Історія села Манява

Істрорія села обведеного з двох боків скалами, сягає в давнину, яку практично не можна відтворити ні письмовими, ні речовими джерелами. Тільки усні перекази тррохи відкривають завісу і дають повне розуміння минулого. Першим чітке пояснення назви народу, який проживав у підкарпатті дає візантійський історик Прокопій Кесарійський, який називає „склавінів” і показує географію їх поширення. Сучасники доволі чітко вказують місце поселення склавінів і антів слов’янських племен, які говорили на одній мові і мали однакові звичаї та обряди. За свідченням Прокопія вони займали велику частину земель сучасної України і Польщі. Територія заселена склавінами простягалась на півночі до Вісли, на сході – до Дністра. Переселення склавінів з обжитих місць у 5-7 ст. привело до часткового обезлюднення цих територій і залишенням тут тільки тут тільки дрібних поселень.
Правда ця назва призвела до заселення місцевості народом, який тікав перед монголо-татарами і необжитій місцині шукав собі порятунку. До цього часу можна віднести і поселення в долині річки Манявка на місці хутора „Бойки” недалеко від водоспаду.
Обширні землі бояр Доброславичів ще у 19 столітті вабили своєю красою, багатством різного звіра. Можна припустити, що тут було поселення мисливців, які полювали на звіра, адже Галицько-Волинське князівство в той час вело обшивну торгівлю у Західній Європі і Візантією.
Яка з цих версій правдиво доводить, а може і не доводить майбутні дослідження. Різні версії походження назви „бойки” як етнічної групи українців дещо пояснюють питання, але відповіді не дають. Ще в 1841 році І.Вагилевич став автором версії прот походження етнічної назви „бойки”, яку підтримував О.Партицький. суть гіпотези, яка не спростована по сьогодні і пов’язана з певними історичними подіями, полягала в тому, що назва „бойки” походила від назви віддалених кельтських племен боїв, що на початку нової ери заселяли європейські території, які прилягали до земель сучасної Бойківщини. В1836 році Іван Вагилевич здійснив похід в Карпати у розшуках пам’яток білохорватських племен. Побував за переказами і в Маняві, де йому показали „Блаженний камінь” – він передбачав, що це можуть бути рукотворні святині культу слов’ян дохристиянського періоду.
За те, що на території села Манява є хутір „Бойки” і це назва йде з незапам’ятних часів і відсуває дату заснування поселення на території села Манява і робить його одним з найстаріших поселень Карпат. Етнічну своєрідність бойків визначала насамперед специфіка їхньої господарської діяльності – переважно землеробство, яке в принципі збереглося і до сьогодні в питанні освоєння невжитків землі. В найстарішій метричній книзі, яка зберігається у церкві „Покрови Божої Матері” на кінець 18 ст. Початок 19 століття найбільш поширеним прізвищем було Бойчук, тобто нащадок Бойка.
Назва поселення селища відноситься до князівських часів Київської Русі, і тому можна говорити про часові рамки нашого послання в сучасному с.Манява.
З усього сказаного вище можна зробити висновок, що поселення в селі Манява одне з найстаріших в Карпатах і історія його сягає в сиву давнину.
Загальна характеристика території Манявського лісництва.
Манявське лісництво, загальною площею 3095 га, входить до складу Солотвинського держлісгоспу і знаходиться в південно-східній частині на території Богородчанського адміністративного району.
Контора лісництва знаходиться в с.Манява кв. 32 Богородчанського району Івано-Франківської області, на віддалі 12 км від контори держлісгоспу і 21 км від районного центру.
Манявське лісництво засновано в січні 1971 року після розєдання Солотвинського лісництва. Площа лісонасаджень складає 3095 га. Територія лісництва відноситься до району середньовисотних Скибових Горган і включає в себе слідуючі урочища:
„Млинська гора” – 172 га, висота над рівнем моря – 660 м;
„Кичер” – 264 га, - 910 м;
„Вертелів звір” – 440 га, - 1160 м;
„Синянка” – 334 га, - 1280 м;
„Криниці” – 416 га, - 1220 м;
„Кобили” – 355 га, - 1100 м;
„Остріки” – 272 га, - 930 м;
„Бубен” – 250 га, - 930 м;
„Скитик” – 342 га, - 890 м;
„Скит” – 240 га, - 800 м.
Граничить територія лісництва з держлісфондом Яблунського, Солотвинського, Межерікського лісництв Солотвинського держлісгоспу; Пасічнянського і Бухтівецького лісництв Надвірнянського держлісгоспу; міжколгоспними лісами Богородчанського лісництва і земфондом с.Манява.
Природно-кліматичні умови.
Лісові масиви лісництва розташовані на території гірського фізико-географічного району.
За характером рослинності територія лісництва належить до помірно-холодної зони. Клімат помірно-континентальний. Тривалість вегетаційного періоду 120 днів. Середньорічна температура повітря +7,1°C..Пізні весняні приморозки можливі до кінця травня, а ранні осінні – з середини вересня.
Максимальна температура повітря +28°C, мінімальна -20°C. Середньорічна кількість опадів – 840 мм. Під час вегетаційного періоду випадає 60% опадів.
Середня глибина промерзання грунту 21 см, максимальна 50см. Постійний сніговий покрив встановлюється в кінці листопада, а в малосніжні зими – пізніше. Триваілсть снігового покриву до 105 днів. Потужність снігових відкладень в деякі зими досягає 50 см. Сніговий покрив сходить в період з кінця березня до середини квітня.
Вітри переважно західного напряму, середня швидкість яких складає 3,2 м/с.
В загальному клімат району придатний для успішного проростання наступних порід дерев: ялина, піхта, бук.
Найпоширеніші види грунтів: гірські підзолисті, гірські лугові та бурі гірські лісові на продуктах вивітрювання Карпатського флішу.
Територія розташування лісництва відноситься до району середньовисотних Скибових Горган з кам'янистими розсипами і глибокими поперечними долинами. Загальний напрям протяжності хребтів – з північного-заходу на південний схід з асиметричними схилами. Рельєф в межах території лісництва характеризується висотами від 850 до 110 над рівнем моря з різко вираженим гірським рельєфом.
Об’єкти природно-заповідного фонду.
На території Манявського лісництва є слідуючі об’єкти природно-заповідного фонду:–
Лісовий заказник Урочище „Скит Манявський” створений постановою Ради Міністрів УРСР від 1.12.1982 р. № 617 в Богородчанському районі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.92 № 584 „Про зміну деяких рішень Уряду України” у зв’язку з прийняттям Закону України „Про природно-заповідний фонд України” заказник визначено, як лісовий заказник загальнодержавного значення. Загальна площа заказника становить 362 га, знаходиться на території Манявського лісництва, на правому березі ріки Манявка, притоки Бистриці Солотвинської.
Територія заказника є одним з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, одним із тьрох місць зростання модрини польської на території України.
Модрина польська (Larix polonica) – дуже рідкісний карпатський ендемічний вид, що знаходиться під загрозою зникнення і збереження якого буде малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, які впливають на його стан. Категорія за Червоною книгою України – 1.
Модрина польська – літньозелене дерево висотою до 35 м. Світлолюбива, вітростійка, маловимоглива до грунту, не переносить заболочення. Росте на свіжих дренованих грунтах. Вона зростає на початку заказника. Місця зростання виду віднесенні до категорії особливо цінних територій.
На території заказника знаходиться озеро, де колись був монастирський млин, архітектурна споруда Скит Манявський та пам’ятка природи Блаженний Камінь.
–
„Манявський водоспад” – пам’ятка природи місцевого значення. Рішення облвиконкому №264 від 07.07.1972р. – 1 га. кв.9.л.д.29. Скеля-скид Карпатського фліша. Висота падіння води – 18м.–
„Тис ягідний” – пам’ятка природи місцевого значення. Постанова облради №264 від 07.07.1972р. Площа – 0,01 га. знаходиться в кварталі 24. реліктове дерево віком 82 роки. Вид занесений до Червоної книги України в 1988 році.
Історико-культурні об’єкти.
Скит Манявський – естетичний чоловічий монастир східного обряду, український Афон, визначна пам'ятка духовності, культури й мистецтв, осередок розвитку народних промислів України,зразок дещо забутого східного чернецтва.
Заснував монастир у 1606 року в Карпатських Горганах поблизу села Маняви теперішнього Богородчанського району, що на Івано-Франківщині, Йов Княгинський (1550-1621), "шляхтич східного обряду", родом з містечак Тисмениці. Він належав до представників церкви, які вели богослужбову і просвітницьку діяльність.
Йов Княгинський увійшов як письменник-полеміст, літературний критик, митець-іконописець, педагог, книгодрукар і палітурник, знавець іноземних мов, посол князя К. Островського, визначний реформатор. Разом з Іваном Вишенським та Захарієм Копистянським 1606 року створили чернечу общину, тобто монастир. Це стало початком, роком заснування Скиту Манявського.
Місце розташування монастиря вважається святим: тут двічі з'являлась Пресвята Діва Марія. Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обведений високим кам'яним муром з вежами і бійницями. Уся споруда є вдалим синтезом гірського рельєфу і фортифікаційних пристроїв, які з трьох боків омиваються водами потоку Батерса.
Упродовж століть тут було місце для молитви, богослужіння, прощ і відпустів, місце для сповіді та очищення. Окрім того, це було й надійне сховище від татар, турків та інших нападників. Майдан скиту має багато склепінчастих льохів, переходів під землею, що нагадує лабіринти з потаємними виходами в гори.
Як монастир Скит був унікальний і особливий, багатий, привілейований і багатолюдний: 200 монахів чоловічої статі.
Під своєю орудою Скит мав 7 філіальних монастирів, зокрема вів Молдавії – Сучавицький, Драгомирецький, Путненський і Нямецький та в Галичині – в Товкачику, Коломиї, Угорнику.
У 1628 році на Киівськрму соборі Скит наділено званням прота (головуючого). До його протії належало 556 монастирів у воєводствах Белзькім, Галицькім, Подільськім. А ще мав значний вплив на галицькі монастирі в Уневі, Улючі, Лаврові, Підгірцях, Погоні, Крехові (2 останніх заснували скитські монахи).
З 1620 року Скит одержав від Константинополя ставропігійський привілей (право). Тобто був самоврядований і незалежний.
Хоч за статутом Скит мавідокремленим від світського життя, але він мав вигідні зв'язки з Польщею, Молдавією, Росією та з найбільшими містами України – Києвом та Львовом.
Польські королі Ян Казимир ІІІ, Михайло Вишневецький, Ян ІІІ Собеський, Станіслав Август, шануючи святість Воїнства Христового і корстаючи з надійного сховища, надавали монастиреві різні привілеї.
Хоча Скит розташований в горах, він був Монастирем заможним. Монахи дбайливо використовували даровані їм і прикуплені земельні угіддя в Ман яві, Монастир чанах, Жураках, Горохолині, Старуні, Грабівцях, Перерослі, Раківці, Пасічній, на Коломийщині та в Молдавії.
Пережив Монастир і страшні лихоліття. Перше з них було в 1652 року, під час "морового повітря" (епідемії) і друге – цілковите знищення під час польсько-турецької війни, за гетьмана Петра Дорошенка.
Монахи не сподівались на закриття Скиту , яке сталося 1785 року. Незадовго перед тим вони провели ремонт усіх споруд. Мав монастир і великі доходи і то, крім милостині, зароблені чесною працею. Милостиня від прихожан-богомольців становила малу частку православному сходу. Через далекосяжну колонізаторську політику московських царів монахи-паломники з багатьох монастирів України, Інколи й мимоволі, перетворювались на шпигунів, агентів Москви.
Скит ніколи, не зважаючи на підступні старання імперії, не належав до Московського патріархату.Тут ніколи не проклинали Мазепи та інших гетьманів.
Чималі прибутки до Скиту йшли від розвинутого солеваріння. Скитські монахи брали солену ропу в усіх шахтах Солотвинської жупи й переварювали її у мідних котлах (чанах). Щороку в бочках розвозили свій виріб на продаж. Мали вони 24 мажі (великі вози), запряжені волами (по 2 пари до мажі). У скиті було різьбярство, боднарство. Були цегельня, вапнярка та ін. Все це давало доходи на прожиття братії.
Скит Манявський – відомий мистецький осередок. За свідченнями І. Вагилевича, тут була велика бібліотека, яку заснував ще Йов, малярська школа іконопису. Першу церковцю Скиту розмалював сам засновник Скиту і школи.Найбільшого розвитку школа досягла на стику XVII-XVIII століть, коли її очолив Йов Кондзилевич, славетний український митець. Він розмальовув церкви в Лубнах, Києві. У 1698-1705 роках створив іконопис для Воздвиженської церкви Скиту.
Ще одну школу – хорового партерного співу – розвинув заступник засновника монастиря ігумен Теодозій, братанич Йова. Про цю професійну хорову школу з розвинутим п’ятилінійним нотописанням подає відомості академік Олена Тончева з Софії у книзі ”Монастырь Великий Скит – школа «Болгарского распева»”.
Залишені дерев’яні споруди (у тому числі й 7 церков), численні культові раритети і дзвони були розрпродані і пограбовані, а кам’яні будівлі з роками перетворилися на класичні руїни.
Організація та проведення туристичних маршрутів.
По території Манявського лісництва можна здійснювати ряд одноденних туристичних маршрутів. Найбільш популярними туристичними об’єктами серед туристів є Скит Манявський та Блаженний камінь, манявський водоспад висотою 18 метрів, скеля-скид Карпатського флішу, місця зростання модрини польської та тису ягідного. Крім того, Манява являється чудовим стартовим пунктом для здійснення багатоденних туристичних мандрівок по середньовисотних Скибових Горганах.
Найбільш сприятливий період для проведення туристичних подорожей – з травня по вересень місяць.
Нижче наводимо опис трьох найбільш популярних маршрутів по території Манявського та суміжних лісництв.
Туристичний маршрут №1
Загальна довжина маршруту – 5км.
Тривалість – 1,5-2год.
Туристичний маршрут розпочинається в центрі села Манява, біля повороту, що веде до монастиря. Перейшовши міст через річку Манявка, слід повернути ліворуч і рухатися стежкою, яка веде у ліс. Вже на окраїнах лісу можна спостерігати місця зростання модрини польської. Стежка стрімко веде вгору, де через 10 хв. маршруту виходимо на невелику галявину гори Вознесінька. Колись на цьому місці була дерев’яна церква. Зараз навколо тільки ліщина. Піднімаємося далі вгору на гору над монастирем. Через 5 хв. потрапляємо на розвилку: прямо – на гору, направо – спуск до монастиря. Йдемо прямо. Через 10 хв. зліва помічаємо квартальний стовпчик, через 3 хв. справа буде ще один, після якого розпочинається підйом на третю гору. Через 5 хв. виходимо на зручне місце для нічлігу, яке слід облаштувати лавочками. Даля спускаємося вниз і через 15 хв. виходимо на поляну Погарь. На поляні розвилка: наліво – дорога на Бабче, прямо – на Бабче, направоь – дорога вниз до монастиря. Повертаємо направо. Зліва від дороги спостерігаємо модрину. Далі по дорозі – просвіт і прямо місце зростання дугласії (урочище під Кливкою). Йдемо дорогою по межі двох лісництв: зліва – Пасічнянське, справа – Манявське. Через 20 хв. ще одна розвилка: наліво – на Битків, прямо – до монастиря. Йдемо прямо. Через хвилину виходимо на ще одну розвилку, де наліво – на гору Кливку, прямо вниз – на Скит. Йдемо прямо. Через 10 хв. спуску зліва бачимо струмок. Подовжуємо рух далі вниз і за 20 хв. виходимо на велику галявину, де сходяться 4 дороги. На галявині облаштоване місце для відпочинку та нічлігу, а саме є альтанка, мангал, лавочки. Сюди можна добратися і автомобілем, оскільки до галявини веде грунтова дорога в доброму стані. Спускаємося даною дорогою попри річку Батерс, яка носить свою назву з часів монголо-татарської навали і означає „неприступна”. Далі по дорозі зліва – монаше озеро – мальовниче місце для відпочинку, яке було відновлене тільки того року. 50 метрів нижче – стежка направо догори до Блаженного каменю та прямо – на Скит.
Туристичний маршрут №2 „На Бухтівецький водоспад”.
Загальна протяжність маршруту - 10 км.
Тривалість – 3,5-4 год.
Даний туристичний маршрут розпочинається на південно-східній окраїні села Манява, поблизу хутора Бойки, де ріка Манявка стрімко повертає на північ. Сюди, за домовленістю, вас може доставити місцевий транспорт. Піднімаємося грунтовою дорогою вверх і за 15 хв. виходимо на галявину, звідки відкривається мальовничий вид на гору Бубен та хутір Бойки. На галявині розвилка. Маршрут можна продовжувати двома шляхами. Йдемо направо стежкою в ліс. В лісі стежка одразу повертає ліворуч і через 10 хв. виводить нас на галявину. За 30 метрів від галявини – розвилка: наліво – дорога вниз на Озірець, прямо – на гору Зеленський Жолоб. Через 100 метрів ще одна розвилка, після якої обидві дороги знову сходяться. Піднімаємося на гору Зеленський Жолоб. Через 10 хв. продібна розвилка, після якої знову дороги сходяться. Піднімаємося вверх і справа помічаємо місце зростання тиса ягідного. Позаду відкривається чудовий краєвид на гору Бубен і поле Випреникуватий. Піднімаємося догори і через 10 хв. виходимо на гору Гріда. На горі розвилка. Повертаємо ліворуч і йдемо 100 метрів на галявину Монастирецьку. На галявині можна зробити привал і помилуватися навколишніми горами і панорамами села Манява, Битків, хутора Бойки. Далі повертаємо праворуч і спускаємося промаркованою дорогою до водоспаду. Через 5 хв. виходимо на галявину. Ще 50 метрів нижче – розвилка. Повертаємо наліво і спускаємося вниз дорогою попри яр зліва та поляну справа. Через 15 хв. спуску виходимо до села і повертаємо наліво. Проходимо струмок і йдемо сільською дорогою прямо, де через 5 хв. перейдемо дерев’яний міст і ще через 5 дійдемо до вказівника „Женецький водоспад”. Повертаємося в Маняву тим же самим маршрутом, що йшли до водоспаду.
Туристичний маршрут №3 „На Манявський водоспад”.
Загальна протяжність маршруту – 8 км.
Тривалість – 2-2,5 год.
Даний туристичний маршрут розпочинається в цетрі села Манява, кінцевій зупинці автобуса, біля моста через річку Манявка. Маршрут можна здійснювати двома шляхами: перший – попри річку Манявка вздовж села; другий – кам’яною дорогою, що веде через ціле село. Йдемо другим шляхом дорогою через село. Вийшовши із Маняви, дорога повертає праворуч і через 100 метрів ліворуч. Спускаємося вниз і за 50 метрів повертаємо праворуч на грунтову дорогу. 3 км походу даною дорогою через ряд мостів і бродів, і справа після стрімкого підйому побачимо перила, які ведуть догогри до водоспаду, а саме до трьох водоспадів, найвищий з яких – Манявський ( 17 м 60 см ).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать