Історія виникнення Internet

Internet з’явився більше як тридцять років тому в результаті спроб об’єднати мережу Міністерства захисту США ARРAAnet з радіо- і супутниковими мережами. ARPAnet (Advanced Research Projects Agency net – мережа Управління перспективними дослідженнями була експериментальною мережею, призначеною для забезпечення воєнних досліджень в моделі ARPA net між комп’ютером-джерелом і комп’ютером-адресатом завжди існує зв’язок. Для пересилання повідомлень по мережі, комп’ютер повинен був просто помістити дані в конверт, який називається “пакетом міжмережевого протокола” (ІР, Internet Protocol), і правильно адресувати такі пакети. Взаємодіючі між собою комп’ютери, а не тільки сама мережа, також несли відповідальність за забезпечення передачі даних. Основоположний принцип заключався в тому, що кожний комп’ютер в мережі міг спілкуватися в якості взула з будь-яким другим комп’ютером. Приблизно в той же час, коли Internet зробив свої перші кроки були розроблені локальні обчислювальні мережі Ethernet. Технологія ЛВС повільно удосконалювалась приблизно до 1983 року, коли появились настільні робочі станції і в області локальних мереж стався справжній вибух. В результаті виникла нова потреба замість з’єднання з одним великим комп’ютером, працюючим в режимі розділення часу, всі захотіли підключити свої локальні мережі до ARPAnet повністю. Це дозволило б всім комп’ютерам локальної мережі получати доступ до середовища ARPAnet. Практично одночасно різні компанії і організації почали створювати власні мережі, використовуючи ті ж протоколи, що й в ARPAnet, а саме ІР і його виробничі. Стало очевидно, що якщо б ці мережі могли спілкуватися між собою, то ви користувачі однієї мережі могли би спілкуватися з користувачами другої мережі, і кожний залишався б у виграші. Серед найбільш важливих із тих мереж варто відмітити NSFnet. Спочатку NSF спробував використати для передачі даних мережу ARPAnet, але ця спроба не мала успіху через бюрократичні і кадрові проблеми. Тоді NSF вирішив свою особисту мережу на базі ІР-технології в ARPAnet. Центри були сполучені телефонними лініями зі швидкістю передачі даних 5600 біт/с. Було очевидно, що якщо спробувати з’єднати кожний університет з комп’ютерним центром, то NSF збанкротує, так як плата за використання телефонними лініями виноситься пропорційно по їхній довжині в кілометрах. Тому Національний науковий фонд вирішив створити регіональні мережі. В кожному регіоні США університет з’єднувався зі своїми найближчими сусідами. Такий ланцюг під’єднювався до суперкомп’ютера в одній точці, в результаті суперкомп’ютерні центри були з’єднані разом. В такій конфігурації будь-який комп’ютер мав змогу спілкуватися з усіма іншими шляхами передачі повідомлення через своїх сусідів. Таке рішення було, безсумнівно, вдалим. Але рано чи пізно настає час, коли чергове відкриття вичерпує себе і виникає потреба в нових відкриттях. Колективне користування суперкомп’ютером дозволило підключеним до центрів общинам разом використовувати багато інших ресурсів, які до цих центрів не відносяться. Університети зразу ж отримали доступ до цілого світу даних і безмежну можливість спілкуватися з колегами. Трафік все зростав, на кінець настав час, коли комп’ютери, правлячі мережею, і з’єднюючі телефонні лінії просто не витримали такого навантаження.
В 1987 році фірма Merit Network Inc., яка курирувала вичислювальну мережу навчальних закладів штату Мічиган, отримала контракт на управління і розвиток мережі NSF. Стара конфігурація була доповнена більш швидшими телефонними лініями (швидкість передачі зросла у 20 разів) і більш швидкодіючими комп’ютерами. Процес нарощування могутності продовжується і сьогодні. Однак більшість цих змін залишається непоміченою для користувачів Internet. Можливо, ще більш важливо те, що процес нарощування могутності і удосконалення мережі породило виключно зрілу і практичну технологію. Ідеї перевірені в дії, проблеми вирішені. Напевно, найбільш важливим аспектом роботи Національного наукового фонду в області мереж являється те, що доступ до мережі забезпечений практично усім бажаючим. До того ж доступ до Internet мали лишень учені в області комп’ютерної техніки. Національний науковий фонд фінансував підключення університету до мережі лише в тому випадку, якщо цей університет планував давати доступ іншим. Тому всі, хто відвідував коледж, могли стати використувачами Internet.
Internet, який існує більше двох десятиліть, став набагато популярнішим, коли появились броузери. В нашій країні бум Internet почався тільки в середині 1996 року, коли ціни на персональні комп’ютери дещо знизились і навчальні заклади почали забезпечуватись подібною технікою. На Україні, де зв’язок з Internet є у більшості університетів, проводиться робота по підключенню до мережі початкових і середніх шкіл, а також місцевих бібліотек. Безсумнівно, мережа буде розростатися, будуть виникати нові проблеми, появляться прогресивні технології. Сьогодні ж ціни на сучасний комп’ютер і підключення до Internet стали ще більш доступнішими.


Використана література
Глушаков С.В., Сурядний А.С. Персональний комп’ютер.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать