Необхідність знаймоства з бізнесом клієнта

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозра-хункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.
У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адмі-ністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.
Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.
Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керів-ними структурами, що представляють інтереси власників щодо підви-щення ефективності виробництва, державного контролю уже було не-достатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало по-штовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. ашііо — той, що вислуховує), тобто такого, що вислу-ховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.
Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інте-ресів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли влас-ник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, при-ховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, на-вмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерцій-них підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допо-моги керівництву й економічним службам підприємства щодо ве-дення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час при-ватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: пере-вірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності скла-дання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також до-тримання ними чинного законодавства.
Господарська діяльність в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошового вимірника, тоб-то фінансового критерію. Тому в системі економічного конт-ролю сформулювався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяльності. У сфері макроекономіки функціонує державний фінансово-економіч-ний контроль, який здійснює Рахункова палата Верховної Ради України. Об'єктами його є Державний бюджет Украї-ни (формування і витрачання), кошториси вищих органів державної виконавчої, судової влади, іноземні валютні кре-дити, іноземні інвестиції у народногосподарські програми та ін.
На рівні мікроекономіки функціонує фінансово-госпо-дарський контроль, який здійснюють Державна контроль-но-ревізійна служба України і контрольно-ревізійні підрозді-ли власників капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські організації (фірми).
Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержан-ня найбільшого прибутку. Завдання фінансово-господарсько-го контролю поділяють на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін госпо-дарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальних — всієї господарської діяльності об'єднання, корпо-рації, з визначенням рентабельності і конкурентоспромож-ності продукції, прибутковості господарюючих суб'єктів.
Основними завданнями фінансово-господарського контро-лю є виявлення та профілактика порушень у технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском недо-броякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зо-бов язань з кооперованих поставок; неконкурентоспроможністю продукції; збитковою роботою окремих господарю-ючих суб'єктів.
Фінансово-господарський контроль в Україні здійсню-ється державними контрольними органами, громадським і незалежним аудиторським контролем, а також самими влас-никами капіталу, вкладеного у підприємницьку діяльність. Так, від Міністерства фінансів України фінансово-господарсь-кий контроль на підприємствах, в об'єднаннях, концернах, корпораціях здійснює Державна податкова адміністрація; від місцевих Рад народних депутатів та їх комісій — контроль-но-ревізійні підрозділи; незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми. Власник, який має у своїй підприєм-ницькій діяльності госпрозрахункові підприємства, організа-ції, здійснює фінансово-господарський контроль за їхньою діяльністю через бухгалтерію, спеціальні контрольно-реві-зійні служби, а також підрозділи внутрішнього аудиту.
Формами фінансово-господарського контролю є тематичні перевірки, ревізії, аудит. Тематичні перевірки провадять усі контролюючі органи; ревізії — власники і Державна конт-рольно-ревізійна служба; аудит — незалежні спеціалізовані госпрозрахункові аудиторські організації.
Основним контролюючим органом фінансово-господарсь-кої діяльності підприємців є Державна податкова адмініст-рація України, до складу якої входять державні податкові адміністрації в областях, районах, містах. Завдання та функції її визначені Указом Президента України про Державну подат-кову адміністрацію України.
Основним завданням Державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, пов-ний облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків.
Державна податкова адміністрація України виконує такі функції:
здійснює контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі у бюджет, а також за індивідуаль-ною трудовою діяльністю;
організовує роботу державних податкових адміністрацій з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, а також май-на, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;
організовує із залученням державних податкових адмі-ністрацій перевірку правильності стягнення і збереження коштів, одержаних у сплату державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконавчими комітетами сільсь-ких і селищних Рад народних депутатів, при прийманні від населення коштів у сплату податкових платежів;
розробляє і видає інструкції, методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законодав-чих актів про податки та інші платежі у бюджет.
Державні податкові адміністрації у районах і містах ви-конують такі функції:
контролюють додержання законодавства про податки та інші платежі у бюджет;
забезпечують своєчасний і повний облік платників подат-ків та інших платежів до бюджету;
контролюють своєчасність подання платниками бухгал-терських звітів і балансів, податкових розрахунків, деклара-цій та інших документів, пов'язаних з обчисленням плате-жів у бюджет, а також перевіряють достовірність їх щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів
оподаткування і обчислення податків та інших платежів у бюджет;
контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;
забезпечують стягнення фінансових санкцій за порушен-ня зобов'язань перед бюджетом;
передають правоохоронним органам матеріали про фак-ти порушень, за які передбачено кримінальну відповідаль-ність, а також подають у арбітражні і судові органи позови до підприємств, організацій та громадян про стягнення у доход держави коштів, одержаних ними за незаконними уго-дами, та в інших випадках отримання коштів без установле-них законом підстав.
Державні податкові адміністрації мають широкі права у фінансово-господарському контролі. Зокрема, їм надано право У суб'єктах підприємницької діяльності перевіряти і в разі потреби вилучати грошові документи, перевіряти бухгал-терський облік і звітність, плани, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, одержувати необхідні пояснення, довідки з цих питань. Вони мають право фактичного контролю виробничих, складських, торгових приміщень підприємств і громадян, що використо-вуються для одержання доходів.
Державні податкові адміністрації мають право застосову-вати до підприємств, установ, організацій і громадян фінан-сові санкції у вигляді стягнення штрафів за неправильну сплату податків, а також накладати адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств, винних у приховуванні (за-ниженні) прибутку (доходу) або інших об'єктів оподатку-вання, відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстанов-леною формою бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. За аналогічні дії на громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, державні податкові адміністрації мають право також накладати адміністративні штрафи. Розмір адміністративних штрафів встановлений законодавчими актами.
Державна контрольно-ревізійна служба здійснює фінан-сово-господарський контроль організацій, що фінансуються з бюджету, проведенням ревізій і тематичних перевірок витра-чання коштів відповідно до затверджених кошторисів, а та-кож збереження державної власності, додержання законо-давства та нормативних актів у їхній діяльності.
Державна інспекція по контролю за цінами є важливою ланкою фінансово-господарського контролю, який вона здій-снює у складі Мінекономіки України. Вона відповідно до покладених на неї завдань здійснює перевірки додержання законодавства щодо встановлення і застосування цін та еконо-мічного обгрунтування їх у всіх галузях народного господар-ства, поєднуючи цю роботу з податковими адміністраціями, правоохоронними та іншими контролюючими органами;
може позбавляти суб'єкти підприємництва права застосову-вати договірні (вільні) ціни у разі надмірного зростання їх та скорочення виробництва товарів у натуральних показни-ках, а також скасовує ціни і тарифи, затверджені з порушен-ням вимог законодавчих актів України з питань ціноутворен-ня, з одночасним поданням відповідним органам управління пропозицій щодо встановлення фіксованих або регульова-них цін і тарифів. Державна інспекція дає обов'язкові для виконання міністерствами і відомствами, об'єднаннями, під-приємствами вказівки про усунення порушень дисципліни цін, причин і умов, що породжують ці порушення. Крім того, розробляє і видає інструктивні та методичні вказівки, інші нормативні документи про порядок застосування законодав-чих актів з питань контролю за цінами; застосовує до суб'єктів підприємництва економічні санкції відповідно до чинного законодавства за порушення порядку встановлення і засто-сування цін; здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів.
В умовах ринкових відносин виникають конфліктні си-туації між об'єктами підприємництва і органами державного контролю щодо розміру податків, які слід сплачувати до бюджету, цін та порядку застосування їх. Ці спірні питання вирішуються правоохоронними і державними органами уп-равління за умови, що сторони подають письмові висновки незалежного аудиторського контрольного органу.
Цілі фінансово-господарського контролю залежать від се-редовища, в якому він функціонує і для обслуговування якого він створений. Під середовищем розуміють все те, що оточує об'єкт контролю або його елементи і впливає на них. Такі впливи можна поділити на речові, енергетичні та інформа-ційні. Проведення фінансово-господарського контролю грун-тується значною мірою на інформаційному чиннику, який пов'язаний із речовими елементами виробництва, його тех-нологією і маркетингом, а також плануванням, обліком, ана-лізом та управлінням фінансово-господарською діяльністю.
Технологічні процеси контролюють за допомогою статис-тичних методів, де об'єкт контролю виступає як "чорна скринька". Кількісна характеристика мети фінансово-госпо-дарського контролю зумовлена вибором системи оцінки по-казників господарської діяльності, які об'єднують в такі три групи:
економічну — ефективність, собівартість продукції, рен-табельність, ринкова вартість і прибуток;
техніка-економічну — продуктивність праці, надійність роботи обладнання;
технологічну — точність, якість і конкурентоспроможність продукції, надійність і прогресивність технології.
Отже, зміст, цілі та завдання фінансово-господарського контролю визначають його функції в управлінні господарсь-кою діяльністю.
Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації, роздержавлення і приватизації еконо-міки. Монополізація засобів виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в управлінні еко-номікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури народного господарства, інвестиційної, фінансової та подат-кової політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї праці трудівника. Заробітна плата нара-ховувалася не за кінцевими результатами виконаної роботи, а "виводилася" за суб'єктивною оцінкою керівника — на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до праці робіт-ників на підприємстві, яке їм не належало.
Фінансово-господарський контроль в умовах адміністра-тивно-командної системи управління народним господарст-вом був засобом закріплення влади панівної верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль використовувався як знаряддя утвердження однопартійної влади над безправним трудівником. У процесі контрольних процедур, ревізій діяль-ності підприємств функції контролю зводилися до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від відповідності їх чинному законодавству.
Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина підприємств випускала продук-цію невисокої якості за застарілою технологією, проте за плановим розподілом ця продукція реалізовувалась через торговельну мережу або у порядку кооперації використову-валась іншими підприємствами для комплектації низької якості машин, устаткування, виробництва продукції народ-ного споживання. Збитки підприємств від безгосподарності, низького науково-технічного рівня виробництва покривались із державного бюджету. Функція фінансово-господарського контролю обмежувалася перевіркою використання підприєм-ствами наділених державою коштів статутного фонду (основ-ного і оборотного капіталу). Звідси підприємства не завжди прагнули до розвитку науково-технічного рівня технології виробництва продукції (робіт, послуг), пошуку ринку збуту неконкурентоспроможної продукції. Економічну категорію "прибуток" вважали атрибутикою загниваючої капіталістич-ної економіки.
Ринкова економіка грунтується на матеріальних інтересах її учасників. Ринок спонукає до раціонального господарюван-ня, досконалого ведення обліку і фінансово-господарського контролю витрат і прибутків. При цьому господарюючий суб'єкт має здійснювати ефективні заходи щодо виробництва і реалізації продукції за даними обліку і контролю, служби менеджменту і маркетингу. Досвід показує, що такі заходи не відкидають прямого централізованого впливу власника капіталу. Шкідливе не централізоване управлінське реагу-вання на підприємницьку діяльність, а перевищення його міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління мікроекономікою від економічної заінтересова-ності господарюючого суб'єкта. Контроль має своєчасно ви-являти якість управлінських рішень ще до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва або відста-вання в оновленні продукції призводить до втрат ринку збуту її на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння при-бутків, неплатоспроможність, неконкурентоспроможність — банкрутство.
Ринкова економіка — це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Оскільки ринкове госпо-дарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуван-ням товарного виробництва, то функція фінансового-госпо-дарського контролю є визначальною у товарно-грошових від-носинах у підприємницькій діяльності. Ринкова економіка є матеріалізацією товарно-грошових відносин як активної форми розвитку продуктивних сил.
Формування ринкових відносин у мікроекономіці, виник-нення різних форм власності у виробництві, обміні і спожи-ванні необхідного для суспільства продукту вносять істотні зміни у систему управління мікроекономікою та її функцій, зокрема фінансово-господарського контролю.
Ринкова економіка ставить перед підприємцями, незалеж-но від форм власності і господарювання, запитання: яку про-дукцію необхідно випускати і в якому обсязі, щоб мати най-більший прибуток; наскільки ця продукція буде конкуренто-спроможною на ринку за якістю і собівартістю; який життє-вий цикл виробленого товару; який товар вигідніше реалізувати на внутрішньому чи зарубіжному ринку? Відповіді. на ці запитання власникам капіталу, який вони вклали у підприємницьку діяльність, разом з іншими функціями зокре-ма дає незалежний аудиторський контроль.
Це зумовлює появу нового напряму розвитку функцій внутрішнього і зовнішнього аудиту — прогнозного як засобу активізації та оптимізації підприємницької діяльності в умовах формування і розвитку ринкових відносин.
Виникнення незалежного аудиторського контролю в умо-вах роздержавлення власності, її приватизації, корпорати-зації, акціонування зумовлено економічними потребами фор-мування ринкових відносин в Україні. Одночасно з конт-рольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу — доцільності ви-користання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впро-вадження ноу-хау тощо.
Отже, експертна функція аудиту є важливим напрямом розвитку фінансово-господарського контролю у ефективному використанні капіталу в умовах вільного підприємництва.
Ринкова економіка зумовила появу підприємця і підприєм-ництво, які є сукупністю економічних, юридичних, політич-них, історичних і психологічних відносин. Інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця не можна вважати єдиною мотивацією його діяльності, адже в умовах ринкового сере-довища суб'єктів підприємницької діяльності багато і між ними точиться конкурентна боротьба за отримання прибут-ку. Отримати останній можна лише за умови найбільш ефек-тивного використання ресурсів, економічного ризику, оригі-нальних ідей у бізнесі. Це спонукає підприємця застосову-вати попередній контроль на стадії прийняття рішень з пи-тань маркетингу, пошуку ніші на ринку збуту продукції.
Попередній фінансово-господарський контроль на стадії підготовки управлінських рішень у бізнесі е знаряддям опти-мізації маркетингової діяльності.
В умовах ринку партнерів у бізнесі визначає власник капіталу. Відбувається це за допомогою товарних бірж, оптової торгівлі. Такий порядок змінює характер партнерсь-ких відносин, які грунтуються на чіткому додержанні вико-нання господарських договорів. Звідси виникає потреба конт-ролю, виконання договірних зобов'язань у бізнесовому парт-нерстві.
Ринкова економіка сприяє вивільненню із виробництва зайвої робочої сили, оскільки вона впливає на збільшення собівартості продукції. Тому підприємство шукає резерви зменшення трудомісткості виробництва та запобігання без-робіттю завдяки розвитку виробництва, впровадженню нової техніки і технології. Внаслідок цього виникають нові завдання контролю продуктивності праці і впровадження нових про-гресивних технологій виробництва. Контроль сприяє лікві-дації байдужості і безвідповідальності працівників до якості виробленої продукції, постійного впровадження нових тех-нологій у виробництво дешевої і конкурентоспроможної продукції, задоволенню споживчих потреб населення, зрос-танню прибутку від виробництва добротних товарів за якіс-тю і кількістю (для реалізації на внутрішньому і зарубіжно-му ринках). Тому фінансово-господарський контроль набуває виховних і соціальних функцій.
Отже, фінансово-господарський контроль, зокрема не-залежний аудиторський, в умовах формування ринкових відносин набуває функцій каталізатора зростання вироб-ництва конкурентоспроможної продукції за якістю і кількіс-тю для задоволення соціальних і економічних потреб насе-лення.
Фінансово-господарський контроль діяльності підпри-ємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінан-сово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це езалежний контроль, який здійснюють аудиторські організа-ції (фірми) за договорами з підприємствами і підприємця-ми. Виконують його аудитори (від лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування урокіп інших учнів, перевіряючий).
Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності бухгалтерсь-кого обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до законодавства України мають право вимагати від підпри-ємств і підприємців установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні державного фінансуван-ня в їх діяльності. Цим же правом користуються комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції. Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підпри-ємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяль-ність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися ак-ціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце гро-мадського контролера зовнішньої звітності правління ком-панії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного ауди-ту, який набув широкого застосування у країнах із розвине-ною ринковою економікою.
Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях.
Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд-ження достовірності бухгалтерських документів і звітів, по-тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо-мічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив-ності системи управління підприємством і передусім систе-ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль-тативну діяльність. За умови системного підходу здійсню-ється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов-чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі-гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення ризи-ку аудитора пояснюється не лише можливістю втрати репу-тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра-вильний висновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма-теріального збитку.
Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис-темі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. На-приклад, він може використати дані інвентаризацій товар-но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під-приємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки прове-дені правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансо-вого звіту материнського підприємства.
Аудиторська перевірка провадиться з використанням ауди-торських стандартів (норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання аудиторсь-ких процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів вклю-чають пояснення і норми аудиту, що є керівництвом до вико-нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.
В аудиторській практиці виділилися два основних напря-ми діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під термі-ном "приватний аудит" розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони (партнерів по ком-панії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) є необхідною мірою захисту інтересів заснов-ників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисно-го викривлення у звітності показників підприємницької Діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основ-ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні ак-ціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права.
Аудит є моральним стимулом для чесної роботи служ-бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ-бовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.
Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємця у бухгалтерсь-кому обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежуван-ня аудиторської і бухгалтерської роботи не завжди можли-ве, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгал-терських книг і складанням звітів, покладають це на ауди-торів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудито-ру не слід виконувати контрольні функції.
Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо-во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани-ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди-торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.
Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має перева-ги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.
Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні ауди-ту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і під-приємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюд-жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і пози-ками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення ка-піталу нового партнера у діяльність підприємства і забез-печення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основ-них засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умо-вах ринкових відносин грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Ауди-торської перевірки потребує і вирішення спорів, які розгля-даються в арбітражних і народних судах, між підприємства-ми, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.
Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функ-цією незалежного аудиторського контролю є сприяння встанов-ленню економічних зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.
Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішньо-го аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть-ся постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засо-бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відді-лу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).
Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стан-дарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завдан-ням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому пот-рібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), голов-ний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього пи-тання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.
Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання: вивчає систему контролю за активами; перевіряє відповід-ність діючого контролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у фінансовому бізнесі. Внутрішній аудит здійснюється на по-передній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер-шення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку госпо-дарським операціям і процесам, але він не підміняє внут-рішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями контролю є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців випуску бракованої продукції через порушення технології виробництва та інші негативні явища,
що є першопричиною збитків.
У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль грун-тується на взаємній заінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах кон-куренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якіс-ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу, під-приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж-ного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль за достовірністю фінан-сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштів державного бюджету.
Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні бан-ки, кооперативи і громадські організації.
Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільна необхідного про-дукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспро-можних товарів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до держав-ного бюджету.
Аудиторський контроль — аудит — залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе-ративного), ретроспективного (післяопераційного) і страте-гічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо-ми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди-ту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль-ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського конт-ролю передусім організаційними принципами і класифіка-ційними ознаками.
Класифікацію аудиторського контролю фінансово-госпо-дарської діяльності подано на рис. 1.
За організаційними ознаками аудит поділяють на регла-ментований, договірний, внутрішній (відомчий) і держав-ний.
Регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего-рії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприк-лад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації або у строки, встановлені органами державного управління;
Рис. 1. Класифікація аудиторські іго контролю фінансово-господарської діяльності підприємства
при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представ-лення позичальником висновку аудитора. Перед емісією цін-них паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Націо-нального банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського облі-ку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показ-ники: загальний розмір прибутку та джерела його форму-вання; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого при-бутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що від-раховується до резервного фонду; інші напрями викорис-тання прибутку (підлягають розшифруванню).
Договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами під-приємницької діяльності і аудиторською організацією.
Внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспро-можності та запобігання банкрутству.
Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере-дині компаній, концернів та ін.
Державний — аудиторські підрозділи державних подат-кових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку госпо-дарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.
За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організа-цій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплекс-ний), комісійний.
Однопредметний — досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності, емісії цінних па-перів та ін.
Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання народногосподарських про-грам, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальнос-тей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (пред-мета). Свої висновки вони передають замовнику для уза-гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.
Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різ-них спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійсню-ється, як правило, аудиторськими фірмами, що признача-ють одного з аудиторів керівником. Обов'язком його є син-тезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікувати аудиторську ідентифікацію їх.
Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати в теорії і практиці аудиту.
За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо-дарською діяльністю аудит поділяють на запобіжний, пер-манентний, ретроспективний (післяопераційний) і страте-гічний.
Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології ви-робництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.
Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурен-тоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом під-приємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.
Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організа-ціями.
Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за дого-ворами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторсь-кій фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитом. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгал-терського обліку, балансу і звітності. При цьому аудит виз-начає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського об-ліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фі-нансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.
Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов'язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці, визначають згідно із законодавством України органи державного управління за дорученням уря-ду залежно від певних економічних критеріїв — виду влас-ності і форми діяльності підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), чисель-ності працюючих тощо.
При обов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяль-ності надається право самостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту не можна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльність яко-го перевіряють.
Розвиток незалежного зовнішнього аудиту через ауди-торські фірми залежить від якості аудиторських перевірок і відповідальності аудиторів за кваліфіковане і сумлінне ви-конання своїх договірних зобов'язань перед клієнтом.
За результатами перевірки при зовнішньому аудиті ауди-тор складає висновок, в якому дає оцінку стану обліку, внут-рішньогосподарського контролю і достовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам його діяльності. Рет-роспективний аудит провадиться за участю керівника під-приємства, відповідального за його діяльність, і головного бухгалтера, на якого покладено відповідальність за відобра-ження цієї діяльності в системі бухгалтерського обліку і звіт-ності. На підставі акта аудиторської перевірки аудитор скла-дає висновок, у якому зазначає достовірність річного бух-галтерського звіту і відповідність його нормативним актам. На підставі аудиторського висновку власник приймає рі-шення про затвердження річного звіту підприємства. В разі негативного висновку аудитора підтвердити достовірність річного звіту підприємство зобов'язане усунути вказані не-доліки і подати виправлений звіт на повторну аудиторську перевірку.
Стратегічний — це аудит, який вирішує питання стра-тегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності. Маркетинг — це дина-мічна система прогнозного бізнесу, тому компанії періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.
Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупе-реджене і регулярне аудиторське дослідження маркетинго-вого середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а та-кож можливостей, що відкриваються, розробки рекоменда-цій відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми.
Аудитор, який провадить ревізію маркетингу, повинен ознайомитися з поточними і перспективними планами фінансово-господарської діяльності фірми, бухгалтерськи-ми балансами і звітами за ряд років. На основі зібраної інформації він складає план ревізії маркетингу, який дає змогу розробити рекомендації щодо стратегічного розвитку фірми.
План ревізії маркетингу включає такі частини: маркетин-гове середовище (демографічні, економічні, природні, науко-во-технічні, політичні, культурні фактори); мікросередовище (ринки, клієнтура, конкуренти, постачальники); стратегію маркетингу (програма діяльності фірми, ефективність ме-неджменту); результативність маркетингу (маркетинговий контроль, аналіз прибутковості, товари, ціни, реклама, сти-мулювання збуту, пропаганда). Такий план дає змогу ауди-тору провести дослідження планування фірми, виявити ринкові можливості у сферах, де фірма матиме явні конкурент-ні переваги. Резерви можна виявити, інтенсивно збільшую-чи масштаби товарно-ринкової діяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку, удос-коналення якості товару). На практиці фірми застосовують три типи маркетингового контролю своєї діяльності: ви-конання річних планів, прибутковості і стратегічний конт-роль.
Іншими словами, стратегічний аудит — це перевірка опти-мальності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки ре-комендацій щодо удосконалення їх.
Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдоскона-лення підприємницької діяльності незалежно від форм влас-ності і господарювання в умовах ринкових відносин.


Використана література
Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.
Закон України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" // Відомості Верхов-ної Ради України. — 1995. — № 14. — С. 88.
Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1993. — 2 бе-резня.
Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с.
Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і ауди-ту. — К.: Вища школа, 1994. — 364 с.
Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во "Знання", 1998. — 573 с.
Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основи аудиту. — К.: Ділова Укра-їна, 1996. — 374с.
Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. — 2003. — № 11. — С. 19—20.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать