Географія Городенки і Городенківського району

План
Вступ
Історія району
Природа (географічне розміщення, рельєф, корисні копалини, рослинний і тваринний світ, внутрішні води).
Господарство.
Використана література.
Додаток

Вступ
Городенківський район утворено у 1939 році. Він розташований у степовій зоні правобережжя Дністра.
Центр району — м. Городенка.
Письмові згадки про неї належать до кінця XII ст. як про власність галицького князя Ярослава Осмомисла. На околицях Городенки знайдено кам'яні знаряддя праці доби міді та бронзи, поховання доби бронзи.
Визначною архітектурною спорудою міста є костьол, побудований в 1760 році. Пам'яткою архітектури є залишки замку, збудованого за часів панування магната Михайла Чарторийського.
До найдавніших поселень району відносяться села Стрільче (1436 р.), Незвисько (1440 р.), Чернятин (середина XV ст.).
Чернятин розташований на вододілі між ріками Прут і Дністер. Під час визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр. велика група жителів с. Чернятина перебувала в загоні повстанців, очолюваних С. Височаном. У Чернятині живе самодіяльна художниця П. Хома. В Тишківцях народився О. Шухевич (1850-1915).
З історією Городенки пов'язана громадсько-культурна діяльність письменників А. Крушельницького, О. Левицького, І. Плешкана, художниці О. Плешкан.
У 1900 році в селі Чортовець жив український письменник В. Стефаник.
У Городенківському районі провідне місце займає сільське господарство.


Історія Городенківського району
Найдавніші людські сліди на терені Городенщини губляться в мороці тисячоліть. Ма-теріальні свідчення проживання людини старо-го кам'яного віку (палеоліт, 400000-20000 років до н.е.) в нашому краю виявлено в 1923 році в Городниці Ю.Полянським при розкопках на прибережній терасі Дністра. Перші свідчення проживання на Городенщині ранньослов'янських племен дають знахідки характерного глиняного посуду 4-5 століть у Серафинцях, а також так званої передроманської і романської кераміки 6-9 століть у Незвиськах.
У 9-10 століттях територію сучасного Покуття, як і всієї Галичини, заселяло слов'янське плем'я білих хорватів. Княжа доба, яка стала періодом остаточного формування економіч-них стосунків, соціальної і політичної структури слов'янських племен залишила чисельні па-м'ятки на території нашого краю. Насамперед це укріплені городища, рештки яких збереглися у Корневі, Кунисівцях, Чернелиці, Михальчі, Городниці, Стрільчі. Найбільшим поселенням, свого роду "племінною столицею" на Городенщині, було велике городище в Городниці, яке, ймовірно, служило осідком одному з місцевих князів.
На 12 століття, час правління галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.), припадає перша звістка про Городенку. Зга-дується тільки назва без жодної інформації. До середини 14 століття територія сучасної Городенщини входила до складу Галицько-Волинського князівства.
Не обминула руйнівна монголо-татарська навала і наш край. Приблизно в середині 13 століття перестають існувати ті з городищ, які пережили попередні наїзди степових кочівників. Після зруйнування більше не відновлюється і велике городище в Городниці. Край став беззахисним і спустошеним.
З 1349 р. все Галицьке князівство потрапило під владу Польщі. Почався новий етап в історії Галичини і Городенщини.
Посилювалася польська культурна і релігій-на експансія. Місцева шляхта в основній масі сприйняла польські звичаї, релігію. Але треба зазначити, що у зв'язку з певною віддаленістю від етнічних польських земель, а також приграничним становищем, на Городенщині вка-зані процеси не прогресували так швидко і не набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.
У 15-17 століттях більшого значення в краю набуває Михальче. В 1439 році тут вперше на Городенщині було засновано римо-католицьку парафію і побудовано костьол. Фундатором його був Мужило з Бучача (Мусхило де Бучач), староста Снятинський і Коломийський. Був він українського роду, бо в фундаційному
акті, писаному латинською мовою, розписався кирилицею. Вигідне розташування Михальча на березі Дністра сприяло його розростанню і перетворенню в містечко.
Майже на півстоліття Городенщина стала ареною постійних приграничних воєн між Поль-щею і Молдавським князівством, котре в 15 столітті опанувало Буковину, землі якої раніше входили до складу Галицько-Волинського кня-зівства. В 1491 році молдавський воєвода Стефан Великий здійснив похід на Покуття, спалив Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. В 1497 році після невдалого походу на Волощину військо польського короля Яна Ольбрахта повернулося на Покуття і своїм постоєм сильно спустошило його. Під Городенкою в 1509 році гетьман Микола Каменецький розбив молдавське військо. Можливо, в пам'ять про цю подію долина р.Ямгорів між Городенкою і Серафинцями називається Чер-воною. Найбільш спустошливим був похід на Покуття воєводи мультанського Петра Рареша (званого Петрилою) із 33-тисячним військом в 1531 році.
Вже на початку 16 століття Покуття систе-матично піддавалося нападам татар. Після того, як молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Туреччини, через його землі відкрилася дорога на Галичину для ту-рецьких завойовників. 1589 року відбувся перший великий напад турків на Покуття.
Після зруйнування татарами Михальча, з середини 17 століття найбільшого значення на Придністров'ї набуває Городенка. Ще в 15 столітті тут на урвищі над р. Ямгорів було збудовано замок. В 1648 році, коли під впливом подій на Україні в Галичині розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни Чернятина, Заболотова, Олеші, Любківців напали на замок в Городенці, який тоді належав Янові Жулчинському (Стжемовському), роззброїли його залогу, а будівлі спа-лили. Сам же власник врятувався втечею.
У 1668 році Городенка отримує Магдебур-зьке право. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові, але саме не творило якоїсь адміністративної час-тини, а належало до Коломийського старос-тва. Надання Городенці самоврядування ство-рило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі.
З 17 століття в місті почали селитися вір-мени, які до першої половини наступного сто-ліття утримували в своїх руках майже всю торгівлю. Про впливовість вірменської общини і про те, що на кінець 17 століття Городенка вже була досить значним торговельним цент-ром, свідчить побудова в 1706 році великого вірменського костьолу (вірмени в Галичині прийняли унію в 1668 році).
Саме місто у власності ґрунтів майже немало, а весь дохід отримувало в основному
з ремесла і торгівлі. Довколишні землі і більшість сіл на Городенщині в 17-18 століття належали магнатам Потоцьким, одному з найбагатших шляхетських родів у Польщі. Вони < утримували і своє власне досить сильне військо.
У 1743 році в Городенці коштом Миколи Потоцького, воєводи Белзького і старости Канівського (в народних переказах і "Баладі про Бондарівну" — "пан Каньовський"), розпочато будівництво великого римо-католицького костьолу Непорочного зачаття Діви Марії монастиря місіонерів при ньому На будову Ішли доходи з сіл Городниці, Поточиськ, Слобідки, Луки, Незвиськ, Гарасимова. Тоді ж було зведено мурований триарковий міст через Ямгорів — "Три мости".
Особливо швидко Городенка розвивалася І середини 18 століття. Немалу роль відіграв у цьому магнат Микола Потоцький, який більшу частину свого життя прожив у Городенці володів величезними маєтками на Покутті Поділлі і хотів перетворити місто в центр староства, свого роду магнатську "столицю", а тому сприяв будівництву, розвитку ремесла торгівлі.
Своїм коштом він розширив греко-католицький монастир, а також замість старої, у 1763 році побудував на середмісті для української общини велику муровану церкву Успення Пресвятої Діви Марії. Церква також побудована за проектом Бернарда Меретина закінчена після його смерті) і нагадує зовнішнім виглядом костьол у Годовиці. Іконостас церкви — унікальний і є спрощеним аналогом іконостасу собору св. Юра у Львові, що дозволяє вважати його автором Пінзеля.
Великий слід в історії і культурі Городенки
краю залишила і єврейська община. Почали селитися євреї в Городенці у 16 столітті, але найбільший їх наплив спостерігався після на— дання місту Магдебурзького права. В 1743 році Потоцьким надано цій общині привілеї в торгівлі й ремеслі, виділено місце під 6у-дівництво синагоги і на цвинтар. З середини 18 століття євреї витіснили з торгівлі вірмен і посіли в цій сфері панівне становище. На 1775 рік у Городенці проживало вже 863 єврейські родини. Великі єврейські общини були в Нернелиці та Гвізді.
У 1772 році після першого поділу Речі Пос-политої Городенщина в складі Галичини ві-дійшла до Австрії. Під час правових, освітніх і релігійних реформ австрійського імператора Йосифа II, які він здійснював в дусі євро-пейського просвітительства, у 80-х роках 18 століття було ліквідовано обидва монастирі Городенці. В 1788 році відкрито першу світську школу з німецькою мовою навчання.
Городенка поступово росла і на 1800 рік мала 744 різні будівлі і понад 5000 тисяч населення. Так наш край вступив у Т9 столі 19 століття. І на цьому варто закінчити екскурс в його давню історію, бо два наступних перена-сичених подіями віки, коли Городенщина вступила в період національного пробудження і дала Україні багатьох визначних політичних діячів, літераторів, учених, а також тисячі простих скромних трудівників, які своєю що-денною працею примножували славу нашої землі, коли пронеслися бурі великих воєн і спустошень, потребують окремого дослід-ження.


Природа
Городенківський район розташований на східній Галичині Івано-Франківської області в лісостеповій зоні України. Крайні точки: на півночі – с. Хмелева, на півдні – с. Топорівці, на заході – с. Ростохач, на сході – с. Переівання.
Границі району дуже невиразні за винятком східної, яка проходить по межі з Чернівецькою областю, отже є адміністративною, а не природною. Південною межею можна вважати долину р. Вікно (притока Бенелуї) та пониження до верхів’ї в р. Гостинів, яка утворює західну границю району.
Таким чином Городенківський район межує з Тернопільською і Чернівецькою областями та районами області: Снятинським, Коломийським, Тлумацьким.
Рівнинно-пластовий рельєф – пануючий у Городенківському районі. Цей район складений пластами, які залягають горизонтально і місцями порушені незначними тектонічними дислокаціями. Цей рельєф є ерозійно-карстовим, точніше долинно-балковим з поширенням карстових форм, як в долинах, так і на межиріччях.
Сума активних температур становлять 2500-2600оС. В окремі роки (два-три роки десятиріччя) вересневі опади не забезпечують добрих запасів продуктивної вологи в орному горизонті грунту сума опадів лише 500-600 мм.
Отже, Городенківський р-н найтепліший в межах області. Він входить до складу першого Наддністрянського та другого Південно-Східного агрокліматичних районів.
Ріки: Дністер, Ям грів, Чорнява.
Ґрунти. У Городенківському р-ні поширені глибокі і малогумосні чорноземи, опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти, світло-сірі опідзолені ґрунти.
Профіль цих ґрунтів диференційований на горизонти за підзолистим типом ґрунтоутворення. За даними механічного аналізу, світло-сірі опідзолені ґрунти є пилувато-легкосуглинистими, але трапляються і середньо і важкосуглинисті відміни. Структура цих ґрунтів не міцна, агрофізичні властивості (аерація ,водопроникність) досить несприятливі. Вони часто запливають і утворюють кірку. Вміст фракцій фізичної глини по профілю неодн6аковий і коливаються в межах 25,3-42,1 % зі збільшенням в ілювіальному горизонті. Ці ґрунти бідні на гумус. Вони мають високу кислотність.
Ґрунти бідні поживними елементами. Вміст рухомого фосфору становить 3,9-6,2, калію – 3,6-10,5 мг на 100 г ґрунту. Ґрунти темно-сірі опідзолені залягають на широких вододільних просторах, а використовують їх переважно, як орні землі.
Сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав’янистої лучно-степової рослинності в мовах достатнього атмосферного зволоження.
За механічним складом ці ґрунти легко та середньо суглинисті. З аналізів видно, що верхні горизонти збагачені фракціями пилу. В орному шарі містять у середньому 2,6-2,8% гумусу, кількість якого поступово зменшується з глибиною.
Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумосовані. Будова їх профілю наводиться за розміром, який закладено біля с. Роднівка.
За механічним складом верхнього горизонту, ці ґрунти пиловато-легкосуглинисті, часто середньо і лише зрідка важко суглинисті.
Чорноземи глибокі мало гумусні. Характерні досить значним вмістом гумосу (5-6 %) добре насичені основами. Від соляної кислоти закипають у перехідному горизонті. Мають сприятливі фізико-хімічні властивості, місять багато поживних речовин. Їх використовують під найбільш цінні культури – пшеницю і цукрові буряки.
Фауна. Серед земноводних у Городенківському районі великої цільності популяції у теплий період року досягають ставкова та трав’яна жаби, зелена ропуха. Їстівні види – ставкова і озерна жаба. У їжу вживають лише їхні задні ніжки, які вважаються делікатесом.
З плазунів влітку найчастіше трапляються прудка і живородяща ящірка та звичайний вуж. Живлячись комахами ,ящірки приносять особливу користь лісовому господарству.
З птахів до літнього аспекту належать: зяблик, шпак, іволга, вівчарик, ковалик, зозуля, горлиця звичайна, дрозди чорний та співучий, славка чорноголова, мухоловка сіра, щеврик лісовий. На заплавник луках Дністра та його притоках, на оброблювальних землях домінують плиски біла і жовта, одуд, польові горобці, жайворонки польові, граки, білі лелеки, деркачі, у населених пунктах – хатні горобці, міські та сільські ластівки.
До зимового аспекту масових лісових видів пернатих належать: синиці, сойка, великий строкатий дятел, пишуха, повзик, польовий горобець, сороки. Усі ці пернаті корисні, але корисність не завжди стала Теріофаука визначається домінуванням дрібних і середніх видів ссавців, передусім звичайної полівки, польової та хатньої мишей, зайця-русака, крота, лисиці, лісової полівки, звичайної буро зубки ,білки лісового тхора.
Природні комплекси рівнинного лісостепового типу.
Вони займають Городенківський р-н.
Характерними рисами цех ландшафтів є: а) майже суцільне поширення на всій території лесовидних суглинків, на яких утворилися ґрунти чорноземного типу: глибокі малогумусні чорноземи, опідзолені чорноземи, сірі та темносірі ґрунти, б) панування в природному рослинному покриві широколистяних лісів, переважно дубово-буково-грабових і різнотравно-злакових степів.
Городеньківський природний район являє собою відносно понижену закарстовагу хвилясту рівнину. Абсолютні висоти коливаються у мажах 3000-320 м. Глибина розчленування незначна (40-60 м).
Велику геолого-геоморфологічну та геоботанічну цінність має резерват Масьок в околицях с. Острівець Городенківського району. Тут є і виступи гіпсових скель із заболоченими лійками та підземним потічком і озером.
В околицях Городенки збереглася цікава памяка природи в урочищі Голови. Це невелика карстова западина з виступаючими боками гіпсу, на яких поширені степові та гіпсофільні рослини. Іншим цінним природоохоронні об’єктом біля Городенки є озеро Чертяк з рідкісною водяною рослинністю. Мінеральні лікувальні води.
Городенківське родовище підземних вод питного призначення. Тільки у ньому водовміщуючими породами є пісковики девонського, крейдового та неогенового віку, що залягають на глибинах від 6,5 м до 70 м. Води цього родовища мають гідрокарбонатно-сульфатний каліцієво-магнієвий хімічний склад та мінералізацію 0,5-0,7 г/л.
Появи сульфідних (сірководневих вод) в джерелах та свердловинах зареєстровані в селі Торговиця, а також у місті Городенка за складом близько до лікувальних вод відомого буковинського санаторію “Щербинці”. Дебіти свердловин до 130 м3/добу вказують на реальні перспективи щодо створення на базі цих родовищ лікувально-санаторних закладів.
Через відсутність коштів залишається невирішеним питання будівництва станцій пом’якшення води для Городенківського централізованого водопровода. Якість води характеризується підвищеним вмістом солей твердості.
У порівнянні з 1999 роком погіршилась якість води на бак показниках з 25,9 % до 36,4 %.
У 2000 році відмічається перевищення середніх показників захворюваності на сальмонельози, на гастро ентероколіти в 21 більше разів.


Господарство
Промисловість. В галузі промисловості району діє 6 підприємств. Середньорічне валове виробництво продукції складає 20 млн. гривень, з якого 82 % - продукція харчової промисловості. Найбільші підприємства – це ВАТ “”Городенківський цукровий завод, потужність якого це 22 тис. тонн цукру за сезон та ВАТ “Городенківський сирзавод”, потужність якого 44 тис. тонн переробки молока за рік.
Важливе значення дл яекономіки району матиме запуск заводу з приготування ін фузійних розчинів, збудованого спільно із спеціалістами відомої французької фірми “UPSA”.
Сільське господарство. Городенківський район є традиційно аграрним регіоном області. Враховуючи географічне положення та кліматичні умови, аграрний сектор району е високо привабливим щодо інвестування та програмою економічного та соціального розвитку області визначений пріоритетним.
Площа сільгоспугідь району складає 61,4 тис. га, у тому числі ріллі 50,7 тис. га. У галузевій структурі сільського господарства рослинництво становить 61 %, тваринництво 31 % та підсобні промисли 8%.
В районі розвинуті такі напрями сільськогосподарського виробництва: вирощування зернових культур цукрових буряків, картоплі, овочів, фруктів, виробництво молока та м'яса.
На території району створено три машино-тракторні станції з новою високоефективною сільськогосподарською технікою, 42 пункти заготівлі сільгосппродукції, 84 пункти заготівлі молока, 13 пунктів ветеринарного обслуговування тварин у приватному секторі. Аграрний сектор має всі можливості забезпечити переробну галузь сировиною.
Будівництво та інфраструктура. Будівництво е важливою галуззю економіки району. Сфера будівництва в районі нараховує 7 організацій, з яких З виконують будівельно-монтажні роботи, 3 здійснюють будівництво та ремонт доріг, 1 виконує сантехнічні роботи. Крім будівельних організацій в сфері будівництва працюють 35 дрібних підприємців.
В районі є понад 20 родовищ корисних копалин. Надра багаті сировиною для виробництва будівельних матеріалів, особливо каменю червоного запаси якого складають понад 2 млн. М куб.
Працюють 5 цегельних заводів потужність яких складає понад 13 млн. штук цегли за рік.
Місто Городенка районний центр має автобусне та залізничне сполучення із містами Чернівці, Львів, Тернопіль, Коломия, Івано-Франківськ, Київ.


Додаток
Завдяки цим двом іменам невелике покутське місто увійшло на сторінки історії українського та зарубіжного мистецтва. Вони, тобто архітектор Бернард Меретин і скульптор Йоган Георг Пінзель, є творцями знаменитої пам'ятки барокової архітектури — костелу Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Городенці, де з найбільшою повнотою проявився синтез двох мистецтв: архітектури і скульптури.
Заснував городенківський костел Микола Потоцький, старо-ста Канівський фундаційним актом від 22 серпня 1743 р. для ченців-місіонерів театинського ордену. Одночасно він заснував для них при костелі розкішну двоповерхову резиденцію. У 1745 р. Потоцький виділив першу квоту в сумі 20000 зол., що дало можливість розпочати будівельні роботи. Вже на 1754 р. костел, як видно зі слів самого фундатора, наближався до завершення. Повне його викінчення наступило у 1769 р., коли 2 липня цього року він був посвячений під титулом Непорочого Зачаття Пречистої Діви Марії. Місіонерам святиня належала до 1763 р., а з того часу стала парафіяльною.
Будували городенківський костел львівські майстри-мулярі, яких набирав сам архітектор Б. Меретин. Дня 15 січня 1756 р. цехмайстри львівського мулярського цеху Іван та Андрій Сфоновичі засвідчили перед міським урядом, що вони з рук пана Бернарда архітектора отримали з казни старости Канівського 30 червоних золотих для роздачі їх львівським мулярам на роботу у Городенці. Ці мулярі зразу після Великодня на першу вимогу пана Бернарда мали стати до роботи.
У травні 1757 р. до городенківської і бучацької "фабрик" старости Канівського були направлені львівські цехові мулярі Іван Зелінський, Войцех Спутовський, Мартин Крупський, Андрій Годебський, Шимон Піщак, Матвій Кавуля, Христофор Думич і Йосиф Талюшкевич. Усі вони отримали завдаток по одному червоному золотому.
Робота в Городенці для Меретина не була першою. За його плечима були вже такі знамениті архітектурні ансамблі як катедра св. Юра у Львові (1744-1761 рр.) і ратуша в Бучача (1750 р.). Ці шедеври створені у співпраці зі скульптором Й. Пінзелем. Цьому архітектору також належать менші обсягом і скромніші в архітектурному відношенні провінції костели в Годовиці, Наварії, Лопатині, Берездівцях, Коломиї яких об'єднують спільні стильові ознаки.
Найближче до городенківського костелу у тісному стилістичному зв'язку стоїть ратуша в Бучачі. В обох пам'ятках повторюються однакові форма і рисунок веж, окремі архітектурні деталі.
Костел розташований у східній частині міста на перетині головних магістралей і своїм масштабом служить важливим акцентом у планувальній та об'ємно-просторовій структурі міста Він являє собою тринавну базилікального типу споруду з двомоскісно поставленими до її осі вежами і слабовираженою невеличкою прямокутної форми апсидою з заокругленими, кутами. По обидві сторони квадратової пресвитерії влаштовані емпори з вигнутої форми парапетами, аналогічними до парапетів емпор в катедрі св. Юра у Львові. Склепіння в при свитерії хрестове, в головній наві — коробове з розпалубками Перекриття над емпорами плескате. Бічні нави утворюються окремими з'єднаними між собою капличками, кожна з яких перекрита не вираженим зовні куполом. По боках центральної нави над арками, що ведуть до бокових нав, знаходяться невеличкі балкончики з фігурно вигнутими назовні парапетами по три з кожної сторони. Над нартексом влаштовані музичні хори з аналогічним фігурної форми бар'єром.
Стовпи арок з боку головної нави розкреповані подвійним пілястрами з різьбленими дерев'яними капітелями і завершуються сильно розкрепованими карнизами, які своєю масою виступають в середину костелу. Карнизи, рокайльної форми капітелі, вигнуті лінії парапетів емпори, балкончиків і хорів створюють враження експресивної збудженості, напруги. Тут повнотою виразився дух барокової архітектури з його проти річчями і контрастами форм. Те ж саме бачимо в екстер'єрі цієї споруди. Бароко, особливо в своїх пізніх проявах, не терпить рівноваги. До прямокутника основного об'єму будівлі криволінійною вигнутою формою виступає нартекс західного фасаду. Натомість вежі, що стоять під кутом до осі будівлі мають злегка ввігнуту форму і тим самим контрастують випуклою формою нартекса.
З архітектурою костела гармонійно поєднувалось декоратив не оздоблення інтер'єру. Ще до недавнього часу його прикра-сою були головний вівтар, чотири бокові і гарно різьбленні амвон з рельєфом "Розіслання апостолів", аналогічний до такого ж рельєфу у годовицькому костелі. Особливою величавістю імпозантністю вирізнявся головний вівтар з колосальними постатями ангелів на імпостах колон і чотирьома постатями святих внизу у динамічних позах. Ця скульптура, а також скульптура бокових вівтарів належить різцеві одного з найбільш талановитих, і не буде перебільшенням, якщо скажемо геніальних львівських скульпторів другої половини XVIII ст. Йогана Георга Пінзеля, автора скульптурної декорації ратуші в Бучачі катедри св. Юра у Львові. Постаті святих роботи Пінзеля в Городенці відзначаються надзвичайною експресивністю і пафо-сом та незрівнянно високою майстерністю виконання, як і інші творіння цього майстра. Творчість Пінзеля і його послідовників є явищем феноменальним, яке не має аналогів у європей-ському мистецтві. (Зараз скульптура з Городенки експонується в Музеї Пінзеля — філіалі Львівської картинної галереї).
Незвичайним елементом у бароковій архітектоніці городен-ківського вівтаря є таке ірреальне явище, як висячі в повітрі капітелі без колон, їх підтримують руками путті.
Ілюзіоністичний фресковий живопис, який завжди був неодмін- ним декором барокових костелів, у Городенці, за винятком незначних фрагментів, відсутній. З живопису XVIII ст. частково зберігся фресковий образ на другому стовпі південнім нави (дуже пошкоджений), орнамен-тальні мотиви над вікнами бокових нав та у віконних фрамугах вівтаря. У північній захристії збереглась фреска того часу, сюжет якої повторює різьблені постаті святих головного вівтаря. В пресвитерії на північній і південній стінах знаходяться дві композиції, виконані клеєвою темперою на початку XX ст. Одна з них "Вознесіння", Ідо на південній стіні, датована 1912 роком. Обидва образи посередньої мистецької вартості.
Тут необхідно нагадати, що з іменами Б. Меретина і Й. Пінзеля пов'язана фундаторська діяльність Миколи Потоцького. Останній розгорнув інтен-сивне будівництво церков і костелів на Поділлі (Бучач, Городенка, Почаїв та інші місцевості). В Городенці, крім місіонерського костелу, Потоцький був фундатором Успенської церкви, збудованої у 1763 р.
Городенківський костел — одна з ранніх праць Меретина, в якій сформувалась його творча концепція, одноразово увібравши в себе дух і вимоги епохи. Ті архітектурні елементи, які є в інтер'єрі цього костелу. розвинуться у всій своїй повноті у ненабагато пізнішому творі — катедрі св. Юра у Львові.
Певні архітектурні прийоми і елементи, застосовані Меретином в Городенці, були запозичені декілька десятиліть пізніше при будівництві Успенського собору Почаївської Лаври. Це, зокрема, стосується вирішення бокових нав у вигляді окремих капличок з купольним перекриттям. Аналогічним до городенківського костелу в Успенському соборі у Почаєві є розташування веж на західному фасаді собору під кутом до головної осі будівлі.
Аналогів з поставленими під кутом вежами в європейському бароковому будівництві зустрічається багато. Для прикладу можна навести церкву св. Трійці у Пряшеві і замкову церкву в Яромержице.
Щодо типології в цілому, то городенківський костел тяжіє скоріш до австрійсько-німецьких, ніж до італійських зразків. Вчений З.Горнунґ знаходить йому аналог в зальцбурзьких костелах — колегіатському і св. Трійці, збудованих Ф. Ерлахом.
З північної, сторони до костелу примикає двоповерховий П-подібний в плані монастирський корпус, побудований одночасно з костелом. Стіни його ризалітів розкреповані пілястрами, віконні прорізи мають однакову з костелом форму білокам'яних обрамувань, аналогічних до святоюрських у Львові.

Використана література:
“Природа Івано-Франківської області” Видавництво Львів – 1973 Видавниче об’єднання “Вища школа”
Водні ресурси Івано-Франківської області (Інформаційний посібник)
“МАМА-86” Яремча 2001
Газета “Край” і “Галицька брама”

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать