Особливості інформаційної технології оброблення економічної інформації в корпоративних інформаційних системах

1. Режими оброблення інформації та їх вплив на інформаційну технологію
Режими роботи ЕОМ визначають залежно від можливостей доступу користувача до машинних ресурсів й особливостей організації програмного та технічного забезпечення. Розрізняють такі режими оброблення інформації в АІС: пакетний, телеоброблення, інтерактивний (або діалоговий), реального часу, розподілу часу.
Пакетний режим. За такого режиму користувач не має доступу до машинних ресурсів. Його використовують за централізованого оброблення інформації, в спеціальному підрозділі — ІОЦ. Працівниками цього підрозділу в основному є фахівці з обчислювальної техніки. Операторів цікавить тільки процес створення відомостей на ЕОМ. Вони не втручаються у зміст інформації, не аналізують зміст вихідного документа, їх цікавлять відповідність результатів оброблення встановленій формі (коректність друку) і термін одержання даних (своєчасність). У пакетному режимі розв'язують регламентні задачі, в яких відомо періодичність їх розв'язання і термін, до якого необхідно подати результат.
Підготовлені задачі передають персоналу, який обслуговує ЕОМ, і за певними принципами та характеристиками підбирають в пакет задач. У пакетному режимі ЕОМ обробляє вхідний потік задач як в однопрограмно-му, так і в мультипрограмному режимах. Задачі, що формують пакет, можуть мати різні пріоритети — статичні та динамічні. Перші надаються задачам заздалегідь, другі визначаються керуючими програмами в ході розв'язування задач.
Режим пакетного оброблення інформації передбачає введення всієї необхідної інформації (програм, даних) в обчислювальну систему до початку розв'язування задачі й оброблення інформації згідно із заданим алгоритмом перетворення. Одночасно відповідно до технології оброблення інформації здійснюють контроль і корекцію даних, формування вихідних файлів даних.
Після видачі інформації користувачеві виконують генерацію та редагування даних, їх виведення на друк, машинні носії інформації, лінії зв'язку.
При формуванні вихідних масивів використовують інформацію, що зберігається в БД. Після виконання відповідних розрахунків БД поповнюють даними або коректують, якщо це передбачено технологією.
Основна мета пакетного режиму оброблення інформації — мінімізувати час розв'язання заданого потоку задач завдяки безперервному їх обробленню.
Режим телеоброблення інформації. Його застосовують за необхідності оперативної взаємодії користувача з ЕОМ У процесі оброблення інформації, що надходить від віддалених абонентів. У цьому режимі користувач дістає безпосередній доступ до машинних ресурсів. Раніше такий режим використовувався тоді, коли на ІОЦ функціонувала Центральна ЕОМ, з якою була зв'язана множина терміналів, розташованих на робочих місцях користувачів (модель централізованої АІС). Центральну ЕОМ обслуговували фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки проводилися в пакетному режимі, але більшість з них, у тому числі оперативні, виконували в режимі телеоброблення інформації.
Системи телеоброблення інформації працюють у двох режимах: реального часу (такі системи називають активними, діалоговими) і віддаленого пакетного оброблення. В останньому випадку передбачають введення первинних даних з віддаленого термінала користувача по каналах зв'язку в ЕОМ, розв'язання задачі на ЕОМ і видача результатів на термінал користувача.
Нині замість терміну "режим телеоброблення" частіше використовують термін "оброблення за допомогою засобів мережі ЕОМ" або "технологія (режим) клієнт—сервер". Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, встановлених на різних робочих місцях. Серед них є одна ЕОМ—сервер, що може зберігати інформацію спільного користування і виконувати різні функції для обслуговування користувачів. Якщо ЕОМ, встановлені на робочих місцях (клієнти) і зв'язані із сервером, не мають накопичувачів на МД потрібної ємності, а також пристроїв друку, то всі необхідні пристрої, програми, файли для них забезпечить сервер. З нього на машину користувача (клієнта) може завантажуватися не тільки прикладне, а й системне ПЗ. Робоча станція може служити терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ — сервером.
Інтерактивний режим. За такого режиму користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів, а оброблення інформації ведеться у вигляді діалогу.
Користувач безпосередньо бере участь в реалізації процесу оброблення даних на ЕОМ, тобто посередник в особі різних підрозділів ІОЦ відсутній. Він має можливість втручатися у процес розв'язування задач на ЕОМ, що особливо важливо для задач, які реалізуються операційними методами і в алгоритмі розв'язання яких передбачаються параметри, що не формалізуються, тобто заздалегідь не можуть бути введені в ІБ, а задаються користувачем при здобутті результатів розв'язання задачі на ЕОМ. Завдяки цьому підвищується культура управління. Інтерактивний режим можна використовувати як за централізованого, так і за розподіленого оброблення. В першому випадку користувачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор ІОЦ.
Доцільність інтерактивного режиму залежить не тільки від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови ПЗ для оброблення інформації. За інтерактивного режиму програми побудовано так, що користувач може вибирати під час діалогу з ЕОМ той або інший розрахунок або повинен відповісти ЕОМ щодо напряму своєї подальшої роботи.
Режим "діалог" передбачає багаторазове надходження запитів користувача через дисплей в систему. На кожний запит видається відповідь або зустрічний запит. При цьому запит формується автоматично безпосередньо самою системою на основі діалогу між ЕОМ і користувачем. У процесі діалогу ЕОМ ставить користувачеві запитання, супроводжуючи їх необхідними підказками (коментарями), а на підставі відповідей користувача автоматично формує чергу на оброблення за запитами користувачів.
Первинна інформація зберігається в БД, алгоритм та програми заздалегідь вводять в ЕОМ. Відповідь видають на принтер, екран дисплея, магнітну стрічку, МД.
Застосування діалогової технології дає змогу обробляти інформацію в режимі реального часу, коли результати обчислень видають в необхідні моменти виробничого процесу. Інформація видається кінцевому користувачеві в наочному вигляді, а це дає змогу підвищити оперативність і вірогідність оброблення даних.
Режим реального часу. Він забезпечує оброблення інформації зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті. Тому цей режим використовують для управління швидкоплинними процесами (наприклад, передачею та обробленням банківської інформації в глобальних міжнародних мережах типу ЗУУІГТ) і неперервними технологічними процесами (наприклад, в АСУТП металургійного виробництва).
У таких системах ЕОМ підключають до спеціального обладнання, що автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини). Обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, що автоматично вносить зміни у стан процесу.
В ІС організаційного типу режим реального часу може розглядатися для організації діалогу "людина — ЕОМ" і для оброблення інформації про стан виробництва. Якщо діалогове оброблення інформації організовано так, що діалог з ЕОМ здійснюється зі швидкістю діалогу "людина — людина", то можна вести мову про режим реального часу.
Режим поділу часу. В цьому режимі до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, а оброблення інформації здійснюється так, що в користувача створюється враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму потрібен спеціальний ПЗ, а іноді — спеціальні технічні пристрої.
2. Технології робочого стола
Найпоширенішими технологіями робочого стола є редагування текстових даних, оброблення графічних і табличних даних.
Для роботи з текстом використовують текстові процесори (редактори). Вони забезпечують реалізацію чотирьох
процедур,
Процедура впровадження дає змогу набирати текст з одночасним заданням попередніх параметрів його компонування (верстання).
Процедура перегляду дає змогу скролювати (англ. зсгоііп^ — прокручувати) текст на екрані з послідовним його вертикальним або горизонтальним зміщенням. Одночасно з переглядом може бути зроблено редагування тексту. Для швидкого його перегляду тексту може бути присвоєний статус чернетки, а також змінений масштаб зображення. Переміщення по тексту спрощується за допомогою закладок.
Процедура оброблення виконується над введеними й відкоригованими документами. До цієї процедури належать: смислова класифікація тексту (за назвою, іменем автора, датою створення або перегляду та ін.); переверстання тексту (нове розміщення сторінок, додатків і поточних заголовків, зміна нумерації сторінок, коригування посилань та ін.); проведення необхідних обчислень у межах сторінок тексту; впорядкування змісту за заголовками; автоматична індексація ключових слів і можливість введення та написання імен й адрес з іншого набору даних. За допомогою засобів форматування можна створити зовнішній вигляд документа, змінити стиль, підкреслити, виділити курсивом, змінити розміри символу, виділити абзаци, вирівняти їх ліворуч, праворуч, до центру, виділити в рамку.
У більшості процесорів реалізовано функції перевірки орфографії, вибору шрифтів і кеглів, центрування заголовків, розбиття тексту на сторінки, в одну або кілька колонок, вставлення в текст таблиць і рисунків, використання шаблонів посторінкових посилань, роботи з блоками тексту, зміни структури документа.
Процедура відтворення тексту керує його введенням (взаємодією з друкувальним пристроєм) і фіксує параметри друку. Перед друкуванням документа його переглядають, перевіряють текст, вибирають розмір паперу, задають кількість копій. Ці операції доповнюють екранним форматуванням тексту, можливостями паралельного друкування підготовленого документа і редагуванням нового, багатократним друкуванням тексту.
Серед текстових процесорів 'УУіпсіоууа як найпоширенішого середовища можна виділити ^Уогсі. Технологія його використання ґрунтується на інтерфейсі ^УІМР.
Графічні процесори — це інструментальні засоби, що дають змогу створювати і модифікувати графічні образи із застосуванням відповідних ІТ:—
комерційної графіки;—
ілюстрованої графіки;—
наукової графіки.
Інформаційні технології комерційної графіки забезпечують відображення інформації, що зберігається в табличних процесорах, БД й окремих локальних файлах у вигляді дво- або тривимірних графіків типу колової діаграми, стовпцевої гістограми, лінійних графіків та ін.
Інформаційні технології ілюстрованої графіки дають змогу створення ілюстрацій для різноманітних текстових документів у вигляді регулярних — різних геометричних фігур (векторна графіка) — і нерегулярних — рисунки користувача (растрова графіка). Процесори, що реалізують ІТ ілюстрованої графіки, дають змогу користувачеві вибирати товщину та колір ліній, палітру заливання, шрифт для запису і накладання тексту, створені раніше графічні образи. Користувач може стерти, розрізати рисунок або переміщати його частинами. Ці засоби реалізовано в ІТ Раіпі ВгизЬ. Однак існують ІТ, що дають змогу переглядати зображення в режимі слайдів, спеціальних ефектів й оживляти їх (Согеїі Огауу, ЗїогуЬоагсІ, Зеї 81;иоіо).
Інформаційні технології наукової графіки призначені для обслуговування задач картографії, оформлення наукових розрахунків, що містять хімічні, математичні та інші формули.
Одна із сучасних тенденцій розвитку ІТ полягає у створенні спеціалізованих інструментальних засобів, орієнтованих на певний клас задач, які можуть бути інтегровані в загальну структуру ІС. У цьому випадку розв'язання задачі (комплексу задач) за допомогою спеціалізованого інструментального засобу значно спрощується. Інформація може бути оброблена кваліфікованим користувачем. До таких засобів належать табличні процесори, їх ще називають ЕТ.
Табличні ІТ особливо важливі при створенні й експлуатації ІС, тому що комплекс їхніх програмних засобів забезпечує створення, реєстрацію, зберігання, редагування, оброблення ЕТ і видачу їх на друк.
Табличний процесор дає змогу розв'язувати більшість фінансових та адміністративних задач.
Електронна таблиця створюється табличним процесором в оперативній пам'яті комп'ютера в процесі діалогу користувача з комп'ютером і має двовимірний масив рядків та стовпців. Характерним для задач із табличними розрахунками є наявність простих формул і великий обсяг вихідних даних. Змінюючи у всіляких поєднаннях значення вхідних параметрів, можна спостерігати за змінами розрахункових параметрів й аналізувати здобуті результати.
Сфера застосування табличних процесорів в ІС визначається їхніми технічними можливостями. Виділяють два рівні застосування табличних процесорів в ІС:—
розв'язання відносно нескладних задач у вигляді окремих ЕТ, які користувач накопичує на диску, формуючи власну бібліотеку;
створення закінчених АРМів, орієнтованих на певну технологію оброблення даних (розрахунок заробітної плати, аналіз господарської діяльності та ін.).
Задачі, що розв'язуються за допомогою табличних процесорів, можна згрупувати у кілька класів:—
для розрахунків за встановленими форматами в регламентному режимі, коли один раз визначають шаблов таблиці, а далі здійснюються розрахунки зі змінюваними даними;—
моделювання результатів прийняття рішень за типом "що буде, якщо" (задають залежності результатів від вихідних даних за деякими формулами, а за результатами багатьох розрахунків вибирають оптимальний
варіант);—
подання табличних даних у графічній формі;—
використання табличного процесора як великого матричного калькулятора (такий режим зручно використовувати, наприклад, для статистичного аналізу).
Загалом табличний процесор доцільно застосовувати тоді, коли операції над таблицями мають, в основному, обчислювальний характер. У задачі зі складним сортуванням і вибіркою даних через ключ необхідно віддавати перевагу СУБД.
6.7. Гіпертекстова та мультимедійна технології
Звичайний текст виглядає як один довгий рядок символів, що читається в одному напрямку (схема 64).
Гіпертекст має нелінійну сіткову форму організації інформаційної одиниці, поділеної на фрагменти, для кожного з яких указується перехід до інших фрагментів за певними типами зв'язків. При встановленні зв'язків можна спиратися на різноманітні ключі. Дотримуючись цих зв'язків, можна читати або освоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в єдиному. Кожний видимий на екрані ЕОМ фрагмент тексту, доповнений численними зв'язками з іншими фрагментами, дає змогу уточнити інформацію про досліджуваний об'єкт і рухатися в одному або кількох напрямках відповідно до вибраного зв'язку. Текст втрачає свою замкненість, стає принципово відкритим, в нього можна вставити нові фрагменти, вказуючи для них зв'язок з наявними. Структура тексту не руйнується. У гіпертексті немає заздалегідь заданої структури.
Схема 64. Лінійна структура звичайного тексту природної мови (інформаційні елементи А, В,..., L., пов'язані лінійним відношенням наступності)
Гіпертекст — нова технологія відображення неструктуро-ваного вільно нарощуваного знання.
Під гіпертекстом розуміють систему інформаційних об'єктів (статей, документів, сторінок), з'єднаних між собою спрямованими зв'язками, що утворюють мережу (схема 65).
Об'єкти можуть бути текстовими, графічними, з використанням засобів мультиплікації, аудіо- та відеотехніки. Така форма відображення інформації в ЕОМ називається гіпермедіа.
Замість пошуку інформації за допомогою відповідного пошукового ключа гіпертекстова технологія припускає переміщення від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їх семантичної зв'язаності (схема 66). Для цього кожний об'єкт зв'язується з інформаційною панеллю екрана, на якій користувач може асоціативне вибрати один із зв'язків.
Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем та алфавітного словника.
Схема 65. Гіпертекстова структура на множині інформаційних елементів (А, В,..., L), породжена асоціативними відношеннями
Схема 66. Приклад гіпертекстових посилань
Інформаційний матеріал поділяється на статті, які складаються з заголовка і тексту. Заголовок містить тему або найменування, що описує об'єкт. Інформаційна стаття містить традиційні визначення та поняття, вона має займати одну панель і бути легкодоступною для огляду. Текст, який включається в інформаційну статтю, може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об'єктами реального світу.
Тезаурус гіпертексту — це автоматизований словник, що відображає семантичні відношення між лексичними одиницями дескрипторно-пошукової мови і призначений для пошуку слів за їхнім смисловим значенням. Тезаурус гіпертексту складається із статей, кожна з яких має заголовок та список заголовків родинних тезаурус-них статей із зазначенням типу споріднення. Заголовок тезаурусної статті збігається з найменуванням інформаційної статті і є найменуванням об'єкта, опис якого містить інформаційна стаття.
Існують такі види споріднення або відношень: вид — рід, рід — вид, предмет — процес, процес — предмет, ціле — частка, частка — ціле, причина — наслідок, наслідок — причина та ін. Користувач одержує більш загальну інформацію з родового типу зв'язку, а з видового — специфічну інформацію без повторення загальних відомостей із родових тем. Список заголовків родинних тезаурусних статей є локальним довідковим апаратом, в якому вказують посилання тільки на найближчих родичів. Тезаурус гіпертексту можна подати у вигляді мережі, у вузлах якої знаходяться текстові описи об'єкта (інформаційні статті), а ребра вказують на існування зв'язку між об'єктами і на тип споріднення.
Список головних тем містить заголовки всіх довідкових статей, для яких немає посилань типу рід — вид, частка — ціле. Як правило, список займає не більше однієї панелі екрана.
Алфавітний словник має перелік найменувань усіх інформаційних статей за алфавітом.
Гіпертекстову технологію орієнтовано на оброблення інформації не замість людини, а разом із нею, тобто вона є авторською. Користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з урахуванням своїх індивідуальних здібностей, знань, рівня кваліфікації та підготовки. Гіпертекст містить не тільки інформацію, а й апарат її ефективного пошуку.
Зв'язки встановлюють, виходячи з вимог зручного і швидкого доступу до інформації. Застосовують, як правило, два типи зв'язків: посилальні та ієрархічні. З використанням ієрархічних зв'язків вузли організовують в структури на основі принципу підпорядкування "батько—нащадок". Посилальні зв'язки служать для поєднання структур.
Організація доступу до інформації в гіпертекстових системах може бути забезпечена одним із трьох способів:—
у початкових вузлах гіпертексту розміщується стисла таблиця змісту;—
для перегляду інформації застосовується спеціальна програма;—
проводиться індексація вузлів інформації, а її пошук здійснюється за показаними індексами.
Гіпертексти, сформовані вручну, використовують давно — це довідники, енциклопедії, а також словники, оснащені розвинутою системою посилань. У 60-ті роки XX ст. американські вчені Д.Енгельбарт та Т.Нельсон розвинули ідею гіпертексту і розробили перше покоління гіпертекстових систем. Т.Нельсон ввів термін "гіпертекст", показавши можливість втілення ідей гіпертексту на реальній технологічній основі. В наш час найпоширенішими системами є НурегСаго., Нурегбіиаіо, ЗирегСага, ОиісЬТіте, НурегТехІ; МагЬир Ьап^иа^е (НТМІ-і). Системами нового класу є системи "іехі тапа^етепі зузіетз" (системи управління документацією), в яких поєдналися різноманітні методи схову й оброблення інформації.
Гіпертекст став засобом більш ефективної організації поштової системи, файлових систем електронних дощок оголошень (ВВS).
Мульгимедіа ("багатосередовищність") — інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео-зображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.
файли з мультимедійною інформацією зберігаються на СD-RОМ, диску або на мережному сервері. Оцифрова-не відео зберігається у файлах із розширенням АVI, ауді-оінформація — у файлах із розширенням \WАV, аудіо- у формі інтерфейсу МIDI із розширенням МID. Для їх підтримки розроблено файлову підсистему, яка забезпечує передачу інформації з СD-RОМ з оптимальною швидкістю, що істотно при відтворенні аудіо- та відеоінформації.
Мультимедіа-акселератор — це програмно-апаратний засіб, який об'єднує можливості графічних акселераторів (перенесення блока даних, фарбування об'єкта, підтримка апаратного курсора) з однією або кількома мультимедійними функціями, що потребують установлення в ПЕОМ додаткових пристроїв.
До мультимедійних функцій належать цифрова фільтрація та масштабування відео, апаратний цифровий стиск — розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних із тривимірною графікою (3D), підтримка "живого" відео, наявність композитного відеовходу, виведення ТV-сигналу на монітор.
У 1991 р. фірма ІВМ запропонувала стандарт Мultimedia, а Місrоsoft — стандарт МРС. На даний час розроблено: МІDI-інтерфейс — стандарт для підключення різноманітних музичних синтезаторів, DСІ-інтерфейс — інтерфейс із дисплейними драйверами, що дають змогу відтворювати повноекранну відеоінформацію; МCI-інтерфейс — інтерфейс для керування різноманітними мультимедійними пристроями.
Широке застосування технологія мультимедіа знайшла у сфері освіти, комп'ютерного тренінгу, бізнесу. Створено ігрові ситуаційні тренажери, відеоенциклопе-дії, діалогове кіно, де користувач може керувати процесом видовища з клавіатури, а також за допомогою промови. Особливі перспективи мультимедіа відкриває для дистанційного навчання.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать