Життя і творчий шлях Романа Івановича Іваничука

Відомий український письменник Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 року у селі Трач,тепер Косівського району івано-Франківської області.
Хай не вирішальне, а все ж – дуже суттєве значення у формуванні саме художнього розуміння Р.Іваничука мала “географічна прив язка “ його дитинства”. Коломийщина, й сама Коломия в 30-их роках була особливо жадібною й довірливою до художнього слова. Це все формувалося під впливом того ж Франка , Стефаника , Кобилянської. Батько Романа , Іван Іваничук , був людиною сільською , та із своїх дітей він хотів зробити досвідчених і мудрих інтелегентів. Він хотів бачити свого молодшого сина справжньою високоосвідченою особистістю, яка тверезо оцінює події і справді розуміє життя. Можна сказати, що він таки добився свого. Але він не був вийнятком. Бачити і свого сина, Д.Павличка, чесною і тямущою людиною хотів і простий сільський вчительз Стопчатова В.Павличко. Тож не випадково звела коломийська гімназія двох гуцульських хлопчаків : Романа і Дмитра.
Адже й справді невідомо , як би склалися їх долі , коли б не зійшлися ці два майбутні художники слова у гімназійному класі , коли б ще в юності не “підсвітили” один одного спрагою самопізнання та самоствердження.
Невідомо , чи мала б наша література сьогодні і поета Павличка і прозаїка Іваничука, якби їхні долі не пересіклися ще в дитинстві, якби вони не мали один одного за близький , відчутний , реальний взірець , шануючи одинв одному і людські чесноти, і творчі успіхи, і невдачі, і навіть те, що категорично їх різнить
Після навчання вони розійшлись. Іваничук подався до армії. Після трирічної служби в рядах Російської Армії він, під впливом свого давнього і вірного друга, уже знатного на той час у Львові Дмитра Павличка вступає до Львівського Університету на факультет української філології. У 1957 році Іваничук закінчує цей заклад , учителює , з 1963 по 1990 рік працює у редакції журналу “Жовтень” , який з 1990 року переіменовано на “Дзвін” , завідує відділом прози.
Маюуть хочеться зазирнути в літературні першовитоки романа Іваничука:
Прозаїк ,лише почав друкуватись , а це сталось у 1954 році , зразу првернув до себе увагу як читача, так і критики . Можливо через те , що письменник щоразу показував себе по-різному, не повторюючись у в кожній наступній новелі.
Іваничук є автором багатьох новел: “Прут несе кригу” (1958) , “Не рубайте ясенів” (1961) , “Під склепінням Храму” (1961) , “Тополина заметіль” (1965) , “Дім на горі” (1969) , “Сиві ночі” (1975) .
Його найвідоміша трилогія “Край битого шляху” (19640.
Повісті: “Місто” (1977) і “Сьоме небо” (1985), в яких показано боротьбу україеського народу за визволення західно-українських земель від чужоземного панування.
Два його просто прекрасні твори “Журавлиний крик” (1968 опубліковано 1988) і “Шрами на скалі” (1987) дуже відомі. В останньому романі постає образ Івана Франка. Автор був удостоєний Шевчен-ківської премії за два твори “Вода з каменю” (1982) і “Четвертий вимір” (1984). Нагородження відбу-лося у 1985 році.
Коли Іваничук надбав певного творчого досвіду , а це було у 60-их роках , Він, несподівано для читача звертається до історичної прози. Він заглиблює свій письменницький в часи давноминулі, як пристрасний сучасник, мислитель і патріот свого народу. Така проза швидко приносить автору заслужене визнання.
Найвидатнішим романом Іваничука є роман “Мальви” (1968) – розповідь про трагічеі сторінки минувшини українського народу. В творі письменнник глибоко розробив тему яничарства, зречення рідного народу , батьківської землі. Роман перегукується з романом Ч. Ацтанатова “І понад вік триває день” або “Дуранний полустанок” , де зображаються такі ж явища зради і її викриття.
За цей роман автора дуже довго переслідували. Події роману розгортаються на тлі відродження української державності під проводом Б. Хмельницького, а також містять неперестійний матеріал з тогочасної історії Криму і Туреччини.
Історичній прозі письменника притаманні гостросюжетність,оригінальність стильових прийомів , поєднання елегантної художньої фантастики, коріння якої у фольклорних джерелах, з правдою факту , науковою достовірністю.
Ряд творів автора перекладено на білоруську , російську , литовську , грузинську , польську та інші мови.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать