Основні аспекти визначення ролі та завдань програми аудиту в процесі організації аудиторської перевірки

План
1. Методологічні принципи планування аудиторської перевірки
2. Складові (форма та зміст ) плану аудиторської перевірки.
Методологічні принципи планування аудиторської перевірки
В організації роботи аудиторської перевірки велике значен-ня має планування. Процес планування визначається рядом авторів (Е.А. Аренс та Дж. К. Лоббек [19, с.192], Ф.Л. Дефліз [22, с.123], Ф.Ф. Бутинець [21, с.41], Л.П. Кулаковська, [106], Л.О. Кадуріна [97, с.125], В.В.Собко, Н.І. Верхоглядова, В.П.Шило, С.Б. Ільїна, О.М.Брадул [235, с.58-62], А.Д. Шере-мет, В.П. Суйц [260, с.109-62], О.А. Петрик [175, с.97], А.Г. За- городній та ін. [24, с.39-40], А.В.Бодюк [40, с.105,116], Н.І. До- рош [74, с.199]), і ми поділяємо цю думку, як ряд етапів або стадій, які можна узагальнити таким чином: попереднє знайомство, збір загальної інформації та вивчення бізнесу клієнта, укладання до-говору, попереднє планування, визначення мети та завдань ауди-ту, оцінка ризиків та суттєвості, складання загального плану ауди-ту, розробка програм аудиту, визначення аудиторських проце-дур, коригування загального плану і програми в процесі проведення аудиту.
Управління процесом аудиту, як відзначає Н.І. Дорош [74, с.194], можна представити таким чином:
1) планування: постановка мети і завдань, розроблення і об-говорення стратегії і тактики, аудиторських програм і процедур;
2) організація: розподіл обов'язків, необхідний для втілен-ня планів на кожному організаційному рівні;
3) управління персоналом (керівництво): визначення вимог до підбору і розстановки кадрів, зберігання документації про надання повноважень, яке здійснюється з урахуванням кваліфі-кації, досвіду та інших невід'ємних характеристик, оплата праці робітників, функціонування системи стимулювання робітників, підбір та навчання кадрів;
4) контроль: здійснення постійного контролю за дотриман-ням плану аудиторських робіт, а у разі необхідності — своєчасне коректування планів, яке може включати виправлення нереаль-них вимог.
В.І. Подольський [25, с.217], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.111] та ін. визначають, що планування, як початковий етап проведення аудиту, полягає в розробці аудиторською організацією загального плану аудиту з визначенням очікува-ного об'єму, графіків та строків проведення аудиту, а також в розробці аудиторської програми, яка визначає об'єм, види та послідовність виконання аудиторських процедур, що є необхідними для формування аудиторською організацією об'єктивної та обґрунтованої думки про бухгалтерську звітність організації.
Названі вище розробки взяті за основу при складанні авто-ром аудиторських програм та доповнені власними: урахування базування завдань на основних принципах безперервності та на-рахування і основних твердженнях (якісних критеріях) фінансо-вої звітності, оцінка ефективності діяльності, аналіз альтерна-тивних гіпотез, урахування подальших подій тощо.
Одне із найважливіших питань планування, на нашу дум-ку, яке є відправним пунктом, — визначення принципів пла-нування. Г.М. Давидов поділяє принципи аудиту на дві групи: методологічні та принципи професійної етики [68, с.27].
Методологічні принципи : планування аудиту; обґрунтованість оцінки значущості свідоцтв, а також системи внутрішнього кон-тролю; визначення критеріїв суттєвості і достовірності; дотри-мання методики та техніки аудиту, оцінки ризиків та вибору да-них; аналіз інформації та формування висновків; відповідальність за результати аудиту; повне інформування клієнта.
В.І. Подольський відзначає, що планування аудиту повин-но відповідати загальним принципам аудиту, а також таким ло-кальним принципам: комплексності, безперервності, оптималь- ності. А.Д. Шеремет, В.П. Суйц поділяють цю думку. Ф.Ф. Бу- тинець [21, с.41] додає до цих принципів принцип мобілізації. О.А. Петрик [175, с.94—95] доповнює їх перелік такими прин-ципами, як цілісність, доречність, ефективність, гнучкість, контроль.
Принцип комплексності припускає забезпечення взаємо-зв'язку та узгодженості всіх етапів планування — від попереднього планування до складання загального плану та програми аудиту.
Принцип безперервності виражається у встановленні зв'яза-них завдань групі аудиторів та ув'язки етапів планування за стро-ками та суміжними суб'єктами.
Принцип оптимальності полягає в тому, що в процесі плану-вання аудиторської організації необхідно забезпечити варіантність для можливості вибору оптимального варіанту загального плану та програми аудиту на основі критеріїв, що визначені аудиторсь-кою організацією.
Принцип мобілізації визначається як застосування реальних і найбільш ефективних форм з використання часу спеціалістів.
Принцип цілісності означає охоплення планом усіх суттє-вих аспектів аудиторської перевірки, які можуть вплинути на вис-ловлення об'єктивної думки щодо достовірності фінансової звітності.
Принцип доречності припускає, що заплановані аудиторські процедури повинні давати змогу отримати найважливішу необ-хідну аудитору інформацію для складання висновку у визначені строки і стосуватися безпосередньо бухгалтерської звітності, яку перевіряє аудитор.
Принцип ефективності визначає розроблення оптимальних планів і програм, виконання яких забезпечить отримання дос-товірних і достатніх аудиторських доказів із найменшими затра-тами праці і часу.
Принцип гнучкості полягає в можливості оперативного ко-ригування планів у зв'язку із виявленням непередбачених обста-вин перевірки.
Принцип контролю означає, що план і програма аудиту по-винні бути дієвим засобом контролю повноти і своєчасності здійснення аудиту шляхом виявлення відхилень від визначе-них напрямів контролю та аудиторських процедур і строків їх виконання.
Міжнародні стандарти аудиту виділяють твердження (якісні аспекти) у фінансових звітах, що мають бути розкриті в фінан-совій звітності та які повинні підтвердити аудитори під час про-ведення аудиту [127, с.152—153]:
а) існування (existence): актив або зобов'язання існують на конкретну дату;
б) права і зобов'язання (rights and obligations): актив або зо-бов'язання належать суб'єктові господарювання на конкретну дату;
в) наявність (occurrence): операція або подія, які стосують-ся суб'єкта господарювання, відбулися протягом звітного пе-ріоду;
г) повнота (completeness): відсутність не облікованих активів, зобов'язань, операцій або подій, а також нерозкритої інформації про статті;
г) оцінка вартості (valuation): актив або зобов'язання обліко-вуються за відповідною балансовою вартістю;
д) вимірювання (measurement): операція або подія, відобра-жені за належною сумою, доходи й витрати віднесені до відпові-дного звітного періоду;
е) подання і розкриття інформації (presentation and disclosure): інформація про статтю розкрита, класифікована й описана згідно із застосованою концептуальною основою фінансової звітності.
Об'єктом аудиту є фінансова звітність, яка повинна бути підготовлена відповідно до міжнародних та національних кри-теріїв обліку і звітності. Аудитор повинен розуміти вимоги, які ставляться до ведення бухгалтерського обліку і складання фінан-сової звітності, а саме: наявність і виникнення, завершеність і повнота, права і зобов'язання, оцінка і розподіл, представлення і повнота. Таким чином, в плануванні програми аудиту повинні бути відображені принципи і твердження (якісні аспекти) по-дання фінансової звітності, а саме: існування, права і зобов'язан-ня, наявність, повнота, оцінка вартості, вимірювання, подання і розкриття інформації.
Аналіз врахування тверджень подання фінансової звітності в аудиті у вітчизняних та зарубіжних джерелах наведено в табл.1.1
Узагальнюючи запропоновані принципи, доходимо висновку, що основою планування аудиту є визначення завдань для підтверджен-ня тверджень (якісних аспектів) подання фінансової звітності, з урахуванням принципів: безперервності, суттєвості, комплекс-ності, доречності, гнучкості, ефективності, контролю.
Складові (форма та зміст ) плану аудиторської перевірки
На форму і зміст плану аудиторської перевірки впливають ряд чинників: галузь, до якої належить підприємство, масштаб діяльності підприємства, результати попередніх перевірок, три-валість аудиторської перевірки, мета та завдання аудиторської перевірки, ступінь довіри до внутрішнього контролю, викорис-тання автоматизованих систем обліку, величина аудиторського ризику, обраний підхід до проведення аудиту, досвід аудитора в даній галузі. В загальному плані , як відзначає В.І. Подольський [25, с.222], аудиторська організація визначає спосіб проведен-ня аудиту на основі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності внутрішнього контролю та ризиків аудиту та повинна передбачити:
¦ які конкретно області необхідно перевірити;
¦ які суттєві моменти необхідно охопити;
¦ які вибіркові плани необхідно розробити;
¦ формування аудиторської групи, її чисельність та кваліфі-кацію спеціалістів, що будуть залучені до перевірки;
¦ розподіл аудиторів відповідно до їх професіональних яко-стей та професійних рівнів по конкретних дільницях аудиторсь-кої перевірки;
¦ з якими стандартами, процедурами, керівництвом або до-кументами необхідно ознайомити групу аудиторів;
¦ бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;
¦ роз'яснення керівникам аудиторської групи про їх обо-в'язки , ознайомлення їх із фінансово-господарською діяльні-стю економічного суб'єкта, а також із положеннями загального плану аудиту;
¦ контроль керівника за виконанням плану та якості роботи асистентів аудитора, за веденням робочої документації та необ-хідним оформленням результатів аудиту;
¦ роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, що пов'язані із практичною реалізацією аудиторських процедур;
¦ документальне оформлення особливої думки члена ауди-торської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці конкретного факту між керівником аудиторської групи та її рядовим виконавцем.
Крім того, як зазначають ряд авторів (Ф.Ф. Бутинець [21, с.46], В.Я. Савченко [196, с.111], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.120], А.Г. Загородній та ін. [24, с.39]), займаючись розробкою плану, аудитор має визначити рівень суттєвості, що значно впли-ває на особливості вибору прийомів і способів аудиту. Даний підхід використовується при складанні програм.
Міжнародний стандарт аудиту 300 «Планування» вказує, що аудиторові слід планувати свою роботу з метою ефективного про-ведення аудиторської перевірки [127, с.279], та дає поняття тер-міну «Планування» — розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту. Аудитор планує проводити аудиторську перевірку ефективно і вчасно.
Згідно з Міжнародним стандартом 300 «Планування» під час розробки загального плану аудиторської перевірки слід урахову-вати наступні питання [127, с.280]:
Знання бізнесу
¦ загальні економічні фактори й умови в галузі, які вплива-ють на бізнес суб'єкта господарювання;
¦ важливі характеристики суб'єкта господарювання та його бізнесу; фінансові результати й вимоги до його звітності, у тому числі зміни, що відбулися з дати попереднього аудиту;
¦ загальний рівень компетентності управлінського персоналу.
Розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього
контролю
¦ облікова політика, прийнята суб'єктом господарювання, та її зміни;
¦ вплив нових норм бухгалтерського обліку й аудиту;
¦ накопичені аудитором знання систем бухгалтерського об-ліку і внутрішнього контролю, а також відповідна увага, яка, як передбачається, має бути приділена тестам контролю і процеду-рам перевірки по суті.
Ризик і суттєвість
¦ очікувані оцінки властивого ризику й ризику системи кон-тролю, а також визначення важливих ділянок аудиторської пере-вірки;
¦ установлення рівнів суттєвості для цілей аудиторської пе-ревірки;
¦ можливість суттєвих викривлень (з урахуванням досвіду минулих періодів) або можливість шахрайства;
¦ виявлення складних ділянок бухгалтерського обліку, в тому числі пов'язаних з обліковою оцінкою.
Характер, час та обсяг процедур
¦ можлива зміна обсягу роботи на конкретних ділянках ауди-торської перевірки;
¦ вплив інформаційної технології на аудиторську перевірку;
¦ робота підрозділу внутрішнього аудиту та її очікуваний вплив на процедури зовнішньої аудиторської перевірки.
Координація, керівництво, нагляд та перевірка
¦ залучення інших аудиторів до аудиторської перевірки ком-понентів, наприклад, філій, дочірніх підприємств і підрозділів;
¦ залучення експертів;
¦ кількість об'єктів, що їх перевіряють;
¦ вимоги щодо персоналу.
Інші аспекти
¦ можливість виникнення сумніву щодо припущення про без-перервність діяльності підприємства;
¦ обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, існу-вання зв'язаних сторін;
¦ умови завдання з аудиторської перевірки та будь-які обов'яз-ки, обумовлені законодавством;
¦ характер і час надання висновку або інших документів що, передбачені умовами завдання з аудиторської перевірки.
Таким чином, планування аудиту включає наступне: на стадії попереднього планування аудиторська фірма повинна детально ознайомитись із бізнесом клієнта, його організаційно-управлі-нською структурою, системою оплати праці та розподілу при-бутку, системою внутрішнього контролю, видами виробничої діяльності та номенклатурою продукції, що випускається, тех-нологічними особливостями виробництва, структурою капіталу та курсом цінних паперів, рівнем рентабельності, основними по-купцями та постачальниками, існування дочірніх та залежних організацій, оцінити вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансово-господарську діяльність, отримати документи попе-редніх аудиторських перевірок, визначитись відносно незвичай-них та рідкісних умов та операцій та прийняти рішення віднос-но прийняття чи не прийняття договору на проведення аудиту. Загальний план проведення аудиту складається з урахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внут-рішнього контролю, визначених ризиків і меж суттєвості, коор-динації і керівництва, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів аудитора, експертів та інших фахівців. Програма аудиту є певним способом організації виконання аудиту, її розробці при-свячені подальші дослідження автора.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать