Технологія і основи економічної інформатики

План
Вступ
1. Інформаційна інфраструктура в банківській справі.
1.1 Принципи побудови автоматизованих банківських систем.
1.2 Інформаційна інфраструктура автоматизованої банківської системи.
1.3 Особливості інформаційного забезпечення автоматизованих банківських систем.
1.4 Технічне забезпечення автоматизованих банківських систем.
2.Впровадження інформаційних систем менеджменту.
3. Загальні сучасні поняття інформаційного суспільства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Термін інформатика виник в 60–ті роки ХХ століття у Франції для назви області, в якій займаються автоматизованою обробкою інформації за допомогою ЕОМ. Французький термін informatigue (інформатика) утворено шляхом злиття слів information (інформація) і automatigue (автоматика) і означає "інформаційна автоматика або автоматизована переробка інформації". В англомовних країнах цьому терміну відповідає синонім computer science (наука про комп’ютерну техніку).
Виділення інформатики як самостійної області людської діяльності в першу чергу пов’язано з розвитком комп’ютерної техніки. Причому основна заслуга в цьому належить мікропроцесорній техніці, поява якої в середині 70–х років послужило початком електронної революції.
Існує чисельна кількість визначень інформатики, що пов’язано з многогранністю її функцій, можливостей, засобів і методів. Узагальнюючи опубліковані в літературі по інформатиці визначення цього терміна, пропонуємо таке трактування.
Інформатика — це область людської діяльності, яка пов’язана з процесами перетворення інформації за допомогою комп’ютерів і їх взаємодією з середовищем застосування[, 35].
Інформатика в широкому смислі представляє собою єдність різних галузей науки, техніки і виробництва, пов’язаних з переробкою інформації головним чином за допомогою комп’ютерів і телекомунікаційних засобів зв’язку у всіх сферах людської діяльності.
Інформатика у вузькому смислі можна представити у вигляді трьох взаємопов’язаних складових — технічні засоби, програмні засоби, алгоритмічні засоби. В свою чергу, інформатику як в цілому, так і кожну її частину розглядають з різних позицій (рис. 1): як галузь народного господарства, як фундаментальну науку, як прикладну дисципліну.
Інформатика як галузь народного господарства складається з однорідної сукупності підприємств різної форми господарювання, де займаються виробництвом комп’ютерної техніки, програмних продуктів і розробкою сучасної технології обробки інформації.
Інформатика як фундаментальна наука займається розробкою методології створення інформаційного забезпечення процесів управління довільними об’єктами на базі комп’ютерних інформаційних систем. Існує думка, що одна з головних задач цієї науки — з’ясування, що таке інформаційні системи, яке місце вони займають, яку повинні мати структуру, як функціонують, які загальні закономірності їм властиві. В Європі можна виділити наступні основні наукові напрямки в області інформатики: розробка мережевої структури, комп’ютерно–інтегровані виробництва, економічна і медична інформатика, інформатика соціального страхування оточуючого середовища, професійні інформаційні системи.
Інформатика — це наука, яка вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також закони, засоби, методи і способи накопичення, зберігання, обробки і передачі інформації.
Об’єктом інформатики виступають всі елементи інформаційних технологій: технічні засоби, математичне, алгоритмічне, програмне, лінгвістичне забезпечення, засоби зв’язку у взаємодії з людьми [, 19].
Предметом інформатики як фундаментальної науки виступає інформаційний ресурс — його сутність, закони функціонування, механізми взаємодії з іншими ресурсами суспільства і взаємодії на соціальний прогрес. Предметом інформатики є інформаційний ресурс як сімбіоз знань і інформації [, 20–21].
Мета фундаментальних досліджень в інформатиці — отримання узагальнюючих знань про будь–які інформаційні системи, з’ясування загальних закономірностей їх побудови і функціонування.
Інформатика як прикладна дисципліна займається:
вивченням закономірностей в інформаційних процесах (накопичення, обробка, розповсюдження);
створенням інформаційних моделей комунікацій в різних областях людської діяльності;
розробкою інформаційних систем і технологій в конкретних областях і виробленням рекомендацій стосовно їх життєвого циклу: для етапів проектування і розробки систем, їх виробництва, функціонування і т. д.
Головна функція інформатики полягає в розробці методів і засобів перетворення інформації і їх використання в організації технологічного процесу переробки інформації.
Задачі інформатики полягають в наступному:
дослідження інформаційних процесів довільної природи;
розробка інформаційної техніки і створення новітніх технологій обробки інформації на базі отриманих результатів дослідження інформаційних процесів;
розв’язання наукових та інженерних проблем створення, впровадження і забезпечення ефективного використання комп’ютерної техніки і технології у всіх сферах суспільного життя.
Інформатика існує не сама по собі, а є комплексною науково–технічною дисципліною, покликана створювати нові інформаційні техніки і технології для розв’язку проблем в інших областях. Вона надає методи і засоби дослідження іншим областям, навіть таким, де вважається неможливим застосування кількісних методів із–за неформалізації процесів і явищ. Особливо потрібно виділити в інформатиці методи математичного моделювання і методи розпізнання образів, практична реалізація яких стала можливою завдяки досягненням комп’ютерної техніки.
Комплекс індустрії інформатики стане ведучим в інформаційному суспільстві. Тенденція до все більшої інформованості в суспільстві в значній мірі залежить від прогресу інформатики як єдності науки, техніки і виробництва.
В робочій програмі [, 4] дисципліни висвітлено призначення, мету, предмет і завдання курсу "Інформатика та комп`ютерна техніка", місце курсу серед дисциплін професійної підготовки. А саме:
Дисципліна “Інформатика та комп‘ютерна техніка” призначена для оволодіння майбутніми спеціалістами і бакалаврами економічного напрямку фундаментальними основами знань з комп‘ютерних технологій на базі яких провадиться подальше вивчення спеціальних дисциплін, пов’язаних з фаховою діяльністю.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен одержати знання з теорії і практики використання сучасних комп’ютерних технологій обробки інформації, які зорієнтовані на розподільну обробку даних на основі автоматизованих робочих місць, експертних і навчальних систем, локальних і глобальних комп‘ютерних мереж і впровадження інформаційних систем нового покоління – систем підтримки прийняття рішень.
Мета курсу "Інформатика та комп`ютерна техніка" —отримання знаннь:
з теоретичних основ принципів побудови і функціонування сучасних та перспективних обчислювальних машин (hardware);
принципів організації обчислювальних процесів на персональних комп‘ютерах і основ їх алгоритмізації (algorithm);
з основ сучасного програмного забезпечення (software) персональних комп‘ютерів;
виробити вміння і навички для застосування сучасних програмних продуктів у майбутній фаховій діяльності, орієнтуватися у складних комп'ютерних мережах.
Завдання курсу: навчити студента системі прийомів і методів роботи з апаратними та програмними засобами, щоб кожен з них отримав практичні вміння і навички роботи на сучасних персональних комп‘ютерах для реалізації при-кладних завдань з урахуванням їх специфіки в ДПС України.
Предмет навчальної дисципліни:
апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
засоби взаємодії апаратного й програмного забезпечення;
засоби взаємодії людини з апаратним і програмним забезпеченням.
Місце курсу. Курс “Інформатика та комп'ютерна техніка” є початковим курсом, який закладає фундаментальні основи для подальшого вивчення спеціалізованих курсів: “Інформаційні системи та технології на підприємствах”, ”Інформаційні системи та технології ДПСУ”, а також пов’язаний зі змістом спеціальних базових дисциплін підготовки бакалаврів з економіки.
1.1Принципи побудови автоматизованих банківських систем.
В Україні автоматизація банківських технологій в нових ринкових умовах почала проводитися з початку 1990–их років, коли з’явилися перші комерційні банки. Відразу ж на ринку програмного забезпечення для банківської справи засобів з’явилося ряд зарубіжних та вітчизняних фірм-розробників, що його заповнили. Розвиток процесу автоматизації обумовив появу різноманітних автоматизованих банківських систем, що пояснюється не тільки великою кількістю фірм-розробників, але і широким спектром функцій, які банки виконують, різноманітністю структур і розмірів банківської справи.
Створення і функціонування автоматизованих банківських технологій базується на системотехнічних принципах, які відображають найважливіші положення теоретичної бази, яка охоплює ряд суміжних наукових дисциплін і напрямів, таких, як економічна кібернетика, теорія систем, теорія інформації, економіко-математичне моделювання банківських ситуацій і процесів, аналіз і прийняття рішень.
Банківські технології, як інструментарій підтримки і розвитку банківської справи, створюються на основі таких базових принципів:
комплексний підхід в охопленні широкого спектру банківських функцій з їх повною інтеграцією;
модульний принцип побудови, який дозволяє легко настроювати конфігурацію систем під конкретне замовлення з можливим нарощуванням;
відкритість задіяних технологій, які здатні взаємодіяти з різноманітними зовнішніми системами (системами телекомунікацій, фінансового аналізу та іншими), та забезпечувати вибір програмно-технічної платформи і сумісність на інші апаратні засоби;
гнучкість налагодження модулів банківської системи і їх адаптація до потреб і умов діяльності конкретного банку;
масштабованість, яка передбачає розширення і вдосконалення функціональних модулів системи в ході розвитку бізнес - процесів (наприклад, підтримка роботи філіалів і відділень банку, поглиблення аналізу, тощо);
багатокористувацький доступ до даних в реальному часі та реалізація функцій в єдиному інформаційному просторі;
моделювання банку і його бізнес – процесів, можливість алгоритмічних надбудов бізнес – процесів;
неперервний розвиток і вдосконалення системи на основі її реінженерінг бізнес – процесів.
1.2 Інформаційна інфраструктура автоматизованої банківської системи.
Створення та вибір банківських інформаційних систем базується на плануванні всіх систем, що пов’язані з функціонуванням повної інфраструктури банку, побудованої на інформаційних технологіях. Під інформаційною інфраструктурою автоматизованої банківської системи (АБС) розуміють сукупність, співвідношення і змістовне наповнення окремих складових процесів діяльності банку на основі автоматизації банківських технологій. В інфраструктурі, крім концептуальних складових, виділяють підтримуючі і функціональні підсистеми. До підтримуючих підсистем відносять інформаційне забезпечення, технічне оснащення, системи зв’язку і комунікацій, програмні засоби, системи безпеки, захисту і надійності. Функціональні підсистеми реалізують банківські послуги, бізнес – процеси та будь-які комплекси задач з сфери змістовної чи предметної спрямованості банківської діяльності. Крім цього створення автоматизованих банківських технологій поряд із загальносистемними (системотехнічними) принципами вимагає врахування особливостей структури, специфіки і обсягів банківської діяльності. Це відноситься до підтримки взаємодії всіх підрозділів банку, яка вимагає створення багаторівневих і багатосекційних систем (головний банк, його відділи, філіали, обмінні пункти, зовнішні структури) із складними інформаційними зв’язками прямих і зворотних напрямків. Характерною особливістю банківських технологій є різноманітність і складність видів забезпечення автоматизації діяльності банку.
1.3 Особливості інформаційного забезпечення автоматизованих банківських систем.
Інформаційне забезпечення, його організація визначаються складом об’єктів конкретної предметної ділянки, задач, даних і сукупністю інформаційних потреб всіх користувачів автоматизованої банківської системи. Позамашинне і внутрішньомашинне інформаційне забезпечення містить повний набір показників, документів, класифікаторів, файлів, баз даних, баз знань та методів їх використання в банківській роботі, а також способи представлення, нагромадження, збереження, перетворення, передачі інформації, прийняті в конкретній системі для задоволення будь-яких інформаційних потреб всіх категорій користувачів в заданій формі в потрібний час. Основним напрямком організації внутрішньомашинного інформаційного забезпечення є технологія баз і банків даних. Найважливішими вимогами до баз даних є забезпечення багатьох користувачів можливостями роботи з даними в реальному масштабі часу; підтримання можливостей обміну інформацією, які включають експорт-імпорт даних в різних форматах та безпеку зберігання і передачі банківської інформації, збереження цілісності інформації у випадку відмови апаратури.
Інформаційним фундаментом сучасних автоматизованих банківських систем для багатопрофільних банків з розвиненою структурою філіалів є банки баз даних із структурою даних в базі, яка забезпечує надійне зберігання, а також швидкий доступ до різноманітних часових показників на множині об’єктів (документів, рахунках, клієнтах філіалах і їх групах) з можливостями їх аналізу та прогнозу. Для цього вимагаються багатовимірні структури даних. Поява нових структур і видів (мультимедійні та інші) даних вимагають постійного вдосконалення технології супроводу баз даних. Розвиток теорії і практики створення та використання баз даних приводить до ширшого поняття – сховище даних. Це може бути централізована база даних, яка об’єднує інформацію із різноманітних джерел та систем, що дає змогу використовувати зібрані дані прикладними програмами кінцевих користувачів. Єдине інформаційне середовище, створене на основі технології інформаційних сховищ, служитиме основою для виконання різноманітних аналітичних і управлінських прикладних програм. До них можна віднести оцінку кредитних і страхових ризиків, прогноз тенденцій на фінансових ринках, виявлення махінацій з кредитними картками та багато іншого. Концепція сховища даних означає побудову такого інформаційного середовища, яке дозволить здійснювати збір, трансформацію і управління даними з різноманітних джерел з метою вироблення рішень для управління банком, створює нові можливості для зростання прибутку. З часом переваги інформаційних сховищ стають все очевиднішими, збільшилось їх число та обсяги даних, що в них зберігаються. Основною вимогою клієнта до сховища є можливість для кінцевих користувачів вести роботу в діалозі по повному набору бізнес – даних і отримувати відповіді в прийнятні проміжки часу. Обсяги даних повинні мусять бути достатніми для підтримки бізнесу. Разом з тим інформаційне сховище повинне відповідати вимогам стійкої продуктивності в умовах росту обсягів інформації. Для забезпечення продуктивності і керованості сховища можуть використовуватися різноманітні програмні продукти та інструменти, які дозволяють автоматизувати обробку інформації і надають можливість розглядати банківський бізнес в різних аспектах, що виправдає будь-які витрати, пов’язані з розробкою системи.
Центр ваги інформаційного забезпечення сучасної автоматизованої банківської системи припадає на повноту відображення специфіки предметної ділянки банківського бізнесу. Рівень розвитку цієї специфіки найбільш наочно проявляється в словнику інформаційної моделі. Якщо користувацький інтерфейс в системі (меню, екранні форми, звіти і, так далі) охоплює предметну сферу найповніше (по кількості і обсягах понять, об’єктів, процесів), то це свідчить про близькість автоматизованої інформаційної технології до реальних задач банку. Широкий словник професійних термінів, які відтворюють дану ділянку діяльності, що призначений для спілкування з користувачем (користувацький інтерфейс), характерний для автоматизованої банківської системами високого рівня і допомагає спеціалістам банку та керуючому приймати стратегічні і тактичні рішення. Інформаційна модель, яка лежить в основі автоматизованої інформаційної технології, повинна відображати різноманітність понять, їх призначення, взаємозв’язки, давати опис характерних особливостей, які використовуються в банківській предметній ділянці. До них відносяться такі поняття, як документ, операція, клієнт, фінансовий інструмент, рахунок і план рахунків, банківський продукт (послуга), користувач. Для цих цілей розробляється стандарт на опис базових понять (особливостей), які включають список реквізитів та операцій (алгоритмів) по кожному поняттю, а також форму опису бізнес - процесів, як функціональних моделей банку. Стандарт містить формалізований опис всіх дій (алгоритмів), які зустрічаються у випадку представлення клієнтам послуг, у зовнішній та внутрішній роботі банку.
Одним з нових напрямів в створенні автоматизованих банківських систем є об’єктно-орієнтований підхід в інформаційних технологіях. Цей підхід базується на об’єднанні даних і процедур в рамках поняття “об’єкт” на відміну від розповсюдженого структурного підходу, в якому дані і процедури визначаються і реалізуються окремо.
Важливою новизною сучасних банківських систем є підходи до проектування інформаційного забезпечення, яке дозволяє спеціалістам банку самостійно модифікувати і доповнювати словник інформаційної моделі в термінах банківських продуктів чи послуг, які надаються клієнтам. Серед множин понять, наприклад, первинним вважається документ (договір, заявка, ордер, розпорядження та інші). Документ породжує послідовність дій, які повинні бути виконані для його виконання, тобто операції. Поряд з простими можуть створюватися і складні операції, формуватися нові послуги – дії, які необхідно виконати і відобразити їх послідовність.
Для розширення предметної ділянки баз даних використовуються гнучкі класифікатори. Вони дозволяють присвоювати об’єктам нові ознаки (атрибути) і доповнювати бази даних нестандартними властивостями об’єктів. Наприклад, додатково можуть бути введені адреси податкової інспекції, дані про закордонний паспорт, групи банків, клієнтів, операцій. Крім того, гнучкі класифікатори дозволяють організувати потрібні групування об‘єктів, зручно використовувати їх під час формування звітів, пошуку і переносі інформації.
1.4 Технічне забезпечення автоматизованих банківських систем.
На рівні технічного забезпечення банківські технології повинні будуватися згідно сучасних вимогах до архітектури апаратних засобів. Тому
вони повинні передбачати використання різноманітних телекомунікаційних засобів зв’язку, багатомашинних комплексів, архітектури клієнт – сервер, використання локальних, регіональних і глобальних швидкісних мереж, уніфікацію апаратних засобів.
Кількість та склад технічних засобів, що використовуються, визначається інтенсивністю і обсягами інформаційних потоків, режимами роботи і часовими особливостями реалізації функцій банківської системи. Зростання складу і обсягів банківських послуг, числа філіалів, клієнтів і зв’язків примушує банки купляти та встановлювати потужніші комп’ютери і краще розвинене технічне забезпечення. Широко поширені мережні банківські технології. Мережний парк стає все різноманітнішим. Потрібно відмітити також і прискорений розвиток засобів міжбанківської телекомунікації.
Основою сучасного підходу технічних рішень в побудові інформаційних технологій банків є архітектура “клієнт - сервер”. Вона передбачає організацію технічного забезпечення і розподіл обробки інформації між двома компонентами, які відповідно називають клієнтом (робочою станцією) і сервером. Обидві частини виконуються на різних по потужності комп’ютерах, об’єднаних мережею. У цьому випадку клієнт посилає серверу запити, а сервер їх обслуговує. Така технологія реалізована на професійних системах керування базами даних, які мають спеціальну мову структурованих запитів.
Одним з варіантів реалізації технології “клієнт - сервер” є її трьохрівнева архітектура. В мережі повинні бути присутні не менше трьох комп’ютерів: клієнтська частина (робоча станція), сервер прикладних процесів та сервер бази даних. В клієнтській частині організується взаємодія з користувачем (користувацький інтерфейс). Сервер прикладних процесів проводить бізнес - процедури для клієнтської частини. Сервер бази даних обслуговує бізнес – процедури, які відіграють роль клієнтів. Гнучкість такої архітектури полягає в незалежному використанні і заміні обчислювальних і програмних ресурсів на всіх трьох рівнях.
Для підвищення надійності, стійкості до відмов технічних рішень в банківських автоматизованих системах практикується об'єднання серверів в групи (кластери). В такому випадку ресурси і навантаження розподіляються між серверами (вузлами системи) так, що користувач не знає, з яким конкретно сервером він працює в даний момент, а використання технічних засобів в цьому випадку виявляється найефективнішим.
Телекомунікаційна архітектура в автоматизованих технологіях банків визначає набір та структури підсистем технічного забезпечення, які повинні забезпечувати різноманітні типи взаємодії для всіх прикладних пакетів (модулів) автоматизованої банківської системи. Можливості архітектури узгоджуються з вимогами роботи банку, які визначаються його бізнес – процесами. Передбачається взаємодія банку із зовнішніми фінансовими та інформаційними структурами, з розрахунково-кліринговими палатами та центрами, біржами, віддаленими клієнтами та іншими банками. Телекомунікаційне забезпечення бізнес – процесів створюється з врахуванням обслуговування своєї корпоративної мережі і доступу в будь-які інші локальні чи глобальні мережі. Через відсутність стандартів на прикладне забезпечення зв’язок із зовнішніми організаціями (наприклад, автоматизованими робочими місцями інших організацій) здійснюється через шлюзи, які забезпечують вихід на лінії комунікацій пошти чи телексу.
Корпоративні мережі того чи іншого банку відіграють роль транспортної основи, на якій будується вся телекомунікаційна архітектура. В даній ділянці реалізується множина рішень для ліній будь-якої якості, враховуючи захист транспортного рівня та керування ним. Реалізація функціонально повного набору банківських телекомунікацій дозволяє створювати єдиний інформаційний простір. Сьогодні цілком реально можна провести інтеграцію відділень, філіалів з всіма прикладними пакетами банківських послуг, щоб забезпечити доставку послуг в будь-яке місце вимоги і в будь-який час в режимі OFF-LINE (регламентованому зв’язку) чи ON-LINE (безпосередньому зв’язку). Таким чином телекомунікаційні системи дозволяють вирішувати найважливіші задачі автоматизації – від чисто технічних (наприклад, забезпечення оптимальної продуктивності і прозорості взаємодії бізнес – процесів) до функціональних на найвищому рівні банківського обслуговування.
Використання локальних, регіональних і глобальних мереж в автоматизованих банківських системах висуває підвищені вимоги до їх надійності, а також до захисту і цілісності даних. Рівень готовності і стійкості до відмов мережних засобів повинен бути достатньо високим, щоб виключити можливість порушення працездатності при виході з ладу одного з мережних компонентів.
На завершення потрібно відзначити, що використання інформаційних технологій в сфері маркетингу, фінансів та кредиту - одна з найгірше вивчених галузей в нашій країні. В той же час розвиток господарської самостійності організацій і наявність прямих економічних зв’язків, як з вітчизняними організаціями, так і з закордонними фірмами та банками роблять невідкладним питання створення сучасної інформаційної інфраструктури.
2. Фактори сприяння впровадженню та інтеграції інформаційних технологій.
Розробці та впровадженню інформаційних систем менеджменту сприяють наступні аспекти:
здешевлення автоматизованих функцій обробки інформації;
зростання продуктивності і потужності комп’ютерної техніки, що дозволяє створювати ефективні програмні засоби з елементами штучного інтелекту;
посилення комунікативності обчислювальних засобів, створення розподіленої мережі обробки даних, що забезпечує кращу живучість і оперативність інформаційних систем, а також гнучкість пристосування до конкретних умов;
поява широкого класу компактних обчислювальних пристроїв, які можуть працювати, як на робочому місці експерта, так і в складі технологічного обладнання.
З іншої сторони на потреби організацій в інформаційних системах менеджменту впливають напрямки розвитку підприємництва в світі. Створення всесвітньої інформаційної системи, міжнародний поділ і кооперація праці, еволюція центрів світової економіки, економічна інтеграція перетворюють всю структуру світового господарства. Тому конкуренція на основі співробітництва стає все важливішою для прийняття рішень в підприємництві. Можна навести наступні причини цього процесу:
Відомі організації, як правило, вже цілком визначили власні позиції на локальному або внутрішньому ринку. Об’єктом їх уваги здебільшого став світовий ринок. Для цього навіть великі організації потребують спільників. Одним із способів гарантування такої кооперації є спільні підприємства, число яких безупинно зростає (наприклад, у 80-ті роки у США створювалось у два рази більше, ніж у 60-роки);
Продукти і послуги все більше стають більш наукомісткими і базуються на інтенсивному використанні інформації. Такі продукти найкраще створюються в атмосфері співробітництва, в якій знання активно поширюються, а не старанно зберігаються;
Як правило, нові продукти і послуги охоплюють весь портфель технологій, а не тільки якусь одну - головну. В зв’язку з цим можна назвати небагато підприємств, які володіють достатньо широкими знаннями і досвідом в сфері їх компетенції, щоб використовувати в себе всі необхідні технології. Тому потрібно співробітництво. Україна має для цього достатньо розвинуті наукові організації, кваліфікований персонал і низьку заробітну плату працівників, що є додатковою конкурентною перевагою.
Трансформація економіки України призвела до орієнтації господарських підприємств на широке використання економічної інформації, що спричинило пропозицію інформаційних продуктів і послуг та появу інформаційних підприємств.
Переваги впровадження інформаційних систем менеджменту.
Ефективне застосування в цілому інформаційних систем менеджменту залежить від можливостей використовуваних апаратних засобів та програмного забезпечення, а також підготовленості персоналу для використання інформаційних технологій.
Сучасні розробки інформаційних систем менеджменту просуваються вперед досить успішно, використовуючи останні досягнення в галузі технологій інформаційних систем та комунікацій. Завдяки цьому інформаційні системи менеджменту стали задовольняти зростаючим вимогам до забезпечення інформацією своїх споживачів.
Використання різноманітних форм автоматизації управлінської праці змінює основні компоненти системи управління та забезпечує якісно нові функціональні можливості роботи адміністративно-управлінського персоналу. Однак важливо не переоцінювати роль управлінсько-інформаційної техніки. Вона виконує лише функції забезпечення процесу прийняття рішення на підставі деякої інформації. Головні напрямки робіт в галузі автоматизації менеджменту виявляються в організаційній, соціальній, кадровій перебудові управлінської діяльності.
Отже необхідно виділити основні переваги для організацій, які їм надає використання передових інформаційних технологій в управлінні. Так, застосування сучасних засобів міжособистого зв’язку та обробки інформації у повсякденній роботі менеджерів дозволяє значно скоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу і підвищити ефективність ділових переговорів. Важливе значення в автоматизації менеджменту має передача інформаційних масивів. Передача великих інформаційних потоків на значні відстані здійснюється з допомогою різноманітних видів ліній зв’язку. Впровадження інформаційних систем менеджменту надає можливість розглядати проблеми у взаємопов’язаному комплексі і підняти ефективність праці менеджерів на якісно новий рівень, який дозволить чіткіше та точніше дотримуватися загальної політики та стратегії організації, а також загальноприйнятих правил та нормативів, з більшою ефективністю управляти персоналом на основі підтримання найтісніших зворотних зв’язків, розумно ставитися до ризику на основі методів глибокого аналізу проблеми, використовуючи інформаційне середовище організації, ефективно організовувати колективну працю.
Зокрема, менеджери вищої ланки зможуть ширше та чіткіше окреслювати перспективи на основі глобальної інтелектуальної обробки інформації. В свою чергу, менеджери нижчих ланок розширять свої повноваження за рахунок автоматичного узгодження їхніх рішень в інформаційній системі менеджменту без вимушеного погодження на вищих ланках управління. Створюються нові горизонти для ефективної співпраці, оскільки з одного боку забезпечуються можливості на якісно вищих рівнях представляти чи передавати інформацію (відеоінформацію, гіпертексти, мультимедіа), а з другого зникають бар’єри віддалі, оскільки зникають проблеми з’єднання і передачі інформації без спотворень.
Сучасні інформаційні системи менеджменту, як правило, працюють в масштабі реального часу, супроводжуючи певні процеси. Це означає, що процес відображення інформації проходить динамічно і при цьому забезпечується достатній запас часу для вчасного прийняття оптимальних рішень користувачем.
Перелік можливих переваг інформаційної системи менеджменту.
З ускладненням об’єкту управління і посиленням впливу факторів зовнішнього середовища інформаційні системи менеджменту сприятимуть:
створенню ефективних людино-комп’ютерних систем прийняття рішення на основі поточних даних інформаційного поля;
створенню реальної інформаційної основи для прийняття оптимальних рішень шляхом забезпечення вчасності подання, достовірності та повноти інформації як про внутрішню діяльність, так і про зовнішні фактори, пов’язані з цією діяльністю;
проведенню ненав’язливого контролю за діяльністю всіх ланок працівників сфери менеджменту, планування їх роботи і вчасної оцінки результатів;
об’єднанню в єдиному інформаційному полі підприємства класичних напрямків управлінської діяльності: виробничого, організаційного, маркетингового, фінансового, бухгалтерського, кадрового та проектно-конструкторського;
зростанню ефективності управління шляхом збільшення прямих витрат часу працівників управлінського апарату безпосередньо на виконання задач аналізу за рахунок зниження затрат на неефективну (очікування зустрічей, переміщення) та малоефективну діяльність (збір та обробку інформацію);
спрощенню доступу до даних інформаційного поля таким чином, що це не вимагає спеціальної перепідготовки керівного складу підприємства для користування, з однієї сторони, та впорядкуванню цього доступу та забезпечення захищеності даних з іншого боку;
підвищенню продуктивності праці, як за рахунок прискорення технологічного процесу, так і за рахунок швидкості та гнучкості переналадки на нові види виробів і нові режими операцій;
розширенню номенклатури існуючих виробів або виконуваних робіт при одночасному зростанні міри змінності номенклатури виробів;
зростанню різноманітності варіантів можливої поведінки організаційно-технічної структури, який обумовлюється переносом багатьох питань управління з верхніх рівнів на нижчі.
розширенню активної сфери управлінської діяльності, як всередині підприємства (в тому числі на дочірніх організаціях, розташованих на периферії), так і в операціях ззовні за допомогою прискорення обміну інформацією та усунення проміжних ланок управління через організацію прямого, своєчасного доступу до інформаційного продукту (наприклад, точної інформації про хід виробничого процесу розгорнутої в часі);
кращу координацію внутрішньої діяльності шляхом оперативного розповсюдження більш інформативних та наочних засобів відображення і прийому-передачі повідомлень, що в свою чергу забезпечить ефективнішу взаємодію підрозділів - суміжників;
виділення необхідного і неперервного часу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, як аналіз та прийняття рішень за рахунок економії малопродуктивної діяльності;
використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом.
Рекомендації формування інформаційної системи менеджменту.
Суттєвим фактором позитивної динаміки в діяльності організації може стати перебудовуваний господарський механізм у відповідності з ринковими умовами, який еволюціонує в сторону збільшення самостійності і відповідальності всіх ланок управління організацій. Очевидна об’єктивна необхідність у якісно кращій технології системного аналізу і проектування діяльності організації обумовлена з одного боку ускладненням керованого об’єкту та режиму його функціонуванням, а з другого - суттєвим посиленням потенційних можливостей засобів інформаційних технологій. Прискорення комп’ютеризації процесів управління визначає нові вимоги до комп’ютеризації процесів проектування самих інформаційних систем менеджменту. Ускладнення об’єкту управління (конкретної організації) та режиму його функціонування призводить до невпинного зростання складності структури інформаційних систем менеджменту, більшої динамічності змін інформаційних баз та гнучкості використовуваних алгоритмів управління. При цьому основний акцент при розробці інформаційних систем менеджменту ставиться вже не на першочергове скорочення термінів проектування, а на забезпечення їх достатньої адекватності та гнучкості у відповідності з динамікою розвитку організації.
Особливості управління розвитком інформаційної системи менеджменту в організації.
Під час проектування комплексної інформаційної системи менеджменту насамперед необхідно уникнути наступних двох помилок:
Багато організацій, прагнучи знайти кращі рішення для комп’ютеризації кожного з напрямків діяльності кінець кінцем після довгої і кропіткої роботи по аналізу ринку, вибору і впровадження систем, отримують настільки різноманітний системний ландшафт, що він не піддається управлінню. Всі системи, які, так добре вирішують задачі в своїй ділянці, не можуть подати загальну картину, і не враховуючи стану решти систем. Одною з важливих умов для комплексного вирішення проблеми автоматизації є розгляд підприємства, як одного цілого, тобто створення однієї комплексної моделі, що відображає основні і допоміжні види діяльності. Нерідко також трапляється, що системи, які використовуються на підприємствах, не є перешкодою на шляху гнучкої адаптації їх до зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Хоча в більшості випадків багаточисленні системи різних виробників або власної розробки не в стані взаємодіяти один з одним, тобто обмінюватися інформацією.
Часто одні і ті ж дані вводяться в різні системи по декілька разів. В кращому випадку передача даних проходить за допомогою інтерфейсів, але це ускладнює і часто виключає роботу в реальному часі. Тобто існує проблема представлення актуальних і коректних даних “в даному місці в даний час”. Крім цього, існують прикладні програми, які можуть в кращому випадку відображати існуючі застиглі структури і бізнес-процеси, не маючи можливості швидко переналагоджуватися. Маючи різні системи і не маючи стратегії їх розвитку і впровадження, дуже важко і довго вносити в ці системи узгоджені зміни. Численні інтерфейси також є “вузьким місцем” такої системи, яка розвивається стихійно.
Питання постійного розвитку інформаційної системи менеджменту в організації повинно знаходитись під постійною увагою з боку керівництва. Важливими завданнями системи управління розвитком інформаційної системи менеджменту в організації є такі:
визначення основних напрямків розвитку системи збору, обробки і збереження первинних даних;
визначення основних напрямків розвитку технології обробки інформації;
координація діяльності по збору і обробці даних різноманітних звітів на вищому рівні управління і у виробничих підрозділах з метою підвищення якості і своєчасності поступлення оперативної інформації по організації в цілому;
застосування сучасних методів прогнозування розвитку організації на моделях її складових підсистем та системи в цілому на основі ретроспективного аналізу та вивчення процесів, що протікають в системі під впливом об’єктивних законів.
Практично всі підприємства та організації України знаходяться у важкому економічному становищі. Але, якщо мати на увазі неминучість процесу оздоровлення вітчизняної економіки взагалі, розвиток оптового ринку і майбутню конкуренцію виробників, необхідно вже зараз, одночасно з проведенням технічного переоснащення, розпочинати роботи по впровадженню інформаційних систем управління економічно-господарською діяльністю. На Україні ще збереглися цілі наукові школи з кваліфікованими спеціалістами, які, нехай і на імпортній техніці, але можуть розробляти і впроваджувати інформаційні системи менеджменту високого класу. Згадати про це слід також і з економічних міркувань: не кожне підприємство може дозволити викласти чималу суму за встановлювану систему західної фірми, вартість якої складає сотні тисяч доларів.
Невірно вибрана концепція розвитку інформаційної інфраструктури може привести до необгрунтованих витрат коштів, наприклад, через несумісність окремих інформаційних технологій. Розглянутий підхід повинен передбачати: - обгрунтування важливості, яку матимуть інформаційні технології для досягнення довготривалого успіху; - визначення шляхів, що забезпечать використання технології, як складового компоненту управління; - розробку раціонального аналітичного підходу до планування розвитку інформаційних технологій. Отже, вміло скерована, селективна і логічно обгрунтована організаційна робота консультативної групи експертів може сприяти підвищенню ефективності роботи організації в цілому, що приведе, як до збільшення чистого прибутку і до утвердження організації на ринку, так і до підвищення продуктивності праці працюючих в організації. Саме управління інформаційними технологіями в організаціях дозволяє одночасно досягнути на перший погляд ніби суперечливих цілей - високої якості та низьких затрат. Адже впровадження інформаційних технологій, при умові систематичної уваги до них, відкриває широкі можливості у напрямках скорочення затрат та підвищення якості продукції. Розглянутий підхід до управління інформаційними технологіями в Україні є найбільш прийнятливим та актуальним, оскільки він сприятиме ефективному впровадженню інформаційних технологій, при раціональних обсягах капіталовкладень.
Рекомендації для впровадження інформаційної системи менеджменту в організації.
Впровадження інформаційної системи менеджменту в конкретній організації вимагає проведення значних обсягів робіт. Наближений перелік етапів, що передують впровадженню інформаційних систем полягає в наступному:
Визначення вимог до збереження інформації і її характеру в залежності від цілеспрямованості.
Розробка системи збереження, використання і представлення інформації при централізованому і децентралізованому управлінні.
Визначення потреб в технічних засобах (в тому числі, в комп’ютерній техніці) на підприємстві в цілому і в кожному його підрозділі.
Розробка програмного забезпечення, створення і апробація системи збереження та обробки інформації.
Проведення багатоваріантних розрахунків в процесі розробки спеціалізованих програм маркетингу, планування, контролю, збору і обробки цифрової інформації та інших.
Забезпечення автоматизованої обробки і видачі текстової та графічної інформації.
Забезпечення копіювальними пристроями, телексами, всіма засобами зв’язку і комунікацій в рамках організації і її окремих підрозділів.
Автоматизація адміністративно-управлінської праці на основі використання сучасних інформаційних технологій.
Під час створення інформаційної системи, на стадії технічного проектування одним з найважливіших етапів, який виконується з активною участю користувача, є розробка постановки задач для ав-томатизованого розв'язання. Результати цієї роботи подаються у ви-гляді документа «Опис постановки задачі». Відповідно до Держ-стандарту РД 50-34.698-90 цей документ вміщує такі розділи:
1. Характеристика комплексу задач:
1) призначення комплексу задач;
2) перелік об'єктів, при управлінні якими вирішують комплекс задач;
3) періодичність і тривалість рішення;
4) умови, за яких припиняється рішення комплексу задач автома-тизованим способом;
5) зв'язки даного комплексу задач з іншими комплексами (задачами);
6) посади осіб та (або) найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного рішення задачі;
7) розподіл дій між персоналом і технічними засобами при різ-них ситуаціях рішення комплексу задач.
2. Вихідна інформація.
2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень.
2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.
3. Вхідна інформація.
3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень.
3.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.
Постановка економічної задачі для автоматизованого розв'язан-ня супроводжується алгоритмом, який відображає логіку розв'язан-ня задачі та спосіб формування вихідних даних. Документ «Опис алгоритму» (РД 50-34.698-90) вміщує: перелік масивів інформа-ції, що використовуються при реалізації алгоритму і формуються в результаті його реалізації; математичний опис і алгоритм розв'язан-ня, який може бути виражений графічно (у вигляді схеми), у вигляді тексту або таблично. Математичний опис подається за допомогою формул розрахунків.
Загальні сучасні поняття інформаційного суспільства
Інформаційне суспільство — суспільство, в якому більшість працюючих зайняте виробництвом, збереженням, обробкою і реалізацією інформаційних продуктів.
Інформаційний продукт — сукупність даних, сформована виробником для розповсюдження у матеріальній або нематеріальній формі. Інформаційний продукт є результатом інтелектуальної діяльності людини, який може бути зафіксований у вигляді документів, статей, програм, книг. Інформаційний продукт створюється на основі інформаційних ресурсів.
Інформаційний ресурс — документи (статті, книги, комп’ютерні програми, бази даних, твори мистецтва, літератури, науки тощо) в бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах. Інформаційні ресурси повинні розглядатись як стратегічні економічні категорії, аналогічні по значимості ресурсам енергетичним (вугілля, нафта, газ, гідроенергія, електроенергія), фінансовим (гроші, акції, векселі тощо), трудовим (працездатне, кваліфіковане населення задіяне в суспільній роботі), природним (об’єкти, процеси, умови природи, які використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людей), матеріальним (сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного продукту, наприклад сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі і т. д.), оскільки вони сприяють:
формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;
утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;
підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;
перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність.
В сучасному світі досить бурхливо відбуваються процеси комп’ютеризації та інформатизації в більшості сфер народного господарства.
Комп’ютеризацією називається процес оснащення організацій, підприємств і робочих місць окремих спеціалістів різними засобами обчислювальної техніки, об’єднання окремих машин в комп’ютерні мережі, установка і оволодіння сучасних програмних систем.
Інформатизацією називається широке впровадження сучасних інформаційних технологій в професійну діяльність спеціалістів різного профілю, в учбову, науково–дослідницьку, управлінську, адміністративну діяльність, в побут і дозвілля людини.
Інформаційна технологія — сукупність програмно–технічних засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища. Програмні продукти, на базі яких створюють інформаційні технології, інколи називають інструментарієм інформаційної технології.
Інформатизація — це організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.
Інформатизація — це процес створення, розвитку і всезагального застосування інформаційних засобів і технологій, які забезпечують досягнення і підтримку рівня інформованості всіх членів суспільства, необхідного і достатнього для кардинального покращення якості праці і умов життя в суспільстві.
Інформаційне суспільство має наступні основні ознаки:
більшість працюючих в інформаційному суспільстві (біля 80%) зайняті в інформаційній сфері, тобто в сфері виробництва інформації та інформаційних послуг;
забезпечені технічна, технологічна і правова можливості доступу любому члену суспільства практично з будь–якої точки території і в потрібний час до необхідної інформації (за виключенням військових і державних секретів, про які точно оговорено у відповідних законодавчих актах);
інформація стає важливим стратегічним ресурсом суспільства і займає ключове місце в економіці, освіті та культурі.
Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна складова процесу інформатизації. Комп’ютери виступають базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. "Інформатизація суспільства" є більш широким поняттям, чим "комп’ютеризація суспільства".
В інформаційному суспільстві людина повинна мати певний рівень культури при роботі з даними, які несуть інформацію. Для відображення цього факту був введений термін інформаційна культура.
Інформаційна культура розглядається як складова частина загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційну культуру розуміють як досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, рівень ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечує цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішення, які приймаються людиною [,].
Поняття інформаційної культури є глибоко філософським за своєю суттю, і разом з тим воно розкривається через комплекс положень, які повинні засвоїти студенти. Тому потрібно виділити ті уміння і навички, які необхідно сформувати у студентів фінансово–економічного профілю для подальшого поглиблення і розвитку загальносуспільної і професійної інформаційної культури, враховуючи при цьому вже одержані знання і вміння в школі. Інформаційна культура пов’язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і проявляється у наступних аспектах:
у конкретних навичках використання технічних пристроїв;
у здібності використовувати у своєї діяльності комп’ютерні інформаційні технології;
в умінні витягати інформацію з різних джерел (періодичного друку, електронних комунікацій), подавати її у зрозумілому вигляді та вміти її ефективно використовувати;
у володінні основами аналітичної перетворення інформації;
в умінні працювати з різними видами інформації;
у знанні особливостей інформаційних потоків області діяльності фахівця.
Інформаційна культура вбирає в себе знання тих наук, які сприяють її розвитку та пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних та інших дисциплін). Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нових інформаційних технологій і вміння їх застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, які вимагають нетрадиційного творчого підходу.
Мережа Fast Ethernet є подальшим розвитком мережі Ethernet за рахунок збільшення у 10 разів частоти швидкості передачі. При цьому основні аспекти побудови мережі Ethernet залишилися незмінними. Насамперед це стосується механізму (методу) доступу і формату кадру. Основні відмінності спостерігаються на фізичному рівні і пов'язані з використовува-ним передавальним середовищем.
Згідно із стандартом IEEE 802.3u, прийнятим 1995 року, для технології Fast Ethernet за-лежності від застосовуваного кабелю визначено такі три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4 — для витої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного кабелю.
У системі 100Base-TX використовуються дві пари проводів: одна для передачі, друга-для прийому даних. Специфікація стандарту на фізичне середовище передачі даних ANSI TP-PMD, на якому грунтується застосування витої пари в 100Base-TX, допускає викорис-тання неекранованої (UTP) і екранованої (STP) витих пар категорії 5.
Найпоширенішим середовищем є неекранована вита пара. У цьому кабелі пари провід-ників мають бути завиті уздовж усього кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до роз'ємів. Довжина невитої ділянки не повинна перевищувати 1-1,5 см. Довжина сегментів мережі 100Base-TX на кабелі UTP категорії 5 з хвильовим опором 100 Ом не по-винна перевищувати 100 м. Це обмеження зумовлене допустимим часом затримки поши-рення сигналу в передавальному середовищ і є досить жорстким. З метою зниження впливу перешкод використовується біполярна передача: по одному з проводів передається позити-вний, по другому — негативний потенціал. На відміну від стандарту ANSI TP-PMD у 100Base-TX використовується така ж розпайка, як і в 10Base-T. Це дозволяє заміняти інтер-фейсні плати без перепаювання або заміни кабелю.
Стандартом 100Base-TX передбачене використання екранованої витої пари з хвильовим опором 150 Ом і стандартних дев'яти штиркових конвекторів D-типу.
Специфікацією 100Base-T4 також визначена довжина кабелю: до 100 м. При цьому до-пускається використання кабелів UTP категорій 3, 4 і 5, проте рекомендується використання кабелю категорії 5. З чотирьох пар, що використовуються, дві призначені для односпрямо-ваної передачі, а дві інші — для двоспрямованої передачі. Пари позначаються таким чином:*
ТХ — для односпрямованої передачі даних; RX — для односпрямованого прийому;*
ВІ — інші дві пари для обміну даними в обох напрямках.
З метою зниження рівня перешкод при підключенні кабелю 100Base-T4 необхідно дотримуватися правила перехресного з'єднання пар провідників. Обидві специфікації обмежують діаметр мережі (максимальна відстань між будь-якими двома абонентами) величиною 200 м.
Специфікація на оптоволоконний інтерфейс 100Base-FX визначає довжину сегмента до 100 м, проте допустимий діаметр мережі дорівнює 412 м. За специфікацією 100Base-FX для кожного з'єднання необхідний двожильний багатомодовий оптоволоконний кабель, сигнал у якому передається одним волокном, а приймається другим. Ці волокна мають перехресне з'єднання і тому позначаються як RX і ТХ. Існує багато видів волоконно-оптичних кабелів, від простих двоволоконних до спеціальних багатоволоконних. Найчастіше в сегментах 100Base-FX використовується багатомодовий кабель MMF з оптоволокном товщиною 62,5 мікрона і зовнішньою ізоляцією завтовшки 125 мікрон і позначається як 62,5/125.
4. Інформаційне суспільство — суспільство, в якому більшість працюючих зайняте виробництвом, збереженням, обробкою і реалізацією інформаційних продуктів.
Інформаційний продукт — сукупність даних, сформована виробником для розповсюдження у матеріальній або нематеріальній формі. Інформаційний продукт є результатом інтелектуальної діяльності людини, який може бути зафіксований у вигляді документів, статей, програм, книг. Інформаційний продукт створюється на основі інформаційних ресурсів.
Інформаційний ресурс — документи (статті, книги, комп’ютерні програми, бази даних, твори мистецтва, літератури, науки тощо) в бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах. Інформаційні ресурси повинні розглядатись як стратегічні економічні категорії, аналогічні по значимості ресурсам енергетичним (вугілля, нафта, газ, гідроенергія, електроенергія), фінансовим (гроші, акції, векселі тощо), трудовим (працездатне, кваліфіковане населення задіяне в суспільній роботі), природним (об’єкти, процеси, умови природи, які використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людей), матеріальним (сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного продукту, наприклад сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі і т. д.), оскільки вони сприяють:
- формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;
- утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;
- підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;
- перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність.
В сучасному світі досить бурхливо відбуваються процеси комп’ютеризації та інформатизації в більшості сфер народного господарства.
Комп’ютеризацією називається процес оснащення організацій, підприємств і робочих місць окремих спеціалістів різними засобами обчислювальної техніки, об’єднання окремих машин в комп’ютерні мережі, установка і оволодіння сучасних програмних систем.
Інформатизацією називається широке впровадження сучасних інформаційних технологій в професійну діяльність спеціалістів різного профілю, в учбову, науково–дослідницьку, управлінську, адміністративну діяльність, в побут і дозвілля людини.
Інформаційна технологія — сукупність програмно–технічних засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища. Програмні продукти, на базі яких створюють інформаційні технології, інколи називають інструментарієм інформаційної технології.
Інформатизація — це організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.
Інформатизація — це процес створення, розвитку і всезагального застосування інформаційних засобів і технологій, які забезпечують досягнення і підтримку рівня інформованості всіх членів суспільства, необхідного і достатнього для кардинального покращення якості праці і умов життя в суспільстві.
Інформаційне суспільство має наступні основні ознаки:
- більшість працюючих в інформаційному суспільстві (біля 80%) зайняті в інформаційній сфері, тобто в сфері виробництва інформації та інформаційних послуг;
- забезпечені технічна, технологічна і правова можливості доступу любому члену суспільства практично з будь–якої точки території і в потрібний час до необхідної інформації (за виключенням військових і державних секретів, про які точно оговорено у відповідних законодавчих актах);
- інформація стає важливим стратегічним ресурсом суспільства і займає ключове місце в економіці, освіті та культурі.
Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна складова процесу інформатизації. Комп’ютери виступають базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. "Інформатизація суспільства" є більш широким поняттям, чим "комп’ютеризація суспільства".
В інформаційному суспільстві людина повинна мати певний рівень культури при роботі з даними, які несуть інформацію. Для відображення цього факту був введений термін інформаційна культура.
Інформаційна культура розглядається як складова частина загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційну культуру розуміють як досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, рівень ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечує цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішення, які приймаються людиною.
Поняття інформаційної культури є глибоко філософським за своєю суттю, і разом з тим воно розкривається через комплекс положень, які повинні засвоїти студенти. Тому потрібно виділити ті уміння і навички, які необхідно сформувати у студентів фінансово–економічного профілю для подальшого поглиблення і розвитку загальносуспільної і професійної інформаційної культури, враховуючи при цьому вже одержані знання і вміння в школі. Інформаційна культура пов’язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і проявляється у наступних аспектах:
- у конкретних навичках використання технічних пристроїв;
- у здібності використовувати у своєї діяльності комп’ютерні інформаційні технології;
- в умінні витягати інформацію з різних джерел (періодичного друку, електронних комунікацій), подавати її у зрозумілому вигляді та вміти її ефективно використовувати;
- у володінні основами аналітичної перетворення інформації;
- в умінні працювати з різними видами інформації;
- у знанні особливостей інформаційних потоків області діяльності фахівця.
Інформаційна культура вбирає в себе знання тих наук, які сприяють її розвитку та пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних та інших дисциплін). Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нових інформаційних технологій і вміння їх застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, які вимагають нетрадиційного творчого підходу.
Висновок.
Отже, у двадцятому тисячолітті одним з найвизначніших досягнень людства стала інформатика. Для пересічного користувача ця наука дозволила спростити такі процеси, як написання документів, розрахунки, і найголовніше - передачу інформації. Також у процесі розвитку інформатики, стала необхідність у використанні кодування. Найбільш зручним було обрано використання двійкової системи числення. Вона виявилася найбільш ефективною та економною. Це можна побачити на прикладах наведених вище. Також ця система була обрана, так як вона є першоосновою всіх кодувальних систем.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать