Прибираю свою кімнату

Раніше в мене не було своєї кімнати, ми жили в двохкімнатній квартирі з мамою, татком та бабусею Лідою. Мама й тато займали маленьку спальню, а більшу, світлішу кімнату віддали нам з бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лідою було весело, затишно й спокійно - вона розповідала увечері казки, і взагалі, була моїм найближчим другом. Батьки інколи їздили разом то у відрядження, то у відпустку, а ми з бабусею залишалися господарювати. Прибирати у кімнаті мене навчила баба Ліда. Взагалі, вона навчила мене багато чому: варити макарони, смажити картоплю, ліпити вареники й галушки, купувати продукти в магазині й на ринку, прати свої шкарпетки (бо це чоловіча справа!). А зараз бабуся живе не з нами, бо в неї погіршилося здоров'я, тож вона мусила переїхати туди, де клімат більше їй підходить. Тепер вона живе в молодшої дочки, тьоті Олі, допомагає няньчити маленьку Іринку, а до нас приїздить у гості, надсилає листівки на свята.
Коли я прибираю в своїй кімнаті, кожного разу згадую свою бабу Ліду. Найголовніше в цій справі, як вона казала, - це задати ритм та настрій. Робиться це дуже просто: вмикаєш свою улюблену музику - обов'язково бадьору - і вперед! Я дуже вдячний бабусі, що вона не нав'язувала мені своїх уподобань, а просто познайомила мене з різною музикою, переважно класичною. У бабусі прибирання найкраще йшло під музику балету "Лускунчик", особливо "Вальс квітів", або під "Кармен-сюїту", а мені, більш до вподоби угорські танці Брамса та Ліста. Далі все йде за планом: спочатку треба почистити клітку Марусі, нашої красуні-канарочки, поміняти їй водичку та насипати корму. Тепер витиратиму пил. Мама знає, що цю роботу я не дуже люблю, тому купила для витирання пилу дуже красиві спеціальні серветки - і дійсно, витирати пил стало приємніше. Якщо не лінуватися, залізти на стільця й повитирати верхи на шафах, полиці та підвіконня, то одразу відчуєш, що дихати стало легше. Добре, що не треба розкладати дрібні речі по місцях - це мені від тата гарна звичка дісталася, - одразу кладу на місце все, що вже не потрібно. По-перше, нічого не загубиться, а по-друге, прибирати набагато легше й швидше. Так, тепер вимету сміття в кімнаті. Можна, звичайно, попрацювати й пилососом, але він у нас старенький, гуде, як паровоз, а у батьків сьогодні вихідний - отож нехай ще посплять, я прекрасно впораюся й віником. Мій приятель Сашко днями заходив у гості й здивувався: чому це у вас два віники? А все дуже просто: у кожного віника своя робота: звичайний, із стебел сорго, - для замітання підлоги, а в'єтнамський, зроблений з чогось м'якенького, з довжелезною ручкою, - це для того, щоб знімати павутиння із стелі та з кутків. Дуже корисна річ. Так, замів. Добре, що не забув змочити злегка підлогу й віник, а то була б "пилова буря", як каже мама. Ну, тепер залишилися дрібниці - вологою ганчіркою протерти підлогу, вона не дуже брудна, бо прибираю я частенько. Єдине проблемне місце - під люстрою, на якій любить сидіти моя канарочка Маруся. Але з чим уже нічого не вдієш, прийдеться трохи повозитися. Із власного досвіду знаю - не так вже й важко відмити пташиний послід з лінолеуму, якщо змочити це місце й залишити хвилин на п'ять.
Ну от, кімната моя аж блищить, музика ще продовжує грати, з роботою я упорався, а хочеться зробити щось ще (баба Ліда недарма радила вмикати енергійну музику). Піду, мабуть, винесу відро із сміттям та вичищу умивальник у ванній кімнаті - нехай матусі буде приємний сюрприз.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать