Урбаністичний розвиток м. Ужгорода

План
ст.
1. Географічне розташування міста………………………...…………………3
2. Історія міста…………………………………………………………..………4
3. Архітектурна забудова міста………………………………………………..7
4. Рівень життя та здоров’я населення………………………………………...8
5. Характеристика сучасного стану розвитку міста………………………...11
5.1. Промисловість………………………………………………………...12
5.2. Транспортна інфраструктура………………………………………...13
6. Житлово-комунальне господарство……………………………………….16
6.1. Центральне водопостачання і каналізація…………………………...19
7. Промислове, шумове, радіаційне та
електромагнітне забруднення міста………………………………………22
8. Стан зелених зон міста та об’єктів ПЗФ……………………………….….23
Висновок……………………………………………………………………….25
1.ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ МІСТА
Ужгород – найзахідніший обласний центр України, розташований в західній частині Закарпатської області в передгір’ях Карпат. Старовинна частина міста знаходиться на правому березі річки Уж, лежить на семи пагорбах: Замковий, Кальварія, Університетський, Червениця, Шахтинський, Оноківський, Горянський, а молодша – на лівому березі, де починається Закарпатська низовина, яка входить у Середньодунайську низовину.
Територія міста займає площу близько 40 км2, умовно поділена на 17 мікрорайонів, які носять історично сформовані назви.
Місто розташоване у безпосередній близькості до кордонів з європейськими країнами. Західна лінія територіальної межі міста збігається з Державним кордоном України із Словаччиною. Відстань до найближчих європейських столиць становить: до Будапешту - 330 км, Братислави – 490 км, Варшави – 550 км, Відня – 555 км. Від столиці України м. Києва Ужгород розташований на відстані 788 км шосейними дорогами та 898 км залізницею.
2. ІСТОРІЯ МІСТА
Місто Ужгород – древнє місто, вік якого 1112 років. За свою історію місто входило до різних державних утворень. Історичні пам’ятки, виявлені на Радванській, Замковій горі, Горянах, в районі Дравець та Доманинець, свідчать про те, що там знаходилися перші поселення слов’янських племен білих хорватів на території сучасного міста. В Х-поч. ХІ ст. фортеця Ужгород входила у склад Давньоруської держави. Після завоювання угорцями, з середини ХІ ст. по ХІІІ ст., містечко входило до Угорського королівства, пізніше - до складу австрійського королівства Габсбургів. Статус самоуправління місто одержало в 1675 році, коли отримало право на користування печаткою та герб міста. На гербі міста зображено виноградний кущ з гронами, що свідчило про розвинуте виноградарство і виноробство. У цей період містечко з населенням понад 1,2 тис. жителів знаходилося на правому березі ріки Уж, мало всього 10 вулиць.
За час входження до австрійського королівства Габсбургів зростала економіка Ужгорода, забудовується і лівий берег річки. З 1793 року запрацювала лісопилка, що діяла за допомогою верхньобійного водяного колеса, млин на 8 каменів. Було налагоджено виробництво цегли, черепиці, в центрі міста - пива. Відкрилися мануфактури: суконна, сірникова і сукновальна фабрика, почала працювати перша друкарня. Змінюється зовнішній вигляд міста. В 1837 році у місті вже було 36 вулиць, на центральних будувалися кількаповерхові кам’яні будинки та крамниці, великі підвали, де зберігалося і продавалося вино. В цей період у місті мешкало 6,6 тис.чол., із яких русини становили 30 %, угорці і німці – 40 %, євреї – 30 %. В 1886 році в місті почала працювати меблева фабрика “Мундус”, продукція якої експортувалася в Німеччину, Італію, Францію. В 1897 р. відкрився металообробний завод Козара. В місті діяли нова друкарня, цегельно-черепичний завод фірми “Керамос”, каменедробильний завод фірми “Граніт”, кафельна фабрика. Харчову промисловість представляли кілька млинів, маргаринний та горілчаний заводи. Важливу роль у розвитку промисловості та торгівлі відігравала побудова в 1872 році залізниць з Ужгорода до Чопу, Мукачева, Рахова, В.Березного. Ліс, меблі, худобу вивозили із Ужгорода залізницею в Центральну та Західну Європу. Щорічно в місті відбувалися великі торгові ярмарки. Відкрилися перші банки – Ужгородський торгово-промисловий банк та Ужгородський народний банк. З розвитком економіки змінюється обличчя міста. У 1894 році знесено останні будинки під солом’яним дахом. Більшість центральних вулиць було вимощено, для пішоходів впорядковувалися тротуари, встановлювалось нічне освітлення. З 1897 року місто мало телеграфний зв’язок з Будапештом, а в 1902 році побудовано невелику електростанцію.
З 1919 року Ужгород став адміністративним центром Підкарпатської Русі, що входила до складу буржуазної Чехословаччини. У цей період місто територіально зростає та змінює своє обличчя, збудовано нові квартали, впорядковуються вулиці. З 1923 року почалися планові роботи по регуляції течії річки Уж у межах міста, побудовано гідроелектростанцію. Серед новобудов виділявся будинок Земської управи (будинок ОДА). У 1920 році в місті проживало 20,6 тис.осіб, на початку 1941 року – 35,3 тис. осіб.
З листопада 1938 по жовтень 1944 року місто входило до складу хортистської Угорщини. В результаті воєнно-політичних подій на початок 1945 року населення Ужгорода зменшилося до 19,0 тис.осіб.
Після визволення міста Радянською Армією, місто, як обласний центр Закарпатської України, ввійшло до складу Радянської України. Нова влада вживала заходи по збільшенню населення міста: в 1946 році населення вже складало понад 30,0 тис.осіб. Поступове відновлення ролі міста в економічному і політичному житті супроводжувалось відтворенням його демографічної структури за рахунок природного та механічного приросту. На 1959 рік в місті проживало 47,4 тис.осіб, в 1970 р. – 64,6, в 1979 р. - 91,0; в 1989 р. – 116,1 тис.осіб.
За радянський період в Ужгороді у кінці 50-60 рр. виросли приладобудівний, механічний та машинобудівний заводи, фабрика побутової хімії, оновився меблевий комбінат. У 1976 році збудовано один з найбільших у країні завод газотранспортних турбоустановок «Турбогаз». В 1979 році розпочато будівництво одного з найбільших в країні Ужгородського заводу електродвигунів. В Ужгороді побудовано нові вулиці, мікрорайони. Побудовано готелі «Ужгород», «Дружба», комплекс споруд турбази «Світанок», готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття, відкрито Ужгородський державний університет, технікуми, професійно-технічні училища, школи та дошкільні дитячі заклади. За радянський період Ужгород став розвинутим економічним, освітнім, культурним, медичним центром області.
За період реформування економіки країни (з 1991 року) інфляційні проце-си, розриви виробничих зв’язків спричинили спад виробництва та практично зупинку більшості промислових підприємств міста.
На сьогоднішній день відбувається поступове нарощування обсягів промислового виробництва, товарів та послуг інших галузей економіки за рахунок активізації у місті підприємницької та інвестиційної діяльності.
3. АРХІТЕКТУРНА ЗАБУДОВА МІСТА
Ужгород відноситься до категорії міст зі значною архітектурною спадщиною. Збереглися ансамблі, окремі унікальні будинки - пам'ятки архітектури державного та місцевого значення. Унікальними пам’ятками архітектури є: Горянська ротонда - храм св. Анни ХІ ст., Ужгородський замок (ХІІ-ХУІІІ ст.) - найстаріший пам’ятник військового мистецтва і архітектури, Хрестовоздвиженський собор (1644 р.), оформлений у стилі пізнього барокко, Шелестівська церква Святого Михайла (побудована в 1777 р. без єдиного цвяха), Цегольнянська церква (1802 р.), обласна філармонія - колишня синагога (1902 р.), Покровська церква, побудована російськими емігрантами, як храм-пам’ятник полеглим у І світовій війні (1930 р.). Історично сформована забудова центральної частини міста - це житлові квартали розчленовані господарськими спорудами на вузькі ділянки. Ця забудова відноситься в основному до XIX століття. Переважна більшість будинків малоповерхові (до трьох поверхів).
Якісно іншим етапом містобудівного розвиту міста є забудова 30-х років ХХ століття. Це яскравий приклад чеського функціоналізму, зразок вдалого використання відкритих просторів у плануванні та формуванні масштабного міського середовища.
Післявоєнна забудова міста велася в основному за межами історичної частини міста. Нове будівництво в радянський період велося, в основному, у південній частині міста. Ця забудова дещо одноманітна, по характеру архітектури та відрізняється іншими підходами в плануванні. Великі за розміром площі, ширина вулиць та типові житлові будинки контрастують з історично сформованим характером забудови міста.
В останні роки здійснюється благоустрій міста, набувають європейського вигляду центральні вулиці, де розбудовуються готелі, офіси банків, торгових центрів, юридичних служб та побутових послуг.
4. РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
За даними обласного управління статистики станом на 01.01.2005 року чисельність постійного населення склала 115,5 тис.чол., наявного – 117,0 тис.чол. Середній вік населення становить 35,6 років.
За даними перепису населення 1989 року чисельність постійного населення у місті складала 116,1 тис.осіб, перепису грудня 2001 року - 115,6 тис. осіб, тобто за останні 15 років чисельність населення залишається майже на одному рівні.
За період з 1970 по 1989 р., коли місто розвивалося як обласний промисловий центр, спостерігалося щорічне збільшення чисельності населення в середньому на 2,5 тис.осіб за рахунок механічного та природного приросту. Причиною погіршення демографічної ситуації у місті за останні 15 років стало погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Якщо у 1990 році на 1000 чол. у місті народжувалось 15,8 особи, померло - 7,3 особи, природний приріст складав 8,5 особи, то у 2004 році на 1000 чол. кількість народжених складала 11,5 особи, померлих - 11,3 особи, природний приріст складав 0,2 особи. За період реформування економіки країни інфляційні проце-си, розриви виробничих зв’язків спричинили спад виробництва та практично зупинку більшості промислових підприємств міста, що призвело до ситуації, коли майже зупинився механічний приріст населення у місто.
Відбулася зміна розподілу населення за основними віковими групами. На 01.01.05 спостерігається зростання чисельності населення працездатного віку, тобто збільшення трудових ресурсів. Однак, зменшення народжуваності призвело до скорочення у порівнянні з 1989 роком чисельності населення у віці молодшому працездатного (на 9,5 тис.осіб) та збільшення населення у віці старше працездатного (на 5,1 тис.осіб), що свідчить про розвиток процесу старіння населення. Як наслідок, в майбутньому це може призвести до скорочення трудового потенціалу міста. В складі постійного населення 19,6 тис. дітей віком до 15 років. Загальна кількість працездатних осіб складала 76,1 тис.осіб (65,8 %).
Завдяки активній позиції міськвиконкому проводиться робота, спрямована на формування та збереження трудового потенціалу міста, становлення цивілізованого ринку праці. Поступове скорочення рівня безробіття протягом останніх років, створення нових робочих місць, активізація підприємницької та інвестиційної активності є позитивним явищем в соціально-економічному житті міста. Зменшується кількість незайнятих осіб, які перебували на обліку в службі зайнятості. Найвищі показники офіційного рівня безробіття у м.Ужгороді спостерігалися в 1999-2001 рр., коли цей показник коливався в межах 4,6 – 3,4 %. Станом на 1 січня 2005 року офіційний рівень безробіття становив 1,3 процента. Зареєстровано близько 1,2 тис. безробітних, однак у структурі трудових ресурсів значною є частка прихованого безробіття.
В галузях економіки зайнято 44,8 тис.чол., включаючи працюючих на малих підприємствах (11,8 тис.осіб). Здійснюють діяльність близько 9 тис. підприємців-фізичних осіб, з яких кожен шостий має найманих працівників. Загальна кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності та з врахуванням підприємців – фізичних осіб і найманих працівників, які працюють по договору складає 58 тис.осіб або 76,2 % від загальних трудових ресурсів міста. Тому близько 18,0 тис. працездатних осіб мають інші джерела доходів, працюють поза межами міста, області та виїжджають за кордон.
Характерними для міста, як і області, є порівняно низька офіційна вартість робочої сили. На сьогодні середня заробітна плата в місті є вищою, ніж в інших районах області, однак значно нижча, ніж в середньому по Україні та сусідніх європейських країнах. Середня заробітна плата по місту за липень 2005 р. склала 853,71 грн., що в доларовому еквіваленті становить 169 $. Мінімальна заробітна плата – 332 грн. Менше прожиткового мінімуму (453 грн.) в місті отримували 44,2 % працюючих.
У місті проживають понад 24 тис. пенсіонерів. Пенсію від 332 грн. до 500 грн. отримують 23,2 тис. пенсіонерів (96,7 %). У місті проживає близько 5 тисяч інвалідів, з них 264 діти-інваліди, які потребують особливої уваги, допомоги та піклування з боку громади міста.
Негативним фактором є зростання рівня захворюваності та загальної смертності населення, хоча показник смертності по місту є одним із найнижчим серед міст та районів області після Тячівського району. Ріст захворюваності пройшов, у першу чергу, за рахунок хвороб системи кровообігу. Спостерігається також зростання рівня захворювань, пов’язаних із забрудненням атмосферного повітря, зокрема на бронхіальну астму серед дорослих та дітей, в 2004 році кількість зареєстрованих хворих становила 682 випадки проти 633 – у 2000 році.
Зменшилася захворюваність на хронічний бронхіт з 3776 випадків у 2000 році до 3687 випадків у 2004 році, а також на злоякісні новоутворення молочної залози – відповідно з 324 до 297 випадків та шлунку - відповідно з 75 до 60 випадків. Спостерігається незначний ріст захворюваності на рак легенів з 55 випадків у 2000 році до 58 випадків у 2004 році. Кількість померлих від злоякісних захворювань залишається у середньому на рівні 200 осіб на рік. Раку легень, молочних залоз та шлунку серед дитячого населення не зареєстровано.
5. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Ужгород є важливим економічним центром області, володіє розвинутою бізнес-інфраструктурою підтримки підприємництва. В місті зосереджено 4358 об’єктів господарювання згідно ЄДРПОУ або 25,4 % загальної кількості об’єктів області. Розвинуте підприємництво. На 10 тис. населення в місті припадає 164 малих підприємств при середньому показнику по області та по Україні - 60 одиниць. Зареєстровано 9,6 тис. підприємців – фізичних осіб. Найбільша кількість суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб здій-снюють діяльність у торгівлі – 525 од., у промисловості – 453, у будівництві – 128, операціями з нерухо-міс-тю займаються 327, транспортні послуги надають 79 підпри-ємств. У готельному та ресторанному бізнесі здійснюють діяльність 69 суб’єктів підприємницької діяльності. Протягом кількох останніх років спостерігається щорічний ріст обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. Питома вага міста у загальнообласному обсязі реалізованої продукції і наданих послуг, включаючи малі підприємства, становить 38 %. Найбільшу питому вагу у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг займає оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами та послуги з їх ремонту – 75,2 %, промисловість - 14,5 %, будівництво – 4,4 %, транспорт – 2,3 %, операції з нерухомістю – 1,5 %, готельний та ресторанний бізнес – 0,6 %, фінансову діяльність – 0,3 %.За три останні роки активізувалось іноземне інвестування. Надходження прямих іноземних інвестицій дозволили створити нові спільні підприємства, а на ряді діючих провести модернізацію виробництва. Надходження прямих іноземних інвестицій в економіку міста склали в 2002 році - 8,4 млн.$, за 2003-2004 роки – по 9,3 млн.$, за 9 місяців 2005 року - 13,3 млн.$. Станом на 01.10.05 зареєстровано 186 підприємств з іноземними інвестиціями, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій становить 51,0 млн.$. На 1 жителя залучено іноземних інвестицій на суму 441,4$ при середньому показнику по області 251,7 $. За видами економічної діяльності найбільше інвестицій спрямовано у розвиток обробної промисловості (35,3 млн.$), торгівлю та побут (8,8 млн.$ ), готелі та ресторани (2,3 млн.$) та будівництво (1,4 млн.$). Інвестиційну діяльність у місті здійснюють інвестори з 28 іноземних держав.
5.1. ПРОМИСЛОВІСТЬ
У місцевій економіці промисловість продовжує займати провідну роль, однак розриви союзних виробничих зв’язків, економічна криза негативно вплинули на розвиток галузі. Більшість промислових підприємств міста, зокрема такі підприємства як завод “Турбогаз”, “Ужгородприлад”, “Більшовик”, “Електродвигун”, ВО “Тиса”, Ужгородський ФМК втратили свій виробничий потенціал. Якщо в 1990 році на промислових підприємствах міста працювало 20,6 тис. осіб, то на сьогодні, з врахуванням малих підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями, близько 7,0 тис. осіб. По обсягах виробництва промисловим комплексом міста ще не досягнуто рівня 1990 року (у 2004 році - 75,7 %). За обсягами реалізації продукції у порівняльних цінах найбільшу питому вагу займають галузі: виробництво електричних машин та апаратури (28,3%), машин та устаткування (14,9 %), виробництво меблів (19,4%), легка промисловість (17,8%), харчова промисловість (6,2 %), виробництво деревини та виробів з деревини (5,5 %). Легка та машинобудівна галузі працюють в основному на давальницькій сировині. Основні проблеми галузі – це несприятлива податкова політика, втрачений внутрішній ринок, зношеність та застарілість обладнання.
До підприємств, які формують найбільші обсяги по місту і є бюджетоутворюючими відносяться ТОВ “Гроклін-Карпати” (виробництво меблів), ТОВ “Матяш і Матяш”, ТОВ “Завод “Конвектор” (машинобудування), ВАТ “Ужгородська швейна фабрика” (легка промисловість), ЗАТ “Скілур” (виробництво напоїв), ТОВ “ФЦА Україна” (парфюмерна промисловість).
Реструктуризація підприємств, сприятливі умови для розвитку малого підприємництва створили умови для розвитку малих та середніх підприємств, які більш гнучкі в ринковій економіці і їх частка в загальному обсязі промислової продукції постійно зростає.
З метою подальшого розвитку промисловості міста першочерговим завданням є на сьогодні залучення інвестицій в економіку міста. З цією метою затверджено Програму розвитку інвестиційної діяльності в місті Ужгород на 2004-2010 роки, якою намічено залучити інвестицій на суму понад 90,0 млн. $.
5.2. ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА
Зовнішній транспорт. Місто Ужгород є найбільшим транспортним вузлом Закарпатської області. Зовнішні зв'язки міста та його приміської зони забезпечуються повітряним, залізничним та автомобільним транспортом.
Авіаційні перевезення здійснює Закарпатське обласне КП “Міжнародний аеропорт “Ужгород”. Роком народження аеропорту вважається 1924 рік. Аеропорт інтенсивно використовувався у 1987-1990 роках, коли приймав 18 літаків на добу та щорічно перевозилось 146 тис.пасажирів. З 1992 року аеропорт відкритий для міжнародного сполучення. Загальна площа льотного поля – 97,12 га. Злітно - посадкова смуга з капітальним покриттям має довжину 2040 метрів і може приймати літаки АН 24, АН 26, ЯК 40, ЯК 42, L 410, CESNA, FALKON.
На даний час аеропорт виконує регулярні рейси сполученням з містами Київ, Рівне, Москва, а також чартерні рейси на замовлення. За останні роки обсяг пасажирських перевезень значно скоротився, що позитивно впливає на екологію, призвело до скорочення обсягів викидів повітряного транспорту в атмосферу, які включають вуглекислий газ, водяну пару, окис азоту, окиси сірки і чадний газ.
Розвиток залізничного транспорту здійснюється на основі подальшого формування цілісного транспортного комплексу, що включає транспортно-сервісну та експедиційно-складську діяльність. В Ужгороді в 2004 році запрацював новий сучасний вокзал європейського рівня. Сукупна вартість виконаних робіт і витрачених матеріалів на його будівництво становить 180,0 млн.грн. Ужгородським відділком Львівської залізниці щорічно перевозиться 3,5 млн.тонн вантажів та відправляється понад 10 млн. пасажирів, включаючи приміські перевезення.
Місто Ужгород і його приміська зона зв'язані з загальною мережею автомобільних доріг України, дорогами державного значення - магістральними і регіональними, а також дорогами місцевого значення - територіальними та районними. Інтенсивність руху транспорту на під’їздах у місто (тис. одиниць в годину "пік"): зі сторони Мукачева - 950 одиниць; Чопа - 1040 одиниць; Перечина -230 одиниць.
Автомобільні перевезення. Транспортна мережа міста об’єднує 29 автобусних маршрутів та розгалужену сітку таксомоторних перевезень. Щоденно населенню міста надають послуги 66 автобусів середньої і великої місткості ВАТ “Ужгородське АТП-12107” і ТОВ “ДАР” та 164 мікроавтобуси в режимі “маршрутне таксі”. Щоденно перевозиться біля 38 тис.пасажирів. Щорічно автотранспортом всіх форм власності в організованому режимі перевозиться 22384 тис.чол. Вантажів автотранспортом перевозиться 237,7 тис.тонн. Найбільш болючими проблемами міського пасажирського автотранспорту є:
- відсутність комунального автопідприємства;
- відсутність необхідної кількості автобусів середньої та великої місткості;
- низький рівень виробничо-обслуговуючої бази пасажирського автотранспорту;
- зростаюче економічне навантаження транспорту на місто та низька його пропускна спроможність на вулицях та дорогах.
Автотранспорт на сьогодні є основним джерелом забруднення атмосферного повітря в м.Ужгороді.
Вулична мережа. Ужгород має історично сформовану радіально-променеву структуру вуличної мережі. Центральна частина міста, його транспортно-планувальна структура не відповідає сучасним вимогам пропуску транспортних потоків. Значна частина магістральної мережі міста не відповідає технічним вимогам, і, виконуючи на сьогоднішній день свої функції, є дуже перевантаженою.
В місті існує один пішохідний і три транспортні мостові переходи через річку Уж. З південної та східної сторони міста функціонує об’їздна дорога, що забезпечує відведення транзитного автотранспорту з магістральної вуличної мережі міста. Однією із головних проблем є пропуск транспорту через центральну частину міста, для чого зараз використовуються вулиці історичної частини міста. Для розв’язання проблеми в 2005 році завершено будівництво Боздоського транспортного мосту. Унеможливлює розширення вулиць на перспективу також скорочення у червоних лініях окремих вулиць при забудові.
Виконання робіт по утриманню в належному технічному стані шляхово-транспортних споруд і санітарному стані здійснює комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство. Однак зношеність його основних засобів (65 %) не дозволяє у повному обсязі та якісно виконувати ті завдання, що покладені на підприємство. В останні роки підприємство не має достатньо власних доходів та бюджетних коштів для оновлення основних засобів. Не розроблена підприємством також програма залучення кредитних, інвестиційних коштів, тому на сьогодні маємо дуже поганий стан дорожнього покриття та прибирання вулиць.
6. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО
Житло ужгородців. В Ужгороді сформувалась різноманітна, але далеко не оптимальна структура розміщення об’єктів житлово-комунального господарства. Переважна більшість населення міста проживає у багатоповерхових будинках забудови 1960-1995 рр. У комунальній власності перебуває 1266 будинків загальною площею 1362 тис.кв.м.
На 2004 рік житловий фонд міста налічував 37626 квартир загальною площею 2,1 млн. кв.м., з яких більшість складають двохкіматні (40,2 %), однокімнатні (30,7 %), трьохкімнатні (26,2 %) квартири. У місті налічується 47 будинків гуртожитків. Майже весь житловий фонд обладнано водопроводом і каналізацією, центральним опаленням і гарячим водо- та газопостачанням.
Житлово-комунальне господарство обслуговують 10 житлово-експлуатаційних організацій, в т.ч. 5 приватизованих ЖРЕРів, 5 неприватизованих та КП “Ужгородські гуртожитки”. Фактично існує часткова монополізація цього виду господарської діяльності.
За останні 15 років відносно інтенсивно велось індивідуальне будівництво, тисячі ужгородців переселились в будинки котеджного типу, однак інженерно-комунальна інфраструктура забудови мікрорайонів розвивається повільно із-за непослідовності дій в минулому і по нинішній день.
У цілому стан житла нової забудови, включаючи малосімейки, а також будинки старої забудови центральної частини міста є критичним через причини: необлаштованість під’їздів і приміщень загального користування; аварійний або критичний стан внутрішніх інженерних мереж, дахів, підвалів; значних втрат тепла і води у мережах. Річна нормативна потреба капітального ремонту задовольняється на 25 %.
Наявні серйозні проблеми в місті по утриманню внутрибудинкових інженерних мереж та обладнання, що експлуатується більше 15 років: промерзання стиків блочних будинків з корозіюванням арматури, затоплення підвалів багатьох багатоповерхових будинків, стан міжповерхових перекриттів, балконів та карнізів у будинках чеської забудови. Ці проблеми пов’язані із неповною платою населення за комунальні послуги та обмеженими можливостями фінансування з міського бюджету. Однак всі ці проблеми можуть призвести до серйозних аварій. Серйозне занепокоєння викликає стан ліфтового господарства.
Водопостачання та водовідведення. Система водопостачання міста “контррезервуарна”, тобто подача води по шляху свого руху споживається, а залишки її повинні накопичуватись у резервуарах. Протяжність мереж водопроводу складає 276,12 км., каналізації 191 км. Водопровідні мережі міста виготовлені з труб різних матеріалів (сталь, полізорвініл, чавун). Обладнання водозаборів, їх технічний стан – незадовільний. В аварійному стані знаходиться не менше третини вуличної водопровідної мережі, що призводить до проривів, затоплення окремих підвалів багатоквартирних будинків витоками водопровідно-каналізаційної мережі.
Водопостачання та водовідведення у місті здійснює КП “Водоканал”, яке на сьогодні є великим промисловим підприємством, що об’єднує насосно-фільтрувальні станції № 2 і № 3, першу і другу чергу водозабору Минай, очисні споруди каналізаційних стоків, 7 каналізаційних станцій по перекачці стічних вод. Залишкова вартість основних засобів - 39,8 млн.грн., зношеність основних фондів складає 53,5%. Підприємство є неприбутковим. Причинами такого стану є застаріле обладнання, яке не сприяє зменшенню собівартості послуг, невідповідність діючих тарифів на послуги водопостачання і водовідведення умовам самоокупності, неповна сплата отриманих послуг споживачами (в 2004 році рівень оплати склав по місту 84,6%).
В останні роки міською радою вирішувалось питання водозабезпечення та водовідведення мікрорайонів “Доманинці”, “Дравці”, які досі не були забезпечені централізованим водопроводом.
Проблемним для міста залишається очистка та знезараження питної води, недостатня пропускна спроможність каналізації, в багатьох місцях не працює зливова каналізація. Пропускна спроможність каналізаційних очисних споруд у місті 50 тис.м.куб на добу при потребі 80 тис.м.куб, що призводить до критичної ситуації під час злив, коли загальностічна каналізація не спроможна пропустити всю кількість води і відбувається підзатоплення вулиць. Низькими темпами ведеться впровадження обліку води.
Теплозабезпечення. Виробництво, передачу і реалізацію теплової енергії споживачам міста здійснює КП “Ужгородтеплокомуненерго”, яке володіє основними засобами первісною вартістю 36,9 мільйони гривень, знос яких становить 59 %. Теплозабезпечення міста здійснюють 6 котелень, обладнання майже всіх котелень зношене. Незадовільним є технічний стан магістральних трубопроводів тепломереж, що завищує собівартість послуг та призводить до значних втрат тепла. Теплові втрати доповнюються втратами тепла через низьку ступінь теплоізоляції будинків і квартир. Наземні ділянки магістральних теплотрубопроводів, хоч і знаходяться в задовільному стані, технічно виконані незадовільно, що псує архітектурний вигляд міста.
Незадовільний стан підприємства “Ужгородтеплокомуненерго” по фінансуванню модернізації обладнання спричинений діями несамоокупних тарифів на послуги теплопостачання, а також недостатнім фінансуванням галузі з міського бюджету.
Освітлення. Роботи по поточному обслуговуванню і утриманню установок зовнішнього освітлення, світлотехнічного та електротехнічного обладнання, архітектурно-художніх підсвіток у відповідності з сучасними вимогами виконує КП “Міськсвітло”. Підприємство володіє основними засобами залишковою вартістю понад 400 тис.грн. Фінансово-господарську діяльність здійснює без збитків, однак коштів на розвиток виробництва, оновлення основних засобів не має, що викликане недостатнім фінансуванням галузі з бюджету міста. Тому досі не налагоджене освітлення окремих мікрорайонів міста, які розташовані не в центральній частині міста.
Збір та вивезення сміття, прибирання вулиць. Система збору та вивезення твердих побутових відходів у м.Ужгороді є застарілою і неефективною. Не запроваджений роздільний збір сміття за окремими видами (скло, папір, побутові відходи, поліетилен). Пункти збору сміття з відкритими контейнерами недостатньо облаштовані, часто розміщені поблизу житлових будинків і є розсадниками антисанітарії. Вивезенням твердих побутових відходів, рідких нечистот та вуличного сміття, наданням послуг спецавтотранспорту займається підприємство “Комунтранс” та приватна фірма ТОВ “ЕКО-1”. Підприємство “Комунтранс” володіє основними засобами залишковою вартістю 523 тис.грн. (в основному автотранспортний парк, в т. ч. 49 автомобілів, з яких 16 сміттєвози). Знос основних засобів складає 68 %. Прибирання вулиць здійснюється, в основному за рахунок ручної праці, через відсутність мінітехніки, тому робота підприємства не може задовільняти мешканців міста.
6.1. ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ
В Ужгороді, незважаючи на достатні запаси підземних та поверхневих вод, питання забезпечення населення міста якісною питною водою переросло в гостру проблему. Тут слід зазначити, що правий берег Ужгорода отримує воду з річки Уж – дериваційного каналу, а ліва – з артезіанських свердловин у районі Минаю. Тим не менше проблема централізованого водопостачання в Ужгороді зводиться до того, що постачання води споживачеві здійснюється погодинно, а не цілодобово. Якість води в повній мірі не задовольняє споживача.
Основними причинами такої ситуації є:
незадовільний технічний стан водопровідних вуличних і внутрбудинкових мереж, де фіксуються регулярні аварійні прориви. Із загальної протяжності водопровідних мереж 113 км (або 40%) є аварійними. В цілому по місту необхідна реконструкція мереж із заміною стальних труб на труби ПХВ;
одне із основних джерел водопостачання – дериваційний канал – опинився в зоні інтенсивної житлової забудови, поступово забруднюється та засмічується насе-ленням. Тут зовсім не дотримується санітарно-екологічний режим експлуатації. На сьогоднішній день існує проблема замулення дна каналу. Мул, який займає понад п’ятдесят відсотків первинного об’єму русла (мільйони кубометрів), містить в собі десятки різновидів отруйних хімічних сполук, які викидалися в стічні води Перечинським лісохімкомбінатом протягом десятків років;
незадовільний стан ґрунтів у водоносних горизонтах – в районі артезіанських скважин у Минаї захоронено, але не рекультивовано старе міське сміттєзвалище. Дослідженнями виявлено, що в ґрунти Ужгорода у різних місцях пестициди проникли на глибину до 60 - 80 м, а феноли в Ужгородському районі зафіксовано у воді на глибині до 200 м. У водах Ужа концентрації металів (свинець, мідь, олово тощо), хімічних сполук (кислоти, луги, масла, жири тощо) перевищують гранично допустимі норми у десятки, а в екстремальних ситуаціях - в сотні разів (викиди забрудненої води з відстійників промислових підприємств, аварії на нафто- газопроводах тощо).
Не менш гострою є проблема очистки стічних вод Ужгорода. Система каналізації в місті змішана; у центральній частині міста – загальносплавна, а в нових районах – роздільна. Всі категорії стічних вод системою колекторів і насосних станцій відводяться на міські очисні споруди, які працюють з подвійним перевантаженням. Каналізаційні мережі та насосні станції неспроможні подати всі стічні води міста на КОС, через що, в межах населеного пункту здійснюються всі скиди неочищених стічних вод в р. Уж.
Річка Уж значною мірою забруднюється містом, а також господарсько-побутовими відходами і викидами з території Великоберезнянського, Перечинського та Ужгородського районів. Вода в річці Уж не відповідає вимогам ГОСТу 2761-84 “Джерела господарсько-питного водопостачання”. Значний внесок у забруднення ріки Уж вносить система прямих випусків дощової каналізації, що не мають попереднього очищення та застаріле обладнання міської системи водопостачання та каналізації.
Забруднюють воду в річці, і власне, мешканці міста, миючи у ній свої автомобілі раз у 10-15 днів. Для миття одного автомобіля використовується не менше 50-100 літрів води. Щорічно миттям автомобілів в навколишнє середовище міста скидається 0,1 млн. м. куб забрудненої води. Така вода містить велику кількість жирів, кислот, металів, відходів бензину тощо. Загалом, автомобільний транспорт на території міста щороку викидає в атмосферу не менше як 15-17 тис. т шкідливих речовин, зокрема декілька тонн важких металів.
Крім того, у місті є чотири водойми площею 3 га, санітарний стан яких сприяє збільшенню показників сезонної чисельності личинок малярійного комара у водоймах, у підвалах та поза приміщеннями.
7. ПРОМИСЛОВЕ, ШУМОВЕ, РАДІАЦІЙНЕ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ЗАБРУДНЕННЯ МІСТА
У місті відсутній полігон для захоронення промислових відходів. За 2004 рік утворилось 162 т промислових токсичних відходів, з яких використано 19,6 т, знешкоджено 6,8 т, розміщено у місцях організованого складування та сховищах на території підприємств – 68,1 т. Токсичні відходи зберігаються у герметичній тарі на об’єктах. На території міста діють сховища відходів підприємств, площа яких дорівнює 0,35 га або 56,5 куб.м.
Основними джерелами шуму, що впливають на мешканців міста є аеропорт, залізниця та вулична мережа з транзитним рухом автомобільного транспорту. Система основних трансформаторних підстанцій, розташованих у місті, проведення додаткових шумозахисних заходів не потребує.
Джерелами електромагнітного фону є обласний РПЦ (зона впливу – 100 м), та існуюча система ліній електропередач (ЛЕП – 110 кВ.).
Місто Ужгород не входить у перелік територій, забруднених у результаті аварії на Чорнобильский атомній станції. Щільність забруднення ґрунтів цезієм 137 не перевищує допустимих нормативів.
8. СТАН ЗЕЛЕНИХ ЗОН МІСТА ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Зелена архітектура – це невід’ємна складова загальної архітектури міста, показник естетичного та культурного рівня розвитку його мешканців. Ужгород за радянських часів був одним з найбільш озеленених міст України, за що його по праву назвали містом-садом.
У зв’язку з тим, що на протязі останніх 15 років питанням озеленення не приділялась належна увага, парк старих дерев віджив свій вік, тому в теперішній час є нагальна потреба в оновленні, придбанні і посадки нових елітних порід дерев, які б відповідали вимогам часу. На протязі трьох останніх років у місті проведено рекультивацію старих дерев та озеленення вул.Волошина, вул.Митної. Додатково висаджено дерева по вул.Грушевського, Собранецькій, Легоцького, пр.Свободи, пл.Корятовича, Б.Хмельницького та по іншим вулицями Крім цього в останні роки спостерігається стрімке скорочення площ зелених насаджень у центральній частині та в інших густо забудованих кварталах міста. Насаджені раніше алеї, сквери, квітучі газони попадають під нову забудову й втрачаються для Ужгорода назавжди. В зв’язку з чим міська рада прийняла рішення, яким зобов’язує забудовників до введення в експлуатацію, відновлювати зелені зони. Відсутність нового реєстру об’єктів ПЗФ, інформаційних щитів та аншлагів не дозволяють здійснювати контроль за їх охороною та збереженням.
Ще однією проблемою зелених насаджень міста є неналежний догляд та їх утримання підприємством “Агромікс”. Головними недоліками роботи цього підприємства є (1) відсутність професійно розроблених проектів озеленення вулиць; (2) здійснення посадки нових саджанців без проведення обов’язкових агротехнічних заходів, через що гине 70 % ново посаджених молодих дерев; (3) відсутність обґрунтованих критеріїв щодо необхідності реконструкції старих насаджень, в результаті чого під зруб ідуть цінні екзоти; (4) непрофесійна обрізка дерев, в наслідок чого здорові довголітні дерева швидко гинуть.
З об’єктами природно-заповідного фонду пов’язані такі проблеми:
відсутній реєстр об’єктів природно-заповідного фонду міста. На сьогодні облік об’єктів ПЗФ ведеться лише ентузіастами неурядових природоохоронних організацій. За цими даними, деяких об’єктів ПЗФ, що раніше існували на території Ужгорода, вже немає; інші – рекомендовані до включення в реєстр після процедури надання їм природоохоронного статусу (сквер на площі Лаборця, міський альпінарій, платанова та каштанова алеї, сквер за ОДА, палісадник ЗОШ № 15, Ротарі парк, кедри, окремі магнолії та ін.);відсутність аншлагів та охоронних щитів. Практично жоден об’єкт природо-заповідного фонду в Ужгороді не позначений відповідними аншлагами та охоронними щитами, як це вимагається Положенням про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, затверджено наказом Мінприроди України від 29 березня 1994 р. № 30. Наявність цих „маркерів” в місті свідчила б про відповідну культуру городян та турботу міської влади про збереження біорізноманіття в урболандшафті.
Проблемі зелених насаджень міста Ужгорода слід приділити особливу увагу з огляду на те, що зелені насадження (1) слугують легенями міста, осаджуючи на своїй поверхні весь пил та інші тверді частинки з повітря, вбираючи вуглекислий газ й виділяючи кисень; (2) формують мікроклімат міста, регулюючи вологість та температурний режим; (3) є важливими компонентами міської екосистеми й часто виступають єдиним місцем перебування міських тварин, особливо помітними з яких є птахи та звірі; (4) мають вплив на естетичне сприйняття міста його гостями та мешканцями.
Висновок
Ще 200 – 300 тисяч років тому, задовго до виникнення міста, на території сучасного Ужгорода появилась людина. Сприятливі природні умови та багаті ресурси місцевості зачарували її і з того часу вона практично не покидала долину річки Уж, лише на короткий час відкочовувала за тваринами на яких полювала. Людина зрозуміла, що різноманітний камінь, який лежить під ногами є саме тим добротним матеріалом з якого вміло почала виготовляти гостронаконечники, скребла, різці та інші мисливські атрибути з пісковику, темного кременю, а з часом із роговику та кварциту. Так, поступово на зміну тимчасовим стоянкам прийшли поселення, які переросли у ціле місто.
Панування феодально – кріпосницьких порядків гальмувало розвиток міста і воно протягом багатьох століть існувало як торгово – ремісничий центр. В 1154 році арабський географ Ідрісі згадує про місто Гунквар, тобто Унгвар ( саме так до XIX століття називався Ужгород) і описує його як найбільший торговий центр у північно – східній частині Угорського королівства.
Найактивніше в місті вели торгівлю починаючи із XVIII століття і до середини XIX століття місцеві греки, котрі свого часу переселились із Туреччини. Пізніше їх витіснили євреї. З кожним роком на ярмарки в Ужгород приходило все більше людей із навколишніх сіл, далеких міст та селищ Галичини та Поділля, які втікали від панського утиску, частих набігів турків і татар. Місто росло, розширювалось, збільшувалась кількість його населення, а відповідно зростав господарський розвиток. Кількість населення міста швидко зростала внаслідок високого природного приросту, який у другій половині XIX – на початку XX ст. був у 1,5 – 2 рази більший, ніж у середньому по Європі. Для того, щоб вести точний облік чисельності населення, володіти інформацією про його переміщення, зайнятість у певній сфері господарського життя проводять його перепис. Ще в 1754 році в Австрійській імперії відбувся перепис населення, який вперше в Європі облікував усіх чоловіків і жінок.
У 1890 році цивільне населення Ужгорода становило 13 тис. 471 чол. В усіх галузях економіки була задіяна половина його мешканців – 6 тис. 779 чол. Вони працювали на 422 підприємствах ремісничо – кустарного та фабрично – заводського типу. З останніх справді великими були тільки п’ять, особливо заснована в 1886 році меблева фабрика “Мундус”, що виготовляла так звані віденські стільці з гнутими ніжками. В наш час останній перепис населення проведено в грудні 2001 року. За його даними в Ужгороді проживає 115 тис. 525 чоловік. Жіноче населення щодо кількості переважає чоловіче, відповідно в місті проживає 61 тис.701 жінка та 53 тис. 824 чоловіки. Природній приріст має додатні показники. 80 % наявного населення міста – українці, а поряд з ними компактно проживають люди інших національностей – угорці, румуни, росіяни, словаки, німці, цигани, євреї. Розглянувши діаграму зайнятості населення працездатного віку очевидно, що приблизно 51 % працездатного населення задіяно в промисловому виробництві, 16% у підприємницькій діяльності і 33% у сфері послуг. Особливо гострою проблемою в місті є надлишок робочої сили, оскільки по статистичних даних на 1 –не робоче місце претендує 24 особи. Місцева влада робить все можливе для збільшення кількості робочих місць, особливо розширює потужності в галузі промисловості та сфері послуг. Надзвичайно перспективним для міста та й в цілому для Закарпаття є розвиток туризму, створення затишних зон відпочинку, підтримка підприємницької діяльності.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать