Бережімо честь народу — найкоштовнішу перлину

Лише вдумайтесь у ці слова: "Я єсть народ..." І справді, кожен з нас може це сказати. Чи майже кожен? Але кожен з нас є часткою цього народу. І від кожного з нас залежить майбутнє нації. Але без минулого немає майбутнього. Це аксіома. І було минуле... Є минуле, за яке хочеться низько вклонитися предкам. Вклонитися за те, що "...правди сила ніким звойована ще не була". Наших предків віками мордували, палили і різали, нищили і гноїли в концтаборах, морили голодом і розстрілювали державність, а вони відроджувалися, жили, росли і дужчали, воскресали з вічності і сяяли на світовому небосхилі. Кривди в житті багато, але народ важко зломити. Адже ж тільки справжній народ зміг пройти через все це. Вони страждали, щоб народилися ми і щоб ми стали цим мужнім безсмертним народом.

Усі неминущі духовні, мистецькі вартості — це все прийшло до нас у спадок від попередніх поколінь, і це треба сумлінно берегти. Для нас звучить заклик Павла Тичини:



Бережімо Батьківщину!

Бережімо честь народу —

Найкоштовнішу перлину.



Як і наші далекі предки, ми повинні турбуватися про свою націю, про свій народ. Бо в світі завжди поважали і поважатимуть людей, які дбають про свою націю. Бо хто ж, як не ми, українці, молодь, будемо турбуватися про розвиток і збереження нашої держави. І на все це надихає мужність наших предків. їх подвиги виховують у нас патріотичні почуття, мужність і стійкість у боротьбі з ворогами, вчать любити свою історію, пишатися нею, прищеплюють нам благородні почуття. І вселяють у нас віру пророчі слова Т. Шевченка:



Встане Україна,

І розвіє тьму неволі...

І буде правда на землі.



Адже, озираючись на шлях, пройдений предками, бачимо закономірність їхнього розвитку, перемоги і поразки, вдалий вибір і прорахунки. Повернути історію назад не можна, але вчитися на помилках можна і треба. Історію власного народу треба знати, щоб черпати в ній силу та натхнення й не повторювати помилок. Так, були помилки. Хто не помиляється? Але, попри все, наші предки не дозволили завоювати цю "правди силу".

А зараз ми вирушаємо в життя. І яким воно буде, залежить від нас, від нашого духовного світу, від ставлення до великих набутків свого народу, від того, з якими духовними надбаннями підемо у свій завтрашній день.

Я вважаю, що, безперечно, наша мета зберегти цю "...правди силу, яка ніким звойована ще не була". Щоб кожен, не замислюючись, міг сказати: "Я єсть народ..." А ще наша мета зрости, виховати своїх дітей так, щоб народ, у якому за плечима тисячолітня історія, вже ніколи не був завойованим!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать