МІСТО ЯВОРІВ

ЯВОРІВ — місто Львівської обл., районний центр. Розташований на р. Шкло (притока Сяну, басейн Вісли), за 50 км. на північний захід від обласного центру Залізнична станція. 14,1 тис. населення, 99% — українці. Має автобусне сполучення зі Львовом, сусідніми районами та кількома прикордонними містами Республіки Польща. Місто виникло як хліборобське, торгове і ремісниче поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав.

Вперше місто згадується у 1376 році в гродських і земських актах, де зафіксовано надання Владиславом Опольським братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного, що на південному заході межували з Яворовом. У 1569 році Яворову було надано магдебурзьке право. На початку XVII ст. Яворів став значним ремісничим і торговим центром, де проживало понад 2 тис. населення. На початку XVII ст. в Яворів було перенесено друкарню Яна Шеліги, що видавала церковні книги. Яворівські купці вели жваву торгівлю з навколишніми містами, особливо зі Львовом.

Яворівці завжди відзначалися особливим патріотизмом. З настанням визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, міщани взяли у ній активну участь. У вересні 1768 з метою залякування місцевого населення на площі Ринок були страчені чотири активні учасники гайдамацького повстання Коліївщини. У 1621 засновано монастир. Тоді у місті мешкало, 20 шевців, 10 ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарі. В Яворові була броварня, олійниця, чотири млини, воскобійня і склад солі. У 1498 молдавський господар Стефан Великий під час походу на Галичину завеликою ордою турків і татар зруйнував Яворів.

З другої половини XVII ст. Яворів стає важливим центром політичного життя. Свою королівську резиденцію у 1647-1684 рр. тут мав король Польщі Ян III Собеський, у замку деякий час містився королівський монетний двір Сюди для переговорів прибували посли різних країн.

Перебуваючи у різні періоди під владою королівської Польщі, Австро-Угорської монархії, німецько-фашистських загарбників, комуно-московських окупантів яворівщ активно боролися за своє національне визволення. Адже від заснування Яворова й до нинішнього дня у місті переважало українське населення. У 1848 визначний просвітницький діяч, Григорій Гинилевич створив у місті народну гвардію, яка налічувала 300 бійців і мала свій прапор (золотий лев на синьому тлі). Особливо активно яворівці почали виставляти свої національні вимоги в кінці XIX ст. Тоді парох Яворова, етнограф О. Й. Лозинський заснував першу українську Читальню. У 1903 створюється філія Товариства “Просвіта”, яка проводить в районі просвітницьку роботу, висуваються вимоги про відкриття українських шкіл. У 1904 створено спортивне товариство «Січ», у 1908 стараннями просвітян відкривається Українська-приватна гімназія, зводиться Народний Дім. У листопаді 1918 яворівці взяли найактивнішу участь у національно-визвольних змаганнях, створенні ЗУНР. 1 листопада 1918 з числа учнів гімназії була створена яворівська студентська чота, в результаті чітких дій влада у місті перейшла до українців. Першою жертвою боротьби за волю тоді став активний громадський діяч Степан Бриттан. Значна частина січовиків влилася в ряди УГА, у складі якої" виборювали волю України. В бою під Мотовилівкою поліг і похований в Аскольдовій могилі в Києві сотник армії УНР яворівець Микола Загаєвич.

У 1920-1930-их роках в Яворові активно працюють товариства "Просвіта», «Січ», «Сокіл", «Луг», «Пласт», у підпіллі діють осередки КПЗУ, ОУН, які в умовах переслідування польською окупаційною владою не дають згаснути національній свідомості корінного населення. Створюється музей «Яворівщина". У 1931 з ініціативи адвоката М. Фільца засновується філія Львівського

Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, справжніх патріотів свого краю виховує Українська гімназія «Рідна школа" ім. О. Маковея. У 1940-1950-их сотні яворівців у складі УПА боролися за волю України проти фашистських і більшовицьких ординців. У радянський період в Яворові комуністична влйда закрила два древніх храми, давні національні традиції були під забороною, українським патріотизм переслідувався прислужниками КДБ.

У кінці 1980-их Яворів огортає нова хвиля національного піднесення, тут створюється суспільно-культурне Товариство ім. О. Маковея (1988), осередки НРУ(1989), «Просвіти" (1989), відроджується військово-спортивна організація «Січ» (1989). У 1989 відкрито меморіальні таблиці о. Й. Лозинському, письменнику О Маковею. У жовтні того ж року вперше в Україні розпочав відкриті Богослужіння для вірних УГКЦ в Гірній церкві Петро Зеленюх. 1 вересня 1990 вийшов перший номер нової демократичної газети «Яворівщина». У червні 1993 та 1998 відбулися з'їзди викладачів та учнів Яворівської гімназії ім. О. Маковея.Нині Яворів велично відзначає річниці Незалежності України, ювілеї своїх земляків: О. Маковея, М. Вербицького, Й. Лозинського, налагоджує добросусідські відносини з прикордонними містами Ярославом та Любачевом (Республіка Польща) Народний хор «Яворівщина» та народна академічна капела «Акколада» відомі далеко за межами Галичини .

Поверхня міста—підвищена хвиляста рівнина. Пересічна температура січня —4,00, липня - +180 Опадів 688 мм на рік. Є 5-ботанічних пам'яток природи місцевого значеня. Серед основних підприємств ВАТ "Яворівський завод металопластмас", ЗАТ "Укр-ПАК", ВАТ "Яворівський молокозавод", ВАТ "Яворівський хдібозавод", ПП «Лісгосп». Яворів — давній осередок художніх ремесел (різьблення на деревині, іграшкарство, декоративний розпис, вишивання, ткацтво, виробництво сувенірів). У місті— три середні школи, відновлюється гімназія, поліклініка, районна лікарня, два заклади культури, школа мистецтв ім. М. Вербицького, стадіон, ДЮСШ «Явір», садиба-музей письменника Осипа Маковея, відділення банків «Україна», «Аваль», «Ощадбанк» чотири діючі храми УГКЦ та римо-католицький костел. Пам'ятки архітектури дерев'яна церква Успення Пресвятої Богородиці (1568) дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1572). келії Василіянського монастиря (1621), Церква Покрови Пресвятої Богородиці (збудована у 1862 при Яворівському монастирі сестер Василіянок), ратуша (поч. XX), будинок міської" ради (XIX), Народний Дім (1908). Пам'ятники. Українським Січовим Стрільцям полеглим за волю України — 1938 скульптор Сергій Литвиненко; письменнику Осипу Маковею — 1958 скульптор Дмитро Крвавич; Т. Г. Шевченкові —відкритий 24 серпня 1996, скульптори, Петро Штаєр та Петро Чепель; митрополиту Андрею Шептицькому — відкритий 24 серпня 1996, скульптори Володимир Федорченко, Ярослав Процько, Теодор Штокало; автору Державного Гімну, композиторові О.Михайлу Вербицькому — відкритий 24 серпня 1997. скульптори Петро Штаєр та Петро Чепель. Тут працював і похований етнограф, мовознавець і громадський діяч Йосиф Лозинський (1807-1889); працювали: письменник і громадський діяч Осип Турянський (1880-1933), письменник і вчений Петро Франко (1890-1941), історіософ і лікар Юрій Липа (1900-1944); народилися, письменник і педагог Осип Маковей (1867-1925), письменник Василь Загаєвич (1866-1948), громадський діяч, активіст "Просвіти" фундатор Іван Загаєвич (1861-1926), вчений-флорист Остап Волощак (1835-1918), композитор Богдана Фільц (1929) Яворів часто відвідував парох с Млини Яворівського повіту о. Михайло Вербицький (1815-1870) який створив музику національного Славня «Ще не вмерла Україна"

Яворівський район

Яворівський район Львівської області (створений 4 грудня 1939 р., в сучасних межах з 1964 р.). Історичні назви — Яворівщина, Яворівське староство, Яворівський повіт, Яворівський район.

Яворівський район розташований на північному заході Львівської області. Межує на сході зі Львовом, на півночі з Жовківським, на півдні з Пустомитівським, Городоцьким, Мостиським районами, на заході з Ярославським і Любачівським повітами (Республіка Польща).

Територія — 154,8 кв. км. Міста Яворів, Новояворівськ; селища міського типу — Івано-Франкове, Шкло, Краковець, Немирів. Сільських населених пунктів—132.

Західна частина району — рівнинна, а східна належить до Розтоцького географічного р-ну Розтоцько-Опільської географічної лісостепової фізико-географічної області. Південно-східною частиною Розточчя проходить Головний Європейський вододіл, який розділяє ріки басейнів Чорного та Балтійського морів. Тому Розточчя є важливою геологічною, кліматичною, флористичною, фуаністичною межею в Європі. Середня висота розташування населених пунктів, які розміщені в лісостеповій зоні, становить приблизно 280 метрів над рівнем моря. Основою промислового розвитку району донедавна було сірчане виробництво. Запаси розвіданих родовищ газу становлять 1млрд. 900 млн. куб. м., а важкої нафти — до 10 млн. тонн. Значні поклади керамзитових глин, піску, будівельних вапняків, гіпсу. Яворівщина багата на гідроресурси. Ще до початку XIX от. у верхньонеогенових відкладах західного схилу на джерелах річок Шкло та Верещиця були споруджені перші львівські водозабори. В результаті фільтрування джерельної води через верхні шари літотамнієвого вапняку кристалами гіпсу та збагачення її сірчаними сполуками, утворилися мінеральні джерела (Шкло, Немирів). Немирівські грязі — кращі на Західній Україні. Лікувальними є і немирівські піски.

У районі, за станом на 01. 01. 2000 р. проживає 123 тис. мешканців (4,6% від населення області). Густота населення — 80 чол. на кв. км. Міське населення — 56 тис. чол., сільське — 67 тис. чол. За національним складом найбільше українців — 116404, росіян —4134, поляків — 234, білорусів — 227, євреїв — 28, інших національностей — 331 чоловік.На Яворівщині виявлено близько 70 пам'яток археології. Сліди найдавнішого перебування первісних людей належать до середнього кам'яного віку, мезоліту — ІХ-Уі-ст до Р. X. їх стоянки виявлені а селах Вільшаниця, Терновиця, Вороців. В ІІІ-V ст. тут проживали східнослов'янські племена, а в басейні річок Шкло і Верещиця — одне з найбільших племен — анти Саме перед завоюванням галицьких земель Польщею від 1376 р. маємо першу писемну згадку про Яворів. Назва міста, як краю, пішла за однією версією від яворових лісів, за іншою — від легендарного княжича Явора, про якого згадується в давньоруських хроніках ХІІІ-ХІУ ст. Згодом на території краю виникають містечка Краківець, Немирів, Янів (тепер Івано-Франкове). Місцеве населення неодноразово зазнавало нищівних наїздів татарських і турецьких поневолювачів у 1450, 1488, 1512, 1620 р. р. Позиції іноземних власників міста Яворова, незважаючи на переважну кількість мешканців-українців, зміцнилися після того, як 1563 р. було утворене Яворівське староство, а 1569 р. саме місто отримало магдебурзьке право. Мешканці краю взяли активну участь у національно-визвольній війні під проводом Б Хмельницького. Українці перебрали владу в свої руки в Янові, Немирові, Яворові.

В часи Австрійської імперії населення краю активно відстоювало свої національні, культурні й економічні права. Тут діяли «Народна гвардія» у 1848 р., товариства "Просвіта", "Сільський господар", "Союз українок", "Січ", "Сокіл", "Луг", "Пласт" та інші. Мешканці краю активно займались народним декоративно-прикладним мистецтвом. Далеко за межами краю були відомі яворівська вишивка, різьба, писанка, іграшка, плетіння. Славетним осередком національної освіти була у 1908-1939 р.р. Українська приватна гімназія «Рідна школа» ім. О. Маковея.

Після героїчних і трагічних подій становлення Західноукраїнської Народної Республіки, в яких мешканці краю взяли активну участь, з 1919 до 1939 р краєм володіла Польща, в часи панування якої краяни зазнавали як економічних, так і національних утисків. 26 вересня 1939 р., зі вступом на Яворівщину військ Червоної армії та встановленням радянської влади, розпочались репресії проти активних національно-культурних, освітніх і господарських діячів. З 24 червня 1941 р до 24 липня 1944 р. територія району була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Яворівчани відзначилися в боротьбі як з фашизмом, так і з радянською владою. Зараз яворівчани гордяться своєю історією і люблять свій край.

Яворова колиска

В яворовій колисці— здорове дитя.

В яворовій колисці — НАДІЯ.

Яворова земля гордо йде в МАЙБУТТЯ,

у Європу «прорватися» мріє...

Яворівщина — край яворів,

працьовитих людей і поетів,

край розточчя й соснових борів..

Яворівщина — пісня і клекіт.

Пісня ВОЛІ і клекіт ЗВИТЯГ.

...Й споконвічнії пошуки ДОЛІ. (!)

Яворівська земля — незалежності стяг,

приклад страждання й... розвою.

В яворовій колисці — здорове дитя

(батьківська радість і мрія).

В яворовій колисці — теплиться життя,

віра в МАЙБУТНЄ й НАДІЯ.

Яворівська земля — роздоріжжя світів,

історичних шляхів і політик.

Ми—з князівських часів, із доби козаків.

Маковея й Шептицького діти.

Яворівська земля — край повстанських доріг,

край ГЕРОЇВ, обитель ВЕЛИКИХ.

Тут Чупринка зростав, тут його оберіг.

Тут творили Вербицький і Липа...

В яворовій колисці — здорове дитя.

В яворовій колисці — НАДІЯ.

Яворівська земля гордо йде в МАЙБУТТЯ,

ПОБРАТАТИСЬ З ЄВРОПОЮ МРІЄ

Петро Іванець

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать