Аналіз надходження та руху виробництва

ЗМІСТ
ВСТУП
1.Економічний зміст товарно-матеріальних цінностей та характеристика і оцінка матеріалів
2.Аналіз наявності та структури матеріалів
3.Аналіз надходження матеріалів
4.Аналіз руху матеріалів
5.Аналіз ефективності використання матеріалів
6.Узагальнення результатів аналізу та шляхи удосконалення аналітичної роботи
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економічно-статистичні дані свідчать про те, що в 1999 і 2000 роках було погіршення майже всіх основних показників соціального й економічного становища України. Не відбулося і випереджаючого розвитку галузей, що безпосередньо працюють на соціальну сферу, і насичення споживчого ринку вітчизняною продукцією. Інвестиційна політика держави, що сприяла скороченню питомої ваги інвестицій в галузі, що дають найбільший внесок у задоволення потреб населення і швидку окупність, тобто в сільське господарство, легку і харчову промисловість, високотехнічні виробництва, протидіяла ринковому реформуванню.
Важливою передумовою стабілізації і подальшого підвищення рівня життя населення є державне регулювання розвитку споживчого ринку з метою збільшення його насиченості. У спадок від соціалістичної економіки держава дістала споживчий ринок, який функціонував в умовах хронічного дефіциту як продовольчих, так і непродовольчих товарів. Подолати такі його види можна шляхом стимулювання виробництва споживчих товарів, збалансування виробництва, експорту й імпорту цих товарів, а також посилення контролю за розподільчою системою і стимулюванням збільшення обсягів продажу споживчих товарів на внутрішньому ринку.
Тому важливе значення в наш час надається вивченню виробництва, а саме виробничому процесу. При цьому особливу увагу приділяють особливостям обліку матеріалів. Бо майже на кожному підприємстві, будь то чи мале підприємство - приватне, чи державне підприємство, існує певний вид матеріалів.
Отже, тема цієї курсової роботи є на даний час дуже актуальною, бо матеріали, являючись предметом праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою, виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово, собівартість їх повністю переноситься на ново створений продукт.
В наш час, в умовах ринкової економіки, велике значення мають якісні показники, наприклад, такі, як зниження затрат сировини, матеріалів і палива. Цього можна досягнути збільшенням використання прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, заміною дорогих матеріалів більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скорочення відходів виробництва. Необхідно комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, максимально зменшувати втрати і нераціональні витрати, широко використовувати в господарському обороті вторинні ресурси.
Тому дані бухгалтерського обліку повинні мати інформацію для відшукання резервів зниження собівартості продукції шляхом раціонального використання матеріалів, зниження норми витрат, забезпечення необхідного збереження матеріалів, їх складування.
Для забезпечення діючого контролю за збереженням матеріалів велике значення має організація маркетингу (постачання) на підприємствах, стан складського і ваговимірювального господарств. З цією ціллю наказом по підприємству кожному складу присвоюється постійний номер, який потім вказується на всіх документах, що відносяться до операцій на даному складі.
В процесі виробництва матеріали використовуються по-різному. Одні із них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму (змащувальні матеріали, фарби), треті – входять у вироби без яких небудь зовнішніх змін (запасні частини), четверті –тільки сприяють виготовленню виробів, не входять в їх масу чи хімічний склад (МШП).
Мета курсової роботи – розкрити суть обліку надходження матеріалів та формування їх собівартості.
Завданням курсової роботи є висвітлення економічного змісту надходження матеріалів та формування їх собівартості, дати характеристику та склад матеріалів, проаналізувати надходження матеріалів, зробити аналіз руху матеріалів, проаналізувати ефективність їх використання, зробити узагальнення результатів аналізу та привести шляхи його удосконалення. При вивченні даної теми було звернено увагу на те, що тема знайшла досить велике відображення в літературі. Дослідженням цієї теми займаються автори такі економісти: Курчавий Ю.А., Могол А.І., Мних Є.В., Оглоблін Д.І., Стуков А.Д. та інші.
Курсова робота виконана за матеріалами базового підприємства ВАТ “ВКП Бутанський завод скловиробів”.
Бучанський завод скловиробів знаходиться в селищі міського типу Буча Київської області по вулиці Кірова на відстані 3 кілометрів від залізничної станції Буча. Площа заводу в загорожі складає 20,9 гектар плюс 9 гектар - житловий фонд, площа забудівель - 15,4 гектари (51,1%). Завод має власну під’їзну залізничну гілку від станції Буча. Транспортування сировини, матеріалів, так як і відвантаження готової продукції на заводі здійснюється, в основному, залізничним транспортом.
Бучанський склозавод був збудований у 1946 році на місці зруйнованого під час війни цегельного заводу з метою випуску облицювального кахелю і скляних ізоляторів для потреб Міністерства зв’язку. Потім завод освоїв виробництво віконного скла, скляних труб і силікатної глини.
З 1954 року завод почав спеціалізуватися на виробництві склотари (склобанка ємністю 0,3 л). З 1965 по 1992 роки завод виготовляв склотруби діаметром 40-150 мм. З термостійкого безлуженого скла для технічних цілей в об’ємі до 3000 км на рік. З 1975 по 1995 роки Бучанський завод скловиробів виготовляв термоси і термосні колби в об’ємі 5 млн. штук на рік. В 1997 році ВАТ «ВКП Бучанський завод скловиробів» виготовляв консервні склобанки ємністю до 3 літрів в об’ємі 72 млн. штук на рік, пляшку ємністю 0,5; 0,61; 0,71 л. в об’ємі 45 млн. штук на рік, прокатне кольорове скло з армованою сіткою в об’ємі 500000 кв. м. на рік.
Бучанський завод скловиробів було приватизовано 1 грудня 1993 року в формі акціонерного товариства відкритого типу. Кількість акцій складає 4355802 штук. Колектив підприємства володіє контрольним пакетом акцій, який складає 69%, а решта 31% - тримають інші вкладники.
Курсова робота написана на основі даних про матеріали базового підприємства ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів", що займається такими видами діяльності: виробництво та продаж широкого асортименту скловиробів. За останні роки відбулося пожвавлення виробничої діяльності підприємства, підвищився рівень рентабельності і досягнуто збільшення прибутків підприємства.
Детальний розгляд і аналіз фінансового стану підприємства, який говорить про економічну стабільність виробничої діяльності відображено в таблиці 1.
З даних таблиці 1 видно, що за результатами двох років роботи підприємства відбулися деякі серйозні зміни практично по всім основним техніко-економічним показникам. Зменшення обсягів виробництва на 20,66%. говорить про певний занепад виробництва і зменшення конкурентоспроможності підприємства у виготовленні своєї продукції. Зміна обсягів виробництва пов’язана з серйозною реорганізацією підприємства.
Розширення штату працівників на 263 чол. має дещо негативне значення для підприємства, але при цьому треба зважити на той факт, що більшість звільнених працівників переведено на створене на основі базового підприємства ВАТ “ВКП Бучанський завод скловиробів“ підприємство ТОВ “Бучанський завод склотари”. Проаналізувавши рівень заробітної плати робітників (збільшення середньомісячної заробітної плати одного робітника на 8,84%) можна зробити висновок про покращання соціального клімату на підприємстві, про фінансову забезпеченість свого штату як управлінського так і робітничого.
Рентабельність випуску продукції має низький рівень (9,49%), що говорить про низький рівень прибутку. Головною причиною нестабільності виробничої діяльності підприємства є несвоєчасність поставок матеріалів, зміна цін і застаріла технологія, хоча в даному напрямку є позитивні зрушення, зокрема зростання рівня рентабельності на 36,55%, хоча дане зростання не сильно вплинуло на розмір прибутку підприємства.
Головними джерелами написання випускної роботи є первинні документи (картка складського обліку, накладні, лімітно-забірні картки), реєстри синтетичного обліку (журнали-ордери №6, №10, відомість №10), форми бухгалтерської звітності (форма №1 "Баланс" (дод. ), форма №2 "Звіт про фінансові результати (дод. ), форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства" (дод. ) форма №5-с "Звіт про витрати виробництва, форма №22 "Основні показники діяльності підприємства" .
В сьогоденних умовах функціонування ринку важливе місце займає аналіз розрахунків по надходженню і використанню матеріалів, що значною мірою впливає на виробничо-господарську діяльність підприємства, будуючи її раціонально. Раціональне використання матеріалів – один з важливих факторів росту виробництва. Таким чином значення обліку і аналізу розрахунків по руху матеріалів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації на ВАТ “ВКП Бучанський завод скловиробів”, а також складовою частиною нових методів планування і управління в умовах переходу до ринкових відносин.

1. Економічний зміст товарно-матеріальних цінностей та характеристика і оцінка матеріалів
Товарно-матеріальні цінності займають важливе місце у виробничому процесі підприємства, без забезпечення ними для підприємства неможливий виробничий процес.
Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю, і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими [29, С.139].
У собівартості промислової продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній) сягає 80-85% [22, С.58]. Так на базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” у собівартості продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 70-85%, в залежності від виду продукції. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятись велика увага [12, С.70].
Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво [29, С.139].
Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. [19, С.85]. Так, наприклад, радіодеталі на базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” створюють основу готової продукції - міні-АТС, а на цукровому, хімічному, машинобудівному підприємствах радіодеталі використовуються для поточного ремонту радіоелектронної апаратури, участі безпосередньо у виробництві готової продукції вони не беруть. Тому важливо правильно згрупувати матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю в процесі виробництва.
За призначенням матеріали групуються так:
сировина і основні матеріали - до них належать предмети праці, що входять до складу готової продукції і складають її основу, наприклад бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо [29, С.139];
допоміжні матеріали - до них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначені якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві, або фарба для фарбування бавовни), або витрачаються в процесі роботи знарядь виробництва (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні) або витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярські предмети, бланки для обліку, електричні лампочки тощо) [29, С.140];
паливо - економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюються в обліку у зв’язку з його важливістю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах матеріалів [29, С.140]. Основними напрямками використання палива на підприємствах є:
для технологічних цілей, коли воно використовується безпосередньо в технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів;
для енергетичних цілей, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, в печах та інших теплосилових апаратах);
для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо);
тара - предмети, призначені для пакування продукції : пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що знаходиться під матеріалами і готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби або вартості, наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл в цеху. Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою) [29, С.140];
запасні частини для ремонтів – окремі запасні частини машин, обладнання транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо [29];
малоцінні та швидкозношувані предмети – до них входять: інвентар, спецодяг, інструменти загального призначення, інструменти спеціального призначення і спецоснастка.
У деяких галузях промисловості, наприклад, на базовому підприємстві купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати, (наприклад, радіоелектронні вузли, блоки живлення, і т.і.), які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції. У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.
Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. Це робиться для того щоб відділи та служби користувалися єдиними встановленими на підприємстві обліковими цінами і номенклатурою матеріалів, розробляється номенклатура – цінник, що являє собою систематизований перелік матеріалів, їх номенклатурні номера та облікові ціни.
На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо.
За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.
Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів [29].
На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалів, але і його номенклатурний номер.
Також важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві [29, С.141].
Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запчастини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за балансами, за цінами, вказаними у договорі.
Поточний облік матеріалів здійснюють не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць) [16, C.84].
Обліковими цінами можуть бути: оптові ціни промисловості, договірні, тощо.
Отже, матеріали займають одне з головних місць у процесі виробництва певної продукції. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес. Специфічною рисою матеріальних цінностей є те, що вони повністю використовуються у процесі виробництва, тому підприємство повинно постійно слідкувати за їх своєчасним поповненням.
На базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” матеріалам належить основна роль. На основі придбаних матеріальних цінностей (переважно неорганічних хімічних сполук) таких як: пісок кварцовий, селітра, доломіт, кальцинована сода та інші. Для кожного підприємства важливо, щоб затрати на придбання матеріалів були як найменшими. Адже, вони впливають на собівартість продукції, яка в свою чергу впливає на кінцеву ціну товару і на прибуток підприємства.
Другим важливим фактором є правильна постановка роботи по надходженню і використанню матеріальних цінностей на підприємстві. Матеріали не повинні залежуватись на складах і навпаки, підприємство не повинно відчувати в них дефіциту. Їх обсяг повинен співпадати з потребою використання матеріальних цінностей у виробничому процесі. Звідси видно, що потрібно своєчасно вести облік надходження матеріальних запасів. Саме висвітленню цієї проблеми і присвячене наступне питання.
2. Аналіз наявності та структури матеріалів
У виробничому процесі використовуються різні види матеріалів, при чому досить важливо знати їх класифікацію і функцію у виробничому процесі. Відповідно до класифікації можна зробити висновок, що на ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів" в процесі виробництва використовуються всі види матеріалів.
Звичайно на базовому підприємстві як і на кожному промисловому підприємству використовується досить значна кількість допоміжних матеріалів і хоча вони не є матеріально-речовою основою майбутньої готової продукції, але без їхньої участі процес виробництва може зупинитися. До важливого виду допоміжних матеріалів відносять паливо і паливно-мастильні матеріали, що використовується на опалення приміщень, що знаходяться на території базового підприємства, в тому числі цехів, будинку заводоуправління (природний газ, мазут, кам’яне вугілля тощо) і паливо, що використовується для автотранспорту (бензин, дизельне пальне); крім того випущена готова продукція потребує тари і пакувальних матеріалів (на базовому підприємстві в ролі тари найчастіше виступає поліетилен, дерев’яна тара, картон, тощо); в ролі допоміжних матеріалів також виступають запасні частини, які використовуються для заміни зношених деталей під час поточного або капітального ремонту обладнання, що приймає безпосередню або опосередковану участь в процесі виробництва, а також автотранспорту.
Окремою групою в допоміжних матеріалах виділяють малоцінні і швидкозношувані предмети. Особливістю їх звичайно є порядок обліку і особливості використання в процесі виробництва. Базове підприємство звичайно не може обійтися без малоцінних і швидкозношувані предметів, адже вони включають в себе різний інструмент (ріжучий, шліфувальний, свердлильний тощо), спеціальний одяг і спеціальне взуття для робітників підприємства, різні допоміжні господарські засоби.
Особливу увагу треба звернути на таку групу матеріальних ресурсів як зворотні відходи. Дана група матеріалів є основним напрямком зниження матеріальних витрат у загальній собівартості продукції. Тому дана група матеріальних ресурсів підлягає ретельному аналізу, на основі такої аналітичної роботи робиться розрахунок можливого резерву збільшення випуску товарної продукції.
Аналіз структури матеріалів проводиться шляхом розрахунку питомої ваги окремого виду матеріалів у загальному підсумку. Розрахунок ведеться за формулою 2.1 [26, С. 227].
=, (2.1)
де: Пв – питома вага окремого виду матеріалів, %;
Вов – вартість окремого виду матеріалів, грн.;
Ввв – вартість всіх видів матеріальних ресурсів, грн..
Розрахунок за формулою 2.1 по базовому підприємству ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів" наведено в таблиці 2.1
Використовуючи формулу 2.1 також можна відобразити діаграмою структуру матеріалів, що використовуються в процесі виробництва на базовому підприємстві ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів" .(рис. 2.1).

Рис. 2.1 Структура матеріалів, що використовуються в процесі виробництва на ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів" за 9 місяців 1999-2000 рр.
З рисунку 2.1 видно, що на базовому підприємстві за даними 2000 року в порівнянні з даними 1999 року є деякі зрушення, а саме видно, що у виробництві стали більше застосовувати допоміжні матеріали ( 38% у порівнянні з 35%) від попереднього виробничого циклу, але зменшилося використання основних матеріалів (з 65% до 62%). Можна зробити висновок, що структурні зрушення на підприємстві відбуваються в межах 3%.
Але діаграми і графіки мають один суттєвий недолік оскільки не відображають відхилення між періодами, що порівнюються, тобто зробити аналіз по даним діаграми досить важко і тому для розрахунку різного роду відхилень, розрахунку впливу факторів на узагальнюючий показник використовують аналітичні таблиці. Отже для ліквідації цього недоліку доцільно використовувати такий засіб як таблиця.
Аналіз наявності матеріалів на основі додатку до звітності подано в таблиці 2.1.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию