Методи оцінки фінансової стійкості торговельного підприємства та шляхи їх вдосконалення

Зміст:
Вступ.........................................................................................................................3
1. Сутність фінансової стратегії та її роль в системі функціонування торговельного підприємства..........................................................................................4
1.1 Фінансова стратегія в системі управління підприємством...........4
1.2 Матриця фінансових стратегій........................................................7
2. Фінансова стійкість як відображення фінансового стану підприємства ....13
2.1 Сутність фінансової стійкості підприємства та фактори, що її обумовлюють..................................................................................................13
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства...............................15
3. Оцінка фінансової стратегії та ступеня її ефективності на підприємстві “Сільгосппродукт”.........................................................................................................22
3.1. Аналіз фінансово майнового стану підприємства ЗАТ “Сільгосппродукт” ........................................................................................22
3.1.1. Загальна оцінка оборотності активів підприємства..........32
3.1.2. Аналіз ефективності використання майна.........................32
3.2. Оцінка типу фінансової стійкості підприємства “Сільгосппродукт” ........................................................................................34
3.3. Розрахунок прогнозних показників діяльності підприємства...41
Висновки ................................................................................................................44
Література .............................................................................................................46
Додатки...................................................................................................................47
Вступ
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що зумовлює об’єктивну необхідність визначення тенденцій розвитку їх фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань спрямована фінансова стратегія підприємства. Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування, складовою частиною якої виступає обґрунтування фінансової стійкості підприємства.
Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику. Адже для того, щоб прийняти раціональне рішення необхідно проаналізувати забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами, доцільність та ефективність їх розміщення і використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємовідносини з партнерами. Оцінка цих показників є необхідною для ефективного управління підприємством. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль, покращують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об¢єктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів.
Метою дослідження в даній курсовій роботі є дослідження та аналіз фінансової стійкості, а також факторів, за допомогою яких можна управляти фінансовим станом підприємства.
Відповідно до мети були визначені такі завдання;
- ознайомитися з теоретичними основами “фінансової стратегії” підприємства, та “фінансової стійкості” як її складової;
- здійснити аналіз фінансової стійкості на даному підприємстві;
- розробити заходи підвищення фінансової стійкості досліджуваного підприємства.
Предметом дослідження є фінансовий стан підприємства ЗАТ "Сільгосппродукт”. Інформаційною базою для виконання роботи слугували бухгалтерська звітність, калькуляція фінансового положення підприємства, а також різноманітні методологічні джерела.
Сутність фінансової стратегії та її роль в системі функціонування торговельного підприємства.
Значення стратегії, що дозволяє вижити підприємству досить довгий період в умовах конкурентної боротьби , різко підвищилось за останні десять років.Прискорення змін навколишнього середовища, поява нових потреб та зміна позицій споживача, поява нових можливостей в бізнесі, розвиток інформаційних мереж, доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів та інші причини призвели до зростання значення розробки стратегії розвитку підприємства.
Слово «стратегія» грецького походження і означає «мистецтво розгортання військ в бою» або «мистецтво генерала». Цей військовий термін широко ввійшов в теорію і практику менеджмента. В менеджменті стратегія розглядається як довгострокове, якісно виявлене направлення розвитку підприємства, що стосується середовища, засобів і форм його діяльності, системи стосунків всередині підприємства, а також позиції підприємства стосовно навколишнього середовища. Стратегія являє собою набір правил, якими керується підприємство при прийнятті управлінських рішень, щоб забезпечити досягнення місії і господарських цілей підприємства.
1.1 Фінансова стратегія в системі управління підприємством.
В сучасній системі управління підприємством провідне місце належить стратегії розвитку, складовою якої є фінансова стратегія. Фінансова стратегія підприємства виступає як економічна категорія, що характеризує різноманітні відносини між суб”єктами ринку в фінансовій сфері. Ця категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції, використання фінансових ресурсів при активній участі грошово-кредитних інструментів.
Необхідність виділення фінансової стратегії, як складової загальної стратегії підприємства, обумовлена наступними причинами:
- диверсифікацією діяльності великих підприємств (тобто опанування ними різноманітних ринків, в тому числі і фінансового);
- необхідністю пошуку джерел фінансування стратегічних проектів;
- наявністю єдиної для всіх підприємств кінцевої цілі при виборі стратегічних орієнтирів – максимізації фінансового ефекту;
- стрімким розвитком міжнародних та внутрішньо-національних фінансових ринків (джерел залучення фінансових ресурсів та вигідного розміщення капіталу).
Фінансова стратегія розглядається як:
1. компонент загальної стратегії, тобто як одна з функціональних стратегій; ціль – завоювання позицій на ринку;
2. базова стратегія, тобто та, яка забезпечує реалізацію будь-якої стратегії (за допомогою фінансових інструментів, методів фінансового менеджмента та інших) ; ціль – ефективне використання фінансових ресурсів і управління ними.
Теоретичний розгляд фінансової стратегії базується на чотирьох поняттях та її важливих складових. Такими поняттями для фінансової стратегії виступають:
- зовнішнє середовище – комплексний аналіз зовнішніх факторів (умов) макросередовища; особлива увага присвячується механізмам економічного зростання і фінансового регулювання, тенденції розвитку фінансових ринків конкурентів;
- місія (головні цілі) – стабільне фінансове положення підприємства; фінансове забезпечення загальної стратегії та кожної її складової;
- ситуаційний аналіз – фінансова експертиза управлінських рішень; аналіз сильних та слабких сторін фінансового положення підприємства; фінансовий аналіз поточної ринкової діяльності;
- планування використання ресурсів – визначення джерел фінансування діяльності компанії; фінансове планування у різних часових відрізках; складання бюджетів підприємства і таке інше.
Таким чином модель фінансової стратегії можна зобразити в наступному вигляді:
Малюнок №1: Модель фінансової стратегії підприємства[1] .
Враховуючи зміну кон’юнктури та тенденцій розвитку фінансових ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансових інструментів, якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку руху макроекономічних і соціально-політичних процесів в світовому суспільстві, слід сформувати ряд напрямків, які необхідно розглядати як складові фінансової стратегії. Серед них:
1. Вибір приоритетних для підприємства фінансових ринків і цільових ринкових сегментів для роботи в майбутньому.
2. Аналіз та обґрунтування стійких (стабільних) джерел фінансування ( в тому числі випуску цінних паперів).
3. Вибір фінансових інститутів в якості партнерів та посередників, які можуть ефективно співпрацювати з підприємством в довгостроковому періоді (наприклад шляхом створення стратегічних альянсів).
4. Розробка довгострокової інвестиційної стратегії, що співставляється з приоритетними напрямками розвитку видів бізнесу.
5. Виявлення фінансових механізмів майбутніх угод зі злиття і поглинання, а також інших напрямків фінансової реструктуризації підприємства.
6. Створення умов підтримки росту ринкової вартості підприємства і стабільних (таких, що не понижаються) курсів випущених нею цінних паперів.
7. Формування та вдосконалення в майбутньому ефективних внутрішньо-фірмових фінансових потоків, механізмів трансфертного ціноутворення.
8. Прогнозні розрахунки фінансових показників при стратегічному плануванні діяльності підприємства.
Фінансова стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, що необхідні для досягнення цілей підприємства в рамках корпоративної місії шляхом координації, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства.
Формування фінансової стратегії пов’язано з встановленням цілей та завдань підприємства; підтримкою фінансових відносин між підприємством та суб”єктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками, державними регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами, діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічних фінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його внутрішніми фінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати зовнішнім соціально-економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства при рості нестабільності умов підприємництва зумовлюють не тільки оперативне реагування, але й розробку моделей розвитку господарської діяльності на майбутнє.
Формування фінансової стратегії забезпечується здатністю моделювати фінансову ситуацію; виявляти та передбачати необхідність змін; використовувати надійні інструменти та методи; реалізовувати фінансову стратегію для отримання запланованих результатів.
Розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегії необхідно підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають на загальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори розвитку фінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних курсів, рівень світових цін, процентні ставки, інфляція), то не важко буде довести їх провідну роль в створенні загальної стратегії компанії, а не тільки фінансового компонента.
При реалізації фінансової стратегії важливо враховувати ефект такого явища, синергія. Використовуючи нескладні математичні символи, можливо легко уявити зміст синергії як економічного поняття.
Кожен товар, що реалізується на ринку, вносить свій вклад в загальний прибутковість підприємства, в обсяг продаж (S), приймає участь в формуванні операційних витрат (О), які складаються з затрат на заробітну плату, матеріали, накладні витрати, на утримання управлінського персоналу, амортизаційні відрахування. Для Того, щоб просунути товар на ринок, підприємство повинно створити певні умови за рахунок створення сітки дистриб’юторів, рекламної діяльності та інше. Іншими словами потрібні інвестиції (І).
Річна ставка (рівень) доходу від інвестицій (RОІ) по продукту Р1 може бути вирахувана за формулою:
ROI = (S1 – O1):I1.
У відповідності до формули доход від інвестиції по даному продукту отриман за рахунок різниці між виручкою від реалізованої продукції та її собівартістю протягом певного періоду, що відноситься до обсягу інвестицій, які залучаються для підтримки продукту. Така ж формула може бути використана для продуктового ряду: Р1, Р2, Р3,...Рn.
Сумарний обсяг продаж підприємства буде складати:
S = S1 + S2 + ...+ Sn.
За таким зразком можливо розрахувати собівартість (обсягвитрат)та обсяг інвестицій:
O = O1 + O2 + ... + On.
I = I1 + I2 + ... + In.
Інвестиційний дохід підприємства в цілому буде мати вигляд:
(ROI) = (S – O):I.
При цьому в інтегрованому великому підприємстві інвестиційний дохід вище за сумарний, який може бути отриманий за тих самих обсягах інвестицій та продуктах, які були виготовлені на декількох незалежних підприємствах.
ROIs > ROIt.
Відповідно велика корпорація має можливість економити на загальних каналах розподілу, загальній продажній сітці, загальній кількості персоналу управлінських структур, загальній системі закупівель, загальному менеджменті і так далі.
1.2. Матриця фінансових стратегій.
Стратегічна установка в поведінці підприємства в цілому обумовлює і її фінансову стратегію. Однак зв’язок між ними набагато міцніший ніж причинно-наслідковий, як може здатися на перший погляд. Я буду виходити з того, що існує не тільки прямий зв’язок: стратегія підприємства - фінансова стратегія підприємства, але й оборотний: фінансова стратегія підприємства — стратегія підприємства. Тобто фінансова стратегія підприємства має певну самостійність по відношення до самої стратегії підприємства. Тому у підприємця більше свободи при формуванні фінансової стратегії , ніж при формуванні загальної стратегічної лінії поведінки підприємства.
Всі можливі види фінансової стратегії підприємства можуть бути представлені у вигляді матриці фінансових стратегій підприємства. Маніпулюючи в рамках даної матриці, ми можемо розглядати проблему в динаміці, надаючи можливість не тільки формулювати фінансову стратегію, але й міняти її в результаті зміни деяких дуже важливих параметрів функціонування підприємства.
Для вивчення даної матриці ми повинні ввести декілька нових і дуже важливих категорій фінансового менеджменту.
Результат господарської діяльності (РГД) з економічної точки зору може бути виявлен як грошові засоби підприємства після фінансування його розвитку. РГД говорить про ліквідність підприємства після фінансування всіх витрат, пов’язаних з його розвитком. Позитивне значення даного показника дає можливість підготовки до реалізації масштабних інвестиційних проектів .
Результат фінансової діяльності (РФД) відображає фінансову політику підприємства (залучення позикових коштів або функціонування без їх залучення). При його розрахунку ми використовуємо тільки рух фінансових потоків. Вирішальне значення для встановлення знаку РФД має знак зміни позикових коштів. При збільшення позикових коштів, що використовуються, РФД збільшується та стає додатнім. По мірі росту витрат, пов’язаних з оплатою позикових коштів, РФД починає знижуватися (тут ще додається збільшення податку на прибуток, так як зростання позикових коштів призводить до дії фінансовий важель, який має вплив на виручку підприємства , його прибуток і виплату дивідендів). Підприємство повинно скоротити використання позикових коштів, але при цьому вказаний вище “ланцюг” розгортається в іншому напрямку, що дає змогу, через певний проміжок часу, знов збільшити позики.
Цей механізм зміни РФД дуже добре “вмонтований” в життєвий цикл підприємства, доповнює його, підтверджує його реальність і об’єктивність. Таким чином, на фазі залучення позикових коштів РФД стає додатнім, на фазі відмови від залучення позикових коштів РФД стає від’ємним.
РГД потрібен для виявлення величини і динаміки грошових засобів підприємства в результаті його інвестиційно-господарської діяльності. РФД потрібен для виявлення величини і динаміки грошових засобів підприємства в результаті його фінансової діяльності. Таким чином, результат фінансово-господарської діяльності (РФГД) показує величину і динаміку грошових засобів підприємства після здійснення всього комплексу інвестиційно-виробничої і фінансової діяльності.
Додатня величина результату фінансово-господарської діяльності дає змогу стверджувати, що в діяльності підприємства має місце перевищення доходів підприємства над його витратами. При цьому цей висновок може бути зроблений не тільки на сьогоднішній день, а й, принаймні, на майбутній короткостроковий період. Тому для підприємства бажано щоб РФГД був додатнім. Але явно, що сам життєвий цикл підприємства не дозволяє стверджувати, що підприємства завжди може мати таке значення РФГД (наприклад, в період реалізації інвестиційного проекту з обов’язковим приростом постійних витрат і зниженням прибутку). Динаміка РФГД якраз вписується в цей життєвий цикл підприємства. Період додатнього РФГД змінюється періодом від’ємного РФГД і так далі (при умові, що підприємство нормально розвивається). Підприємство не може довгий час мати від’ємне РФГД. Це призведе до банкрутства. РФГД стабільно працюючого підприємства може коливатися в рамках життєвого циклу між 0% і 10% доданої вартості (в обидві сторони). Це — безпечна зона для підприємства. Але ідеальний варіант — це коливання з ще меншою амплітудою.
Розглянуте вище дозволяє побачити асинхронність в поведінці РФД и РГД в рамках життєвого циклу підприємства, при чому ця асинхронність посилюється тим, що вона не накладається на циклічні коливання виробництва підприємства (випуск ним продукції).
Матриця фінансових стратегій дозволить фінансовому менеджеру зняти більшість тих питань, які були поставлені вище (у зв’язку з досягненням РФГД оптимальної величини). Данні цієї матриці були рекомендовані французькими вченими Ж. Франшоном і И. Романе.
Таблиця №1
Матриця фінансових стратегій.
РФД або = 0
РГД > або = 0 1 РФГД = 0 4 РФГД > 0 8 РФГД > або = 0
РГД = 0 7 РФГД 0
РГД < або = 0 9 РФГД < або = 0 6 РФГД або = (ДВЗ + КД ) — З. (3)
Таблиця №2
Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)[3] .
Актив Умовні позначки Пасив Умовні позначки
1. Основний капітал ОК 4. Джерела власних засобів ДВЗ
2. Запаси З 5. Кредити й інші позикові засоби, у тому числі: K
3. Розрахунки, кошти та інші активи, у тому числі: ДЗ - довгострокові кредити і позикові засоби KД
- розрахунки та інші активи (дебіторська заборгованість, позики, надані організаціям на термін менш 12 місяців) дз - короткострокові кредити і позикові засоби KК
- кошти, цінні папери та інші короткострокові фінансові вкладення ГК - розрахунки та інші пасиви КЗ
- зобов’язання підприємства не погашені в строк Б
Баланс B Баланс B
Коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (К К + КЗ + Б ), тобто за умови обмеження запасів З величиною ((И С + К Т ) — F) буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, що випливає з вираження (2):
ДЗ > або = КК + КЗ + Б.
Вираження (3) оцінки фінансової стійкості зв'язано з загальною умовою стійкості:
З + ОК > або = ДВЗ + КД , яке означає, що вкладення в основний капітал і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.
Таблиця №3:
Класифікація типів фінансової стійкості для умови З або= Б + КЗ ГК>або= Б+ КЗ + KК ГК>або= Б+ КЗ + KК + KД
2. Нормальна ДЗ > або = Б + КЗ ДЗ > або = Б + КЗ+ KК ДЗ > або = Б + КЗ+ KК + KД
3. Передкризова (мінімальна стійкість) ДЗ + З > або = Б + КЗ ДЗ + З > або = Б + КЗ+KК ДЗ + З > або = Б + КЗ+KК + KД
4. Кризова ДЗ + З < або = Б + КЗ ДЗ + З < або = Б + КЗ+ KК ДЗ + З < або = Б + КЗ+ KК + KД
Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (запасів) і величин власних і позикових джерел їхнього формування і визначає стійкість фінансового стану організації. Причому забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможність відбиває її зовнішній прояв. Тому платоспроможність є наслідок забезпеченості, а рівень забезпеченості матеріальних оборотних коштів джерелами виступає в ролі причини, обумовлюючи той чи інший ступінь платоспроможності (неплатоспроможності).
Зазначений взаємозв'язок використовується при оцінці фінансової стійкості. Для цього існує класифікація типів фінансової стійкості (табл. №3).
Абсолютна стійкість зустрічається рідко. Її дотримання свідчить про можливість негайного погашення зобов'язань, але виникнення зобов'язань зв'язане з потребою у використанні засобів, а не в їхній наявності на рахунках організації. Тому абсолютна стійкість являє собою крайній тип фінансової стійкості (табл. 2).
Нормальна стійкість гарантує оптимальну платоспроможність, коли терміни надходжень і розміри коштів, фінансових вкладень і очікуваних термінових надходжень приблизно відповідають термінам погашення і розмірам термінових зобов'язань.
Передкризова (мінімальна стійкість) зв'язана з порушенням поточної платоспроможності, при якому можливе відновлення рівноваги у випадку поповнення джерел власних засобів, збільшення власних оборотних коштів, продажу частини активів для розрахунків по боргах.
Кризовий фінансовий стан виникає, коли оборотних активів підприємства виявляється недостатньо для покриття його кредиторської заборгованості і прострочених зобов'язань. У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства. Для відновлення механізму фінансів необхідний пошук можливостей і вживання організаційних заходів по забезпеченню підвищення ділової активності і рентабельності роботи підприємства й ін. При цьому потрібно оптимізація структури пасивів, обґрунтоване зниження запасів і витрат, не використовуваних у обороті чи використовуваних недостатньо ефективно.
В аналізі стійкості також розглядають забезпеченість запасів джерелами. Для характеристики джерел формування запасів використовують ряд показників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів визначається вираженням :
ВОК= ДВЗ-ОК.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування оборотних коштів:
ДФЗВД = (ДВЗ + KД )-ОК = ВОК+ KД .
3. Загальна величина основних джерел формування оборотних коштів:
ДФОК = (ДВЗ + KД + KК )-ОК = ДФЗВД + KК .
Трьом показникам наявності джерел формування оборотних коштів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
4. Надлишок (+) чи недолік (–) власних джерел формування запасів:
ВОК = ВОК-З.
5. Надлишок (+) чи недолік (–) власних і довгострокових джерел формування запасів:
ДФЗВД = ДФЗВД -З = (ВОК+ KД )-З.
6. Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини основних джерел формування запасів:
ДФОК = ДФОК -З = (ДФЗВД + KД + KК )-З.
На цій же основі розраховують три коефіцієнти фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування засобів:
КВ = (ДВЗ - ОК) / З = ВОК / З
Граничне нижнє обмеження по даному коефіцієнті: 0,6; 0,8.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими джерелами засобів:
КВД =((ДВЗ +KД ) – ОК) / З = ДФЗВД / З
Виходячи з умови фінансової стійкості, відповідно до якого розмір власних джерел і довгострокових зобов'язань повинний бути достатній для покриття запасів, нормальним для даного коефіцієнта вважається обмеження:
КВД = 1.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами.
КВДП = ((ДВЗ + KД + КК ) – ОК) / З = ДФОК / З
Цей коефіцієнт найбільш затребуваний за умови недостатності власного капіталу і довгострокових зобов'язань для покриття запасів, тобто при значенні 1. Він відбиває ступінь покриття запасів всіма основними джерелами їхнього формування.
Важливою характеристикою стійкості фінансового положення підприємства, його незалежності від позикових джерел є також коефіцієнт автономії, дорівнює частці джерел власних засобів у загальному підсумку балансу.
Його нормальне обмеження: КА = 0,5 означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні імовірності фінансових утруднень (фінансового ризику) у майбутніх періодах. Така тенденція, з погляду кредиторів, підвищує гарант виконання підприємством своїх зобов'язань.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів (КП/В ) дорівнює відношенню величини зобов'язань підприємства до величини його власних засобів.
Значення коефіцієнта КП/В можна також визначити наступним вираженням:
КП/В =(1 / КА ) -1
З приведених вище залежностей випливає, що нормальне обмеження для коефіцієнта залежності : КП/В < або = 1.
Перевищення одиниці в значенні коефіцієнта гиринга означає, що для бізнесу позиковий капітал в організації є головним джерелом фінансування. Високий гиринг свідчить про високий ризик.
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (КО/Н ) обчислюється розподілом оборотних активів (розділ II активу балансу) на необоротні активи (розділ I активу).
При наявності в розділі II активу балансу іммобілізації оборотних коштів його підсумок (у чисельнику) зменшується на її величину, а знаменник показника (іммобілізовані засоби) збільшується тому, що відволікання мобільних засобів з обороту знижує реальна наявність власних оборотних коштів підприємства.
Стійкість фінансового стану характеризує також і коефіцієнт маневрування , дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних засобів.
КМ =( ДВЗ – ОК) / ДВЗ = ВОК / ДВЗ
Він показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан. При відсутності жорстко встановлених обмежень по цьому коефіцієнті іноді рекомендується використовувати його значення в розмірі 0,5, як оптимальне.
Для характеристики структури джерел засобів підприємства можна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел. До них відносяться:
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів , дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів до суми джерел власних засобів підприємства і довгострокових кредитів і позик:
КДЗП = КД / (ДВЗ + КД ).
Даний коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємства в складі перманентного (постійного) капіталу. Збільшення частки заборгованості свідчить про більшу залежність організації від зовнішніх джерел фінансування і меншої платоспроможності.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань у загальній сумі зобов'язань:
ККЗ = (КК + КЗ + Б) / (КД + КК + КЗ + Б)
Він показує, яка частка в загальній сумі заборгованості вимагає короткострокового погашення. Збільшення коефіцієнта підвищує залежність організації від короткострокових зобов'язань, вимагає збільшення ліквідності активів для забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства:
ККЗІП = (КЗ + Б) / (КД + КК + КЗ + Б)
Коефіцієнт відбиває частку найбільш термінової заборгованості в загальній сумі зобов'язань, збільшення якої означає зниження можливостей організації використовувати капітал у власному обороті і вимагає негайного відчуження частки засобів, що відповідає даному коефіцієнту. Ріст коефіцієнта кредиторської заборгованості й інших пасивів найбільшою мірою впливає на зниження платоспроможності і фінансової стійкості організації.

3 Оцінка фінансової стратегії та ступеня її ефективності на підприємстві “Сільгосппродукт”.
3.1. Аналіз фінансово майнового стану підприємства ЗАТ “Сільгосппродукт”.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є закрите акціонерне товариство “Сільгосппродукт” (найменування товариства російською мовою “Сельхозпродукт”, найменування товариства англійською мовою “Silgospprodukt”). Місцезнаходження: м. Київ, вул. Салютна, 1, к. 7.
Товариство є юридичною особою, діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в банках, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, емблему та товарний знак, інші реквізити, встановлені для підприємств. Сфера діяльності підприємства – виробництво та торгівля сільськогосподарською продукцією.
Метою діяльності даного товариства є: задоволення попиту населення, підприємств і установ будь-яких форм власності в товарах народного споживання, харчових продуктах, сировині, послугах, устаткуванні та іншій продукції; надання послуг по реалізації продукції, товарів послуг; одержання послуг та використання його в інтересах акціонерів, для розвитку виробництва та вирішення соціальних завдань суспільства.
Предмет діяльності: виробництво, закупівля, зберігання, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції; надання суб’єктам господарської діяльності та приватним особам послуг, в т. ч. виробничих, побутових, транспортно-експедиційних, автосервісних, складських, консультаційних, інформаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних та інших, як в країні так і за її межам; розробка, виробництво та реалізація товарів народного споживання, громадського харчування, товарів виробничо-технічного призначення, будівельних матеріалів та сировини; роздрібна та оптова торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, закупівля та реалізація паливно-мастильних матеріалів. Органами управління на ЗАТ “Сільгосппродукт” є : загальні збори, спостережна рада, дирекція, генеральний директор, ревізійна комісія.
Перед початком аналізу фінансової стійкості підприємство доцільно буде проаналізувати фінансово-майновий стан підприємства.
Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації стосовно фінансового стану підприємства є бухгалтерська звітність, що стала публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.
Суб'єктами аналізу виступають, як безпосередньо, так і опосередковано, зацікавлені в діяльності підприємства - користувачі інформації. До основної групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, кредитори, постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вкладення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки керівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне представлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел . Необхідність і доцільність вертикального аналізу в тім, що перехід до відносних показників дозволяє не тільки проводити порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, але і деякою мірою згладжувати негативний вплив інфляційних процесів.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию