Фізико-геологічна характеристика та природні умови Прикарпатського району

Геологічна будова. Корисні копалини
Геологічна будова. Від найвищих вершин мальовничих українських Карпат (їх у народі і де звуть Верховиною), звідки беруть свій початок швидкоплинні ріки Білий Черемош, Чорний Черемош та Прут, і на північ до земель рівнинного Опілля розкинулась територія Івано-Франківської області.
Щоб перетнути її з півдня на північ повітряним шляхом, треба подолати 206 км, а з південного сходу на північний захід - понад 162 км. її площа 13,9 тис. кв. км, що складає 2,3% і на території України. На північному заході вона межує із Львівщиною, на північному сході - з Тернопільщиною, на південному сході - з Чернівецькою областю й на південному заході - із Закарпаттям та Румунією. Границя із Закарпаттям і збігається з головним вододільним гребенем Українських Карпат, а державний кордон з Румунією проходить по вододільному хребту гірського масиву Чивчин.
Обласний центр - м. Івано-Франківськ розташований у межиріччі й на протилежних берегах пригирлової частини рік Бистриці Солотвинської (колись Золотої) і Бистриці Надвірнянської (колись Чорної).
Висота рельєфу по області змінюється.
Перепад висот у рельєфі області (більше 1900м.) пов'язаний з тим, що її територія охоплює стик двох великих природно-географічних областей – Східноєвропейської, Східних Карпат.
Найнижча, північно-східна зона в області поширюється на Придністров'я й відповідає південно-західній околиці і Східноєвропейської рівнини. Тут поширені височити форми рельєфу з горбистою місцевістю.
Середня зона припадає на Передкарпаття, яке теж входить до складу Східноєвропейської рівнини і представляє пограничну височину за зіткненні зі Східними Карпатами.
Найвища південно-західна зона належить до Східних (Українських) Карпат, які з північно-східної, фронтальної сторони представлені низькими горами, а в південно-західні частині - горами середньої висоти. Карпати - молоді гори й щорічно підіймаються на 1-2 см і на таку ж відстань насуваються в північно-східному напрямку на Передкарпаття.
Корисні копалини. У межах області відомі різні мінерально-сировинні ресурси, розміщення яких пов’язане з особливостями геологічної будови.
Прикарпаття - один із найдавніших центрів нафтодобування. У родовищі Слобода-Рунгурська, яке називали Українським Клондайком, у 1771 році вперше отримали нафту замість соляної ропи. початку другої світової війни з нього
Основним газоносним районом в Західній Україні вважається Передкарпатський прогин, який перетинає і нашу область. Видобуток горючого газу починається з 1912 року, в м. Калуші. З 1913 року його почали використовувати для опалення. Пізніше були відкриті інші родовища газу.
Поклади кам'яного вугілля знаходяться в Більче-Волицькій зоні прогину. Тут виділяються три вугільних пласти, розділені між собою глинистими відкладами. Це Коропчівське, Миліє-Іспаське, Новоселиця-Джурівське, Тростянсцьке і Ковалівське (Коломийське) родовище (активно розроблялося тільки Ковалівське).
Запаси менілітових сланців у Скибових карпатах практично невичерпні.
Розробкою торфу в області займаються для місцевих потреб. Його переважно використовують як міндобриво і менше - як паливо. До найбільших родовищ відносяться Всрхнє-Струтинське, Торговиця, Долинське, Долинянське, Журівське.
Залізорудні прояви відомі в районах Косова, Долини, Надвірної, Пасічної, Вигоди, Ворохти та інших місцях.
Рудопроявлеппя сірки тягнуться безперервною смугою в приконтактній частині Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину. Значні запаси сірки зосереджені в Загайпільському родовищі Коломийського району.
Великі поклади кухонної солі відомі поблизу Коломиї. Однак найбільший видобуток повареної солі пов'язаний з відбором соляної ропи із соленосних джерел і колодязів. Соляні колодязі відомі в Кутах. Косові, Уторопах, Соловині, Долині.
Вуглекислі води типу "Нарзан" поширені у верхів'ї Чорного Черемоша (с.Буркут)
в районі Верховини. Вуглекислі води відомі в районі р.Цибени. У с.Мізунь виявлено мінеральну воду типу "Нафтусі".
Сірководневі води видобуваються в районі курорту "Черче". Біля с. Коршів виявлені води мацестинського типу.


Особливості рельєфу. гідрологічна характеристика. клімат. Ґрунти. Фізико-географічне районування
Особливості рельєфу. В області поширені три основні типи рельєфу: на платформі - рівнинно-пластовий, у Передкарпатському прогині - флювіально-акумулятивний, утворений діяльністю постійних тимчасових водних потоків, у сучасній геосинклінальній зоні - гірський.
Рівнинно-пластовий рельєф. У межиріччі Свіржа, Золотої Липи та Нараєвки на Рогатинщині Подільська височина набуває вигляду горбогір'я, південніше Рогатина рельєф стає акумулятивно-рівнинним.
Карпати - це складчасті гори низької та середньої висоти. В складчасто-покривну будову. Гірський масив Карпат у межах області неоднорідний. Його формує ряд обширних смуг, які, простягаються паралельно.
Покутські "Карпати займають південно-східну частину Скірського масиву області. Покутські Карпати можна віднести до типових складчастих гір.
Через понижені частини цієї гірської смуги проходять Яблуцький та Торунський перевали.
Тут над полонинами здіймаються окремі конусоподібні вершини - Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м). Піп Іван (Чорногора) (2026 м.), Петрос (2022_м) та ін.
Гідрологічна характеристика. Річкова мережа області досить густа. Переважають малі ріки, довжиною до 10км. Південно-східна частина області належить до басейну Прута і вся інша територія - до басейну Дністра. Праві притоки Дністра - Свіча, Сивка, Лімниця, Луква, Бистриця. Ліві притоки - Свірж та Гнила Липа.
На лівобережжі найбільшою притокою Прута є Чорнава. Карпатські ріки являються, головним чином, дощовими та сніговими водами, мають паводковий режим.
На території Івано-Франківщини озер небагато.
Основні водосховища – Бурштинське (площа 1260га) в долині Гнилої Липи, Княгиницьке (площа 184 га) на р.Свірж, Чічвінське (площа 35 га) на р.Чечві.
Клімат. Кліматичні умови області різноманітні. Це пояс-нюється складністю рельєфу, нерівномірним рослинним покривом, а також циркуляцією великих континентальних і арктичних повітряних мас. Річні норми опадів залежно від висоти місцевості коливаються від 600 до 1400 м і більше. Найбільш дощовими місяцями є травень, червень, липень. Вітри в нашому краї бувають різних напрямів. Однак І переважають у Передкарпатті південно-східні, а в гірській частині - північно-східні.
Клімат загалом континентальний. Найтепліший місяць – липень, його середня темпе6ратура становить +19 - +19,5 С; найхолодніший – січень, коли температура знижується до –4 – -5С. Липнева температура в горах на висоті 1700-1800м. сягає +9 – +10 С, а січнева – -7,5С.
Перший сніг випадає переважно наприкінці листопада, а руйнування снігового покриву припадає на початок березня. У горах сніговий покрив з’являється в першій частині листопада, а з грудня стає стійким. Танення снігу в горах розпочинається наприкінці березня.
На території області виділяють п’ять температурних зон: Перша (холодна) зона охоплює схили вододільних хребтів і межиріччя на висотах 1250-1500м. Помірно-холодна зона розташована на висотах від 950 до 1200м. Прохолодна зона виділяється в межах висот 750-950 м. Помірна зона проходить підніжжям гір на висоті приблизно 400 м. Тепла зона займає територію Передкарпаття та Рогатинського Опілля.
Ґрунти. У лісостеповій зоні області поширені опідзолені ґрунти й чорноземи. В передгір'ї Карпат переважають дерново-підзолисті й дернові ґрунти, на гірській території - бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні ґрунти. Окремими ділянками або масивами, переважно в долинах рік та їх заплавах, трапляються лучні, лучно-болотні й болотні ґрунти та торфосховища.
Деревно-підзолисті ґрунти, бідні на мінеральні колоїди та гумус, зумовлюють невисоку вбирну здатність. Їх водно повітряний режим незадовільний.
Світло-сірі опідзолені ґрунти розвинуті на високих і хвилястих височинах та їх схилах.
Темно-сірі опідзолені ґрунти залягають на вододілах.
Лучні ґрунти поширені в заплавах та надзаплавних терасах всіх рік рівнинної частини.
Лучно-болотні ґрунти займають долину балок та заплав річок. Формуються в умовах надмірного зволоження.
Болотні ґрунти утворились в умовах постійного надмірного зволоження.
Дернові ґрунти трапляються на всій рівнинній території" області. Наявність гумусу, кислотність, запаси поживних елементів дуже різняться.
Чорноземні опідзолені ґрунти розповсюджені там же, де й темно-сірі. Підвищувати їх врожайність можна шляхом, внесення органічних та мінеральних добрив. Глибокі малогумусові чорноземи поширені в Галицькому, Городенківському, Тлумацькому районах.
Бурі гірсько-лісові ґрунти поширені в гірській частині області, на добре дренованих материнських породах.
Буроземно-підзолисті ґрунти вкривають найвищі тераси карпатських річок.
Гірсько-лучні буроземи поширені на полонинах (на висотах понад 1500 м над рівнем моря).
Фізико-географічне районування. У межах області /виділяють три фізико-географічні райони: Лісостеповий, Передкарпатський, і Карпатський.
Лісостеповий фізико-географічний район. Лісостеповий район поширюється на Придністровське Поділля (Лівобережне Придністров’я) і Придністровське Покуття (Правобережне Придністров’я).
У межах Придністровського Поділля в рельєфі виражені три окремі ландшафти. На півночі Рогатинське горбогір’я займає межиріччя Гнилої Липи та Свіжа на півночі області до Рогатина до долини Дністра розкинулось Бурштинське Опісля з типовим височинним рельєфом із більш м’якими формами. Роширену долину Дністра між селами Букачівці-Маринопіль займає Галицька улоговина.
У межах Придністровського Покуття знаходяться Тлумацький, Городенківський та півнісні частини Коломийського й Тисменицького районів. Це крупногрядова височина в орографічному плані, яка поділяється на Бистрицько-Тлумацький, Олешівський, Чсрнелицький, Гостів-Обсртинський, Городснківський, Припрутівський, Коломийсько-Снятинський природні райони.
Передкарпатський фізико-географічний район. Псрсдкар-патська передгірна височина має загальний нахил у північно-східному напрямку, від Карпат до долини Дністра й Пруту. Передкарпаття поділяється на дві частини: Івано-Франківське та Покутське Передкарпаття.
Івано-Франківське Передкарпаття в свою чергу ділять на північно-східне (Придністровське Передкарпаття) й на південно-західне (Пригорганське Передкарпаття).
У межах Придністровського Передкарпаття знаходяться ландшафтні райони - Калуська, Прилуквинська височина, Войнилівська височина, Присвічська височина.
У межах Пригорганського Передкарпаття виділяють такі ландшафтні райони, як Болсхівська рівнина, Рожнятівська рівнина, Долинськс передгір'я, Майданське передгір'я, Надвірнянське передгір'я.
У межах Покутського Передкарпаття теж виділяють декілька ландшафтів - Запрутську височинну рівнину, Косівське передгір'я, Печеніжинське горбогір'я, Низькогір'я Слободи-Рунгурської, міжгірну понижену рівнину.
Карпатський фізико-географічний район. У гірській частині Івано-Франківщини виділяють три фізико-географічні області: Покутські Карпати, Торгами й Гуцульські Карпати (Чорно-горо-Гринявські гори).
Покутсько-Буковинські Карпати - південно-східне закінчення Бориславсько-Покутськоїзони Передкарпатського прогину. Горгани - це гірська область, найбільша за площею у Скибовій зоні Українських Карпат.
У природно-географічному відношенні Горгани ділять на три фізико-географічні райони: Берегові, низькогірні, скибові Горгани; Зовнішні, середньогірні скибові Горгани й Внутрішні.
Берегові низькогірно-скибові Торгами займають смугу північно-східних хребтів між Свічкою й Прутом. Ссредньогірні скибові Зовнішні Горгани розташовані у трьох скибових структурах - Сколівській, Парашки і Зслсм'янки. Внутрішні (вододільні) середньогірні Горгани займають вузьку смугу Вододільного хребта на границі Івано-Франківської та Закарпатської областей.
У межах області з північного заходу на південний схід виділяють три верховинні ландшафтні райони: Вишківську верховину, Яблуницьку верховину й Гуцульську верховину (Верховинське пониження).
Гуцульські Карпати представлені Гринявськими, Чивчинськими та Чорногірськими горами. Чивчинські гори є північним закінченням Мармароського кристалічного масиву. Гринявські гори займають межиріччя Чорного й Білого Черемошів. Вододільний гребінь Чорногірських гір простягається звивисто у південно-східному напрямку. Найвищий гірський масив Українських Карпат простягається . північніше Чивчинських гір, від Чорного Черемошу на північний захід і до верхів'я Чорної Тиси.


1.3. Рослинність
Різноманітність екологічних умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів зумовили формування на території області досить багатої флори вищих судинних рос-лин, яких, сучасними даними, налічується понад 1500 видів.
До бореального типу належать ялина (смерека) європейська, сосна звичайна, сосна кедрова європейська, брусниця, квасениця, грушанки середня та круглолиста, тирлич язичковий, блехнум колосистий, одноквітка звичайна, рідкісна ліннся північна та ін.
До європейського типу належать рослини, які характерні(для широколистяних букових, дубових, грабових лісів.)
Серед трав'янистих видів виділяються передусім ті, що поширені в гірській місцевості: стрептопус листообгортний, живокіст серцевидний, первоцвіт високий, переліска
багаторічна та ін.
На Івано-Франківщині нараховується майже 70 видів дерев і 110 видів чагарників, решта-трав'янисті рослини. Основними лісотворними породами в області є бук лісовий, смерека (ялина) європейська, ялиця біла, дуб звичайний та дуб скельний, граб, явір, вільха сіра кедрова сосна, сосна звичайна, тополя й осика, береза; з чагарників - верба пурпурова, верба чорніюча та верба кошикарська, сосна гірська, яловсць сибірський, вільха зелена та рододендрон східнокарпатський, а також ліщина, свидина, терен, яловець звичайний.
Основними лісовими формаціями на Івано-Франківщини є ліси з дуба черещатого, бука лісового, ялиці білої, смереки, (ялини) європейської, сосни звичайної, берези, вільхи.
Ліси з дуба черещатого - основна лісова формація рівнинних і передгірних районів області. Ліси з бука лісового на території Івано-Франківщини ростуть на рівнині, в передгір'ї і на схилах гір.
Ліси з ялиці білої на Івано-Франківщині ростуть у передгірських і гірських умовах. Ялиця не утворює самостійного рослинного поясу на схилах Українських Карпат.
Ялинові ліси в Карпатах утворюють верхній гірський лісовий пояс.
Чорновільхові (клейковільхові) ліси належать до найменш поширених в області. Вони ростуть на річкових терасах на рівнині, рідше - в горах.
Сіровільхові ліси на Івано-Франківщині поширені переважно на нижніх річкових терасах.
Найменше на Івано-Франківщині болотної рослинності. На рівнині болота зосереджені у заплавах Дністра, Прута, Бистриці, Лімниці.


1.4. Тваринний світ
Різноманіття тваринного світу тісно пов'язане з умовами " клімату й рослинним покривом, з рельєфом, наявністю води та іншими компонентами екосистем. Кожному типу місцевості -лісостеповому, до якого входить Покуття та Опілля (При-дністров'я); лучно-лісному (Прикарпаття) та Українським Карпатам із вертикальними ландшафтними поясами -- відпові-дає характерна фауна. До складу фауни хребетних Івано-Франківщини належить 328 видів, зокрема, 49 риб, 15 земноповодних, 11 плазунів, 287 птахів, 66 ссавців.
Риби. У басейні Дністра й Пруту водяться різноманітні види риб: українська мінога, стерлядь, форель струмкова, форель райдужна, щука, плітка, веризуб, вівсянка, краснопірка, гловень, лин, підуст, марена, верховодка, рибець, карась, короп, голець, в'юн, сом, миньок, судак, окунь, йорж, носар, бички, триголкова колюшка та ін.
Земноводні. Представники батрахофауни (земноводні) належать до двох рядів: хвостаті та безхвості. Вертикальне _ поширення амфібій у Карпатах майже не виявляє екологічної прив'язаності до рослинної поясності. Земноводні трапляються від передгір'я до субальпійських лук - полонин, заходять на рівнину. До рівнинних видів належать тритон гребенястий, червоночерева кумка, звичайна часниця, звичайна квакша, ставкова жаба, очеретяна ропуха. Для земноводних типові палеарктичні (звичайний і гребенястий тритон, гостроморда, озерна й ставкова жаби), середземноморські (альпійський тритон, плямиста саламандра, звичайна квакша), західноєвро-пейські (жовточерева кумка, звичайна квасниця, звичайна і очеретяна ропухи, прудка жаба) види.
Плазуни. Герггетофаун'а характеризується^начно меншого кількістю видів. Вертикальне поширення рептилій приблизно таке, як і в амфібій: 50% видів мають широкий діапазон вертикального поширення, а болотяна й грецька черепахи, зелена ящірка екологічно пов'язані з рівнинним ландшафтом.
Птахи Прикарпаття відзначаються видовим багатством та численністю. Гірські пасма Карпат служать південно-західною границею поширення багатьох видів і підвидів птахів. На поширення та розселення окремих видів птахів помітно впливає господарська діяльність. Скопа та орлан-білохвіст перестали гніздитися на території області. Скоротилась чисельність кібчика, яструба великого, шуліки рудого. Значно порідшали колонії сірих чапель, а найбільші в західному регіоні
колонії квакви зникли. Чорний крячок став малочисельним. Значно скорочується популяція білого лелеки.
Зате збільшення мережі ставків спричинило зростання колоній мартина річколото, бллрщокого крячка, черні морської, черні чубатої. Введення в дію Бурштинського водосховища створило сприятливі умови для зимівлі як осідлих, так і перелітних видів. На акваторії водосховища успішно перезимовують чернь морська, чернь чубата, норець великий, норець малий, лиска, мартин сріблястий, мартин сивий, гоголь, великий крохаль, крижень, луток, а в окремі роки - галагаз. На подільських ріках затримуються на зимівлю лебідь-шипун, іноді чапля сіра й велика біла чапля.
Різноманітні горобині складають загальний фон пташиного населення. До видів-домінантів мішаних лісів Придністров'я літнього періоду належать зяблик, шпак, іволга, вівчарики: ковалик весняний, жовтобровий, славка чорноголова, мухоловка сіра, щеврик лісовий, сорокопуд-жулан, берестянка, дрізд чорний та дрізд співочий, зозуля звичайна та горлиця звичайна. На заплавних луках Дністра та його опільсько-покутських притоках домінують плиска біла й плиска жовта, одуд, польовий горобець, жайворонок польовий, граки; а в населених пунктах - хатній горобець, міська та сільська ластівки, стрижі.
Ссавці. Особливість місцевої теріофауни полягає в домінуванні гризунів і хижаків. Копитних мало, ще менше – зайцеподібних.
Численним поширеним видом комахоїдних є кріт.
Рукокрилі, або летючі миші, у процесі еволюції пристосувались до маневреного польоту вночі, під час якого вони полюють, добуваючи собі корм.
Зайцеподібні у фауні області представлені лише одним видом - зайцем-русаком, який водиться скрізь.
Гризуни, які живуть на території області, належать до таких родин: білячі, соневі, мишині, хом'якові. Білка-типовий лісовий звір.
Мишині на території області об'єднуються в шість видів: лісова, жовтогорла, польова й домова миші, миша-крихітка, та сірий пацюк.
Хижі ссавці представлені як дрібними, так і великими за розмірами ссавцями. Рідкісним видом є куниця лісова яка, заселяє старі високостовбурні ліси.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать