В стані захисників почалися хвороби, голод, паніка. Становище обложених врятував своїми рішучими діями Ярема Вишневецький. В зв'язку з тим, що на допомогу полякам вирушили загони короля Яна Казимира, Б.Хмельницький, не знімаючи облоги, вирушив під Зборів, де відбулася генеральна битва. Але зрада (римського хана Іслама Прея III змусила гетьмана підписати Зборівську угоду. Вона узаконювала утворення невеликої частини незалежної України в межах Київського, іїрацлавського і Чернігівського воєводств. Після цього була знята облога Збаража і ;амого замку. Під мурами полягли тисячі славних синів України, серед них полковники ІЛорозенко і Бурляй.
У 1707році в Збаразькому замку побували гетьман І. Мазепа та російський цар Петро І.
У XVIII столітті збудовано церкви, відновлено зруйнований турками костел 00.Бернардинів, монастир та синагогу.
Позитивним фактором для Збаража було створення в 1994 році Державного і лорико-архітектурного заповідника, діяльність якого зумовила новий професійний етап і еконструкціїі реставрації замкового палацу, інших історичних пам'яток міста.
rv^mnui ijimo-i чігтп 'Зйапаж ппппягяе ТиПМПТИЧНИЙ МЭОШОУТ "ЗОЛОТе Кільце" НЭ
Іишнівець-Кременець-Почаїв. Туристи мають змогу ознайомитись із славними :торичними пам'ятками нашого краю, помилуватися мальовничими краєвидами Поділля а Волині, залишити в пам'яті незабутні спогади про наших краян.
ТЕРНОПІЛЬ... серед древніх галицьких міст виділяється своєю красою та юподістю. Розташований на р. Серет (ліва притока Дністра). Він привабливий для гостей атуристів пам'ятками історії та культури.
Розпочинав своє існування Тернопіль як фортеця, що мала боронити Поділля від іападів татар. Вперше згадується у 1540 році, як власність великого коронного гетьмана Іна Тарновського. Того року, польський король Сігізмунд І дав йому грамоту на місцевість і Теребовлянському повіті, з умовою побудувати над річкою Серет фортецю. Іпорудження фортеці проводилося у 1540-48 роках. Навколо неї почали осідати люди. Іосить коштів вклав у добудову і розширення фортифікаційних споруд Томаш іанойський, який отримав місто як придане його дружини - дочки князя Костянтина Зстрозького.
З боку міста замок був захищений глибоким ровом, валом та укріпленим іастоколом. Із заходу його захищали води штучного ставу, створеного як затока річки іерет у 1548 році. По кутах стояли великі вежі. Для оборони замку утримували невеликий іагін. Крім того, всі міщани повинні були мати власну зброю.
За свою історію замок піддавався частим нападам завойовників. Ще під час
будівництва у 1544 році татари вчинили першу спробу нападу на місто. Найбільш іерйозних руйнувань зазнав замок під час турецько-татарських набігів у 1672 і 1675 зоках.
На початку XIX ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац. Тоді * було знесено всі оборонні споруди. В 1843-1936 pp. значна його частина використовувалася під військові казарми.
Не обминули Тернопільський замок лихоліття Першої та Другої світових воєн. У 1917 році його спалили росіяни. Найбільших руйнувань зазнав весною 1944 року. У1951 зоці замок було відбудовано.
Милує око гостей старовинний храм оригінальної архітектури в центрі міста -дерква Різдва Христового, або, як її ще називають - Середня. Вона належить до найдавніших споруд міста і знаходиться біля колишніх міських валів, неподалік (ам'янецької брами. Церква Різдва Христового - одна з небагатьох таких в Україні. Вона Зула спершу дерев'яною, а коли згоріла, під кінець XVI століття, на тому місці побудовано нову, муровану. Уперше про дерев'яну церкву згадується у грамоті Сігізмунда-Августа від З липня 1566 року, де йдеться про укріплення міста сином Яна Тарновського <шиштофом. Історія кам'яної церкви, як оборонноїспоруди, починається з 1602 року.
У1915 році із церкви Воздвижения Чесного Хреста було перенесено чудотворну кону Тернопільської Божої Матері, яка зберігається тут до сьогодні. Архітектурний вигляд
церкви остаточно сформувався після реконструкції у 1936-1937 роках. Тоді у вівтарній частині було вибито два допоміжних вікна для кращого освітлення, дещо змінено форму головного купола, проведено розписи інтер'єрів. Біля храму збудовано нову дзвіницю. Опікується пам'яткою релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви.
Окрасою майдану Волі є Катедральний собор (колишній Домініканський костел), збудований у 1749-1779 роках, у стилі рококо з багатьма елементами бароко та місцевих архітектурних форм. Вінчають будову центральна баня і дві шатрові вежі. Розпис інтер'єру здійснив польський художник Станіслав Строїнський зі Львова. Фрески костелу відображали основні події історії ордену ОО.Домініканів. У 1778 році будівництво храму було закінчено. Вдячні домінікани у притворі, навпроти казальниці, встановили пам'ятну таблицю його фундаторові Ю.Потоцькому. Із 1820 року монастир переходить до єзуїтів, а костел - парафіяльному духовенству. З 1903 року ним знову володіють домінікани. У 1908-1910 роках проводилася його реставрація. Було відновлено старі фрески і домальовано нові. Встановили малі вівтарі. На одному з них знаходилася скульптура Матері Божої, що ламає блискавки гніву Божого.
Весною 1944 року, під час штурму міста Червоною Армією, костел був зруйнований. У 1950-х і 1970-х роках проведено реставрацію, багато скульптурних елементів оздоблення було втрачено.
У1978 році приміщення костелу пристосували для картинної галереї. З поглядом
на прекрасну акустику, міська влада планувала створити тут зал органної музики. З відродженням духовності у нашому суспільстві, костел знову почали використовувати як культову споруду. Від грудня 1989 року тут діє Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ.
ЧОРШВ...місто на берегах Серету, у південно-східній частині Тернопільщини. Друге за величиною місто області. Перші відомості про Чортків сягають 1522 року.
До наших днів височать під Вигнанською горою рештки стін колишнього замку. Ці посивілі від часу мури бачили і татарську орду, і турецьких яничарів, і польську кінноту, і козацьких вершників. Замок був резиденцією польських феодалів, а відтак козацькою фортецею. Це був мурований замок з вежами на кутах та брамою. Зовнішні стіни водночас служили оборонними мурами. У західному напрямку тягнувся оборонний вал до невеличкого замку, який було зруйновано у 1672 році. Існувала розгалужена сітка підземних ходів. До наших днів збереглися руїни двох веж і житловоїчастини.
На передмісті було збудовано Вознесенську церкву (1717 р.)- прекрасний витвір народної архітектури; а також Успенську церкву (1635 р.) - одну із найдавніших дерев'яних храмів на Поділлі. Це тридільний храм, який оголошений пам'яткою архітектури і охороняється державою. Домініканський костел (1610 р.) перебудований» 1902 році. Міську ратушу з годинниковою вежою збудовано на початку XX ст. Годинник на ній і досі відлічує час.
МИКУЛИНЦІ... (Микулин) одне з найдавніших міст регіону, вперше при цс поселення згадується у 1096 році в "Повчанні" Володимира Мономаха. До кінця ХНст. містечко входило до Теребовлянського удільного князівства , а з 1199р. - до Галицько-Вопинського.
На схилі скелястого пагорба донині дивує своєю могутністю фортеця, збудована у 1530 році власницею Микулинців Анною Йордановою з Сенявських. фортеця стояла "на самому торованому татарами Чорному шляху", отож і піддавалась нищівним нападам орди і не раз була руйнована. В кінці XVIIct., коли відпала потреба оборонятися від татар і турків, в її приміщеннях влаштували склади. А на початку ХІХст. новий власник Микулинців барон Ян фон Конопка перебудував фортецю на фабрику сукна. Замість вузьких бійниць в стінах пробили великі вікна (іх ряд видно до тепер). Але виробництво збанкрутувало. Його зять відкрив поблизу Микулинців цілющі сірко-водневі джерела. Конопка збудував тут розкішний бальнеологічний курорт, який процвітав понад 10 років. Однак занепав внаслідок конкуренції, багатих на лікувальні води, Трускавця і Карлових Вар.
У 1761-1779 pp. архітектором А.Мощиньським у стилі бароко був збудований Троїцький костел, який є унікальним в архітектурі й оформленні. Він був прикрашений скульптурами самого Йогана Георгія Пінзеля, видатного скульптора XVIII століття. Внутрішнє оздоблення вражало вишуканою розкішшю, як і всі святині будовані Потоцькими.
Микулинці - це оздоровчо - лікувальна зона. Поруч, у сусідньому селі Конопківка, розташований відомий санаторій "Медобори". Казково-мальовничий краєвид, свіже
повітря, лікувальні грязі поповнюють сили і надають бадьорості відпочиваючим.
ДНІСТЕР... одна із найкрасивіших річок Європи. Високі заліснені береги представляють неповторні краєвиди української природи. В межах Дністровського каньйону (250 км) знаходиться більше десяти карстових печер і гротів. Доступ до них часто важкодоступний. Особливо вражає химерний вигляд таких печер з рівня річкового плеса, а невеликі водоспади „дівочі сльози", що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються на всьому маршруту, являють собою унікальної краси видовище.
Мандрівка розпочинається з легендарного Галича (Крилоса) - давньоруського міста на березі Лукви, який вперше згадується під 1140 роком. До нашого часу збереглося багато архітектурних пам'яток, які входять до комплексу національного заповідника „Давній Галич". Підчас сплаву туристи відвідають пам'ятки, розташовані на берегах Дністра - палац XVII ст. і парк у селі Коропець, залишки старовинної фортеці (1658 р.) у селі Раковець. Наприкінці сплаву про давні звитяги нагадають руїни фортеці (1572 р.) та оборонні брами (1692 р.) в селі Окопи, що лежить на кордоні трьох областей: Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької. На початку XX ст. тут був встановлений флігель-півень який "кукурікав" на три держави. У 2002 році відновлено памятний знак на кордоні трьох областей. Саме тут р. Збруч впадає у Дністер. Ми знаходимося на найнижчій точці рельєфу області -116м над рівнем моря.
Недалеко від Дністра знаходиться один із найбільших та найкрасивіших водоспадів України Червоногородський (Джуринський), вода в якому падає із 16-метрової висоти. На
високому пагорбі видно залишки фортеці XVII ст.
Дністровські схили містять велику кількість рідкісних рослин, кущів і дерев. Теплий клімат у каньйоні вирізняє цю місцевість з інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше.
Типовий вигляд у Дністровському каньйоні - круті скелясті або заліснені береги, „дика" і недоторкана природа, мальовничі острови.
У каньйоні знаходяться відомі у світі відслонення, що містять давні скам'янілі рештки флори і фауни близько 500 мільйонів років давності, до яких можна доторкнутися власноруч.
Незабутні враження залишать туристу дуже багаті народні традиції і колорит Придністров'я, щира гостинність його мешканців.
ЯЗЛОВЕЦЬ... "Ключ Поділля" - так називають напрочуд мальовничу долину, де над річкою Вільховець розташоване старовинне містечко Язловець. Могутня середньовічна фортеця, збудована ще на початку XV ст. магнатами Бучацькими (їх родова вітка -Язловецькі) славилася на Поділлі неприступністю. Татари ніколи не наважувались підступати до її стін. Донині височать її кам'яні мури, ніби охороняючи просторий дитинець, на якому у XVIII ст. Станіслав Понятовський, батько короля Станіслава Августа, збудував палац, що був перебудований і удосконалений бароном Блажовським в XIX ст. На початку XIX ст. Язловець був важливим торговим і культурним містом Західного Поділля. Але згодом, за Австро-Угорщини, економічно занепав, опустів, величні святині поступово перетворилися в
руїни. Тепер - це селище з населенням біля 4 тисяч мешканців.
Оживляє культурне і духовне життя мешканців міста і околиць Реколекційний дім сестер закону Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (відновлений тут за роки незалежності України)- релігійно-виховний заклад для сестер-законниць, дітей та молоді. Ще в 1863 році барон Блажовський пожертвував приміщення палацу для благородної мети-навчально виховного закладу для дівчат. Його заснувала ревнителька віри, сестра-законниця Марцеліна Даровська у 1868 році. Метою її життя стало виховання майбутніх матерів, дружин, господинь дому в дусі відданості правді, патріотизму і релігії. За великий духовний і моральний подвиг Марцеліна Даровська була проголошена у 1995 році благословенною.
В 90-х роках XX ст. частина приміщень палацу була передана в оренду сестрам-Непорочницям, які його відремонтували, обновили. Сестри-Непорочниці в корпусах палацу гостинно приймають законниць, дітей та молодь на релігійні навчання і відпочинок. В каплиці палацу знову зайняла своє місце скульптура Язловецької Панни-Матері Божої Непорочного Зачаття. Облагороджений парк оточує палац, а далі за ним - мавзолей сестер-Непорочниць, вчительок і виховательок Язлівецької школи. Там також спочиває благословенна Марцеліна Даровська. А довкола дивовижна подільська природа - сонце, ліси, річка. Сюди приїздять численні паломники і туристи, яких щиро приймають сестри у гостинних покоях палацу.
КРИВЧЕ...(село Борщівського району). Серед найцікавіших пам'яток природи Тернопільщини - знамениті подільські карстові печери. Тут, на берегах Дністра і Збруча,
^ічлави і Циганки, знаходяться великі чбіринтові порожнини в гіпсах, вапняках, пісковиках: Оптимістична, Озерна, Кришталева, Ювілейна, Олексинська, 5орщівська та Млинки (с.Залісся Чортківського р-ну) загальною протяжністю понад 400 км. Карстові печери сховані в надрах землі і тому це особливо захоплюючий світ, який відкриває ще одну сторінку в книзі великої і щедрої природи. їх називають восьмим чудом світу, фантастичним царством одвічноїночі.
У селі Кривче, високо над долиною річки Циганки, біліють скелясті гіпсові урвища. В одному із них міститься вхід до Кришталевої печери, що має довжину лабіринтів 23 км. Вона єдина, яка доступна для відвідування туристичними групами дорослих та дітей у кожну пору року. Перед


смальти.
У залі Скель, без досвіду нелегко відшукати зручну для проходу стежину. На дні - звалище брил, безладне нагромадженння кам'яних пірамід. Паралельно до залу Скель простягнувся коридор Кам'яних Бурульок, де із могутнього склепіння звисають вирізьблені водою різні за величиною і формою гіпсові нарости. Щось незвичне чекає на нас у Зоологічному залі - зображення дельфіна, сови, лисиці, орла та інших істот, які може намалювати уява людини.
Наступний - зал Завалів. Тут увагу туристів завжди привертають цементні ппомби-наліпки на розколинах скель, поставлені у 1928 році. Вони залишилися неушкодженими після двох землетрусів, що є вагомим доказом безпечності мандрівки в Кришталевій печері. Усе далі і далі ідуть кам'яні тунелі, тягнуться у різні боки з Вузлового коридору. Кожен хід, зал, коридор
нами майже три кілометри екскурсійного маршруту у світ казки. Перші 500 м Вхідного коридору насторожують кожного відвідувача. Склепіння та стіни вилискують кристалами темно-коричневого гіпсу, відшліфованими древніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок напівзасипаних отворів бічних відгалужень лабіринту. З кожним кроком зростає напружене очікування чогось незвичайного. Легенька прохолода приємно ласкає обличчя. Цікаво, що температура повітря у печері стабільна - цілий рік біля 11 С, а відносна вологість близько 100%.
Хід розширюється, і в коридорі Чудес з'являються перші дива - на стінах іскряться мінливими барвами кристали. Створюється враження, що все навколо покрите блискучим панцирем інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті чи тонкою мозаїкою з дрібненької бурштинової
по-своєму вражає різноманітністю форм і розмірів, химерною, неповторною красою.
Ось Вапняний зал. Закам'янілі вапнякові нашарування утворюють настільки несподівані композиції, що уява мимоволі переносить нас у світ дитячих казок.
Зал Комин. Відчуття нереальності охоплює людину на дні цього круглого кам'яного колодязя з прямовисними стінами. Він розтинає десятиметрову товщу гіпсів і високо вгорі впирається у плоску плиту. Тут колись вирували води, міліметр за міліметром виточуючи в гірській породі циліндричний отвір.
На південний схід від екскурсійного маршруту проліг лабіринт Карстової Експедиції із залами Нехая, Академічним, Втрачених Надій, Обвальним, Дружби, Преси та лабіринтом Кам'яних Квітів. Найбільшим у Кришталевій печері є зал Брил. Величність
гростору у ньому полонить з першого кроку. Мабуть, щось подібне переживав Гулівер, г втрапивши у країну велетнів.
Із Вузлового потрапляємо до Кришталевого коридору. Прямовисні стіни вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів - білих, кремових, рожево-бурштинових. Можна идинами стояти у захопленні і милуватися дивовижною красою підземного квітника, f ухаємося до виходу, минаючи закритий для масового відвідування північно-західний район гечери, названий першопрохідцями лабіринтом Скелета. Тут низькі похмурі ходи, по яких можна пересуватися лише повзком. Мокре, вкрите липкою глиною дно хапає за руки, одяг. }аш маршрут підходить до кінця. Гостей проводжає одвічний господар цього підземного галацу - Кам'яний Буйвол.
Побувайте у казкових палацах Кришталевої печери, і ви назавжди запам'ятаєте цю дивовижну красу і захочете повернутись сюди, щоб знову помилуватися чарівним підземним світом. Крім цього, у печері є всі умови необхідні для лікування, стабільний мікроклімат у будь-яку пору року, абсолютна тиша, підвищена іонізація, майже повністю відсутні хвороботворні мікроби. Все це робить Кришталеву печеру перспективною для лікування бронхіальної астми, хронічного бронхіту, гіпертонії.
ВУЧАЧ... місто-музей. Про час його заснування існують розбіжні думки науковців: ,^_^^^^^^^_^^^^^^^^^__^ 1260 або 1397 роки. На території міста

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать