Коротка характеристика природнокліматичних умов району дослідження Рогатинське Опісля і Прут-Дністровське межиріччя

Район наших досліджень розташований в таких ландшафтних зонах: лісовій (включає Рогатинське Опісля і Прут-Дністровське межиріччя) та Передкарпаття з піднятим і розчленованим рельєфом. Виходячи з різноманітності геологічних відкладів і стилів тектонічної будови, складної і довгої історії розвитку екзогенних процесів, що зумовили неоднаковий характер поверхні, та відповідно до трьох основних тектонічних зон на даній територій утворилися рівнинно-пластовий та флювіальний рельєф. Ріки порізали ці пластові рівнини своїми долинами і утворили скульптурно-ерозійний рельєф. Найглибше почленована Подільська височина, поверхня якого набула справжнього горбогірного вигляду, особливо в смузі Подільського валу.
Рівнинно-пластовий рельєф – пануючий в Придністров’ї, зокрема на Подільському горобогір’ї та Придністровському Покутті. Флювіально-акумулятивний ускладнений долинно-балковими формами тип рельєфу поширений на правому березі Дністра.
Ґрунти.
На рівнинах Поділля та Передкарпаття переважають три типи широтно зональних грунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені і дерново-підзолисті. К. І. Геренчук ( ) вважає, що сірі опідзолені і глибокі мало гумусні чорноземи поширені переважно в Придністровському Покутті, Галицькому Опіллі та Прилип енському горобогір’ї, а дерново-підзолисто-глеєві та дернові ґрунти переважають на Передкарпатті, на древніх і молодих терасах, які утворюють рельєф цієї зони.
Кліматичні умови.
На території району дослідження циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності. Клімат в Придністров’ї типово континентальний, його пом’якшують вологі повітряні маси, принесені з Атлантичного океану, і Карпати, які зумовлюють хмарність, збільшують атмосферні опади.
Кількість випадків вітру південно-східного напрямку найбільша з листопада по березень і становить 34%. Взимку і восени панують східні вітри, влітку і весною – північно-західні.
Швидкість вітрів знаходиться в безпосередній залежності від пір року: посилюється взимку і послаблюється влітку. Багаторічні дослідження показують, що переважають вітри з невеликою швидкістю, від 0 до 2,9м/сек..
Розподіл середньої температури повітря по місяцях
Місяці
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | Сер.
Со | -5,1 | -3,7 | 1,3 | 7,6 | 13,5 | 16,6 | 18,5 | 17,8 | 13,5 | 8,2 | 2,2 | -2,4 | 7,3
Від’ємні середньомісячні температури (від –1,7 на заході до –5,4о на сході) спостерігаються протягом всієї зими. Найхолоднішим є січень.
Загальна тривалість зими становить 95-105 днів. На період найхолоднішої частини зими припадає тільки 20-30 днів.
В 1995-1997рр., за нашими спостереженнями, тривалість зими більша і становить 120, а в 1996 – 135 днів. З 1998 року тривалість зими зменшилась до норми і нижче.
Протягом холодної пори року можливі значні пониження температури повітря. Абсолютний мінімум в холодний період року (січень-лютий) може досягати –34оС.
Найтеплішим є липень. Середня температура повітря липня в 13 годині складає +22,4оС. Найвища температура в спекотні дні серпня може досягати +37оС.
Річна сума атмосферних опадів коливається від 548мм. До 1591 мм. Середньорічна кількість опадів в районі знаходження Бурштинської ТЕС складає більше 600 мм. (за даними ). Середня кількість опадів привела до показників опадоміру.
Лівобережне Придністров’я поділяється на два кліматичні райони: Прилипенське горобогір’я з сумами активних температур 2400-2600оС та річними сумами опадів 700-800мм; Галицьке або Бурштинське (Рогатинське) Опілля з такими ж приблизно сумами активних температур, але меншими (600-700мм.) сумами опадів.
Придністровське Покуття поділяється на три кліматичні райони: Бистрицько-Тлумацький з сумами активних температур як у придністровському Поділлі, але меншою кількістю опадів (500-600мм.); Обертинський з такими ж сумами температур, але з річними сумами опадів 600-700мм.; Городенківський – найтепліший з сумами температур понад 2600оС і сумами опадів 500-600мм.
Поверхневі води.
Поверхневі води – це переважно ріки. Озер мало, переважають штучні озера-ставки. Переважають малі ріки. Довжиною 10км. Загальна густота в середньому становить 0.20-0,40км/кв.км., в басейнах Лімниці і Бистриці дорівнює 1,3км/кв.км. усю територію району досліджень зрошують води басейну Дністра.
Найбільш розвинена сітка правих притоків, які формуються у щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. До них належать: Свіча, Лімниця, Бистриця. Загальна густота річкової сітки з врахування річок довжиною до 10км. Становить 0,31км/кв.км, а всіх малих річок – 1,3 км/кв.км.
Карпатські ріки належать до рік з паводним режимом, тобто характерні систематичними і частими паводками у всі пори року.
Ріки цього водозабору Дністра відрізняються невеликою водоносністю. Їх витоки – яри, або балки. Починаючи з верхньої течії, долини рік звичайно широкі, дно пологе, часто заболочене. Течія повільна, русло часто мандрує. Найбільшою притокою Дністра є Гнила Липа. Швидкість течії становить 0,2-0,3 м/сек.. Річний хід рівнів спокійний, максимальні паводки пов’язані з весняним сніготаненням. Літні дощі є причиною частих розливів.
Рослинний світ.
У розміщенні рослинного покриву досить яскраво виявляється вертикально-горизонтальна зональність, зумовлене: широтним положення, наростанням абсолютних висот від Подільської височини до Карпат, порівняно глибоким розчленуванням рівнинних частин.
У напрямку з півночі на південь зміна рослинного покриву в загальному плані має таку картину. Північ характеризується наявністю плям степів і широколистяних лісів, переважно із дуба (Quercus rodur L). На південь від цієї зони місцевість поступово підвищується, степи зникають, на низинах з’являються луки, височини зайняті лісами, де починає домінувати бук (Fagus sylvatica L), що нього домішується дуб (Quercus rodur L), граб (Corpinus betulus L) та інші дерева.
На південно-західному краї Подільської височини і деяких знижених районах Прикарпаття виділяють чотири основні рослинні формації: широколистяні грабові ліси; діброви; бучини і заплавні, або долинні, ліси з вільхи, осики, дуба і т.д.
Грабово-дубові ліси, або груди (Carpineto-Querceta) являють собою двоярусні насадження. Основу першого ярусу становлять дуб звичайний (Quercus rodur L), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), клен гостролистий (Acer platanoides L), липа серцелиста (Tilia cordata L.). У другому панує граб Corpinus betulus L). Місцями виростають чисті грабові насадження. Через дуже густий другий ярус, який утворює граб, чагарниковий ярус в грудах практично відсутній. Трав’янистий покрив завжди рясніший [Голубець та ін., 1965, Геренчук, 1973]
Дубові ліси (Quercete) поширені на темно-сірих ґрунтах вододільних височин і по крутих схилах біля вапняків [Койнов, 1960]. Діброви з дуба звичайного (Quercus rodur L) – це ліси деревно-чагарникового типу, добре розвиненим не лише деревними ярусами, але й суцільним підліском. Дерево стани таких лісів одноярусні. Зімкненість їх становить 0,7
. Складаються з дуба звичайного ІІ бонітету з домішкою граба (Corpinus betulus L), ясеня (Fraxinus excelsior L.), осики (Populus tremula L), берези повислої (Betula pendula Roth). Підлісок добре розвинений (покриття 15-35%).
Тваринний світ.
Район наших досліджень відносить до Арктогейського царства, Голеарктичного півцарства, Палеарктичної області, Європейсько-Обської під області, Західно-Європейської провінції утворюючи Наддністрянський район. К. І. Геренчук [1973] вказує, що ландшафтним зонам відповідають відповідні зоогеографічні підрозділи: Верхньодністровько-Бузька і Передгірно-карпатська дільниці.
Фауна хребетних ландшафтної зони, яка відповідає Верхньодністровсько-бузькому зоогеографічному підрозділу помітно змінюється залежно від пори року. Видовий склад Іхтіофауни залишається сталим увесь рік [Геренчук, 1973]
Орнітофауна Придністров’я змінюється відповідно до пори року. У літньо-весняний період - це в основному лісові птахи, насамперед різноманітні горобині, що складають загальний фон пташиного населення. До видів-домінантів мішаних лісів літнього аспекту належать: зяблик (FringiHa coelebs L.), шпак (Sturnus vulgaris L.), іволга (Oriolus oriolus L.), вівчарики: ковалик (Phyllosc&pus coltybtia Vieill), весняний (Ph. trochttus L..), жовтобровий (Ph. sibilatrix Becht), славка чорноголова (Sylvia atricapitta L.), мухоловка сіра (Mucicapa strmta Pall.) щеврик лісовий (Anthus trivialh L.), сорокопуд-жулан (Lanius coUurio L), берестянка (Hippolais icterina Vieill..), дрізд чорний (Turdus merula L..) та дрізд співочий (Т. philomelos Brehm..), зозуля звичайна (Cuculus canorus L.) та горлиця звичайна (Streptopetta turtur L.). На заплавних луках Дністра та його опільсько-покутських притоках, на оброблювальний землях домінують плиска біла (Motactta alba L..) і плиска жовта (M. flava L..), одуд (Upupa epops L.), польовий горобець (Passer montanus L), жаворонок польовий (Alauda arvensis L.) граки; у населених пунктах - хатний горобець (Passer domesticus L.), міська ластівка (Delichon urbica L.) та сільська ластівка (Hirundo rustica L.)., стрижі (Apus apus L..).
Зимою до масових лісових пернатих належать: синиця велика (Parus major) і синиця голуба (Parus caetruleus L.), чорноголова гаїчка Parus ntontanus Bald,), повзик (Sitta europaea L), підкоришник (Certhia familaris L,), сойка (Garrulus glandarius L.), великий строкатий дятел (Dendroscopos major L.); в чагарниках на дорогах та полях у цей час найчастіше трапляються звичайна вівсянка (Emberiza citrinelta L.), польвий горобець (Passer montanus L.), щиглик (Carduelis carduelis L.), грак (Corvus frugileus L.), сіра ворона; у населених пунктах сілського типу - хатній горобець (Passer domesticus L.), велика синиця (Parus major L.), галка (Corvus monedula L.), сорока (Ріса ріса L.), а по містах, крім прелічених, - горлиця садова (Streptopelia decaocto Frivald.)
Теріофауна визначається домінуванням дрібних і середніх видів ссавців, передусім звичайної полівки, польової миші та хатньої миші (Mus muskulus hortulanus Nordmann), зайця-русака (Lepus europeus transUvaticus Matechie), крота (Talpa europaea brauneri Satunin), лисиці (Vulpes vulpes crucigera Bechstein), лісової полівки (Clethrionomys glareolm istericus Miller.), жовтогорлої миші (Sylvimus flavicollis Melch.), звичайної бурозубки (Sorex araneus L,), білки (Sciums vulgaris L), тхора лісового (Putorius putorius L.), водяної полівки (Arvicola terrestris meridionatis Ognev.), пацюка сірокого (Rattus norvegicus Berkonhoupt).[Геренчук, 1973, Татаринов, 1973, Щербак, 1988].
Фауна хребетних передгірно-карпатської зоогеографічна дільниця має уперехідний характер від лісостепової до гірсько-карпатської. З батрахофауни Івисокої чисельності досягають жовточерева, або гірська, кумка (ВотЬіпа ivariegata L.), - місцями - тритон карпатський (Triturus montandoni Boul). І Герпетофауна цікава тим, що тут виявлені рідкісні для тваринного світу даного .регіону ящірка лучна (Laeerta pratincola Eversmann), полоз лісовий (Elaphe longissima Laur.), черепаха грецька (Testudo graeca L.) [Татаринов, 1973 ]. Особливу цікавість викликає поширення у цій ландшафтній зоні грецької черепахи, на що вказує Д. Прунько (1953), М. Никитенко (1959).
Гірські пасма Карпат служать південно-західною границею поширення багатьох видів і підвидів птахів. Порівняно з попередньою зоною авіафауна даної дільниці характерна різким зменшенням водно-болотних видів пернатих. Найрізноманітнішим за видовим складом є літній аспект орнітофауни, найбіднішим - зимовий. Найчисленншіі лісові пернаті у весняно-літній період з зяблик (Fringila coetebs L.)7 зеленяк (Chtoris chloris L.), костогриз (Coccothmustes coccothraustes L.), щеврик лісовий (Anthus triviaUs L.), синиця велика (Parus major L.), вівчарик жовтобровий (Phylloscopus stbitatrix Becht), дрізд співочий (Turdus philomelas Brehm.), дятел сивий (Ріст canus Gm.),
дятел великий строкатий (Dendroscopos majoi L.), зозуля (Cuculus canorm L), горлиця звичайна (Streptopelm turiur L.).|По долинах річок та на оброблюваних
землях в гніздовий період домінують берегова ластівка (Riparia riparia L), біла плиска (Motacila alba L.), жовта плиска (М. fUtva L), камінка звичайна (penanthe oenanthe L.), польовий жайворонок (Alauda arvemis L.), грак (Corvus frugilegus L), перевізник (Actitis hypaleucos L.), перепел (Coturnix coturnix L).
У населених пунктах протягом усього року постійно трапляються хатні горобці (Passer domesticus L.), сороки (Picapica L.), галки (Corvus monedula L.), синиці (Partis majorL.) кільчасті горлиці (Streptopeta decaocto Frivald.). Влітку цей
орнітокомшіекс поповнюється міською ластівкою (Dettchon urbica L), сільською ластівкою (Hirundo rustica L.), шпаком (Sturnus vulgarts L.),
стрижем чорним (Apus opus L.), лелекою білим (Сісопіа dcania L). Взимку по лісах найчастіше зустрічаються такі види, як довгохвоста синиця (Aegithatos caudatus L), велика синиця (Parus major L.\ голуба синиця (Parus caeruleus L.) жовтоголовий корольок (Regulus regu/us L.), повзик (Sitta europaea L.), сойка (Garrulus glandaruis L.), сіра ворона (Corvus cornix L.) снігур (Pyrrhula pyrrhula) _омелюх (BombicUla garrulm L.), великий строкатий дятел (Dendrocopos major L.).
В складі орнітофауни регіону спостерігається, крім гніздових, зимуючих і пролітних, велика група залітних птахів, це такі, як полярна гагара (Gavia immer Brum.) [Марісова, 1984 ]. Сюди залітають: яструбина сова (Surnia ultila L.), біла сова (Nyctea scandiaca L.) [Марісова, 1984 ],' Більш регулярними стали зальоти в’юрка (Fryngilla montifringiUa L.). чечітки (Acantis flammea L.), омелюха (Djmbicitta larrulm L.). Останній спостерігається в значних кількостях, залітає у міста.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать